Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 33 (21 — 28 липня 2010 р) PDF Друк e-mail

* Вступна кампанія*

Володимир
Бугров,
проректор Київського національного
університета імені Тараса Шевченка

Цілком контрольована ситуація

Володимир Бугров , проректор Київського національногоуніверситета імені Тараса Шевченка.

 

Untitled.FR10-3Вступна кампанія нинішнього року. Вона відбувається в непростих погодних і психологічних умовах. ЗМІ роз­тиражували інформацію про шалені черги і небувалий ажіотаж. Звісно, черги були, є і будуть, але ми повинні розуміти відмінність між чергами хао­тичними та упорядкованими. В нашо­му університеті приймальна комісія з усіма своїми підрозділами налічує по­над 900 чоловік. Майже 400 осіб задіяно безпосередньо на прийомі документів. І це при тому, що Київський національний університет імені Тараса Шевченка проводить фактично дві вступних кампанії — на 1-й курс за ОКР "бакалавр" і на на­вчання за ОКР "магістр" і "спеціаліст". Статистика показує, що 15 липня цьо­го року щогодини в університеті приймалося понад 250 заяв!

Разом з тим, проаналізувавши досвід минулого року, ми зробили дуже прості висновки, які дозволили уникнути неконтрольованих ситуацій: 1. Збільшили кількість співробітників, які приймають документи. 2. Збільшили кількість приміщень, де приймаються документи. 3. Налаго­дили роботу їдалень, кафетеріїв, по­бутових зон. 4. Відкрили двері кор­пусів для вільного входу, щоб жодна людина не очікувала на спеці. 5. Запу­стили в роботу протестовану минуло­го року програму віддаленої реєстрації абітурієнтів всіх освітньо- кваліфікаційних рівнів через мережу Інтернет (До речі, найкраще з

 

реєстрацією вступників до магістра­тури через віддалену систему спра­вився суто гуманітарний факультет — юридичний, де майже 95 % заяв по­дано в електронному режимі). Все це дало свої результати і ми, попри великий наплив абітурієнтів, мали цілком контрольовану ситуацію.

Але це формальна сторона. Голо­вне ж — це якість освіти. Ми зверну­лися до обласних управлінь совіти і науки з проханням надати списки ла­уреатів обласного етапу Всеук­раїнської учнівської олімпіади. Всім цим школярам від імені Університету було направлене запрошення вступа­ти до університету. Те ж саме ми зро­били і для запрошення осіб, які хоча би з одного предмета на зовнішньому незалежному оцінюванні отримали 200 балів. Таких осіб понад 1000 по Україні, і всім їм надіслали листи-запрошення.Untitled.FR10-5

Ми підтримуємо зовнішнє незалеж­не оцінювання, яке є основою для якісного набору. Але слід зауважити, що воно не є вичерпним та остаточ­ним інструментом, який цілковито вирішує питання відбору. Перекона­ний, що для кожного університету потрібно шукати "свого" абітурієнта, а отже — свою модель відбору.

 

 

 

 

 

*У пошуках ефективної системи вступу до ВНЗ*

 

 

Практика оптимізації системи конкурсного відбору вступників

 

Комп'ютерні методи тестування надають такий ступінь стандарти­зації, який неможливо досягти за­собами більш традиційних форм тестування. І ретельно розроблені банки тестових завдань, і алго­ритми, розроблені для вибору і презентації завдань, і можливість показати тільки конкретні зазна­чені завдання, і контроль часу — все це є факторами забезпечення послідовності і надійності вимірю­вання у комп'ютерному тесту­ванні.

Untitled.FR10-10Нові та інноваційні типи за­вдань. Деякі дослідники наголо­шують на тому, що традиційні за­вдання множинного вибору часто схиляють до "неправильного ставлення до навчання та невірні висновки про його цілі. напри­клад, що є тільки одна правильна відповідь, що правильна відповідь знаходиться у голові вчителя або розробника тесту, і що завданням учня є визначити відповідь шляхом вгадування". Комп'ютерне те­стування теоретично дозволяє розробникам тестів використову­вати більш цікаві і різноманітні за­вдання для оцінювання, і може по­кращити валідність тестів — як валідність конструкту, так і непря­му валідність. Нестандартні та складні з когнітивної точки зору типи завдань все більш і більш на­явні для оцінювання знання та ро­зуміння освітніх конструктів у ши­рокому колі академічних галузей (Shute, у пресі). Очевидно, що ви­користання мультимедійних ре­жимів презентації, багатства візу­альних образів, надання відповідей шляхом переміщення візуальних образів за допомогою комп'ютерної миші (формат "drop-and-drag") та інші нові не­стандартні стимули і альтернати­ви для надання відповідей учасни­ком тестування дозволяють роз­робниками тестів і завдань мис­лити по-іншому про конструкт і те, як найкраще виміряти знання, на­вички та вміння учасників тесту­вання.

Покращення організації.

Освітяни, які відповідають за впровадження національних про­грам тестування, нагадують про те, що виклики й труднощі тесту­вання на папері часто є результа­том складного комплексу за­вдань, які постають до і після власне адміністрування тесту. І дійсно, перед проведенням тесту­вання великі зусилля витрачають­ся на визначення та забезпечення роботи центрів тестування, най­мання інспекторів та інструкторів з тестування, розробку й друк те­стових зошитів, доставку та зберігання тестів. Після того, як тестування проведено, необхідно виконати ще більший обсяг робо­ти: збір тестових зошитів, скану­вання бланків відповідей та об­числення балів — все це потребує напруженої роботи та значного обсягу часу. Комп'ютерні тести дозволяють скористатися техно­логічними перевагами для того, щоб раціоналізувати ор­ганізаційну роботу із забезпечен­ня тестування та перенаправити ресурси на забезпечення валідності тестів та вдосконален­ня процесів контролю якості.

Більш швидке обчислення балів. Комп'ютерні технології підвищують як швидкість, так і точність обчислення тестових балів та їх повідомлення. Національні тестові агенції, які ча­сто знаходяться під тиском гро­мадськості, тепер мають змогу на­давати Untitled.FR10-9учасникам тестування, працівникам освіти та розробникам освітньої політики більш без­посередні результати тестування — як для окремих учасників тесту­вання, так і для певних груп. Швидке обчислення балів та їх повідомлення також приносить користь споживачам тестів, тобто адміністраціям навчальних за­кладів та особам, відповідальним за прийняття рішень, які часто за­знають тиску стосовно прийняття швидких, проте точних і продума­них рішень про прийняття до за­кладу.

ВИКЛИКИ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ

Конвертування чинної мас­штабної національної програми тестування з паперового формату у комп'ютерні платформи не є простим завданням. Замовники тестів, працівники освіти, розроб­ники тестів, учасники тестування та споживачі — зацікавлені сторо­ни програми оцінювання — будуть залучені у різній мірі. Організації- замовники, такі як міністерства освіти, часто мають вирішувати питання витрат, пов'язаних з цим завданням, а також логістичні труднощі. Вчителі та учасники те­стування в однаковій мірі зіткнуть­ся з питаннями новизни та унікальності оцінювання, розроб­леного для комп'ютерного тесту­вання. Споживачі тестів можуть мати питання стосовно методів обчислення балів та порівнюваності балів, що генеруються при комп'ютерному тестуванні. Ра­зом, ці проблеми розробки й структури тестування стають ве­личезними. Для того, щоб спро­бувати краще зрозуміти все, що стоїть за впровадженням високо­якісної тестової програми, ми розглянемо ці аспекти далі. 

Вартість конвертування. Кон­вертування національної програ­ми оцінювання у формат комп'ютерного тестування коштує дорого. Сюди входять витрати, пов'язані зі створенням інфраст­руктури для широкої мережі тех­нологічно забезпечених центрів тестування, розробкою або прид­банням інструментів для написан­ня завдань, що потребують вели­ких затрат комп'ютерних ре­сурсів, написанням комп'ютерних програм для презентації тесту та обчислення тестових балів, та об­слуговування відносно великих добірок тестових завдань для по­дальшого використання у комп'ютерних тестах. Як зазначив Беннетт, обсяги багатьох з таких витрат на запуск або конвертацію

різних груп у досвіді використання комп'ютерів та ступені обізна­ності. У Сполучених Штатах, при­наймні, доступ до комп'ютерів у школах і вдома може відрізнятися в залежності від доходу та (або) расової приналежності. Такі відмінності у досвіді використання комп'ютерів та ступені обізнаності можуть вплинути на результати виконання тесту, а також стати джерелом варіативності тестових балів, що немає відношення до змісту при комп'ютерному тесту­ванні.

Untitled.FR10-12Новий погляд на питання безпеки. Хоча ми і наголошували раніше на тому, що комп'ютерні технології здатні підвищити ступінь інформаційної захище­ності тестів, було б нерозумним вважати, що всі питання безпеки буде вирішено з появою комп'ютерного тестування. Тесту­ванню з високими ставками, чи у паперовому форматі, чи то на комп’ютері, притаманні певні за­грози безпеці тестів — тестові за­вдання можуть викрадатися, про­грамне забезпечення для обчис­лення балів може зазнавати дис­кредитації, тестові варіанти мо­жуть бути розміщені не у тому місці або загублені, а комп'ютерні пристрої, такі як сервери, також можуть піддаватися несанкціоно­ваному втручанню ззовні. Загрози стосовно інформаційної безпеки у комп'ютерному тестуванні можуть вже не бути такими поширеними, але вони вимагатимуть від організацій-замовників усвідомлен­ня цих ризиків та здійснення не­обхідних кроків та запобіжних за­ходів для забезпечення найвищо­го ступеня захищеності у всій ме­режі тестування.

Залежність від системи. Хоча очевидність цього питання інколи є дуже болісною, варто зазначати ще і ще раз: комп'ютери і комп'ютерні технології не завжди працюють. Мережі псуються, комп'ютери ламаються, а про­грамне забезпечення є дуже вразливим до різних технічних де­фектів. Ці збої можуть зашкодити будь-якій тестовій програмі, як у паперовому форматі,так і у комп'ютерному. І дійсно, усі ці ви­падки є небажаними та підрива­ють віру у надійність тестової про­грами, що зазнає такого збою. Але якщо йдеться про комп'ютерні тести та побудовані на технологіях тестові мережі, за­грози можуть бути особливо гос­трими в залежності від конфігу­рації мереж в цілому. Школи та інші центри тестування, влашто­вані у громадських закладах, на­приклад, можуть не мати достат­нього та надійного доступу до ко­манд технічних експертів та інших відділів підтримки, які можуть бу­ти потрібними для "залагоджен­ня" проблем. Доклавши зовсім небагато зусиль, можна з легкістю передбачити потребу у командах мережевих технічних фахівців та повністю забезпече­них персоналом регіональних центрах підтримки.

ВИСНОВКИ

Для того, щоб необхідність у но­вих освітніх технологіях, таких як комп'ютерне тестування, була не­спростовною, а самі технології прийняті, потрібне збалансованепоєднання нових можливостей (нових способів вимірювання ключових освітніх конструктів) та адаптованість до середовища. Для досягнення цієї мети та ство­рення реальної, відчутної цінності для вчителів, учасників тестуван­ня та розробників освітньої політики, необхідно створити ба- гатопрофільні групи експертів з компетенцією, щонайменш, у та­ких галузях як освітнє вимірюван­ня, психологія навчання, роз­поділені мережі та створення і ор­ганізація мереж, архітектура комп'ютерних систем, бездротові комунікації та розробка приклад­них комп'ютерних програм.

Як і Беннетт, ми зазираємо далі у майбутнє і стверджуємо, що просування і успіх комп'ютерних технологій є невідворотнім і мати­ме безпосередні наслідки для то­го, що і як ми тестуємо. І так само як Беннетт, ми не уявляємо, що технологічне перетворення буде легким або простим. Вся історія оптимізації моделей відбору вступниківзнизилися за останні роки здебільшого через те, що про­грамне забезпечення для розроб­ки тестів наразі є більш широко­доступним, мережі на основі Інтернету знизили вартість до­ставки, і комп'ютерні технології стали набагато дешевшими, ніж це було навіть п'ять років тому. Тим не менш, було б безглуздо говорити про те, що первинні інвестиції та операційні витрати не становлять суттєвих фінансо­вих викликів.Untitled.FR10-11

Питання вимірювання та справедливості. Нещодавній досвід у Сполучених Штатах де­монструє нам те, що конвертуван­ня тестів з паперового формату у комп'ютерний піднімає кілька серйозних питань вимірювання та справедливості. Головним чином, порівнюваність форматів або ре­жимів тестування — принаймні на початковому етапі — буде про­блемним питанням для прийняття рішень, наслідки яких є надзви­чайно важливими. Здебільшого, порівнюваність таких форм моде­лей та адміністрування тестів підтверджувалася більш ранніми дослідженнями. Проте, існують обставини, за яких порівню- ваність тестів може не витримува­тися, і це не повинно залишатися без належної уваги. Беннетт нага­дує про те, що "існує друге побо­ювання щодо порівнюваності. Це побоювання стосовно порівнюваності "платформ". У різних школах (а навіть у межах однієї школи) розмір монітору, розділення екра­ну, розкладка клавіатури, швидкість зв'язку та інші технічні характеристики можуть розрізня­тися, а через це тестові завдання можуть мати інший вигляд, або потребувати більше часу для ви­ведення на екран. Будь-яке з та­ких відмінностей може мати не­справедливий вплив на тестові бали."

Обізнаність у комп'ютерних технологіях. В своєму есе, яке набуло великого авторитету, Бен­нетт наводить аргументи на ко­ристь невідворотності викорис­тання комп'ютерних технологій у великомасштабному тестуванні. Роблячи це, Беннетт, проте, ок­реслює труднощі введення нових тестових технологій через недо­оцінку наявних — проте не завжди очевидних — відмінностей серед

технологічних інновацій та соціального застосування харак­теризується нерівномірністю та спорадичністю. Зважаючи на уривчастість просування сучасних технологій, було б розважливим мінімізувати ризики шляхом вве­дення комп'ютерного тестування у ситуації з низькими ставками — у класах та для інформованості про­цесів викладання та навчання.

Ці слова остороги, проте, не слід помилково приймати за ар­гумент на користь простого кон­вертування чинних тестів мно­жинного вибору у формат пре­зентації на екрані комп'ютерів. Такий крок буде рівноцінним втраті можливості привести мо­дель тесту у відповідність до су­часної теорії навчання та практи­ки викладання. Хоча це і є ризи­кованим та вимагає значних вит­рат, комп'ютерне тестування за­безпечує непередбачувану на ранньому етапі можливість ввес­ти побудовану навколо конст­рукту структуру тесту у це нове покоління тестів, таким чином поширюючи узгодження між тес­туванням та викладанням. Структура тесту, побудована на­вколо конструкту, вимагає виз­начити: (1) комплекс знань, на­вичок та вмінь, які потрібно про­тестувати, тобто конструкт до­сягнень; (2) знання учня та ре­зультати виконання ним серії за­вдань, що відображають конст­рукт досягнень, тобто які дозво­ляють зробити висновки стосов­но того, що учні знають і можуть виконувати по відношенню до цільового конструкту досягнень; і (3) тестові завдання, які добре узгоджені з цільовим конструктом досягнень. Така схема пов'язує структуру оцінювання і розробку тестових завдань з цільовим конструктом досяг­нень, який, в свою чергу, узгод­жений з навчальною програмою та навчальним процесом.

Великомасштабні тестові про­грами, в решті решт, включати­муть комп'ютерні технології. Цьо­му є мало підстав для сумніву. Пи­тання полягає в тому, чи ці вели­комасштабні програми тестуван­ня скористаються якомога краще технологічними можливостями і потужностями для вдосконалення структури та принципів конструкту й доказової бази оцінювання в освіті та психології. Це питання залишається відкритим.

 

 

*На трибуну підсумкової колегії з питань середньої освіти*

 

Як запобігти надмірним ускладненням

 

Сергій Бєліков, ректор Запорізького національного технічного університету.

 

Заслуговують на підтримку висновки МОН України щодо не­обхідності повернення до поєднання результатів ЗНО як до ре­зультатів державної атестації у середній школі, так і вступних іспитів до ВНЗ з базових дисциплін (проведення за державні ко­шти обов'язкових тестів ЗНО з української мови і літератури, ма­тематики та історії України з урахуванням їх результатів в атес­таті та урахуванням цих сертифікатів ЗНО при вступі до ВНЗ).

Разом з тим, зважуючи на досвід проведення ЗНО у 2008-2010 роках при вступі до ВНЗ, вважаємо за доцільне:

 

1.   На відміну від прове­дення ЗНО у 2008-2009 ро­ках у 2010 році спостеріга­лись певні недосконалості контролю за його проведен­ням як з боку органів дер­жавної влади (управління освіти і науки облдер­жадміністрації), так і дер­жавно-уповноваженого ор­гану — Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) в особі регіональ­них центрів. Якщо у 2008 році, ЗНО поєднувалось з державною атестацією ви­пускників загальної серед­ньої освіти (тобто, резуль­тати ЗНО враховувались у атестатах випускників се­редньої школи, а управління освіти були зобов'язані за­безпечити участь випуск­ників у ЗНО), то у 2010 році випускники отримали атес­тати за результатами скоро­ченої процедури, що не пе­редбачала будь-яких випу­скних іспитів, а терміни про­ведення ЗНО передбачали необхідність особистого по­шуку шляхів участі в ньому. Як депутат Запорізької об­ласної ради, що відповідає за роботу з виборцями Куй- бишевського району За­порізької області, можу за­значити, це означало, що батькам та абітурієнтам не­обхідно було діставатися до попередньо невизначених (за допомогою комп'ютера Сімферопольського регіонального центру УЦО- ЯО, який довільно визначав необхідність мешканцям цього району 3-5 разів до­лати відстань 100-200 км до ВНЗ Запорізької області) центрів, де мало відбувати­ся тестування. Не впевне­ний, що у кожній сільській родині була можливість вчасно дістатись до пункту тестування, навіть за умови його початку об 11.00 год.). Спостерігалися неоднора­зові випадки запізнення абітурієнтів на ЗНО у зв'язку з виникненням ускладнень у дорожньому русі.

2.         На відміну від попередніх років, коли учасникам ЗНО розсилалися сертифікати ЗНО, що були завірені оригіна­льними підписами та печатка­ми вповноважених органів УЦОЯО, у 2010 році учасники ЗНО отримали папірець з 3-5 печатками, що нібито свідчив про їх участь у випробуваннях (треба було подивитися на де­які неохайні зразки пред'яв­лення таких посвідчень, які ма­ли численні пошкодження го­лографічних наліпок, що були єдиним достовірним свідчен­ням легітимності цього так званого документу). Результати ж тестів абітурієнти отримували виключно з мережі Internet, що, за свідченням фахівців, є досить простою можливістю фабрикації будь-яких резуль­татів, в наслідок чого вся відповідальність за до­стовірність результатів покла­далась на приймальні комісії ВНЗ, які мали ретельно пе­ревірити кожне подання та засвідчити його достовірність (тому й виникла необхідність співпраці з вступником на про­тязі 20-30 хвилин, які були не­обхідні для входження у базу даних УЦОЯО).

3.   Різке скорочення кількості пунктів тестування та перенесення їх переваж­но до ВНЗ України (за вис­ловлюванням керівників УЦОЯО для запобігання нібито виникаючих корупційних схем у сільській місцевості) з одного боку, внесли дезорганізацію у на­чальний процес ВНЗ (цілі корпуси були зачинені для проведення ЗНО), а з іншо­го викликали значні пробле­ми для своєчасного прибут­тя сільських мешканців до великих міст.

4.   Можна повністю підтрима­ти думку ректора Національно­го технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Л.Л.Товажнянського щодо руйнування системи про­форієнтаційної підготовки та довузівського навчання, перш за все, стосовно вступу на технічні та комп'ютерні спеціальності.

З метою продовження бага­торічних традицій якісної підготовки учнів випускних класів старшої школи та випу­скників минулих років в сис­темі довузівської підготовки у вищих навчальних закладах України пропонуємо віднови­ти квоту місць державного за­мовлення для випускників си­стеми підготовчих курсів (в першу чергу, для вступників на технічні та комп'ютерні на­прями підготовки — до 40­ - 50%) за результатами випу­скних іспитів на підготовчому відділенні, за умови подання сертифікатів УЦОЯО не нижче встановленого рівня. Такої думки дотримуються керівни­ки провідних підприємств літакобудівної галузі (ВАТ "Мотор-Січ", ДП ЗМКБ "Івченко-Прогрес", АНТК ім. Антонова та інші), які за наслідка­ми наради, що була проведе­на під головуванням Першого Віце-прем'єр-Міністра Ук­раїни А.П.Клюєва, узгодили завдання для МОН України спільно з Мінпромполітики розробити державний план підготовки спеціалістів і робітничих кадрів для підприємств галузі до 2015 року.

У зв'язку з цим, відповідно до пропозицій керівників провідних промислових підприємств За­порізького регіону (ВАТ "Мотор- Січ", ДП ЗМКБ "Івченко-Про- грес", ЗАТ ЗАЗ, ВАТ "Комбінат Запоріжсталь" та інш.), можна вважати доцільним запровад­ження особливих умов вступу абітурієнтів-вихованців сис­теми довузівської підготовки на філіях, які створені безпо­середньо на промислових підприємствах, на технічні спеціальності інженерного на­пряму.

 

 

 5. Ми повністю підтри­муємо думку Міністра освіти і науки України Д.В.Табачника, яку він висловлював на підсумковій колегії МОН Ук­раїни 22.04.2010 року та у за­собах масової інформації що­до запровадження у наступ­ному році системи вступу у ВНЗ, що поєднує результати ЗНО (перш за все, за профільною дисципліною — для технічних спеціальностей — математика або фізика, при цьому можна обговорю­вати підвищення мінімально­го рівня оцінок для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавра" до 135­140 балів, при збереженні мінімального балу за не­профільними дисциплінами, а для технічних і комп'ютер­них фахівців — розглядати можливість оцінювання тесту з української мови та літера­тури за категоріями "зарахо­вано" або "не зараховано", як це було у всі попередні роки, навіть при складанні іспитів з російської мови за часів Ра­дянського Союзу), досягнень у навчанні з повної середньої освіти (середній бал атеста­ту, який визначає мінімально необхідні здібності майбутнь­ого фахівця як освіченої осо­бистості), а також фахово-орієнтованого тесту згідно вимогам відповідного ВНЗ, який визначатиме можливість подальшого навчання за обраним фахом. Відповідне співвідношення за трьома показниками можна було б визначити наступним чином:

тести ЗНО — 40%, середній бал атеста­ту за відповідною шкалою — 20 %,

  фахово-орієнтований іспит — 40 %.

6. Зовсім недосконалими є терміни прийому доку­ментів до вступу у ВНЗ у 2010 році, що викликало значну соціальну напругу та зайву політизацію процесу подання документів у зв'яз­ку з досить пізнім оприлюд­ненням результатів ЗНО, що спричинило звуження термінів подання заяв та необхідність початку вступ­ної кампанії майже на місяць пізніше порівняльно з 2007-2009 роками.

Тому з метою запобігання надмірних ускладнень в ре­жимі роботи приймальних комісій та соціальної напруже­ності серед абітурієнтів та їх батьків, занепокоєних стисли­ми строками прийому доку­ментів, пропонуємо відновити традиційні терміни проведен­ня вступної кампанії, а саме:

  подача документів 15.06­15.07 (у національних ВНЗ до 09.07);

  вступні іспити та прове­дення конкурсу 16.07-25.07 (для національних ВНЗ 10.07­20.07).

Додаткова обробка резуль­татів конкурсу з метою за­побігання будь-яких помилок при оприлюдненні результатів 26.07-31.07 (для національ­них ВНЗ 21.07-25.07).

Оголошення рейтингових списків не пізніше 01.08. ( для національних ВНЗ до 26.07).

Видання наказу про зараху­вання на денну бюджетну форму навчання не пізніше 10.08 (для національних ВНЗ до 05.08).

7.   При вступі на певні на­прями підготовки вважаємо за необхідне збереження фа­хових випробувань. Оскільки, як найменше, можна довести до абсурду будь-який гарний намір і організувати вступ, наприклад, на навчання за напрямом "Дизайн" виключ­но за результатами тестів, тобто запропонувати вгадати прізвище видатного діяча греко-римської історії за на­даним скульптурним зобра­женням. Так саме, є непри­родним рекомендувати до навчання за напрямами, що вимагають базових знань іноземних мов, без прове­дення фахового випробуван­ня (усного іспиту у ВНЗ, або тестування з елементами аудіювання, яке б надало хо­ча б найменшу можливість оцінити рівень володіння роз­мовною мовою, але це вияви­лось неможливим при прове­дені тестів ЗНО у 2009-2010 роках).

Зважуючи на негативний досвід проведення тестів УЦОЯО з іноземних мов у

2010   році, що викликало не­гативну реакцію випускників та фахівців з філології, мож­на вважати за доцільне відновити додатковий вступ­ний іспит безпосередньо у ВНЗ (усний іспит з аудіюванням або тест з фрагментами аудіювання) з метою визна­чення рівня практичного во­лодіння та здатності до спілкування відповідною іно­земною мовою (при вступі на напрями, що вимагають ба­зових знань іноземних мов, зокрема, філологія, міжна­родні відносини тощо).

8.   Можна вітати ініціативу Міністра освіти і науки Ук­раїни Д.В.Табачника щодо можливості використання сертифікатів ЗНО попередніх років, але цілком природно виникає проблема щодо за­стосування цієї процедури до так званих сертифікатів 2010 року, де зроблено безліч по­значок приймальних комісій різних ВНЗ щодо подання до­кументів. У зв'язку з цим, вва­жаємо за доцільне відмінити недосконалу процедуру ру­кописної фіксації на зворот­ному боці сертифікату УЦО- ЯО кількості поданих заяв абітурієнтів, як таку, що в значній мірі збільшує три­валість оформлення особової справи абітурієнта і не є ефективною з причин недо­тримання деякими навчаль­ними закладами порядку за­несення інформації, оскільки заповнення зворотного боку сертифіката унеможливлює його використання у наступ­них роках.

Сподіваюсь, що ці думки бу­дуть корисними при подаль­шому обговоренні удоскона­лення умов прийому до ВНЗ у

2011   році та подальших ро­ках.

м. Запоріжжя

 

Розпочнімо зі здоров'я школярів

 

Дізнавшись про те, що наше міністерство, готуючись до річної підсумкової ко­легії з проблем середньої освіти закликало усіх освітян висловитись, визначити найактуальніші питання, найболючіші точки, відгукуємося саме цими роздумами і аргументами. Останніми роками в періодиці та в наукових виданнях спос­терігається лавиноподібний потік інформації про погіршення стану здоров'я шко­лярів. Для цього є об'єктивні та вагомі передумови. Так, за останні 10 років захво­рюваність серед дітей шкільного віку збільшилася на 26,8%. На сьогодні приблиз­но 90% школярів мають відхилення у стані фізичного і психічного здоров'я, а за­гальна захворюваність серед учнів загальноосвітніх шкіл України сягає 64% — 71%. За період навчання в школі кількість учнів віднесених до спеціальної медич­ної групи зростає майже у два рази. Останніми роками високий рівень фізичного здоров'я виявлено лише у 0,32% юнаків та дівчат, вище середнього — у 4,18%, середній — у 27%, нижче середнього — у 27%, а низький — у 41,48%. Наслідком такої ситуації явилось те, що в існуючому інформаційному просторі здо­ров'я школярів використовується як інтегральний показник суспільної оцінки ефективності функціонування системи шкільного фізичного виховання, яка не в змозі, як показує практика, забезпечити необхідний рівень фізичного здоров'я дітей та молоді. Нагальна необхідність вирішення всього спектру оздоровчих, освітніх та виховних завдань у сфері фізичного виховання підростаючого по­коління потребує переосмислення базових принципів організації існуючої системи фізичного виховання та з'ясування комплексу основних факторів від яких зале­жить здоров'я дітей та молоді. Останній проблемі і присвячена дана стаття.

 

Зниження рівня здоров'я шко­лярів що спостерігається останнім часом, на думку спеціалістів, обу­мовлене недостатнім обсягом їх ру­хової активності. В деяких публікаціях прямо указується на існування високого кореляційного зв'язку між станом здоров'я шко­лярів і рівнем розвитку у них більшості фізичних якостей, який (рівень розвитку рухових якостей) у своєму цілісному вираженні саме і є наслідком рухової активності шко­лярів. Не відкидаючи в цілому зазначені положення (підвищення рухової активності школярів дійсно покращує функціонування усіх систем їх ор­ганізму, що являється основою їх фізичного здоров'я) слід звернути увагу все ж таки на те, що просте збільшення обсягу рухової актив­ності дітей, без урахування спе­цифіки захворюваності, однозначно ще не гарантує покращення їх здо­ров'я. Такий висновок опосередко­вано витікає із аналізу статистики захворюваності юних спортсменів, загальний обсяг рухової активності яких можна вважати достатнім, як­що його оцінювати з позиції чинних санітарно-гігієнічних норм. Резуль­тати такого аналізу свідчать про те, що серед дітей та підлітків, які ак­тивно займаються спортом, ос­танніми роками спостерігається стійка тенденція зростання різних захворювань. За даними, напри­клад, Європейської спілки кардіологів серед молодих спортс­менів поширеність раптової смерт­ності від захворювань серцево-су­динної системи становить 2,3 ви­падки на 100 тис. спортсменів. Дослідженнями Г.Макарової вста­новлено, що лише 5,4% юних спорт­сменів не є носіями окремих фак­торів ризику, що серед дітей віком до 14 років кількість випадків анемії виросло у 1,3 рази, хвороб ендо­кринної та кістково-м'язової систе­ми у 1,5 рази. Дані які представлені в статті В.Кашуби засвідчують, що у віці 16-17 років більше 70% юних спортсменів, незалежно від виду спортивної спеціалізації, уже мають різні порушення стану здоров'я. На­ведена статистика захворюваності юних спортсменів, при усій її віднос­ності, підтверджує в цілому вислов­лену вище думку про те, що збільшення обсягу рухової актив­ності дітей та молоді автоматично ще не гарантує покращення їх здо­ров'я. Очевидно існують і інші не менш вагомі фактори, які впливають на стан їхнього здоров'я.

Згідно визначенню Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, здоров'я людини схарактеризо­вано як стан повного фізичного, духовного і соціального благопо­луччя, а не тільки відсутність за­хворювань чи фізичних дефектів. Очевидно, що таке розуміння здоров'я має достатньо загаль­ний характер. Воно охоплює практично усі сторони життєдіяльності людини. Мабуть не випадково спеціалісти указу­ють на те, що здоров'я людини на 53% залежить від способу її жит­тя, на 21% — від екологічної ситу­ації, на 16% — від спадкових фак­торів, на 10% — від медицини. Отже, з високою вірогідністю можна стверджувати, що визна­чальним фактором від якого за­лежить здоров'я людини є спосіб її життя. Спосіб життя людини — дуже складне, багатогранне та динамічне явище, форми прояву якого у значній мірі визначаються соціокультурним середовищем у якому відбувається реалізація особистих цінностей та інтересів конкретної людини. Можна сказа­ти, що спосіб життя людини яв­ляється відображенням різних форм її соціальної діяльності, зу­мовленої, з однієї сторони, про­цесом реалізації нею особистих потреб, мотиваційних установок, що визначаються та змінюються під впливом життєвого досвіду. З іншої ж сторони, спосіб життя лю­дини є наслідком існуючих соціально-економічних та політико-правових відносин, які регу­люють суспільне життя, а також продуктом того культурного се­редовища, яке сформувалося в конкретній соціальній групі до якої належить та чи інша людина. Виходячи з наведених вище міркувань необхідно визнати, що спосіб життя людини у найбільш загальному вигляді визначається соціальною роллю, яку вона вико­нує в трьох основних сферах життєдіяльності — у сім'ї, в сфері освіти (або трудової діяльності), в сфері дозвілля.

Untitled.FR10-20  

 

Із виділених вище основних сфер соціальної діяльності люди­ни інститут сім'ї відіграє провідну роль у формуванні способу життя дитини, адже саме сім'я обумов­лює культурно-побутове середо­вище у якому виховується дити­на. У визначальній мірі саме під впливом сім'ї у дітей формується потребово-мотиваційна сфера, яка зумовлює, фактично, харак­тер їх взаємовідносин з оточую­чими, а також основні напрямки діяльності дитини, в тому числі і по використанню фізичних вправ за для власного оздоровлення та фізичного удосконалення. Соціальне положення та фінан­совий статок батьків у вирішальній мірі визначають ос­новні обставини життєдіяльності дітей — умови їх проживання, якість харчування, можливості

 

 

 

 

 

 

 

 

відпочинку, форми проведення ними дозвілля (відвідування те­атрів, музеїв, палаців і будинків дитячої творчості, станцій юних техніків, заняття у спортивних секціях і т.д.), рівень їх медичного забезпечення та інше. Місце про­живання сім'ї обумовлює вплив на дитину екологічних умов, від яких, як уже було відмічено, на 21% залежить здоров'я людини. Саме від батьків залежить вплив спадкових факторів на здоров'я дитини, які на 16% визначають її здоров'я. Незважаючи на важли­ву роль яку виконують батьки в організації способу життя дити­ни, можливості сучасної ук­раїнської сім'ї, щодо вирішення проблеми забезпечення гідних умов життєдіяльності дітей, до­статньо обмежені, адже на сьо­годні, як свідчить статистика, 38,2% населення України знаходиться за межею прожиткового мінімуму. Отже, у процесі вирішення проблеми забезпе­чення здоров'я підростаючого покоління роль соціального інституту сім'ї напряму залежить від рівня соціально-економічного та культурного розвитку суспільства. Це може означати, що першим реальним кроком на шляху вирішення проблеми здо­ров'я підростаючого покоління є суспільне усвідомлення ролі сім'ї в цьому процесі.

Другою важливою складовою способу життя дітей та молоді, яка суттєво впливає на їх здо­ров'я, являється форма прове­дення ними дозвілля. Спеціальні дослідження цієї проблеми про­ведені Державним інститутом розвитку сім'ї та молоді свідчать, що тільки 44% дітей віком 14 — 17 років мають можливість задо­вольняти свої потреби у дозвіллі на достатньому рівні. Для більшості ж дітей для задоволен­ня цих потреб не вистачає коштів (70%), вільного часу (26%) та відповідних закладів за місцем їх проживання (26%). Матеріали цих досліджень указують також на не сформованість, в цілому, у дітей відповідних потреб, адже 14% з них ніколи не займалися спортом, 34% — не відвідують гуртки, 24% — не відвідують теат­ри та музеї, більшу ж частину вільного часу діти віддають пере­гляду телевізійних програм, а ко­жен третій підліток — комп'ютер­ним іграм. У національному звіті про реалізацію Україною поло­жень конвенції ООН про права ди 

тини прямо указується на те, що основною причиною яка нега­тивно впливає на організацію дозвілля дітей, є не достатньо розвинута мережа закладів фізичної культури та спорту, культури і відпочинку, а також бідність родин з дітьми. Мабуть саме ці фактори вплинули на те, що за останні роки можли­вості прове­дення дітьми здорового фізично ак­т и в н о г о дозвілля, що є запорукою їх фізичного здоров'я, значно зву­зились. Відсутність у дітей реаль­них можливостей для проведення такого дозвілля, а також несфор- мованість у них відповідних по­треб, приводить до того, що значна частина дітей у вільний час віддають перевагу спілкуван­ню з друзями. На даний час саме це середовище у найбільшій мірі впливає на появу у дітей шкідли­вих звичок, про що свідчать ре­зультати аналізу причин, які зу­мовлюють розповсюдження у молодіжному середовищі звичок тютюнопаління та вживання алко­голю. Так, за результатами спеціальних     соціологічних 

досліджень проведених науков­цями проблемної науково- дослідної лабораторії ХДАФК, найвагомішими факторами, які спричиняють дітей до паління та вживання алкоголю, є "за ком­панію" (35,7%) та "просто так" (43,8%). Очевидно, що відсутність належного впливу на означену проблему з боку батьків, вчителів та широкої гро­мадськості призвело до того, що за роки навчання у школі стрімко збільшується кількість учнів, які пробували палити, або уже па­лять. Матеріали цих досліджень свідчать, що кожен третій школяр середнього та старшого шкільно­го віку уже мав досвід тютюнопаління, а в сімнадцять років па­лить кожен п'ятий учень загаль­ноосвітніх навчальних закладів. За роки навчання у школі збільшується кількість учнів, які смакували ті чи інші алкогольні напої. Наприклад, у 5-му класі ко­жен п'ятий (!) школяр пробував пиво (20,1%), а у 11-му класі пиво пробували уже троє з чотирьох учнів (!) (69 %). Слабоалко­гольні напої школярі починають активно вживати, приблизно, з 12-річного віку (31%). У чотир­надцять років таких учнів вже 46,4%, а у сімнадцять — 60,9%. Найбільш активна динаміка спос­терігається у споживанні школяра­ми вина. Так, у 11 років таких учнів

 

—        7,2%, у 13 років — 36,8%, у 15 років — 64,3%, а у 17 років вже 75% (!). Результати аналізу також пока­зують, що починаючи з 15 років 40,9% школярів уже смакували горілку. Виділені тенденції щодо розповсюдженості в середовищі школярів негативних звичок (тютю­нопаління та вживання алкоголю) мають достатньо об'єктивний ха­рактер. Вони підтверджується, в цілому, результатами спеціаль­них соціологічних досліджень проведених в рамках реалізації програми "Здоров'я та по- ведінкові орієнтації учнівської молоді". Звертає увагу на себе і той факт, що в процесі навчання у школі спостерігається вира­жена тенденція до збільшення кількості учнів, які байдуже ставляться до розповсюдженої серед дорослих звички палити та вживати алкоголь. Результа­ти спеціальних соціологічних досліджень свідчать, що на да­ний час у п'ятому класі таких учнів близько 15%, у восьмому — близько 35%, а в одинадцятому

—        уже більше 50%. Наведені дані указують на те, що за роки на­вчання в школі у дітей практично не формується активна грома­дянська позиція з цього питання.

 

Проведений аналіз свідчить про те, що організація сфери дозвілля дітей та молоді являється важли­вою соціально-педагогічною про­блемою, вирішення якої пов'язано, по-перше, з вико­ристанням в сис­темі фізичного ви­ховання широкого спектру педа­гогічних технологій залучення дітей та молоді до фізично активного та здо­рового способу життя, через формування у них відповідних потреб та мотивацій; по-друге, з удосконаленням існую­чих позакласних форм фізкультур­но-оздоровчої роботи з школяра­ми, які як раз і можуть впливати на характер проведення ними дозвілля; по-третє, з подальшим розвитком інфраструктури доступ­них для дітей фізкультурно-оздо­ровчих та культурних закладів; по- четверте, зі зміною суспільного ставлення до проблеми формуван­ня сфери дозвілля підростаючого покоління, яка відіграє значну роль не тільки у забезпеченні здоров'я дітей, а й у формуванні їх як особи­стостей.

Із виділених вище трьох основ­них сфер життєдіяльності дітей особливу роль в організації спосо­бу їх життя відіграє школа, яка є ос­новним соціальним інститутом, за допомогою якого здійснюється процес передачі культури від одно­го покоління до іншого, в межах якого проходить розвиток особис­тості дитини. Саме в школі фор­мується світогляд дітей, їх життєва позиція, активність, самостійність, організованість, уміння працювати в колективі, взаємодопомога та інші риси характеру, що як раз і визначають сутність особистості. Саме в школі діти одержують не­обхідні знання, уміння і навички, які допомагають їм зробити вибір діяльності на майбутнє. Саме в школі задається і регулюється, че­рез використання різноманітних фізкультурно-оздоровчих заходів, режим рухової активності дітей на протязі дня, що є запорукою їх фізичного здоров'я. Вирішення оз­начених завдань потребує створен­ня в школі особливого культурного середовища, в якому кожен учас­ник цього процесу (учень та вчи­тель) повинен відчувати себе пси­хологічно комфортно, бути соціаль­но захищеним та затребуваним з боку оточуючих. Очевидно, що створення в школі такої атмосфери достатньо складне завдання, особ­ливо в сучасних умовах, коли вся традиційна система освіти знахо­диться, на думку І.Прокопенко та В.Евдокимова в стані "стагнації і навіть кризи". Наслідком складних процесів, які розгортаються в сис­темі шкільної освіти, як свідчать ма­теріали національного звіту про ре­алізацію Україною положень кон­венції ООН про права дитини, яви­лось те що близько 50% учнів за­гальноосвітніх навчальних закладів відчувають втому від занять, біля 40% учнів — складність у навчанні, 25% учнів вважають учнівське сере­довище психологічно не комфорт­ним, у 20% учнів сформувалось відчуття не сприйняття їх з боку пе­дагогів, як особистостей, а у 15% із них — відчуття несправедливого ставлення до них педагогів.

Untitled.FR10-19Безумовно, що ситуація яка склалася в системі традиційної освіти накладає відбиток і на всю систему шкільного фізичного вихо­вання, адже остання являється невід'ємною її складовою. Разом з тим слід відмітити, що на даний час в розвитку системи фізичного ви­ховання учнів загальноосвітніх на­вчальних закладів існують, незва­жаючи на усі складності, і позитивні тенденції. Так, соціологічні дослідження проведені науковцями ХДАФК показали, по-перше, що на даний час в суспільстві проходить усвідомлення необхідності і важли­вості здорового фізично активного способу життя, як одного із базових чинників, що впливає на здоров'я людини; по-друге, що в середо­вищі учителів та батьків існує ро­зуміння та заклопотаність негатив­ними тенденціями, які проявляють­ся в розвитку системі фізичного ви­ховання учнів загальноосвітніх на­вчальних закладів, при чому більшість батьків (94,6%), що слід особливо відмітити, готові прийня­ти посильну участь у процесі її ре­формування; по-третє, що пере­важна більшість учнів позитивно ставиться до уроків фізичної куль­тури (87,3%), а для 76,4% із них такі уроки приносять лише задоволен­ня. Наведені вище результати досліджень свідчать про те, що на даний час в системі шкільного фізичного виховання склалися по­зитивні передумови для вирішення, на якісно новому рівні, усього ком­плексу оздоровчих, освітніх і вихов­них завдань. Деякі підходи до вирішення освітніх і виховних за­вдань уже були представлені в по­передній публікації [Всеук­раїнський громадсько-політичний тижневик "Освіта", № 3-4 від 21-28 січня 2009 р.]. В даній же статті, враховуючи її мету, звернемо увагу на можливі підходи до вирішення оздоровчих завдань. Для об'єктивізації такого аналізу не­обхідно розглянути, хоча б у пер­шому наближенні, спектр захворю­вань школярів.

Якщо виходити з опублікованих у спеціальній літературі даних, то необхідно констатувати, що за ро­ки навчання в школі майже в два рази збільшується кількість дітей, які мають хронічні захворювання, за останні роки захворюваність органів шлунково-кишкового трак­ту у школярів зросла майже в 1,4 рази, ендокринної системи — в 2,6 разів, до 6-7 разів на рік збільши­лась кількість респіраторно-вірус­них інфекцій. Достатньо широка розповсюдженість в середовищі дітей відмічених захворювань обу­мовлена, як свідчать спеціалісти, станом їх імунної системи, впли­вом на їх організм генетичних фак­торів та факторів навколишнього середовища, тобто впливом фак­торів, які визначаються еко­логічними, біосоціальними та психое-моціональними причинами, а отже лежать у площині трьох ос­новних складових способу життя дітей (сім'я, школа, дозвілля). От­же, можна зробити висновок про те, що не існує прямого причинно-наслідкового зв'язку між виник­ненням у дітей відмічених вище за­хворювань і обсягом їх рухової ак­тивності. Це може свідчити про те, що по відношенню до цілого спек­тру захворювань дітей (хронічні захворювання, захворювання ор­ганів шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи, респіратор­но-вірусні інфекції) існуюча систе­ма фізичного виховання носить, в цілому, лише рекреаційний харак­тер. Ось чому зростання кількості таких захворювань у середовищі дітей не може бути мірою оцінки ефективності функціонування сис­теми фізичного виховання.

У спектрі захворювань школярів, як свідчать літературні дані, визна­чальне місце займають різні фор­ми порушення у них постави. На даний час кількість дітей з пору­шеннями постави становить 80%- 90% від загальної чисельності, а за період навчання в школі частота проявів цього захворювання збільшується в 1,5 рази. Порушен­ня постави, як свідчать результати спеціальних досліджень, призво­дить до зміни взаємного розташу­вання внутрішніх органів, що су­проводжується порушенням їх нор­мальної діяльності (особливо ле­гень і серця), що несприятливо впливає на функціонування усіх ор­ганів та робить організм дитини в цілому схильним до різних захво­рювань. Ось чому можна говорити про те, що порушення постави не є захворюванням у класичному його розумінні. Воно, скоріш за все, представляє собою "міну уповільненої дії", яка створює пе­редумови для виникнення інших захворювань, і яка "вибухає", коли вплив негативних факторів на ор­ганізм дитини (екологічних, біосоціальних, психо-емоціональ- них та інших) досягає критичного рівня. Очевидним є і те, що для профілактики у школярів порушень постави необхідно застосовувати спеціальні комплекси фізичних вправ, або оздоровчі системи, котрі дають можливість з самого початку навчання в школі цілеспря­мовано впливати на причини, які зумовлюють виникнення та розви­ток цього захворювання. Оскільки основна причина порушень поста­ви у школярів, як свідчать дослідження гігієністів, обумовле­на тим, що близько 85% денного часу школярі знаходяться без руху (сидять), то це може означати, що профілактика порушень постави у школярів зводиться до регулярно­го проведення в режимі навчально­го дня, як уроків фізичної культури

так і, на що необхідно наголосити особливо, різноманітних фізкуль­турно-оздоровчих заходів (ранко­ва гімнастика, фізкультурні паузи та фізкультурні хвилинки на уроках, рухливі перерви, то що), які вико­нують не тільки профілактичну функцію, а й стимулюють розумову працездатність учнів. Тобто, ме­ханізм запобігання порушень по­стави у школярів базується на за­гально відомих заходах, не­обхідність проведення яких регла­ментована відповідними наказами Міністерства освіти і науки України [Наказ № 458 від 02.08.2005 та № 486 від 21.07.2003], і яким у сис­темі загальної середньої освіти, на жаль, приділяється усе ще недо­статня увага, про що свідчить на­ведена вище статистика проявів цього захворювання.

Важливість і необхідність прий­няття дієвих заходів по профілак­тиці порушень постави у школярів, що безумовно є одним із основних оздоровчих завдань системи фізичного виховання, усвідо­млюється на державному рівні. Не випадково у прийнятій в минулому році програмі для загальноосвітніх навчальних закладів до змістовно­го навчального матеріалу у 5-9 кла­сах вводиться тематика, пов'язана з профілактикою порушень у шко­лярів постави. Разом з тим, не­обхідно ще раз звернути увагу на те, що засоби фізичної культури, які пропонуються для профілактики у дітей порушень постави, повинні використовуватись не тільки і не стільки на уроках з фізичної культу­ри, вони повинні впливати на при­чинні фактори, які саме і визивають це захворювання, тобто повинні ліквідувати наслідки того, що в про­цесі навчання у школі діти більшу частину дня знаходяться без руху (сидять). Для якісного вирішення цього завдання необхідно, по-пер­ше, сформувати відповідні потреби та мотивації, як в середовищі учнів так і в учителів загального циклу, а по-друге, спеціальним чином ор­ганізувати всю систему фізкультур­но-оздоровчої роботи в школі, яка б давала можливість використову­вати на уроках загального циклу, у групах продовженого дня та у про­цесі виконання учнями домашніх завдань знань умінь і навичок, які на уроках фізичної культури засво­юються та формуються в учнів по проблемі профілактики порушень постави. Це важлива і складна про­блема, вирішення якої потребує удосконалення існуючих та розроб­ку нових педагогічних технологій організації фізкультурно-оздоров­чої роботи в школі. Основні підходи до її вирішення будуть представлені у наступній статті.

ВИСНОВКИ

1. Узагальнені результати соціологічних досліджень свідчать

про те, що на даний час — фор­мується суспільне усвідомлення необхідності ведення здорового фізично активного способу життя, як одного із базових чинників, що впливає на здоров'я людини; існує розуміння з боку батьків і учителів ролі фізичної культури у забезпе­ченні здоров'я дітей; більшість дітей позитив­но ставляться до занять фізичними вправами. Це створює пози­тивні переду­мови для вирішення, на якісно новому рівні, усього комплексу оздоров­чих, освітніх і виховних завдань в сфері фізичного виховання дітей та молоді.

2.   Проведений аналіз показав, що здоров'я школярів представляє собою складну соціально-педа­гогічну проблему, вирішення якої не може зводитись лише до загаль­ного підвищення рівня їх рухової ак­тивності, адже . він (рівень рухової активності) лише створює сприят­ливі умови для оптимального функціонування усіх систем ор­ганізму (покращує кровотік та вен­тиляцію легенів, активізує захисні системи організму — нейроєндокринні та імунну), але не впливає на причинні фактори, які визивають у школярів найбільш розповсюджені захворювання.

3.   Проведені дослідження пока­зали, що причини розповсюдження в середовищі дітей хронічних за­хворювань, захворювань органів шлунково-кишкового тракту, за­хворювань ендокринної системи, респіраторно-вірусних інфекцій не­обхідно шукати в трьох взаємоза­лежних складових способу їх життя (сім'я, школа, дозвілля). Це може означати, що зміна цієї негативної тенденції можлива лише при покра­щенні соціально-економічних, культурних та побутових умов, які впливають на спосіб життя дітей.

4.   Результати проведеного дослідження показали, що широке розповсюдження у дітей різних форм порушень постави, що ство­рює передумови для виникнення у них інших захворювань, обумовле­но тим, що у школі недостатньо уваги приділяється проведенню в режимі навчального дня різно­манітних фізкультурно-оздоровчих заходів (фізкультурні паузи та фізкультурні хвилинки на уроках, рухливі перерви, ранкова гімнасти­ка то що) спрямованих на усунення причинних факторів, які сприяють виникненню цього захворювання.

5.   Для вирішення проблеми за­безпечення належного рівня здоровя дітей та молоді необхідно, з однієї сторони, проведення регу­лярного моніторингу захворюва­ності школярів, адже вони (захво­рювання) можуть мати регіональні, кліматогеографічні та інші особли­вості, а з іншої, розробку спеціаль­них методик з використанням за­собів фізичної культури, котрі да­ють можливість цілеспрямовано впливати на причини, які зумовлю­ють виникнення та розвиток найбільш поширених серед шко­лярів захворювань. . Безумовно, що цей напрямок повинен бути представлений у нормативних до­кументах, котрі регламентують функціонування системи фізичного виховання школярів.

м. Харків

 

 

 

 

 

Збільшуймо палітру впливу

 

Історія це елітна, пріоритетна на­ука, яка вимагає осмисленого прав­дивого висвітлення подій та покли­кана передати історичну пам'ять су­часному та майбутнім поколінням, виробити в них гордість, повагу до духовних цінностей та моральних чеснот в українського народу, що сформувались в роки історичних ви­пробовувань. Цю необхідність дик­тують зміни в суспільстві, культурі, політиці та ментальності. Викладан­ня історії потребує модифікації, яка перетворила б українську націю на спільноту людей — живих і конкрет­них. Українські вчені-історики нада­ють належну допомогу нам — вчите­лям. Адже тільки використовуючи їх надбання у повсякденній роботі з уч­нями можна подолати проблеми у самоідентифікації випускника школи та збереженні історичної пам'яті.

Важливим елементом програм­ного забезпечення є документальні джерела, спогади очевидців, газетні публікації, уривки з художніх творів, роздуми вчених-істориків, багато з яких мають альтернативні погляди на ті чи інші події.

Протягом останніх десяти років я керую клубом старшокласників "Співдружність". Його діяльність

різнопланова. Один з напрямків — науково-дослідницька робота, при­свячена учасникам Великої Вітчиз­няної війни. На основі досліджень вчителя та учнів створено навчаль­ний посібник "Духовні цінності жінок України в роки Великої Вітчизняної війни ", присвячений 65-ій річниці Великої Перемоги. Опрацьовані історичні документи, мемуари, спо­гади солдат, колишніх полонених, листи з фронтів, свідчення остар- байтерів, наукові джерела фондів музею Т. Г. Шевченка, що в роки Ве­ликої Вітчизняної війни був табором військовополонених. В ході наших

досліджень ми розкривали духовні цінності народу, які є творінням ро­зуму та серця матерів світу. Совість, патріотизм, мудрість віра в перемо­гу йшли від серця матері, сестри, ко­ханої.

Спираючись на матеріали архівів нам вдалось правдиво, лаконічно та науково показати життя в тилу, на фронті Великої Вітчизняної війни, а також мрії, почуття, моральний стан жінок, які досить часто виконували найважчу роботу в тилу, воювали на фронті, освячували іскоркою Божою, своєю любов'ю воєнні лихоліття.

Матеріали наших досліджень ґрун­тувались не лише на українських, але й на європейських джерелах. Ми — я та мої учні співпрацюємо з німецькою організацію ветеранів "В ім'я миру",

Міжнародною службою розшуку, Центром документації міста Кельн (Німеччина).

Така співпраця зацікавлює учнів та допомагає не тільки формувати історичну пам'ять, а й виробити їх ціннісні орієнтири, щоб у майбутнь­ому ввійти в європейські структури рівноцінною нацією та зберегти при цьому історичну пам'ять, традицію, культуру, наш духовно багатий ук­раїнський етнос.

Ольга СТЕЛЬМАШЕНКО,

вчитель історії СЗШ №4 м. Канева Черкаської області, вчитель-методист.

Черкаська обл.

 

 

 

Варто зберігати профільність

 

Розвиток педагогічної науки у всьому світі привів на початок XXI ст. до розуміння непродук­тивності підходу вчити всіх всьому і як результат — профільності навчання в старшій школі.

Слід відзначити, що сучасні профільні освітні курси, в тому числі і з історії, відрізняються від поглиблених курсів в класах з поглибленим вивченням пред­метів. По обсягу та глибині вив­чення навчального матеріалу вони займають місце між базо­вими та поглибленими курсами.

Відмінність є в тому, що поглиб­лені курси, як відомо, признача­лись для учнів, що мали підви­щені здібності, в даному випад­ку в історичній сфері знань.

Профільні ж курси — це курси для звичайних старшоклас­ників, які проявляють інтерес до історії, мають намір в подаль­шому спеціалізуватися в цій сфері професійної діяльності.

Особливістю курсу історії, що визначається на про­фесійному рівні, є його безпо­середній зв'язок із завданнями профілізації освіти та ор­ганізації довузівської підготовки учнів. Тому, на мій погляд, не­обхідно не лише збагачувати, нарощувати курси "Історія Ук­раїни" та "Всесвітня історія", але і, головним чином, формувати більш високі вимоги до рівня підготовки випускників, розви­вати у них необхідні вміння та навички, особистісні якості, які

дозволили продовжити навчан­ня в системі вищої школи.

Одночасно профільна мо­дель історичної освіти повинна також вирішувати ті ж виховні завдання, які є чільними на ба­зовому рівні. Впровадження профільного вивчення історії викликало ряд проблем, які ви­магають негайного вирішення, зокрема цілого масиву різно­манітної навчально-методич­ної літератури, а не лише

спеціальних підручників.

Крім того, потрібна більша визначеність у цілях профільного вивчення пред­мета "Історія", набори не­обхідних вмінь та навичок, ви­мог до засвоєння навчального матеріалу і в цілому до рівня ви­пускників школи.

Володимир СУТКОВИЙ, 

учитель історії СЗШ №11 м.Артемівська, заслужений учитель України.

Донецька обл.

 

 

 

 

 

*Вступна кампанія*

 

 

Іще не пізно. Йдіть до нас

 

Про особливості сучасного навчання в Інституті реклами і Ліцеї соціальних та ділових комунікацій

 

 

ІНСТИТУТ РЕКЛАМИ — єдиний в Україні спеціалізований ВНЗ який готує для економіки і бізнесу маркетологів-рек­ламістів, менеджерів реклами і виставкової діяльності, ди­зайнерів реклами.

А також фахівців з графічного дизайну і реклами, промис­лового дизайну, дизайнерів середовища і ландшафтного мис­тецтва.

іноді навіть більше), ніж його старші колеги, тому що він повинен прийти на робоче місце підготованим та адаптованим.

 

Ми знаємо наскільки важливою сьогодні є освіта. І не просто освіта - а сучасні знання, які можуть бути вдало застосовані на практиці та приносити результат. Рекламна га­лузь сьогодні потребує нових кадрів, нових ідей та натхненної ро­боти. Світ розвивається, разом із стрімким розвитком змінюються і комунікації та підхід до їхнього за­стосування. Дуже важливо одно­значно визначитися із тим напрям­ком діяльності, яким планує займа­тися людина, адже це надасть їй можливість ще у досить юному віці зробити правильний вибір.

 

Розмір плати за навчання в Інституті реклами на 2010 - 2011Розмір плати за навчання в Інституті реклами на 2010 - 2011

Факультет

Спеціальність

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Друга вища освіта — заочна форма, оплата за весь період навчання

 

 

Бакалавр (денна)

Бакалавр (заочна)

Спеціаліст (денна)

Спеціаліст (заочна)

 

Рекламне

Маркетинг реклами

8500

5800

8500

5800

(2р. 6 міс.) 7200

мистецтво

Менеджмент реклами

8500

5800

8500

5800

(2р. 6 міс.) 7200

Дизайн

Дизайн

10900

8000

10900

8000

(2р. 6 міс. денна) (3.5 роки - заочна) 4300

Облік і аудит

Облік і аудит

5500

3200

5500

3200

12900

 

Вступаючи до Інституту Реклами - єдиного в Україні фахового на­вчального закладу, який готує та випускає спеціалістів для реклам­ної галузі, ви повинні розуміти, що це абсолютно інший зразок навчан­ня, це не просто лекційні завдання, заліки та контрольні. Це реально можливість отримати надзвичайно цінний досвід. В Інституті на­вчається виключно творчо мисляча молодь: дизайнери, менеджери реклами, маркетологи та навіть бухгалтери - всі вони мають повне право називатися творчими. Про­тягом тринадцяти років Інститут на­дає освіту, яка не лише є цікавою для тих, хто правильно обрав спеціальність, але й надзвичайно популярною для сьогодення. Попу­лярною - не означає обов'язково модною, коли ми говоримо про по­пулярність спеціальностей за яки­ми в Інституті ведеться підготовка -

ми говоримо про те, що рівень освіти повністю задовольняє вимо­гам сьогодення. Сьогодні випуск­ник повинен вміти рівно стільки (а іноді навіть більше) , ніж його старші колеги

Розуміючи це, в Інституті реклами розроблені навчальні плани, які дозволяють студентові уже на ос­танніх курсах отримувати роботу як в Україні, так і за її межами, адже він виходить з ВНЗ повноцінним спеціалістом-практиком. Велика увага в Інституті приділяється саме практиці. Вже з першого курсу сту­денти проходять виробничу прак­тику в рекламних та комунікаційних

агенціях, дизайн студіях, на радіо та телебаченні. Не дивно, що більшість студентів вже на 3-4 кур­сах отримують запрошення від ком­паній та рекламних агенцій, а це найкраще свідчення рівня їхньої професійної підготовки. Тому пере­ваги при працевлаштуванні випуск­ники набувають ще студентами, ко­ли працюють поруч із професіона­лами під час практики, та приймаю чи участь у майстер-класах і твор­чих зустрічах. Це досвід який зали­шається на все життя.

Суттєве значення для майбутньо­го працевлаштування мають також ті лекції та семінари, які студенти відвідують протягом навчання. І тут девіз Інституту Реклами - навчання через діяльність - знайшов своє втілення, готувати спеціалістів потрібно так, щоб вони повністю відповідали запитам ринку. Зважа­ючи на те, що й власне поява Інсти­туту реклами - це відгук на потребу нового часу, ті дисципліни, які вив­чають студенти повністю адапто­вані до сучасності і обов'язково стануть міцним підґрунтям для про­фесійного становлення майбутніх рекламістів та дизайнерів.

Для всіх спеціальностей існує підготовка за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр»

 

Рекламне мистецтво

Маркетинг реклами

11500*

Маркетинг (для абітурієнтів інших ВУЗів)

14000

Менеджмент реклами

11500*

 

Маркетинг (для абітурієнтів інших ВУЗів)

14000

Дизайн

Дизайн

12000*

 

Дизайн (для абітурієнтів інших ВУЗів)

14500

Облік і аудит

Облік і аудит

7500

* Для випускників «Інституту реклами»

 

Відчуваючи нагальну потребу у розвитку дітей та зважаючи на соціальну відповідальність інститу­ту і неабиякий досвід у вихованні та навчанні провідних фахівців для рекламної галузі, цього року Інсти­тут реклами став засновником Ліцею соціальних та ділових ко­мунікацій. Ідею створення такого закладу підказав час, адже всі ми живемо в епоху комунікацій, які постійно змінюються і слід намага­тися поринути у цей процес, зро­зуміти його механізм. Ліцей соціальних та ділових комунікацій - це новий рівень для учнів 10 та 11 класів, який дозволить відчути різницю між шкільною освітою та спеціалізованою підготовкою. А підготовка в ліцеї дійсно фахова, і підхід до роботи із ліцеїстами справді "дорослий", адже після йо­го закінчення всі без винятку учні отримають первинну спеціальність в залежності від напрямку навчання (рекламний агент, флорист, стен­дист, офіс-менеджер, обліковець, оформлювач вітрин). Всі ці спеціальності затребувані на ринку праці і можуть бути використані ліцеїстами як певна стартова база для подальшого розвитку та само­вдосконалення. Окрім того, ос­воєння будь-якої спеціаль­ності - це додаткові вміння і ще один плюс в особисту скарбничку досягень людини.

Запрошуємо учнів 10 та 11 класів до навчання у Ліцеї соціальних та ділових ко­мунікацій, що знаходиться за адресою вул. Саксагансь- кого, 64

тел. 044-289-41-05, 044­353-0-353, e-mail: ipetri@ukr.net, ir@gala.net; www.ir.edu.ua

 

Останнє оновлення на П'ятниця, 24 вересня 2010, 21:12
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта