Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 40-41 (20вересня - 6 жовтня) PDF Друк e-mail

Дорогі освітяни!

Щиро вітаю вас із професійним святом.

1-2Висловлюю сердечну вдячність вихователям, учителям, викладачам, усім представникам педагогічної спільноти за сумлінну працю на просвітницькій ниві, за примноження інтелектуального потенціалу нації, виховання підростаючого покоління в дусі любові до Українського народу, його багатокультурного надбання.

Ваша місія визначальна для держави і суспільства. Від вас залежить щасливе майбутнє України, її економічне процвітання й духовне відродження. Своїми глибокими фаховими знаннями і високими моральними цінностями ви сприяєте особистісному і    професійному    становленню,    соціальній    активності    та конкурентній спроможності молоді в сучасному глобалізованому світі.

Переконаний, що освітяни й надалі самовіддано служитимуть на благо своєї держави, спрямовуватимуть усі зусилля на те, щоб вітчизняна індустрія здобуття знань відповідаланайкращим європейським і світовим зразкам.

Як Президент України обіцяю, що держава також робитиме все для зростання якості й доступності освіти, піднесення авторитету Вчителя, підвищення рівня оплати праці, поліпшення умов життя.

Бажаю всім міцного здоров'я, щастя і благополуччя. Нехай завжди зігріває ваші душі щира вдячність ваших вихованців.

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України

 

Шановні працівники освіти!

Я щиро вітаю вас з про-фесійним святом!

Сьогодення невпинно про-довжує стверджувати незмінну та всім відому істину — освіче-на           людина,            освічене суспільство с основними рушіями прогресу і розвитку держави. Україна вже майже 1-320 років як самостійна у виборі шляху свого подальшого розвитку та головних пріоритетів. І мені як Міністру освіти і науки України наразі надзвичайно приємно констатувати факт пріоритетності             розвитку освітньої сфери для Президента України та Уряду нашої держави. Тому я переконаний, що спільними зусиллями нам вдасться підкорити вершину освітнього Олімпу.

Сьогодні я закликаю пишати-ся українським вчителем, який надає конкурентоспроможні знания, і щороку величезна кількість випускників ук-раїнських шкіл стае студентами кращих вищих навчальних за-кладів не лише України, а й світу, де вони продовжують посідати лідируючі позиції у

рейтингах успішності. Кількість українських учнів, які перемага-ють у найпрестижніших міжна-родних олімпіадах з таких предметів, як фізика, хімія, математика, інформатика, говорить про те, що наші вчителі дають високоякісні знання.

Я переконаний, що ук-раїнський Вчитель та Педагог гідний поваги, турботи і безмеж-них можливостей розвиватися в освітянсько-науковому середовищі, які гарантує йому держава.

Автор роману-епопеї, що визнаний світовою критикою найбільшим епічним твором нової європейської літератури, Лев Толстой про вчителя сказав так: "Не той учитель, хто одержав виховання й освіту вчителя, а той, у кого с внутрішня впевненість у тому, хто він с, ким повинен бути й не може бути іншим". Здасться, саме про українського освітя-нина говорив відомий класик, про його відданість справі, лю-бов до кожного учня, безмежне терпіння і невичерпний ен-тузіазм!

Щиро вітаю, вас, шановні ко-леги, з Днем працівника освіти!

Бажаю вам миру, наснаги в роботі, успіхів і творчих перемог. Нехай лише вдячні учні по-слуговуються вашою працею, любов'ю і терпінням. Зичу вам міцного здоров'я, оптимізму та здійснення найзаповітніших мрій!

3 повагою,

Міністр освіти і наук України

Д.В. Табачник

 

Наступний рік в Україні буде Роком освіти та інформаційного суспільства!

У березні 2011 відбудеться Всеукраїнський з'їзд працівників освіти

 

*Відзначаємо професійне свято*

Головне управління освіти і науки

виконавчого органу Київської міської Ради

Київської міської державної адміністрації

Київський міський будинок учителя

12 жовтня 2010 року

0 16-00у Київському міському будинку учителя

відбудеться вечір-зустріч із ветеранами — керівниками навчальних закладів міста Києва

"Золотий фонд" освіти столиці"

(із циклу "Життя славетних вчителів") За ініціативи Київського міського будинку учителя та Київської міської організацм профспілки працівників освіти і науки України започатковується цикл зустрічей ветеранів-керівників закладів освіти м. Киева "Життя славетних вчителів".

Це — перша зустріч, на яку запрошені відомі освітяни, які мають державні відзнаки та нагороди, директори освітніх закладів м. Києва, які вийшли на заслужений відпочинок, а деякі ще й досі працюють на педагогічній ниві.

Це такі відомі імена, які складають "золотий фонд" освіти столиці:

—   Лідія Костянтинівна Полікша, заслужений учитель України, директор гімназії №178, перший заступник начальника управління освіти м. Києва у 80-ті роки. А ще вона у 1998 році першою була удостоена освітянської нагороди "Педагогічне сяйво" у номінації "Педагогічна неперевершеність";

— Лідія Семенівна Литвиненко, директор дитячого будинку "Малятко", народний учитель України, кавалер орденів Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани" та княгині Ольги;

—   Ганна Стефанівна Сазоненко, директор Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, народний учитель України;

—  Алла Іванівна Присяжнюк, заслужений учитель України, яка понад 20 років була директором Київського міського педагогічного коледжу. Серед її численних нагород — ордени Дружби народів, княгині Ольги III ступеня, медалі.

—  Людмила Федорівна Кудрявцева, заслужений вчитель України, кавалер багатьох орденів і медалів, директор спеціалізованої школи № 25 та інші.

Перед ними з вітальним словом будуть виступати:

—  В.З.Горюнова — начальник Головного управління освіти

1 науки м.Киева,

—   О.М.Яцунь — голова Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України.

Слова вдячності ветеранам скажуть люди, які вчилися у них, і досягли успіхів саме завдяки своїм наставникам, вчителям.

Це — Галина Михайлівна Лактіонова, ст. наук. співробітник Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України, канд. філолог. наук, докт. пед. наук, заслужений працівник освіти України, керівник клубу "Співуча родина" Київського міського будинку вчителя; — Людмила Вікторівна Галіцина, головний редактор газети "Управління освітою" педагогічного видавництва "Шкільний світ", відмінник освіти України, магістр з менеджменту організацій, магістр Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України.

Дарувати свое мистецтво вчителям будуть: Тоня Матвієнко — солістка Національного ансамблю солістів "Київська камерата", Галина Турчак — лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів виконавського мистецтва, Роман Походня — соліст Національної капели бандуристів України

ім. П.Майбороди, лауреати Фестивалю народної творчості працівників установ освіти м. Киева "Квітучі барви таланту" та інші.

Цєй вєчір це лише перша зустріч із тими, хто життя поклав на вівтар освіти. Це спілкування із колегами, учнями, однодумцями. Із тими, чиє життя можна ставити окремим томом у цикл безцінних біографічних описів "Життя славетних учителів"!

 


*Офіційно*

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

925/2010

Про відзначення державними

нагородами України з нагоди

Дня працівників освіти

За значний особистий внесок у розвиток національної освіти,

підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну наукову і

педагогічну діяльність, високий професіоналізм постановляю:

Нагородити орденом "За заслуги" III ступеня

ЛІФИЦЯ Сергія Олександрови-ча — вчителя Харківського фізи-ко-математичного ліцею № 27

МЕДВЕДЯ Валерія Володими-ровича — директора Севасто-польського центру професійно-технічної освіти імені маршала інженерних військ А.В.Геловані

МЕЛЬНИКА Валентина Івано-вича — вчителя Ліцею інфор-маційних технологій міста Олек-сандрії, Кіровоградська область

САЛІВОНА Георгія Івановича — вчителя Українського фізико-ма-тематичного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка

СУПРУНОВА Аркадія Дем'яно-вича — директора Черняхівської загальноосвітньої школи І-ІІ сту-пенів, Житомирська область

Нагородити орденом княгині Ольги III ступеня

ВІЗИР Любов Іванівну — завіду-вача комунального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) загального розвитку № 10 "Світлячок" Новоолександрівської сільської ради, Дніпропетровська область

СКОРУ Людмилу Анатоліївну — заступника директора Новоми-колаївської спеціальної загаль-ноосвітньої школи-інтернату для дітей із важкими вадами мовлен-ня, Запорізька область

ЧАУС Тетяну Григорівну — доцента кафедри Дніпропетровсь-кого національного університету імені Олеся Гончара

Присвоїти почесні звання:

"НАРОДНИЙ ВЧИТЕЛЬ

УКРАЇНИ"

ЯКІРУ Михайлу Семеновичу — вчителеві Києво-Печерського ліцею № 171 "Лідер" міста Києва

"ЗАСЛУЖЕНИЙ ВЧИТЕЛЬ УК-РАЇНИ"

АЗАРЕНКОВІЙ Альоні Іванівні

— учительці Сумської спеціалізо-ваної школи І-III ступенів № 10

БЕЗУШКУ Олександру Мико-лайовичу — вчителеві Калуської гімназії, Івано-Франківська область

БІЛІЙ Майї Петрівні — учи-тельці середньої загально-освітньої школи № 40, м.Дніпро-петровськ

ВОЛОДІНІЙ Інні Лазарівні — учительці Києво-Печерського ліцею № 171 "Лідер" міста Києва

ГРАЩЕНКОВІЙ Ірині Олек-сандрівні — учительці Мико-лаївського юридичного ліцею

ГРИБОВІЙ Ніні Михайлівні — заступникові директора гімназії № 143 міста Києва

ГОЛЬДРІНІЙ Ірині Андріївні — учительці Херсонського ліцею

ГУМЕНЮК Валентині Ананіївні

—      учительці Житомирської міської гуманітарної гімназії № 23

ДІДИК Галині Василівні — учи-тельці Жашківської спеціалізова-ної школи № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів, Черкаська область

ДОМАРЄВІЙ Інні Іванівні — ди-ректорові загальноосвітньої шко-ли I-III ступенів № 20 міста До-нецька

ЗАЙЦЕВІЙ Олені Вячеславівні

— учительці Дніпропетровського вищого училища фізичної культу-ри

ІОНІЦОЮ Валентину Се-рафімовичу — вчителеві Дра-ницького навчально-виховного

комплексу "Загальноосвітній на-вчальний заклад — дошкільний навчальний заклад", Чернівецька область

ІЦЕНКУ Володимиру Олексійо-вичу — вчителеві Таращанської районної гімназії "Ерудит", Київська область

КЕРНИЧНІЙ Світлані Василівні

— учительці середньої загально-освітньої школи І-III ступенів № 50 міста Львова

КОЗЛОВІЙ Тетяні Леонідівні — учительці загальноосвітнього спеціалізованого санаторного інтернатного закладу ІІ-ІІІ сту-пенів "Ерудит" для обдарованих дітей, м.Донецьк

КРАВЕЦЬ Галині Петрівні — учительці загальноосвітнього спеціалізованого санаторного інтернатного закладу ІІ-ІІІ сту-пенів "Ерудит" для обдарованих дітей, м.Донецьк

МАНЖОС Валентині Мар'янівні

—  учительці Запорізької загаль-ноосвітньої школи І-III ступенів № 1 імені Т.Г.Шевченка

МАТВІЙЧИНІ Світлані Володи-мирівні — учительці Чернівецької гімназії № 2

МІГУТІНІЙ Олені Олександрівні

—  учительці Красноармійського навчально-виховного комплексу, Донецька область

НАРИТНИК Тетяні Миколаївні

—  учительці Бурштинської за-гальноосвітньої школи І-III сту-пенів № 2 Галицького району, Івано-Франківська область

ПИЛИПІВУ Ярославу Михайловичу — вчителеві навчально-ви-ховного комплексу "Школа І сту-пеня — гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького міста Стрия", Львівська область

ПИХТАРЮ Миколі Петровичу

—  вчителеві ліцею міста Славу-тича, Київська область

ПІКАЛЮКУ Андрію Івановичу — директорові Уманської загально-освітньої школи І-III ступенів № 3, Черкаська область

ПРИХОДЬКО Юлії Миколаївні — учительці Полтавської гімназії № 17

РІЛОВІЙ Людмилі Олек-сандрівні — учительці Прилуцької спеціалізованої школи І-III сту-пенів № 6 з поглибленим вивчен-ням інформаційних технологій, Чернігівська область

САВЧЕНКО Ганні Андріївні — учительці Одеського навчально-виховного комплексу "Гімназія № 7 — спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивчен-ням англійської мови"

САПЄГІНУ Сергію Васильовичу

—  вчителеві Полтавського об-ласного ліцею-інтернату для об-дарованих дітей із сільської місцевості імені А.С.Макаренка

СІТАРУ Яношу Деметеровичу

—  вчителеві загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окре-мих предметів міста Ужгорода

СТАРОДУБЦЕВІЙ Вікторії Ана-толіївні — учительці Золочівської загальноосвітньої школи І-ІІІ сту-пенів № 2, Харківська область

СТЕПАНЮК Марії Олексіївні — учительці Здолбунівської загаль-ноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6, Рівненська область

ТОМЧУК Світлані Сергіївні — директорові Клекотинської се-редньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Шаргородського району, Вінницька область

УЗУН Олені Петрівні — учи-

тельці навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей" смт Лю-башівка, Одеська область

ХВЕСИКУ Анатолію Євдокимо-вичу — вчителеві загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів с.Мала Глуша Любешівського району, Волинська область

ШКІРОВІЙ Вірі Сергіївні — ди-ректорові Сімферопольської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів № 2, Автономна Республіка Крим

ШУТЯК Ірині Анатоліївні — керівникові фізичного виховання Кам'янець-Подільського коледжу харчової               промисловості

Національного університету хар-чових технологій, Хмельницька область

ЯКОВЛЄВІЙ Надії Богданівні — учительці комунального закладу "Навчально-виховне об'єднання природничо-економіко-право-вий ліцей — спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 — по-зашкільний центр Кіровоградсь-кої міської ради Кіровоградської області"

"ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ОСВІТИ УКРАЇНИ"

АРАБОВУ Юрію Пилиповичу — директорові Харківського про-фесійного ліцею будівництва та соціальної реабілітації

ГАЛКІНІЙ Галині Василівні — директорові загальноосвітньої школи № 10 І-III ступенів міста Ізмаїл, Одеська область

КИРИЧУК Галині Євгеніївні — завідувачеві кафедри Жито-мирського державного універси-тету імені Івана Франка

МАТВІЄВСЬКІЙ Ользі Іванівні

—  художньому керівникові, ре-жисеру народного художнього театру "Дивосвіт" Тернопільської загальноосвітньої школи І-III сту-пенів № 22

МЕГЕШУ Михайлу Михайловичу — директорові лінгвістичної гімназії імені Т.Г.Шевченка міста Ужгорода

РАЦУЛУ Анатолію Борисовичу

—  професорові Кіровоградсько-го державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

СИРОВАТСЬКОМУ Івану Михайловичу — директорові Вищо-го професійного училища № 21 міста Миколаєва

СОЛОВЙОВУ Юрію Івановичу

—     начальникові управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації

ТВЕРДОХЛІБ Ларисі Ва-леріївні — директорові Лугансь-кого обласного багато-профільного ліцею

ФЕСЕНКО Олені Сергіївні — директорові Матвіївського за-гальноосвітнього навчально-ви-ховного комплексу "Всесвіт" Вільнянської районної ради, За-порізька область

ФОМЕНКУ Миколі Миколайови-чу — заступникові директора департаменту Міністерства освіти і науки України

ЧЕМЕРИСУ Михайлу Валентиновичу — директорові ліцею № 208 міста Києва.

Віктор ЯНУКОВИЧ

Президент України 29 вересня 2010 року

 

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

№ 926/2010

Про заходи щодо забезпечення приоритетного

розвитку освіти в Україні

З метою забезпечення поліпшення функціонування та інноваційного розвитку освіти в Україні, підвищення її якості та доступності, інтеграції до євро-пейського освітнього простору із збереженням національних до-сягнень і традицій постановляю:

1. Оголосити в Україні 2011 рік Роком освіти та інформаційного суспільства.

2. Підтримати ініціативу освітянсь-кої громадськості, Національної ака-демії педагогічних наук України та Міністерства освіти і науки Ук-раїни щодо проведення у березні 2011 року Всеукраїнського з'їзду працівників освіти.

3. Кабінету Міністрів України:

1) розробити та затвердити до 15 грудня 2010 року план заходів з проведення у 2011 році в Україні Року освіти та інформаційного суспільства, передбачивши, зок-рема, заходи щодо створення умов для підвищення комп'ютер-ної грамотності населення, підго-товки та проведення Всеук-раїнського з'їзду працівників освіти, в тому числі вирішення в установленому порядку питання фінансування таких заходів;

2) здійснити комплекс заходів із забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні, в тому числі:

а)  розробити та затвердити в установленому порядку дер-жавні цільові програми, спрямо-вані на розвиток дошкільної та професійно-технічної освіти, впровадження у навчально-ви-ховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інфор-маційно-комунікаційних техно-логій, поліпшення роботи з об-дарованою молоддю, підвищен-ня якості природничо-матема-тичної освіти, забезпечення на-вчальних закладів сучасними технічними засобами навчання, підтримку входження провідних університетів України до числа вищих навчальних закладів, виз-наних у світі;

б) внести до 1 грудня 2010 року зміни до комплексного плану

заходів з розвитку освіти в Ук-раїні на період до 2011 року, державних цільових програм з розвитку освіти, зокрема Про-грами "Шкільний автобус", Дер-жавної програми "Вчитель", з метою корегування передбаче-них ними завдань і заходів відповідно до сучасних потреб;

в) забезпечувати:

вчасне та в повному обсязі фінансування державних цільо-вих програм у галузі освіти, за-ходів з видання підручників, на-вчальних посібників і методичної літератури;

залучення громадськості до підготовки та реалізації основ-них заходів з реформування сис-теми освіти, врахування пропо-зицій громадських організацій із цих питань;

г) здійснити заходи щодо вдо-сконалення порядку забезпе-чення навчальною літературою студентів вищих навчальних за-кладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчаль-них закладів і вихованців дошкільних навчальних закладів, розроблення та реалізації пілот-них проектів із запровадження підручників на електронних носіях;

д)  опрацювати питання щодо підвищення авторитету робітни-чих професій в суспільстві, за-безпечити вирішення проблем-них питань у системі про-фесійно-технічної освіти, зокре-ма, модернізації матеріальних і кадрових ресурсів, кардинального оновлення змісту освіти відповідно до європейських стандартів і перспективних потреб ринку праці;

е)  підготувати та внести в ус-тановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення механізму працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів;

є) опрацювати питання щодо: удосконалення       структури освіти;

надання провідним вищим на-вчальним закладам реальної ав-

тономії як засобу поліпшення якості вищої освіти, запровад-ження їх змагальності та відповідальності за результати роботи;

оптимізації мережі вищих на-вчальних закладів та їх підпоряд-кування, створення укрупнених регіональних університетів;

посилення інтеграції освіти, науки, виробництва, наукової та інноваційної складових у діяль-ності вищих навчальних за-кладів;

ж)  прискорити розроблення проекту нової редакції Закону України "Про вищу освіту", за-безпечити організацію його гро-мадського обговорення, до-опрацювання з урахуванням ре-зультатів такого обговорення та внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України;

з)    забезпечити створення ефективної системи післядип-ломної освіти, яка передбачати-ме мотивацію громадян до без-перервного фахового та осо-бистісного вдосконалення;

и) забезпечити активізацію ро-боти із запровадження інклюзив-ного навчання в дошкільних і за-гальноосвітніх навчальних закладах дітей з особливими потребами;

і) вжити заходів щодо поліпшення роботи з патріотич-ного, правового, екологічного виховання дітей, учнівської та студентської молоді, формуван-ня у них моральних цінностей, соціальної активності та грома-дянської відповідальності, ут-вердження здорового способу життя;

й) розглянути питання щодо поширення дії постанови Кабіне-ту Міністрів України від 5 жовтня 2009 року № 1130 "Про встанов-лення надбавки вчителям, вихо-вателям загальноосвітніх на-вчальних закладів, викладачам і майстрам виробничого навчан-ня професійно-технічних на-вчальних закладів та вищих на-вчальних закладів I — II рівня ак-

редитації державної та кому-нальної форми власності, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників" на інших педагогічних працівників;

к) вжити невідкладних заходів щодо запровадження ефектив-ного механізму забезпечення педагогічних та науково-педа-гогічних працівників житлом;

л) вирішити до кінця 2010 року питання вдосконалення ме-ханізму формування державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних і робітничих кадрів, на підвищен-ня кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) відповідно до потреб економіки та ситуації на національному і регіональних ринках праці;

м) вжити в установленому порядку заходів до поетапного, по-чинаючи з 2011 року, підвищен-ня розмірів оплати праці педа-гогічних і науково-педагогічних працівників та приведення цих розмірів у відповідність із вимо-гами законодавства про освіту;

н) забезпечити запроваджен-ня, починаючи з 2011 року, національної системи моніто-рингу рівня якості освіти та участь української сторони у відповідних міжнародних моніто-рингових дослідженнях.

4. Міністерству освіти і науки України:

1)  вжити разом із місцевими органами виконавчої влади за участю Національної академії пе-дагогічних наук України, органів місцевого самоврядування за-ходів щодо створення умов для забезпечення виконання вимог закону стосовно обов'язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку, проведення необхідної роз'яснювальної ро-боти серед населення стосовно форм і методів такої освіти, прав і обов'язків батьків;

2)  розробити план заходів із впровадження єдиної інфор-маційної   системи   управління

освітою;

3)  створити до 1 травня 2011 року відкриту єдину державну електронну базу освіти;

4)  удосконалити до 15 листопада 2010 року умови прийому до вищих навчальних закладів України, оптимізувавши, зокре-ма, строки проведення вступної кампанії;

5) вживати під час проведення вступних кампаній заходів щодо забезпечення належної ор-ганізації роботи з прийому доку-ментів вступників приймальними комісіями вищих навчальних за-кладів, об'єктивності та прозо-рості зарахування вступників на навчання.

5.    Міністерству внутрішніх справ України за участю право-охоронних органів активізувати роботу з виявлення фактів вико-ристання підроблених доку-ментів про освіту.

6. Раді міністрів Автономної Рес-публіки Крим, обласним, Київській, Севастопольській міським держав-ним адміністраціям:

забезпечити до 31 грудня 2010 року перегляд програм Ав-тономної Республіки Крим, регіональних програм з питань розвитку освіти, розроблення нових програм з цих питань, зок-рема із запровадження інфор-маційно-комунікаційних техно-логій в освіті;

проаналізувати до 1 листопада 2010 року стан дошкільної освіти в регіонах, розробити плани дій щодо поліпшення її якості, передбачивши, зокрема, заходи з відновлення роботи дошкільних навчальних закладів, які тимчасово не працюють, а та-кож з будівництва нових за-кладів.

Віктор ЯНУКОВИЧ Президент України

30 вересня 2010 року

 

 

УКАЗ     ПРЕЗИДЕНТА     УКРАЇНИ

№ 927/2010

Про заходи щодо розвитку системи виявлення та підтримки

обдарованих і талановитих дітей та молоді

З метою підтримки обдарованих і талановитих дітей та молоді, стимулювання розвитку їх творчого по-тенціалу, враховуючи визначну роль Українського державного центру "Мала академія наук України" Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України у залученні до систематичної на-уково-дослідної роботи обдарованих і талановитих дітей та молоді, постановляю:

1. Надати Українському державному центру "Мала академія наук України" Міністерства освіти і науки Ук-раїни та Національної академії наук України статус національного й надалі іменувати його - Національний центр "Мала академія наук України".

2.  Надати підтримку Президента України Всеук-раїнському конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук України.

3.  Кабінету Міністрів України опрацювати разом із Київською міською державною адміністрацією та забезпе-

чити вирішення в установленому порядку питання щодо надання Національному центру "Мала академія наук України" необхідних приміщень.

4.  Міністерству освіти і науки України за участю Національної академії наук України, Раді міністрів Ав-тономної Республіки Крим, обласним, Київській, Се-вастопольській міським державним адміністраціям:

вжити заходів щодо розширення мережі по-зашкільних навчальних закладів - територіальних ма-лих академій наук учнівської молоді та вирішення пи-тань розміщення таких закладів, їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

забезпечити вирішення в установленому порядку питання модернізації матеріально-технічної та на-вчально-методичної бази існуючих позашкільних на-вчальних закладів по роботі з обдарованою і талано-витою учнівською молоддю.

5. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місце-

вим державним адміністраціям запровадити систему заохочень та підтримки переможців II і III етапів Всеук-раїнських учнівських олімпіад з базових навчальних предметів, І і II етапів Всеукраїнського конкурсу-захис-ту науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук України, в тому числі шляхом заснування відповідних премій та стипендій.

6. Державному комітету телебачення та радіомов-лення України забезпечити широке висвітлення за-ходів щодо розвитку і функціонування загально-національної системи виявлення та підтримки талано-витих і обдарованих дітей та молоді, створення спри-ятливих умов для самореалізації творчої особистості.

Віктор ЯНУКОВИЧ Президент України

 

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 929/2010

Про Державну премію України в галузі освіти

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України, статей 4 і 11 Закону України "Про державні нагороди України" постановляю:

1. Утворити при Президентові України Комітет з Державної премії України в галузі освіти як допоміжний орган, що забезпечує здійснення Главою дер-жави повноважень із нагородження Державною премією України в галузі освіти.

2. Призначити ТАБАЧНИКА Дмитра Володимировича — Міністра освіти і науки України — головою Комітету з Державної премії України в галузі освіти.

3. Затвердити:

Положення про Державну премію України в галузі освіти (додається); Положення про Комітет з Державної премії України в галузі освіти (додається);

персональний склад Комітету з Державної премії України в галузі освіти (додається).

4. Голові Комітету з Державної премії України в галузі освіти подати у місячний строк у встановленому порядку пропозиції щодо описів та зразків Диплома і Почесного знака лауреата Державної премії України в галузі освіти.

5. Керівникові Державного управління справами утворити секретаріат Комітету з Державної премії України в галузі освіти та призначити керівника секретаріату.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

ЗАТВЕРДЖЕНО

ПОЛОЖЕННЯ Указом Президента України від 30 вересня 2010 року 929/2010

 

 

Положення про Комітет з Державної премії України в галузі освіти

1.  Комітет з Державної премії Ук-раїни в галузі освіти (далі - Комітет) є допоміжним органом, що забезпечує здійснення Президентом України по-вноважень із нагородження Державною премією України в галузі освіти (далі - Державна премія).

2.  Комітет у своїй діяльності ке-рується Конституцією і законами Ук-раїни, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим По-ложенням.

3. Комітет для здійснення покладе-них на нього завдань:

приймає подання, документи та ма-теріали про кандидатів (колективи), які висунуті в установленому порядку на здобуття Державної премії, розгля-дає та аналізує такі документи і ма-теріали;

забезпечує публікацію у друкованих засобах масової інформації списку кандидатів (колективів), які висунуті на здобуття Державної премії, із зазна-ченням номінацій, видатних досягнень кандидатів (колективів) та суб'єктів їх висування, організовує громадське обговорення видатних досягнень кан-дидатів (колективів);

розглядає та обговорює видатні до-сягнення кандидатів (колективів), які висунуті на здобуття Державної премії, внесені документи та матеріали щодо них;

розглядає та аналізує одержані за

результатами громадського обгово-рення зауваження та пропозиції щодо кандидатів (колективів);

утворює спеціалізовані секції Комітету за відповідними номінаціями для розгляду документів та матеріалів, результатів громадського обговорен-ня щодо кандидатів (колективів), які висунуті на здобуття Державної премії, визначає порядок роботи таких секцій;

приймає рішення щодо кандидатів (колективів) на присудження Держав-ної премії шляхом таємного голосу-вання та вносить на розгляд Прези-дентові України пропозиції щодо кандидата (колективу) на присудження Державної премії за кожною номінацією або про невнесення Пре-зидентові України пропозиції щодо присудження Державної премії з відповідної номінації;

організовує в межах компетенції вручення в урочистій обстановці Дип-ломів, Почесних знаків лауреатів Дер-жавної премії та виплату лауреатам її грошової частини;

сприяє поширенню досвіду лауре-атів Державної премії.

4. Комітет має право:

запитувати та одержувати в уста-новленому порядку від державних ор-ганів, органів місцевого самовряду-вання, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій не-

обхідні інформацію, документи і ма-теріали, висновки стосовно доку-ментів та матеріалів щодо кандидатів (колективів), які висунуті на здобуття Державної премії;

запрошувати та заслуховувати на засіданнях Комітету, спеціалізованих секцій кандидатів (колективи), які вису-нуті на здобуття Державної премії, залу-чати до обговорення внесених доку-ментів та матеріалів, відповідних питань представників державних органів, ор-ганів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, уста-нов, організацій, фахівців;

організовувати та проводити в Комітеті відкриті слухання, круглі сто-ли для обговорення документів та ма-теріалів щодо кандидатів (колективів), висунутих на здобуття Державної премії.

5. Комітет утворюється у складі го-лови, заступників голови, одним з яких є за посадою керівник секретаріату Комітету, та інших членів Комітету, які беруть участь у його роботі на гро-мадських засадах.

Персональний склад Комітету за-тверджує Президент України за по-данням голови Комітету.

До складу Комітету включаються в установленому порядку високопро-фесійні, авторитетні, відомі в Україні педагогічні і науково-педагогічні працівники, працівники органів уп-

равління освітою, представники ор-ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадсь-ких організацій, а також учені Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України.

Якщо на здобуття Державної премії висунуто кандидата, який є членом Комітету або його близьким родичем, такий член Комітету не бере участі в роботі Комітету (спеціалізованої секції) протягом розгляду та обгово-рення видатних досягнень кандидата (колективу), під час прийняття рішень спеціалізованою секцією, Комітетом щодо кандидатів (колективів) на при-судження Державної премії у відповідній номінації.

6. Основною формою роботи Комітету є засідання, які скликає та проводить голова Комітету, а в разі його відсутності - один із заступників голови Комітету за його дорученням.

Засідання Комітету вважається пра-вомочним у разі присутності на ньому не менше двох третин від його складу.

Рішення Комітету приймаються простою більшістю голосів членів Комітету, які взяли участь у голосу-ванні, шляхом відкритого голосуван-ня, крім рішень щодо кандидатів (ко-лективів) на присудження Державної премії, що приймаються не менш як двома   третинами   голосів   членів

Комітету, які взяли участь у голосу-ванні, шляхом таємного голосування.

Рішення Комітету оформляється протоколом, який підписується головою Комітету, а в разі його відсутності - одним із заступників голови Комітету за його дорученням.

7. Для здійснення організаційного та іншого забезпечення діяльності Комітету утворюється секретаріат, який очолює керівник.

Керівник секретаріату призна-чається на посаду та звільняється з посади Керівником Державного уп-равління справами за поданням голови Комітету.

Працівники секретаріату працюють на постійній основі.

Керівник секретаріату здійснює керівництво секретаріатом, затверджує його структуру та штатний розпис, при-значає на посади та звільняє з посад інших працівників секретаріату Комітету та вирішує в установленому порядку інші питання, пов'язані з діяльністю сек-ретаріату.

Матеріально-технічне та інше забез-печення діяльності секретаріату Комітету здійснюється Державним управлінням справами.

С.ЛЬОВОЧКІН

Глава Адміністрації Президента України

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України від 30 вересня 2010 року 929/2010

 

Склад комітету з Державної премії України в галузі освіти

ТАБАЧНИК Дмитро Володимирович - Міністр освіти і науки Ук-раїни, голова Комітету

КРЕМЕНЬ Василь Григорович - президент Національної академії педа-гогічних наук України, заступник голови Комітету (за згодою)

АНДРУЩЕНКО Віктор Петрович - ректор Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, голова Асоціації ректорів педагогічних університетів (за згодою)

БЕХ Іван Дмитрович - директор Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України (за згодою)

БОБАЛО Юрій Ярославович - ректор Національного університету "Львівська політехніка" (за згодою)

БОЛЮБАШ Ярослав Якович - директор департаменту вищої освіти Міністерства науки і освіти України

БРЕГІН Михайло Григорович - начальник Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації

ВОРОНІНА Тетяна Василівна - головний редактор педагогічних видань "Дитячий садок" видавництва "Шкільний світ" (за згодою)

ГОНЧАР Неля Григорівна - директор Дніпропетровського дитячо-юнацького центру міжнародного співробітництва (за згодою)

ГОРЮНОВА Віра Зіновіївна - начальник Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації

ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович - ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова Спілки ради ректорів вищих на-вчальних закладів України (за згодою)

ЖЕБРОВСЬКИЙ Борис Михайлович - перший заступник Міністра освіти і науки України

ЗАЙЦЕВА Ірина Павлівна - заступник Міністра освіти і науки України

ЗАПОРОЖАН Валерій Миколайович - ректор Одеського національного медичного університету (за згодою)

ЗГУРОВСЬКИЙ Михайло Захарович - ректор Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", голова Асоціації ректорів вищих технічних навчальних закладів України (за згодою)

ЙОЛКІНА Людмила Володимирівна - Германівський сільський голова, Обухівський район Київської області (за згодою)

КАЧАЛОВСЬКИЙ Петро Іванович - директор Київського вищого про-фесійного училища будівництва і архітектури, голова громадської ради з пи-тань професійно-технічної освіти (за згодою)

КІБИШ Лідія Андріївна - директор дошкільного навчального закладу с.Рогозів Бориспільського району Київської області (за згодою)

КОСИЛО Михайло Юрійович - директор Івано-Франківського обласно-го державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (за згодою)

КРАВЕЦЬ Володимир Петрович - ректор Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (за згодою)

КУДРЯВЦЕВА Людмила Олексіївна - професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президент Всеук-раїнської асоціації викладачів російської мови і літератури (за згодою)

ЛИТВИНЕНКО Лідія Семенівна - директор спеціального загально-освітнього дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку, дітей з затримкою психічного розвитку "Малятко", м.Київ (за згодою)

ЛУГОВИЙ Володимир Іларіонович - віце-президент Національної академії педагогічних наук України, директор Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України (за згодою)

ЛУЦЬКИЙ Максим Георгійович - перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (за згодою)

МАДЗІГОН Василь Миколайович - перший віце-президент Національної академії педагогічних наук України, директор Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (за згодою)

МАЗАРАКІ Анатолій Антонович - ректор Київського національного торговельно-економічного університету (за згодою)

МАКСИМЕНКО Сергій Дмитрович - академік-секретар відділення психології, вікової фізіології та дефектології Національної академії пе-дагогічних наук України, директор Інституту психології імені Г.С.Костю-ка Національної академії педагогічних наук України (за згодою)

МИХАЛКО Світлана Олексіївна - директор Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування (за згодою)

НЕКЛЕСА Вадим Вікторович - директор Дніпродзержинського ви-щого професійного училища (за згодою)

НЕЧИПОРЕНКО Валентина Василівна - директор Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру (за згодою)

НИЧКАЛО Неля Григорівна - академік-секретар відділення педа-гогіки і психології професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (за згодою)

ПАВЛЕНКО Анатолій Федорович - ректор Київського національно-го економічного університету імені Вадима Гетьмана (за згодою)

ПАЛТИШЕВ Микола Миколайович - вчитель фізики загально-освітньої школи І - III ступенів № 5, м.Одеса (за згодою)

ПАЛЬЧУК Марина Іванівна - директор Кримського республікансь-кого професійно-технічного навчального закладу "Сімферопольське вище професійне училище ресторанного сервісу і туризму" (за згодою)

ПОХОДЕНКО Віталій Дмитрович - віце-президент Національної академії наук України (за згодою)

ПРОКОПЕНКО Іван Федорович - ректор Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (за згодою)

РАФАЛЬСЬКИЙ Олег Олексійович - заступник Глави Адміністрації Президента України - Керівник Головного управління документального забезпе-чення

РЄЗНІКОВИЧ Михайло Юрійович - завідувач кафедри акторського ми-стецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого (за згодою)

РОГОВИК Ірина Анатоліївна - директор дошкільного навчального закладу № 350, м.Київ (за згодою)

РУДЕНКО Наталія Іванівна - директор навчально-виховного комплексу "Українська школа-гімназія", м.Сімферополь (за згодою)

СВИРСЬКА Тетяна Іванівна - голова Всеукраїнської асоціації керівників позашкільних навчальних закладів (за згодою)

СУЛІМА Євген Миколайович - заступник Міністра освіти і науки України

СУХОМЛИНСЬКА Ольга Василівна - академік-секретар відділення те-орії та Історії педагогіки Національної академії педагогічних наук України (за згодою)

ТЕЛЄГІНА Вікторія Григорівна - директор ліцею № 100 "Поділ", м.Київ (за згодою)

ТКАЧЕНКО Тамара Віталіївна - генеральний директор Державного спеціалізованого підприємства "Освіта" (за згодою)

УДОД Олександр Андрійович - директор Інституту інноваційних техно-логій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (за згодою)

ЧАЙКОВСЬКИЙ Анатолій Степанович - керівник Навчально-методич-ного центру з історії органів внутрішніх справ Київського національного університету внутрішніх справ (за згодою)

ЧЕМБЕРЖІ Михайло Іванович - ректор Київської дитячої академії мис-тецтв (за згодою)

ШАТАЛОВ Віктор Федорович - педагог-новатор, почесний доктор Національної академії педагогічних наук України (за згодою)

ШИМАНСЬКИЙ Володимир Степанович - майстер виробничого на-вчання вищого і професійного училища № 7, м.Кременчук Полтавської об-ласті (за згодою)

ЯКІР Михайло Семенович - вчитель математики Києво-Печерського ліцею № 171 "Лідер", м.Київ (за згодою).

С.ЛЬОВОЧКІН

Глава Адміністрації Президента України

 

Ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерському Леоніду Васильовичу.

Шановний Леоніде Васильовичу!

6-1Від щирого серця вітаю Вас з днем народження.

У цей день висловлюю Вам найтепліші слова глибокої вдячності і поваги.

Багаторічна плідна діяльність, талант керівни-ка і організатора, мудрість філософа забезпечили Вам по праву чільне місце у когорті найяскравіших вчених, знаних не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами.

Ваш життєвий і професійний шлях — невід'ємна частина становлення і розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка, без перебільшення, найпрестижнішого вищого навчального закладу України, зі стін якого вийшли тисячі висококваліфікованих фахівців, відомих учених, що вписали золоті сторінки в історію освіти та науки.

Переконаний, що Ваш життєвий і професійний досвід й надалі сприятимуть розв'язанню       відповідальних       завдань

освітянської галузі, підкоренню нових вершин вітчизняної науки в ім'я процвітання Української держави.

Бажаю Вам і Вашій родині міцного здоров'я, добра і злагоди, щедрої долі та довгих років щасливого життя.

З повагою

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України

 

 

 

*Святковий акцент*

3-5

30 вересня у приміщенні Міністерства освіти і науки відбулися уро-чистості з нагоди святкування Дня працівників освіти.

Міністерство зустрічало освітян, що приїхали до столиці з усіх ку-точків України, святковим оркестром, а актова зала була наповнена піднесеним настроєм та усмішками.

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник привітав освітян з їх професійним святом та відзна-чив державними нагородами кращих працівників освіти, відповідно до Указу Президента України Віктора Януковича.

Зокрема, за значний особис-тий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, бага-торічну плідну наукову працю і педагогічну діяльність, високий професіоналізм, освітян наго-

роджено орденом "За заслуги" ІІІ ступеня орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та удостоєно почесного звання "Народний вчитель України", "Заслужений працівник освіти України" та звання "Заслужений вчитель України".

"Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня" нагороджено викла-дача Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Тетяну Чаус.

3-4Звання "Заслужений працівник освіти " удостоєні: завідувач ка-федри Житомирського державного університету імені Івана Франка Галина Киричук, ху-дожній керівник і3-1 режисер Народного художнього театру "Ди-восвіт" Тернопільської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів N 22 Тернопільської області Ольга Матвієвська, професор Кірово-градського державного педа-гогічного університету ім. Воло-димира Винниченка Анатолій Ра-цул, директор Луганського об-

ласного багатопрофільного ліцею Лариса Твердохліб та заступник директора департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки Микола Фоменко.

Присвоєно почесне звання "Заслужений вчитель України": вчителю Сумської спеціалізова-

ної школи І-ІІІ ступенів N 10 м. Су-ми Альоні Азаренковій, вчителю Херсонського ліцею Херсонської обласної ради Ірині Гольдріній, вчителю Житомирської міської гуманітарної гімназії N 23 Вален-тині Гуменюк, вчителю Жашківської спеціалізованої школи N1 з поглибленим вивчен-ням окремих предметів Жашківської районної ради Чер-каської області Галині Дідик, вчи-телю Драницького навчально-виховного комплексу "Загально-освітній навчальний заклад" Дра-ницької сільської ради Новосе-лицького району Чернівецької області Валентину Іоніцою, вчи-телю середньої загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів N 50 м. Львова Світлані Керничній, вчителю загальноосвітнього спеціалізованого санаторного інтернатного закладу ІІ-ІІІ сту-пенів "Ерудит" для обдарованих дітей м. Донецька Галині Кра-вець, вчителю Красноармійсько-го навчально-виховного ком-

плексу Донецької області Олені Мігутіній, директору Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ сту-пенів N 3 Уманської міської ради Черкаської області Андрію Піка-люку, вчителю Полтавського об-ласного ліцею-інтернату для об-дарованих дітей із сільської місцевості імені А.С. Макаренка с. Ковалівка Полтавської області Сергію Сапєгіну, 3-3вчителю заг3-2аль-ноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Мала Глуша Лю-бешівського району Волинсь-кої області Анатолію Хвесику, директору республіканського навчального закладу "Сімфе-ропольська спеціальна загаль-ноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів N 2 Міністерства освіти і науки Автономної Рес-публіки Крим" Вірі Шкіровій, керівнику фізичного виховання Кам'янець-Подільського коле-джу харчової промисловості Національного університету харчових технологій Ірині Шутяк та вчителю комуналь-ного закладу "Навчально-ви-ховне об'єднання природни-чо-економіко-правовий ліцей-спеціалізована школа І-ІІІ сту-пенів N8 - позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" Надії Яковлєвій.

Заступник Міністра Євген Суліма вручив відомчі нагороди - нагруді знаки "А.С. Макаренко", "Софія Русова", "Пет-ро Могила", "Василь Сухо-млинський", "Відмінник освіти України" та вручив почесні грамоти Міністерства освіти і науки майже 130 педа-гогічним працівникам.

Щиросердно вітаємо усіх освітян України з професійним святом!

 

Фото Інформаційного агентства "ІМК"

 

 

Вчимося господарювати

Фінансово-господарська діяльність у навчальних закладах — важлива складова успішного освітнього процесу

У Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників відбувся семінар-практикум директорів гімназій, ліцеїв, колегіумів з проблеми " Організація фінансово-господарчої діяльності у гімназії, ліцеї, колегіумі".

З вступним словом звернулася до присутніх Раїса Миколаївна Дзюбак, заступник директора Черкаського обласного інституту працівників освіти педагогічних працівників, кандидат педагогічних наук.

Зупинився на організації фінансово-господарської діяльності Олександр Васильович Саюн, провідний бухгалтер-ревізор цент-ральної бухгалтерії при Головному управлінні освіти і науки.

- Умови оплати праці керівних та педагогічних працівників ліцеїв, гімназій, колегіумів передбачені Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки від 15.04.1993 №102 (надалі в тексті — Інструкція №102). Ставки заробітної плати таким працівникам установлюються згідно з їх кваліфікаційною категорією у розмірах, визначених у додатку 6 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 №557. Керівним та педагогічним працівникам гімназій, ліцеїв, колегіумів посадові оклади (ставки заробітної плати) підвищуються на 10 відсотків (пп. "б" п.28 Інструкції №102). Згідно з п.34 Інструкції вказане підвищення утворює нову ставку заробітної плати (посадовий оклад). Це означає, що усі розрахунки з обчислення зарплати, надання грошової винагороди та до-помоги на оздоровлення здійснюватимуться з новоутвореної ставки (окладу).

Наведемо приклад.

Учителю установлене тижневе навантаження обсягом 23 години. Ставка його заробітної плати відповідає 12-му тарифному розря-ду, тобто 1208 грн. (станом на 01.09.2010). Стаж педагогічної ро-боти — 15 років.

На підставі наведених даних роз-рахуємо заробітну плату цього працівника.

1.           Нова ставка з урахуванням підвищення за роботу в гімназії:

1208 грн. х 10 % =120,80 грн. 120,80 грн. + 1208 грн. = 1328,80 грн.

2. За 23 години викладацької роботи йому слід нарахувати (1328,80 грн. х 23 год.) : 18 год.=1697,91 грн.

3. Надбавка за вислугу років (п.1 Порядку №78) 1697,91 грн. х 20% =339,58 грн.

Отже, заробітна плата цього учителя за викладацьку роботу становитиме : 1697,91 грн. + 339,58 грн. = 2037,49 грн.

Петро Андрійович Куча, провідний бухгалтер-ревізор централізованої бухгалтерії при Головному управлінні освіти і науки Черкаської облдержадміністрації звернув увагу присутніх на правильність ведення обліку земельних ділянок навчального закладу.

— Облік земельних ділянок бюд-жетними установами проводиться відповідно до Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Держказначейства України від 17.07.2000 № 64. Відповідно до пункту 2.6 цієї Інструкції земельні ділянки обліковуються на підставі державних актів, якими посвідчується право власності на земельну ділянку або право постійного користування та встановлюються площа та вартість переданих земельних ділянок на субрахунку 101 "Земельні ділянки". У разі наявності у бюджетної установи державного акту на право тимчасо-вого користування земельною ділянкою, це право має обліковуватись за експертною оцінкою на суб-рахунку 122 "Інші нематеріальні активи" рахунку 12 "Нематеріальні активи". Витрати, пов'язані з виготовленням документації щодо землеустрою, відносяться на фактичні видатки установи. Для відображення вартості земельних ділянок бюджетних установ, які мають державні акти на право власності чи право постійного користування, починаю-чи з грудня 2003 року вартість земельних ділянок обліковується на субрахунку 101 "Земельні ділянки" тільки після обов'язкового проведення експертної грошової оцінки цих земель, проведення якої регламентується Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою Постановою КМУ від 11.10.2002 № 1531 (до грудня 2003 року відображення земельних ділянок у складі основних засобів проводилось за нормативною грошовою оцінкою).У разі наявності у бюджетної установи державного акту на право тимчасового користування земельною ділянкою, це право має обліковуватись за експертною гро-шовою оцінкою на субрахунку 122 "Нематеріальні активи" рахунку 12 "Нематеріальні активи" (з даного питання є роз'яснення ДКУ від 29.04.2005 № 07-04/853-3685).

Дала пораду педагогам про організацію позабюджетної діяльності в навчальному закладі Ірина Вікторівна Топчій, директор департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаського міськвиконко-му.

— Позабюджетна діяльність ефективна, якщо фінансування у гімназіях, ліцеях, колегіумах здійснюється відокремленою бухгалтерією. Це кропітка робота. Серед великого переліку — додаткові освітні послуги, поділ класів на гру-пи, поглиблене вивчення предметів. Позабюджетна діяльність не тільки додаткові освітні послуги, а й благодійні внески приватних осіб, доходи від підприємницької діяльності,

внески від комерційних структур.

Змістовно, цікаво організувала для педагогів психологічний практикум Любов Володимирівна Жеребньова, завідувач обласного центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. На якому розглядалися важливі питання формування психологічної готовності керівника навчального закладу до здійснення управлінської діяльності.

Олена Іванівна Замулко, методист лабораторії природничо — математичних дисциплін Черкаського обласного інституту працівників освіти педагогічних працівників роз-повіла про результати обласного конкурсу " Плани розвитку школи — шлях до ефективної роботи навчального закладу".

— Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти організували конкурс на розробку кращого плану розвитку школи. У конкурсі приймали участь директори навчальних закладів, заступники директорів, всі бажаючі освітяни, зокрема, учасники семінару-тренінгу "Планування розвитку школи", який проходив на базі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Освітяни області поділилися власним досвідом планування роботи навчального закладу. Ефективність роботи школи тісно взаємопов'язана з її удосконаленням. Для поліпшення роботи не-обхідно впроваджувати процеси і стратегії для підвищення якості на рівні школи та місцевого управління освіти. Поліпшення роботи школи — це ретельно спланований і керований процес, який відбувається упродовж декількох років; зміна — це процес, а не подія! Дуже важко впроваджувати зміни в освіті — навіть в одному класі — без внесення змін у школу як організацію; потрібна співпраця вчителів та підтримка директора школи. Поліпшення роботи школи передбачає розвиток навчальної програми, посилення шкільної організації, процес навчання-викладання та підхід до оцінювання.

Людмила Віталіївна Гордуновська, головний спеціаліст Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, Раїса Миколаївна Дзюбак, заступник директора Черкаського обласного інституту працівників освіти педагогічних працівників на завершення семінару організували підсумкову частину "Відкритий мікрофон", де педагоги мали можливість обмінюватися думками, ділитися досвідом.

Надія СТРИГУН

Головне управління освіти і науки Черкаської ОДА

 

Як формувати природоохоронця?

27-29 вересня 2010 року департаментом загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки спільно з Комунальним закладом "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" проведено семінар методистів біології обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти на тему "Формування соціальних та інформаційних компетентностей як складова біологічної та екологічної освіти".

У роботі семінару взяли участь начальник управління освіти і науки Запорізької ОДА Олександр Вєрозубов, заступник начальника Державного управління з охорони навколишнього середовища в Запорізькій області Федір Лихасенко, проректор КЗ "ЗОІППО" Валентина Ястребова, проректор КЗ "ЗОІППО" Катерина Крутій, проректор КЗ "ЗОІППО" Валерій Савін, які ознайомили учасників семінару з системою екологічної освіти і виховання у Запорізькій області та досвідом співпраці з питань безперервної екологічної освіти учнівської молоді управління освіти і науки, Державного управління з охорони навколишнього середовища та обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Марина Апанасенко, доцент кафедри педагогіки, психології і методики викладання природничо-математичних дисциплін КЗ "ЗОІППО" у своєму виступі порушила питання системного та компетентнісного підходів до екологічної освіти.

Олександр Корж, доцент кафедри загальної та прикладної екології і зоології Запорізького національного університету, презентував концепцію регіонального курсу "Екологія рідного краю", основна ідея якого - поєднання екологічної освіти з екологічним вихованням, забезпечення поступового накопичення учнями екологічних знань з 1 по 11

клас. Олександр Рильський, доцент кафедри загальної та прикладної екології і зоології Запорізького національного університету, наголосив на тому, що такі регіональні проекти мають бути створені в кожній області України.

Учасникам семінару було презентовано навчально-методичне забезпечення курсу "Екологія рідного краю": навчальні посібники, розроблені для кожного класу (з 1 по 11), робочі зошити для учнів 1-5 класів.

Головний спеціаліст управління освіти і науки запорізької облдержадміністрації Валентина Хівріч зазначила, що регіональний курс "Екологія рідного краю" вивчається в усіх загальноосвітніх навчальних закладах Запорізької області за рахунок варіативної складової змісту освіти, та проінформувала про досвід інтеграції зазначеного курсу з навчальної програмою Intel "Шлях до успіху" у межах проекту "Соціальна інтеграція та розвиток громадянської відповідальності молоді в Україні". Яскравим підтвердженням такої інтеграції були презентації учнівських екологічних проектів, представлені вчителем інформатики НВК "Мала академія" N 9 м. Запоріжжя Ж.В. Коломоєць і вчителем-організатором гімназії N 19 м. Мелітополя Т.Л. Федотовою.

Надзвичайно змістовною була та-кож практична частина семінару, під час якої методистами методичного відділу КЗ "ЗОІППО" Наталією Гусєвою, Миколою Стрижаком, Іриною Савіч було проведено тренінги з питань методики викладання курсу "Екологія рідного краю", а також май-стер-класи лауреатів Всеукраїнського конкурсу "Учитель року" 1997 і 2008 років: заслуженого вчителя України, вчителя-методиста СШ N 25 м. Мелітополя Євгенії Яковлевої і учителя-методиста гімназії N 28 м. Запоріжжя Галини Яременко.

м.Запоріжжя


*Міжнародне співробітництво*

 

Починати з найменших

Перший заступник Міністра Борис Жебровський взяв участь у Всесвітній конференції ЮНЕСКО з виховання і освіти дітей мо-лодшого віку

27-28 у Москві пройшла перша Всесвітня конференція ЮНЕСКО з виховання і освіти дітей молодшого віку. Понад тисячі учасників із 130 країн світу обговорювали питання щодо захисту прав дітей молодшого віку, створення сприятливих умов для їх розвитку та навчання, а також реформи, що проводяться в різних державах.

За словами Бориса Жебровського, Всесвітня конференція ЮНЕСКО стала масштабним заходом і дуже важливою подією міжнародного рівня у сфері освіти.

Також Перший заступник Міністра освіти і науки України взяв участь у Спеціальному заході "Освіта дітей молодшого віку в

полікультурному світі" та відкритті Міжнародного дитячого садка.

"Мені було доручено вести один з круглих столів конференції. Це дало можливість глибше вивчити досвід інших країн та колег щодо реформування у сфері освіти. Я впевнений, що усе зроблене українським Урядом та Міністерством освіти і науки України з розвитку дошкільної освіти надзвичайно актуальне, адже усі розвинуті країни розпочинали реформу освіти саме з дошкільної. Останнім часом Україна досягла значного прогресу у цій сфері. Моя інформація про запровадження обов'язкової дошкільної освіти в Україні та проведення міністерством у листопаді Всеукраїнської Конференції з питань дошкільної освіти була сприйнята колегами дуже позитивно та з великим інтересом",-розповів Борис Жебровський.

Нові   спільні проекти

30 вересня українська делегація на чолі з Першим віце-прем'єр-міністром України Андрієм Клюєвим перебувала у Мінську з метою участі у дев'ятнадцятому засіданні Міжурядової українсько-білоруської змішаної комісії з питань торговельно-економічного співробітництва. Участь у засіданні брав Перший заступник Міністра освіти і науки України Борис Жебровський.

Під час засідання Комісії, окрім широкого спектра економічних питань, обговорювалися питання щодо стану і перспектив розширення співпраці у сфері науки, технологій та освіти.

Зокрема, відповідно до протоколу засідання, сторони домовилися про проведення до кінця поточного року дев'ятого засідання Українсько-Білоруської комісії з питань співпраці в галузі науки та технологій, а також конкурсу спільних українсько-біло-руських науково-технічних проектів для реалізації в рамках Програми науково-технічного співробітництва на 2011-2013 роки.

За ініціативи Першого заступника Міністра освіти і науки Бориса Жебровського до подальших планів двосторонньої співпраці буде включено питання залучення творчої молоді до науково-технічних розробок.

 

 

 

 

*До якісної освіти*

 

 

5 жовтня 2010 року Міністр освіти та науки України Дмитро Воло­димирович Табачник презентував громадськості портал "Єдине освітнє інформаційне вікно України". Цей проект став вагомим кро­ком на шляху наближення освітянської сфери 41-42-1громадського загалу, забезпечення інтерактивності. Створений за підтримки Міністерства освіти і науки України й інформаційного агентства Світ Освіт пор­тал покликаний об'єднати людей, які так чи інакше пов'язані нашою галуззю. А такими є кожен на різних етапах життєвого шляху. Пре­зентований інформаційний ресурс, розрахований, в першу чергу, на молодіжну аудиторію, вирізняється актуальністю та масштабністю. Головна ж мета його започаткування — сприяти прозорості та інформаційній відкритості в сфері освіти.

Міністр висловив сподівання, що освітній портал стане для студентства таким же41-42-2 потрібним, як і сучасні світові соціальні мережі. Однак його перевагою буде саме мож­ливість подорожувати в світ знань, одержувати інфор­маційно-освітні послуги. Влас­не, портал за адресою osvita.com формуватиметься як соціальна мережа освітянського спрямування. На цьому наголо­сив керівник проекту Олександр Гудков. "З часом портал буде розростатися і вбере в себе аб­солютно всю і державну, і не­державну інформацію в освітянській галузі", - підкрес­лив міністр. У рамках презен­тації Д.В. Табачник також запро­сив усіх студентів спільно з Міністерством освіти і науки Ук­раїни створити Положення про конкурс, згідно з яким 100 кра­щих студентів України і 100 кра­щих аспірантів наступного року змоглиб навчатися за державні кошти у найпрестижніших та найбільш славетних університе­тах світу. Це стане нагодою для самих студентів виокремити ті вимоги конкурсу, що висувати­муться до претендентів на участь та перемогу в ньому. Така основа розроблення Положення органічно поєдналася і з лейт­мотивом створення порталу - формування відкритого інфор­маційного суспільства, в якому кожен має власну думку та може висловити її й бути почутим. Найголовніше в цьому - здолати байдужість та пасивність грома­дян.

Керівник проекту Олександр Гудков та головний редактор порталу Олена Сербинович про­вели своєрідну віртуальну екс­курсію освітнім ресурсом. Вони - його безпосередні творці - мо­лоді та натхненні люди, в силах яких формувати нове. Пані Оле­на наголосила, що "Єдине освітнє інформаційне вікно Ук­раїни" - це перша в нашій дер­жаві інтерактивна платформа для спілкування старшоклас­ників, студентства, викладачів, керівництва ВНЗ, батьків - усіх людей, які певним чином пов'язані з галуззю освіти. Вона містить найновітніші й найповніші бази даних освітніх за­кладів (шкіл, спеціальних шкіл, ВНЗ України), повну нормативну базу (нормативні документи, на­кази, постанови), яка постійно оновлюється, та єдину в нашій державі базу керівних кадрів, де розміщені відомості про всіх керівників та працівників вищих навчальних закладів України. Та­кож портал покликаний надава­ти відвідувачам інформацію про можливості навчання за кордо­ном. Цьому розділу надано особливої уваги, адже він спри­ятиме формуванню відкритого суспільства - відкритого до змін, розвитку, самовдосконалення, чому й сприяє освіта за кордо­ном. Тут публікуватимуться різноманітні анонси, інформація про гранти, олімпіади, сти­пендіальні програми. Творці порталу уже мають домовле­ності з освітніми організаціями Польщі, Німеччини, Великої Британії, які будуть надсилати власну інформацію й найак­тивніші студенти зможуть отри­мувати знання з Європи та світу загалом.

Портал забезпечує пошук інформації за кількома парамет­рами, надає можливість, зокре­ма, знаходити контакті дані різних навчальних закладів Ук­раїни, заходити на їх сайти, за­очно "знайомитися" з керівництвом, дізнаватися про напрямки підготовки та роботу факультетів, використувувати веб-камеру, якщо така існує. З приводу цього пролунав заклик до ректорів встановлювати у ВНЗ такі пристрої, щоб забез­печувати інтерактивність, су­часність, відкритість своїх освітніх закладів. Також з дня презентації проекту почала пра­цювати книга скарг, в якій змо­жуть залишати свої відгуки сту­денти, школярі, їх батьки й самі викладачі. Ці дописи, за обіцян­кою Д.В. Табачника, щодня пе­реглядатимуть працівники МОН України та будуть приймати відповідні рішення з приводу тих чи інших питань.

41-42-3Інтерактивності сайту сприя­тиме реєстрація його користу­вачів, яка надаватиме кожному персональну окрему сторінку. Вона забезпечуватиме мож­ливість долучатися до форму­вання інформаційного простору шляхом надсилання новин, анонсів подій освітянської га­лузі, фотозвітів зі студентського життя, додавання відео, участі в форумі. Модерація ж стосувати­меться виключно норм спілку­вання і не обмежуватиме корис­тувачів у можливості обговорю­вати різні освітянські питання, спілкуватися між собою. Уже сьогодні, за словами Олени Серибопович, домовлено, що ав­тор найкращого, "найживішого" репортажу зможе зустрітися з Дмитром Володимировичем Табачником та обговорити з ним найактуальніші студентські про­блеми. Усі ж зареєстровані ко­ристувачі зможуть спілкуватися з редакцією порталу, матимуть нагоду стати його авторами. Це особливо цінно для майбутніх журналістів, які здобуватимуть практику, висвітлюючи актуальні освітянські питання, надсилаю­чи оперативні новини із шкіл та ВНЗ.

Новостворений проект покли­каний завжди відповідати запи­там своєї аудиторії. Саме тому на порталі відкрито електронну

бібліотеку, що сьогодні скла­дається з підручників для 10 кла­су, друкована версія яких, як відомо, затрималась. На сайті ж їх можна переглянути, заванта­жити та за потреби роздрукува- ти в повному обсязі або декілька сторінок. Надалі ж фонди бібліотеки планують поповнюва­ти. Справжньою новинкою в інформаційній освітній галузі, що не порадує багатьох, стане запровадження розділу "Шибе­ниця", в якому публікуватимуть­ся списки на відрахування. Так, студент, який не надає належної уваги навчанню не зможе прихо­вати цього від батьків. Міністр в ході презентації наголосив, що надалі планується створення подібного списку, в який вклю­чать прізвища тих викладачів, яких суд визнає винними в ха­барництві. Для запобігання будь-яких правопорушень в освітній галузі також на порталі буде розміщена база тестових випробувань за всі роки, тому кожен зможе перевірити чи складав конкретний громадянин тести і з якою оцінкою. Також МОН України передаватиме ре­зультати всіх Всеукраїнських олімпіад і відкритих конкурсів захисту МАН, 41-42-4щоб заздалегідь ректори знали про талановитих дітей.

Сьогодні як для майбутніх фахівців, які ще сидять в на­вчальних аудиторіях, так і для самих викладачів гостро постає проблема працевлаштування. її вирішення - одне з пріоритетних завдань порталу "Єдине освітнє інформаційне вікно України". На ньому створений відповідний розділ, в якому можна буде знайти місце роботи. Крім того, МОН України буде заздалегідь оприлюднювати всі вакантні й потенційно вакантні місця у ВНЗ, щоб створити справді кон­курс кращих викладачів. Це дасть можливість, за словами пана міністра, перемогти фор­мальну виборність в університе­тах, забезпечить оновлення кадрів та відкритість здійснення кадрової політики. Таким чином запроваджуватиметься досвід провідних університетів світу.

Презентація новоствореного інформаційно-освітнього ресур­су, що поступово набуватиме рис соціальної мережі, стала приводом для розмірковувань на тему подальшого впровад­ження новітніх технологій в освіту, зокрема запровадження в навчання школяра електронної книги. Вже наступного року Д.В. Табачник пообіцяв забезпечити електронними книжками всіх дітей з неповних родин та дітей-сиріт, а згодом - й інших учнів. Також проводиться співробітництво із зарубіжними партнерами, результатом якого найближчим часом має стати безкоштовна інтернетизація - підключення до бездротового швидкісного Інтернету 100 (50 сільських та 50 міських) шкіл.

Запроваджені інновації пере­конують, що за допомогою пор­талу кожен має можливість до­лучатися до формування єдино­го освітнього простору в Україні. Це і школярі, і студенти, і жур­налісти - всі ті, кому не байдуже майбутнє держави, яке безпо­середньо й формується в освітній галузі. Вони мають унікальну можливість взяти участь в оцінювання та рейтингуванні вищих навчальних за­кладів, донести до Міністерства освіти і науки України інфор­мацію про життя у своєму на­вчальному закладі. Наразі пла­нується створити й рейтинг шкіл, насамперед, для батьків, аби вони могли зробити обґрун­тований та виважений вибір що­до подальшого місця навчання їх дітей. Уже сьогодні у розділі "Цікаве" розглядаються і про­блеми дошкільної освіти. Для того, аби роботодавці могли до­лучати на підприємства справжніх фахівців, на порталі користувачам надана мож­ливість перевірити до­стовірність диплому будь-кого. Тобто кожен напрямок роботи новоствореного  ресурсу

підкреслює його практичність та здатність допомагати відвідува­чам бути активними творцями сучасного інформаційного сере­довища в галузі освіти, отриму­вати відповіді на питання, що їх хвилюють сьогодні.

Світлана ГОРСЬКА

Кор. "Освіти"

 

 

*Його величність вчитель*

 

Неповторима музика сердечності

Саме в школі живуть, пере­тинаючись і вибухаючи найсильніші із людських по­чуттів. Що, не так? Олена Віталіївна Семко нам не дасть заперечити. Вона слу­хає і чує школу серцем. Жод­ну нотку в настрої, в погляді, в міміці дитини не пропус­тить, не 41-42-5лишить поза увагою. Настрій читає по очах і в ту ж хвилину корегує. Потрібним словом, дотиком руки, про­сто привітом, або навіть... сповіддю. Вона відчуває то­нальність школи. До найви­щих регістрів її абсолютний слух музиканта перекладає дитячий сміх чи розпач, вигу­ки, скоромовку і шепіт в енергійні мелодії ранків, пе­рерв, емоційного післяуроччя. Бо надзавданням, або просто — своїм посадовим обов'язком вважає творення з того усього — гармонії і гармонійності у стосунках, намірах, взаєминах, у праг­неннях і переживаннях. Вона — завуч з виховної роботи. І твердо вірить, що центральнішої місії у школі не бу­ває. Це дуже поверхове, з її погляду, сприйняття функції школи — дати знання. Ви ба­чили відмніницю, яку одно­класники не поважають, або ігнорують? У чому тут загро­за? Чия біда? Дитини? Ко­лективу? Чи майбутнього? У Олени Віталіївни таких про­махів не буває. Вона ще до того створить ситуацію, змінить атмосферу, зініціює випадок, щоб та одна дити­на, особливо підліток перепрограмувалася, зрозуміла гідність і достойність, натх­ненно пережила свої не­приємності і усвідомила справжні цінності. Бувають безвихідні ситуації, так. В цьому вона погодиться з ва­ми. Але не буває безвихідних відносин. Люди, які пішли в самостійне життя з-під її пе­дагогічного крила, ніколи не втрачали і не втратять особистісної високості. Пустощі й капризи Олена Віталіївна ніколи не приєднає до звину­вачень учня. В них вона швидше побачить симптоми дитячих бід. Бо сім'ї в діагно­стуванні їх благополучності завжди поділяє на зовні бла­гополучні і справді благопо­лучні. А серед матеріально забезпечених сімей часто виявляє оту зовнішньоблагополучність. За парканом ма­теріальних гараздів Олена Віталіївна часто зустрічає ду­шевний біль дитини, важкі переживання особистих неприємностей, втрату ілюзій і захоплень. Тоді постає гло­бальне питання — як пере­жити втрату? Самотужки, — буває що й неможливо. І тільки такий рятівник як вона, що поєднує у собі май­стерність, навики й дар і пе­дагога, і психолога і навіть, в чомусь, і духівника — лікує і рятує.

А, оскільки, педагог вона надзвичайний і незвичайний то, зрозуміло, що й підходи шкільної адміністрації та й освітянського керівництва району до такої особистості

відповідні. Тож, згідно спеціального, окремого нака­зу Олена Віталіївна, як виня­ток (в футболі це назвали б — граючий тренер) завжди пра­цює не тільки завучем, а па­ралельно ще й класним керівником. У неї гостра внутрішня потреба не лише спрямовувати виховну робо­ту через інших вчителів, але й вести крізь різні вікові пороги свій власний клас.

Олена Віталіївна перекона­на, що від неї, для забезпе­чення морального балансу дитячого колективу кожен раз вимагається щось нове, щось несподіване. Так уже більше трьох десятиліть. І, хоча з її незмінної Київської спеціалізованої школи №57, з її особистої шкільної лабо­раторії авторської педа­гогічної творчості пішли у світ сотні справжніх людей, кра­сивих особистостей, достой­них громадян, вона ніколи не припуститься виховного тра­фарету, повтору, дублю. Во­на переконана, що не існує двох однакових внутрішніх світів, двох подібних харак­терів, вдач, двох сукупних уяв про розумне і неприйнятне.

Можливо її дуже обережна, але щоденна, іноді "хірургічна", а іноді "пластич­на" практика на душі яка роз­вивається, забезпечила Олені Віталіївні ту педагогічну творчість і озброїла тією пе­дагогічною компетентністю, яка сьогодні уособлює її ви­сокий педагогічний автортет, — її статус арбітра у надзви­чайних ситуаціях. І те, що надзвичайних ситуацій у 57- мій київській школі практично майже не буває — гарантує чарівний світ дитячих таємниць. Світ чистий і недо­торканний, втручатися в який, чи осквернити який тим втручанням, Олена Віталіївна не дозволить нікому.

Молодим вчителям, які приходять на роботу41-42-6 у цю славнозвісну дуже престиж­ну школу, завуч з виховної одразу наголошує: "Ви прийшли працювати в шко­лу, а тут шкала моральних тонкостей вища і у де чому навіть делікатніша від при­таманних храму. І тут сказа­ти, "не нашкодь", це нічого не сказати. Бо в школі у кож­ної людини, тільки уявіть, — минає дитинство, відбу­вається переправа до інших реалій — у юність. На цій унікальній переправі одне бачення світу змінюється другим. Велика інтелекту­альна напруга в засвоєнні цілих пластів нової інфор­мації поєднується з особистісними душевними по­ривами: з радістю і печал­лю, стражданнями, душев­ним болем від здебільшого нерозділеної закоханості. Зовнішні риси і риси харак­теру дуже різняться в лю­дині. Не ототожнюйте. Пам'ятайте про важливість дитячих і підліткових вра­жень. Не розчаруйте школя­ра у його передчутті нашої з вами досконалості, щирості і сердечності".

Олена Віталіївна промовляє це не з трибун, не під час пед­рад, семніарів чи зборів. Міри­лом ефективності впливу вва­жає особистий контакт. Дослідила це на собі, прий­шовши у цей колектив ще в 1978 році. Бо зустріла диво­вижних наставників, першою з яких була авторитетна вчи­телька математики Ганна Іванівна Співакова. Окрім ви­кладання улюбленого предме­та Ганна Іванівна насолоджу­валась у вирощуванні, у фор­муванні достойної педагогічної зміни. Жодної нарочитості, менторства, адміністрування не було у її спілкуванні з випу­скниками педагогічних інсти­тутів та університетів. Ганна Іванівна переймалася особис­тими і побутовими проблема­ми молодих спеціалістів, а в здавалось би дуже приватних розмовах, вкрапляла надзви­чайно важливу фахову інфор­мацію. Ветеран школи пара­лельно діагностувала творчі і організаторські можливості новачків, випробовувала їх на людяність і доброзичливість. А визначившись, всіляко просувала. До речі Віктор Денисенко, нинішній директор 57-ї школи, а у ті роки зовсім моло­дий вчитель математики спра­вив на талановиту ветеранку особливе враження. Вона відчула в ньому і педагогічний і математичний хист. А за­хворівши, передала саме йому свої години й. пішла у вічність. Молодесенька Олена Віталіївна, яку Ганна Іванівна також одразу відмітила, набли­зила до себе і возвела на рівні серця в ранг рідних душ, дуже важко переживала втрату старшого друга. Але її підтри­мала, (така вже звичаєва нор­ма взаємин у 57-мій), оточила увагою Людмила Дмитрівна Яковлєва, що згодом дев'ят­надцять років майстерно очо­лювала школу. Талановиті

старші вчителі передали Олені Віталіївні дух опікування, шеф­ства, наставництва. Тому те­пер для неї в школі турботу серця складають, як учнівський, так і педагогічний колективи, особливо початкуюча частина. Потреба готувати гідну зміну і потреба поповню­вати духовне, естетичне та навіть і побутове життя вчи­телів натхненним змістом ок­рилюють Олену Віталіївну. Роблять кожен її день і особли­вим, і красивим. Вона співає і грає сама. Бо за першою освітою — музично-педа­гогічний факультет Київського педінституту ім. Горького — диригент, керівник хорового колективу. Зорганізовує во­кальні ансамблі, співочі гурти. Дитячі й дорослі. Вона знає, що саме в пісні наш народ за­карбував усі мрії і радощі, ду­шевний біль і печаль. Тому Олена Віталіївна від будь-якої психологічної травми може за­пропонувати пісню і рятує піснею. її чистий голос ніколи не фальшивить. Співає сама і передає цей дар новим по­колінням.

41-42-7Друга її вища освіта — істо­ричний факультет педуніверситету ім. М. П. Драгоманова. А уроки, факультативи, семінари такі ж творчі, одухо­творені, глибокі і. зворуш­ливі. На закріплення ма­теріалу організовує подорожі у старовинні українські замки, кріпості, ландшафтні парки і монастирі. Первинним у таких виховних заходах Олена Віталіївна бачить не інфор­мацію і знання, а психологічні випробування дитини — вра­женнями, труднощами, не­обхідністю допомагати іншим. Бо вибороти людину, відстояти в ній краще, Богом

їй дане, Олена Віталіївна вва­жає найвищою майстерністю. А ще більше — обов'язком. Виконані під її керівництвом наукові розвідки школярів здобували відзнаки Малої Академії Наук. Бо завжди оригінальні, глибокі, граничать з відкриттями.

Не всі і не завжди ро­зуміють і поділяють прагнен­ня педагога до нестандарт­ності, пошуку динаміки у ро­боті. Та її твердість і переко­наність непохитні. Якось їй, дитячому кумиру, довелося викликати несприйняття всього свого улюбленого класу, мовчазну стіну і навіть спротив. Коли один хлопчина  вчинив право­порушення, діти одностайно засудили вчинок і відмежува­лись. Правоохоронці ізолю­вали юнака у відділі міліції. Чекали суду. І лише вона. Ви бачили таких класних керівників? Всі ночі не покине відділок. Переконуватиме. Проситиме. Виставить неза­перечні, хоч і не юридичні, за­те загальнолюдські і мо­ральні доводи. Юнака звільнять. Й лише тоді клас прозріє. Прийде до неї. Дехто навіть із слізьми, всі разом зі словами вдячності, з ро­зумінням, що за будь-яких обставин потрібно боротися

за людину, вірити й допома­гати. Спливе не мало води, а сміливий вчинок педагога ви­пускники розповідають мо­лодшим друзям і він житиме у школі, невідємно від багатьох інших шкільних бувальщин, героїчних і ліричних. Як живе у цій школі її особиста любов.

Бо зустріла Олена Віталіївна тридцять два роки тому саме тут у 57-мій школі і свою41-42-8 долю — талановитого, молодого, красивого Миколу Семка. Він викладав біологію й хімію, також гарно співав, а з дітьми був уважний, роз­судливий, толерантний. Енергійність Олени його вра­зила. Адже не кожен вчитель міг так безапеляційно переконати адміністрацію, що са­ме його предметному кабіне­ту потрібно оснащення за ос­таннім словом техніки. Олені це вдавалось, в кабінеті му­зики з'явились наймодніші тоді "Ямахи". На кожного. І навушники на кожного. І май­же кожен школяр, хто бажав, вдало підбирав мелодії. А які перемоги здобувала школа на популярних конкурсах і ог­лядах художньої самодіяль­ності! В тих перемогах про­звучав і вступний акорд їхніх з Миколою взаємин.

Сім'ю створили на хвилі прекрасного захоплення од­не одним, а вже життєві ви­пробування зміцнювали по­чуття. Народжувались і підро­стали власні діти. А турбота про дітей шкільних, любов до них і щире батьківське став­лення не зменшувались ніко­ли. Більше того, — загострю­вались. Досі шкільні ветерани пригадують, як одного літа працював шкільний табір в сільській місцевості. Олена Віталіївна, як водилось, з школою — в таборі. Микола Якович з двома синами приїхали провідати її. З кухні Олену Василівну й запитують: "Скільки осіб сьогодні в нас вечеряє?" Вона, не задумую­чись, чітко вигукнула: — "283 своїх і троє чужих!".

Цей спогад і нині викликає веселу посмішку. Але тут у Києві, у рідній школі, для по­дружжя Семків і справді всі учні рідні. Микола Якович за­раз працює завучем з адміністративно-господарсь­кої роботи. Це дуже відповідальна ланка у такій велетенській навчальній уста­нові. Про те, як віддається він своїм обов'язкам свідчить не лише виключний порядок, — сяяння класів, кабінетів, залів і справжня свіжість коридорів, а й технічна справність і чітка робота усіх технічних підрозділів й систем.

Микола Якович щиро поділяє думку дружини, про школу, як храм почуттів. Знає, що живуть в ній юнацькі закоханості — наші душевні дорогоцінності й оточувати їх мусить краса. Про неї й дбає. А ще підтримує Олену Віталіївну у прагненні показа­ти учням красу не лише рідної землі. Облаштовують цікаві подорожі у дивовижні місця і до найкрасивіших міст. Хоча сам їде не по враження, скоріш, щоб стати у дорозі для своїх юних підопічних му­дрим співбесідником, і мене­джером-гідом, охоронцем, й акомпонувати на гітарі ту­ристські пісні. Адже подорож є також виховною системою і способом відкривати підлітку

чарівний світ взаємин, при­язні, світлої радості. Миколу Яковича люблять діти в школі не менше ніж Олену Віталіївну. Люблять їхній оп­тимістичний тандем. Ну а за- гальношікільне середовище позитиву!

Взагалі то, кожен, хто сьо­годні тут очолює відповідальні напрямки виріс у такій аурі і формувався нею. Мабуть тому

природньо звучить із вуст за­вуча: "двісті вісімдесят троє своїх". Якось Людмила Дмитрівна Яковлєва, що бага­то років очолювала школу, ха­рактеризуючи членів команди на сторінках шкільної, але за рівнем професійної газети, сказала: "Олена Семко — потрясаючої енергії, відповідаль­ності, умінням брати на себе відповідальність і вирішувати найскладніші проблеми". Доречі, Людмила Дмитрівна пе­редала свій директорський пост, як свого часу Ганна Іванівна Співакова кафедру математики тому, ж таки — Віктору Юрійовичу Денисенку.

Передала. У цьому слові криється мабуть найго­ловніший бренд успіхів шко­ли: тут не приживаються "ва­ряги". Тут живуть дуже гли­бокі, красиві внутрішні тра­диції. І кожна особистість пе­дагога виростає у них і з них. Стає з рештою не кимось, а саме — собою, єдиним і не­замінним. Якщо вже шкільні "аксакали" розгледять у початкуючому вчителеві педа­гогічний дар чи хист, то і створять можливість йому яскраво проявитись і не до­пустять "утічки" кадрів.

41-42-9Хоча навіть над самою Оле­ною Віталіївною така загроза свого часу нависала.41-42-10 На по­чатку дев'яностих, коли "за­тримки" в виплаті педагогам зарплати переросли в роки й не допомагав підробіток при­биранням кабінетів і миттям вікон, і ставка не виплачувана вчительська всеодно ж рівня­

лась лише тридцяти дола­рам, а синочки Максим, Ва­лентин, й Микола особливо швидко виростали із черевиків і курточок, безвихідь штовхнула природженого пе­дагога Олену Семко у ніший фах, в бухгалтери. Вони тоді у нових фірмах отримували майже вдесятеро більше — по двісті доларів. Готовність будь-що, виходити з склад­них обставин Олені прищепи­ла її мама, яка виросла круг­лою сиротою, (в дев'ять років залишившись без батька, а в одинадцять вже й без матері) та не втрачала ніколи смаку до життя і віри в інших.

Тож, маючи життєвий при­клад, та й здібностей було не позичати, опанувала нову справу швидко. Ситніше ста­вало у їхній квартирі, а от у серці. Цифри і папери — німі й холодні — затискали душу. Без щебету, без маси запитів у школярських очах, робилося нестерпно. Школа снилась. Хлопчики й чоловік відчули це: "Потрібно повер­татись. А скруту, якось гур­том витримаємо".

І знов шкільна стихія за­гоїла усі прикрості, всі про­тиріччя в боротьбі сумління із обов'язком. А ті випробуван­ня ще раз підкреслили — найвищий ступінь щастя: займатись тим що любиш, що твоє. Тож ще й стали уро­ком для синів. Бо виросли трудолюбивими і справді щи­ро людяними. Це тішить, гріє, додає снаги.

- Дуже тонкі вони у нас і ду­же совісні. Закінчували різні університети. А зайняті у га­лузі мистецтва, усі. Цьому сприяло наше постійне праг­нення естетики в житті. А лю­дяність? Тут прикладом їм батько Микола Якович. Як ставився він до своєї мами, з якою ніжністю й терпінням її доглядав. Я її також дуже по­важала. Раїса Олександрівна така інтелігентна, вишукана зовні. І хоч працювала вона насправді лаборантом, всі думали, що вчителька.

Відчули? Вчителька для

Олени Семко це найвища суспільна іпостась. Хоч в своїх учнях прагне підтрима­ти й активно розвивати кожен талант, чи схильність, чи стремління. Лише б відчути внутрішню потребу в дитині і зацікавленість, тоді знайде слова і безліч прикладів. Частіш з літератури, із свого досвіду, із телебачення, га­зет, кіно. Головне, щоб до­помогти зрозуміти приваб­ливість того що зацікавило і спрямувати. Або ж зуміти визнати: це не моє.

Про таланти десятого "В" розповідає, як поему. Деся­тий "В" про неї лаконічніше: "А у нас дуже класний клас­ний керівник". І класність ця цілковито підтримує ще одна, дуже важлива, скажемо так — пришкільна спільнота — батьки. Вона не визнає фор­мальні збори, хоча й такі бу­вають необхідними. Олена Віталіївна з цих дуже різних дорослих людей творить та­кож стійкий колектив, об'єднаний конкретними за­вданнями, турботами. Без участі батьків, вважає, усі родзинки виховної роботи можуть виявитися марними. А ось їхня підтримка дитячих захоплень, уподобань, їхня вчасна поінформованість про успіхи, перемоги, гарні вчин­ки дочок і синів творить так потрібне дитячій душі пози­тивне оточення, психологічну комфортність, так бажаний стан щастя.

І сама також перебуває в тому стані, як тільки поба­чить, що справді в дитини ви­ходить, їй вдається, це варто розвивати. І цей учень — зірка, і цей — зірочка, і на­ступний... не клас, а просто зоряне якесь небо, подумалось. Але, коли Олена Віталіївна простягнула кілька номерів шкільної газети, по­вторюсь, виконаної про­фесійно, і підкреслено дода­ла: — "Редактором у нас тут учениця — Аня Романова, теж з мого класу. Ось зверніть увагу на її особисті публікації. Яке легке перо, яка спосте­режливість".

Я прочитала дещо. Потім вже вдома перечитувала інші роботи дівчинки і заголовки й рубрики. Відчула, так, це зірочка. З майбутнім — ціка­вого публіциста, з позицією, баченням, ім'ям. І зраділа за неї, що послала їй доля таких педагогів, які вчасно поміча­ють і підтримують дар. І за те, що коли стане вона про­фесіоналом, як і інші її одно­класники, кожен у своїй об­раній справі, не розгубляться у виборі між обмеженням і свободою. І скільки б не ми­нуло років у душі Олени Віталіївни їхні життєві успіхи звучатимуть фанфарами. Бо це і її успіхи — успіхи вчителя від Бога. Може тому й наро­дилась вона саме на День Учителя?

Ольга КОНОВАЛЕНКО,

головний редактор

тижневика "Освіта"

 

 

Вища школа: творчість

Світ живої драматургії

Знайти себе у житті, не схиби­ти перед вибором, не стомитися від щоденного марафону. Такі проблеми постають перед кож­ним. І шляхів їх вирішення може бути безліч. Сьогодні, на жаль, більшість із них не лише не допо­магають пізнавати світ та себе у ньому, але й зводять на манівці. Однак і протидія такій тенденції існує. Зосереджена вона у теат­рах. Там можна бути глядачем, але ніхто не завадить стати акто­ром, навіть якщо не маєш спеціальної освіти.

Цю думку ось уже вісім років підтверджує аматорський театр-студія "Райдо". Він був заснова­ний при Центрі культури та мис­тецтв Київської державної ака­демії водного транспорту імені Петра Конашевича-Сагайдачного зусиллями професійного ре­жисера та драматурга Юрія Олексійовича Сушка. І сьогодні ця людина не втрачає ентузіазму та намагається передавати його своїм партнерам. Саме такими для режисера стають актори тру­пи. І хоча за 8 років вони неодно­разово змінювалися, для кожно­го тут був відкритий "Дім, Збудо­ваний на Любові". Так про "Рай­до" говорить пан Юрій. Найго­ловніше тут — не боятися роз­крити себе і грати так, як відчу­ваєш роль. Така особливість са­ме аматорських колективів, де не надягнеш професійну маску, не сховаєш емоції за технікою. Тому гра тут завжди щира й відверта. Саме таке мистецтво допомагає його творцям знахо­дити себе.

Для кожного із акторів "Райдо" участь у колективі стає чимось особливим: майданчиком для са­мовиховання, широким полем для різноманітної творчості і навіть великою родиною. Об'єднує всіх загальний процес Творчості, який починає існувати поруч із Життям.

Аматорська гра водночас не позбавляє акторів відповідаль­ності. Адже вони представники проблемного театру і творять для глядача, який насамперед хоче думати. Відповідно добирається й репертуар. Це мають бути дра­ми, що змушують замислитися, зрозуміти, пропустити через се­бе. І завжди найголовнішими за­лишаються щирі емоції. Серед зіграних вистав — трагедія "Касандра" в інтерпретації Лесі Ук­раїнки, життєва комедія "Шляхет­ний дон" за п'єсою київського драматурга Сергія Щученка, лірична комедія "Ці вільні мете­лики" за твором відомого амери­канського митця Леонардо Герша. Кожна із них — наближення до розуміння призначення люди­ни в цьому світі та усвідомлення ролі любові в ньому. А відбува­ються такі глобальні процеси на основі думки, що обов'язково по­селяється в головах та серцях ак­торів та глядачів.

Заснований як студія худож­ньої самодіяльності сьогодні "Райдо" — репертуарний театр. На кожний сезон заплановано зазвичай три-чотири спектаклі, які колектив демонструє у вихідні дні в актовій залі Коледжу морсь­кого та річкового флоту, що на Оболоні. У театрі грає молодь, відповідно, і глядачами стають переважно їх однолітки. Однак, за словами режисера Юрія Суш­ка, близько третини глядацької аудиторії сьогодні — люди у віці від 20 до 60 років. Знаходити од­нодумців допомагають соціальні мережі та й просто щирі відгуки друзів, знайомих. Усі декорації до вистав, грим, сценічний реквізит

— творіння рук самих акторів. Тож участь в аматорському театрі допомагає знаходити в собі раніше приховані здібності й та­ланти. Вистави ж проходять без­коштовно, що так важливо для сучасного глядача-студента. Уже наприкінці вересня творчий ко­лектив "Райдо" планує відкриття нового, третього сезону, на яке запрошує всіх небайдужих до те­атрального дійства.

Тим часом молоді актори відправилися на своєрідні "гас­тролі", аби взяти участь у IV Міжнародному фестивалі не­державних театрів "Живи", що проходить в Криму на мисі Тарханкут. Такий захід — мож­ливість для театральних колек­тивів із різних міст та держав збагатитися досвідом одне од­ного. Для "Райдо" — це і чудова нагода зустрітися із давніми друзями. Адже театр-студія Академії водного транспорту вже не вперше бере участь у цьому фестивалі. І минулого ро­ку став його лауреатом за вклад у розвиток театрального мис­тецтва. Вистави на сценах Ук­раїни для колективу "Райдо" по­волі стають звичною річчю. Так, з 2008 року він є постійним учасником Відкритого міжна­родного фестивалю молодіжних театрів "Південні маски", де вже встиг отримати дипломи "За кращу жіночу роль" (його заво­ювала молода акторка Олена Федірко), "За творчий злет", а цього року — "Бронзову маску"

—        третю премію. Також акторів аматорського театру запрошу­вали на "Антонич-фест" 2009 року, де вони інсценізували вірш Богдана-Ігоря Антонича "І". Вся гра була побудована ви­ключно на асоціаціях, і тому стала щирим виявом людських емоцій та почуттів. Колектив "Райдо" брав участь і в теат­ралізованому дійстві "Київська фортеця" з виставою "Шляхет­ний дон". Пан Юрій поділився планами у подальшому розши­рювати фестивальну та кон­курсну географію театру.

Таку творчу активність театру- студії можна пов'язати із назвою колективу, яка походить від скан­динавського слова "шлях". Життя у "Райдо" — це насамперед шлях

—        до пізнання себе, до розуміння особливостей діалогу актора із глядачем, до усвідомлення того, що театр — дім, в якому можна стати успішною людиною. Цей успіх завжди визначатиметься лише власними досягненнями та вмінням знайти себе у світі та створити світ у собі.

Світлана ГОРСЬКА

кор. "Освіти"

 

 

*Постать*

Доля неначе вишитий рушник

 

Героїня цієї публікації належить до династії педагогів. "Вибір професії не був для мене проблемою, — гово­рить Марія Іванівна. — Я ще з дитин­ства мріяла стати вчителькою, адже виросла у сім'ї сільських інтелігентів. Мати Андрусишин Ганна Василівна була вчителькою початкових класів, а також моєю першою вчителькою. Ще з дитинства пам'ятаю, як мама готувалася до уроків, позакласних заходів, батьківських зборів, читала педагогічну пресу, перевіряла зоши­ти. Шляхетна, розумна, талановита, вона вміла дуже гарно малювати, співати, грати на домбрі, каліграфічно писати, майстерно ліпити з пластиліну, керувала сільським хором. "Серце віддаю дітям", — ці слова В.О. Сухомлинсь- кого повністю можна віднести до неї, її педагогічної діяльності. Ч а - байовська Марія Іванівна, Філолог, педагог, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мови та методики викладання в початковій школі Національного педагогічного універ­ситету імені М.П. Драгоманова.

Вона — відмінник освіти Ук­раїни, нагороджена грамотами Міністерства освіти і науки Ук­раїни, лауреат відзнаки "Кращий освітянин 2009 року".

Народилася Чабайовська Марія Іванівна 30 вересня 1955 року в с. Хоростець Бережанського (нині Козівського) району Тер­нопільської області.

Батько Андрусишин Іван Петро­вич — яскрава особистість, свідо­мий громадянин і патріот неза­лежної України. У народі кажуть: "Той, хто посадив дерево, спору­див будинок, виростив дітей", — немарно прожив на землі. Це кре­до його життя. Працював секрета­рем сільської ради, завклубом, комірником, інженером по га­зифікації. Побудував Будинок культури, колгоспну комору, церк­ву, згодом газифікував село".

У сім'ї, крім Марії Іванівни, було ще двоє дітей. Брат Андрусишин Богдан Іванович, доктор історич­них наук, професор, дійсний член Української академії історичних на­ук та АН Вищої школи, член-кореспондент Української академії політичних наук, директор Інститу­ту політології та права, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Інституту політології та пра­ва Національного педагогічного університету імені М.П. Драгома­нова. Сестра Кархут Олександра Іванівна, директор школи у рідно­му селі.

Освіту здобувала у Хоростецькій восьмирічній школі в 1962-1970 рр., (за відмінні успіхи у навчанні наго­роджена похвальною грамотою); Чортківському педагогічному учи­лищі (1970-1974 рр.) за спеціальністю "Викладання в почат­кових класах загальноосвітньої школи", яке закінчила з дипломом з відзнакою (директор Підручний Андрій Дмитрович, заступник ди­ректора з навчально-виховної ро­боти Компанієць В.С.; груповий керівник Віра Омелянівна Подольчук; викладачі Пономаренко Н. Я., Москальонова В.Г., Компанієць А.А. та ін.). Училище дало їй різносторонню підготовку. Вона вивчала методики різних предметів почат­кової школи, навчилася проводити уроки та позакласні заходи в 1-4 класах, виготовляти наочність, гра­ти на музінструментах, малювати, шити, вишивати, каліграфічно пи­сати; співала у загальноучилищному хорі та ансамблі дівчат ( керівник В. О. Подольчук), займалася спор­том. За час навчання в Івано- Франківському державному педа­гогічному інституті імені В. Стефаника (1974 — 1978 рр.) здобула спеціальність "Українська мова і література" та отримала диплом з відзнакою (викладачами були відомі вчені: О.А. Устенко, Ю.Ф. Кочерган, В. Д. Хрущ, І.І. Ковалик, В.Т. Полєк, М.П. Лесюк, Л.І. Батюк , Л.М.Кіліченко, Е.С. Лисенко та ін.). Навчалася в аспірантурі у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгомано­ва за спеціальністю "Теорія і мето­дика навчання української мови". В аспірантурі у період становлення М. І. Чабайовської як науковця вона спілкується з такими провідними фахівцями в галузі української мови

 

та методики її навчання, як Біляєв О. М., Вашуленко М. С., Дорошенко С.І., Каніщенко А. П., Козачук Г.О., Мацько Л.І., Мельничайко В. Я., Мельничай- ко О. І., Плющ М. Я. та ін.

Працювала вчителем ук­раїнської мови та літератури у школах Тернопільщини; викла­дачем української мови, мето­дики навчання української мови в початкових класах, українсько­го ділового мовлення та каліграфії з методикою навчан­ня Чортківського педагогічного училища. Спеціаліст вищої категорії. Педагогічне звання "Викладач-методист". Студенти, яких вона навча­ла, неодноразово займали призові місця у Всеукраїнському конкурсі української мови імені П. Яцика. У зв'язку з цим Чабайовську М. І. на­городжено грамотою управління освіти і науки Тернопільської облас­ної державної адміністрації за сис­тематичну цілеспрямовану роботу з утвердження державного статусу української мови, піднесення її пре­стижу серед студентської молоді, виховання у неї пошани до культури, традицій українського народу. Пе­реможцями обласного конкурсу "Кращий учитель року" стали її вихо­ванці Шароварко Світлана

 

(Заліщицька ЗОШ І-ІІІ ступеня імені О.Маковея) та Галина Федун ( навчально-виховне об'єднання "Школа-дитячий садок" №1, м.Тер­нопіль).

Творча викладацька діяльність у Чортківському педагогічному учи­лищі вивела Марію Іванівну на сте­жину наукового дослідження. У 2000 році вона, педагог-практик, успішно захистила дисертацію "Лінгводидактичні засади навчан­ня української мови у педагогічно­му училищі", здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук (науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Біляєв О. М., головний науковий співробітник лабораторії методи­ки української мови Інституту пе­дагогіки АПН України). Роботу ви­конано на кафедрі методики ук­раїнської мови та літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгома­нова ( завкафедри доцент Стеценко В. П.).

Вказана проблема ще не була предметом спеціального дослідження у вітчизняній лінгводидактиці, не було захищено жодної дисертації. У

практиці роботи багатьох викла­дачів усе ще традиційним зали­шався системно-описовий підхід до вивчення мовних явищ, надмірна затеоретизованість, за­регламентованість і схематичність, що не забезпечував функціонуван­ня комунікативних умінь і навичок. У знаннях студентів багато фор­малізму, зумовленого заучуванням наукових визначень, винятків, тео­ретичних положень. Марія Іванівна вважає, що зміст курсу "Українська мова", що вивчається в педучилищі (педколеджі), має визначатися но­вими тенденціями в розвитку лінгвістики з урахуванням інно­ваційних технологій, комунікативно-діяльнісного і функціонально- стилістичного підходів до його ви­кладання з метою орієнтації на майбутню професійну діяльність учителя.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у розробці змісту та ефективної ме­тодики навчання української мови в педучилищі; практичне значення

—        у виробленні теоретичних реко­мендацій, спрямованих на до­корінне поліпшення навчання ук­раїнської мови в педучилищі; виз­наченні особливостей змісту і тех­нології навчання та внесенні кон­кретних пропозицій щодо удоско­налення навчального плану, про­грам, підручників, методичних посібників.

Згодом у 2004 році отримала і звання доцента. Працювала у При­карпатському національному університеті імені В.Стефаника (доцент кафедри теорії і методики початкового навчання). З 2007 року

—        доцент кафедри мови та мето­дики викладання в початковій школі Інституту педагогіки та пси­хології Національного педагогічно­го університету імені М.П. Драго­манова, який очолює доктор педа­гогічних наук, професор, академік АПН України Володимир Іванович Бондар. Професійному зростанню сприяє праця поряд з відомими вченими інституту: В. І. Бондарем, І. М. Шапошніковою, О. П. Хижною та ін.

Автор численних наукових праць (методичні посібники, на­вчальні програми, статті, тези), рекомендованих Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова і ви­даних з грифом МОН України з ук­раїнської мови, методики навчан­ня української мови, основ каліграфії, присвячених пробле­мам вивчення української мови як мови державної у вищих навчаль­них закладах України та загально­освітній школі, українського національного відродження.

Марія Іванівна на високому на­уково-професійному та навчально-методичному рівнях викладає за кредитно-модульною системою такі навчальні дисципліни: "Методика навчання української мови в початкових класах", "Каліграфія з методикою навчання в початковій школі", "Технології вивчення галузі "Мови і літерату­ра".

Вона розуміє, що сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжна­родним стандартам. В умовах приєднання України до Болонської конвенції ставляться нові вимоги до підготовки вчителя початкових класів, відповідно до яких випуск­ники вищих навчальних закладів повинні оволодівати не тільки су­часними теоретичними знаннями основ наук, а й здобути ґрунтовні практичні навички, набути творчих якостей та високої педагогічної майстерності.

Для поліпшення технології на­вчання української мови у вищих педагогічних навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації нею розроб­лено нову програму вивчення курсу "Українська мова", рекомендовану Міністерством освіти і науки Ук­раїни як програму для педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівнів акре­дитації. Програма укладена на ос­нові Державних стандартів з ураху­ванням положень про розвивальний характер навчання, спрямова­ний на саморозвиток національно — мовної особистості майбутнього вчителя початкових класів, та нових підходів у навчанні української мо­ви. Характеризується посиленням комунікативної спрямованості у навчанні української мови з виокрем­ленням чотирьох видів мов­леннєвої діяльності ( аудіювання, читання, говоріння, письма).

 Інтегрований посібник "Мовний аналіз у вищій та початковій школі", надрукований у тернопільському ви­давництві "Мальва-ОСО", націлює студентів на оволодіння глибокими та міцними знаннями сучасної лінгвістичної науки як основи для формування у них умінь і навичок ко­мунікативно вправно користуватися засобами мови в різних життєвих, педагогічних ситуаціях під час сприймання, відтворення і створен­ня висловлювань з дотриманням ук­раїнського мовленнєвого етикету.

Особливе місце в системі фахо­вої підготовки майбутнього педа­гога займає курс "Каліграфія з ме­тодикою навчання в початковій школі".

Завдання цього курсу полягає в тому, щоб дати майбутнім учите­лям початкової школи найнеобхідніші теоретичні знання з ме­тодики навчання каліграфії, прак­тично підготувати їх до роботи над виробленням каліграфічного по­черку учнів початкових класів.

Чабайовською М. І. підготовлено і випущено навчально — методичні посібники: "Єдині зразки каліграфічного письма букв ук­раїнського алфавіту та цифр", за­пропонований до видання з гри­фом "Рекомендовано Міністерст­вом освіти і науки України" ( лист від 7 вересня 2009 року № 1/11 — 7386) і "Зошит з каліграфії" у двох частинах, рекомендований до ви­дання з грифом "Схвалено для ви­користання у навчально — вихов­ному процесі" ( лист від 15 липня 2009 року № 1.4/18 — Г- 329 ІІТЗО Міністерства освіти і науки Ук­раїни), які розроблено відповідно до програми з дисципліни "Каліграфія з методикою навчання у початковій школі" освітньо- кваліфікаційного рівня "Бакалавр", теж укладеної Марією Іванівною. Зауважимо, що "Зошит з каліграфії" як посібник такого типу створено в Україні вперше.

Посібники покликані сприяти якісній підготовці вчителів почат­кових класів до навчання молод­ших школярів каліграфічного письма за кредитно-модульною системою.

Доцент Чабайовська сприйняла нові підходи до мовної освіти май­бутніх учителів, які обґрунтовані в "Державній національній програмі

"Освіта" (Україна ХХІ століття)", цільовій комплексній програмі "Вчитель", Державному стандарті початкової загальної освіти, кон­цепціях національного виховання та виявляються насамперед у формуванні особистості майбут­нього вчителя з високим рівнем володіння державною мовою Ук­раїни, головними показниками якого є фундаментальні знання су­часної лінгвістичної науки, прак­тичні уміння і навички аналізу мов­них явищ, культура мовлення, го­товність до викладання української мови в початкових класах. Вона вважає, що знання мовних законів

— це лише півуспіху. Повного успіху можна досягти лише тоді, коли студент вільно і невимушено користуватиметься лексичними й фразеологічними скарбами мови, її потужними словотвірними мож­ливостями, упорядкованою гра­матичною структурою, коли зможе вилучити зі своєї сфери ко­мунікації суржик, діалектні наша­рування, іноді всмоктані з моло­ком матері, коли братиме за взірець вироблені, апробовані впродовж століть норми літера­турної мови. Проблема культури мовлення була і є предметом на­укового дослідження кафедри в цілому і Марії Іванівни зокрема. Це статті, поміщені у монографії "Шляхи піднесення культури мов­лення: Теорія і практика" (укладачі

—        завкафедри професор Семеренко Г.В. та доцент Литвин Л. П.), присвячені висвітленню питань культури мовлення на різних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному.

Новий напрям у викладанні ук­раїнської мови вимагає нових лінгводидактичних принципів на­вчання. Зважаючи на те, що розви­ток мовлення забезпечує компетентнісний підхід до навчання мо­ви, він має набути статусу провідного. Разом з професором кафедри Каніщенко Антоніною Пантелеймонівною вона підготува­ла методичний посібник "Методика роботи над словом", в якому обґрунтовано методику опрацю­вання одного слова з використан­ням інноваційних методів навчання (сенкана, асоціативного куща за технологією ЧПКМ) на уроках ук­раїнської мови у 2 — 4 класах, за­вдяки якій можна сформувати не тільки мовленнєві, а й мовні уміння і навички, розвинути творчі здібності молодших школярів.

У минулому році Чабайовській Марії Іванівні присвоєно звання "Кращий освітянин 2009 року". Вона — лауреат відзнаки "Народ мій завжди буде" за укладання та ви­дання книги "Відродження христи­янських святинь" ("Освіта". — № 1­2. — 30 грудня 2009 р. — 6 січня 2010 р.).

Це видання приурочене освя­ченню нового храму в її рідному селі та

19-ій річниці незалежності Ук­раїнської держави. Воно засвідчує силу духу і неперервність історич­ної долі українців різних поколінь, які впродовж буремних століть зберегли свою віру, рідну мову, багатий духовний світ. Церква протягом віків була і є джерелом та хранителькою культурно- релігійних традицій нашого наро­ду, осередком національної іден­тичності, духовної самобутності українців. З проголошенням неза­лежності України почався процес державотворення. Зрозуміло, що не буває державності без духов­ності. Зараз дуже важливо навчи­ти молоде покоління християнсь­кої етики ще в дошкільному віці та за шкільною партою.

У даний час Марія Іванівна керує студентським науковим гуртком "Логос". Молоді науковці досліджують інноваційні технології навчання української мови у почат­ковій школі, проблеми походжен­ня слов'янської писемності. Члени гуртка виступають із своїми дослідженнями на студентських наукових конференціях, підготува­ли Свято української писемності, проводять екскурсії в музеї Ук­раїни, беруть участь у загальноуніверситетських та Всеук­раїнських олімпіадах з методики навчання української мови в по­чаткових класах, вивчають кращий педагогічний досвід учителів-класоводів, у тому числі випускників — колишніх студентів.

На зміцнення зв'язків зі школою спрямована діяльність Марії Іванівни як керівника педагогічної практики. Проводячи консультації до пробних уроків, вона як досвідчений наставник молодих учителів заохочує їх до творчого вирішення поставлених на уроках проблем. Про високу результа­тивність праці науковця свідчать курсові та магістерські роботи сту­дентів.

Вона бере участь у перепідго­товці учительських кадрів; у науко­вих конференціях, семінарах, засіданнях кафедри, громадсько­му житті Інституту педагогіки та психології; у розробці оригіналь­них, ефективних методик дослідження навчально-виховного процесу в школі та рецензуванні дослідницьких робіт, посібників, підручників, наданих комісією з педагогіки та методики початко­вого навчання Науково-методич­ної ради з питань освіти МОН Ук­раїни; член журі Всеукраїнського конкурсу української мови імені П. Яцика; працює у складі комісій Міністерства освіти та науки Ук­раїни по акредитації і ліцензуванні вищих педагогічних навчальних закладів України.

Чабайовська М. І. самовіддано готує національній школі вчителів, які зможуть гідно виконувати всі, покладені на них обов'язки.

З нагоди Вашої ювілейної дати, шановна Маріє Іванівно, колектив Інституту педагогіки та психології НПУ імені М.П.Драгоманова щиро вітає Вас і зичить здоров'я, щастя, радості і творчого довголіття на педагогічній ниві.

Кафедра мови та методики викладання в початковій школі

Інституту педагогіки та психології Національного

педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

 

 

 

 

*Навчальні заклади нового типу*

Раїса Новикова "Ця рятівна сила краси"

 

Спеціалізована школа № 265 з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу навчає та виховує

незвичайних дітей. Тут усі талановиті, здібні та, зрештою, успішні. Адже такими їх хочуть бачити не тільки батьки, а й вчителі на чолі з директором школи — Раїсою Іванівною. Та й історія навчального закладу — не така вже і звичайна.

1987 року у Воскресенському мікрорайоні Києва з'являється нова школа. Відкривав її перший директор — Олександр Іванович Родін. Як з'ясувалося пізніше, розташувався навчальний заклад на історичному місці, адже колись тут уже була школа. Поряд красується озеро Радунка, яке також згадується в літописах, має свою історичну вагу.

Із 1992 року директором школи стає Раїса Іванівна Новікова. Саме її зусиллями школа № 265 перетворилася із загальноосвітньої на спеціалізовану з поглибленим вивченням предметів художньо- естетичного циклу. Позаду — роки найважчої праці та перетворень. І сьогодні вже є чітка позиція педагогічного колективу та напрацьована стратегія розвитку школи. Раїса Іванівна розповіла про минуле й теперішнє навчального закладу:

"Школа відкрилася як загальноосвітня, і на той час у ній було 64 класи. Із 2003 року школа — спеціалізована (з поглибленим вивченням предметів художньо- естетичного циклу). Сьогодні ми маємо 22 класи, 585 учнів.

Таких шкіл у Києві небагато. Концепція цього напрямку полягає у тому, що дитина протягом навчального дня поглиблено вивчає малювання і танець. Поки що у школі два напрямки — класи образотворчого мистецтва та хореографічні. У перспективі — створення музичних. У хореографічних класах є також і музиканти.

Завдання нашої школи — не у тому,         щоб випустити професійних художників чи танцюристів, а у формуванні розвиненої особистості. Музика і

рух сприяють цьому, виховують впевнену, успішну людину.

Ідея такого виховання — не нова. Варто лише звернутися до ХІХ століття, де всі вміли співати, танцювати, малювати та грати на музичних інструментах.

Першими в Україні цю ідею використали у школі Кам'янець- Подільського. А від них перейняли й ми. Ось так на нашому мікрорайоні з 2003 року для дітей із сімей середнього і нижче середнього рівнів достатку почала діяти спеціалізована школа".

Директор

Директор школи — це людина, яка не просто працює там, вчить дітей і вчиться разом із ними. Вона живе єдиним подихом зі своєю школою, зростається з нею духовно, радіє кожному звершенню своїх учнів, допомагає їм долати труднощі і просто любить їх, як мама. Раїса Іванівна саме такий директор. Тому її життя нерозривно пов'язане із життям школи.

"Із 1987 року я працюю у школі заступником, а з 1992 — директором, — розповідає Раїса Іванівна, — Своє життя без

школи я не уявляю. У дитинстві мріяла бути вчителем і стала ним.

Ще коли вчилася в університеті на заочній формі, працювала на радіозаводі. Там у дев'ятнадцять років вперше була обрана депутатом від громади. А з 1979 року почала працювати в школі № 77 на Печерську (зараз Кловський ліцей). Дуже вдячна Галині Євдокимівні Глущенко,

яка навчила мене основам будь- якої роботи. Там я працювала протягом десяти років. Але оскільки дітям треба було ходити в школу (а жили ми далеко), то постало питання переїзду.

Я прийшла у районне відділення вчителем, а мені запропонували посаду заступника директора. Так у 1987 році почала працювати під керівництвом         Олександра

Івановича Родіна. Згодом його підвищили, і Олександр Іванович став начальником Управління освіти Дніпровського району. Він одразу сказав мені, що хоче передати школу в надійні руки і залишити її зі спокійною душею.

1992 року я стала директором, спершу запитавши чоловіка, чи варто погоджуватися. На що він відповів: "Звичайно. Ти все одно днями й ночами в школі". Це дійсно так, адже роботи я не боюся, свою роботу я люблю.

За фахом я — російський філолог, закінчила університет ім. Т. Шевченка. Тому викладаю в школі світову літературу. Працювала в різних класах, у

багатьох була класним керівником. Не можу відчувати себе людиною, якщо я не класний керівник.

Своїм шкільним дітям я завжди кажу, що вони найкращі. Тому й аура в нас добра, хороша. Бувають, звісно, різні випадки, але моїм дітям притаманна людяність. Вони — майже всі з робочих сімей, але виховання інтелігентності є нашим орієнтиром. Я переконана, що наші учні — найкращі.

Мої випускники стали студентами багатьох престижних університетів: ім. Т. Шевченка, ім. І. Карпенка-Карого, Київського політехнічного, Національного авіаційного та інших. Вони часто приходять, особливо на свята, на Перше вересня. І на лінійці у нас з'являється ще один — дванадцятий клас. Приходять на концерти, їм цікаво, адже нещодавно це було і їхнім життям.

День вчителя ми завжди святкуємо неординарно. У нас це день учнівського самоврядування: від посади директора до останнього за списком вчителя. Одинадцятикласники беруть на себе вчительські обов'язки, чергують, поки не завершиться святковий концерт. Після дня самоврядування висновок вони роблять приблизно такий: "Тільки тепер я зрозумів, як важко працювати вчителем".

Учням завжди відкриті двері мого кабінету, я для них доступна, як для своїх дітей.

Сім'я у мене чудова. Маю двох синів. Вони також закінчили цю школу. Старший, Анатолій, вже протягом семи років працює на радіо музичним редактором. Він, як я кажу, нестандартна особистість. Вже одружений, має синочка, а я — внука, якому скоро буде рік. Молодший — Сергій — закінчив школу зі срібною медаллю, а потім — КПІ. Працював у "Новій лінії".

Коли запитують, що таке щастя, то я відповідаю, що для мене щастя, це коли я зранку поспішаю на роботу, а ввечері — додому. Тому що я люблю свою сім'ю, свій дім і свою роботу, без якої себе не уявляю".

Крізь терни

Так повелося у світі: щоб досягнути значних результатів, людина спершу має докласти значних зусиль. Це можуть бути моральні чи інтелектуальні сили, організаторські здібності тощо. А якщо справа стосується школи, то потрібна максимальна концентрація вмінь та наполегливості. Раїса Іванівна Новікова пройшла зі своєю школою крізь усі терни, які траплялися їм на шляху. І доклала

всіх зусиль, щоб створити теперішню спеціалізовану школу № 265:

"Спочатку було дуже важко у зв'язку з кризою. Вчителям мало        платили,       вони

звільнялися. Це був складний період, коли вчитель, на превеликий жаль, ішов працювати на ринок. Але з часом почали повертатися.

Ще однією складністю була низька народжуваність, і пов'язана з цим зміна кількості учнів від 1600 до 800. Школа була розрахована на значно більше дітей, ми не звикли до такої маленької школи. Зараз я бачу в цьому перевагу. Адже легше працювати, коли знаєш кожного учня.

Також постало питання, як школі стати конкурентноспроможною, адже в нашому мікрорайоні — поряд 5-6 шкіл. Кожна з них шукає свого учня.

Ідея створення спеціалізованої школи була запропонована мною. Коли я вперше побачила дітей у інших подібних школах України і те, як вони легко можуть виступати, впевнено почувають себе на сцені, то була приємно вражена. Такі діти вміють вчитися і хочуть вчитися. З Кам'янця-Подільського була взята ідея спеціалізованої школи з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу. Звичайно, дещо ми зробили по- своєму, дещо змінили.

Звісно, важко було переконати вчителів, що від такої спеціалізації залежить розвиток дитини, її духовність і становлення. Але зараз, коли ми вже п'ятий рік працюємо як спеціалізована школа, до нас приходять батьки з усього Києва, які розуміють важливість такого розвитку дитини.

Спочатку було непросто, адже директорська посада — зовсім інша, я вчилася сама і вчила молодих заступників. Паралельно здобувала другу вищу освіту, опановувала спеціальність "Менеджер освіти", адже не вистачало економічних знань. Я шукала відповідь на запитання, як вижити школі в конкретній

економічній ситуації. Також одним із найважчих завдань було навчитися працювати з батьками. Адже це люди з невеликим достатком, які майже не мають змоги фінансово підтримувати школу".

"Працюємо, вчимося разом"

Наполеглива праця, завзяття та ентузіазм дають свої результати. Тому зараз можна говорити і про досягнення школи.

"Перший набір у класи здійснювався без відбору, — згадує директор, — І зараз ми вже маємо 5-А клас — хореографічний та 5-Б образотворчого мистецтва. Сьогодні в нас уже вся початкова школа таких напрямків.

Діти, які навчаються тут, відрізняються від інших. Ми маємо право на відбір, як спеціалізована школа, але він спрямований на елементарне: перевірку слуху, відчуття ритму дитиною та вміння розрізняти кольори.

Сформований клас ділиться на підгрупи. Окрім обов'язкового державного компонента, учні 2-5 класів, наприклад, мають три години в тиждень занять

хореографією або образотворчим мистецтвом. До одинадцятого класу ця кількість годин поступово збільшуватиметься до десяти.

Працюємо, вчимося разом.

Не так давно з'явився третій напрямок — народно-музичний. Діти, які зараз у третьому класі, грають на сопілках. У нас є професійні сопілкарі, а також ми пов'язані зі Львовом, де і виготовляють для нас ці музичні інструменти.

Гра на сопілці дуже корисна для здоров'я, розвиває легені, покращує настрій. Звичайно, для такого навчання потрібні фанатичні педагогічні кадри, які погоджувалися б за нашу заробітну плату робити більше, ніж вчитель загальноосвітньої школи.

Як у будь-якій школі художньо- естетичного напрямку, у нас є предмет "Світова художня

культура". Ось уже два роки поспіль діти вивчають його, починаючи з п'ятого класу, коли вся Україна — з дев'ятого. Ще вони займаються декоративно- ужитковим мистецтвом. Усі ці заняття проходять у першій половині дня і є обов'язковими предметами так само, як математика, фізика тощо. Також є такі предмети, як графіка, креслення, дизайн. У п'ятому класі ми вперше ввели комп'ютерну

графіку. Сподіваємося, що перших наших ластівок випустимо в світ більш конкурентоспроможними".

"І так формуємо людину"

Талановитий керівник зажди бачить перспективи і знає, до чого прагне. Раїса Іванівна Новікова має ще багато планів щодо розвитку школи, її матеріальної бази та можливостей навчання:

"Мені хотілося б змінити другу половину дня і наповнити її тим, що збагачувало б дитину. Це відвідування музеїв Києва, майстер-класів із різних напрямків мистецтва та творчості, створення студії дизайну, класу перукарської майстерності.

Звичайно, такі заняття були б на платній основі, учні відвідували б їх за бажанням. І хоча мало наших дітей проводить час на вулиці, хотілося б ще більше наситити їхній день чимось корисним та цікавим".

У школі № 265 виховують талановитих дітей. А це можливо лише за умови, що працюють із ними талановиті вчителі. Наприклад, Наталія Михайлівна Созонова, вчитель біології та хімії, ділиться своїми підходами до навчання:

"Не так важливо, яку оцінку учні отримають на уроці хімії чи біології. Я завжди кажу дітям, що найголовнішу оцінку їм поставить життя. Тому чесність, порядність, взаєморозуміння — це найголовніше, це ті риси, які я намагаюся виховувати в учнях.

Окрім того, на батьківських зборах у моїх класах завжди багато батьків. Адже є трикутник "дитина — батьки — вчитель". Якщо в ньому випадає хоч одна ланка, то навчання і виховання не будуть ефективними. Ми дружимо з батьками, тому що є те єдине, що ми формуємо. А формуємо ми людину".

Розвинути в дитині найкраще, заохотити її до добра, творчості, навчання допомагає саме художньо-естетичне виховання. Директор школи переконана, що основою всього повинна бути краса: "У сучасного підлітка, на жаль, немає основи формування особистості. Я не кажу конкретно чи про релігію, що колись була основою, чи про піонерську організацію, чи про комсомольську.

Такою основою є художньо- естетичне виховання, яке дає дитині впевненість у власних силах і вміннях, розкриває її найперше для себе. Я хочу, щоб основою всього стала краса. Як сказав Ф. Достоєвський, краса врятує світ. І я прагну, щоб краса врятувала моїх дітей, дітей цього мікрорайону. Життя дає їм надто мало позитиву. Багатьом дітям немає з ким щиро поговорити, порадитися, окрім вчителя. Своїм завданням я вважаю зробити так, щоб краса стала основою всього в них: того, як вони виглядають, як одягнені, як спілкуються".

Тож можна лише щиро радіти за дітей, яким пощастило навчатися у цій чи подібній школі. І вірити, що вони по-іншому дивитимуться на світ, бачитимуть у ньому більше краси, нестимуть гармонію та добро. Можливо, це буде покоління, що теплими долонями зігріє холодний байдужий світ і пробудить у душах людей любов до ближнього.

Катерина ПОРОХНЯК,

кор. "Освіти"

 


*Вища аграрна освіта: виховна робота*

Софіївські зорі засяяли ще яскравіше

 

Дев'ятий Всеукраїнський фестиваль художньої творчості серед колективів вищих на­вчальних закладів Міністерства аграрної політики України "Софіївські зорі" відкривав свої таланти уманчанам та гостям міста протягом 30 вересня — 2 жовтня 2010 р.

Осінь у галузі освіти символізує початок навчального року, для аграріїв — це період збору врожаю. І не лише на полях. Так, Умань збирала урожай талантів, адже до неї з'їхалися студенти аграрних ВНЗ із різних куточків України. Протягом трьох днів під відкри­тим небом вони творили єдине свято-феєрію, що навіть не сприймалося як конкурс. Ад­же дружня атмосфера, радість в очах, жарти та посмішки за кулісами тільки посилювали ту потужну позитивну енергетику, яку випромінювали учасники зі сцени.

Вже вдев'яте Софіївський парк та центральний майдан міста прийняли Всеукраїнський фестиваль "Софіївські зорі", його четвертий (заключний) етап. Цей захід об'єднує молодь у вирі співів, танців, українського духу загалом. Адже цьогоріч конкурс аматорських ко­лективів пройшов у фольклорно-етнографічному жанрі у таких піджанрах: хори, ансамблі пісні і танцю, вокальні ансамблі, солоспів, оркестри та ансамблі народних інструментів, ансамблі і капели бандуристів, народні звичаї та обряди, народна хореографія, гумор.

У фестивалі мають право брати участь не лише студенти, а й працівники аграрних ВНЗ. Звичайно, перевага все ж надається студентству. Для молоді — це шанс показати себе і можливість розвиватися.

Мистецька коловерть

На сцені здійнявся вир національних костюмів (ук­раїнських, кавказьких, єврейсь­ких), народних звичаїв та співу, що линув від душі. Він вирізнявся організованістю, емоційним натхненням та доброзичливою атмосферою, яку створили учас­ники фестивалю. Молоді, впев­нені, відкриті — вони змусили за- милуватися ще й їхніми таланта­ми, такими ж самобутніми та не­повторними, як зорі над розкішною "Софіївкою".

Для участі у завершальному етапі журі відібрало близько ти­сячі учасників із 43 ВНЗ Міністер­ства аграрної політики MV рівнів акредитації. Це колективи з Києва, Миколаєва, Дніпропет­ровська, Луганська, Харкова, Вінниці, Львова, Полтави, Херсо­ну, Умані та інших куточків Ук­раїни.

30 вересня та 1 жовтня трива­ли оглядини колективів, а вже 2 жовтня відбулася церемонія на­городження та гала-концерт. У ньому взяли участь переможці цьогорічного фестивалю, визна­чені в результаті тривалих напру­жених суперечок журі, та кращі аматорські колективи минулих років — гості фестивалю. Цьому ж передувала 9-річна історія, яка постає невід'ємною складовою сучасного дійства.

Путівка в життя

Вперше відкриття "Софіївських зорь" відбулося 24 жовтня 2001 року на базі найстарішого на­вчального закладу України — Уманської державної аграрної академії (нині — Уманський національний  університет

садівництва).

Про історію започаткування фестивалю розповіла завідувач музею при Уманському національному університеті садівництва Лариса Олек­сандрівна Цимбровська. 2001 року в Умані проходила нарада керівників, які відповідали за ви­ховну роботу у ВНЗ України. Тоді художній керівник народного ан­самблю "Нивка" Вадим Васильо­вич Костриця запропонував ор­ганізувати для аграрної молоді фестиваль. Міністерство аграр­ної політики України також вияви­ло ініціативу, а сьогоднішній Пер­ший заступник міністра аграрної політики України Сергій Іванович Мельник, за словами ректора Уманського національного університету садівництва Андрія Федоровича Головчука, запро­понував назвати новостворений культурний захід "Софіївські зорі". Підтримали ці починання Черкаська обласна державна адміністрація, Уманська міська рада та Асоціація працівників аг­рарних навчальних закладів Ук­раїни "Украгроосвіта".

Першого року, згадує пані Ла­риса, ще не було досвіду, тому в Умань на фестиваль приїхала

надзвичайно велика кількість учасників та їх супроводжуючих — 2,5 тисячі людей. Звичайно, говорити про високий рівень майстерності усіх творчих колек­тивів без винятку не доводилося. Окрім того, спочатку в Умані про­ходили всі етапи конкурсного відбору. Сьогодні ж славетне зе­лене місто приймає лише учас­ників фінального етапу, а на День міста (перша субота жовтня) тут проходить гала-концерт фести­валю.

Об'єднує, виховує, вражає!

Рівень майстерності колек­тивів щороку зростає, і до Умані приїжджають найталановитіші. Директор Департаменту аграр­ної освіти, науки та дорадництва Ірина Максимівна Синявська розповідає: "Ми пишаємося тим, що готуємо не лише висококлас­них фахівців для аграрної сфери, а й всебічно розвинутих, інтелек­туальних і талановитих людей. Журі цього року відмітило, що рівень підготовки колективів ху­дожньої самодіяльності наших аграрних закладів зріс".

За дев'ять років існування фес­тиваль здобув власну насичену подіями історію. Так, на 5-річчя навіть встиг здійснити подорож до Києва, але, стверджує Лариса Олександрівна, у мегаполісі він загубився та не прозвучав на на­лежному рівні. Тому місто народ­ження "Софіївських зорь" — Умань — до сьогодні з радістю приймає учасників та гостей фе­стивалю.

Як усі добрі традиції, фести­валь швидко став невід'ємною частиною культурно-мистецько­го життя Черкащини і сприй­мається як неповторне дійство, об'єднує студентів, сприяє розквіту нових талантів та збере­женню самобутності українсько­го народу. Міністр аграрної політики України Микола Воло­димирович Присяжнюк, що відвідав гала-концерт конкурсу, зазначив: "Фестиваль дає змогу об'єднати молодь, показати, що ми не відмовляємося від ук­раїнських принципів життя, які були сформовані тисячоліттями. Саме завдяки аграрному сектору за участі української інтелігенції та сільської молоді відбувається це свято. Такі заходи дають мож­ливість зрозуміти, що ми схаме­нулися, що свої напрацювання та надбання батьків, прадідів не пе­рекреслюємо; підтверджують, що наш український патріотизм сьогодні є головною рушійною віхою виховання нашої молоді".

У свою чергу пані Синявська наголосила: "Ми ніколи не відмо­вимося від цього фестивалю, який практично фінансується благодійниками. Наші вищі на­вчальні заклади мають завдяки цьому заходу поштовх до розвит­ку. Вони самостійно шиють, ви­шивають свої костюми, моделю­ють їх, у них працюють талановиті керівники колективів. І сьогодні практично кожен аграрний на­вчальний заклад має свій вели­чезний хор, чого не мають деякі заклади освіти іншого підпоряд­кування".

"Софіївські зорі — 2010" вирізнилися відчутним зв'язком поколінь, адже учасники презен­тували                   фольклорно-етно­графічний жанр. Таке тематичне спрямування викликало неабия­ке зацікавлення уманчан, а самі молоді митці мали змогу пред­ставити власні таланти та перей­нятися народним духом. На сцені один за одним змінювалися ко­лективи, костюми яких створили строкату барву на центральній уманській сцені. У перші прохо­лодні вечори присутніх зігрівали танці, оплески та усвідомлення значущості дійства. Адже такий фестиваль сприяє розквіту моло­дих талантів, переконує, що в су­часному світі можна жити за по­кликом душі, і це приноситиме задоволення тобі та оточуючим. Саме він керує учасниками ама­торських колективів, що тими днями виступали на уманській сцені.

Усе встигати, усе поєднати

Творчість завжди була та зали­шатиметься тією силою, що здатна змінювати людські серця, дарувати радість та натхнення. Однак відомо, що студентське життя передусім заповнює на­вчання. Учасники ж фестивалю яскраво продемонстрували, що в коловерті навчального процесу можна встигати займатися і улюбленою справою — танцем, співами, грати у театрі. Як їм це вдається — ми запитали у лауре­атів конкурсу.

Орися та Олена — учасниці на­родного ансамблю танцю "Пер­воцвіт" з Львівського національ­ного аграрного університету так говорять про поєднання навчання та творчості: "Це важка праця, але ми завжди ставимо перед собою певну мету. Головне, щоб це було цікаво і подобалося тобі, тоді час завжди знаходиться і все задумане здійснюється". Учас­ниці колективу розповіли про особливості підготовки номеру, що тривала близько року тричі на тиждень. Народному ансамблю танцю "Первоцвіт" уже 25 років, тож дівчата зберігають усталені традиції розвитку колективу та відчувають відповідальність пе­ред своїми наставниками.

А наснаги для невтомної робо­ти над самовдосконаленням на­дає бурхлива хвиля емоцій, яку відчуваєш на сцені, підтримка глядачів. Вона дійсно була ней­мовірною того прохолодного ве­ресневого дня. Уманчани зігріва­ли себе запальними танцями під гуцульські, козацькі мотиви та ук­раїнські співи, а молодих митців — нестримними оплесками. Особливо бурхливу реакцію вик­ликав виступ земляків — учас­ників народного самодіяльного ансамблю пісні й танцю "Хлібо­дари" Уманського національного університету садівництва. Настя та Оксана з цього колективу виз­нали, що надзвичайно допома­гає підтримка вболівальників. Під час виступу колективу на сцені динамічно змінювалися та ор­ганічно поєдналися пісня, танець та театральна гра.

Загалом же успіхи студентсь­кої творчості безпосередньо за­лежать від керівництва навчаль­ного закладу. Так, учасниці на­

родного фольклорного ансамб­лю "Вишня" Вінницького Національного аграрного універ­ситету (що посів перше місце в піджанрі "Хори") Ірина та Олена розповіли, що їх навчальний графік та розклад репетицій без­посередньо узгоджуються. Це допомагає раціонально викорис­товувати час та приділяти належ­ну увагу і навчанню, і творчості. Першокурсниці особливо пиша­ються тим, що стали частиною колективу з восьмирічним досвідом під керівництвом за­служеного артиста України Адама Степановича Дзюби та актив­но готуються до майбутнього де­сятирічного ювілею. В очах дівчат виблискував щирий захват від дійства, в якому вони взяли участь та віра у власні сили.

Перемогло свято

Оцінювало молоді таланти професійне та висококваліфіко­ване журі. До його складу увійшли: заслужений працівник культури і мистецтв, професор Київського національного універ­ситету культури та мистецтв Ук­раїни, художній керіник та дири­гент заслуженого народного ан­самблю пісні і танцю України "Дарничанка" Петро Олександ­рович Андрійчук; заслужена ар­тистка України, доцент кафедри хореографічного мистецтва Київського національного універ­ситету культури та мистецтв Ук­раїни, солістка театру сучасної хореографії "Сузір'я Аніко" Люд­мила Францівна Хоцяновська; старший викладач кафедри мідних духових і ударних інстру­ментів Національної музичної академії України ім. П. І. Чай- ковського, лауреат трьох міжна­родних конкурсів Віктор Володи­мирович Слупський та інші май­стри. Саме перед журі постало нелегке, навіть суперечливе пи­тання визначення переможців. У кожному піджанрі вони були свої, а от гран-прі фестивалю — єди­не.

За результатами конкурсної програми фестивалю можна вио­кремити своєрідних лідерів. Так, беззаперечну "першість" отри­мав Луганський національний аг­рарний університет, який разом із Слов'янським технікумом, що

знаходиться в його структурі, ви­боров 4 призових місця: ІІ-гі премії здобули Максим Бучнєв (у піджанрі солоспів), фольклорний гурт "Перевесло" (народні звичаї та обряди), квартет "Намисто" (вокальні ансамблі), а народний ансамбль танцю "Соняшник" став володарем І-ої премії у піджанрі народна хореографія. Варто зазначити, що саме в ньо­му була визначена найбільша кількість лауреатів — 11 колек­тивів. Таки в Україні танцюють всі і роблять це талановито.

Колективи трьох ВНЗ здобули І-ші премії у двох піджанрах. Це народний фольклорний ан­самбль "Вишня" (хори) Вінниць­кого національного аграрного університету та народний ан­самбль танцю "Ровесник" (на­родна хореографія) промислово-технічного коледжу цього універ­ситету; Ольга Довгас (солоспів) та народний танцювальний ко­лектив "Юність опілля" (народна хореографія) Рогатинського дер­жавного аграрного коледжу; те­атр танцю "Аеро" (народна хо­реографія) та фольклорно-етно­графічний колектив "Оберіг" (на­родні звичаї та обряди) Харківського національного технічного університету сільсько­го господарства імені Петра Василенка. У рекордсменах і Національний університет біоресурсів і природокористування Ук­раїни. Його хоровий гурт народ­ного ансамблю пісні і танцю "Ко­лос" взяв І-шу премію в піджанрі хори, а танцювальна група цього ж колективу виборола ІІ-ге місце в народній хореографії.

Чотири премії поїхали на львівську землю завдяки запаль­ним етнічним виступам народно­го ансамблю "Троїсті музики" (ІІ- ге місце в піджанрі ансамблі і ка­пели бандуристів) та народного ансамблю танцю "Первоцвіт" (ІІ- га премія в народній хорео­графії), що з Львівського національного аграрного універ­ситету, та народного оркестру українських інструментів "Намис­то" й народного ансамблю танцю "Підгір'я", які гідно представили Львівський національний універ­ситет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Гжицького та посіли ІІІ-ті місця у відповідних підномінаціях. Двічі лауреатом конкурсу став і Дніпропетровсь­кий державний аграрний універ­ситет в особі учасників народно­го ансамблю сучасної та народ­ної музики та ансамблю народ­ного танцю "Дніпровські хвилі", які вибороли ІІІ-ті премії у своїх піджанрах.

Тож аграрні ВНЗ виховують справжню плеяду талановитих студентів, розкривають у них найрізноманітніші творчі

здібності. Наведений список

представляє лише частину пе­реліку всіх лауреатів. Власне, та­ка значна кількість переможців у підномінаціях яскраво засвідчує талановитість української молоді загалом та аграрної зокрема. І глядачі, і журі помітили головне — насправді перемогло свято, створене талантом.

Єдині- неповторні

Володарем же гран-прі фести­валю "Софіївські зорі — 2010" став театр українського фолькло­ру Борщівського агротехнічного коледжу, що в піджанрі "Народні звичаї та обряди" представляв звичай хрещення дитини. Номер вони готували більше року. Борщівці вже виборювали гран-прі фестивалю "Софійські зорі" у 2007, що ще раз підкреслило незнищенність українських тра­дицій.

Цей великий колектив привер­нув до себе увагу розкішними ви­шиванками чорно-зелених барв. Серед усміхнених облич важко знайти художнього керівника. На щастя, Ольга Костюк — тендітна впевнена жіночка із виразними рисами — знайшлася сама. Вже 22 роки вона працює педагогом, керівником. Про свій колектив розповіла із задоволенням: "Творчий шлях ми почали 2004 року, тож нам уже шість років. Кількість учасників залежить від таланту студентів, а також від програми дійства, яке ми го­туємо. Загалом — від тридцяти і більше". Виступ на фестивалі те­атру українського фольклору вирізнився оригінальністю та, як сьогодні кажуть, ексклюзивністю. "Свої обряди і звичаї побутують у кожній місцевості. Кожне село і сільце має власне слівце. Все, що показуємо ми, зібрано з од­ного села — Германтівка (Борщівського району). Це моє рідне село, де я народилася та виросла. Опису обряду хрещен­ня дитини, який ми представля­ли, я не зустрічала ніде, навіть у мережі Інтернет. Це скарби, таємниці наших звичаїв. І лише сільські люди, яким по 70-80

років передають їх нам. Ось навіть ці деякі Борщівські сороч­ки вишиті їхніми руками", — за­значила пані Ольга, поглядаючи на своїх вихованців.

Це все для людей

Гала-коцерт 2 жовтня зібрав на центральному майдані міста ве­личезну кількість глядачів. Уманчани щороку, не зважаючи на примхи погоди, приходять поди­витися на художнє дійство фес­тивалю, яке без сумнівів можна назвати феєрією. Так святкують і День міста, і те, що на українській землі є місце для справжньої творчості. Надія Сергіївна, уманчанка, захоплено відгукується про побачене: "Я була торік і по­заторік, але ще не бачила таких колективів, як учора. Виступали чудово! Особливо запам'яталися великі колективи, що танцювали "Єврейський танок", "Весільну польку", а також Дніпропет­ровський колектив. Я щороку бу­ваю на фестивалі й отримую ве­лике задоволення. Для молоді він має дуже велике значення, адже тут, в Умані, навчається багато студентів, яким треба чимось займатися, розвиватися".

Розкіш та різноманіття костюмів учасників приваблювали погляд, виступи викликали вир емоцій у глядачів. Уманчани та гості міста не просто спостеріга­ли за тим, що відбувалося на сцені, а й підспівували та підтанцьовували — не відставали від натхненних та щасливих учас­ників.

Таким запальним, теплим, по-осінньому барвистим глядачам запам'ятається IX Всеук­раїнський фестиваль художньої творчості серед колективів аг­рарних вищих навчальних за­кладів "Софіївські зорі".

Зоряне майбутнє

Про подальшу долю цього святкового дійства ми запитали у ректора Уманського національ­ного університету садівництва Андрія Федоровича Головчука. За його словами, на нараді рек­торів аграрних навчальних за­кладів було висловлене припу­щення про те, щоб "символічна голубка облетіла всю Україну, всі 23 навчальних аграрних заклади, серед яких потужними є Львівський, Дніпропетровський, Харківський університети. На­приклад, у Харкові 3 навчальних аграрних заклади, на базі яких можна було б провести вже ,,Харківські зорі"". Перспектив­ними, на думку пана Головчука, могли стати і "Львівські", "Дніпровські зорі", які можна бу­ло б проводити не щорічно, а че­рез два роки: один рік — організвувати зональний етап (за районами), а наступного — зро­бити фінальний етап, гала-кон­церт. Це питання ще вирішується в Департаменті аграрної освіти, науки та дорадництва Міністер­ства аграрної політики України.

Андрій Федорович наголосив, що з кожним роком кількість учасників та їх творча май­стерність                        підвищується, більшість колективів уже ні в чому не поступаються професійним. На момент проведення фестива­лю Уманський національний аг­рарний університет садівництва як співорганізатор гостинно прийняв майже 1500 студентів з різних куточків України. І, за сло­вами пана Головчука, це вже ста­ло справжнім святом для керівництва університету, його почесним обов'язком.

Думка про те, що проведення фестивалю сприяє згуртуванню молоді, розкриттю її творчих можливостей, надає снаги для такої складної організаційної ро­боти. "Студенти мріють щорічно приїжджати чи то в Умань, чи в інше місто з бажанням спілкува­тися", — наголосив пан Головчук. В аграріїв започатковано не лише фестиваль "Софіївські зорі", а й зустріч відмінників на­вчання "Лідери АПК ХХІ століття", що проводиться в Мелітополі. Тобто студентам завжди є до чого прагнути — і в творчості, і в навчанні. І це рек­тор Уманського національного університету садівництва вважає найголовнішим освітянським надбанням саме цієї галузі.

Водночас Директор Департа­менту аграрної освіти, науки та дорадництва Ірина Максимівна Синявська з приводу подальшої долі фестивалю говорить: "Ми дуже дякуємо Черкащині та Умані зокрема за те, що вони дев'ятий рік приймають фестиваль. Уже розпочалася конкуренція між містами, які просять, щоб фінал фестивалю перенесли до них. Але тоді втратиться шарм фести­валю, бо "Софіївські зорі" не мо­жуть існувати без "Софії", вона, беззаперечно, додає змісту фес­тивалю". Яскравий фестиваль може стати бажаним гостем у різних куточках України, але саме з Уманню, здається, він завжди асоціюватиметься. Щодо пер­спектив його розвитку Ірина Максимівна зазначила: "Зараз ми виношуємо ідею, радимося з міністром щодо створення окре­мої структури, яка називатиметь­ся "Софіївські зорі" і матиме можливості виходу на міжнарод­ний рівень". Тож майбутнє у фес­тивалю є, і воно може стати по- справжньому яскравим та зоря­ним.

У їхніх душах — творчість

Незмінною залишатиметься ідея фестивалю — популяризація української мови та пісні, обрядів та звичаїв, активізація та популя­ризація діяльності колективів аматорського мистецтва, спри­яння розвитку творчої особис­тості та індивідуальності, пропа­ганда та подальший розвиток кращих зразків українського ми­стецтва.

Талановиті студенти під софіївськими зорями мають на­году продемонструвати здобутки своїх творчих колективів. Підго­товка до участі у фестивалі зай­має вільний час молоді та пере­творює його на по-справжньому корисну справу. Особливу увагу на це звернув Голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Миколайович Калетнік: "Важливо зайняти нашу енергійну молодь таким цікавими проектами, які відірвати б їх від усього, що негативно впливає на розвиток, на розумові здібності, на здоров'я молодих людей та нації в цілому. Тому ми віддаємо велику шану такому організова­ному проведенню подібних за­ходів з художньої самодіяльності. У цих колективах народжуються великі майстри, народні ан­самблі, які показують високий рівень майстерності".

Учасники     фестивалю

"Софіївські зорі" — аграрії, вони уособлюють голос нашої рідної землі, тож чи не найбільше з усієї сучасної молоді незримо пов'язані з українськими тра­диціями Саме тому так важливо сьогодні перейнятися тим духом, що ось уже дев'ять років панує наприкінці вересня в Умані. Сту­дентам вдається ставати і кваліфікованими фахівцями, і творчими особистостями. Саме таке поєднання виваженості, ре­тельної розумової праці зі злетом натхнення здатне виховати свідому молодь, у душах якої жи­ве мистецтво і бажання творити краще майбутнє.

Катерина ПОРОХНЯК, Світлана ГОРСЬКА,

спецкори тижневика "Освіта

Київ - Умань - Київ

 


Останнє оновлення на Вівторок, 02 листопада 2010, 20:34
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта