Номер 39 (15 — 22 вересня 2010 р.) Друк

* МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО *

Міжнародне співробітництво

Д.Табачник та Ж. Туймебаєв підписали Угоду між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти і науки Республіки Казахстан про співробітництво у галузі освіти і науки

14 вересня в ході офіційного візиту Президента Республіки Казахстан Н.Назарбаева до України підписано Угоду між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти і науки Республіки Казахстан про співробітництво у галузі освіти і науки. Угоду підписано Міністром освіти і науки України Д.В. Табачником та Міністром освіти і науки Республіки Казахстан Ж.К.Туймебаевим

Положеннями Угоди передбачається:

✓ Розвиток співробітництва між організаціями і установами України та Республіки Казахстан в галузі освіти і науки;

✓ Щорічний обмін студентами на повний курс навчання за програмами бакалав-рату і магістратури;

✓ Визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, вчені ступені і звання;

✓ Виконання спільних науково-дослідницьких проектів;

✓ Обмін науковцями;

✓ Організація та участь у спільних наукових конференціях, семінарах;

✓ Обмін науковою інформацією та документами;

✓ Спільне використання науково-дослідницького устаткування;

✓ Налагодження і розвиток прямого співробітництва між вищими навчальними закладами та науково-дослідними установами шляхом укладання окремих угод про співробітництво.

Перспектива - загальний освітній простір в шкільництві

Перший заступник Міністра Борис Жебровський провів зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Австрійської Республіки в Україні паном Вольфом Дітріхом Хаймом

Під час зустрічі паном Хаймом представлено новопризначену Аташе Посольства Австрійської Республіки в Україні пані Норму Кірхлер, яка також буде Координатором австрійських освітніх програм в м. Одеса.

Пані Кірхлер поінформувала про програму діяльності Бюро Координатора австрійських освітніх програм в м. Одеса до кінця 2010 року у співпраці з Одеським інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Борис Жебровський зазначив, що у 2010-2011 навчальному році визначені основні завдання для регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти, а саме:

— максимальна участь у міжнародних проектах;

— вивчення іноземних мов, у тому числі й німецької мови;

— стовідсоткове володіння ІКТ викладачами навчальних закладів.

Пані Кірхлер висловила готовність підтримати Одеський інститут післядип-ломної педагогічної освіти у реалізації за

значених завдань.

Пан Посол запропонував розглянути можливість організації візиту Міністра освіти, мистецтва і культури Австрії до України та Міністра освіти і науки до Австрії.

Перший заступник Міністра підтримав запропоновану ідею, підкресливши важливість встановлення прямих контактів між керівниками міністерств для забезпечення конструктивного діалогу.

Окрім того, Борис Жебровський поінформував, що у 2011 році під час головування України у Раді Європи планується провести Саміт міністрів освіти країн-членів Ради Європи, в ході якого розглядатимуться питання створення єдиного освітнього простору загальної середньої освіти.

Про динамічні кроки

Заступник Міністра освіти і науки України Євген Суліма відвідав Китайську Народну Республіку

15 вересня ідбулась зустріч заступника Міністра освіти і науки Євгена Суліми з заступником Міністра науки і технологій Китайської Народної Республіки Цзяо Цьзяньлінь.

У ході переговорів сторони зазначили про важливість для подальшого розвитку та активізації українсько-китайських відносин державного візиту Президента України В.Ф.Януковича на початку вересня в КНР.

Враховуючи те, що керівниками України та КНР питанням інновацій та інвестицій приділялось пріоритетне значення, заступники міністрів зосередили особливу увагу на поглибленні співробітництва у науково-технічній сфері.  

Євген Суліма запропонував деталізувати окремі аспекти попередніх домовленостей, які були досягнуті під час переговорів у червні 2010р. в Києві, а також розширити спектр співробітництва в цій галузі, що сприятиме залученню молодих вчених та аспірантів до співпраці з китайськими колегами у пріоритетних напрямах.

Зі свого боку, Цзяо Цьзяньлінь запропонував збільшити фінансову підтримку науково-технічних проектів, які визначені українською та китайською сторонами. Також внесено пропозиції стосовно можливості створення спільних науково-дослідних центрів, які зможуть інтегрувати результати досліджень українських та китайських науковців і спільними зусиллями сприяти новим досягненням в науці та техніці.

Сторони домовились про динамічні кроки в подальшій співпраці.

* Виховання *

Сприятиме розвитку моральних якостей

Рада Організації ветеранів України підтримує проведення військово-патріотичної гри "Зірниця"

На ім'я Міністра освіти і науки Д.В.Табачника надійшов лист від голови Ради Організації ветеранів України, народного депутата України П.С.Цибенка щодо військово-патріотичної гри "Зірниця".

На думку ветеранів війни та праці, гра "Зірниця" як складова героїко-патріотичного виховання молодого покоління сприятиме формуванню та розвитку патріотизму, 

колективізму, високих мо
ральних і героїчних якостей.
Участь дітей та молоді у грі
дасть можливість їм розвива
тися фізично, поповнювати
свої знання про славетні
сторінки історії Батьківщини.
Ветерани впевнені, що
військовопатріотична гра
"Зірниця" стане справжньою
школою гарту для молоді,
якою вона була для кількох по
колінь наших співвітчизників,
забере з вулиці чималу
кількість підлітків, забезпечить
цікаве та корисне їх дозвілля.

 

колективізму, високих моральних і героїчних якостей. Участь дітей та молоді у грідасть можливість їм розвиватися фізично, поповнювати свої знання про славетні сторінки історії Батьківщини. Ветерани впевнені, що військово-патріотична гра"Зірниця" стане справжньоюшколою гарту для молоді,якою вона була для кількох поколінь наших співвітчизників, забере з вулиці чималу кількість підлітків, забезпечить цікаве та корисне їх дозвілля.

За Активність!

 

МФ "Відродження" та МОН привітали переможців конкурсів із підтримки дошкільних та загально¬освітніх навчальних закладів

14 вересня 2010 року о 9.30 у приміщенні Київського міського Будинку вчителя відбулася урочиста зустріч 140 директорів загальноосвітніх та дошкільних на¬вчальних закладів, а також 100 представників громадсь¬ких організацій - переможців спільних конкурсів Міністерства освіти і науки України та Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду "Відродження."

У червні 2010 року Міжнародний фонд "Відродження" та Міністерство освіти і науки України провели 2 антикри- зові конкурси, з метою надан¬ня нагальної благодійної підтримки тим закладам освіти, які постраждали від наслідків фінансово-економічної кризи.

На адресу організаторів конкурсів "Підтримка груп по¬довженого дня та покращення санітарно-побутових умов закладів загальної середньої освіти у районних центрах, се-лищах міського типу та селах" та "Підтримка дошкільних на¬вчальних закладів та заохо¬чення громадських ор¬ганізацій й благодійних фондів до створення дошкільних навчальних закладів сімейного типу" надійшло 396 проектних пропозицій від закладів освіти та неурядових громадських організацій.

У конкурсах перемогли 148 проектних пропозицій з усіх регіонів України із загальним бюджетом понад 7 мільйонів гривень.

За словами Євгена Бист- рицького, виконавчого директора Міжнародного фонду "Відродження," ці благодійні кошти будуть використані на анти- кризову допомогу сільським школам та дошкільним закладам для організації додаткових груп подовженого дня, відновлення роботи позашкільних гуртків, секцій та клубів.

Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Олег Єресько зазначив, що конкурси проде¬монстрували найбільші потреби початкової та дошкільної освіти в Україні. Актуальними, особливо для сільської місцевості, залишаються питання низького рівня матеріально- технічного забезпечення та не¬належних побутових умов на¬вчальних закладів.

Майже 90 відсотків всіх по¬даних на конкурс проектних пропозицій передбачали організацію ремонтів шкільних туалетів, їдалень, кімнат відпочинку. З іншого боку, владі необхідно терміново вирішувати проблему нестачі дошкільних навчальних закладів. Саме тому Міністерство зацікавлене у подальшому розвитку альтернативних та інноваційних форм дошкільної освіти в Україні (через ор¬ганізацію дитячих садків сімейного типу, Центрів розвитку дитини, Центрів анти- кризового батьківства тощо). Підтримку саме таких центрів, створених на базі громадсь¬ких організацій, і передбачав даний конкурс Антикризової гуманітарної програми.

Директор проектів Антикризової гуманітарної програми Катерина Смаглій зазначила, що Міжнародний фонд "Відродження" продовжуватиме підтримку закладів освіти, які постраждали від наслідків фінансово-економічної кризи. Наприкінці ве¬ресня Фонд оголосить нові конкурси із загальним бюджетом 5 мільйонів гривень, які буде спрямовано на підтримку роботи додаткових груп при дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах для дітей 4-5 років, не охоплених дошкільним вихованням.

За матеріалами МФ "Відродження"

 

* ВИЩА ШКОЛА: МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО*

"Користно " та "Вигідно" ці два поняття вдало поєднала в своїй спрямованості нова кафедра

Екологічне виховання в сучасній вищій освіті набуває все більшого розвитку. Сьогодні воно — основа становлення принципово нових для України напрямів діяльності — зеленого менеджменту, ведення бізнесу з екологічним спрямуванням. Фахівців у цій галузі готуватиме єдина в нашій державі зі статусом українсько-німецької кафедра екологічного менеджменту та підприємництва. Урочиста церемонія її відкриття відбулася 21 вересня на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційно ж кафедра була створена 12 листопада 2009 року за ініціативи декана економічного факультету професора Віктора Дмитровича Базилевича, президента Школи бізнесу та інформаційних технологій (В^) в м. Ізерлон (Німеччина) доктора, професора Дітріха Вальтера та віце-президента Національної академії наук України, академіка НАН України Валерія Михайловича Гейця. Нова ланка в структурі економічного факультету покликана готувати професійних економістів-менед-жерів у сфері екології та підприємництва з урахуванням досвіду розвинених країн світу, насамперед, Німеччини. У рамках плідної українсько-німецької співпраці започатковано проведення спільних навчальних та наукових заходів (симпозіумів, конференцій), обмін студентами та їх працевлаштування, мовні курси. Вже налагоджене активне співробітництво з Міжнародним літнім університетом з охорони довкілля в м. Дессау-Рослау та Школою бізнесу та інформаційних технологій (В^), м. Ізерлон (Німеччина).

Нині на кафедрі почала втілюватися дворічна магістерська програма підготовки фахівців з екологічного менеджменту та підприємництва, що до цього в України не здійснювалася, та ведеться інтенсивна робота над курсом для бакалаврів. Уже з січня 2011 року свою системну викладацьку діяльність в стінах економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, розпочне "гостьовий" професор з Німеччини Віллі Ной-манн. Саме тоді передбачається викладання українським студентам окремих дисциплін та спецкурсів, крім англійської, що нині організовано, німецькою мовою. Також планується проведення факультативних занять, на яких власним практичним досвідом будуть ділитися представники українського та німецького бізнесу.

Такими є плани найближчого майбутнього. Однак воно було б неможливим без інтенсивної та наполегливої річної праці зі створення основ для впровадження магістерської програми. Спільні із німецькими колегами зусилля сприяли ефективності саме організаційної роботи, що полягала в підготовці навчальних планів і програм для нових курсів, а також нових методів навчання. Саме завдяки цілеспрямованій та наполегливій роботі у структурі економічного факультету з'явилася не просто нова кафедра, а визріла основа для впровадження в український бізнес та екологію новітніх інтеграційних технологій управління. Міжнародний проект забезпечив підготовку фахівців, які найперше матимуть ґрунтовну практику на теренах зарубіжжя, зокрема, Німеччини, та втілюватимуть в українській економіці європейську стратегію розвитку. За словами завідувача кафедри з українського боку Галини Іванівни Купалової, співпраця з вченими, викладачами, представниками урядових та підприємницьких структур, студентами Німеччини виходить на якісно новий рівень. Саме такий досвід "дозволить сформувати міцний фундамент для розвитку професійної кар'єри студентів та інтегруватися в систему міжнародної співпраці як з науковцями, так і з менеджерами "зеленого" бізнесу".

У рамках науково-дослідної роботи на кафедрі працює студентський гурток з проблем зеленого менеджменту та бізнесу, розробляються засади ефективної моделі управління екологічними процесами в умовах сталого розвитку економіки. Ґрунтовна теоретична база нерозривно пов'язується із практичними надбаннями, чому найбільше сприяє досвід німецьких фахівців, залучення бізнесових структур.

Першим вагомим результатом співпраці українських та німецьких колег вже після створення кафедри став випуск чотирьохмовного глосарію "Зелений бізнес", який було презентовано громадськості 21 вересня. У ньому постало спільне розуміння міжнародної і навіть нової сфери — "зелений бізнес". Глосарій містить 550 термінів, а також назв організацій зі сфери екологічної економіки, екологічного бізнесу та чистих технологій. Він був укладений менше, ніж за рік спільної роботи, що засвідчило можливість поєднати ефективність з оперативністю. Адже саме ці характеристики стають провідними в сучасному світі.

Вагомим та доцільним кроком на шляху розуміння, узагальнення та пошуку шляхів спільного вирішення проблем удосконалення екологічного підприємництва за допомогою відповідної підготовки кваліфікованих спеціалістів стало проведення засідання круглого столу "Перспективи розвитку зеленого бізнесу та освіти в Україні: досвід Німеччини". У ньому взяли участь провідні українські та німецькі спеціалісти, державні діячі та освітяни в галузях економіки та екологічного підприємництва: ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Васильович Губернський, Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні д-р Ганс-Юрген Гаймзьот, віце-президент НАН України, директор Інститут економіки та прогнозування Валерій Михайлович Геєць, декан економічного факультету Віктор Дмитрович Базилевич та президент Вищої школи підприємництва та інформаційних технологій (BITS), що є лауреатом "International Universitites" Дітріх Вальтер. Проведення у рамках урочистої церемонії відкриття кафедри засвідчило, що "зелений бізнес" є неоціненною спробою зробити екологічну діяльність прибутковою. У свою чергу така інновація здатна підвищити економічний рівень нашого суспільства. Якщо раніше кваліфікованих екологів готували географічні факультети й екологія розглядалася виключно як природнича спеціальність, то створення українсько-німецької кафедри екологічного менеджменту та підприємництва дало можливість започаткувати ідейно навий напрям, в якому вагоме місце займе раціональний, виважений, економічно обґрунтований розподіл відновлюваних природних ресурсів. Світова спільнота вже чітко визначилася, що їх потрібно ефективно використовувати, а не нарощувати обсяги виробництва. Лише такий підхід не завдасть шкоди природі й допоможе вийти на якісно новий рівень охорони довкілля. До нього поступово долучається й Україна, засвоюючи засади "зеленого бізнесу". У свою чергу створення кафедри екологічного менеджменту та підприємництва — це раціональне та ефективне злиття академічної науки, академічної освіти та бізнесу, перша спроба поєднати два поняття: "корисно" та "вигідно". Вимоги еколого-економічної політики на сучасному етапі розвитку постійно змінюються. Вміння швидко пристосовуватися до них — ще одна характеристика менеджера у сфері екології та підприємництва.
У подальших планах новоство-реної українсько-німецької кафедри — підготовка та випуск у світ першого в Україні підручника з екологічного підприємництва німецькою та українською мовами, розроблення концепції зі створення Німецько-українського центру екологічної науки, освіти, підприємництва та культури. Головна його мета — залучити не тільки викладачів, а й бізнесменів. Актуальною залишатиметься перспектива обміну студентами, адже зараз проводиться активна робота з пошуку баз практики, зокрема зацікавлення у стажуванні студентів на їхніх виробництвах виявляють і німецькі підприємці, які мають бізнес в Україні. У вступній промові з приводу урочистого відкриття завідувач кафедри з німецького боку професор, доктор Дітріх Вальтер наголосив: "Стійкий розвиток кафедри буде і надалі продовжуватися, якщо ми, як німецькі партнери, частіше будемо присутні тут, як до цього часу робили мої представники і я". Показово, що спільним українсько-німецьким проектом зацікавлюються й університети європейських держав, наприклад, Швеції. Тож попереду поглиблення міжнародної співпраці та створення сприятливих умов для обміну досвідом. Усі ці заходи покликані сприяти покращенню економіко-екологічних умов життя України.

Світлана ГОРСЬКА,

Кор. "Освіти"

 

* Вибори ректорів *

В Драгоманівському університеті для Віктора Петровича Андрущенка це вже друге проходжнння крізь "голгофу" виборів ректора. Сім років тому він приніс цьому велетенському високомудрому колективу нові ідеї, цікаві перспективи, сприяв розгортанню гуманітарної аури. Науковці і викладачі головної педагогічної школи країни пройнялися передчуттям можливого. Підтримали кандидата у свої лідери, Пройняті почутим і знаючи цю постать у інших іпостасях: першого заступника міністра освіти і науки України, директора-фундатора Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук, бажаючим увійти в команду перспективного керівника був без перебільшення кожен драгоманівець. Колектив, під егідою цієї дуже делікатної, інтелігентної і далекоглядної людини перейнявся реалізацією накреслень.

 

Структура університету здобула нових обрисів. Відкривались інститути раніше не притаманні педагогічній галузі, а тепер просто необхідні. Змінювалися вже існуючі, що поставали на базі факультетів. Віктор Петрович, як глибокий науковець, як вчений-дослідник і фаховий філософ вносив, чи може навіть насаджував внутрішню потребу працівників займатися справжньою наукою. Він переконував: ""Довгий час вважалось, що педагог (вихователь) має бути насамперед і в основному провідником знання, здобутого іншими науковцями і не більше. Заняття наукою вважалось справою не обов'язковою, а може й зайвою, такою, що відволікає вчителя від основного покликання — навчання та виховання підростаючого покоління. Десятки і сотні, якщо не тисячі вчителів уважно конспектували твори тодішніх класиків, переписували в свої зошити наявні знання, гіпотези та концепції, створені, як правило, вченими науково дослідницьких інститутів, передавали їх учням, особливо не замислюючись над глибиною, доказовістю, істинністю. "Золотим правилом дидактики" вважалась норма — можливість використання в навчальному процесі тільки тих знань, істинність яких переконливо доведена наукою і перевірена практикою.

Подібна установка була далеко не випадковою. Нав'язуючи ілюзійну, хибну з наукової точки зору, антинародну в своїй сутності ідеологію, партія й уряд, навряд чи хотіли бачити у вчителі науковця, який би сам міг докопатись до істини й передати її дітям. Їм потрібен був простий виконавець, вихователь, пропагандист. Звісно, закликів щодо наукового, творчого підходу до справи навчання та виховання молоді було немало. Лукавство тоталітарної системи не має меж. У дійсності ж, органи управління освітою так майстерно обмежували свободу вчителя формальними інструкціями, втягували його в бездумну і непотрібну "писанину" (ведення щоденників, створення логічної карти уроку, побудови структурно логічних схем тощо), "забивали" постійними нарадами та перевірками, що на науковий пошук, творчість чи навіть, на просту самостійність у вчителя не доставало ні часу, ні здоров'я, ні бажання."   Андрущенко спробував впровадити таку організаційну систему, щоб цей час і здоров'я, і бажання у працівників Національного педагогічного університету з'явились. Для цього він запропонував колективу вищу, якіснішу форму міжособистісних стосунків. Атмосфера поваги, уваги, доброзичливості, безконфліктності пронизала взаємини. Прикладом служив сам, особисто. І — прийнялось. Відступали й зникали такі типові для переважно жіночих колективів протиріччя і суперечності. Визрівала і об'єднувала колектив взаємність, усвідомлення спільної справи. І разом з тим, виокремлюва

лась індивідуальність педагогів, незамінність кожного, яскравість таланту, майстерності чи досвіду. Посилили свою продуктивність університетські наукові школи. Паралельно з виданням численних монографій, підручників і навчальних посібників викладачі і студенти отримали можливість видати власні літературні твори. Об'єднала драгоманівську спільноту Андрущенко-ва ідея встановлення істинного літочислення університету. Віктор Петрович переконував і доводив: "У різні історичні часи вищий навчальний заклад для підготовки вчительських кадрів, спадкоємцем якого став Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, мав різну назву, структуру, співіснував у склді університету Св. Володимира або виходив за його межі. Однак він не лише ніколи не переривав підготовку вчительських кадрів, а навпаки —

 

постійно нарощував її у відповдіності з потребами практики. Незалежно від статусу вчительського інституту, в ньому працювали ті ж самі університетські викладачі; навчання здійснюв-лось за ними ж розробленими програмами й апробованими технологіями. Інститут ніколи не переривав педагогічну традицію Київської (університетської) педагогічної школи й навіть в роки тимчасового (1919-1933 рр.) закриття продовжував функціонувати у приміщенні головного (червоного) корпусу Університету, готуючи фахівців з педагогічних та інших спеціальностей. Все це дає підстави для висновку про спадкоємність підготовки педагогічних кадрів, а головне — про те, що університет Св. Володимира (пізніше — Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка, а ще пізніше — Київський національний університет імені Т. Шевченка) є справжнім прабатьком Педагогічного університету. Університет Св. Володимира дав путівку в життя Педагогічному інсти-

тутові такою ж мірою, як і сучасному Національному медичному університету імені Богомольця, Національній обсерваторії, іншим навчальним і науковим закладам держави."

Істинне коріння, справжні витоки і відновлений родовід підняли і самооцінку університету, і його статус в державі. Це також сприяло втіленню якісно нових проектів у широкому міжнародному співробітництві, розгортанні спільних досліджень і впровадження технологій та програм з підготовки фахівця для ряду країн, стаціонарне та на дистанційній основі.

Сім років за кермом педагогічного гіганта у постайному стані творчості, у постійній готовності боронити "від приниження чи руйнації втілюваних в полотно культури гуманістичних пріоритетів" зріднили Віктора Андрущенка з колективом, відкрили дальші перспективи можливого. І тому він вирішив йти на другий ректорський термін. Найперше, через внутрішню потребу здійснити й реалізувати те, що вимагає більшого часу, триваліших термінів. І, звісно, враховуючи настрої і прохання колег. 

Інший би на його місці сприйняв ці вибори як організаційний атрибут. Андрущенко — як звірку курсу, як спосіб пересвідчитись у істинності атмосфери, яку творив інтелектом і серцем, як перевірку готовноті колег до критичного мислення, яке наполегливо підтримував у них, як потребу у відвертості.

 

Вибори, з його погляду, кращий спосіб самоаналізу. А крім того, для українського суспільства вибори і виборність притаманні іще з гетьманських часів. Сьогодні ми прямо таки звикли обирати владу. Високу чи місцеву, політиків чи господарників, досвідчених чи перспективних. А вибори у вищій школі прийшли до нас у перебу-довні часи другої половини вісімдесятих. Іноді вони були захопливішими від футбольних баталій, що все одно далеко не скрізь сприяло подоланню виборності формальної, до якої призвичаїв більшість суспільства радянський "одобрямс".

Та саме дійові особи цього публічного дійства, тобто претенденти, кандидати яким би активним чи інертним не був загал, здебільшого визначають, що отримаємо на повірку: істинне волевиявлення чи байдуже виконавство умовних статистів, передбачуване, не цікаве, запрограмоване. Тому сильна особистість, людина покликана зреалізувати високоморальні, духовні плани і проекти ніколи не припуститься формальності. В Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова 

вибори відбувались джерельно істинно. Два авторитетні претенденти, зустрічі в підрозділах, відверте обговорення належного, можливого, і бажаного. І, врешті, конференція трудового колективу. Після того як доповів свою програму Андрущенко, другий претендент — проректор Григорій Волинка знімає свою кандидатуру. Але полеміка триває. Виступають десятки авторитетних професорів, серед них члени Наглядової ради університету Анатолій Толстоухов, Василь Кремень і попередник на ректорській посаді Микола Іванович Шкіль. Беруть слово один за одним рядові викладачі. Кожен піднімається на трибуну конференції з своїм баченням і аргументами. А складається цілісна картина нового цивілізаційного простору, щирості і добра. І розумієш що прийшли учасники не лише щоб виконати місію, але і... щоб освідчитись в любові справжньому ентузіастові і майстерному керівнику. Вони хочуть працювати саме під його началом. Це засвідчило і таємне голосування.

 

Ольга КОНОВАЛЕНКО,

головний редактор

тижневика "Освіта"

* У флагмані вищої педагогічної школи *

Незрима сила Джерельної води

У Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова головний вектор — на формування високої порядності, інтелігентності, духовності студентів. Тут повсякчас пом'ятають і наголошують, що людині дається життя, таке тривале та різноманітне. Але в масштабах історії чи не нагадує воно швидкий спалах. І яскравість його залежатиме від самої людини, її помислів, вчинків, прагнення робити те, що не забувається та приносить користь іншим. Можна неодноразово виголошувати красиві слова, але найпершим показником щирості завжди залишатиметься справа. Цієї одвічної істини, 17 вересня на території Свято-Михайлівського Виду-бицького чоловічого монастиря відбувалося по-справжньому величне дійство — освячення відновленого джерела. У ньому взяли участь прихожани, учасники науково-практичної конференції "Видубицький Михайлівський монастир — погляд крізь віки", присвяченої 940-літтю обителі, студенти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Людей зігрівали не лише прощальні теплі промені сонця, а й усвідомлення того, що у нашому житті залишилося місце для щирості та взаємодопомоги. Саме їх виявили учасники акції "Від чисздається, так складно дотримуватися сучасникам. Однак, на щастя, завжди є люди, які своїми справами доводять — безкорисливість, відкритість, доброта залишатимуться оазисом в коловерті глобалізо-ваного світу. Саме про них хочеться говорити, писати, щоб їх діяння не залишалися непоміченими громадськістю.

 

того джерела до чистої душі — студенти Інституту соціальної роботи та управління Дра-гоманівського університету на чолі з директором Аллою Олександрівною Ярошенко та її заступниками Оксаною Петрівною Патинок і Вікторією Вікторівною Варе-нич. Ці милі тендітні жінки продемонстрували неабияку міць та силу духу, адже саме на їх плечі лягла складна та виснажлива організаційна робота. Головна мета акції, за словами Алли Олександрівни, — показати насамперед першокурсникам — молоді, яка тільки-но потрапила в нові умови життя, шукає орієнтирів у ньому, що у світі не все вимірюється матеріальними чинниками. Адже добрі та благодійні справи — це наша культура та духовність — найперші показники незалежної та самобутньої нації.

Завжди є місце для щирих та безкорисливих вчинків, які й приносять найбільше задоволення тобі та оточуючим. Але найголовніше, щоб поруч були такі люди, як пані Алла, які зможуть підтримати, допомогти щирою порадою та вірою у спільну справу. У розмові з цією доброзичливою жінкою про особливості проведення акції з відновлення джерела відчуваєш, на скільки важливо не відступати від розпочатого та не втрачати віри у власні сили, у те, що завжди знайдуться небайдужі люди, які допоможуть і словом, і доброю справою. Директор Інституту соціальної роботи та управління зацікавлена у вихованні свідомої, високоморальної молоді для розвитку університету, для становлення України. Саме тому вона вірить у свою справу, вірить у своїх студентів, у те, що позитивний приклад допомагає визначатися в житті, вчить самостійності та відповідальності. І коли людина так натхненно ставиться до своєї справи, вона обов'язково увінчається успіхом. Відкриття та освячення криниці на території Видубицько-го монастиря стало промовистим підтвердженням цього. Сонячний вересневий день сприймався як нагорода майбутнім соціальним працівникам за наполегливу працю, що розпочалася 1 червня цього року. Ідея благодійної акції виникла при спогляданні джерельця, що дарував людям святу воду, але не мав належного зовнішнього оформлення — за нього слугувала іржава бочка. Але ж від задуму до його втілення була тривала та сповнена перешкод дорога. Тим паче вже немало людей зверталося до намісника монастиря єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія з подібною пропозицією, але зазвичай вона так і залишалася словесною. Перетворити ж слова на справу вдалося саме студентам під керівництвом Алли Олександрівни та Оксани Петрівни. Збудувати криницю, із сучасним електричним насосом, звести над нею купол, зайнятися благоустроєм території навколо джерельця — така робота постала перед небайдужими. Через масштабність запланованого іноді воно починало здаватися чимось нездійсненним та занадто складним. Але про справу оголошено і тому так важливо було завершити її — виконати свою обіцянку. Для молоді, яка зібралася присвятити своє життя роботі з людьми, допомозі їм, важливим є саме вміння бути наполегливими, терплячими та вірити у власні сили. І ніби на підтримку доброї справи допомога приходила зовні — з Карпат із особливим пошануванням ставилися до праці на святій землі, вкладали душу у творіння власних рук.

Протягом червня-липня, як зазначила пані Алли, тривала організаційна робота, пошук необхідних матеріалів, а на спекотний серпень та початок вересня припало безпосереднє зведення криниці. Тож літо виявилося напруженим, але жоден із учасників акції не пошкодував про свою участь у ній. Студенти різних курсів долучалися до роботи, кожен мав власне завдання і виконати його — було не просто обов'язком, а потребою душі. Досить символічно, що освяченні криниці відбулося у дні святкування 940-ліття Свято-Михайлівського Видубицько-го монастиря. Саме 17 вересня на науково-практичній конференції освітня, духовна, управлінська еліта нації згадувала благі діяння тих, хто був дотичним до становлення цієї святині, говорили про її місце в історії Києва. Того дня особливо відчувався незримий зв'язок поколінь, який підкреслив вагомість справи молодих драгоманівців. Також вони опікуються могилою видатного педагога Костянтина Дмитровича Ушинсько-го. Тепер у студентів з'явилася ще одна підопічна — криниця, освячена Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. І всі клопоти, що їх мали протягом літа, запам'яталися як приємні й такі важливі. Складнощі зі зведення криниці позаду. Під блискучо-сріблястим куполом вона стоїть на території Видубиць-кого монастиря, і поруч неї завжди чується плюскіт джерельної води, у небо дивляться яскраві голівки чорнобривців, висаджених дбайливими руками. Можна присісти на привезені ж драгоманівця-ми лави, аби відпочити душею від бурхливої цивілізації. Якщо увечері зазирнути у криницю — побачиш осяяне плесо чистого джерельця. Це освітлення ніби символізує віру в щирість та безкорисливість людських справ. І найбільшою подякою для творців криниці будуть вдячні відвідувачі, які набиратимуть святої води та з подивуван-ням захоплюватимуться щирою працею студентів Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Згадуються слова О. Гончара з роману "Собор": "Бережіть собори душ ваших". Своєю ж справою студенти ніби хочуть сказати кожному: "Бережіть джерела душ ваших". Увага до кринички — та основа духовного становлення, що ніколи не зникне та стане зерном для подальшого особистісно-го зростання.

Світлана ГОРСЬКА,

Кор. "Освіти"

 

* Вища школа: Конкурси *

ЧОМУ ВІДСУТНІ ГЛАСНІСТЬ І СТИМУЛЮВАННЯ

Міністерство освіти і науки України робить добру справу, щорічно проводячи Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук. Завдяки цьому активізується науково-досліднищька робота студентської молоді у вищих навчальних закладах нашої країни. Конкурс дає змогу виявляти і підтримувати обдаровану молодь, яка буде гідною зміною старшого покоління науковців. Однак організація конкурсу потребує постійного вдосконалення, щоб своєчасно усувати ті недоліки, які, на жаль, ще трапляються в процесі його проведення. Особливої уваги, на нашу думку, потребує другий тур конкурсу, що проводиться в базових вищих навчальних закладах.

 

Велику відповідальність повинні відчувати члени галузевої конкурсної комісії, особливо її голова, під керівництвом якого розглядаються, групуються згідно зі спеціальностями в межах певної галузі науки і направляються для перевірки, рецензування й оцінки наукові роботи студентів. Дуже важливо, щоб конкурсні роботи віддавали на рецензування лише фахівцям певного напряму тієї чи тієї галузі науки. Бо якщо студентське дослідження, скажімо, зі спеціальної педагогіки буде рецензувати й оцінювати політолог, а роботу з історії педагогіки — літератор, то в результаті й оцінка буде негативною, не-об:єктивною, несправедливою. А студент, автор конкурсної роботи, який тривалий час наполегливо працював над нею, зневіриться у можливості посісти навіть найнижче призове місце, і в нього взагалі зникне бажання займатися науково-дослідницькою роботою.

Тому рецензент студентської наукової роботи має бути належно фахово підготовленим, досконало знаючим свій напрям відповідної галузі науки. А також людиною чесною, сумлінною, добросердечною, незлою, незаздрісною, невисо-комірною, здатною поставити себе на місце студента, роботу якого перевіряє. У своїх оцінках підходити до неї як до студенської, автор якої навчається на певному курсі ВНЗ, а не як до роботи кандидата чи доктора наук. Лише за цієї умови конкурсна студентська наукова робота може бути, на нашу думку, справді об'єктивно оцінена.

Автор цих рядків — не новак у керівництві студентськими конкурсними роботами, а професіонал, під керівництвом якого студенти удостоювалися першого, другого, третього місць на міжнародних і всеукраїнських конкурсах. На конкурс, що відбувся в 2005-2006 навчальному році, під його керівництвом студентка на належному рівні підготувала роботу і сподівалася, що вона посяде як мінімум третє призове місце серед робіт з історико-педагогічної тематики. Однак, галузева конкурсна комісія, очевидно, не розібравшись, з якого напряму науки робота (хоча в усіх супровідних документах, таких як: "Анотація", "Відомості про автора та наукового керівника конкурсної роботи", "Рецензія на студентську наукову роботу" було зазначено, що вона з історичної педагогіки), віддала її на перевірку, рецензування й оцінку на кафедру української літератури, а не на кафедру педагогіки. Дивує й те, що ні завідувач кафедри української літератури, ні її працівник, якому запропонували перевіряти конкурсну роботу, не здогадалися, що вона не з їхньої галузі науки та не повернули її галузевій конкурсній комісії. Тож конкурсну роботу з історичної педагогіки перевіряв й оцінював не викладач з історії педагогіки, а викладач української літератури і про результат неважко здогадатися.

Як свідчить рецензія, яку я уважно прочитав (написана чомусь на клаптику паперу від руки, без підпису, титулів, прізвища й ініціалів автора, хоч Положення про Конкурс передбачає це робити на спеціальному бланку (додаток №3), в окремих графах якого треба вказувати галузь науки, з якої виконана конкурсна робота, посаду, місце роботи, науковий ступінь, вчене звання автора рецензії), він, напевно, замість уважного, вдумливого прочитання тексту роботи фрагментарно пробігав очима по діагоналі її сторінки. Зміст рецензії дозволяє побачити, що її автор — науковець невисокої кваліфікації (не зміг відрізнити конкурсну роботу з історії педагогіки від літературної), а також людина байдужа, висо-комірна, недоброзичлива тощо.

Усе це й спонукало мене взятися за написання цих рядків та викласти свої міркування щодо шляхів удосконалення процесу проведення Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук, щоб не згасала іскра студентського наукового пошуку, а все більше розгорялася у яскраве полум'я. Насамперед варто, на нашу думку, внести в Положення про Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук деякі доповнення та уточнення. Якщо певна галузь науки складається з окремих спеціальностей, то потрібно з кожної встановити призові місця серед переможців конкурсу. Оскільки, наприклад, педагогічна галузь включає такі напрямки, як: загальна педагогіка, історія педагогіки, дошкільна педагогіка, сімейна педагогіка, порівняльна педагогіка, соціальна педагогіка, спеціальна педагогіка тощо, то конкурсні студентські наукові роботи варто розділяти згідно названих спеціальностей та визначати перше, друге, третє місця в їх межах. Це дасть можливість точніше відібрати кращі конкурсні роботи, об'єктивніше їх оцінити, справедливіше визначити переможців.

Цього аж ніяк не можна досягнути, якщо з педагогічної галузі науки визначати лише три призові місця, коли студентські роботи з окремих педагогічних напрямів губляться, зовсім не беруться до уваги галузевою конкурсною комісією.

Дуже важливо диференціювати учасників конкурсу наукових робіт студентів відповідних курсів навчання з тим, щоб їх роботи перевірялися, рецензувалися й оцінювалися окремо. А також окремо виділялися призові місця з урахуванням того, що студент першого курсу не в силах підготувати дослідження, рівнозначне конкурсній роботі випускника вищого закладу освіти. Доцільно, на нашу думку, виділити три групи учасників конкурсу студентських наукових робіт: першокурсників; другого-третього курсів; четвертого-п'ятого курсів і в кожній окремо визначати переможців.

Збільшення кількості номінацій і призових місць конкурсу сприятиме залученню значної кількості студентів до науково-дослідницької роботи, її масовості у вищих закладах освіти, активізації творчих пошуків і в результаті — якості підготовки висококваліфікованих професіоналів.

Невирішеною проблемою залишається цілковита відсутність звротнього зв'язку між автором конкурсної роботи, його керівником з одного боку та галузевою конкурсною комісією з другого. Звісно, що кожен студент, учасник конкурсу, хоче знати оцінку своєї роботи. Насправді лише переможці конкурсу знають її, бо отримують дипломи певного ступеня. Всі інші не знають, що позитивного було та які помилки мали місце в їхніх роботах. Тому важливо, щоб галузева конкурсна комісія охоче висилала копії рецензій конкурсних робіт, якщо до неї звернеться з таким проханням студент чи його науковий керівник.

 

На конкурсі 2006-2007 та 20072008 н.р. з педагогічних дисциплін, який проводився у Кримському гуманітарному університеті (м.Ялта) наукові роботи студентів, які виконувалися під моїм керівництвом, отримали заохочення — перша подяку і сертифікат, а друга — заохочувальний диплом. На прохання студентів я даремно двічі писав до голів галузевої конкурсної комісії, щоб вислали копії рецензій. Лише внаслідок звернення у відповідний відділ Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України студенти отримали не копії, а оригінали рецензій, обидві написані 13 травня 2009 року доктором педагогічних наук, професором Л.І.Рєдькіною. Обидві рецензії дуже подібні, написані майже одними і тими ж словами, упереджено негативні з загальним висновком: "Не рекомендується для заохочення чи нагородження". Це свідчить про те, що обидві наукові роботи студентів своєчасно у процесі проведення конкурсу 2006-2007 та 2007-2008 н.р. не рецензувалися, бо не вислали копій рецензій. Рецензії-оригіна-ли написані після проведення конкурсу 13 травня 2009 року, про що свідчить дата на них та відсутність жодного натяку про заохочення, які студенти давно отримали.

 

 

Також на прохання студентів, які під моїм керівництвом виконували конкурсні наукові роботи з української мови (конкурс 2006-2007, 2007-2008 н.р.), я письмово звертався в Уманьський державний педагогічний університет, щоб вислали копії рецензій, однак і досі нічого не отримали.

 

Масштабність та престижність студентської науково-дослідницької роботи у вищих закладах освіти в більшості залежить від раціонального її керівництва. Тому для керівників студентськими науковими роботами, від діяльності яких залежить успішність її здійснення, також необхідні певні стимули.

 

Оскільки керівництво науково-дослідницькою роботою студентів дуже подібне, майже аналогічне, до керівництва науково-дослідницькою роботою аспірантів, з різницею хіба що у його рівні, то, ми вважаємо, що треба визнати рівнозначним для наукового керівника, студентами якого виконано п'ять наукових робіт, відзначених дипломами переможців, підготовці одного аспіранта до захисту дисертації та здобуття наукового ступеня кандидата наук. Це буде дуже суттєвим стимулом для усіх науковців вищих навчальних закладів, а особливо тих, у яких немає аспірантури.

Норма — не менш як п'ять студентських наукових робіт, відзначених дипломами переможця, для отримання знаку Міністерства освіти і науки України "Відмінник освіти", на нашу думку, є завищеною. її варто знизити до трьох переможців. Установлення двох і більше нагород для керівників студентською науково-дослідницькою роботою сприятиме суттєвій активізації, пожвавленню дослідницьких зусиль молодих талантів.

Д.М. СКІЛЬСЬКИЙ,

професор, зав.кафедрою

загальної педагогіки і психології Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім..Тараса Шевченка, Заслужений працівник освіти України.

Тернопільська обл.

 

 

* Екологічне виховання *

В країну юннатію!!!

Для тих, хто небайдужий до природи, в чиїх душах лежить прагнення наукових досліджень і відкриттів, кипить творчий вогник пізнання, вже більше 50 років відкриває свої двері позашкільний заклад, Черкаський обласний Центр еколого-натуралістичної творчості, дає вихованцям більше можливостей у задоволенні освітніх потреб, організації змістовного дозвілля. Раніше він мав назву "Станція юних натуралістів", вперше гуртки запрацювали в 1954 році. Сьогодні понад п'тсот дітей поспішають після уроків сюди, де на них чекає спілкування з неповторним світом природи, однодумцями, досвідченими наставниками, а також безліч цікавих справ у тридцяти гуртках: екологічному, ботанічному, акваріумістів, кактусоводів, любителів домашніх тварин, квітникарів, орнітологів, бонсаїстів, декоративно — ужиткового мистецтва, та інших, які приносять велику радість дітям. До послуг гуртківців куточок живої природи (20 видів декоративних птахів та тварин), комплекс акваріумного рибництва (30 видів обласних еколого-натуралістичних конкурсів, акцій, операцій. Оскільки девіз профільного табору:"Ми всі господарі природи, тож збережемо її вроду" — стосується безпосередньо активізації прородоохоронної активності молоді, тож з учнями проводяться заняття відеолекторію, під час яких розглядаються сучасні екологічні проблеми: енергозбереження, величезних викидів в атмосферу, проблема питної води, збереження видів рослин і тварин та природних біотопів взагалі. У роботі з юними екологами використовується екологічні відеофільми. А кожен день в таборі має відповідну назву: день екологічних знань, день лікарських рослин, день сільського господарства, день здоров'я, день екології та інші. Також активно влітку працював табір "Екологос" — у Канівському заповіднику, де першу половину дня діти подорожували з науковцями екологічними стежками, спостерігали за природою, досліджували, а іншу загартовувалися, відпочивали, — розповів директор закладу Анатолій Йосипович Козинець.

А нещодавно відбулося цікаве святкове дійство "Запрошуємо в країну Юннатію". На свято прибули учні з різних загальноосвітніх навчальних закладів міста, області, керівники творчих об'єднань та вихованці минулих років, а нині студенти вищих навчальних закладів. Були організовані цікаві майстер-класи, виставки, конкурси, розваги. На завершення свята вихованці Центру отримали подарунок — безкоштовно відвідати зоопарк.

Черкаський обласний Центр еколого-натурал і стичної творчості — чарівний куточок природи в центрі промислового міста, який надихає дітей і дорослих на творчість, втілення неповторних образів у акваріумних мешканців), кабінет екології та краєзнавства, експозиційно-виставковий комплекс з народознавства, бібліотека, методичний кабінет, по-сучасному обладнані навчальні кабінети. Територія Центру потопає в квітниках з весни до осені. Тут вирощується понад 200 видів квітково-декоративних і лікарських рослин, 30 видів дерев та кущів.

Постійне спілкування з таким рукотворним природним багатством дає змогу учням спостерігати за способом життя, поведінкою тварин, навчитись вирощувати і доглядати за квітами, пізнавати закони розвитку природи, а знаючи все це, ставати її захисниками.

Вимогам сьогодення відповідає конкретний зміст навчально-виховної діяльності закладу. Життя в ньому пройняте національним духом, ідеєю творчості. Колектив, який складається із закоханих у свою справу педагогів, — постійно у творчому пошуку. Вміло керують закладом директор — Анатолій Йосипович Козинець, та заступник з навчально — виховного процесу Валентина Миколаївна Баданюк.

Активно, творчо працюють завідуюча відділом — Ніна Петрівна Іваненко, методист — Ольга Іванівна Савченко, керівники гуртків Олена Володимирівна Черчик, Валентина Павлівна Куликова. Вони організовують так цікаво гурткову роботу, що дітям хочеться залишитися ще на занятті гуртка, після його закінчення. Застосовують нові форми, методи роботи, організовуються майстер — класи, екскурсії в природу, подорожі, ігри, акції.

Педагогічний колектив закладу формує національну самосвідомість учнів засобами еколого-натуралістичного виховання за допомогою природоохоронної, дослідницької, дослідницько-експериментальної, реабілітаційно-оздоровчої та профорієнтаційної роботи. Різноманітність краси природи надихає на втілення її образів у мистецьких творах, дає можливість розвивати декоративно-ужитковий напрямок роботи. Експозиційно-виставковий комплекс з народознавства створений у закладі для національного виховання учнів на традиціях, народних звичаях, та для пропаганди бережливого ставлення до навколишнього середовища .

— Любов до Батьківщини починається з любові до природи, з прагнення зробити її ще кращою, багатшою. Олесь Гончар сказав такі слова "Мало природою лише захоплюватись, її ще треба глибоко розуміти, вміти оберігати і вміти любити діяльною терплячою любов'ю. Ось перед тим, хто здатен на це, природа і відкривається своїми щедротами". Не можна людину відокремити від рослинного світу, бо то єдине ціле. Ми повинні берегти рослини, як своє життя, а витрачати ощадливо, як і власне здоров"я.

Берегти природу, охороняти, збагачувати її багатство, виховувати дійсного громадянина своєї країни — основне завдання нашого закладу, — зауважує заступник з навчально — виховного процесу Валентина Миколаївна Баданюк.

— Ми і влітку плідно, цікаво працюємо. У нашому закладі організований оздоровчий , профільний табір "Мальва" з денним перебуванням дітей, де відпочивають і навчаються учні, переможці та призери Всеукраїнських і мистецьких творах. Краса допомагає розкривати душі вихованців назустріч добру, викликає бажання зберігати і охороняти рідну природу, відроджувати Україну.

 

Надія СТРИГУН,

Головне управління освіти і науки Черкаської ОДА

 

* СПОРТ - ЗДОРОВ'Я *

 

МІНІЄВРО

 

Українсько-Польський футбольний турнір

університетських команд 2010-2012

За ініціативи Українсько-Польського центру НТУУ "КПІ" та згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 686 від 09. 07.10р. з 20 по 26 вересня в Донецьку, Києві, Львові та Харкові — в містах, які вибороли право на проведення чемпіонату Європи "Євро-2012" — відбудеться "Українсько-Польський футбольний турнір університетських команд 2010-2012".

Девіз турніру: "Через спорт — до співробітництва і взаєморозуміння в Європі !".

Цей масштабний міжнародний захід буде сприяти розширенню співробітництва між вищими навчальними закладами Республіки Польщі та України, зміцненню дружніх стосунків між молоддю, об'єднанню зусиль України й Польщі в підготовці до ЄВРО-2012.

Польщу представлятимуть команди студентів Варшавського технологічного університету, університету Марії Скло-довської — Кюрі (м. Люблін), університету Адама Міцкевича (м. Познань) та інших університетів (всього — 8 польських команд).

Цього року польські команди приїдуть грати до України, а наступного року українські команди поїдуть до Польщі. В майбутньому турнір стане традиційним, будуть залучені також університетські команди інших країн Європи.

Церемонія відкриття турніру відбудеться 22.09.2010р. о 12.30 перед початком матчу команд Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" та Варшавського технологічного університету на стадіоні Київського національного економічного університету за адресою: проспект Перемоги, 64-Б.

24.09.2010 р. о 16.00 в залі Вченої ради НТУУ "КПІ" в корпусі №1 відбудеться Вечір Українсько-Польської дружби "Через спорт — до співробітництва і взаєморозуміння в Європі !" (вітання від владних структур України і Республіки Польща, підведення підсумків футбольного турніру, відео сюжети, концерт).

Фінальний матч турніру відбудеться 25.09.2010 р. о 15.00, а урочиста церемонія нагородження учасників та закриття турніру — після фінального матчу о 16.30 на стадіоні ім. В. Баннікова за адресою: Лабораторний провулок, №7-А.

В Українсько-Польському центрі (адреса: проспект Перемоги, 37, корпус №6, кімната 316) для представників ЗМІ буде працювати прес-центр, де можна буде дізнатися про новини турніру польською та українською мовами, отримати актуальні фото для медіа та важливу інформацію про команди та організаторів турніру. Інформація про проведення турніру буде розміщуватись на сайтах www.studenteuro.eu; http.//www.upc.kpi.ua/

 

 

Останнє оновлення на Неділя, 24 жовтня 2010, 22:06