Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 37 (18 — 25 серпня) PDF Друк e-mail

Україна відзначає дев'ятнадцяту річницю незалежності

 

Шановні Співвітчизники!

Untitled.FR10-1Прийміть мої найщиріші вітання та побажання з нагоди великого дер­жавного свята — Дня незалежності України!

19 років незалежності стали "шко­лою" для всіх нас — випробуванням на толерантність, тестуванням на зрілість, терпіння, і нарешті — на здоровий глузд. Ціною власних пе­ремог та поразок, ми переконались у тому, що український народ в змозі покращити життя у своєму домі.

Нині, як ніколи раніше, ми усвідо­млюємо, що побудова держави — творення її сьогодення та майбутнь­ого — це наш спільний обов'язок.

 

Лише за умови, коли кожен ук­раїнець повною мірою відчуває свою відповідальність перед дер­жавою — ми є незалежна країна. Я глибоко переконаний у тому, що професіоналізм, відданість своїй справі, єдність думок, інтересів ук­раїнського народу стануть запору­кою становлення та розвитку са­мобутньої Українсько ї держави.

Шановні Співвітчизники, цитуючи слова давньогрецького філософа Аристотеля про те, що Держава створюється не заради того, щоб тільки жити, а переважно для того, щоб жити щасливо, я бажаю Вам справжнього людського щастя, міцного здоров'я, миру, добробуту, віри у власні сили, невтомності у творчому пошуку та нестримного примноження його результатів на благо України.

З глибокою повагою,
Міністр

Дмитро ТАБАЧНИК

 

 

*Нам аплодує світ*

Гучний успіх українських підлітків

 

Завершуються перші в історії
Юнацькі Олімпійські ігри.
У далекому Сінгапурі в змаганнях
беруть участь 3 522 спортсмени (1 846
юнаків та 1 676 дівчат), які представля
ють 201 країну світу. Протягом 12 днів
юні атлети у 26 олімпійських видах
спорту розігрують 201 комплект наго
род. Україну на престижних стартах
представляють 55 юних олімпійців
школярів з усіх регіонів України. Вони
змагаються у 18 видах спорту та вже
вибороли 35 медалей, з яких 10 золо
тих, 9 срібних та 16 бронзових. За
кількістю нагород наша збірна посідає
почесне 3е місце у світі.
Цілий ряд наших спортсменів при
везуть на Батьківщину відразу
декілька нагород. Так, справжніми
героями Юнацької Олімпіади стали
гімнаст Олег Степко, на рахунку яко
го 2 золоті і 2 срібні медалі, дворазо
вим чемпіоном Ігор став плавець
Андрій Говоров, а його колега по ко
манді з плавання Дарина Зевіна
"зібрала" повний комплект нагород
різного ґатунку.
Вагомий вклад у командну пере
могу та підняття престижу ук
раїнського юнацького спорту внесли
освітяни. Вітаємо чемпіонів з золо
тими нагородами, на честь успіху
яких зринав синьожовтий прапор
України
Дарину ЗЕВІНУ — плавання (100м
на спині), а також з срібною медал
лю в плаванні (50м на спині) та брон
зовою в плаванні (200м на спині)
Київське міське управління освіти і
науки (СДЮШОР N9) Андрія ГОВО
РОВА — плавання (50м вільним сти
лем), (50м батерфляй) Дніпропет
ровське управління освіти і науки,
Дніпропетровське УФК, Олега
СТЕПКО — спортивна гімнастика
(вправи на коні), (вправи на брусах),
а також з срібною медаллю у спор
тивній гімнастиці (багатоборство),
(вільні вправи) Запоріжське уп
равління освіти і науки (СДЮШОР
N1), Ігора ЛЯЩЕНКО — легка атле
тика (спортивна ходьба на 10км)
Київське обласне управління освіти і
науки, Білоцерківський обласний
ліцей спортивного профілю, Олек
сандр Сатін — стрибки на батуті,
Миколаївське управління освіти і на
уки Миколаївське УФК, Катерину
ДЕРУН — легка атлетика (метання
списа) Київське обласне управління
освіти і науки, Броварське УФК.
Вітаємо і тих юних спортсменів та
їх наставників, що вибороли срібло
та бронзу. Так тримати.

Завершуються перші в історії Юнацькі Олімпійські ігри.У далекому Сінгапурі в змаганнях беруть участь 3 522 спортсмени (1 846юнаків та 1 676 дівчат), які представляють 201 країну світу. Протягом 12 днів юні атлети у 26 олімпійських видахспорту розігрують 201 комплект нагород. Україну на престижних стартах представляють 55 юних олімпійцівшколярів з усіх регіонів України. Вони змагаються у 18 видах спорту та вже вибороли 35 медалей, з яких 10 золотих, 9 срібних та 16 бронзових. За кількістю нагород наша збірна посідає почесне 3е місце у світі.Цілий ряд наших спортсменів привезуть на Батьківщину відразу декілька нагород. Так, справжніми героями Юнацької Олімпіади стали гімнаст Олег Степко, на рахунку якого 2 золоті і 2 срібні медалі, дворазовим чемпіоном Ігор став плавецьАндрій Говоров, а його колега по команді з плавання Дарина Зевіна"зібрала" повний комплект нагородрізного ґатунку.Вагомий вклад у командну перемогу та підняття престижу українського юнацького спорту внеслио світяни. Вітаємо чемпіонів з золотими нагородами, на честь успіху яких зринав синьожовтий прапор України Дарину ЗЕВІНУ — плавання (100м на спині), а також з срібною медаллю в плаванні (50м на спині) та бронзовою в плаванні (200м на спині) Київське міське управління освіти і науки (СДЮШОР N9) Андрія ГОВОРОВА — плавання (50м вільним стилем), (50м батерфляй) Дніпропетровське управління освіти і науки,Дніпропетровське УФК, Олега СТЕПКО — спортивна гімнастика (вправи на коні), (вправи на брусах),а також з срібною медаллю у спортивній гімнастиці (багатоборство),(вільні вправи) Запоріжське управління освіти і науки (СДЮШОРN1), Ігора ЛЯЩЕНКО — легка атлетика (спортивна ходьба на 10км) Київське обласне управління освіти інауки, Білоцерківський обласнийліцей спортивного профілю, Олександр Сатін — стрибки на батуті,Миколаївське управління освіти і науки Миколаївське УФК, КатеринуДЕРУН — легка атлетика (метаннясписа) Київське обласне управлінняосвіти і науки, Броварське УФК. Вітаємо і тих юних спортсменів таїх наставників, що вибороли сріблота бронзу. Так тримати!

 

 

*З трибуни розширеної колегії МОН*

Стартуємо. До якісної освіти.

 

Виступ міністра освіти і науки України Дмитра Табачника під час засідання розширеної колегії МОН "Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/201 1 навчальний рік", 20 серпня 2010 року

 

Шановні друзі, колеги!

 

 

Добігає кінця "найширша" розши­рена колегія Міністерства освіти і науки України. Думаю, що вже мож­на сказати і найглибша.

По суті ми вислухали думки тисяч українських освітян, небайдужих до своєї професії, долі дітей, майбутнь­ого України.

Для того, щоб відповісти на всі за­питання, не вистачить і місяця, а для того, щоб вирішити всі проблеми — мабуть, і всього життя.

Вчителі — невиправні мрійники, тому вони не можуть не віщувати майбутнього і їм страшенно болить за все, що є навколо несправедли­вого і нечесного. Не дарма ж кажуть, що єдина професія від Бога — це вчитель, а всі інші — від учителя.

Маю таку пропозицію. Давайте спочатку обговоримо основні теми кожного виступу, а потім я запропо­ную деякі думки до рішення колегії. Приймається?

Почнемо з найменших і найдо­рожчих — дошкільників.

Більшість прогресивних світових освітніх систем характеризуються випереджальним  розвитком

дошкільної освіти. Вважається, що саме дошкілля закладає у дитині ос­нову її подальшого життєвого шляху.

"Сильний старт" — це початок успішної освітньої кар'єри у Фінляндії, Франції, США, Швеції, Нідерландах, інших країнах. Прий­шов час і нам подолати стереотипне ставлення до дошкільної освіти і на­дати їй гідне місце у системі безпе­рервного навчання. "Рівний доступ до якісної освіти" залишається лише фікцією і гаслом, якщо його не за­безпечено у дошкіллі.

Саме з таких позицій розглядає Міністерство дошкільну освіту і виз­начає її як один із найбільших вирішальних пріоритетів освітньої політики.

Завершується робота над підго­товкою Державної цільової програ­ми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року. Саме Кон­цепція цієї програми була предме­том обговорення на секції дошкільників. Учасники чітко визна­чили її завдання — забезпечити аб­солютно новий рівень розвитку ди­тини, і ця точка зору збігається з на­шою. Ми будемо долати існуючу па­радигму. Крім догляду за дитиною забезпечимо її розвиток.

Ми підтримуємо також ініціативу щодо проведення І Всеукраїнського з'їзду педагогічних працівників дошкільних закладів. Сьогодні вранці я підписав наказ про його проведення. Інформую — І Всеук­раїнський з'їзд педагогічних працівників дошкільної освіти відбу­деться 5 листопада цього року.

Окрема тема — забезпечення обов'язкового охоплення дошкільною освітою дітей п'ятирічного віку. Навко­ло цього питання продовжуються, по більшості, політичні дискусії. А батьки і освітяни її майже реалізували — 94 відсотки дітей відповідного віку здобу­вають передшкільну освіту: в дитячих садках, групах короткотривалого пе­ребування при дошкільних закладах і школах, за допомогою педагогічного патронату тощо.

До речі, дошкілля — фактично єди­на галузь, де працюють майже одні жінки. Така наша національна особ­ливість. А в Японії дошкільною освітою опікуються здебільшого чо­ловіки. В багатьох країнах світу най­вищі вимоги до рівня підготовки саме працівників дошкільних навчальних закладів. Поділяю думку директора педагогічного інституту в Стокгольмі: "Найбільш кваліфіковані педагоги по­винні працювати у дитячих садках та початковій школі, тому що тут педа­гог може багато зруйнувати".

Важко уявити, як все це можна ре­алізувати в Україні. Будемо разом шукати реальні шляхи.

Що потрібно зробити найближ­чим часом? Перш за все, слід приве­сти мережу дошкільних навчальних закладів до потреб населення, за­безпечити необхідні умови для рівного старту та по-справжньому рівного доступу до якісної дошкільної освіти. МОН зі свого боку завершить роботу над Державною програмою розвитку дошкільної освіти. Ми також надамо необхідні рекомендації щодо організації робо­ти з дітьми п'ятирічного віку, розро­бимо необхідні нормативні докумен­ти, передбачивши інноваційні для нас форми: дитячі садки сімейного типу, створення дошкільних за­кладів для дітей співробітників у крупних кампаніях, агрофірмах, бан­ках тощо. Також хочу сказати, що на розгляд Уряду ми направили нові штатні нормативи для дошкільних закладів (старі діють з 1971 року). Розгляд цього документу, разом із майже 40 іншими, передбачається на окремому засіданні Кабінету Міністрів України з питань розвитку освіти в наступну п'ятницю. Цьому засіданню буде передувати розгляд стану справ в освіті на Гуманітарній раді під головуванням Президента України Віктора Федоровича Януковича. Як бачимо, освіта насправді стає пріоритетом найвищого керівництва держави.

Розуміючи проблеми фінансової кризи, хочу закликати вас до пошуку партнерів, у тому числі й міжнарод­них, для спільного розв'язання окре­мих питань дошкілля. Міністерство спільно з Фондом "Відродження" провели конкурс, за результатами якого близько сотні дитячих садків отримають понад три мільйони гри­вень на проведення дрібних ре­монтів і відкриття додаткових груп для дітей. Тривають також перемо­вини з Фондом щодо виділення ще трьох мільйонів саме на групи з підготовки до школи. Ми також підписали Меморандум з компанією ЛЕГО Фаундейшен. Уже в цьому на­вчальному році ЛЕГО надасть ком­плекти спеціальних засобів навчан­ня для 20 закладів, а в наступному році — для 100. Прошу і вас, шановні колеги, не сидіти склавши руки.

Наступна секція — вчителі почат­кової школи. Саме вони продовжу­ють працювати з випускниками ди­тячих садків, вони вводять дитину у новий шкільний світ.

Правильно говорять, що діти — наші інвестиції в майбутнє. Саме то­му, розробляючи нові Державні стандарти початкової освіти, визна­чили головне — збереження здо­ров'я дітей. У Міністерстві підготов­лені два варіанти проектів стандар­ту: один підготували науковці, інший — практики. Думка науковців, зви­чайно, є важливою, однак спиратися вартує і на досвід вчителів, а він є достатньо вагомим. Вчорашня ро­бота секції початкової школи збли­зила ці варіанти. Так і має бути. Най­ближчим часом ми розглянемо Дер­жавні стандарти початкової освіти на колегії і передамо на затверджен­ня Уряду.

Основним питанням секцій при­родничо-математичних дисциплін стало обговорення Концепції ще однієї стратегічної Державної цільо­вої програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року. У цьо­му питанні ми діємо в унісон з пере­довими країнами світу. Наприклад, Президент США Барак Обама ого­лосив пріоритетним напрямом дер­жавної політики саме розвиток при­родничої та математичної освіти, за­початкувавши програму "Перегони до вершини", у межах якої виділено 5 млрд. дол. на додаткове фінансу­вання тим штатам, які досягли най­вищих результатів у природничо- математичній освіті. "Адже ми знаємо, що країна, яка випередить нас сьогодні в освіті, завтра — випе­редить нас в інших галузях" — про­голосив Американський Президент. Зі схожими пропозиціями виступила й Канцлер Федеративної Республіки Німеччина Ангела Меркель та Пре­зидент Росії Дмитро Мєдвєдєв.

Наша Державна цільова програма покликана вивести природничо-ма­тематичну освіту країни на якісно новий рівень шляхом удосконалення стандартів, оновлення змісту, інно­ваційного розвитку науки та вироб­ництва; запровадження сучасних за­собів навчання; модернізації систе­ми підготовки та підвищення кваліфікації вчителів математики та природничих дисциплін тощо.

З усього цього робота вчителів, мабуть, є найважливішою. Саме від учителя й залежить реалізація будь- якої програми. Необхідно створити систему, яка буде стимулювати, ви­нагороджувати, і, як наслідок — ут­римувати в школі ефективних учи­телів. Одночасно будемо залучати до школи і наших кращих універси­тетських викладачів.

Свідомі ми і того, що природничим дисциплінам навчити без на­лежного обладнання вкрай складно. За оперативною інформацією, шко­ли забезпечені обладнанням не більш, ніж на 29 відсотків. Ситуація складна. Нам вдалося відстояти пе­ред Світовим банком необхідність закупівлі шкільних лабораторій. Проведені необхідні процедури і найближчим часом до шкіл надійдуть кабінети біології, фізики, хімії, математики на суму більше 50 млн. гривень. Закупівлі необхідного обладнання будуть передбачені й Державною програмою.

Що стосується виступів пред­ставників секцій суспільно-гу­манітарних дисциплін, то особливої уваги заслуговує проект Концепції літературної освіти. Через літера­турну освіту відбувається форму­вання загальної культури та моралі в сучасному суспільстві, виховується активна громадянська позиція. Вчо­рашнє секційне обговорення ще раз підтвердило своєчасність розгляду цього питання.

Настав час розвантажити літера­турні курси, привести їх у відповідність до вікових особливос­тей учнів, узгодити між собою. І в цьому позиція Міністерства спи­рається на позицію вчителів.

Для подальшої реалізації держав­ної політики у цій галузі та удоскона­лення шкільної літературної освіти потрібен новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Наступним кроком має стати узгодження навчальних програм з української і світової літератур з но­вими положеннями Концепції літе­ратурної освіти і нових Державних стандартів. На часі активне обгово­рення проблем визначення літера­турного канону (перелік авторів, творів, до якого увійдуть вершинні твори українського і світового пись­менства та представників національностей, які проживають в Україні). У ньому має бути представ­лений "золотий фонд" літературних творів, що стане основою нових на­вчальних програм.

Потребує уваги й формування сталої концепції історичної освіти, що включала б в себе сформовані обсяги знань, умінь і навичок учнів, виховні моральні та етичні установ­ки. Історія — це елітна, пріоритетна наука, яка вимагає осмисленого правдивого висвітлення подій та по­кликана передати історичну пам'ять сучасному та майбутнім поколінням, виробити в них гордість, повагу до духовних цінностей та моральних чеснот народу. Вчителі історії також зазначали на необхідності поєднан­ня доступності викладення історич­ного матеріалу з віковими особли­востями учнів. Перші кроки на ре­алізацію цього ми вже зробили — розвантажена, деполітизована та приведена у відповідність із віком програма з історії для 5 класу.

Щодо української освіти за кордо­ном. Три роки тому, створюючи Ук­раїнську міжнародну школу (до речі — єдину подібну структуру в Європі), ми передбачали віднести до її функцій не лише навчання гро­мадян України за кордоном, а й ко­ординацію роботи українських шкіл за межами країни. Сьогодні було приємно почути від мадам Місталь, що обидві ці функції заклад виконує. Звичайно, є ще не вирішені питання. Але сьогодні ми почули про го­товність працювати над ними і в Ук­раїні, й в інших країнах Європи та світу.

До таких питань слід віднести і формування позитивного іміджу Ук­раїни через освіту. Я написав листа до свого колеги Міністра закордонних справ Костянтина Грищенка з проханням доручити нашим посоль­ствам з'ясувати, яким чином у шкільних підручниках інших країн прописана історія України, що роз­повідають іноземним дітям про на­шу країну, що вони про нас знають.

Звертаюсь до заступників керівників областей і начальників управлінь освітою: подивіться, чи всі ваші школи мають міжнародних партнерів, у яких міжнародних про­ектах беруть участь школярі. До речі, в розв'язанні цих питань потуж­ний потенціал міститься у програмі впровадження інформаційно-ко­мунікаційних технологій у середню освіту.

І саме темою впровадження інформаційно-комунікаційних тех­нологій я і хочу завершити огляд пи­тань, порушених вчора на секціях.

Спрямованість попередніх про­грам інформатизації, в першу чергу, на постачання до навчальних за­кладів комп'ютерної техніки призве­ла до високих показників забезпе­чення шкіл навчальними комп'ютер­ними комплексами — 95,6 відсотка (в сільській місцевості — 85,5 відсот­ка). Проте, кого можуть тішити ці ци­фри, якщо близько половини по­ставленого обладнання на сьогодні є морально та фізично застарілим, а Україна, на жаль, замикає першу сотню країн за рівнем використання у навчальному процесі ІКТ.

Моніторингові дослідження, про­ведені Міністерством освіти і науки, показали низький рівень володіння випускниками шкіл інформаційними технологіями для розв'язання прак­тичних завдань. Безумовно, це зни­жує їх конкурентоспроможність у су­часному інформаційному суспільстві. Незручно, але не вищим він виявився й у вчителів.

Такий стан справ є ганьбою для України. Усі наші сусіди — від дале­ких до найближчих — вже кілька років вирішили подібні проблеми й досягли значних успіхів на цьому шляху. Наприклад, у Російській Фе­дерації завершується забезпечення усіх шкіл країни комп'ютерами та підключення їх до мережі Інтернет за швидкісними каналами, запровад­жено єдиний державний екзамен з інформатики та інформаційно-ко­мунікаційних технологій. Уряд Рес­публіки Польща започаткував ще на початку нинішнього століття "Проект ІпІегкі@>за", який поєднує польських школярів з іншими учнями Європи і є частиною загального плану широко­го упровадження ІКТ у школах країни. У Республіці Білорусь кількість учнів, що припадає на 1 комп'ютер за останні 5 років скоро­тилася з 28 до 20. До речі, цей по­казник у розвинених країнах Європи коливається в межах 3-5 учнів, а в Україні ця цифра складає — 29 ( а, мабуть, реальніше і всі 40).

Ситуація справді є критичною. І якщо найближчим часом ми її не ви­правимо, можна забути про ідею конкурентоспроможності нашої освіти.

Наразі за ініціативи Президента

України Міністерством розроб­ляється Державна програма широ­комасштабного запровадження ІКТ в освіті.

Вважаю, що настав час припини­ти пропонувати гучні, а по суті — фа­садні реформи в освіті. Освітній ниві треба дати відпочити від орачів — реформаторів. Сьогодні цілком до­статнім буде виконати запропонова­ну Президентом програму, щоб ми мали дійсно нову школу. Інфор­маційно-комунікаційні технології ма­ють стати ракетним носієм, що ви­веде українську освіту на найвищу міжнародну орбіту.

Тепер про виступи керівників ор­ганів управління освітою. Хочу підкреслити, що більшість поруше­них тем є гострими й актуальними. Вони дійсно потребують невідклад­ного вирішення.

Так, однією з основних є підготов­ка і соціальний захист педагогічних працівників.

Всі ми пам'ятаємо десятирічну Державну програму "Вчитель", дія якої має завершитися у 2012 році. На превеликий жаль, її можна відне­сти до програм, які лише на папері засвідчують "велику любов" та "ве­лику турботу про вчителя".

Докладемо всіх зусиль, щоб на­повнити її конкретним, матеріаль­ним змістом на основі зростання соціальних стандартів життя відповідно до програми Президента України. Цілком зрозуміло, що успіх роботи школи залежить від готов­ності вчителя до якісних змін. Проте, на даний час діяльність вищих педа­гогічних навчальних закладів, інсти­тутів післядипломної педагогічної освіти спрямована на підготовку вчителя до роботи у звичайній за­гальноосвітній школі. Це ускладнює процес запровадження інновацій в освітній процес. Необхідно карди­нально перебудувати роботу педа­гогічних університетів та інститутів післядипломної педагогічної освіти. Відповідне реформування — у найб­лижчих планах Міністерства освіти і науки. І тут пропозиції ректора Тер­нопільського педагогічного універ­ситету Володимира Петровича Кравця видаються абсолютно слуш­ними. До речі, Володимире Петро­вичу, Міністерство проаналізувало стан працевлаштування випускників педагогічних університетів за отри­маними спеціальностями. Так от Ваш університет посідає 6 місце за цим показником (84,2 відсотка). Найкращий показник нібито має Бердянський державний педа­гогічний університет (92,5 відсотка), найгірший — Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка ( 59,9 відсотка). Є, колеги, над чим працювати, особли­во — над достовірністю інформації...

Вивчення стану забезпечення на­вчальних закладів педагогічними ка­драми свідчить, що переважна їх більшість повністю укомплектована вчителями. Проте, дійсно, існує про­блема — вік працюючих педагогів. Кількість учителів у віці до 30 років з кожним роком зменшується: за ос­танні чотири роки з 21 відсотка до 17,2. А от кількість педагогів пенсійного віку навпаки — щороку збільшується.

У навчальних закладах працюють 78,6 тис. педагогічних працівників пенсійного віку, що складає 16,4 відсотка від їх загальної кількості. Найбільше таких вчителів у школах міста Севастополя (28 відсотків), Донецької області (25 відсотків), Ав­тономної Республіки Крим (24,3 відсотка).

 

Як ви думаєте, які з них викладає більшість вчителів пенсійного віку? Зрозуміло, що це, у першу чергу, "Захист Вітчизни", "Російська мова та література". Дивує те, що серед лідерів опинилися предмети при­родничо-математичного циклу: майже 26 відсотків вчителів пенсійного віку викладають матема­тику, 23 — хімію, 22 — фізику. У ок­ремих регіонах ці цифри є вражаю­чими. Наприклад, у Бориспільсько­му районі Київської області більше третини вчителів математики та хімії — пенсійного віку.

 

Цікавим є віковий розподіл педа­гогічних працівників за предметами.

Зрозуміло, що така ситуація тек­тонічно збільшує віковий розрив між поколіннями дорослих і дітей, ус­кладнює процеси комунікації та гальмує запровадження в освітній процес новітніх технологій.

Для розв'язання проблеми більшість керівників органів уп­равління освітою пропонують відно­вити контрактну форму трудового договору з працівниками, які досягли пенсійного віку, що існувала до 1994 року. Міністерством вже цього року буде запропонована на роз­гляд освітян нова модель трудових відносин у системі загальної серед­ньої освіти.

Кілька слів про ґендерну політику. Тішить, що серед керівників відділів освіти районного та міського рівнів порівну чоловіків і жінок. Це — збли­жує. Серед обласного керівництва: із 27 начальників жінок лише 6. І чим вище, тим їх менше. А от серед вчи­телів — майже 90 відсотків — жінки.... Ну і де справедливість? Тільки на районному рівні.

Ми вибірково проаналізували си­туацію зі станом здоров'я педа­гогічних працівників у декількох містах і районах Волинської та Чернігівської областей. Так, у м. Ко­вель Волинської області за минулий навчальний рік 72 відсотки педа­гогічних працівників перебували на лікарняному, 56 відсотків — у смт. Куликівка Чернігівської області, 38 відсотків — у с.Черче Камінь-Каширського району Волинської об­ласті. Статистика невтішна. А що потрібно? Відновити діяльність пе­дагогічних оздоровчих профілак­торіїв; збільшити кількість пільгових профспілкових путівок для вчителів; створити належні умови для праці та відпочинку, забезпечити спокійну, творчу атмосферу в колективах. Сподіваюсь, що керівники областей поділяють нашу стурбованість і зна­ють, що повинні робити.

Міністерство зробить все, щоб повернути повагу і довіру до вчите­ля. Педагогічним працівникам не­обхідно дати сучасні технології і не заважати працювати.

Стосовно директора школи. Бага­то хто називає директора централь­ною фігурою в освіті. Мабуть, так во­но і є. Принаймні після моїх числен­них зустрічей з керівниками на­вчальних закладів переконався, що директору школи потрібно дати значно більше прав та позбавити від зайвої роботи.

Ми проаналізували звітні ма­теріали, що подаються школами до різних органів управління освітою. Видали наказ, який упорядковує їх кількість. Проте, практика засвідчує, що більша частина звітності з'яв­ляється все ж на регіональному рівні.

Звертаюсь до заступників голів облдержадміністрацій, начальників управлінь з вимогою кардинально зменшити регіональний документо­обіг. Окрім цього, необхідно виріши­ти питання щодо упорядкування кількості перевірок навчальних за­кладів, заборонити відволікання пе­дагогічних працівників під час прове­дення навчального процесу.

Прийшов час, коли ми маємо зменшити кількість інституцій, що здійснюють перевірку роботи вчите­ля, школи. Переконаний — варто замінити караючі інспекції консуль­таційними центрами, що надавати­муть школам методичну допомогу, а не здійснювати лише перевірку її ро­боти, іноді не фахово і не завжди об'єктивно.

Знаємо ми і про непросту ситу­ацію у районних (міських) відділах освіти, яка пов'язана як із штатним розписом, так і розмірами за­робітної плати фахівців. У більшості сільських відділів освіти працює аж по 3 державних службовця. Переді мною роздруківка заробітної плати працівників відділу освіти.

Середній посадовий оклад стано­вить:

начальника відділу освіти — 1384 грн.

головного спеціаліста — 859 грн.

 провідного спеціаліста — 791 грн. Це менше, ніж отримує вчитель вищої категорії.

Не набагато краща ситуація і в об­ласних управліннях освіти:

Середній посадовий оклад стано­вить:

начальника управління — 2405 грн. начальника відділу — 1388 грн. головного спеціаліста — 994 грн. провідного спеціаліста — 859 грн. Така ситуація є неприпустимою. Ви пам'ятаєте, що у 2007 році ми на­магалися вирішити ці питання. Були розроблені проекти нових типових штатних розписів відділів (уп­равлінь) освіти та схема підвищення заробітної плати означеної категорії працівників. На превеликий жаль, ми не встигли це завершити. До їх вирішення повернемося у наступно­му році. Проте, такі питання, як вста­новлення надбавок за інтенсивність праці, оздоровлення педагогічних працівників і працівників управлінь освітою, надання адресної допомо­ги неповним сім'ям педагогів, мож­на і необхідно вирішувати на місце­вому рівні.

Хочу підкреслити, що понад 90 відсотків проблем, які порушували сьогодні педагоги, вирішуються са­ме на місцевому рівні. Звертаюсь до заступників керівників регіонів з проханням принаймні їх розглянути і визначитись. А найкраще — посту­пово і неухильно їх вирішувати.

Міністерство підтримуватиме всі ініціативи щодо розвитку освіти. Ве­лика косметична революція в освіті завершилася. Настав час реальних змін у реальному житті. І починати необхідно з "основи життя" — шко­ли. Ми маємо усвідомлювати, що глибокі якісні зміни можливі лише тоді, коли вони починаються знизу. Ставимо завдання: розробити про­граму розвитку кожної школи, кож­ного дитячого садка. І робити це ма­ють колективи самих закладів, орієнтуючись на потреби місцевості та власний потенціал. Якщо кожна школа матиме свій обрахований план розвитку — це стане надійним фундаментом створення реалістич­них регіональних і державних про­грам. На жаль, сьогодні таких про­грам вкрай мало. Не вистачає і Дер­жавних цільових програм. За не­повні шість місяців ми вже запропо­нували прийняття близько десяти відповідних Державних програм. До тих, що вже згадував — запровад­ження ІКТ, поліпшення якості шкільної природничо-математичної освіти, розвитку дошкільної освіти, додам програми розвитку по­зашкільної, професійно-технічної, вищої освіти, заходи щодо розвитку інтернатних закладів, оновлення програм "Шкільний автобус", робо­ти з обдарованою молоддю.

Наша основна мета — повернути суспільству школу, якою можна пи­шатися і яка відповідатиме запитам кожної української родини.

Стосовно статистики. Це знову для керівників регіонів. У цьому році ми підготували для вас збірник графіків і діаграм. Висновки робіть самі: знайдіть місце свого регіону за тією чи іншою позицією, порівняйте з ситуацією у ваших сусідів, в інших регіонах, проаналізуйте, чи все ви зробили, щоб покращити ситуацію. На нараді в Київській міській адміністрації з освітянами міста я вже говорив, що недавній лідер у ба­гатьох показниках розвитку освіти — Київ на сьогодні перетворився на ти­пового середнячка. Новому керівництву освіти міста доведеться докласти значних зусиль для ви­правлення ситуації. А ви, колеги з інших регіонів, зверніть увагу — роль лідера вільна. До речі, одним із завдань для Міністерства я пропо­ную визначити розроблення чітких індикаторів розвитку освіти, за яки­ми ми й зможемо вже у наступному році, оцінити до чого призвели ваші зусилля.

До виступів народних депутатів, членів колегії. По-перше, всім їм вдячність за Закон про 11-річну шко­лу. А все, що Ви запропонували — ми внесемо в рішення Колегії.

В свою чергу, попросимо законо­давчої підтримки тих слушних ідей, які сьогодні висловили освітяни Ук­раїни.

Хтось пожартував, що в учителя є дві школи. Одна з дітьми, інша — це профспілки. Леоніду Семеновичу, якщо скажу, що в усьому Вас підтри­маю, цього достатньо?

Про досвід та ініціативу Харківських охоронців здоров'я. Впевнений, що віце-губернатори взяли на олівець кожне слово свого колеги. Цей виступ не випадковий. Міністерство освіти ще раз наголо­шує на пріоритетності здоров'я дітей. Вчимо дітей, щоб вони були здоровими і щасливими, а потім — усьому іншому.

Тепер про те, про що не говори­лося.

Декілька слів про трудове навчан­ня в школі, яке не виносилося на розгляд секцій, однак це жодним чи­ном не вказує на зниження уваги до цього вкрай важливого напряму. Но­вими навчальними планами перед­бачається вивчення технологій у старшій школі незалежно від профілю навчання. Варіативність навчальної програми дозволить вивчати технології і гуманітаріям, і природничникам. Не відступилось Міністерство і від традиції надання професійної освіти під час навчання в школі. Більше того, підготовлено перелік із близько 40 професій, які можуть здобувати учні, навчаючись за технологічним профілем. За цим переліком найближчими днями бу­дуть затверджені навчальні плани з професійної підготовки, адаптовані до шкільної освіти. Однак цього не­достатньо. На регіональному рівні слід розвинути, а в деяких місцях відродити практику учнівських ви­робничих бригад, шкільних лісництв, таборів праці і відпочинку, трудових загонів старшокласників, у яких діти іноді вперше отримують свій трудовий досвід і першу за­робітну плату.

Якщо ми не навчаємо школярів майбутньому трудовому життю, то певно, що привчаємо їх байдикува­ти, і, відкривши рота, чекати "літаю­чих" вареників. Хіба може бути успішним суспільство, в якому люди не вміють і не хочуть працювати, за­робляти гроші, а намагаються жити за рахунок інших? Таке суспільство приречене.

Важливим питанням є залучення молоді до науки та інженерної спра­ви. За цими напрямами майбутнє. За ініціативи Президента, з метою створення належних умов для роз­витку дітей, які мають нахили до технічної творчості, винахідництва та раціоналізаторства планується створити перший в Україні держав­ний загальноосвітній навчальний за­клад "Державна дитяча інженерна академія". Сподіваємося, що в ній будуть вчитись майбутні Корольови, Пулюї, Сікорські, Антонови, Патони з усіх куточків нашої країни.

Не можу оминути й тему створен­ня умов для розвитку дітей, які ма­ють бажання здобути військові про­фесії. Ми проаналізували мережу класів, створених за напрямами си­лових міністерств. їх сьогодні налічується лише 134. А попит наба­гато перевищує наявні пропозиції. Саме тому готується Указ Прези­дента України "Про Державну гімназію-інтернат "Кадетський кор­пус". Прошу керівників місцевих ор­ганів управління освітою всіляко підтримувати пропозиції щодо роз­галуження мережі таких класів та створення відповідних навчальних закладів.

Окрема тема — 11-річна школа і профільна освіта. Ми зупинилися перед авантюрним кроком щодо пе­реходу на 12-річний термін навчан­ня, нібито орієнтованим на євро­пейські стандарти. Тепер, нічого особливо не змінюючи, зосереди­мось на старшій школі, надамо їй справжнє профільне спрямування. Переглянемо перелік предметів, кількість яких сама по собі вже унеможливлює профільне навчання, приберемо застарілий і надмірно деталізований матеріал із навчаль­них програм, забезпечивши мож­ливість дітям без перевантаження здобути якісну середню освіту за 11 років.

Приємно, що останні соціологічні дослідження підтверджують: цю ініціативу міністерства підтримують понад 80 відсотків громадян країни. А особливо приємною є підтримка педагогічної громадськості, яка на­разі зможе зосередитися на роботі, не очікуючи чергових несподіванок і ініціатив зверху.

Щодо роботи з обдарованою мо­лоддю. По-перше, інформую, що Міністерство освіти і науки вперше прийняло рішення про запровад­ження відомчої нагороди саме для обдарованої учнівської молоді "Гордість і надія України". Це відзна­ка — для переможців міжнародних інтелектуальних, творчих, спортив­них змагань.

Нас дивує пасивна позиція більшості університетів, які, з одно­го боку, постійно скаржаться на втрату "свого студента", а з іншого — нічого не роблять для його пошу­ку. Скажіть, хто заважає вузам про­водити різноманітні інтелектуальні турніри, конкурси, наприклад, турнір юних конструкторів імені С.Корольова? Приємно, що крига скресла і Народний депутат Максим Георгійович Луцький вже заявив, що НАУ розпочинає цю роботу. А чому б цей турнір не назвати ім'ям всесвітньовідомого конструктора Антонова? Міністерство навіть гото­во внести відповідні зміни до Умов прийому, щоб могли не лише знай­ти, а й прийняти на навчання пере­можців цих змагань. Університетам слід повчитися у наших дошкільнят, які ініціювали вчора на секції прове­дення інтелектуального турніру дітей п'ятирічного віку "Всезнайко".

Ми практично не порушували проблем виховання. Це окрема над­звичайно важлива і складна тема.

У 2007 році була проведена спільна колегія трьох Міністерств: освіти і науки, з питань сім'ї, молоді і спорту, внутрішніх справ, де було глибоко проаналізовано процес ви­ховання дітей, учнівської молоді та міжнародний досвід; визначені кон­кретні заходи щодо поліпшення існуючої ситуації. Проте, вони так і залишилися під "сукном". Так само, як і затверджені в грудні 2007 року "Основні орієнтири виховання учнівської молоді".

У цьому році ми повернемося до цих питань. І наш перший крок — проведення Всеукраїнського педа­гогічного консиліуму класних керівників. Саме класні керівники найбільше наближені до учнівських проблем, бо поєднують і навчальний, і виховний процеси. Сподіваємося, що учасники консиліуму не тільки по­ставлять "діагноз", але і віднайдуть шляхи оздоровлення ситуації, відро­дження духовності, патріотизму, зви­чайної повсякденної культури, якої так не вистачає суспільству і нашим дітям. Школа — це не фабрика абітурієнтів, а лабораторія життя.

Є одна дуже гостра тема — пока­рання і заохочення в школі. Вона має надзвичайно глибоке історичне коріння. Чи жива сьогодні "репре­сивна" педагогіка? Чому поглиблю­ються конфлікти? Хіба це не питання для Національної академії педа­гогічних наук?

Пропоную винести його на роз­гляд колегії Міністерства.

Стосовно підготовки до нового навчального року і безпосередньо до 1 вересня. В усіх регіонах прове­дено засідання колегій державних адміністрацій, де були розглянуті питання підготовки до нового на­вчального року.

Можу доповісти, що практично завершені ремонтні роботи, школи укомплектовані педагогічними кад­рами та підготовлені до нового на­вчального року. 1 вересня гостинно відкриють свої двері 23 школи — новобудови

та 15 нових дитячих садків. Найбільше таких шкіл у Київській (5), Львівській (4), Закарпатській, Одеській ( по 3) областях.

На превеликий жаль, 1 вересня учні чотирьох шкіл розпочнуть на­вчання на базі інших навчальних за­кладів. Адже приміщення їх шкіл пе­ребувають в аварійному стані. Міністерство вживає відповідних за­ходів щодо розв'язання зазначеної ситуації. Разом з тим, сподіваюсь, що місцеві органи влади, батьки, друзі школи зроблять усе можливе, щоб 1 вересня стало святом для кожного без винятку учня.

Ще одна пропозиція Міністерст­ва: ми започатковуємо проведення Всеукраїнських батьківських Інтернет-зборів. Перші батьківські Інтернет-збори ми плануємо провести для всіх бажаючих батьків тих 400 тисяч першокласників, які вперше увійдуть у новий для них світ шкільного життя.

Хочу зупинитися й на питанні оптимізації шкільної мережі. Тема до­статньо болісна, оскільки окрім фор­мування якісного освітнього просто­ру, забезпечення належних умов на­вчання та реалізації профільної освіти є в ній і непопулярні речі. Міністерство глибоко вивчатиме це питання та за необхідності буде ініціювати відповідні зміни до чинно­го законодавства.

Оптимізація мережі шкіл перед­бачає прискорення реалізації про­грами "Шкільний автобус". Прези­дент України Віктор Федорович Янукович вбачає, що для цього не­обхідно об'єднати кошти державно­го, місцевого бюджетів, активно за­лучати позабюджетні надходження та шукати меценатів, яким небайду­жа доля дітей. Прошу наших керівників сприйняти це як настано­ву до наступних дій і внести пропо­зиції, кого з підприємців повинен просити про підтримку Міністр, а ко­го, як і обіцяв, буде заохочувати осо­бисто Президент.

Про забезпечення підручниками учнів 10 класів. На відміну від наших попередників ми не запевняли, що все буде добре і своєчасно, а 1 ве­ресня зробили б здивовані очі — не вийшло. Ми відразу, зважаючи на терміни прийняття бюджету, вели­чезні борги за минулий рік (28,4 млн. грн.), врахувавши технологічні особливості підготовки підручників, попередили — усіх підручників 1 ве­ресня в школі, на жаль, не буде. Во­ни з'являтимуться, починаючи з пер­шої декади вересня і до кінця місяця більшість з них будуть у десятиклас­ників. Але "Буквар" і підручники для другого класу будуть на партах 1 ве­ресня.

Звертаюсь до керівників усіх рівнів: від області — до району, міста, забезпечити оперативне роз­везення прямо з "коліс". Давайте разом візьмемо відповідальність за цю справу.

Насамкінець пропоную бажаючим піднятися сюди і сфотографувати зал. У ньому все керівництво освітою України. Один великий освітянський човен. А на прапорі на­писано: "За якість освіти". От якби ще всі були на веслах і всі гребли. А куди, сподіваюсь, ми сьогодні виз­начилися.

Дякую за увагу і теплу

атмосферу! Здоров'я, добра вам і успішного навчального року!  

 

*З трибуни розширеної колегії МОН*

 

Проблеми деліікаттніі, наболііліі, засттарііліі.

 

Проблеми делікатні, наболілі, застарілі.

Виступ голови ЦК профспілки працівників освіти і науки України Л.С. Сачкова під час засідання розширеної ко­легії МОН "Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2009/2010 навчальному році та завдан­ня на 2010/2011 навчальний рік", 20 серпня 2010 року

Високоповажне зібрання!

Untitled.FR10-2Світова фінансова криза, істотно вплинувши на всі сфе­ри життя суспільства, не оми­нула і освіту

Галузева Профспілка, як пред­ставник соціально-економічних, трудових прав працівників, з три­вогою констатує загострення проблеми як в оплаті праці так і в житлово-побутовій і оздоровчій сферах життя освітян.

Рівень заробітної плати — одна з делікатних, наболілих і застарілих освітянських про­блем. В поточному році була спроба "розблокувати" Єдину тарифну сітку!

Що реально маємо сьо­годні? Бюджетникам встанов­лено фіксовані показники, які значно нижчі від законодавчо визначених розмірів мінімаль­ної зарплати. При цьому освітяни не отримують гаран­товану ст. 57 Закону України "Про освіту" оплату праці педа­гогічних, науково-педагогічних працівників та спеціалістів.

Ми постійно ведемо розмо­ви про необхідність реформу­вання освіти, б'ємо на сполох, коли бачимо, як знижується якість підготовки учнів, сту­дентів. Але забуваємо, що са­ме ми з вами — керівники га­лузі, професура, вчителі — маємо створити таку гро­мадсько-суспільно думку, за якої батьки, сільська і міська громада, їх очільники, а також найвище керівництво країни твердо знали — інвестиції в освіту, в тому числі і значні дер­жавні, це наше майбутнє. Досвід інших держав, в першу чергу розвинутих, підтверджує надзвичайну вигоду саме тако­го капіталовкладення.

Тому нашим стратегічним завданням є забезпечення га­рантованих Законом України "Про освіту" рівнів оплати праці освітян. На це нас орієнтує по­станова Верховної Ради Ук­раїни, що прийнята за підсум­ками парламентських слухань щодо 12- річної загальної се­редньої освіти.

Тобто ми маємо домогтися, щоб у поточному році кожне збільшення рівня мінімальної заробітної плати в країні забез­печувало позитивну динаміку зростання всіх розрядів ЄТС.

На 2011 і наступні роки не­обхідно спрямувати зусилля всієї нашої громадськості і де­путатського корпусу на перед­бачення в Державному бюджеті ресурсів для забезпечення га­рантованого відповідними за­конами рівня видатків на освіту, поширення на всіх педагогічних працівників щомісячної 20- відсоткової надбавки.

З урахуванням усієї склад­ності економічної ситуації в державі галузева Профспілка все-таки розраховує на незво­ротність процесів розвитку освітянської галузі, забезпе­чення законодавчо встановле­них гарантій її працівникам, бе­зумовне виконання чинних за­конодавчих і нормативно-пра­вових актів.

Дозвольте зупинитись на особливих питаннях сільського вчителя. Необхідно однозначно розв'язати проблему із забез­печенням житлово-побутових гарантій держави сільським пе­дагогам. За неузгодженості по­зицій різних владних структур фактично позбавлено педа­гогічних працівників тих пере­ваг, якими їм більш як 60 років компенсувалися незручності, пов'язані із проживанням у сільській місцевості. Це був ва­гомий аргумент при направ­ленні молодих педагогів для роботи в сільську школу.

Точка зору Міністерства освіти і науки України, яка повністю збігається з позицією нашої Профспілки, ґрунтується на висновках Генпрокуратури та рішенні окружного адмінсуду Києва щодо відсутності в чинному законодавстві будь-яких обмежень з надання сільським педагогам безоплат­ного житла з опаленням і освітленням.

Водночас у багатьох регіонах взято на озброєння і до вико­нання роз'яснення Міністерст­ва праці і соціальної політики України, яке діаметрально відрізняється від висновків Генпрокуратури і суду. Я не ви­ключаю можливості масових звернень освітян з цього при­воду до судових органів. Ми вже маємо подібний досвід звернень минулих років, пов'язаних з законодавчим визнанням боргів з окремих виплат по ст.. 57 освітянського Закону.

На парламентських слухан­нях було ще раз привернуто увагу до того, що більш як 20 тисяч освітян не мають власно­го житла. Як у такій ситуації бу­ти з ротацією сільських пед­кадрів? Деякі кроки щодо залу­чення молодих педагогів в сільську школу зроблено. Ра­зом з тим замороження за­робітної плати через перекру­чений механізм застосування ЄТС практично зрівнює моло­дого вчителя в рівні оплати праці з некваліфікованими працівниками. Тільки привівши у відповідність із законодавст­вом оплату праці освітян, побу­дувавши оптимальну пільгову кредитну систему на купівлю і будівництво житла, де заста­вою має виступати не мізерна зарплата вчителя, а куп­лене ним житло, ми змо­жемо ефективно форму­вати кадровий потенціал галузі, в тому числі і в сільській школі. І останнє. Нинішня ко­легія, всі наші дії у весня­но-літній період спрямо­вані на забезпечення якісної підготовки до по­чатку нового навчального року. Я вважаю, що один з найважливіших моментів у цій роботі — привести 1 вересня до класів добре оздо­ровлених, фізично зміцнілих школярів. На жаль, останні роки, як і нинішній, дають нам сумну статистику зниження якості оз­доровчих послуг, зменшення відпочиваючих дітей в літньо-оз­доровчих таборах. Відпочинок значної їх кількості організовано не у стаціонарних заміських за­кладах, а в таборах з денним пе­ребуванням при школах, які не в змозі забезпечити повноцінне оздоровлення, підміняючи його харчуванням і доглядом за дітьми. В поточному році профспілковими організаціями галузі забезпечена діяльність по­над 70 дитячих закладів оздоров­лення і відпочинку. Цього недо­статньо. Вже сьогодні очевидно, що недоліки оздоровчої кампанії 2010 року значною мірою зумов­лені несвоєчасною підготовкою і оприлюдненням державних до­кументів, що регламентують цей процес. По дитячому оздоров­ленню визначено формально єдиного куратора — Мінмолодь- спорт, але ж інвесторами висту­пають держава, регіональні, рай­онні адміністрації, роботодавці, профспілки, батьки. Хто і як по­винен концентрувати ці кошти? Хто їх розпорядник? Хто також несе відповідальність за їх пра­вильне використання? Відповіді немає. Як відомо у багатьох ня­ньок дитина завжди недоглянута.

Неврегульовані також питан­ня щодо комунальних послуг, тендерних процедур, пільгово­го оподаткування, які визнача­ють собівартість дитячої путівки. В проекті Податкового Кодексу про це а ні слова. Як приклад: частка батьківської оплати у вартості путівки ста­новить більше 50 відсотків. А це означає — і життя це підтверджує, — що при мізерній зарплаті вчительська сім"я не має можливості оздо­ровити дітей.

Подоланню названих в дитя­чому оздоровленні недоліків сприяло б врегулювання зазна­чених вище питань, через прий­няття і введення в дію щорічних нормативних документів не пізніше березня поточного ро­ку, збереження основної за­робітної плати для осіб, що се­зонно працюють у дитячих та­борах. Потребує також подаль­шої наукової розробки та вдос­коналення зміст виховного про­цесу в цих закладах.

Очевидно, що вироблення та дотримання єдиної державної політики стосовно дитячого оз­доровлення і відпочинку сприя­тиме, в цій частині, якісній підготовці до нового навчаль­ного року.

Дякую за увагу.

 

 

 

 

*Офіційно*

 

Модернізаціія і розвиток

 

Відбулось засідання робо­чої підгрупи за напрямком "Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери" робо­чої групи "Модернізація па­ливно-енергетичного ком­плексу та розвиток інфраст­руктури" Комітету еко­номічних реформ при Прези­дентові України

Міністерстві освіти і науки України під головуванням Міністра освіти і науки Дмит­ра Табачника відбулось засідання робочої підгрупи за напрямком "Розвиток науко­во-технічної та інноваційної сфери" робочої групи "Мо­дернізація паливно-енерге­тичного комплексу та розви­ток інфраструктури" Комітету економічних реформ при Президентові України.

Доповідали з питань робо­ти підгрупи заступник Міністра освіти і науки — за­ступник голови робочої групи Євген Суліма, директор де­партаменту наукової діяль­ності та ліцензування вищих навчальних закладів — відповідальний секретар ро­бочої групи Михайло Гонча­ренко.

Відкриваючи засідання, Міністр Дмитро Табачник на­голосив на актуальності впро­вадження системних реформ в Україні.

"При Президентові України з метою впровадження сис­темних економічних реформ, спрямованих на вихід з фінансово-економічної кри­зи, на забезпечення сталого економічного розвитку в країні, як передумови зрос­тання добробуту населення, утворено Комітет економічних реформ", констату­вав Дмитро Табачник.

Міністр висловив побажан­ня щодо роботи підгрупи, які окреслив у три напрямки: "Я прошу вашої найактивнішої участі у роботі з наступних питань. Перше — це визна­чення переліку законодавчих актів, які нам необхідні для розвитку науково-технічної та інноваційної сфери, саме як пріоритетного шляху розвит­ку суспільства, але у більш широкому розумінні з вихо­дом на індекс сталого роз­витку. Внесіть пропозиції що­до того, які законопроекти нам треба розробити, які осу­часнити. Друге — це ваші пропозиції щодо покрокового розвитку реформування цьо­го напрямку. Це більш широ­ко, ніж законопроекти, і це можуть бути такі нормативні акти, як постанови Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України, розпоряд­ження, міжвідомчі та відомчі акти. Третє — це обрахунок пропозицій щодо державних цільових і регіональних про­грам, які на вашу думку, не­обхідно було б здійснити".

Учасники засідання макси­мально зосередили свою увагу на обговоренні та уточ­ненні плану-графіку реформ за напрямком "Розвиток на­уково-технічної та інно­ваційної сфери".

А також, відповідно до по­рядку денного засідання, чле­нами підкомітету прийнято рішення щодо затвердження плану робочої групи та погод­ження проведення виїзного засідання у Харківській об­ласті до кінця 2010 року.

 

 

 

Щодо проходження медичного огляду

З метою забезпечення здо­ров'я учнів, визначення групи для занять фізичною культу­рою, надання рекомендацій щодо додаткових обстежень, харчування та здійснення інших заходів Міністерство освіти і науки ініціювало про­ведення обов'язкових медич­них профілактичних оглядів.

Проте, напередодні на­вчального року в окремих регіонах спостерігається ажіотаж серед батьків шко­лярів щодо проходження ме­догляду.

Оскільки, за рішенням Міністерства, у період з 1 ве­ресня до 1 жовтня кожного навчального року на уроках фізичної культури прийом контрольних навчальних нор­мативів не здійснюється, а також обмежується виконання вправ з максимальною інтенсивністю, то учні, які не встигли пройти медичний ог­ляд в літній період, зможуть зробити це до 1 жовтня.

Повідомляємо, що довідка про проходження медичного огляду дійсна протягом ка­лендарного року.

Окрім того, з метою упо­рядкування проходження ме­дичного огляду Міністерство освіти і науки ініціювало пе­ред Кабінетом Міністрів Ук­раїни спрощення процедури його проходження для учнів початкової школи. За рішен­ням та підтримки Уряду з цьо­го навчального року учні по­чаткової школи будуть прохо­дити медичний огляд цент­ралізовано за безпосередньо місцем навчання.

 

 

 

*Національна академія педагогічних наук: міждержавні контакти

 

Книгозбірня — скарбниця духу

 

 

— Цьогорічний ювілей — це тріумф світлого розуму і великої життєвої мудрості, доброї душі і щи­рого серця ювіляра, який своїм життєвим досвідом, цілеспрямо­ваністю та ентузіазмом запалює серця бажанням присвятити себе служінню рідній Україні, — такими словами про Степана Олійника роз­почала презентацію директор ДНПБ України імені В.О.Сухомлинського кандидат історичних наук, заслужений працівник культу­ри України, організатор заходу і щи­рий друг ювіляра Павла Рогова.

Історія розвитку зв'язків бібліоте­ки з українською діаспорою налічує вже майже 20 років. Це були роки плідної співпраці, в якій кожна зі сторін робила все можливе для за­безпечення українського читача унікальною літературою та інформу­вання суспільства про невідомі сторінки української історії. Серед них — вагомий внесок Степана Олійника. Благодійництво С.Олійника, зауважила завідувач філії ДНПБ України імені В.О.Сухомлинського Алла Доркену, у час становлення не­залежності допомагало переосмис­ленню та об'єктивному висвітленню історичних подій, що відбувались на території нашої держави, усвідо­мленню внеску в її розвиток незаслужено забутих діячів науки, куль­тури, освіти та літератури минулого.

Untitled.FR10-8Центральна освітянська бібліотека, наступницею якої стала ДНПБ України імені В.О.Сухомлинського, була од­ним з перших в Україні популяриза­торів творчості брата Степана Олійни­ка — Романа Олійника-Рахманного, одного з найвидатніших українських публіцистів, лауреата Державної премії імені Т.Шевченка. Перші літера­турні вечори, презентації книжок Р.Рахманного були проведені П.Роговою спільно зі С.Олійником і літерату­рознавцем, доктором філологічних на­ук, професором Ф.Погребенником. Ці заходи відкрили Україні ім'я видатного українського публіциста, письменника-патріота, підкреслила науковий співробітник відділу наукової бібліог­рафії ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського Лідія Ніколюк у розповіді про видатних українців діаспори.

Про творчий тандем братів Олійників і літературну спадщину Р.Рахманного, про літературне по­коління, яке жертовно боролося за свободу протягом років, був виступ гостя бібліотеки, сина Федора Погребенника, доктора філологічних наук, професора Володимира Погребенника, який є автором книги "Слово-зброя. Література в творчо­му набутку Романа Олійника-Рах­манного", автором статей: "Ук­раїнська міжвоєнна поезія як оформлювач нації (на матеріалі праць Р.Олійника-Рахманного)", "Публіцистика Романа Олійника Рахманного і українське народнопо­етичне слово", "Давня і дошевченківська література в публіцистично-есеїстичних осягах Романа Рахманного".

Зі словом про ювіляра виступила кандидат історичних наук, завідувач відділу Національної бібліотеки Ук­раїни імені В.І.Вернадського, поетеса Тетяна Добко. Вона роз­повіла, що Степан Олійник деякий час працював у Бібліотеці Конгресу, допомагав поширенню правдивих знань про Україну, до прикладу, в 60-70 ті роки, часи холодної війни, сприяв появі друком книги Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи ру­сифікація" (Мюнхен, 1968) зі своєю передмовою. До фондів НБУВ він надіслав книги Р.Рахманного, "Про пам'ятну книгу УНС", збірник "За державність", історичні часописи, довідники тощо. Певний час Степан Дмитрович користувався фондами Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського, коли пра­цював над дослідницькою програ­мою в кінці 1 990-х років, будучи радником Міністерства оборони України, водночас даючи дружні пора­ди і підтримку разом з Богданом Ясінським,         співробітником

Бібліотеки Конгресу США, коли йшла робота над покажчиком до ча­сопису "Вісник".

Огляд колекції книг, подарованих Степаном Олійником, представила науковий співробітник відділу науково-документного забезпечення ДНПБ України імені В.О.Сухо­млинського Світлана Кирій. З почат­ку 90-х років ХХ ст. Степан Дмитро­вич активно надсилав книги до фондів освітніх закладів, бібліотек України.

Untitled.FR10-4- Завдяки його благодійництву, — зазначила С.Кирій, — наша бібліотека одержала близько 200 примірників. Щоб зрозуміти зна­чимість подарованої колекції, потрібно повернутись в перші роки незалежності України і згадати, як гостро відчувався брак соціально- політичної, історичної, художньої ук­раїнської літератури "розстріляного Відродження". Такими виданнями цікавилися студенти, аспіранти та науковці, чиї дослідження стосувалися імен та подій, що після довгого забуття з'явилися у програмах се­редніх та вищих навчальних закладів України.

Саме в ті непрості часи бібліотека отримала від С.Олійника художню літературу, літературознавчу, соціально-політичну, мистецтвоз­навчу та довідкову, серед них за рубіжні видання і ті, що видані на Ук­раїні. Ці зібрання документів містять твори І. Багряного, В. Барки, М. Брайчевського, Л. Винара, Р. Рах­манного, У.Самчука, Є.Сверстюка,

0.Солженіцина,      М.Грушевського,

1.Франка,      перше видання І.Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?". У колекції — книги Романа Олійника- Рахманного: "Вогні самостійної Ук­раїни", "Вогонь і попіл: порив і злам Івана Дзюби", "Державницька слава УПА", "На п'ятдисятій паралелі", "Не словом єдиним", "Літературно-ідео­логічні напрямки в Західній Україні (1919-1939 роки )", "Роздуми про Ук­раїну", "Україна атомного віку", за яку майстра було нагороджено в 1994 р. Державною премією України ім. Т.Шевченка, "Червоний сміх над Києвом", "Чому політичний Тарас Шевченко?". Подаровані видання з літературознавства — це книги, при­свячені творчості І.Франка, І.Дзюби, І.Світличного, В.Стуса, які були ви­дані в Торонто, Монреалі, Нью-Йор­ку, Мюнхені, Вінніпезі, Парижі, а та­кож журнали "Український вісник: Громадський літературно-художній та суспільно-політичний журнал", Альманахи Українського Народного Союзу. Серед довідкових слід відмітити видання "Абетка ук­раїнського політика: Довідник", 5- томна англомовна енциклопедія ук­раїнознавства "Енциклопедія Ук­раїни", багаторічним членом редко­легії якої є Степан Олійник, 20-томна англомовна енциклопедія "Британіка". Також бібліотека отримала книги про політичну систему США, праці С.Олійника про військові відносини та національну оборону України: "Геополітичне становище України з точки зору США", "Міністерство оборони США. Ор­ганізація і функції. Довідник", "При­рода і розвиток сучасної боротьби на Україні на тлі рухів за свободу в світі".

Своїм життєвим досвідом, цілес­прямованістю та ентузіазмом Сте­пан Олійник запалює серця бажан­ням присвятити себе служінню рідній Україні. За щедрий дар серця — любові до рідного народу, меце­натство — рідкісні і потрібні книги, які широко використовуються чис­ленними читачами, шанувальника­ми українського слова, дослідника­ми історії та культури — ювілярові дякували не лише працівники бібліотеки, а й присутні на заході. За багаторічну меценатську підтримку ДНПБ України імені В.О.Сухо­млинського Національна академія педагогічних наук України нагороди­ла Степана Олійника Почесною гра­мотою.

Лідія ТКАЧЕНКО,

науковий співробітник Президії НАПН України

 

*Нові видання*

Плюс формування особистості

 

В липні 2010 року з друку вийшла книга доцента Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка з проблем формування особи­стості при вивченні рідної мови, яка ад­ресована викладачам ВНЗ, аспіран­там, студентам, вчителям шкіл.

Уклінно дякую автору книжки-монографії "Формування особистості при вивченні рідної мови" Тіні Іванівні Су­ровій за своєчасну і актуальну тему рідної мови.

Untitled.FR10-9Вважаю, що цінність її не тільки в змісті, а вона цікава, повчальна, інфор­мативна, але й в часі її виходу, адже формування особистості є найваж­ливішим фактором формування ук­раїнської нації й творення української України саме сьогодні. Така праця, на мій погляд, була б корисною і раніше, наприклад, в роки мого навчання в педінституті. На жаль, в ті часи у мене

не було можливості знайти таку літера­туру.

Книги типу "Формування особис­тості при вивченні рідної мови" Тіни Су­рової, "Актуальні інтерв'ю з мовознав­цем" Олександри Сербенської та ін., є важливим дороговказом на початково­му етапі формування педагога, який має навчати рідної мови.

Доля кожного народу залежить від мови. їх долі (мови і народу) міцно пе­реплетені. Мова, за визначенням вче­них — це генетичний код нації. Без мо­ви немає нації. Українців усього світу (а нашого квіту по всьому світу) найміцніше єднає рідна мова.

Ознайомлення майбутніх вчителів з такими працями принесе багато ко­ристі в формуванні творчої особистості майбутнього наставника, який має ста­ти партнером, другом учня, людиною з великим серцем, що закохана в рідну мову. Вони виховують патріотів, збага­чують професійні знання майбутніх і су­щих педагогів.

Монографія складається з чотирьох розділів.

У першому розділі досить цікаво і де­тально розглядається питання витоків кризи особистості у нашій країні. Це то­талітарні режими, які приводили до нівелювання і знищення (морального і фізичного) особи, нищення народу; за­старіла традиційна система освіти; атеїзація свідомості народу, що спри­чинила втрату вищих духовних вартос­тей; п'ять століть колоніального статусу України, негативні тенденції у форму­ванні духовності соціалістичного і пост- соціалістичного суспільства.

У другому розділі розкриті основні аспекти формування високодуховної людини, до яких відносяться гу­манізація та гуманітаризація освіти, врахування базових складових психічного формування особистості, формування її засобами виховання, розвитку творчості, соціалізація особи.

Неможливо формувати високодуховну людину без освіти.

У третьому розділі розглядаються найбільш популярні дві системи на­вчання, які використовуються у наш час: традиційна та інноваційна, їх стра­тегії. Вони порівнюються, вказуються особливості кожної. Звичайно, більша увага приділяється популяризації інно­ваційної системи навчання. Описані її зміст, нові технології (технологія особистісно орієнтованого навчання, тех­нологія розвивального навчання) тощо. Подані нові принципи навчання (гу­манізації, культурологічності, розвивального, діалогічного характеру на­вчання), нові інтерактивні методи (ме­тод виконання навчального завдання, порівняння, метод групової роботи).

У четвертому розділі монографії досліджені проблеми формування пізнавальних сфер особистості молод­шого школяра при вивченні рідної мови засобами розвивального навчання — однієї з найперспективніших сучасних технологій. Треба відзначити, що ці пізнавальні структури використовують­ся учнями і середніх, і старших класів.

Основне завдання, яке стоїть перед вчителем, за допомогою цієї технології сформувати у молодших школярів тео­ретичне мислення.

Вказана проблема розглядається в історичному аспекті. Описані праці вче­них, у яких приділялась увага розвитку мислення дитини протягом століть.

Характеризуються системи розви­вального навчання Л.В. Занкова, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова.

Розкриті засоби розвитку школярів на уроках мови (проблемне навчання, диференційоване навчання, загальні та специфічні способи навчальних дій, ро­зумові операції, моделювання, систе­матизація знань з мови тощо) висвітлюється роль вчителя в системі інноваційного розвивального навчан­ня.

В книзі, загалом, подається цілісна картина формування особистості шко­ляра. До них відносяться: базові скла­дові психічного розвитку дитини, вихо­вання та інформатизація (засвоєння знань, умінь та навичок) — едукація.

Із практики знаю, що велика кількість проблем, які висвітлюються в монографії, є актуальними в навчанні

та вихованні, в багатьох школах навіть не ставляться в процесі навчання чи виховання. Так, поняття "свідомість", "національна свідомість", "національна ідея", "ментальність нації" (2 розділ) у кожній школі розглядались на уроках чи під час виховних занять (хоч би фрагментарно)?

Кожний розділ книги — це окрема система знань, це узагальнення з ціка­вими прикладами, висновками.

Вважаю, що на лекціях з методики рідної мови потрібно обов'язково по­слуговуватись матеріалом з книги, об­говорювати кожний розділ. При пере­атестації вчителів рекомендувати їм писати реферати з усіх тем, які пору­шені в праці, з урахуванням власного досвіду.

На мою думку, тематику матеріалів з книги доцільно використовувати, роз­глядати на міських і регіональних кон­ференціях вчителів, бо ж в ній глибоко розкритий сучасний процес у школі взагалі і зокрема при вивченні рідної мови.

Монографія значною мірою погли­бить світогляд вчителя, підвищить його професіоналізм. І,звичайно, кожен мовник (і не тільки) повинен мати її у домашній бібліотеці.

Книга значною мірою допоможе ре­формуванню школи, удосконаленню професійної майстерності вчителя.

Людмила ПЕРВАК,

вчитель-методист, м. Київ

 

*Дискусійна зала * Педагогічний арбітраж*

 

 

 

Шляхами реанімації або

Для кого розробляється нова редакиія Державного стандарту початкової освіти?

Це запитання виникло, як тільки я познайомився з проектом Дер­жавного стандарту початкової освіти, поданого на сайті МОН для обговорення громадськістю. Ад­же фактично це той самий чинний стандарт. Структура освітніх галу­зей, зміст знань та державні ви­моги до навчальних досягнень учнів майже не змінені. Хіба що формулювання "учень знає, ро­зуміє" і т.п. названі структурними елементами ключових компетентностей.

Під час участі в нараді, ор­ганізованої 19 серпня МОН Ук­раїни для обговорення ДС почат­кової освіти громадськістю питан­ня оновлення в ДС не зникло.

Я їхав на нараду з надією висло­вити свою думку щодо проекту стандарту та дізнатися, чому в "оновленій" редакції фактично все залишилося, як і в чинному стан­дарті, який не вирішив проблему різкого спаду здоров'я дітей, призвів до того, що освіта Ук­раїни, яка за часів радянської школи була на однаковому рівні з освітою Росії та інших республік, перейшла на низький рівень при­родничо-математичної освіти, а по кількості учнів (2%) з "передо­вим рівнем" Україна займає за ре­зультатами моніторингового дослідження ЇІМ55 останнє місце серед країн - учасниць моніторин­гу. В Росії згідно цього ж дослідження високий рівень при­родничо-математичної освіти, а учнів з передовим рівнем 16% (у 8 разів більше, ніж у нас).

Це сталося внаслідок реформу­вання освіти за часів незалеж­ності. Крім того, Україна на пер­шому місці у світі по дитячому ал­коголізму та ін. Я намітив задати запитання розробникам нової ре­дакції ДС, перш за все ака­демікам, який шлях реанімації по­чаткової освіти вони бачать і чому при розробці нової редакції не ви­користано вітчизняні розробки, досвід зарубіжний та досвід пед- технології "Довкілля", яка приво­дить до високих рівнів інтелекту молодших школярів та формує життєствердний образ світу учнів - найбільш дійові ліки проти алко­голізму та інших хвороб. Я це знаю, бо колектив, який я очо­люю, реалізує педтехпологію "Довкілля", починаючи з 1994 ро­ку, при школі функціонує початко­ва школа в іншому приміщенні, яка працює за моделлю "Довкілля-як-школа", завдяки якій хвороб значно поменшало у на­ших дітей.

Ми не жалкуємо, що як і сотні освітян країни, повірили в те, що НАПН України та Міносвіти Ук­раїни, з ініціативи і під керівництвом яких у 1996 році по­чався експеримент і впроваджен­ня педтехнології "Довкілля". Але ми були впевнені, що це серйозні установи і ми будемо виконувати державну справу - розв'язувати і втілювати в практику державні стратегічні завдання реформу­вання змісту освіти, і що теоре­тичне і практичне напрацювання педтехнології, яке за міжнародни­ми мірками коштує понад 40 млн. доларів, хоч і створене безкош­товно педагогами, які самі живуть на межі бідності., послужить дітям країни і підвищенню її добробуту.

Я також знав з наказу МОН Ук­раїни, що академік В.Р. Ільченко,

під керівництвом якої розроблена педтехнологія "Довкілля", входить у групу розробників ДС освітньої галузі "Людина і світ". Але коли прочитав статтю Ільченко В.Р. "Образ світу" (Освіта №32 за 2010 р.), зрозумів, що її зауваження щодо стандарту не були прийняті іншими академіками - розробни­ками стандарту. Я мав надію почу­ти, як це ставлення до оприлюд­нених зауважень буде прокомен­товане розробниками ДС під час наради.

Присутність на зібранні освітян, присвяченому обговоренню ДС початкової освіти, мене переко­нала, що думка освітян, яка не співпадає з думкою керівників розробки ДС, для них нічого не важить. ДС "оновлюється" таким чином, щоб нічого в ньому не змінити. Можливо для того, щоб залишалися чинними підручники привілейованих авторів після за­твердження проекту "нової" ре­дакції ДС - адже вони є керівника­ми робочих груп і самі для себе розробляють стандарт.

У першій половині дня роботи зібрання (11-13 год.) виступали керівники розробників освітніх га­лузей. Співголова адміністратив­ного комітету академік О.Я. Савченко оголосила, що присутні мо­жуть виступаючим задавати запи­тання. Виступаючі говорили про зміст своїх галузей та оголошува­ли зауваження, які надійшли з об­ластей. Наш колектив школи і Дніпропетровська область теж надсилали зауваження електрон­ною поштою завідувачу сектором початкової освіти А.В. Лотоцькій і заступнику міністра в паперовому варіанті. З досвіду участі в обгово­ренні "Плану дій по підвищенню якості фізико-математичної освіти" (2009) ми знали, що елек­тронні зауваження співробітника­ми МОН фільтруються, наші за­уваження і зауваження багатьох педагогів щодо недоцільності ви­лучення навчальних планів з інтег­рованим предметом "Природоз­навство" у старшій школі зникли і не були враховані.

Я чекав доповіді академіка Н.М. Бібік, бо найбільше наших заува­жень стосувалося освітньої га­лузі "Людина і світ". Я отримав і відповідь на них - нам подякували, що ми опікуємося освітою.

Н.М. Бібік показала на слайді зміст освітньої галузі "Людина і світ" який всі бачили на сайті МОН, - для цього не потрібно було їхати до Києва. Серед зауважень, які оголосила доповідач, я не по­чув ні про наші зауваження, ні про опубліковані академіком В.Р. Ільченко. Далі на слайді показано було назви областей, які не підтримують назву предмету "Я і Україна". Серед підтримуючих бу­ла тільки одна область. Нашої об­ласті не було, хоча ми обґрунтову­вали, чому підтримуємо цю назву предмета.

Жодних пояснень Н.М. Бібік, чим і кого не влаштовує ця назва предмету противників її, не було. Пояснення приходить само по собі - назва "Я і Україна" заважає вивчати цей предмет двома одногодинними предметами "Приро­дознавство" та "Громадянська освіта", автором якого є Бібік Н.М. Тому, назви "Я і Україна" потрібно позбутися, щоб замість двого­динного предмета вивчати природознавчий курс двома по 1 го­дині на тиждень і тримати дітей на найнижчому рівні природничо- математичної освіти інтелекту.

Після виступу Н.М. Бібік ака­демік В.Р. Ільченко підняла руку зі словами: "У мене є запитання" і вийшла, щоб його задати.

Зал здивувався і завмер, коли до неї кинулася А.В. Лотоцька. Але В.Р. Ільченко все-таки поста­вила Н.М. Бібік запитання:

Чому на Вашому слайді не було областей, які підтримали назву предмета "Я і Україна"? Це області, в яких значна кількість шкіл ре­алізують курс "Я і Україна. Довкілля" В.Р. Ільченко назвала області і попросила методистів піднятися і підтвердити цей факт. Н.М. Бібік відповіла, що цих листів їй не надали, а хтось із працівників МОН пояснив, що, мабуть, ці листи десь у міністерстві "завалялися".

Далі В.Р. Ільченко запитала Н.М. Бібік, чому не враховані її за­уваження як розробника ДС сто­совно формування цілісності знань, образу світу, опубліковані в статті "Образ світу" та надані Н.М. Бібік, О.Я. Савченко та до керівництва МОН. Чіткої відповіді на це не було.

У другій половині дня з (14.00­15.00) під час обговорення ДС В.Р. Ільченко знову намагалася виявити, чому фактично не зміне­ний зміст чинного ДС, чому не враховані напрацювання вітчиз­няних вчених стосовно ДС і за­рубіжний досвід. Запропонувала варіант ДС освітньої галузі "Люди­на і світ" та підкреслила недопус­тимість викладання природознав­чого курсу 1 год. на тиждень дво­ма предметами.

В кінці обговорення Н.М. Бібік звела наукову основу обговорен­ня ДС до наступного: сказала, що Віра Романівна боїться, щоб при­ватне видавництво, де видавали­ся її підручники, не залишилося без книжок. В.Р. Ільченко не всту­пала в таку дискусію.

Ті, хто працює за педтехнологію "Довкілля", знають, що це "приват­не" видавництво єдине серед вітчизняних забезпечило без дер­жавних коштів навчальними та мето­дичними посібниками Всеукраіїнський експеримент по апробації поки що єдиної національної педтех- нології "Довкілля", яка охоплює всю вертикаль - дошкілля, загально­освітню школу, вищу школу. Російські педагоги називають її "в практике школ Украинь| и России единственной педтехнологией, которая формирует целостное пред- ставление о мире и человеке и по праву войдет в сокровищницу отечественной и мировой педагогики" (див. сайт    Довкілля)

Ми знаємо, вчителька Чорно­бильської школи, Ільченко В.Р., учні якої в 1986 році врятували світ, боїться тільки одного - 1500 бомб (таких, як упали на Хіросіму), які нікуди не дінуться з її землі, при перемозі зла не витри­мають.

Я теж мав змогу виступити з пропозиціями. Оскільки, як було заявлено, що до керівників груп наш лист не був поданий, я фак­тично виклав свою думку так, як було зазначено в листі:

Першому заступнику

Міністра освіти і науки України

Б.М. Жебровському

У відповідь на лист від 07.07.10 р. № 1/9-479 надсилаємо заува­ження та пропозиції стосовно проекту нової редакції Державно­го стандарту початкової загальної освіти.

В цілому проект вчителі і мето­дисти схвалюють, оскільки він в основному повторює чинний стандарт.

При обговоренні освітянською громадськістю області звернуто увагу на нововведення, зокрема:

1.   З проекту не видно, що стан­дарт базується на особистсісно- зорієнтованому і компетентнісному підходах. В результативній ча­стині (державних вимогах до на­вчальних досягнень учнів) не фігу­рують вирази "особистісна орієнтованість", "компетент­ності".

2.   У структурі предметних компетентностей названо досягнен­ня, наявні в чинному стандарті (учень знає, розуміє, застосовує тощо), серед яких значна кількість "мати уявлення про ...". Як це до­сягнення пов'язане з діяльністю учня і його компетентністю?

3.   Ключові компетентності в на­вчальних досягненнях не пропи­сані, не зрозуміло, як діагностува­ти оволодіння ними.

4.   Не зазначено також в резуль­тативній частині освітніх галузей як діагностувати особистісну орієнтованість навчальних досяг­нень.

5.   Не погоджуються вчителі з тим, що "типова навчальна про­грама" є основою розроблення підручників. До освітніх галузей в чинному стандарті були варіативні програми, мають зали­шатися варіативні програми і варіативні підручники. Недопус­тимо до освітньої галузі створю­вати єдині програми, як в ос­новній і старшій школі і до однієї і тієї ж програми 3 підручники. Про­грами і підручники мають бути різнорівневі, різноваріантні. Шко­лам має бути дано вибір програ­ми і підручника з одного і того ж предмету. У стандарті має бути прописано, що до кожного пред­мету має бути хоча б 3 програми.

6.   Більшість вчителів вважають доцільним збереження назви предмету "Я і Україна". Вважають, якщо і змінювати назву предмету, яким реалізувалася освітня галузь "Людина і світ", то це має бути "Довкілля".

7.   Щодо твердження "відбір змісту ґрунтується на принципах науковості, доступності, наступ­ності і перспективності, цілісності, інтегративності" (загальні поло­ження), то педагоги вважають, що ці принципи втілені в педтехнології "Довкілля". В області значна частина шкіл навчаються в 1-4 класах за програмою "Я і Україна. Довкілля", за підручниками цієї педтехнології. У загальних заува­женнях слід зазначити, що школи мають право обирати програми і підручники інноваційних педтехнологій, які втілюють Державний стандарт.

8.   Щодо проекту оновленого стандарту освітньої галузі "Люди­на і світ", то зміст її - крок назад, порівнюючи з чинним стандар­том, бо зміст розділений на дві ча­стини, не зрозуміло, чим ство­рюється цілісність змісту. Крім то­го, це єдина освітня галузь, у по­яснювальній записці якої є речен­ня: "Вони (змістові лінії) реалізу­ються через вивчення окремих предметів або інтегрованих курсів". Речення потрібно зняти. Курс повинен бути цілісним. Збільшення предметів, до того ж одногодинних, веде до переван­таження учнів.

Вчителі вважають, що одногодинні предмети мають бути вилу­чені з базового навчального плану і з типових навчальних планів, за­гальновідомо, що вони не ефек­тивні.

Моніторингове дослідження ТІМ55 довело неефективність вивчення природознавства 1 го­дину на тиждень.

9.   Щодо двох варіантів стан­дарту освітньої галузі "Технологія" - більшість педагогів обрали той варіант, який містить технічну творчість, дає можливість форму­вати творчі здібності учнів.

Пропозиції:

1.    В загальні положення внести пояснення, що таке "типо­ва навчальна програма", внести речення "по кожному предмету має бути щонайменше 3 варіативні програми і відповідні 3 підручники, з освітньої галузі "Лю­дина і світ" має бути програма з педтехнології "Довкілля". Ця педтехнологія і предмет "Довкілля" наказом МОН України допущені для використання в ЗНЗ, право шкіл використовувати її має бути забезпечено стандартом освіти".

2.    В БНП доцільно пере­розподілити навчальний час так, щоб не було одногодинних пред­метів, а тому в галузі "Людина і світ" не повинно бути двох пред­метів, як це видно із змістових ліній.

Фразу :"Зміст освітніх галузей може бути реалізований в програ­мах і підручниках через окремі предмети та інтегровані курси" доповнити виразом : "якщо ок­ремі предмети не одногодинні".

3.   При переліку освітніх га­лузей вказати, на чому базується цілісність їх змісту та на чому ґрун­тується цілісність змісту початко­вої освіти взагалі, бо без цього не може бути цілісної свідомості учнів і особистісної орієнтації на­вчання.

4.   В результативній час­тині освітніх галузей прописати "Державні вимоги в редакції, яка вказана в концепції розроблення нової редакції Державного стан­дарту (внести "предметні і клю­чові компетентності") та відповідно доопрацювати зміст результативної частини стандар­ту.

І В.Р. Ільченко (і ми разом з нею) як можемо захищаємо ро­зум, здоров'я і життєствердний образ життя дітей.

А приватне видавництво, інте­реси якого захищає Н.М. Бібік, продає написаний нею підручник "Я і Україна" по 24 грн., в той час як "Я і Україна. Довкілля" можна придбати за 10 грн.

Я пішов і на розширене засідан­ня колегії Міносвіти (20 серпня), щоб почути рекомендації секції "Початкова освіта".

Я хотів почути, чи врахована моя обгрунтована рекомендація перш за все щодо вивчення освітньої галузі "Людина і світ" цілісним курсом. Про це йшлося і в рекомендаціях підсекції "Шляхи поліпшення якості початкової освіти".

Доповідач на колегії про це не згадала. Зате знову йшлося про назву предмета "Я і Україна", ніби це основа оновлення ДС. Хочу по­вторити ще раз: в аспекті особистісної орієнтованості і патріотичного спрямування змісту освітньої галузі це най­доцільніша назва серед запропо­нованих ("Я і Україна", "Моя Ук­раїна", "Я і світ"). Зміст поняття "світ" - дітям початкової школи розкрити неможливо, а "Моя Ук­раїна" не може нести змістовного навантаження освітньої галузі.

Закінчую своє враження від проекту ДС початкової освіти тим, з чого почав: він спрямований проти розвитку мислення і здо­ров'я дітей, проти інтересів дер­жави і на захист інтересів підруч­ників, більшість з яких вже довели свою непридатність. Вважаю, що в черговий раз початкова освіта втрачає шанс бути такою, яе це зазначається в концептуальних положеннях розробки ДС О.Я. Савченко та загальних положен­нях проекту Державного стандар­ту початкової школи.

А. Ляшенко

Заслужений вчитель України

 

 

*Актуально*

 

Десять відповідей на питання батьків п'ятирічних дітей

 

 

 

1.   Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.

Ст. 8 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформо­вані про можливі шляхи залучен­ня дітей до здобуття дошкільної освіти. Водночас місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядуван­ня повинні створити для цього необхідні умови.

Отже, дві сторони однієї дуже важливої справи: перша — відповідальність, впевненість і бажання батьків; друга — відповідальність держави за створення доступності і безо­платності дошкільної освіти.

2.   Обов язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є не­обхідністю.

Питання щодо обов'язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти назрівало уже давно, тому що всі (в першу чергу батьки) ро­зуміли, що це є необхідністю. Ад­же це, насамперед, переваги для дитини. Подивимося на це з різних позицій: "дитина і колек­тив" (вміння узгоджувати свої інтереси з іншими, виховання по­чуття дружби, взаємодопомоги, підтримки); "дитина і соціум"(вміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити пра­вильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання для подальшого навчання в школі); "розвиток дитини" (здійснює пе­дагог, який володіє необхідними знаннями та може забезпечувати повноцінний комплексний розви­ток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку); "дити­на і майбутнє шкільне навчання" (забезпечення рівних стартових умов для всіх дітей, фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна го­товність тощо). І мабуть тому й відсоток охоплення дітей старшо­го дошкільного віку дошкільною освітою щорічно зростав і нате­пер становить 93,5%.

У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, тому що вони будуть впевнені, що їх діти отримають повноцінний розви­ток, і що для цього буде створено необхідні умови та запропонова­но різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Окрім того, практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи.

3.   Ніяких спеціальних про­грам, а тим більше підруч­ників, про які часто згадується у засобах масової інформації, для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку не потрібно.

Освітній процес для дітей старшого дошкільного віку ор­ганізовується відповідно до ви­мог Базового компонента дошкільної освіти, як державного освітнього стандарту та програ­мових вимог.

Дошкільна освіта у межах Ба­зового компонента здійснюється за Державною базовою програ­мою, яка є основною.

Дошкільні навчальні заклади можуть користуватися й додат­ковими програмами, вимоги до яких визначено листом МОН від 27.05.2010 р. N 1/9-369 "Щодо порядку розроблення програм

для дошкільних навчальних за­кладів".

Перелік програм та видань, ре­комендованих для використання в роботі у дошкільних навчальних закладах, щороку затверд­жується Міністерством освіти і науки України та публікується у фахових виданнях.

У роботі з дітьми дошкільного віку також можуть використову­ватися програми (додаткові та експериментальні), що схвалені для використання певного регіону науково-методичними радами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Діючі програми передбачають завдання з різних видів роботи з дітьми, у тому числі пізнаваль­ний, мовленнєвий, логіко-математичний, художньо-естетичний, фізичний та соціальний розвиток дітей.

4.   Обов'язковість дошкільної освіти для дітей п'ятирічного віку не означає заміну дошкільної освіти на шкільне навчання, діти не повинні сісти за парти, як першокласники у школі, навчатися писати, чита­ти тощо.

Провідною діяльністю у житті дитини дошкільного віку зали­шається гра, за допомогою якої необхідно формувати у дітей пе­редумови навчальної діяльності (дотримання правил, вміння стримувати власні бажання, як­що вони суперечать правилам гри, навчання поводитися в ко­лективі тощо).

Організація занять (групових, підгрупових, індивідуальних) не будуть дублювати шкільні уроки за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не будуть підпорядковані тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Одним із ос­новних завдань педагогічних ко­лективів, які працюють з дітьми дошкільного віку, буде створення розвивального середовища для дітей, що передбачає зміщення акцентів з проблеми його дидак­тичного забезпечення на ство­рення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, са­мостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими і од­нолітками тощо) і відповідно ор­ганізація роботи з дітьми у ньому.

5.   Дітей старшого дошкільно­го віку будуть приймати до дошкільного навчального закла­ду протягом календарного року.

Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. N 305 прийом дітей до дошкільного навчального за­кладу здійснюється керівником протягом календарного року. І тому це не означає, що дітям старшого дошкільного віку не­обхідно відвідувати дитячий са­док саме з 1 вересня. Батьки по­винні вибрати і форму залучення дитини до дошкільної освіти і час, коли віддавати до дитячого сад­ка, враховуючи при цьому різні чинники, у тому числі й стан здо­ров'я дитини.

6.   Обов'язковість дошкільної освіти не означає, що діти по­винні перебувати у дошкільно­му навчальному закладі кож­ного дня та протягом дня.

Законом України "Про дошкільну освіту" (ст.11) за ба­жанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному на­вчальному закладі може вста­новлюватися гнучкий режим ро­боти, який передбачає ор­ганізацію різнотривалого пере­бування дітей, у тому числі і ко­роткотривалого (на сьогодні в Україні функціонує більше 1 тис. груп короткотривалого перебу­вання).

7.   Батьки мають право виби­рати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Оптимальний варіант, звичай­но, дитячий садок. У разі його відсутності відкриваються групи для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень, буде здійсню­ватися соціально-педагогічний патронат, а також діти можуть от­римувати дошкільну освіту за до­помогою фізичних осіб, які мають відповідну вищу педагогічну освіту та ліцензію на право на­дання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти.

8.   Ніяких документів про от­римання дітьми дошкільної освіти не передбачається.

Положенням про дошкільний на­вчальний заклад передбачено пе­релік документів, що необхідні при прийомі дитини до дошкільного на­вчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров'я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне                               оточення,

свідоцтво про народження).

Прийом дітей до першого класу здійснюється відповідно до наказу міністерства від 07.04.2005р. N 204 "Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних за­кладів", яким передбачено, що для зарахування дитини до пер­шого класу батьками або особа­ми, які їх замінюють, подається на ім'я директора загальноосвітньо­го навчального закладу копія свідоцтва про народження дитини та медична довідка встановленого зразка.

9.   Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть прово­дити педагогічні працівники, які мають відповідну педа­гогічну освіту.

У дошкільних навчальних за­кладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють без­посередньо вихователі. Також — музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психоло­ги.

До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педа­гоги, вчителі шкіл, які обов'язко­во будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.

10.            Дії міністерства.

Спільно з Інститутом інно­ваційних технологій та змісту освіти, Національною Академією педагогічних наук України міністерством буде розроблено орієнтир для педагогів та батьків щодо змістового наповнення ро­боти та очікуваних досягнень в розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також мето­дичні рекомендації з питань на­ступності в роботі дошкільних на­вчальних закладів та початкової школи.

Інформуємо також, що з ме­тою широкого обговорення пи­тань дошкільної освіти п'ятого листопада цього року буде проведено І Всеукраїнський з'їзд педагогічних працівників дошкільної освіти.

 

*Творчість наших читачів*

 

Станіслав Двірняк,

вчитель математики

Школа, як і родина, рідне село,батьківська земля, повинна бути для кожної людини остро­вом Добра і Любові в бурхливому житейському морі. Островом, до якого завжди прагнутимуть завернути серця її випускників.

 

Гімн рідній школі

О, школо, радосте моя!

Ти неповторна і єдина.

Горнусь до тебе завше я - Моя веселкова родина.

Піду колись я у світи. У далі світлі, тополині.

Ти, мов зоря, мені світи;

Бо я навік твоя дитина.

Я ще до тебе повернусь

Через роки і крізь події

І до землі тобі вклонюсь,

І серцем знов замолодію.

О, школо, радосте моя!

Ти неповторна і єдина.

Горнусь до тебе завше я -

Моя веселкова родина.

 

Сонечко

(пісенька першокласника)

Ранок на порозі

Ясень день встає

Зве мене матуся:

"Сонечко моє!"

Буду я, мов сонце,

Людям всім світить,

Татуся і неньку,

Рідний край любить.

Я хлоп'я маленьке.

Українець я. Усі добрі люди -

То моя рідня

Буду в школі вчитись,

Буду я все знать

І про україну

Пісеньку співать.

(Я дівча маленьке Українка я.)

 

 

Свято малинових дзвіночків

Відчинено широко двері,

І чується радісний сміх,

То школа під гомін веселий

Чека вихованців своїх.

Приспів: Дзвіночки, дзвіночки, дзвіночки,

Малиновим дзвоном звучать,

Сини твої школо, і дочки

Зустрітись з дитинством спішать.

Грозою літа прошуміли,

Та знову десятий ми клас,

Василько так само несміло

Запрошує Галю на вальс.

Приспів.

А школа цвіте, молодіє,

І дивиться вікнами в сад,

В дитинстві лишилися мрії,

І не повернути назад.

Приспів.

Дзвіночки, дзвіночки, дзвіночки,

Малиновим дзвоном звучать.

Сини твої школо, і дочки

Мов птахи, додому летять.

 

Мішає осінь барви за вікном,

Ошатні клени в золото вбирає...

Ми з друзями зібрались за столом —

Шкільне дитинство спомином вертає.

Приспів: Не забуваймо рідних вчителів -

Вони старенькі, стомлені і сиві —

Тих, хто душею нас колись зігрів,

Не забуваймо й тих, хто вже в могилі.

Ось перший клас, і вчителька моя

Писать навчила перше слово "мама".

Хай славиться просте твоє ім'я,

Нехай звучить між щирими словами.

Приспів.

Там рідне слово, мов струмок дзвенить

І сниться теорема Піфагора.

Віконце знань до півночі горить.

І це було немов лише учора.

Приспів.

Дзвінок останній в серці одзвенів,

Сумна пора із школою прощання.

І незабутні лиця вчителів -

Мить неповторна і для нас остання.

Приспів.

с. Шендерівка, Корсунь- Шевченківський р-н, Черкаська область

 

 

 

 

Останнє оновлення на Понеділок, 27 вересня 2010, 21:06
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта