Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 38 (1- 8 вересня 2010 року) PDF Друк e-mail

Дорогі школярі та студенти, шановні вчителі та батьки!

Прийміть найщиріші вітання з Днем знань і початком нового навчального року!

Untitled.FR10-11 вересня - це свято, що живе у пам'яті кожної людини. У когось свято Першого дзвоника асоціюється зі шкільними роками, хтось пам'ятає роки навчання в університеті, а молодому вчителю, напевно, ніколи не за­бути того хвилювання, коли вперше йшов на свій власний урок. 1 вересня має славу всена­родного свята, бо жодного з нас не обійшло воно стороною.

Усім, хто в цей День прийде до навчальних закладів здобувати знання, бажаю успіхів, натхнення, жаги до знань та нестримної волі до перемоги. Особливо, хочу привітати з цим святом дорогих першокласників. Нехай перші ваші кроки дорогою Знань стануть міцною основою подальшого навчання та са­морозвитку.

Знання тільки тоді Знання, коли вони на­буті зусиллями думки, а не пам'яттю, і тому бажаю Вам, шановні школярі та студенти, сил, натхнення та наполегливості.

Шановні батьки, щиро вітаю вас зі святом 1 вересня! Сьогодні ваші діти роблять перші самостійні кроки, та вже зовсім скоро своєю працею вони прославлятимуть родину, відда­ючи сили та знання на справу розбудови дер­жави, зміцнення її могутності.

Окремо, велике спасибі вам, шановні вчи­телі та викладачі. З нагоди свята прийміть мої найщиріші побажання та безмежну вдячність за невтомну працю, тепло сердець, терпіння і сумлінність у виконанні такої високої місії, як

виховання підростаючого покоління.

Вчитель - це професія від Бога, а всі інші професії - від учителя. Здоров'я вам, шановні педагоги, благополуччя, родинного тепла, старанних і вдячних учнів.

Переконаний, що помірковані та виважені кроки сучасної влади повернуть повагу до професії педагога, сприятимуть розвитку по­зитивних зрушень у сфері освіти і науки.

Незабутніх миттєвостей життя, справжніх відкриттів та наукових перемог!

Зі святом!

З повагою та найкращими побажаннями, Міністр

Табачник Д.В

 



Свято усіх поколінь

Президент України Віктор Янукович та Міністр освіти і науки України Дмитро Табач­ник взяли участь в урочистій лінійці з нагоди святкування 1 вересня

Untitled.FR10-2У День знань Президент України привітав школярів сто­личної спеціалізованої школи N16 з нагоди початку нового навчального року.

Вітаючи учнів, їх батьків та вчителів зі святом, Президент висловив переконання, що сьогоднішнє покоління дорос­лих несе відповідальність перед дітьми за їхнє гідне май­бутнє. "Ми всі вийшли з дитинства. Кожен дорослий пам'ятає, як він ходив до школи", — сказав Віктор Янукович.

Глава держави побажав першокласникам, "щоб вони завжди із задоволенням ходили до школи, а вчителі вкла­дали в них душу і серце".

Президент подарував школі сучасний комп'ютерний клас і побажав усім міцного здоров'я, творчої наснаги та впевне­ності у власних силах.

Разом із Президентом України учнів школи N16 вітали Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник, заступник глави Адміністрації Президента України Ганна Герман, а та­кож перший заступник голови КМДА Олександр Попов і за­ступник голови КМДА Леонід Новохатько.

 


 

Педагогічний етикет Живе у серці педагога.

Без освітянської моралі

Нема щасливої дороги,

Без неї ордени й медалі

Та світ людський?

— духовно вбогий. Вона?

 

Untitled.FR10-3— це Заповіді Божі,

Незаплямоване сумління...

Без неї простаки й вельможі

Повзуть в яругу зубожіння.

Вона у поведінці й слові,

У порухах і фібрах серця,

В красі? — до ближнього любові,

Що найдорожчим скарбом зветься.

Без освітянської моралі

Весь світ, як завжди, так сьогодні

В невігластві та у печалі.

Хоч ми буваємо й скорботні,

Рятують з лиха освітяни

Того, хто був, хто є і буде.

Вони виводять в громадяни Із бездуховної полуди.

Ми з ними? — співчутливі й чуйні

Та Господа жива подоба,

Без них? — зухвалі, горді й буйні,

Ганьби, а не краси оздоба,

В учительстві — од зла спасіння,

До світла, з темряви, дорога.

Людей олюднювати вміння

Юрій ШИП

Закарпатська обл.

 

Уряд:

сто відсотків уваги — освіті

Відбулось розширене засідання Кабінету Міністрів України з питань освіти і науки

Untitled.FR10-22Вперше за всі роки незалеж­ності держави відбулось розшире­не засідання Кабінету Міністрів Ук­раїни цілком присвячене питанням освіти і науки. На розгляд Уряду винесено близько 40 проектів нор­мативно-правових актів, що окрес­люють подальші шляхи розвитку освіти.

Зокрема, проект Концепції Дер­жавної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, яка має визначити пріоритети розвитку дошкілля, за­кладає нові підходи до підготовки педагогічних кадрів, просвітництва батьків, змістовного наповнення. Особлива увага приділялася пи­танням здоров'я дітей.

На виконання доручення Пре­зидента України В.Ф. Януковича та з метою поліпшення якості освіти, формування інфор­маційного суспільства та конку­рентоспроможної економіки роз­роблено проект розпорядження Кабінету Міністрів "Про схвален­ня концепції Державної програми запровадження у навчально-ви­ховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інфор­маційно-комунікаційних техно­логій "Сто відсотків" на період до 2017 року". Зазначена концепція сприятиме забезпеченню якісно нового рівня надання знань на ос­нові ІКТ.

Ще одним з питань засідання Уряду стала концепція Державної соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-мате­матичної освіти на період до 2015 року. її реалізація дасть поштовх для розвитку природничо-матема­тичних дисциплін у школі, сприяти­ме формуванню мотивації учнів обирати професії технічного спря­мування, без яких неможливий розвиток економіки країни.

Винесено на розгляд проекти документів, що стосуються загаль­ної середньої та дошкільної освіти, а саме: "Деякі питання організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних за­кладах у зв'язку з впровадженням 11-річного терміну навчання", "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад", "Про затвердження Поло­ження про освітній округ", "Про внесення змін до постанови КМУ від 14 січня 2004 року N 24 "Про за­твердження Державного стандар­ту базової та повної загальної се­редньої освіти" та інші спрямовані на виконання норм нещодавно прийнятого Закону України "Про внесення змін до деяких законо­давчих актів з питань загальної се­редньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу).

На засіданні Кабінету Міністрів України розглянуто проект поста­нови "Про внесення змін до поста­нови Кабінету Міністрів від 17 лю­того 2010 року N 163", якою пропо­нується внести зміни до діючої що­до визначення статусу і критеріїв дослідницького університету.

Даний проект постанови дасть змогу удосконалити механізм виз­начення статусу дослідницького університету, що сприятиме підви­щенню рівня наукової складової в університетах і перетворить їх у базові наукові центри.

Також пропонувався до розгля­ду проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання розроблення Національної рамки кваліфікацій".

Проектом розпорядження Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня працевлашту­вання випускників вищих на­вчальних закладів" пропонується запровадити новий механізм от­римання випускниками вищих навчальних закладів першого ро­бочого місця, який опрацьовано спільно з Міністерством праці та соціальної політики, який ство­рить більш сприятливі умови для співпраці вищих навчальних за­кладів, центрів сприяння працев­лаштування випускників вищих навчальних закладів та робото­давців.

Проект Закону України "Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів (щодо удосконалення уп­равління професійно-технічною освітою)", що також був винесений на розгляд, удосконалить ме­ханізм управління професійно- технічною освітою, посилить роль місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у формуванні замовлень на підго­товку робітничих кадрів відповідно до потреб регіональних ринків праці, забезпечить збереження майна професійно-технічних на­вчальних закладів державної та ко­мунальної форм власності, поси­лить вимоги до керівного складу професійно-технічних навчальних закладів.

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції Державної цільової про­грами розвитку професійно- технічної освіти на 2011-2015 ро­ки" передбачає розробку держав­ної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти, спря­мованої на створення ефективної та гнучкої системи підготовки кваліфікованих робітників; мо­дернізацію матеріально-технічної бази державних професійно- технічних навчальних закладів; розвиток та консолідацію зусиль центральних і місцевих органів ви­конавчої влади, органів місцевого самоврядування, навчальних за­кладів, роботодавців, науковців і громадських об'єднань; підвищен­ня престижності робітничих про­фесій.

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затверд­ження Порядку працевлаштуван­ня випускників професійно- технічних навчальних закладів,

підготовка яких проводилася за державним замовленням" перед­бачає впровадження новий ме­ханізм працевлаштування на ос­нові двосторонніх та багатосто­ронніх договорів між про­фесійно-технічним навчальним закладом, підприємством, уста­новою, організацією-замовником робітничих кадрів та учнем.

Такий підхід створить умови для залучення роботодавців до процесу підготовки кваліфікова­ного робітника через наявність певних зобов'язань кожної зі сторін договору щодо якості про­фесійного навчання та подальшо­го соціального захисту майбутнь­ого працівника. Оскільки підго­товка робітника здійснювати­меться за цільовим призначен­ням, роботодавці, починаючи з першого дня навчання учня, змо­жуть відстежувати якість його підготовленості, а також надава­ти оплачуване місце для проход­ження практики безпосередньо на виробництві та здійснювати певні капіталовкладення для по­кращення процесу навчання.

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. N 1240" дозволить вдоско­налити управління професійно- технічним закладом, розширить його функції у сфері господарської діяльності, що сприятиме розвит­ку навчально-матеріальної бази та посиленню соціального захисту учасників навчального процесу.

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" сприятиме удосконаленню ме­ханізму проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів оплачувано­го виробничого навчання та ви­робничої практики на вироб­ництві.

Враховуючи історичні традиції та педагогічну цінність дитячих ігор для патріотичного виховання підростаючого покоління Кабіне­том Міністрів України розглянуто проект розпорядження "Деякі питання військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів", яким пе­редбачається відродити військо­во-патріотичну спортивну гру "Зірниця" і надати їй статусу все­української. Це сприятиме фор­муванню у дітей почуттів честі, гідності, любові до Батьківщини та готовності до її захисту.

Усі нормативно-правові акти, які розглядались на засіданні Кабіне­ту Міністрів України 27 серпня 2010 року, отримали одноголосну підтримку учасників засідання.

Фото

Урядового порталу

 


 


* Галузеві новації *

Портал для вас

27 серпня 2010 року під час прес-конференції за результа­тами розширеного засідання Кабінету Міністрів України при­свяченого питанням освіти, Дмитро Табачник, відповідаю­чи на запитання журналістів, повідомив, про наміри Міністерства освіти і науки вже у вересні цього року запустити роботу освітнього порталу.

"Ми зараз активно пра­цюємо над створенням не веб-сторінки, не сайту міністерства, а цілісного веб- порталу міністерства, де буде унікальна повністю зосеред­жена інформація про всі на­прями, всі галузі діяльності та всі ланки освіти", — зазначив Дмитро Табачник.

Зі слів міністра, оновлений портал буде двомовним, а та­кож запрацює вже в перших числах вересня.

Дмитро Табачник повідомив, що на веб-порталі буде

розміщена інформація про всі вищі навчальні заклади, се­редні навчальні заклади, про те, як шукати професію, про державне замовлення, проек­ти, а потім і умови прийому, ліцензійні обсяги всіх вищих на­вчальних закладів за фахами.

Окрім цього, інформація про кадровий склад вищих навчальних закладів, яка розміщуватиметься на пор­талі, унеможливить маніпулю­вання висококваліфікованими фахівцями вищої школи.

"До освітнього порталу ми також під'єднаємо кадровий портал для того, щоб у деяких не зовсім добросовісних ви­щих навчальних закладах уне­можливити маніпулювання науково-педагогічними кад­рами вищої кваліфікації, про що я говорив на засіданні Уряду", — підкреслив Дмитро Табачник.

Турбота про духовність

Громадська рада при Міністерстві освіти і науки України з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями розглянула питання, пов'язані з вивченням курсів духовно-морального спрямування та перспективи надання богослов'ю (теології) статусу окремого напрямку, за яким бу­де здійснюватись підготовка бакалаврів у вищих навчальних закладах

30 серпня 2010 року відбу­лось позачергове засідання Громадської ради при Міністерстві освіти і науки Ук­раїни з питань співпраці з Церквами та релігійними ор­ганізаціями.

Під час засідання голова Громадської ради, народний депутат України Володимир Марущенко відзначив пози­тивні результати співпраці Міністерства і представників конфесій.

Так у 2010 році на базі Національного університету "Острозька академія" вперше на всеукраїнському рівні про­ведена учнівська олімпіада "Юні знавці Біблії" та творчий конкурс "Вчитель року пред­метів духовно-морального спрямування".

Розроблено програму"Хри­стиянська етика" для учнів 1-4 та 7-11 класів, яка сьогодні рекомендована міністерст­вом для використання в за­гальноосвітніх навчальних за­кладах країни. У серпні

Міносвіти схвалило програму з духовно-морального вихо­вання дітей дошкільного віку.

На засіданні Громадської ра­ди прийнято рішення опубліку­вати ці програми у фахових ви­даннях та розмістити в Інтернеті.

Наступним важливим за­вданням для Громадської ра­ди в цій сфері є організація підготовки відповідних підруч­ників та залучення коштів бла­годійників для їх друку і поши­рення у загальноосвітніх на­чальних закладах.

Члени Громадської ради за­слухали інформацію уп­равління освіти і науки Сумсь­кої обласної держадміністрації щодо підготовки вчителів хри­стиянської етики, визнали її такою, що заслуговує схва­лення, вивчення та поширення в інших регіонах України.

Департамент загальної середньої та дошкільної освіти МОН України

 

У них крилаті перспективи

Untitled.FR10-9Віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв, Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник і народний депутат, перший заступник голови Untitled.FR10-7Комітету ВР з питань науки та освіти Максим Луцький 1 вересня в Національному авіаційному університеті привітали студентів-першокурсників.

Untitled.FR10-8Також, Андрій Клюєв до­ручив підготувати пропо­зиції з використання міністерствами і відомства­ми України безпілотних літальних апаратів, розроб лених у Національному авіаційному університеті.

Віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв вітаючи студентів з Днем знань побажав наснаги у на­вчанні, гарних оцінок, а також вручив грамоти Кабінету Міністрів Ук­раїни співробітникам університету.

За словами Віце- прем'єр-міністра вже з на­ступного року Національ­ний авіаційний університет отримає державне замов­лення на підготовку пілотів цивільної авіації. Розроб­кою відповідної програми займатиметься Міністрерство освіти і науки України спільно з університетом.

Міністр освіти і науки Ук­раїни привітав першокурс­ників зі святом та вручив їм символічні студентські квитки. У вітальному слові Дмитро Табачник підкрес­лив, що "НАУ є однією з найкращих кузнею кадрів".

"Сьогодні перший віце- прем'єр поставив виклада­чам і ученим Національного авіаційного університету два завдання, які ми вирішуватимемо разом: ви і Міносвіти. Перше — підго­тувати проект створення вітчизняних безпілотних літаків. І друге завдання: виконати рішення Кабінету міністрів про створення держзамовлення — вперше за роки незалежності — на підготовку пілотів", — за­значив Дмитро Табачник.

Стояти на сторожі правди

Untitled.FR10-11Untitled.FR10-10Київський університет права Національної академії наук України, один з провідних вищих навчальних за­кладів України IV рівня акредитації, провів цере­монію посвяти студентів — правознавців.

На свято до майбутніх юристів завітали представники провідних наукових установ, органів держав­ної влади та духовенства з якими університет тісно співпрацює.

Із словами щирих вітань звер­нувся до першокурсників Ректор університету, професор, Заслуже­ний юрист України Юрій Ладиславович Бошицький.

Багато теплих слів, виголосив почесний ректор КУП НАН Ук­раїни, директор Інституту держа­ви і права ім. В.М.Корецького НАН України, академік НАН Ук­

раїни Шемшученко Юрій Сергійович; Міністр юстиції Ук­раїни Лавринович Олександр Володимирович; Народний де­путат України, Перший заступ­ник Голови Комітету ВРУ з пи­тань правосуддя Кармазін Юрій Анатолійович; Радник-посланник Посольства Росії в Україні Україні Лоскутов Всеволод Вла- димирович; Атташе посольства Російської федерації в Україні Курбет Крістіна Анатоліївна; Го­лова Державної інспекції на­вчальних закладів Міністерства освіти і науки України Бурлаков Олександр Миколайович; Голо­ва Асоціації навчальних закладів України приватної форми влас­ності, Ректор Європейського університету, професор Тимо шенко Іван Іванович; Радник Президента України, Untitled.FR10-12Президент Національного олімпійського комітету України, Герой України, Член Міжнародного олімпійсько­го комітету Бубка Сергій Назаро­вич.

Святкову атмосферу заходу підтримували концертна програма підготовлена Культурно-розва­жальним центром Київського університету права НАН України. Чудовим подарунком для всіх при­сутніх стали виступи колективу спортивно-бального танцю "KUL Dance".

Кульмінацією заходу стало уро­чисте виголошення першокурсни­ками "Клятви студента", які запев­нили, що будуть гідно нести звання Студента Київського університету права НАН України і докладуть всіх зусиль, щоб стати висококваліфікованими фахівцями. Вру­чення символічного студентського квитка стало запорукою майбутнь­ого успіху студентів.

 

 

Нові стіни  - нові плани

Новосілля завжди приємна, визначна подія. А коли відкриває свої двері для дітей новозбудована школа. Така радісна подія сталася на Чер­кащині відразу у двох населе­них пунктах. У День знань — у місті Драбові відкрито чудову школу — новобудову на­вчально — виховний ком­плекс" Загальноосвітня шко­ла імені С.В. Васильченка — гімназія".

Untitled.FR10-14Осіннього ранку на подвір'ї школи зібралися діти, педа­гоги, батьки. Розділити виз­начну подію з педагогічним та учнівським колективами приїхало багато гостей: дирек­тори шкіл, сільські голови, ве­терани педагогічної праці, батьки. Поважними і бажани­ми гостями стали керівники області і району, які сприяли будівництву навчального за­кладу. Серед них: Сергій Бори­сович Тулуб — голова Чер­каської обласної дер­жадміністрації, Анатолій Юзефович Чабан, заступник голо­ви Черкаської обласної дер­жадміністрації, Іван Дмитрович Шарапа, начальник Головного управління освіти і науки Чер­каської облдержадміністрації, Володимир Андрійович Бут, голова Драбівської районної адміністрації, Сергій Михайло­вич Айсінов, директор приват­но-наукової виробничої фірми "Порив", Світлана Іванівна Орел начальник відділу освіти райдержадміністрації .

Зі словами вітання до при­сутніх звернувся голова Чер­каської обласної державної адміністрації Сергій Борисо­вич Тулуб.

— Сьогодні, у цей чудовий день — День знань у всіх пре­красний настрій. Сьо­годнішнє свято знаменує со­бою початок нових здобутків і звершень. На порозі нового

навчального року ми радіємо, що в подарунок ви одержали прекрасну школу. Діти тепер мають можливість навчатись у світлих, затиш­них класах, вдосконалювати свої знання комп'ютерної техніки, іноземних мов, хар­чуватися у просторій їдальні, активно займатися спортом в обладнаних тренажерами гімнастичних кімнатах. А діткам молодших класів про­водити цікаво час в ігрових кімнатах, відпочивати

Сергій Борисович висловив подяку районним керівникам, які приклали зусилля до того аби мрія педагогів і дітей здійснилася. Запевнив, що обласна влада робить все для розвитку освіти. Він вру­чив школі ключі від автобуса. Раніше дітей возили на ста­ренькому. Районна влада по­дарувала мультимедійну сис­тему. Місцеві підприємці за­безпечили школі телевізори

й ноутбуки.

Директор школи Людмила Михайлівна Рудик, з хвилю­ванням відмітила, що цього дня громадськість міста, пе­дагогічний колектив чекали надзвичайно довго. Деся­тиліттями діти, вчителі, бать­ки чекали і сподівались на но­ву будівлю. Адже до сьогодні навчання проходило у старих пристосованих приміщеннях. Будівництво велося 18 років.

У наших класах все нове — парти, шафи, столи, дошки,

стелажі. Всього близько 30 кабінетів . По два укомплек­товані комп'ютерні класи, обладнані лінгвістичнікабінети, гімнастичні кімна­ти, бібліотека, учителька. Просторі кабінети для лабо­раторій, — розповідає ди­ректор школи Людмила Ми­хайлівна Рудик. — Для най­менших дітей відведено ціле крило з ігровою та спальни­ми кімнатами на 20 і 40 ліжок. Раніше школярі на­вчалися у трьох корпусах

старої школи. Учні молод­ших класів навчалися у приміщенні, яке розташова­не за 5 кілометрів від цент­ра, на околиці Драбова. Те­пер всі діти міста навчати­муться у цій школі . Губерна­тор пообіцяв, що наступного року добудують до приміщення ще й спортив­ний та актовий зали. А сьо­годні ми радіємо, бо отри­мали в подарунок цю пре­красну новобудову. Відкрит­тя школи в селі — це надзви­чайна подія, адже це осере­док освіти, науки і культури. Обласна влада сприяє роз­витку цих галузей. В області діє понад 12 програм соціального розвитку. Однією з них є програма, спрямована на покращення побутових умов пед-працівників.

Untitled.FR10-15І ось настала хвилююча мить свята: головний будівничий школи, начальник приватно — наукової фірми "Порив" Айсінов Сергій Ми­хайлович урочисто передає ключ директору школи.

Здійснилася мрія 615 учнів. Гарна і світла будівля відкриває нові горизонти для реалізації дитячих бажань, їхніх творчих прагнень, інте­лектуальних здібностей. Ця визначна подія закарбується у шкільній Книзі Літопису, ад­же час невпинно крокує впе ред, перетворюючи су­часність на історичне минуле.

На освітянській ниві плідно працює монолітний колектив у кількості 63 педагогів, зби­раючи щедрі врожаї фахової майстерності, даруючи кош­товні перлини знань своїм ви­хованцям. Саме завдяки творчій співпраці педа­гогічного та учнівського ко­лективів за останні 5 років НВК вітав 10 призерів облас­них предметних олімпіад, 7 призерів обласного конкурсу- захисту науково-дослідниць­ких робіт МАН, 6 призерів об­ласного етапу Міжнародного

конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика, 15 пере­можців Міжнародної матема­тичної гри "Кенгуру", 6 пере­можців Всеукраїнського фізичного конкурсу "Левеня", переможця Всеукраїнського математичного Інтернет-конкурсу "Золотий ключик", пе­реможців Всеукраїнських лег­коатлетичних змагань.

А попереду — нові пер­спективи, сподівання, мрії і бажання.

І цього осіннього сонячного дня ще зовсім юна школа — іменинниця вдивляється в далечінь, визначаючи життєві стратегії своїх вихованців.

Свято супроводжувалось виступами учнівської худож­ньої самодіяльності школи, танцювальних колективів.

З великою радістю, з над­звичайним задоволенням учні, педагогічний колектив дякували всім, хто причетний до цієї урочистої події.

Цього дня відбулася ще од­на не менш радісна подія на освітянській ниві області. У селі Богуславець Золотоніського району повністю реконструйо­вано сільську школу, проведе­но зовнішні і внутрішні ре­монтні роботи. Тут навчається більше сотні дітей.

Директор школи Віра Ми­колаївна Бондар відзначила, що сьогоднішнє свято має у собі глибокий зміст. Адже нині для найменших учнів шкільної родини відкриються двері по новому відродженої

школи, відреставрованої за­вдяки зусиллям районної та обласної влади. І це підтвер­джує відому істину: для того, щоб повірити у відродження, треба починати будувати.

Глибоко символічним є і те, що тут колись в одному із приміщень цієї школи, на­вчався нині відомий в Україні, автор п'яти поетичних збірок, член Національної Спілки письменників України, лауре­ат обласної літературно — публіцистичної премії імені В. Симоненка Іван Семенович Дробний. В стінах цієї школи також починали навчатись багато інших особистостей, які згодом внесли свій ваго­мий внесок в розвиток ук­раїнської науки, техніки, куль­тури та інших сфер суспільного життя.

Так само хочеться вірити, що і нині за парти сядуть де­сятки обдарованих учнів, які у майбутньому докладуть усіх зусиль, щоб наша незалежна Україна стала процвітаючою, багатою на рівні цивілізова­них європейських держав. Кажуть, народ тоді втрачає себе, коли тільки жне, а не сіє. Історія для нас, українців, складалася так, що ми дуже мало пожинали, але посів завжди залишали. Ми сіяли, тому і вижили, і будемо завжди жити! І нехай відрод­жена нами школа стане ще одною вагомою зерниною у тому щедрому засіві духов­ного поля України, яке ми піднімаємо нині у добу нашої незалежності!

Надія СТРИГУН

Головне управління освіти і науки Черкаської ОДА

Черкаська обл.

 

 

 

Дзвени дзвіночку у Щасливому

Прем'єр-міністр України Микола Азаров взяв участь у святі Першого дзвоника у Щасливському навчально-виховному ком­плексі Бориспільської районної ради Київської області

Untitled.FR10-13Також у святкуванні Дня знань взяли участь Перший заступник Міністра освіти і науки Борис Жебровський, Голова Київської облас­ної державної адміністрації Ана­толій Присяжнюк, керівництво Бо­риспільської райдержадміністрації, вчителі, діти та батьки.

Зазначимо, що Щасливський на­вчально-виховний комплекс бере свій початок у 1983 році. Двічі йому присвоювалося звання "Кращий навчальний заклад Київщини". Нині в навчальному закладі функціону­ють класи з поглибленим вивчен­ням предметів фізико-математич- ного циклу, спортивні класи, класи гуманітарного спрямування. Всьо­го налічується 30 класів, в яких на­вчаються майже 700 учнів.

Під час урочистостей Прем'єр- міністр України Микола Азаров за­значив, що навіть за нетривалий проміжок роботи Уряду, вдалося капітально відремонтувати майже 22 тисячі шкіл в країні, ввести в ек­сплуатацію 23 нові навчальні закла­ди, а також прийняти низку рішень, що дозволять підняти освіту на

якісно новий рівень та забезпечити добробут вчителів. "Нам необхідно зробити так, щоб

всі наші школи давали нам мож­ливість отримати конкурентоспро­можну освіту, таку освіту, яка дала б можливість нашим випускникам вивести Україну на новий рівень", — підкреслив Глава Уряду.

Також Микола Азаров заявив, що Уряд посилить контроль за технічним

і санітарним станом шкіл.

Після привітань учні отримали подарунки. Зокрема, Прем'єр- міністр України подарував навчаль­но-виховному комплексу шкільний автобус.

Свято закінчилося зворушливим концертом, який підготували школярі.

 

 

Світле майбуття звичайного села

Дмитро Табачник взяв участь у відкритті школи у селі Сухоліси Білоцерківського району

Untitled.FR10-1531 серпня у селі Сухоліси Біло­церківського району Київської області за участю Міністра освіти і науки Дмитра Табачника відбулося урочисте відкриття новозбудованої сільської ЗОШ І- ІІ ступенів, в якій навчатимуться 162 учні

Також в урочистостях з нагоди відкриття школи в селі ухо ліси взяли участь голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк, керівництво Біло­церківського району, будівель­ники та освітяни, батьки та діти.

Напередодні Дня знань, мешканці села Сухоліси доче­калися визначної та такої бажа­ної події — відкриття нової, су­часної, обладнаної школи. Майже 20 років, з часу закла­дення фундаменту, тривав довгобуд. Але справу таки зроблено і 1 вересня за но­венькі парти сіли майже 80 юних сухолісян, серед яких 10 старшокласників. Просторі ак­това і спортивна зали, бібліоте­ка, їдальня і обладнаний комп'ютерний клас сповнилися дитячим сміхом.

Дмитро Табачник звернувся з вітальним словом до сухолісян: "Сьогодні хвилюючий день для мешканців, а особли­во для п'ятнадцяти педагогів школи. Напевно, немає іншого свята, окрім, можливо релігійних, яке б об'єднувало усе суспільство як 1 вересня, адже кожна родина пов'язана зі сферою освіти. Завтра майже чотири з половиною мільйони дітей підуть до школи, 489 ти­сяч вчителів, викладачів середніх навчальних закладів розпочнуть свою дуже важливу справу — вони просто пове­дуть мільйони маленьких наших співгромадян до світу знань".

"Дуже приємно і знаменно, що поряд із новою збереглася і старенька школа, яка дала путівку в життя багатьом по­колінням, дуже добре, що в ній буде музей села, де наочно відобразиться наступність по­колінь. У державі ухвалена нова амбітна програма, яку патро­нує особисто Президент Ук­раїни. Поставлено завдання повернути в країні до держав­ної власності більше тисячі ди­тячих навчальних закладів. Мо­жу вам доповісти, що зусилля­ми нового уряду за 5 місяців повернуто з оренди і з викори­стання не за призначенням 235 дитячих навчальних закладів. Здійснюється це з метою ство­рення можливості, як у всьому цивілізованому світі, надавати дошкільну розвиваючу освіту, щоб діти гармонійно входили в шкільний період", — зазначив Міністр.

Також Дмитро Табачник поінформував присутніх, що на два роки розрахована запро­ваджувана програма повного інформаційно-комунікаційного забезпечення Інтернетом усіх середніх навчальних закладів. "Це друга найамбітніша про­грама, що схвалена на комітеті економічних реформ під голо­вуванням Президента як один з найважливіших національних проектів. І третя програма, яку буде вести Міністерство освіти і науки — це покращення якості шкільної природничої і матема­тичної освіти. Дуже приємно, що Україна почала створювати цю програму одночасно із за- початкуванням аналогічних програм у Німеччині, США, Росії, Японії", — розповів Дми­тро Табачник.

За словами Міністра, освіта має стати тим стрижнем, на­вколо якого зміцниться і згур­тується українське суспільство. Оптимістичними і обнадійли­вими видаються деякі показни­ки. Зокрема, цього року на 220 тисяч більше дітей закінчили 9 клас основної школи і вперше на 21 тисячу дітей більше пішло навчатися у професійно- технічних закладах. На 40 тисяч більше стало студентів. У порівнянні з минулим роком на 6 тисяч збільшилася загін пер­шокласників.



* Навчальні заклади нового типу *

Ліцейний рух

Як укладались магістральні шпали

 

1 вересня виповнилось 20 років зі створення одного з перших ліцеїв України — Саксаганського природничо-наукового ліцею міста Кривого Рогу. Автор ідеї, Концепції і педагогічних технологій діяльності ліцею — директор (1990-2007р.р.) кандидат педа­гогічних наук, член-кореспондент Національної академії педа­гогічних наук, почесний президент Асоціації працівників ліцеїв і гімназій України Анатолій Іванович Сологуб, який в даний час очолює лабораторію освітніх технологій в Національній мета­лургійній академії.

—  Розкажіть, будь ласка, шановний Анатолію Івановичу, якими були передумови відро­дження ліцеїв в Україні?

—  Вже на початку 90-х років ХХ ст. педагогічна громадськість Ук­раїни почала усвідомлювати не­обхідність відмови від автори­тарної педагогіки як засобу вихо­вання покірних, безініціативних і далеко не творчих "гвинтиків". Освітяни приходили до переко­нання, що педагогіка тоталітар­ного режиму повинна відійти в минуле, а на зміну їй прийти гу­маністична педагогіка демокра­тичного суспільства. Засади її створювались не тільки в за­рубіжній педагогіці і психології, а й в нашій вітчизняній, зусиллями та й всім життям Г.Ващенка, В.О.Сухомлинського, С.Русової, В.Г.Кременя, В.О.Моляко, О.А.Захаренка, С.У.Гончаренка, В.В.Рибалка та багатьох інших. Саме тому, за ініціативи педа- гогів-новаторів України стихійно розпочався процес відродження ліцеїв як середніх навчальних за­кладів для творчо обдарованої учнівської молоді, що свідчило про їх намагання створювати освіту з радісним обличчям та й реалізувати принцип зовнішньої диференціації. І, у зв'язку з цим, в рівній мірі, уникаючи будь-якої дискримінації дітей, навчати їх за здібностями, нахилами, інтере­сами, бажаннями вибору тієї чи іншої професії. Це був могутній стрибок на нову орбіту розвитку української освіти, оскільки голо­вною дієвою особою навчально- виховного процесу визначався саме учень, а вчитель розглядав­ся лише як помічник, який всіляко намагався створити умови задо­волення пізнавальних потреб і врахування індивідуальних пси­хологічних особливостей, учнів. Процес створення ліцеїв був однією із важливих складових гу­маністичних перетворень всієї системи освіти. Він був унікаль­ним тому, що чи не вперше учні почали визнаватися не тільки як унікальні творіння, а й як різні за здібностями. Ініціатива у мо­дернізації освіти йшла знизу, тобто від освітян-новаторів і по­чала реалізовуватися за пасив­ного втручання органів уп­равління освіти. Вони, віддалені від повсякденного життя школи, виявили недостатню чутливість до проблем освіти. Треба бути вдячним, що останні не тільки не гальмували цей процес ради­кальних змін. В 1991 р. за голову­вання Першого заступника Міністра освіти Володимира Юхимивоча Тараненка було про­ведено одне з перших засіданнь Колегії Міністерства народної освіти, на якому визначились за­ходи сприяння створенню ліцеїв в Україні. Безсумнівно, велику роль у цьому відіграв тодішній міністр, академік І.А. Зязюн. Ес­тафету створення ліцеїв в 1992 р. прийняв його наступник П.М. Таланчук та заступник міністра О.Г. Мороз, які делегували свої по­вноваження в цій справі держав­ної ваги співробітнику міністер­ства Б.Г. Чижевському. Останній, як і слід сучасному управлінцю й кмітливому науковцю, очолив громадський рух зі створення Асоціації працівників ліцеїв і гімназій, яка на початковому етапі свого існування достатньо активно підтримувала увагу суспільства, освітян. Тому неви­падково у число важливих доку­ментів про освіту незалежної Ук­раїни ввійшло Тимчасове поло­ження про ліцеї. Зазначений до­кумент розроблявся за участі й підтримки Інституту педагогіки й зокрема його керівників: дирек­тора, а пізніше Президента АПН України М.Д. Ярмаченка, його за­ступника, а нині — Першого віце- президента АПН України В.М. Мадзігона та відомих в Україні науковців С.У. Гончаренка, В.Ф. Паламарчук, І.Г. Єрмакова, Н.М. Буринської, Ю.І. Мальованого та інших. Положення мало статус тимчасового, і не було введене в довготривале користування, що мені як учаснику цього процесу дуже прикро констатувати.

—  В чому полягала принци­пова відмінність створюваних ліцеїв від середніх чи спеціалізованих шкіл? Чим особливим від інших ліцеї відрізнявся на початку його діяльності Саксаганський ліцей?

—  Положення про діяльність ліцею визначало принципові відмінності їх від спеціалізованих шкіл, гімназій, колегіумів. Перші

визначались за профілем як загальнонаукові, природничо-наукові та технічні, а гімназії — гу­манітарного профілю. Не прини­жуючи значення існування спеціалізованих шкіл і гімназій слід вказати, що ліцеї в цій низці шкіл нового типу повинні були зайняти особливе місце. Тимча­сове Положення про діяльність ліцеїв передбачало створення елітарних навчальних закладів для творчо обдарованих дітей, а не за соціальною ознакою, і тому відповідною концепцією діяль­ності. У Саксаганському ліцеї во­на передбачала створення у за­кладі гуманістичного психо­логічного клімату, в якому як творчо обдаровані учні та педа­гоги надихаються на філософсь­кий пошук істини, навчальні та наукові дослідження. Таким чи­ном, вони в повсякденній життєдіяльності як творчості пе­ретворювались у дослідників. Дослідницька діяльність запов­нювала їх урочну навчальну, так і позаурочну наукову та й культур­ну просвітницьку діяльність. Та­кий підхід був зумовлений до­корінними перетвореннями в суспільстві, що вимагають вихо­вання соціокультурної еліти, яка може визначати майбутню стра­тегію розвитку держави. Зміна орієнтації суспільства на розви­ток техніки й технологій та широ­ку інформатизацію всіх сфер життя суспільства підтверджува­ла необхідність створення засад і напрацювань освітян у створенні нової особистісної освіти, що відповідає ідеям креативно-педагогічної парадигми.

—  Як відбувалось станов­лення Саксаганського ліцею, який був не тільки шанованим, відомим в Україні і першим ек­спериментальним закладом Академії педагогічних наук?

—  В створенні першого в місті і Дніпропетровській області ліцею активно включилась культурна, наукова і педагогічна гро­мадськість Кривого Рогу. Особ­лива настійливість і послідовність

у реалізації наміру виявиласть у освітян, під керівництвом завіду­вача Саксаганського районного відділу освіти О. М. Рябова. Ма­буть, це закономірно, оскільки освітяни району завжди виявляли високу педагогічну ініціативність, активність, а район був найбільш густонаселеним в місті, багатим школами та дитячими садочками. На початку 90-х років все насе­лення району включилось в обго­ворення проблеми освіти творчо обдарованих учнів і переважно підтримувало ідею створення Саксаганського (пізніше — Кри­ворізького) ліцею. Хоч опір і ство­рювався деякими батьками та й вчителями, які звикли до тра­диційних підходів. Але переміг здоровий глузд і депутати район­ної Ради 28 квітня 1990 року на пропозицію депутата О.С.Снісаренко, прйняли рішення про створення першого в місті та й області і одного з п'яти перших в Україні ліцею. Велику допомогу надали у створенні матеріально- технічної бази закладу підприємства району, коорди­нація і контроль дії яких здійсню­вався персонально головою рай­онного виконавчого комітету — Г. П. Гончаруком та його заступни­ками: В. Ф. Шиятим та С. А. Кося­ком. Надихаючись ідеєю ство­рення ліцею, в цей процес вклю­чились науковці Криворізького гірничорудного інституту. Особ­ливу активність і послідовність виявили проректори Ю.Г.Вілкул, В.А.Дворніков, О.М.Сінчук, про­фесор Г. В. Губін, доценти М. К. Кравцов, В. О. Гурін, В.Ф.Авдєєв та інші. Невипадково, саме під їх керівництвом перші ліцеїсти зро­били винахід в галузі збагачення корисних копалин і одержали Ав­торське свідоцтво Державного комітету по винаходах і відктиттях СРСР. У майбутньому естафета перших випускників, як успішних дослідників і винахідників, була підтримана наступними по­коліннями ліцеїстів і вони ще двічі ставали визнаними винахідника­ми Департаментом інтелектуаль­ної власності Міністерства освіти і науки України. Ці досягнення ок ремих ліцеїстів-дослідників були не випадковими, оскільки дослідницька і винахідницька діяльність ліцеїстів вважалась пріоритетною, а сам ліцей ство­рювався і діяв як дослідницький заклад, що відповідало Концепції креативної освіти розробленою мною.

—  Як з Вашого погляду, ос­таннім часом здійснюється діяльність ліцеїв України? Чи відчувають державну підтрим­ку обдаровані учні ліцеїв?

—  Протягом двадцятиріччя мені довелось познайомитися з діяльністю багатьох ліцеїв України і можу із впевненістю сказати, що не дивлячись на вимоги часу, ха­рактер розвитку середньої освіти в Україні відзначається ігноруванням науквих надбань зроблених в 90 роки XX ст. та й педагогічного досвіду педагогів-новаторів. В першу чергу, слід відзначити нега­тивність системи управління ліцея­ми, хоч останнім часом відзнача­ються деякі в ній позитивні зміни. Ліцеї втрачають адміністративну, господарську, фінансову та науко­во-методичну самостійність, а ка­дрове забезпечення ліцеїв нічим не відрізняється від такого звичай­них середніх шкіл. До штатного розкладу ліцеїв так і не було введе­но посади наукового керівника чи консультанта, який би міг про­фесійно здійснювати керівництво науково-дослідницькою роботою ліцеїстів. Самі ж вчителі практично не володіють в достатній мірі ні те­орією наукових досліджень, ні досвідом її організації. В ліцеях Ук­раїни дослідницька діяльність учнів якщо і існує, то тільки за кошти батьків і за власної ініціативи, керівників ліцею і педагогів. Особ­ливо щастить тим ліцеям, в які прийшли працювати науковці, інжинери-винахідники незаклопотані проблемами заробітної пла­ти. Так було у Саксаганському ліцеї завдяки лауреатам Державної премії А.Є.Ківу, О.Д.Учителю, про­фесорам Є.Я.Глушко, О.М.Сінчуку, доцентам М.К.Кравцову, В.Є.Боченко та іншим. Кошти для ор­ганізації науково-дослідницької роботи ліцеїстів, а це вирішальний напрямок, збираються доб­ровільно-примусово, що не відповідає законодавству України. Тому, на них не тільки не можна, а й не треба розраховувати адміністрації закладу, шкодуючи своїм іміджем та й всього навчаль­ного закладу. Стабільне без­готівкове фінансування за рахунок

спонсорів неможливе, оскільки ці кошти не можуть бути використані для сплачування заробітної плати наукових керівників чи консуль­тантів. Тому науково-дослідницька діяльність у середніх навчальних закладах не має належної підтрим­ки і в ній приймають участь лише мізерна кількість ліцеїстів. Багато надзвичайно творчо обдарованих учнів ліцеїв так і не дочекавшись уваги та й поваги до їх творчих по­треб закінчують навчальні заклади з почуттям незадоволення. В свою чергу, у вищі навчальні заклади Ук­раїни вступають абітурієнти які до­бре знають предмети, успішно ви­тримують тестування, але це юнь, якій не пощастило в достатній мірі самореалізуватися і в достатній мірі задовольнити свої творчі по­треби. Як наслідок, втрачає не тільки особисто обдарований учень, а й держава, яка безсистем­но і безвідповідально, а тому не в достатній мірі, як це вимагає час, поновлює свій інтелектуальний і творчий потенціал.

—  Які, на Ваш погляд, слід прийняти рішення чи викорис­тати заходи щодо покращення умов ліцейної освіти?

—  З відповідей на попередні пи­тання, як мені уявляється, важливо забезпечити в першу чергу фінан­сування науково-дослідницької ро­боти ліцеїстів, а тому й — науково- педагогічної вчителів і керівників закладу. Впевнений, що у розбу­дові гуманістичної освіти демокра­тичного суспільства і зокрема освіти творчо-обдарованих учнів в умовах ліцеїв слід розглядати дослідницьку діяльність учнів як різноманітної повсякденної твор­чості, що надихає їх на самовдос­коналення, радісне сприйняття всієї освіти. У зв'язку з цим, вважаю доцільним здійснити розробку но­вого Положення про ліцеї, яке вия­вить суттєву відмінність його від інших профільних начальних за­кладів, що має на меті плекати культурну і наукову еліту суспільства. Дуже важливо перед­бачити в Положенні автономію ліцеїв і їх діяльності як авторських, експериментальних, пошукових, що могли б самостійно здійснюва­ти формування кадрового складу, розробку основних документів, і зокрема, Статуту, Концепцій, По­ложень про його діяльність в різних напрямках і впроваджувати інно­ваційні педагогічні технології. Тре­ба обов'язково до штатного роз­кладу ліцеїв включити посади на­укових консультантів, наукових

керівників, що дозволило би фор­мування не педагогічного, а науко­во-педагогічних колективів ліцеїв. При цьому важливо передбачити зарахування науковцям наукового стажу та пенсійного забезпечення як і у вищих навчальних закладах та інших наукових установах. Разом з тим, було би цінно внести допов­нення до Положення про атестацію педагогів середніх навчальних за­кладів і ввести кваліфікаційну кате­горію "Педагог-новатор", передба­чаючи відповідне фінансове забез­печення. Це рішення сприяло би, знову таки, формуванню науково- педагогічного колективу, який тільки й міг би забезпечити умови не вивчення предметів, а умови на­вчальної пошукової і, в першу чер­гу, урочної навчально-дослідниць­кої та позаурочної науково- дослідницької роботи ліцеїстів. Ве­ликий кадровий ресурс науковців мають вищі навчальні заклади, які повинні виявляти зацікавленість до діяльності середніх навчальних за­кладів і сприяти забезпеченню умов дослідницької діяльності, як сумісники. Тому, дуже важливо ліцеям вступати в навчально-на­укові комплекси під егідою вищих навчальних закладів, або бути в їх структурі. Позитивний досвід спільної діяльності вищих і се­редніх закладів, як окремих ла­нок безперервної освіти є до­статнім в Україні. В реалізації цієї ідеї дуже важливо на мій погляд, не зійти з визначального принци­пу: "дослідництво — вісь безпе­рервної освіти". Підтримуючи дослідницьку діяльність учнів і педагогів середніх навчальних закладів, створюються умови не тільки успішного навчання, але й захисту дипломних дослідниць­ких робіт чи проектів студентів.

—  Які зміни в змісті лілейної освіти слід здійснити для по­кращення справи?

—  Наші дослідження протягом двох десятиліть показали не­обхідність у вирішення проблем розвитку творчих здібностей ліцеїстів включення до навчального плану базовий предмет "Основи на­укових досліджень", передбачаючи щорічне виконання ліцеїстами на­уково-дослідницьких робіт, науко­во-технічних проектів та виконання випускником ліцею дослідницької роботи яка прирівнювалась би до підсумкового державного іспиту. Але ефективність навчально-вихов­ного процесу в ліцеї багато в чому залежить і від його організації. Ми розробили і експериментально пе­ревірили доцільність використання такої педагогічної системи ор­ганізації, урочної діяльності ліцеїстів, як дослідників. У зв'язку з цим, ми підтвердили ефективність викорис­тання типів уроків виходячи з креативно-педагогічної парадигми, в яких фактично відображаються ета­пи дослідницької діяльності справжнього науковця. Ми неодно­разово в своїх публікаціях відобра­зили їх сутність, доцільність, філо­софське, психологічне і дидактичне обґрунтування. Особливо гостра проблема у освіті творчо обдарова­них учнів — проблема їх здоров'я. Гадаю, що дуже важливо до на­вчальних планів і навчальних про­грам включати все те, що врешті- решт буде сприяти творчому роз­витку, але в рівній мірі буде сприяти їх загартуванню характера і зміцненню здоров'я. На мій погляд, сьогодні не стільки важливо який зміст навчання, як те, яким чином він оволодівається учнем. При вклю­ченні його в активну творчу, фізично не виснажливу, емоційну діяльність може успішно формуватись креативна фізично здорова і соціальна активна особистість учня.

—  Ви вже три роки не очо­люєте Саксаганський, а тепер Криворізький природничо-на­уковий ліцей? В чому полягає тепер Ваша діяльність?

—  Сологуб. Як член Національ­ної академії педагогічних наук Ук­раїни створив за підтримки про­ректора Національної металургійної академії України лауре­ата Державної премії О. Д. Учите­ля лабораторію освітніх техно­логій. Наша наукова діяльність пе­редбачає теоретичний аналіз літератури проблем освіти творчо обдарованої молоді і розробку педагогічних технологій креативної освіти. Щорічно лабораторія проводе Всеукраїнську конфе­ренцію за підтримки Відділення загальної середньої освіти НАПН України (академік-секретар Ляшенко О. І., вчений секретар Ма­льований Ю. І.) Інституту обдаро­ваної дитини НАПН України (ди­ректор Камишин В. В., заступник директора з наукової роботи Буров О. Ю.) та численні семінари і тренінги. В них прийняли участь велика кількість науковців, сту­дентів, вчителів середніх шкіл. Наші розробки мають свідоцтво науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки і широ­ко розповсюджуються в середніх закладах України.

—  Переосмислюючи свою діяльність директора Саксаганського (Криворізького) природничо-наукового ліцею які Ви бачите наслідки його діяльності?

—  Як і було задумано нами і відображено в Концепції креатив- ної освіти та й відповідних техно­логіях які ми розробляли і викори­стовували нам дійсно вдалось створити педагогічну систему ви­ховання творчої особистості май­бутнього науковця. Час показав, що саме завдяки їй ми сприяли становленню плеяди молодих успішних науковців, які слугують розвитку суспільства України, Дніпропетровщини, міста Криво­го Рогу і успішно працюють в інших країнах. Крім того, нами чи не вперше в Україні так ефектив­но педагогічна система креатив- ної освіти сприяла і народженню педагогів-науковців в середній ланці освіти. За часів моєї діяль­ності педагогами захищено 3 ди­сертаційних дослідження, а ще багато хто надихаючись ідеями креативної освіти здійснив свій стрибок із суто практичної педа­гогічної на теоретичну орбіту.

—  Які перспективи розвитку ліцейної освіти в Україні?

—  Гадаю, що вона під загрозою свого зникнення за виключенням деяких в місті Києві та Донецьку, оскільки вона належним чином не підтримується і багато керівників владних структур і освіти не ро­зуміють її значення для майбутнь­ого розвитку країни. Освіта твор­чо обдарованої учнівської й сту­дентської молоді вимагає розгор­тання фундаментальних теоре­тичних досліджень та прикладних розробок, які можуть суттєво змінити якість освіти на краще. Сьогодення вимагає принципово нового наукового підходу до про­блеми навчання, виховання та розвитку творчо обдарованої мо­лоді, що може в першу чергу здійснюватись в умовах творчого психологічного клімату і творчої діяльності ліцеїстів. У вирішенні цих завдань, крім інститутів НАПН України, педагогічних універси­тетів, суттєвий внесок можуть зробити регіональні центри освіти творчо-обдарованої мо­лоді, лабораторії освітніх техно­логій.

м.Кривий Ріг

Дніпропетровська обл.

 

 

* Міжнародне співробітництво *

 

7 вересня під головуванням заступника Міністра Ірини Зайцевої відбулася зустріч з Уповноваженим з прав дітей дошкільного та шкільного віку Швеції паном Ларсом Ареніусом

У зустрічі взяли участь пред­ставники центрального апарату міністерства, зокрема, департа­ментів загальної середньої та дошкільної, професійно-технічної, вищої освіти, а також методичних структур, психологічної служби в системі освіти, студентського са­моврядування та громадських ор­ганізацій.

Уповноважений з прав дітей дошкільного та шкільного віку пан Ларс Ареніус повідомив, що таку посаду у Королівстві Швеція введено в 2006 році у зв'язку з

прийняттям нової редакції Зако­ну про освіту та зі збільшенням кількості випадків дискримінації, приниження дітей у навчальних закладах країни.

Уповноважений призначається урядом та разом зі Шведським Інспекторатом забезпечує нагляд за дотриманням працівниками на­вчальних закладів Закону про освіту в частині захисту непо­внолітніх від принизливого став­лення, представляє інтереси дітей у суді. Відповідно до шведського законодавства, кожний навчаль­ний заклад повинен щороку скла­дати та реалізовувати план робо­ти із забезпечення прав непо­внолітніх. Відповідальність за відсутність чи невиконання цього плану несе керівництво навчаль­ного закладу.

Найрезультативнішими шляха­ми боротьби з булінгом (знущан­ням, приниженням) Уповноваже­ний вважає створення сприятли­вого клімату в навчальному за­кладі та підвищення рівня обізна­ності дітей і молоді про свої права.

Під час жвавого діалогу учас­ників наради, розглядалися пи­тання боротьби з булінгом, обго­ворювалися правові аспекти розслідування випадків приниз­ливого ставлення до дітей та мо­лоді, шляхи превентивного вихо­вання неповнолітніх, ролі адміністрації навчального закла­ду та психологічної служби в за­хисті прав дітей.

Пан Ларс Ареніус зазначив, що заснування спеціальної служби із захисту прав дітей у навчальних закладах Швеції сприяло значно­му зниженню рівня дискримінації та принизливого ставлення до них у цій скандинавській країні.

 

* Профтехосвіта *

Управлінці нового гатунку

31 серпня 2010 року під головуванням директора департаменту професійно-технічної освіти Тимофія Десятова відбулось засідання експертної кадрової комісії Міністерства освіти і науки з питань робо­ти керівників навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти.

Директорами професійно-технічних навчальних закладів призна­чені:

1.          Жипало Орест Мирославович — Львівський навчальний центр N48;

2.          Новосад Юрій Анатолійович — Херсонський професійний суднобудівний ліцей.

На наступний термін переукладені контракти з директорами про­фесійно-технічних навчальних закладів та установ професійної освіти:

1.          Несен Микола Григорович — Вище професійне училище N7 м. Кременчук;

2.          Глазачев Юрій Борисович — Вище професійне училище суднобудування м. Миколаєва;

3.          Цавкаєв Віталій Хадзимурзаєвич — Донецький державний Палац молоді "Юність".

Продовжено термін дію контракту з директором професійно- технічного навчального закладу:

  1. Трипак Василь Васильович — Запорізький професійний ліцей залізничного транспорту.

 

 

 

* Офіційно* 

Платні послуги

Ким? Коли? Кому? За яких обставин?

Роз'яснення МОН щодо постанови КМУ "Про за­твердження переліку платних послуг, які можуть на­даватися навчальними закладами, іншими установа­ми та закладами системи освіти, що належать до дер­жавної і комунальної форми власності"

Прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року N 796 "Про затверджен­ня переліку платних послуг, які мо­жуть надаватися навчальними за­кладами, іншими установами та за­кладами системи освіти, що нале­жать до державної і комунальної форм власності" викликане вимо­гою часу. Цей нормативний акт прийнято Урядом на заміну доку­менту, що діяв з 1997 року і, відповідно до якого, державні на­вчальні заклади більше десяти років, надаючи освітні та інші по­

слуги споживачам, формували свої бюджети.

За цей період змінились можли­вості навчальних закладів у задово­ленні потреб та вимог користу­вачів, розширився спектр освітніх послуг, з'явились можливості вико­нувати роботи та надавати нові по­слуги як тим, хто навчається, так і тим, хто не навчається і не працює у навчальних закладах, але бажає от­римати послуги, що надаються освітніми установами.

Зазначимо, що з метою залучен­ня широкого кола громадськості для обговорення, протягом 2009 та

2010 року перелік платних освітніх послуг розміщувався на офіційно­му сайті Міністерства.

Окрім того, у форматі круглого столу міністерством проведено декілька зустрічей з лідерами сту­дентського самоврядування, про­позиції яких взято до уваги під час розробки проекту постанови.

За результатами зустрічей та проведеним аналізом пропо­зицій, що надходили на адресу МОН, а також з врахуванням дум­ки інших центральних органів ви­конавчої влади, міністерство роз­робило остаточний варіант пе­реліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закла­дами, іншими установами та за­кладами системи освіти, що нале­жать до державної і комунальної форми власності та подало на за­твердження Кабінетові Міністрів України.

Новий перелік платних послуг,

що затверджено постановою Кабінету Міністрів України, врахо­вує зміни у законодавстві, що відбулись протягом десятиліття, конкретизує та узгоджує з іншими нормативним актами платну діяль­ності у сфері освіти, узагальнює та регламентує всі види платних по­слуг, які можуть надавати навчальні заклади в рамках правового поля.

Зокрема, перелік містить новий розділ щодо послуг у сфері науки та науково-технічної діяльності, вперше з'явилось положення, що дозволяє навчальним закладам ви­робляти та реалізовувати власну продукцію громадського харчуван­ня, розширює та робить доступни­ми для всіх бажаючих доступ до бібліотечних фондів та інтернет-ресурсів навчальних закладів, а "уза­конене" відтепер право навчальних закладів на видання та розповсюд­ження навчальної літератури, ство­реної власними силами, задоволь­нить існуючу гостру потребу у на­вчальній, передусім, спеціальній літературі.

Перелік розмежовує заходи на­вчального закладу (освітні, куль­турні, спортивні тощо), що здійсню­ються в межах навчальних планів та/або за рахунок коштів загально­го фонду державного (місцевого) бюджетів. Відтепер послуги, які на­даватимуться учням, студентам, ви­

хованцям, слухачам поділяються на безкоштовні та платні, які надають­ся у позанавчальний час, відповідно до визначеної в установленому по­рядку навчальним закладом еко­номічно обґрунтованої вартості.

Прийнятою постановою визначе­но перелік послуг, що надавати­муться навчальними закладами діям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування та особам з їх числа на безоплатній основі.

У деяких засобах масової інфор­мації з'явилася інформація про вартість платних послуг. Зауважи­мо, що Міністерство освіти і науки до такої інформації не має ніякого відношення.

Вартість платних послуг регу­люється на підставі окремих норма­тивних актів, погоджених Міністер­ством фінансів та Міністерством економіки, та контролюється неза­лежними від Міністерства освіти і науки державними органами, на­приклад, Державною інспекцією контролю за цінами та Антимонопольним комітетом України.

Відповідальність за встановлен­ня вартості платних освітніх послуг, за економічне обґрунтування та якість несе керівництво навчальних закладів, що є характерною рисою їх автономії та самоврядування.

 

 

* Навчання за вибором *

Заквітчаємо рідну землю

 

246 позашкільних навчальних закладів еколого-натуралістичного напряму запрошують на навчання та до співпраці

1 вересня для учнівської мо­лоді гостинно відчинили двері 246 позашкільних навчальних закладів еколого-натуралістичного напряму: еколого-натуралістичні центри, станції юних натуралістів, дитячі ботанічні са­ди, профільні відділення палаців та будинків творчості дітей та юнацтва.

Пріоритетними напрямами діяльності позашкільних на­вчальних закладів еколого-натуралістичного напряму є:

— організація навчально-ви­ховного процесу з учнівською молоддю;

—  організація роботи з тала­новитою учнівською молоддю;

—  методично-координаційна робота з педагогічними працівниками навчальних за­кладів України.

Навчально-виховний процес

На базі обласних, районних та міських позашкільних навчаль­них закладів еколого-натуралістичного напряму працює понад 6000 творчих учнівських об'єднань, які працюють за 65 профілями та охоплюють на­вчанням понад 110 тисяч осіб.

Для ефективного функціону­вання учнівських об'єднань по­зашкільні навчальні заклади ма­ють відповідну матеріально- технічну базу: навчальні кабіне­ти та лабораторії, укомплекто­вані сучасним обладнанням; ку­точки живої природи; зимові са­ди; навчальні тваринницькі ба­зи; теплиці; навчально-дослідні земельні ділянки; бібліотеки; музеї хліба; школи декоративно- ужиткового мистецтва тощо. За­няття з учнями проводяться в творчих учнівських об'єднан­нях: гуртках, клубах, майстер­нях, студіях, екологічних теат­рах, екологічних школах тощо.

Освітня діяльність здійснюється

за напрямами:

— біологічний напрям (ор­ганізовується робота творчих учнівських об'єднань "Юні генетики-селекціонери", "Юні фізіологи рослин", "Юні знавці лікарських рослин", "Юні біохіміки", "Експериментальна мікробіологія", "Біоіндикація", "Екологічна біохімія", "Основи біології", "Основи здоров'я", "Юні валеологи", "Біологія лю­дини", "Фізіологія людини та тварин", "Біоетика", "Юні біоніки", "Юні генетики", "Юні ботаніки", "Юні зоологи", "Юні орнітологи", "Юні ентомологи",

"Юні цитологи", "Юні психоло­ги", "Юні гідробіологи", "Юні кінологи", "Юні акваріумісти", "Інформатика" тощо);

—  еколого-природоохоронний напрям (діють творчі учнівські об'єднання "Юні екологи", "Юні друзі природи", "Юні фенологи", "Екологічна етика", "Екологічне краєзнавство", "Екологічне пра­во", "Екологічна журналістика", "Художники-анімалісти", "Екодизайн", "Екотеатр", "Фотонатуралісти" тощо);

— сільськогосподарський на­прям (діють творчі учнівські об'єднання "Любителі домашніх тварин", "Юні натуралісти", "Юні рослинники", "Юні виноградарі", "Юні кролівники", "Юні бджо­лярі", "Юні фермери", "Юні міко­логи", "Юні картоплярі", "Юні овочівники", "Юні агрохіміки", "Шовківництво", "Птахівництво", "Конярство", "Садівництво", "Екологічне землеробство", "Юні лісівники-дендрологи", "Юні лісівники", "Юні квітникарі", "Знавці сукулентних рослин", "Основи ландшафтного дизай­ну", "Флористика", "Фітоди­зайн", "Традиційне кулінарне ми­стецтво та оздоровче харчуван­ня", "Декоративне птахівництво",

аграрна школа, школа фермерів, учнівська трудові об'єднання);

— декоративно-ужиткове ми­стецтво (діють творчі учнівські об'єднання "Лозоплетіння", "Ук­раїнська вишивка", "Гончарст­во", "Кераміка", "Дереворит", "Петриківський розпис", "Писанкарство" тощо).

Творчі учнівські об'єднання запрошують на навчання учнів різної вікової категорії.

Робота з талановитою учнівською молоддю

З метою підтримки обдарованої учнівської молоді у позашкільних навчальних закладах діє ефектив­на система роботи з талановити­ми учнями, яка проводиться в на­укових товариствах учнів, по­зашкільному природничому ліцеї, Малій академії наук, Всеук­раїнській заочній біологічній школі, Всеукраїнському інституті ботанічних стажувань, Всеук­раїнському інституті зоологічних стажувань, Всеукраїнській школі флористики та фітодизайну, Все­українській школі народних реме­сел. Участь учнів у роботі наукових товариств дає можливість проде­монструвати свої успіхи в науко­во-дослідницькій роботі завдяки ряду обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів, зокрема: "Юний селекціонер", всеук­раїнський тиждень юних раціоналізаторів та винахідників, всеукраїнський конкурс учнівсько­го винахідництва та проектування

в галузі природничих наук, міжна­родні конкурси "INFOMATRIX", "I- SWEEEP", "IntelEko-Україна", "Stockholm Junior Water Prize".

Вихованці позашкільних на­вчальних закладів неоднора­зового брали участь у пре­стижних міжнародних конкур­сах, олімпіадах, гідно пред­ставляючи Україну.

Методично-координаційна діяльність

З метою надання методичної до­помоги вчителям біології, керівни­кам творчих учнівських об'єднань, вихователям дошкільних навчаль­них закладів методичною служ­бою позашкільних навчальних закладів проводяться семінари-практикуми, круглі столи, науко­во-практичні конференції. Сис­тематично готуються інструк­тивно-методичні матеріали, по­ложення, програми тощо. Окрім цього, педагогічні та методичні працівники позашкільних на­вчальних закладів мають мож­ливість пройти курси підвищен­ня кваліфікації при кафедрі ме­тодики позакласної та по­зашкільної роботи Національно­го еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.

Координатором науково-мето­дичної, організаційно-масової та навчально-виховної діяльності всіх позашкільних навчальних закладів еколого-натуралістичного напря­му є державний позашкільний на­вчальний заклад Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (контактний тел.: 0 (44) 430-00-64; сайт: www.nenc.gov.ua, е- mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ).

 

* Рецензуємо* 

Успішною
завжди буде тільки
Україна освічена
Побіжно сторінками життя і творчості Івана Стогнія

Успішноюзавжди буде тільки Україна освічена

Побіжно сторінками життя і творчості Івана Стогнія


Сила людини залежить від того, наскільки вона відчуває відповідальністьза свою роботу. Усвідомте повною мірою цю відповідальність, і ви одразу побачите, на які великі справи спроможні!

Євген Патон

Писати про Івана Стогнія оз­начає писати про справу, суть якої сконцентрована у заголов­ку цієї статті. Справді, уся свідома діяльність 75-річного Івана Петровича, без пе­ребільшень, присвячена будівництву саме такої України — освіченої. ЗнаючиСтогнія понад чотири десятиліття, спо­стерігаючи за його діяльністю з позиції активного пропаганди­ста наукових і освітніх знань, я відношу цього чоловіка до кола найуспішніших організаторів вищої школи.

Untitled.FR10-17Що не кажіть, а Михайло Максимович назавжди зали­шиться в історії вітчизняної освіти — як перший ректор Київського університету. Що не кажіть, а Василь Каразін навіки записаний історією — як пер­ший ректор Харківського університету. Що не кажіть, а за Іваном Стогнієм так само закріпилося право першого ректора Переяслав-Хмельницького державного педа­гогічного інституту, освяченого славетним іменем Григорія Сковороди.

Це означає, що академік Ми­кола Іванович Шкіль, на той час ректор Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького, цілком пра­вильно оцінив запас фізичної міцності та науково-освітній потенціал Івана Стогнія, підтримав його подальше зро­стання, допоміг на шляху авто­номізації Переяславського філіалу спочатку як інституту, а потім — як університету. Педа­гогічна школа академіка М.Г. Шкіля виростила, як тепер ба­чимо, досить самостійного й невтомно-діяльного організа­тора вищої школи учителів.

Можна було б чимало роз­повісти про наукову, педа­гогічну, громадсько-політичну роботу Івана Стогнія. Як не як тринадцять років він працював в Академії наук УРСР, одинад­цять літ завідував кафедрою філософії у столичному Інсти­туті харчової промисловості (нині Національний університет харчових технологій). Я ж вио­кремлюю у діяльності І.П.Стогнія два, як на мене, найголовніші напрями, які ха­рактеризують його якнай­повніше і як організатора вищої школи, і як власне науковця. Лише два напрями роботи, які потребували особливого зосе­редження і фізичних, і інтелек­туальних сил. Це будівництво у Переяславі-Хмеьницьк універ­ситету й послідовна та активна праця з поширення на всі шари суспільства, на весь народ бла­готворного впливу ідейної спадщини Григорія Сковороди. Наші дні потребують архіактив- них зусиль для духовного оздо­ровлення усієї нашої громади, передусім її верхів (чого, на жаль, не спостерігаємо).

Патріотизм почувається до­сить комфортно на вже гото­венькому, відрегульованому, унормованому. А ти розкрути­ся, як кажуть, на повну за умов несприятливих, екстремаль­них, за умов докорінного зламу старої суспільно-політичної си­стеми, ідеологічної невизначе­ності, тотальної бульваризації духовності та економічної кри­зи, коли керівникові новобудо- ваного навчального закладу доводиться думати не тільки про налагодження ( з нуля) на­вчального процесу, а й про те, де взяти кілька тисяч штук цег­ли, кілька ящиків цвяхів, кілька десятків кубометрів лісома­теріалів для облаштування да­ху навчального корпусу перед сезоном дощів! Патріотизм — це справа, а не трибунні тере­вені політичних нікчем, златолюбних флюгерів з приводу то­го, хто більший українець. Патріотизм явлений і доказа­ний у Переяславі тоді ще невеличким колекти­вом ентузіастів — перших ви­кладачів і ор­ганізаторів на- вчально-виховного процесу. І відбувалося це тоді, коли Моск­ву доконував "дефицит спичек", як писали на той час ще авторитетні "Известия".

Зачастять, за­частять, замель­кають у Перея­славі лідери різноманітних партій і партійок (недолугих лідерів недолу­гих партійок, не­здатних до об'єднання національно- патріотичних сил!), обіцяти­муть "максимальне сприяння" заради схиляння викладачів і студентів кожен на свій бік! А де ж ви, хлопці-молодці, різно­шерсті партійці, — де ви були тоді, коли треба було комусь відганяти корів та кіз від на­вчальних корпусів та сту­дентських гуртожитків?! Адже "Переяславська Сорбонна" за­кладалася й поставала бук­вально на випасі, на підварській оболоні!

Отже, Переяслав — це щас­ливе органічне поєднання на­шої давньої історії, нашої мови й культури, нашої звичаєвої са­мобутності із сучасністю. Із су­часністю прикметною, непе­рехідною — фундаментальною, яка твориться і Вашими зусил­лями, дорогий Читачу!

Університет у Переяславі- Хмельницькому створювався не тільки за умов глибоких кри­зових зламів в економіці. Не менш потворним та пагубним був (та й залишається) процес духовного здичавіння певної частини суспільства під впли­вом не обмеженого моральни­ми принципами розгулу свавілля засобів масової інформації. Вчорашні "ідейно стійкі" почали спішно перекла­дати партійні квиточки з лівобічних кишень у правобічні, перефарбовувати прапори, поміняли політичні орієнтири. Ерозія користолюбства, жадо­би миттєвого збагачення швидко роз'їдала душі людські, штовхала їх на аморальні вчин­ки й карні злочини.

Будівництво університету для багатьох і столичних, і пе­риферійних стало іспитом на патріотизм: одразу з'ясувало­ся, хто чим дихає і в яку бороз­ну пре, даруйте, плуга свого, виорюючи "горщики із золо­том" свого лукавого приватно­го зиску!

Багато цікавих подробиць, фактів, важливих моментів, що стосуються заснування та зро­стання вищої школи у Перея­славі, знаходимо в книжці "Шляхи життя Івана Стогнія" (Київ — Переяслав-Хмельницький, 2009, 628 с.). Найбільша її цінність — документальна ос­нова, пильна увага до людей, які зустрічалися на шляхах Іва­на Петровича, самовіддана співпраця яких забезпечила успіх переяславському фено­мену. Це передусім колеги Стогнія, вірні його соратники й однодумці від перших літ наро­дження навчального закладу, а також відомі всій Україні й світові авторитети в галузі на­уки й освіти, літератури й мис­тецтва, культури й народного господарства. Автор книжки широко наводить імена і зна­менитостей, і просто добрих людей, з якими його єднала і єднає людяність, добропо­рядність, доброзичливість, щи­ре прагнення прислужитися у добрихсправах. Видання бага­то ілюстроване: фотомова ви­разно розповідає про коло рідних авторові людей, доро­гих його серцю знайомих. Зок­рема, належним чином поша­новано пам'ять дружини Івана Петровича — Алли Георгіївни: їй присвячено окремий розділ

—        "Берегиня роду".

Як було вже зазначено вище, важливою ознакою видання є його документальна основа. У книжці вміщено багато статей, опублікованих свого часу в пе­дагогічній пресі: у журналі "Рідна школа", газетах "Освіта", "Освіта України", а та­кож у часописах "Вечірній Київ", "Дзеркало тижня" та ін. Цінність цих публікацій у тому, що вони зафіксували етапи зростання університету, ста­новлення стосунків між людь­ми, які організовували наукову, методичну роботу, обирали на­прями навчально-виховного процесу.

Особливу цінність станов­лять документи, які стосуються сторінок, пов'язаних з іменем Григорія Сковороди. Духом цього вершинного філософсь­кого розуму перейнята вся Ук­раїна, особливо ж Переяслав­щина, яку Григорій Савич нази­вав своєю другою матір'ю. Са­ме на Переяславщині Сковоро­да, як і Тараса Шевченко, роз­крилися в усій своїй величі, як мислителі-гуманісти виміру планетарного.

"Шляхи життя Івана Стогнія"

—        дарунок авторові до його 75- річчя (дарунок сам собі). Не будьмо скнарами, такого да­рунку він цілком заслуговує. Академік Микола Шкіль сказав: "... український справжній про­фесор — це Іван Петрович Стогній. Це людина з Великої літери". Академік Олексій Романовський в автографі остан­ньої книжки назвав І.П. Стогнія своїм соратником, вченим, фундатором Переяславського університету.

Неодноразово високі оцінки наукової й педагогічної діяль­ності Івана Стогнія давали ака­деміки, Герої України, Борис Патон, Петро Тронько, Борис Олійник. Високо цінує співпра­цю науковців-музейників з університетом генеральний

директор (тепер почесний) Національного історико-етнографічного заповідника "Пере­яслав", Герой України Михайло Сікорський. Нинішній ректор університету доктор історич­них наук, професор, член-кореспондент АПН України Віктор Коцур поважає Івана Стогнія і за багатий освітянський досвід, і за ерудицію одного з найавторитетніших сковородинознавців.

Будучи пошанованим видат­ними сучасниками, Іван Петро­вич не забуває про головне: скільки вистачить сил — дбати про те, аби якнайбільше зерен мудрості великих попередників запало у людські душі, аби високолюдяні ідеї та ідеали — Сково­роди й Шевченка насамперед — ще яскравіше освітлювали доро­гу української нації. Тоді менше було б на цій дорозі розгубле­них, зневірених, незорієнтованих, інфантильних, непевних у своїх силах. Мовиться, отже, про виховання патріотів, самовіддані зусилля яких тільки й можуть бу­ти гарантією процвітання рідної України.

У колективі зростаючого ВНЗ добре розуміють слова ректо­ра КНУ ім.Тараса Шевченка, академіка Л.В. Губерського,

який відмічає, що "сьогодні якість освіти — головне за­вдання вищої школи" (журн. "Профіль", 2010, с. 10).

Приємною несподіванкою для мене виявився вміщений у книжці Івана Стогнія солідний блок документів, прийнятих свого часу компартійною та ра­дянською владою на відзна­чення 250-річчя від дня народ­ження Григорія Сковороди. На жаль, усі уряди України Неза­лежної, разом узяті, за цілих 20 років нової державності не спромоглися зробити й малої

частки того, що в 1972-му й по­дальших роках здійснила ліва ідеологія для шанування ук­раїнського генія.

До складу ювілейних комітетів, крім партійних функціонерів, зрозуміло, були залучені видатні діячі науки, освіти, літератури, мистецтва. Так, до Всесоюзного комітету входили М.П. Бажан, О.Т. Гончар, П.А. Загребельний, Ю.О. Збанацький, Ю.К. Смолич, Максим Танк, М.С. Тихонов, М. Турсин-Заде, К.О. Федін та інші.

Untitled.FR10-19У складі Республіканського комітету були І.К. Білодід (голо­ва), Б.М. Бабій, М.П. Бажан, М.У. Білий, О.Т. Гончар, О.Є. Ільченко, І.П. Кавалерідзе, П.Й. Панч, Б.Є. Патон, М.П. Стель­мах, В.І. Шинкарук та інші. Наш нинішній ювілянт, тоді ще кан­дидат філософських наук, до­цент, справлявся з обов'язка­ми відповідального секретаря Республіканського комітету. Це зобов'язувало його глибоко проникати у спадщину велико­го Любомудра, тримаючи в полі зору його життєві і творчі шляхи, компетентно координу­вати роботу комітету з урядо­вими установами, місцевими органами влади, творчими спілками та громадськими ор­ганізаціями. За його участю бу­ло опрацьовано 58 (п'ятдесят вісім!) винятково важливих за­ходів, спрямованих на пошану­вання пам'яті великого філосо­фа, поета, педагога, музикан­та.

Тут і видання творів Г.С. Ско­вороди та книг про нього, і спо­рудження пам'ятника у Києві на Подолі за проектом І.П. Кава­лерідзе, і створення кінофільмів про ювіляра, і організація науко­вих конференцій, і лекції в шко­лах, ВНЗ та трудових колекти­вах, і влаштування виставок, і заходи з упорядкування тери­торій та місць, пов'язаних із життям та діяльністю Г.С. Ско­вороди.

Було також порушено питання про відзначення ювілею Г.С. Ско­вороди по лінії ЮНЕСКО. Тоді ж були виконані роботи з рестав­рації будинку колишньої Києво- Могилянської академії з перед­баченням розміщення в ньому музею Г.С. Сковороди; збудова­но депозитарне книгосховище на 4 млн. одиниць зберігання для перевезення літератури з будин­ку колишньої "Могилянки"; зміцнено матеріально-технічну базу Харківського педінституту імені Г.С. Сковороди, збудовано новий корпус інституту; створено в с.Сковородинівці Харківської області літературно-меморіаль­ний музей Г.С. Сковороди, збу­довано приміщення клубу на 400 місць у цьому ж селі; встановле­но меморіальні дошки з погруд­дям на місці колишнього ко­легіуму в Харкові та на місці ко­лишньої духовної семінарії в Переяславі-Хмельницькому, де ви­кладав великий мислитель. Тоді ж у Переяславі відкрито літера­турно-меморіальний музей Г.С. Сковороди.

Сьогодні про такий розмах уваги й поваги до Сковороди, про таке щире пошанування народом його творчості можна тільки мріяти. Новоявленим скоробагатькам (олігархам), явно не до шмиги такі твори Сковороди, як поезія й пісня "Всякому городу нрав і права". Кому потрібен обличитель нев­ситимої жадоби наживи?!

Окремо про Переяслав- Хмельницький. За час роботи двох перших ректорів: інститу­ту — Івана Стогнія, університе­ту — Віктора Коцура Переяслав став чи не найпотужнішим в Ук­раїні й поза Україною центром Сковородинознавства, де з науковців-музейників та універ­ситетських учених створився організуючий осередок, якийзалучає до Сковородинівських Читань ( а вони відбуваються один раз на два роки) найвидатніших дослідників спадщи­ни Г.С. Сковороди з усієї Ук­раїни й закордоння.

Ми не ставили своїм завдан­ням оглянути й оцінити за кож­ною дощечкою всю архітек­тоніку книжки "Шляхи життя Іва­на Стогнія". Ми ж виділили в діяльності І. Стогнія два найвизначальніші для нього напрями: будівничий вищої школи та пал­кий прихильник Сковородинівського гуманізму. Уже ці два напрями роблять йому честь та пошанування суспільства.

Можна подумати, що видання бездоганне? Ні. Як на мене, з позицій сучасності помітно відчувається немала заполітизованість книжки, надмірність реверансів у бік "лівих сил" та "регіоналів" — союзників "лівих" та їх ідейному побратимству. Цінність видання також понижує "родичання" з політиками, які явно скомпрометували себе в очах громадськості, не виявив­ши бажання активно прилучити­ся до творіння справді Ук­раїнської Незалежної Демокра­тичної Держави.

Усе це легко усувається при перевиданні книжки, потреба вякій очевидна.

***

Шляхи життя Івана Стогнія — то шляхи добротворчі. Одним із таких є Шлях Стогніївський. Це пряма пішохідна дорога з мостом через Трубіж, яка з ініціативи Івана Петровича в 1991 році з'єднала вулицю Та­раса Шевченка в Переяславі- Хмельницькому з універси­тетським містечком у Підварках (пригород). Тут поєднана краса й практична доцільність (зручність). По цьому ошатно­му місточку й дорозі щодня простує 7 тисяч студентів та співробітників університету, місцевих жителів.

Тим часом Іван Петрович розімріявся й далі: прилеглу до Стогніїївського шляху частину оболоні (48 гектарів) з його ініціативи міськрада заплану­вала перетворити на оздоров­чу зону, створити тут дендро­парк...

Побажаймо Стогніївським шляхам безкінечності!

Іван ШПИТАЛЬ,

письменник

 

*Освітянський пантеон*

Серце вчителя

б'ється у кожному з нас

 

Сотні дитячих та юнацьких сердець наповнились гіркотою втрати... Скорбота виявилася настільки великою, що школа не змогла вмістити її у своїх стінах, і вона вирвалася назовні, де страшну звістку підхопив вітер і поніс на своїх чорних крилах. Ти­сячі людей за межами школи дізналися про страшне горе, і забриніли серця, і задушили ри­дання, і щось немов обірвалося в глибині душі, і наче поранена пташка, забилася у скронях одна єдина думка: ми назавжди втра­тили свого Учителя, Велику Лю­дину, талановитого викладача української мови та літератури, Миколу Федоровича Запару!

Як відомо, смерть не має звички заздалегідь повідомляти про свій прихід, але іноді, особ­ливо коли людина старенька чи хворіє, неминучість кінця стає очевидною, а рідні і близькі відчувають, що час прощання вже не за горами. Проте Миколу Федоровича смерть спіткала настільки раптово і неочікувано, що свідомість відмовляється вірити в те, що сталося, сприй­няти той факт, що його більше не буде з нами.

Untitled.FR10-428 червня Миколі Федоровичу виповнилося 72 роки. Безумов­но, це не вік для смерті, особли­во для такого жвавого і молодого душею чоловіка. Праця була для нього насолодою. Жодного разу він не поскаржився на втому і до­водив це своєю життєвою енергією, яка навіть передавала­ся нам, його учням. Інколи лише наш вік заважав нам повірити у те, що Микола Федорович справжній чарівник. Адже так легко і так вправно підіймати настрій і так уміло заспокоювати бурхливий вир підліткової душі під силу дійсно тільки добрим чарівникам з улюблених дитячих казок. Насправді ж це талант, чи, скоріш за все, рідкісний і не­оціненний дар Господній — бути Учителем. І, між іншим, є істотна різниця — називатися педагогом і бути ним в дійсності. Що сто­сується Миколи Федоровича, то він досяг неймовірних висот на ниві педагогіки.

Учитель, як відомо, це не лише викладач певної дисципліни, а, перш за все, він має бути това­ришем, психологом, радником, захисником і прихистком в одній особі. Здається неймовірним, але на прикладі Миколи Федоро­вича ми переконалися, що це можливо, хоч і вимагає величез­них зусиль і клопіткої праці. До­сить влучно з цього приводу вис­ловився французький письмен­ник, філософ Ж.-Ж. Руссо: "Ви­хователь! — Яка висока потрібна тут душа!.. Воістину, щоб ство­рити людину, треба самому бути або батьком, або більше, ніж лю­диною".

Миколі Федоровичу вдавало­ся знайти підхід до кожного учня. Йому нерідко доводилося шука­ти зарослі будяками чи взагалі не протоптані стежки до серця дитини, пробиратися крізь тер­нисті зарості у пошуках взаємо­розуміння і, віднайшовши те, що шукав, Микола Федорович по­вертався тією ж стежкою, де вже розквітав духмяний бузок та роз­пускалися пуп'янки троянд. І відтоді цей квітучий шлях поро­зуміння був відкритий назавжди.

Микола Федорович цікавився інтересами кожного з нас, вивчав наші характери і жив життям своїх

учнів. До того ж він знав, що діти подібні на їжачків, тільки щось не по їхньому одразу виструнчують голочки. Але ж, якщо колюче створіння приголубити і дуже тендітно торкнутися його, то жод­на голка не поранить лагідну і ніжну руку. І Микола Федорович дуже добре знав про це.

Працю вчителя ні з чим не мож­на ні порівняти, ні зіставити. — вважає В.О. Сухомлинський, — Ткач уже через годину бачить пло­ди своїх турбот. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу — це вершина його мрії; орач, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колоска­ми і жменею зерна, вирощеного на полі... А вчителеві треба працю­вати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває ми­нають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти за­мислив; нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя; ні в якому ділі помилки і невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительсько­му. Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед батьками працювати тільки добре; кожна крихта людської краси — це його безсонні ночі, сивина, непово­ротні хвилини його особистого щастя — так, учителеві часто бу­ває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого жит­тя.

50 років власного життя віддав Микола Федорович школі. А більше тридцяти, з них від дня відкриття, — нашій №65. І за цей довгий час дійсно були безсонні ночі, і сивина вкрила його чоло. Проте, не дивлячись на хвилю­вання і переживання, які неми­нучі в рамках педагогічної про­фесії, Микола Федорович жодної миті не пожалкував про обраний ним шлях і нізащо не змінив би шкільну дошку та вчительську указку на щось інше. Його не­оціненний скарб — це глибокі і досконалі знання з фахових предметів: рідної мови та ук­раїнської літератури.

У його сонячному кабінеті ша­фові полички вгиналися від чис­ленних томів книг великих ук­раїнців, майстрів слова, носіїв патріотичної думки, таких як І.Франко, Леся Українка, І.Нечуй- Левицький, П.Тичина, В.Сосюра

і, звичайно, славнозвісний і улюблений ним Т.Шевченко. Од­ну із стін прикрашав синьо-жов­тий стяг, у вазонах червоними сонечками горіли кетяги калини, красувались колоски пшениці. Суровим поглядом за нами пиль­нував величний Кобзар, портрет якого висів над дошкою, ніжно огорнутий у вишиваний рушник. Тепер кабінет осиротів. Пройде чимало часу доки учні та колеги звикнуть до того, що усмішка Миколи Федоровича не засяє у цих стінах.

Микола Федорович Запара — це перш за все патріот, учитель від Бога, футбольний вболіваль­ник, гуморист, благородна душа та глибоковіруюча людина.

Як палко, як відчайдушно він болів за Україну, за націю, за мо­ву, за свободу слова. Микола Федорович вірив у відродження нашої держави та її мови. Зі сво­го боку він робив усе можливе, аби нові покоління кохали ук­раїнське слово так палко, як він.

У нього було не легке життя. Дитина війни, що пройшла пе­кельні муки ще зовсім малень­кою. Ми часто просили його роз­казати про голодомор, і він зга­дував усі подробиці достеменно, немов страшний сон лунала його розповідь. А ми слухали затамувавши подих і з кожним словом розуміли цінність шмат­ка хліба. І завжди свою розповідь він закінчував, посміхаючись ку­дись у далечінь, і тихо казав: "Навіть сьогодні, якщо раптом немає апетиту, згадую той час і беруся за їжу з таким задоволен­ням, ніби ніколи в житті не кушту­вав нічого смачнішого.".

Кожний урок української мови починався зі словникового дик­танту. І такі Микола Федорович слова підбере, що здавалося ніколи не завчиш як вони пи­шуться. Але проходить час, і ро­зумієш, що проблема написання слів з помилками кудись безслідно зникла. І розбуди нас вночі, попросивши написати те чи інше складне слово, не усвідомлюючи, ми напишемо правильно. Щодня, щонайменше, раз-у-раз, уві сні, президент, пів'яблука, пів-Києва, жовто-бла­китний, жовтогарячий тощо. І навіть зараз, коли шкільні часи позаду, ці слова навіюють теп­лий спогад про нашого учителя, і хочеться вклонитися йому до землі та подякувати за те, що ми вийшли зі школи компетентними фахівцями з рідної мови.

Можна говорити безкінечно про незрівнянні якості Миколи Федоровича, але не згадати про його гумор та футбольну прист­расть просто не можливо. Бува­ло як торкнемося футбольної те­ми, то забуваємо про все на світі. Більше того, дівчатам дове­лося вивчити усі футбольні ко­манди і розібратися у правилах гри, аби брати участь у цікавих і запеклих дискусіях. Коли наста­вав час футбольних турнірів жит­тя в класі жвавішало. Кожний ро­бив прогнози на матч.

У відповідь на наші вигуки про­щання після уроків, Микола Фе­дорович лише посміхався і спокійно відповідав: "Приходьте ще!". А коли у нього уроки закінчувалися раніше ніж у нас, він кумедно дражнився, оповіда­ючи, що вдома на нього чекає смачнющий борщик з часничком та зі сметанкою, приготований руками його любої дружини.

Бувало приходиш на урок, си­дить Микола Федорович похму­рий і серйозний. На запитання, що сталося, махнувши рукою, відповідає, що нема настрою, бо він сьогодні злий. Але всі знали, що це неправда і питалися в ньо­го: "Може не треба, Миколо Фе­доровичу?". На що він посміхав­ся з-під лоба і весело одповідав: "Добре, не буду!". І кожен урок проходив так весело, що ніхто не виходив у поганому гуморі.

.Втративши таку людину, скорбота і біль розтинає наше серце навпіл, його смерть стала своєрідним катом для всіх, хто знав Миколу Федоровича. сьо­годні ми гірко плачемо, але прой­де час і ми будемо згадувати йо­го жарти, його доброту, його чи­сту душу і радіти з того, що ми знали цю людину, що нам дове­лося зустріти її на своєму шляху. Ми навчилися у нього не тільки рідної мови, культури нашого на­роду, літератури, але й мис­тецтва жити. Це велике щастя прожити життя так, щоб тисячі людей згадували про вас з таким теплом, яке наповнює груди і зігріває у скрутну хвилину немов яскраве вогнище. Люди усіх по­колінь в печальний вересневий день прощання з квітами і у чор­ному поспішали до школу. Вся Микільська Слобідка, увесь Ліво­бережний масив. Половину з них Микола Федорович навчав, інша

половина — старше покоління: батьки його учнів. Але любов до Миколи Федоровича у всіх одна­кова.

Кажуть, що людина приходить на цю землю з певною місією. А коли її виконано, Господь призи­ває людину до себе. Напевно, однією з місій Миколи Федоро­вича було сформувати тисячі ма­лих душ і випустити їх у великий світ добрими і порядними людь­ми це стало одним із смислів йо­го життя. Це йому вдалося. За­питувати у Небес, чому Господь забрав його від нас так рано і так раптово — не варто. Така воля Божа, і така доля була визначена Миколі Федоровичу Запарі, і ми безвладні щось змінити. Нам за­лишається молитися, молитися щиро і відчайдушно, щоб йому було Царство Небесне і Вічний Спокій.

Велике і неосяжне співчуття висловлюємо родині Миколи Федоровича. Сімейне багаття, яке колись, дуже давно, розпали­лося з маленької іскри кохання, переросло у велике вогнище, на­вколо якого зігрівали душу його дружина, дочка, син і сам Микола Федорович. Треба триматися і пам'ятати про те, що найдорож­чими людьми в його житті були саме рідні — дружина, з якою він прожив майже 50 років, і діти — і тому їх сльози і страждання боля­че ранять його. Заради нього варто жити далі і вірити у те, що там, де зараз його душа, набага­то краще, і він пильнує і пережи­ває за кожного з нас.

Над дошкою у кабінеті Миколи Федоровича, відколи себе пам'ятаю і понині, широко розки­нувся рядок із славнозвісними, пишними словами Т.Г.Шевчен­ка: "Наша пісня, наша дума не вмре, не загине!". Ці слова підсвідомо запам'яталися нам на все життя. А тепер, коли у наших серцях утворилася бездонна прірва і порожнеча від утрати на­шого доброго і великого настав­ника, дозволимо собі дещо пе­рефразувати слова Кобзаря і усім серцем вигукнути: "Світлий образ Микола Федорович Запа­ри, що живе у нашій пам'яті не вмре, не загине!".

Де б ми не були, куди б не за­вела нас стежка нашого життя, ми, його учні і діти, будемо пле­кати пам'ять про цю незрівнянну людину, з якою нам пощастило зустрітися на цій землі. Його го­лос бринить у кожному слові, сказаному рідною мовою, у кожній пісні співочої України, у кожному вірші, написаному ве­ликими митцями. Тому, допоки будемо жити, у нашій пам'яті бу­де лунати його добрий сміх, його світле слово. І, коли, дасть Бог, дамо життя новому поколінню, ми передамо, як найцінніший спадок, ту мудрість, яку встиг передати нам Микола Федоро­вич. А отже у сім'ї великій, в сім'ї вольній новій не забудемо пом'янути Миколу Федоровича Запару незлим тихим словом.

Від імені випускників усіх по­колінь Київської спеціалізова­ної школи №65 з поглибленим вивченням іноземних мов

Оксана ПЬОРИШКІНА,

студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

 

*Українознавство*

Осмислюємо спадок провидця

Уже традиційно четвертий рік підряд у Нагуєвичах на Львівщині відбулась Все­українська наукова конференція "Нагуєвицькі читання — 2010: Цивілізаційні ідеї Івана Франка і сучасні виклики перед Україною й українством" та святкові заходи, присвячені 154-й річниці від дня народження Івана Франка.

Першим на конференції виступив старійшина чи пак нестор "Нагуєвицьких читань" професор-літературознавець, поет, прозаїк, публіцист і громадський діяч Любомир Сеник, до 80-річчя якого автор львівського "Дзвону" (ч. 7-2010 р.) Андрій Печарський у ювілейній статті "У вірі святиться слово" напи­сав "Звідки у людини стільки внутрішнього патріотичного оп­тимізму і певності, коли сучасність є досить далекою від наших сподівань?!". Перечитавши цю стат­тю ще до прибуття до Нагуєвичів у Києві, особливо вслухався у текст доповіді ювіляра Любомира Тадейовича — "А що ж він висловить на цьогорічних "Нагуєвицьких читан­нях" у своїй доповіді "Шукання ліде­ра: Іван Франко про роль інтелігенції в національно-визвольному русі". Осмислюючи філософські думки доповіді Л. Сеника, вже зараз ду­маю, що автор не міг пройти повз такий твір І. Франка, яким є його по­ема "Мойсей", проблеми якої зна­ходять неабиякий відгомін в ук­раїнському сьогоденні. І пошуки істин і шляхів виходу для українців у геніальному творі поета неабияк співзвучні із сьогочасними виклика­ми, що постали перед Україною й українством. Зрозуміло, що такі глибокі патріотичні роздуми у про­цесі аналізу одного із найгеніальніших творів І. Франка міг висловити лише син колишнього січового стрільця Української Га­лицької Армії Тадея Сеника — Любомир Сеник, котрий виростав у патріотичному галицькому середо­вищі родини, де плекали ідею неза­лежності України упродовж кількох поколінь.

Untitled.FR10-1ffffЛ. Сеник у своїй винятково гли бокій доповіді зупинився і на філо­софській праці І. Франка "Що таке поступ?", що вперше була надруко­вана в науково-популярному тижне­вику "Поступ" 1903 року, цей часо­пис виходив в Коломиї в 1903-1905 рр., в тому ж році стаття вийшла там же окремою брошурою. І. Франко, зокрема, у цій праці зупиняється на Енгельсовій народній державі, ка­жучи, що "Життя в Енгельсовій на­родній державі було би правильне, рівне, як добре заведений годин­ник, але є у тім погляді деякі гачки, що будять поважні сумніви.

Поперед усього та всеможна си­ла держави налягла би страшенним тягарем на життя кождого поодино­кого чоловіка. Власна воля і власна думка кождого чоловіка мусила би щезнути, занидіти, бо ану ж держа­ва признає її шкідливою, не­потрібною. Виховання, маючи на меті виховувати не свобідних лю­дей, але лише пожиточних членів держави, зробилось би мертвою духовою муштрою, казенною. Люди виростали б і жили би в такій залеж­ності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би вели­чезною народною тюрмою.

А хто були б її сторожі? Хто дер­жав би в руках кермо тої держави? Сього соціал-демократи не гово­рять виразно, та в усякім разі ті лю­ди мали би в своїх руках таку вели­чезну власть над життям і долею міліонів своїх товаришів, якої ніколи не мали найбільші деспоти. І стара біда — нерівність, вигнана дверима, вернула би вікном: не було би визи­ску робітників через капіталістів, але була би всевладність керма­ничів — усе одно, чи родовитих, чи вибираних — над міліонами членів народної держави. А маючи в руках таку необмежену власть хоч би ли­ше на короткий час, як легко могли би ті керманичі захопити її на завсігди! І як легко при такім поряд­ку підтяти серед людності корінь усякого поступу й розвою і, довівши весь загал до певного ступеня за­гального насичення, зупинити його на тім ступені на довгі віки... Ні, соціал-демократична "народна держава", коли б навіть було мож­ливим збудувати її, не витворила б раю на землі, а була би в найліпшім разі великою завадою для дійсного поступу" (І. Франко, "Що таке по­ступ?", Зібрання творів у п'ятдесяти томах, том 45, С. 341-342).

Чи потрібен тут коментар? Гадаю, ні. Хіба що для окремих слухачів підкреслити: поступ — це прогрес. У часи Франка українська мова все ще на рівні чеської, словацької та польської мов намагалась позбути­ся деяких латинізмів, грецизмів, германізмів, виробляючи свою термінологію на національній ук­раїнській основі, але з приходом до Галичини "визволення" у вересні 1939 р., на жаль, усе це було втра­чено. Тоді українці мусили викону­вати волю "інтернаціоналістів", які навіть для назви місяців не спро­моглися створити зрозумілу для них термінологію.

Можна хіба що звернутися до га­личан, які, маючи такого філософа та провідника, яким був Франко і який збагнув усю фальш комуністич­ної ідеології ще на початку ХХ ст., але деякі галичани з перемогою рево­люції 1917 р навперейми кинулись масово створювати і вступати до Компартії Західної України, що дало змогу Сталіну після "визволення" 1939 р. тих "капезеушників" посади­ти до тюрем або масово погнати до знаних сибірських концтаборів.

Не можу тут не пригадати цікавий факт: дехто із галичан, не комуністів, але симпатиків соціалістичних ідей, галасував ще до вересневого 1939 р. "визволення" привселюдно: "Ли­ше Червона нас визволить". І вона його особисто і його родину визво­лила після приходу до Галичини тих других "совєтів" — запроторили всю родину до знаної Молотовської об­ласті, де знаний симпатик ко­муністичних ідей знайшов свій вічний спокій у мерзлоті сибірської Губахи. Ось такі гіркі роздуми викли­кають матеріали Франкової ст. "Що таке поступ?" в інтерпретації докто­ра Л. Сеника.

Особливий резонанс мали також виступи Миколи Драка "Іван Франка про національний склад Галичини"; Тетяни Біленко — "Творча спадщина Івана Франка: культурологічний ас­пект"; Петра Іванишина — "Долання глобалізму: методологічні ідеї Івана Франка" Омеляна Вишневського — "Суспільні процеси в сучасній Ук­раїні крізь призму Франкового "Мойсея"; Івана Матковського (Оль- штин, Польща) — "Політичний досвід Івана Франка і сьогодення"; Ярослава Радевича-Винницького — "Мовно-інформаційні виклики перед Україною й українством у добу Івана Франка і нині"; Галини Грабівської — "Шевченкіана Івана Франка на сторінках часопису "Kurjer Lwowski"): до проблеми утверджен­ня українськості серед чужинців". Як завжди досвідчений франкознавець трускавчанин Зенон Гузар, чиї гли­бокі знання творчості І. Франка, а на цей раз йшла мова про "Поему Івана Франка "Легенда про святого Маріна": категорія жертовності" вик­ликають у студентства Франкового університету у Дрогобичі та і в самих учасників конференції неабиякий інтерес; Миколи Зимомрі — "Мо­дель нормативного виміру перекла­дацького досвіду Івана Франка: ес­тетична парадигма"; Ірини Капанайко — "Іван Франко про статус ук­раїнської мови", а трускавчанка Ле­ся Рязанова свою доповідь "Слідами батька: оповідання Петра Франка "Махнівськав попівна" на тлі його літературної спадщини" присвятила тій спадщині Франкового сина Пет­ра, який, можливо, найактивніше з його дітей намагався продовжити традиції свого батька, максимально працюючи в галузі художньої літера­тури. Нинішньому поколінню літера­турознавців мало відомо про те, що Петро Франко свого часу створив власне закінчення роману "Бори­слав сміється", поселивши Бенедя Синицю разом з матір'ю на дрого­бицькій Волянці, розповідаючи про намагання одного із головних героїв твору Франка відшукати смисл людського щастя у праці. На жаль, нині українському читачеві практич­но майже не відоме це закінчення Петром Франком цього батькового багатопроблемного твору у власно­му виконанні.

Автор цих рядків розповів пере­дусім про 27 серпня ц. р. у Києві, тобто, як українські "просвітяни", письменники, науковці, митці відзначили 154-у річницю від дня народження Івана Франка. Керівництво "Просвіти" в особі Ми­

коли Нестерчука зібрали невеличке гроно людей біля погруддя Івана Франка на майданчику біля Ук­раїнського національного драма­тичного театру імені Івана Франка, де виступили Роланд Франко, Ва­силь Кушерець, Сергій Гальченко, Петро Осадчук, Василь Василашко, Олег Гринів, Григорій Булах, Іван Пасемко. Цікаво тут зазначити, що у цьому Франківському вічі взяла участь Ольга Булах з Братислави (Словаччина), відома перекладачка з української та французької мов словацькою мовою, донька ака­деміка НАН України доктора Миколи Неврлого, одного із авторів сло­вацької монографії про Івана Фран­ка, що вийшла друком у центрі ук­раїнства місті Пряшеві, що у Східній Словаччині.

Власне новаторство і нові викли­ки щодо постаті Івана Франка, які порушують словацькі автори у зга­даній монографії "Іван Франко — життя і творчість. 1856-1916" і лягли в основу мого виступу на конфе­ренції у Нагуєвичах.

Про цю монографію М. Даніша та М. Неврлого І. Дзюба написав: "Ав­тори підкреслюють велику і багатог­ранну творчість Івана Франка, яка має що сказати кожній генерації. І в цьому його геніяльність. Ця праця поширює відомості про феномен Івана Франка в слов'янському світі, зокрема у середовищі словацького суспільства".

Кожна історична епоха намага­лась навісити І. Франкові відповідний ярлик власної ідеології, філософії чи політичної орієнтації. Франко народився у Східній Гали­чині в с. Нагуєвичах. Для свого часу він був глибоко освіченою людиною і далеко бачив у майбуття. Для бага­тьох своїх сучасників він залишався незрозумілим і гідно не поцінованим. Він натхненно поширював дум­ки про слов'янську взаємність. У стосунках з поляками та росіянами він відстоював принципи рівності і взаєморозуміння. Його схильність до всеслов'янської взаємності зблизила його з іншими слов'янсь­кими народами, в т. ч. зі словаками. Словаки відстоювали самостійність своєї мови і відстоювали свою неза­лежність. "Словаки є одним, — пи­сав І. Франко, — із найцікавіших на­родів усього слов'янського світу, особливо з точки зору своєї істо­ричної долі і характеру". Ця характе­ристика словаків правдоподібно випливала з історичного досвіду власного українського народу, досвіду, який був у словаків і ук­раїнців і який Франко відчував на власній шкурі в українсько- польській Галичині, керованій як і Словаччина Австро-Угорською мо­нархією. І. Франко був українським інтелектуалом, який жив і працював перш за все у Західній Україні, але у своїй творчості звертався до всієї України і належав він усій Україні, стверджують словацькі україністи. Він був національним письменни­ком, що зумів дохідливо зобразити життя і психологію різних прошарків галицького суспільства. У своїх вис­новках він далеко переступав кор­дони України. Його державотворчі візії ясно визначали майбутнє єди­ної України. Він говорив про неї, як про майбутнє, яке необхідно з вели­кою відповідальністю підготувати, вчинивши реальні і політичні кроки. Франко стояв біля джерел перших політичних партій в Україні (він був одним із засновників і першим голо­вою Галицько-української ради­кальної партії, пізніше членом соціально-демократичної партії, а згодом, коли з'ясувалося, що ці партії йдуть шляхом екстремізму, він рішуче став на бік боротьби за єдину Україну.

Хоча Франко відзначався силь­ним соціальним чуттям, але після докладного вивчення положень марксизму, цей український прови­дець з цим ученням не погодився і, наприклад, комуністичну ідеологію уже в той час визначив як шкідливу, яка приведе суспільний розвиток до соціальної несправедливості, при­ниження індивіда і, врешті-решт, до його геноциду.

Іван ПАСЕМКО,

науковий працівник Національного науково- дослідного інституту українознавства

Львівська обл.

 

*Закордонні порядки*

До школи без "мобілок"

Минає перший тиждень нового навчального року. В Чехії він прой­шов під знаком реформ, які готує Міністерство освіти цієї країни

В одному з головних пунктів ново­го законопроекту, над яким розпо­чали роботу фахівці, розглядають можливість заборони користуван­ням мобільними телефонами під час навчання у школах. Також запровад­жуються три нові предмети - етичне виховання, танець і кіно.

Кібернетичне приниження - так мовою високих технологій нази­вається нині найбільша проблема, яка постала перед учителями в Чехії. Мобільний телефон є не лише засо­бом оперативної комунікації, але й фотоапаратом чи магнітофоном.

Зрозуміло, цими можливостями сучасних "мобілок" користуються чеські школярі і в школі. Не користу­ються, а зловживають новими техно­логіями, волають чеські вчителі і ви­магають змінити ситуацію, закріпив­ши цю зміну в законі.

Чеські газети наповнені роз­повідями про фотографії в Інтернеті, на яких учителі зафіксовані в, скажімо, неприємних ситуаціях, на­приклад, коли вчитель кричить і роз­махує руками, чи коли старша за віком учителька схиляється над сто­лом, чи як переодягаються учні або вчителі перед уроком фізкультури. За мить ці, часто аж надто відверті факти стають здобутком тисяч зацікавлених. Це знущання, заявля­ють вчителі, вимагаючи заборонити використання мобілок у школах з метою покласти край приниженню посади вчителя.

Замість закону - договір між шко­лою і батьками?

Саме цю проблему має вирішити новий закон, з проектом якого вис­тупила чеська Асоціація педагогів середньої школи. її пропозиція - ук­ладати договір між учителем і бать­ками учня, який би закріпляв за вчи­телем право відібрати у школяра мобільний телефон у разі, якщо він перешкоджає навчанню.

Положення цього законопроекту Міністерство освіти поки що вивчає, повідомив Радіо Свобода речник міністерства Вацлав Коуколічек.

"Зараз є можливість укласти по­рядок користування мобільними те­лефонами у загальних "Правилах навчання в школі", - каже він. - Та­кож цю проблему можуть частково вирішувати угоди між батьками і школою, які могли б встановити по­рядок використання мобільних теле­фонів. Саме міністерство не вважає потрібним впроваджувати цей пункт до нового закону про школи".

Тобто, нового закону, який би за­бороняв користування мобілками у школі, найближчим часом, очевид­но, не буде. Зате вже тепер учитель може домовитись із батьками, що відбиратиме в учня телефон у разі, якщо той ним зловживатиме.

Проблемою кібернетичного при­ниження вчителів у школах почала займатись у Чехії також і спеціальна група психологів, які після закінчен­ня роботи мають викласти свої реко­мендації, зокрема і щодо "мобілок".

І ще одна зміна прийшла цього ро­ку до чеських шкіл: нові факульта­тивні предмети - етичне виховання, кіно і танець. Ці предмети вчителі можуть, але не мусять включати до програми, хоча інтерес до них знач­ний, особливо до етики.

Оксана ПЕЛЕНСЬКА

За матеріалами: Радіо Свобода

Дорогі школярі та студенти, шановні вчителі та батьки!

Прийміть найщиріші вітання з Днем знань і початком нового навчального року!

Untitled.FR10-11 вересня - це свято, що живе у пам'яті кожної людини. У когось свято Першого дзвоника асоціюється зі шкільними роками, хтось пам'ятає роки навчання в університеті, а молодому вчителю, напевно, ніколи не за­бути того хвилювання, коли вперше йшов на свій власний урок. 1 вересня має славу всена­родного свята, бо жодного з нас не обійшло воно стороною.

Усім, хто в цей День прийде до навчальних закладів здобувати знання, бажаю успіхів, натхнення, жаги до знань та нестримної волі до перемоги. Особливо, хочу привітати з цим святом дорогих першокласників. Нехай перші ваші кроки дорогою Знань стануть міцною основою подальшого навчання та са­морозвитку.

Знання тільки тоді Знання, коли вони на­буті зусиллями думки, а не пам'яттю, і тому бажаю Вам, шановні школярі та студенти, сил, натхнення та наполегливості.

Шановні батьки, щиро вітаю вас зі святом 1 вересня! Сьогодні ваші діти роблять перші самостійні кроки, та вже зовсім скоро своєю працею вони прославлятимуть родину, відда­ючи сили та знання на справу розбудови дер­жави, зміцнення її могутності.

Окремо, велике спасибі вам, шановні вчи­телі та викладачі. З нагоди свята прийміть мої найщиріші побажання та безмежну вдячність за невтомну працю, тепло сердець, терпіння і сумлінність у виконанні такої високої місії, як

виховання підростаючого покоління.

Вчитель - це професія від Бога, а всі інші професії - від учителя. Здоров'я вам, шановні педагоги, благополуччя, родинного тепла, старанних і вдячних учнів.

Переконаний, що помірковані та виважені кроки сучасної влади повернуть повагу до професії педагога, сприятимуть розвитку по­зитивних зрушень у сфері освіти і науки.

Незабутніх миттєвостей життя, справжніх відкриттів та наукових перемог!

Зі святом!

З повагою та найкращими побажаннями, Міністр

Табачник Д.В

 




Свято усіх поколінь

Президент України Віктор Янукович та Міністр освіти і науки України Дмитро Табач­ник взяли участь в урочистій лінійці з нагоди святкування 1 вересня

Untitled.FR10-2У День знань Президент України привітав школярів сто­личної спеціалізованої школи N16 з нагоди початку нового навчального року.

Вітаючи учнів, їх батьків та вчителів зі святом, Президент висловив переконання, що сьогоднішнє покоління дорос­лих несе відповідальність перед дітьми за їхнє гідне май­бутнє. "Ми всі вийшли з дитинства. Кожен дорослий пам'ятає, як він ходив до школи", — сказав Віктор Янукович.

Глава держави побажав першокласникам, "щоб вони завжди із задоволенням ходили до школи, а вчителі вкла­дали в них душу і серце".

Президент подарував школі сучасний комп'ютерний клас і побажав усім міцного здоров'я, творчої наснаги та впевне­ності у власних силах.

Разом із Президентом України учнів школи N16 вітали Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник, заступник глави Адміністрації Президента України Ганна Герман, а та­кож перший заступник голови КМДА Олександр Попов і за­ступник голови КМДА Леонід Новохатько.

 


 

Педагогічний етикет Живе у серці педагога.

Без освітянської моралі

Нема щасливої дороги,

Без неї ордени й медалі

Та світ людський?

— духовно вбогий. Вона?

 

Untitled.FR10-3— це Заповіді Божі,

Незаплямоване сумління...

Без неї простаки й вельможі

Повзуть в яругу зубожіння.

Вона у поведінці й слові,

У порухах і фібрах серця,

В красі? — до ближнього любові,

Що найдорожчим скарбом зветься.

Без освітянської моралі

Весь світ, як завжди, так сьогодні

В невігластві та у печалі.

Хоч ми буваємо й скорботні,

Рятують з лиха освітяни

Того, хто був, хто є і буде.

Вони виводять в громадяни Із бездуховної полуди.

Ми з ними? — співчутливі й чуйні

Та Господа жива подоба,

Без них? — зухвалі, горді й буйні,

Ганьби, а не краси оздоба,

В учительстві — од зла спасіння,

До світла, з темряви, дорога.

Людей олюднювати вміння

Юрій ШИП

Закарпатська обл.

 

Уряд:

сто відсотків уваги — освіті

Відбулось розширене засідання Кабінету Міністрів України з питань освіти і науки

Untitled.FR10-22Вперше за всі роки незалеж­ності держави відбулось розшире­не засідання Кабінету Міністрів Ук­раїни цілком присвячене питанням освіти і науки. На розгляд Уряду винесено близько 40 проектів нор­мативно-правових актів, що окрес­люють подальші шляхи розвитку освіти.

Зокрема, проект Концепції Дер­жавної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, яка має визначити пріоритети розвитку дошкілля, за­кладає нові підходи до підготовки педагогічних кадрів, просвітництва батьків, змістовного наповнення. Особлива увага приділялася пи­танням здоров'я дітей.

На виконання доручення Пре­зидента України В.Ф. Януковича та з метою поліпшення якості освіти, формування інфор­маційного суспільства та конку­рентоспроможної економіки роз­роблено проект розпорядження Кабінету Міністрів "Про схвален­ня концепції Державної програми запровадження у навчально-ви­ховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інфор­маційно-комунікаційних техно­логій "Сто відсотків" на період до 2017 року". Зазначена концепція сприятиме забезпеченню якісно нового рівня надання знань на ос­нові ІКТ.

Ще одним з питань засідання Уряду стала концепція Державної соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-мате­матичної освіти на період до 2015 року. її реалізація дасть поштовх для розвитку природничо-матема­тичних дисциплін у школі, сприяти­ме формуванню мотивації учнів обирати професії технічного спря­мування, без яких неможливий розвиток економіки країни.

Винесено на розгляд проекти документів, що стосуються загаль­ної середньої та дошкільної освіти, а саме: "Деякі питання організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних за­кладах у зв'язку з впровадженням 11-річного терміну навчання", "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад", "Про затвердження Поло­ження про освітній округ", "Про внесення змін до постанови КМУ від 14 січня 2004 року N 24 "Про за­твердження Державного стандар­ту базової та повної загальної се­редньої освіти" та інші спрямовані на виконання норм нещодавно прийнятого Закону України "Про внесення змін до деяких законо­давчих актів з питань загальної се­редньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу).

На засіданні Кабінету Міністрів України розглянуто проект поста­нови "Про внесення змін до поста­нови Кабінету Міністрів від 17 лю­того 2010 року N 163", якою пропо­нується внести зміни до діючої що­до визначення статусу і критеріїв дослідницького університету.

Даний проект постанови дасть змогу удосконалити механізм виз­начення статусу дослідницького університету, що сприятиме підви­щенню рівня наукової складової в університетах і перетворить їх у базові наукові центри.

Також пропонувався до розгля­ду проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання розроблення Національної рамки кваліфікацій".

Проектом розпорядження Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня працевлашту­вання випускників вищих на­вчальних закладів" пропонується запровадити новий механізм от­римання випускниками вищих навчальних закладів першого ро­бочого місця, який опрацьовано спільно з Міністерством праці та соціальної політики, який ство­рить більш сприятливі умови для співпраці вищих навчальних за­кладів, центрів сприяння працев­лаштування випускників вищих навчальних закладів та робото­давців.

Проект Закону України "Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів (щодо удосконалення уп­равління професійно-технічною освітою)", що також був винесений на розгляд, удосконалить ме­ханізм управління професійно- технічною освітою, посилить роль місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у формуванні замовлень на підго­товку робітничих кадрів відповідно до потреб регіональних ринків праці, забезпечить збереження майна професійно-технічних на­вчальних закладів державної та ко­мунальної форм власності, поси­лить вимоги до керівного складу професійно-технічних навчальних закладів.

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції Державної цільової про­грами розвитку професійно- технічної освіти на 2011-2015 ро­ки" передбачає розробку держав­ної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти, спря­мованої на створення ефективної та гнучкої системи підготовки кваліфікованих робітників; мо­дернізацію матеріально-технічної бази державних професійно- технічних навчальних закладів; розвиток та консолідацію зусиль центральних і місцевих органів ви­конавчої влади, органів місцевого самоврядування, навчальних за­кладів, роботодавців, науковців і громадських об'єднань; підвищен­ня престижності робітничих про­фесій.

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затверд­ження Порядку працевлаштуван­ня випускників професійно- технічних навчальних закладів,

підготовка яких проводилася за державним замовленням" перед­бачає впровадження новий ме­ханізм працевлаштування на ос­нові двосторонніх та багатосто­ронніх договорів між про­фесійно-технічним навчальним закладом, підприємством, уста­новою, організацією-замовником робітничих кадрів та учнем.

Такий підхід створить умови для залучення роботодавців до процесу підготовки кваліфікова­ного робітника через наявність певних зобов'язань кожної зі сторін договору щодо якості про­фесійного навчання та подальшо­го соціального захисту майбутнь­ого працівника. Оскільки підго­товка робітника здійснювати­меться за цільовим призначен­ням, роботодавці, починаючи з першого дня навчання учня, змо­жуть відстежувати якість його підготовленості, а також надава­ти оплачуване місце для проход­ження практики безпосередньо на виробництві та здійснювати певні капіталовкладення для по­кращення процесу навчання.

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. N 1240" дозволить вдоско­налити управління професійно- технічним закладом, розширить його функції у сфері господарської діяльності, що сприятиме розвит­ку навчально-матеріальної бази та посиленню соціального захисту учасників навчального процесу.

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" сприятиме удосконаленню ме­ханізму проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів оплачувано­го виробничого навчання та ви­робничої практики на вироб­ництві.

Враховуючи історичні традиції та педагогічну цінність дитячих ігор для патріотичного виховання підростаючого покоління Кабіне­том Міністрів України розглянуто проект розпорядження "Деякі питання військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів", яким пе­редбачається відродити військо­во-патріотичну спортивну гру "Зірниця" і надати їй статусу все­української. Це сприятиме фор­муванню у дітей почуттів честі, гідності, любові до Батьківщини та готовності до її захисту.

Усі нормативно-правові акти, які розглядались на засіданні Кабіне­ту Міністрів України 27 серпня 2010 року, отримали одноголосну підтримку учасників засідання.

Фото

Урядового порталу

 


 


* Галузеві новації*

Портал для вас

27 серпня 2010 року під час прес-конференції за результа­тами розширеного засідання Кабінету Міністрів України при­свяченого питанням освіти, Дмитро Табачник, відповідаю­чи на запитання журналістів, повідомив, про наміри Міністерства освіти і науки вже у вересні цього року запустити роботу освітнього порталу.

"Ми зараз активно пра­цюємо над створенням не веб-сторінки, не сайту міністерства, а цілісного веб- порталу міністерства, де буде унікальна повністю зосеред­жена інформація про всі на­прями, всі галузі діяльності та всі ланки освіти", — зазначив Дмитро Табачник.

Зі слів міністра, оновлений портал буде двомовним, а та­кож запрацює вже в перших числах вересня.

Дмитро Табачник повідомив, що на веб-порталі буде

розміщена інформація про всі вищі навчальні заклади, се­редні навчальні заклади, про те, як шукати професію, про державне замовлення, проек­ти, а потім і умови прийому, ліцензійні обсяги всіх вищих на­вчальних закладів за фахами.

Окрім цього, інформація про кадровий склад вищих навчальних закладів, яка розміщуватиметься на пор­талі, унеможливить маніпулю­вання висококваліфікованими фахівцями вищої школи.

"До освітнього порталу ми також під'єднаємо кадровий портал для того, щоб у деяких не зовсім добросовісних ви­щих навчальних закладах уне­можливити маніпулювання науково-педагогічними кад­рами вищої кваліфікації, про що я говорив на засіданні Уряду", — підкреслив Дмитро Табачник.

Турбота про духовність

Громадська рада при Міністерстві освіти і науки України з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями розглянула питання, пов'язані з вивченням курсів духовно-морального спрямування та перспективи надання богослов'ю (теології) статусу окремого напрямку, за яким бу­де здійснюватись підготовка бакалаврів у вищих навчальних закладах

30 серпня 2010 року відбу­лось позачергове засідання Громадської ради при Міністерстві освіти і науки Ук­раїни з питань співпраці з Церквами та релігійними ор­ганізаціями.

Під час засідання голова Громадської ради, народний депутат України Володимир Марущенко відзначив пози­тивні результати співпраці Міністерства і представників конфесій.

Так у 2010 році на базі Національного університету "Острозька академія" вперше на всеукраїнському рівні про­ведена учнівська олімпіада "Юні знавці Біблії" та творчий конкурс "Вчитель року пред­метів духовно-морального спрямування".

Розроблено програму"Хри­стиянська етика" для учнів 1-4 та 7-11 класів, яка сьогодні рекомендована міністерст­вом для використання в за­гальноосвітніх навчальних за­кладах країни. У серпні

Міносвіти схвалило програму з духовно-морального вихо­вання дітей дошкільного віку.

На засіданні Громадської ра­ди прийнято рішення опубліку­вати ці програми у фахових ви­даннях та розмістити в Інтернеті.

Наступним важливим за­вданням для Громадської ра­ди в цій сфері є організація підготовки відповідних підруч­ників та залучення коштів бла­годійників для їх друку і поши­рення у загальноосвітніх на­чальних закладах.

Члени Громадської ради за­слухали інформацію уп­равління освіти і науки Сумсь­кої обласної держадміністрації щодо підготовки вчителів хри­стиянської етики, визнали її такою, що заслуговує схва­лення, вивчення та поширення в інших регіонах України.

Департамент загальної середньої та дошкільної освіти МОН України

 

 


* Навчальні заклади нового типу*

Ліцейний рух

Як укладались магістральні шпали

 

1 вересня виповнилось 20 років зі створення одного з перших ліцеїв України — Саксаганського природничо-наукового ліцею міста Кривого Рогу. Автор ідеї, Концепції і педагогічних технологій діяльності ліцею — директор (1990-2007р.р.) кандидат педа­гогічних наук, член-кореспондент Національної академії педа­гогічних наук, почесний президент Асоціації працівників ліцеїв і гімназій України Анатолій Іванович Сологуб, який в даний час очолює лабораторію освітніх технологій в Національній мета­лургійній академії.

—  Розкажіть, будь ласка, шановний Анатолію Івановичу, якими були передумови відро­дження ліцеїв в Україні?

—  Вже на початку 90-х років ХХ ст. педагогічна громадськість Ук­раїни почала усвідомлювати не­обхідність відмови від автори­тарної педагогіки як засобу вихо­вання покірних, безініціативних і далеко не творчих "гвинтиків". Освітяни приходили до переко­нання, що педагогіка тоталітар­ного режиму повинна відійти в минуле, а на зміну їй прийти гу­маністична педагогіка демокра­тичного суспільства. Засади її створювались не тільки в за­рубіжній педагогіці і психології, а й в нашій вітчизняній, зусиллями та й всім життям Г.Ващенка, В.О.Сухомлинського, С.Русової, В.Г.Кременя, В.О.Моляко, О.А.Захаренка, С.У.Гончаренка, В.В.Рибалка та багатьох інших. Саме тому, за ініціативи педа- гогів-новаторів України стихійно розпочався процес відродження ліцеїв як середніх навчальних за­кладів для творчо обдарованої учнівської молоді, що свідчило про їх намагання створювати освіту з радісним обличчям та й реалізувати принцип зовнішньої диференціації. І, у зв'язку з цим, в рівній мірі, уникаючи будь-якої дискримінації дітей, навчати їх за здібностями, нахилами, інтере­сами, бажаннями вибору тієї чи іншої професії. Це був могутній стрибок на нову орбіту розвитку української освіти, оскільки голо­вною дієвою особою навчально- виховного процесу визначався саме учень, а вчитель розглядав­ся лише як помічник, який всіляко намагався створити умови задо­волення пізнавальних потреб і врахування індивідуальних пси­хологічних особливостей, учнів. Процес створення ліцеїв був однією із важливих складових гу­маністичних перетворень всієї системи освіти. Він був унікаль­ним тому, що чи не вперше учні почали визнаватися не тільки як унікальні творіння, а й як різні за здібностями. Ініціатива у мо­дернізації освіти йшла знизу, тобто від освітян-новаторів і по­чала реалізовуватися за пасив­ного втручання органів уп­равління освіти. Вони, віддалені від повсякденного життя школи, виявили недостатню чутливість до проблем освіти. Треба бути вдячним, що останні не тільки не гальмували цей процес ради­кальних змін. В 1991 р. за голову­вання Першого заступника Міністра освіти Володимира Юхимивоча Тараненка було про­ведено одне з перших засіданнь Колегії Міністерства народної освіти, на якому визначились за­ходи сприяння створенню ліцеїв в Україні. Безсумнівно, велику роль у цьому відіграв тодішній міністр, академік І.А. Зязюн. Ес­тафету створення ліцеїв в 1992 р. прийняв його наступник П.М. Таланчук та заступник міністра О.Г. Мороз, які делегували свої по­вноваження в цій справі держав­ної ваги співробітнику міністер­ства Б.Г. Чижевському. Останній, як і слід сучасному управлінцю й кмітливому науковцю, очолив громадський рух зі створення Асоціації працівників ліцеїв і гімназій, яка на початковому етапі свого існування достатньо активно підтримувала увагу суспільства, освітян. Тому неви­падково у число важливих доку­ментів про освіту незалежної Ук­раїни ввійшло Тимчасове поло­ження про ліцеї. Зазначений до­кумент розроблявся за участі й підтримки Інституту педагогіки й зокрема його керівників: дирек­тора, а пізніше Президента АПН України М.Д. Ярмаченка, його за­ступника, а нині — Першого віце- президента АПН України В.М. Мадзігона та відомих в Україні науковців С.У. Гончаренка, В.Ф. Паламарчук, І.Г. Єрмакова, Н.М. Буринської, Ю.І. Мальованого та інших. Положення мало статус тимчасового, і не було введене в довготривале користування, що мені як учаснику цього процесу дуже прикро констатувати.

—  В чому полягала принци­пова відмінність створюваних ліцеїв від середніх чи спеціалізованих шкіл? Чим особливим від інших ліцеї відрізнявся на початку його діяльності Саксаганський ліцей?

—  Положення про діяльність ліцею визначало принципові відмінності їх від спеціалізованих шкіл, гімназій, колегіумів. Перші

визначались за профілем як загальнонаукові, природничо-наукові та технічні, а гімназії — гу­манітарного профілю. Не прини­жуючи значення існування спеціалізованих шкіл і гімназій слід вказати, що ліцеї в цій низці шкіл нового типу повинні були зайняти особливе місце. Тимча­сове Положення про діяльність ліцеїв передбачало створення елітарних навчальних закладів для творчо обдарованих дітей, а не за соціальною ознакою, і тому відповідною концепцією діяль­ності. У Саксаганському ліцеї во­на передбачала створення у за­кладі гуманістичного психо­логічного клімату, в якому як творчо обдаровані учні та педа­гоги надихаються на філософсь­кий пошук істини, навчальні та наукові дослідження. Таким чи­ном, вони в повсякденній життєдіяльності як творчості пе­ретворювались у дослідників. Дослідницька діяльність запов­нювала їх урочну навчальну, так і позаурочну наукову та й культур­ну просвітницьку діяльність. Та­кий підхід був зумовлений до­корінними перетвореннями в суспільстві, що вимагають вихо­вання соціокультурної еліти, яка може визначати майбутню стра­тегію розвитку держави. Зміна орієнтації суспільства на розви­ток техніки й технологій та широ­ку інформатизацію всіх сфер життя суспільства підтверджува­ла необхідність створення засад і напрацювань освітян у створенні нової особистісної освіти, що відповідає ідеям креативно-педагогічної парадигми.

—  Як відбувалось станов­лення Саксаганського ліцею, який був не тільки шанованим, відомим в Україні і першим ек­спериментальним закладом Академії педагогічних наук?

—  В створенні першого в місті і Дніпропетровській області ліцею активно включилась культурна, наукова і педагогічна гро­мадськість Кривого Рогу. Особ­лива настійливість і послідовність

у реалізації наміру виявиласть у освітян, під керівництвом завіду­вача Саксаганського районного відділу освіти О. М. Рябова. Ма­буть, це закономірно, оскільки освітяни району завжди виявляли високу педагогічну ініціативність, активність, а район був найбільш густонаселеним в місті, багатим школами та дитячими садочками. На початку 90-х років все насе­лення району включилось в обго­ворення проблеми освіти творчо обдарованих учнів і переважно підтримувало ідею створення Саксаганського (пізніше — Кри­ворізького) ліцею. Хоч опір і ство­рювався деякими батьками та й вчителями, які звикли до тра­диційних підходів. Але переміг здоровий глузд і депутати район­ної Ради 28 квітня 1990 року на пропозицію депутата О.С.Снісаренко, прйняли рішення про створення першого в місті та й області і одного з п'яти перших в Україні ліцею. Велику допомогу надали у створенні матеріально- технічної бази закладу підприємства району, коорди­нація і контроль дії яких здійсню­вався персонально головою рай­онного виконавчого комітету — Г. П. Гончаруком та його заступни­ками: В. Ф. Шиятим та С. А. Кося­ком. Надихаючись ідеєю ство­рення ліцею, в цей процес вклю­чились науковці Криворізького гірничорудного інституту. Особ­ливу активність і послідовність виявили проректори Ю.Г.Вілкул, В.А.Дворніков, О.М.Сінчук, про­фесор Г. В. Губін, доценти М. К. Кравцов, В. О. Гурін, В.Ф.Авдєєв та інші. Невипадково, саме під їх керівництвом перші ліцеїсти зро­били винахід в галузі збагачення корисних копалин і одержали Ав­торське свідоцтво Державного комітету по винаходах і відктиттях СРСР. У майбутньому естафета перших випускників, як успішних дослідників і винахідників, була підтримана наступними по­коліннями ліцеїстів і вони ще двічі ставали визнаними винахідника­ми Департаментом інтелектуаль­ної власності Міністерства освіти і науки України. Ці досягнення ок ремих ліцеїстів-дослідників були не випадковими, оскільки дослідницька і винахідницька діяльність ліцеїстів вважалась пріоритетною, а сам ліцей ство­рювався і діяв як дослідницький заклад, що відповідало Концепції креативної освіти розробленою мною.

—  Як з Вашого погляду, ос­таннім часом здійснюється діяльність ліцеїв України? Чи відчувають державну підтрим­ку обдаровані учні ліцеїв?

—  Протягом двадцятиріччя мені довелось познайомитися з діяльністю багатьох ліцеїв України і можу із впевненістю сказати, що не дивлячись на вимоги часу, ха­рактер розвитку середньої освіти в Україні відзначається ігноруванням науквих надбань зроблених в 90 роки XX ст. та й педагогічного досвіду педагогів-новаторів. В першу чергу, слід відзначити нега­тивність системи управління ліцея­ми, хоч останнім часом відзнача­ються деякі в ній позитивні зміни. Ліцеї втрачають адміністративну, господарську, фінансову та науко­во-методичну самостійність, а ка­дрове забезпечення ліцеїв нічим не відрізняється від такого звичай­них середніх шкіл. До штатного розкладу ліцеїв так і не було введе­но посади наукового керівника чи консультанта, який би міг про­фесійно здійснювати керівництво науково-дослідницькою роботою ліцеїстів. Самі ж вчителі практично не володіють в достатній мірі ні те­орією наукових досліджень, ні досвідом її організації. В ліцеях Ук­раїни дослідницька діяльність учнів якщо і існує, то тільки за кошти батьків і за власної ініціативи, керівників ліцею і педагогів. Особ­ливо щастить тим ліцеям, в які прийшли працювати науковці, інжинери-винахідники незаклопотані проблемами заробітної пла­ти. Так було у Саксаганському ліцеї завдяки лауреатам Державної премії А.Є.Ківу, О.Д.Учителю, про­фесорам Є.Я.Глушко, О.М.Сінчуку, доцентам М.К.Кравцову, В.Є.Боченко та іншим. Кошти для ор­ганізації науково-дослідницької роботи ліцеїстів, а це вирішальний напрямок, збираються доб­ровільно-примусово, що не відповідає законодавству України. Тому, на них не тільки не можна, а й не треба розраховувати адміністрації закладу, шкодуючи своїм іміджем та й всього навчаль­ного закладу. Стабільне без­готівкове фінансування за рахунок

спонсорів неможливе, оскільки ці кошти не можуть бути використані для сплачування заробітної плати наукових керівників чи консуль­тантів. Тому науково-дослідницька діяльність у середніх навчальних закладах не має належної підтрим­ки і в ній приймають участь лише мізерна кількість ліцеїстів. Багато надзвичайно творчо обдарованих учнів ліцеїв так і не дочекавшись уваги та й поваги до їх творчих по­треб закінчують навчальні заклади з почуттям незадоволення. В свою чергу, у вищі навчальні заклади Ук­раїни вступають абітурієнти які до­бре знають предмети, успішно ви­тримують тестування, але це юнь, якій не пощастило в достатній мірі самореалізуватися і в достатній мірі задовольнити свої творчі по­треби. Як наслідок, втрачає не тільки особисто обдарований учень, а й держава, яка безсистем­но і безвідповідально, а тому не в достатній мірі, як це вимагає час, поновлює свій інтелектуальний і творчий потенціал.

—  Які, на Ваш погляд, слід прийняти рішення чи викорис­тати заходи щодо покращення умов ліцейної освіти?

—  З відповідей на попередні пи­тання, як мені уявляється, важливо забезпечити в першу чергу фінан­сування науково-дослідницької ро­боти ліцеїстів, а тому й — науково- педагогічної вчителів і керівників закладу. Впевнений, що у розбу­дові гуманістичної освіти демокра­тичного суспільства і зокрема освіти творчо-обдарованих учнів в умовах ліцеїв слід розглядати дослідницьку діяльність учнів як різноманітної повсякденної твор­чості, що надихає їх на самовдос­коналення, радісне сприйняття всієї освіти. У зв'язку з цим, вважаю доцільним здійснити розробку но­вого Положення про ліцеї, яке вия­вить суттєву відмінність його від інших профільних начальних за­кладів, що має на меті плекати культурну і наукову еліту суспільства. Дуже важливо перед­бачити в Положенні автономію ліцеїв і їх діяльності як авторських, експериментальних, пошукових, що могли б самостійно здійснюва­ти формування кадрового складу, розробку основних документів, і зокрема, Статуту, Концепцій, По­ложень про його діяльність в різних напрямках і впроваджувати інно­ваційні педагогічні технології. Тре­ба обов'язково до штатного роз­кладу ліцеїв включити посади на­укових консультантів, наукових

керівників, що дозволило би фор­мування не педагогічного, а науко­во-педагогічних колективів ліцеїв. При цьому важливо передбачити зарахування науковцям наукового стажу та пенсійного забезпечення як і у вищих навчальних закладах та інших наукових установах. Разом з тим, було би цінно внести допов­нення до Положення про атестацію педагогів середніх навчальних за­кладів і ввести кваліфікаційну кате­горію "Педагог-новатор", передба­чаючи відповідне фінансове забез­печення. Це рішення сприяло би, знову таки, формуванню науково- педагогічного колективу, який тільки й міг би забезпечити умови не вивчення предметів, а умови на­вчальної пошукової і, в першу чер­гу, урочної навчально-дослідниць­кої та позаурочної науково- дослідницької роботи ліцеїстів. Ве­ликий кадровий ресурс науковців мають вищі навчальні заклади, які повинні виявляти зацікавленість до діяльності середніх навчальних за­кладів і сприяти забезпеченню умов дослідницької діяльності, як сумісники. Тому, дуже важливо ліцеям вступати в навчально-на­укові комплекси під егідою вищих навчальних закладів, або бути в їх структурі. Позитивний досвід спільної діяльності вищих і се­редніх закладів, як окремих ла­нок безперервної освіти є до­статнім в Україні. В реалізації цієї ідеї дуже важливо на мій погляд, не зійти з визначального принци­пу: "дослідництво — вісь безпе­рервної освіти". Підтримуючи дослідницьку діяльність учнів і педагогів середніх навчальних закладів, створюються умови не тільки успішного навчання, але й захисту дипломних дослідниць­ких робіт чи проектів студентів.

—  Які зміни в змісті лілейної освіти слід здійснити для по­кращення справи?

—  Наші дослідження протягом двох десятиліть показали не­обхідність у вирішення проблем розвитку творчих здібностей ліцеїстів включення до навчального плану базовий предмет "Основи на­укових досліджень", передбачаючи щорічне виконання ліцеїстами на­уково-дослідницьких робіт, науко­во-технічних проектів та виконання випускником ліцею дослідницької роботи яка прирівнювалась би до підсумкового державного іспиту. Але ефективність навчально-вихов­ного процесу в ліцеї багато в чому залежить і від його організації. Ми розробили і експериментально пе­ревірили доцільність використання такої педагогічної системи ор­ганізації, урочної діяльності ліцеїстів, як дослідників. У зв'язку з цим, ми підтвердили ефективність викорис­тання типів уроків виходячи з креативно-педагогічної парадигми, в яких фактично відображаються ета­пи дослідницької діяльності справжнього науковця. Ми неодно­разово в своїх публікаціях відобра­зили їх сутність, доцільність, філо­софське, психологічне і дидактичне обґрунтування. Особливо гостра проблема у освіті творчо обдарова­них учнів — проблема їх здоров'я. Гадаю, що дуже важливо до на­вчальних планів і навчальних про­грам включати все те, що врешті- решт буде сприяти творчому роз­витку, але в рівній мірі буде сприяти їх загартуванню характера і зміцненню здоров'я. На мій погляд, сьогодні не стільки важливо який зміст навчання, як те, яким чином він оволодівається учнем. При вклю­ченні його в активну творчу, фізично не виснажливу, емоційну діяльність може успішно формуватись креативна фізично здорова і соціальна активна особистість учня.

—  Ви вже три роки не очо­люєте Саксаганський, а тепер Криворізький природничо-на­уковий ліцей? В чому полягає тепер Ваша діяльність?

—  Сологуб. Як член Національ­ної академії педагогічних наук Ук­раїни створив за підтримки про­ректора Національної металургійної академії України лауре­ата Державної премії О. Д. Учите­ля лабораторію освітніх техно­логій. Наша наукова діяльність пе­редбачає теоретичний аналіз літератури проблем освіти творчо обдарованої молоді і розробку педагогічних технологій креативної освіти. Щорічно лабораторія проводе Всеукраїнську конфе­ренцію за підтримки Відділення загальної середньої освіти НАПН України (академік-секретар Ляшенко О. І., вчений секретар Ма­льований Ю. І.) Інституту обдаро­ваної дитини НАПН України (ди­ректор Камишин В. В., заступник директора з наукової роботи Буров О. Ю.) та численні семінари і тренінги. В них прийняли участь велика кількість науковців, сту­дентів, вчителів середніх шкіл. Наші розробки мають свідоцтво науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки і широ­ко розповсюджуються в середніх закладах України.

—  Переосмислюючи свою діяльність директора Саксаганського (Криворізького) природничо-наукового ліцею які Ви бачите наслідки його діяльності?

—  Як і було задумано нами і відображено в Концепції креатив- ної освіти та й відповідних техно­логіях які ми розробляли і викори­стовували нам дійсно вдалось створити педагогічну систему ви­ховання творчої особистості май­бутнього науковця. Час показав, що саме завдяки їй ми сприяли становленню плеяди молодих успішних науковців, які слугують розвитку суспільства України, Дніпропетровщини, міста Криво­го Рогу і успішно працюють в інших країнах. Крім того, нами чи не вперше в Україні так ефектив­но педагогічна система креатив- ної освіти сприяла і народженню педагогів-науковців в середній ланці освіти. За часів моєї діяль­ності педагогами захищено 3 ди­сертаційних дослідження, а ще багато хто надихаючись ідеями креативної освіти здійснив свій стрибок із суто практичної педа­гогічної на теоретичну орбіту.

—  Які перспективи розвитку ліцейної освіти в Україні?

—  Гадаю, що вона під загрозою свого зникнення за виключенням деяких в місті Києві та Донецьку, оскільки вона належним чином не підтримується і багато керівників владних структур і освіти не ро­зуміють її значення для майбутнь­ого розвитку країни. Освіта твор­чо обдарованої учнівської й сту­дентської молоді вимагає розгор­тання фундаментальних теоре­тичних досліджень та прикладних розробок, які можуть суттєво змінити якість освіти на краще. Сьогодення вимагає принципово нового наукового підходу до про­блеми навчання, виховання та розвитку творчо обдарованої мо­лоді, що може в першу чергу здійснюватись в умовах творчого психологічного клімату і творчої діяльності ліцеїстів. У вирішенні цих завдань, крім інститутів НАПН України, педагогічних універси­тетів, суттєвий внесок можуть зробити регіональні центри освіти творчо-обдарованої мо­лоді, лабораторії освітніх техно­логій.

м.Кривий Ріг

Дніпропетровська обл.

 

 

*Закордонні порядки*

До школи без "мобілок"

Минає перший тиждень нового навчального року. В Чехії він прой­шов під знаком реформ, які готує Міністерство освіти цієї країни

В одному з головних пунктів ново­го законопроекту, над яким розпо­чали роботу фахівці, розглядають можливість заборони користуван­ням мобільними телефонами під час навчання у школах. Також запровад­жуються три нові предмети - етичне виховання, танець і кіно.

Кібернетичне приниження - так мовою високих технологій нази­вається нині найбільша проблема, яка постала перед учителями в Чехії. Мобільний телефон є не лише засо­бом оперативної комунікації, але й фотоапаратом чи магнітофоном.

Зрозуміло, цими можливостями сучасних "мобілок" користуються чеські школярі і в школі. Не користу­ються, а зловживають новими техно­логіями, волають чеські вчителі і ви­магають змінити ситуацію, закріпив­ши цю зміну в законі.

Чеські газети наповнені роз­повідями про фотографії в Інтернеті, на яких учителі зафіксовані в, скажімо, неприємних ситуаціях, на­приклад, коли вчитель кричить і роз­махує руками, чи коли старша за віком учителька схиляється над сто­лом, чи як переодягаються учні або вчителі перед уроком фізкультури. За мить ці, часто аж надто відверті факти стають здобутком тисяч зацікавлених. Це знущання, заявля­ють вчителі, вимагаючи заборонити використання мобілок у школах з метою покласти край приниженню посади вчителя.

Замість закону - договір між шко­лою і батьками?

Саме цю проблему має вирішити новий закон, з проектом якого вис­тупила чеська Асоціація педагогів середньої школи. її пропозиція - ук­ладати договір між учителем і бать­ками учня, який би закріпляв за вчи­телем право відібрати у школяра мобільний телефон у разі, якщо він перешкоджає навчанню.

Положення цього законопроекту Міністерство освіти поки що вивчає, повідомив Радіо Свобода речник міністерства Вацлав Коуколічек.

"Зараз є можливість укласти по­рядок користування мобільними те­лефонами у загальних "Правилах навчання в школі", - каже він. - Та­кож цю проблему можуть частково вирішувати угоди між батьками і школою, які могли б встановити по­рядок використання мобільних теле­фонів. Саме міністерство не вважає потрібним впроваджувати цей пункт до нового закону про школи".

Тобто, нового закону, який би за­бороняв користування мобілками у школі, найближчим часом, очевид­но, не буде. Зате вже тепер учитель може домовитись із батьками, що відбиратиме в учня телефон у разі, якщо той ним зловживатиме.

Проблемою кібернетичного при­ниження вчителів у школах почала займатись у Чехії також і спеціальна група психологів, які після закінчен­ня роботи мають викласти свої реко­мендації, зокрема і щодо "мобілок".

І ще одна зміна прийшла цього ро­ку до чеських шкіл: нові факульта­тивні предмети - етичне виховання, кіно і танець. Ці предмети вчителі можуть, але не мусять включати до програми, хоча інтерес до них знач­ний, особливо до етики.

Оксана ПЕЛЕНСЬКА

За матеріалами: Радіо Свобода

Останнє оновлення на Субота, 02 жовтня 2010, 11:27
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта