Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 43 (20 - 27 жовтня) PDF Друк e-mail

temp-1

Розвиток співпраці

Відбулось Четверте спільне засідання Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждер­жавної комісії'

27 жовтня у Києві під головуван­ням Міністра освіти і наук України Дмитра Табачника та Міністра освіти Російської Федерації Андрія Фурсенка пройшло Четверте спільне засідання Підкомітету з пи­тань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержав­ної комісії.

Участь у засіданні з української сторони взяли представники Міністерства освіти і науки Ук­раїни, Міністерства охорони здо­ров'я України, Державного коміте­ту архівів України, Міністерства Ук­раїни у справах сім'ї молоді і спор­ту, Міністерства праці та соціаль­ної політики України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства зовнішніх справ Ук­раїни, Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв, Державного комітету теле­бачення і радіомовлення України, Державного комітету України у справах національностей та релігій, Ради національної безпеки і оборони України, Пенсійного фонду України, Інституту історії Ук­раїни НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса.

З російської сторони були при­сутні фахівці Міністерства освіти Російської Федерації, Міністерства спорту, туризму і молодіжної політи­ки РФ, Міністерства регіонального розвитку РФ, Міністерства культури РФ, Федерального агентства з ту­ризму, Міністерства охорони здо­ров'я та соціального розвитку РФ, Федеральної служби по нагляду у сфері освіти і науки, РБРФ, Інституту історії РАН, Посольства РФ в Україні.

Відповідно до порядку денного засідання члени Підкомітету обго­ворили питання співпраці в освітній сфері, у сфері молодіжної та соціальної політики, культури та інформації, туризму, фізичної культури і спорту, захисту прав трудових мігрантів тощо.

За результатами зустрічі Дмит­ро Табачник та Андрій Фурсенко підписали Протокол, а також поспілкувались з представниками засобів масової інформації.

"Відповідно до нашої поперед­ньої домовленості, вчора увесь день працювали члени Підкомітету з питань гуманітарного

співробітництва, експерти, які відпрацювали дуже важливий до­кумент, який ми щойно підписали. Це Протокол, який підводить підсумки піврічної роботи цент­ральних органів виконавчої влади України та Росії. Ми провели де­тальний моніторинг виконаних та запланованих кроків. Як завжди, робота була дуже інтенсивною, відмічаємо особливу конструк­тивність та доброзичливість з обох сторін. Порядок денний виконано. Ми маємо намір підготувати цілий ряд цікавих документів, спрямова­них на розвиток гуманітарної співпраці", — резюмував Дмитро Табачник.

Андрій Фурсенко, у свою чергу, відзначив важливість нових за­вдань та кроків, які запланували під час засідання. Особливу увагу, за словами російського міністра, приділили таким питанням, як роз­виток освітньої співпраці, туризму, молодіжних обмінів тощо.

Наступне зсідання Підкомітету з пи­тань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії заплановано провести у друго­му кварталі 2011 року.

 

Нові масштаби

 

Указом Президента України за­початковано проведення Міжна­родного мовно-літературного кон­курсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка

Указом Президента України "Про Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської мо­лоді імені Тараса Шевченка" від 30 ве­ресня 2010 року N 928/2010 з метою піднесення престижу української мови і літератури у молодого покоління, стимулювання учнівської та сту­дентської молоді до вивчення рідної мови, підвищення рівня загальної мовної культури та в рамках підготов­ки до відзначення у 2014 році 200- річчя від дня народження Тараса Шев­ченка започатковано проведення Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка як щорічного загальнонаціонального за­ходу, спрямованого на підвищення рівня знань з української мови і літера­тури, рідних мов і літератур, вихован­ня у молодого покоління любові до мов Українського народу, забезпе­чення їх всебічного розвитку.

Згідно з Указом Президента, почи­наючи з 2011 року, засновано 39 щорічних стипендій Президента Ук­раїни переможцям Міжнародного мов­но-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

Разом з тим Міністерство освіти і науки й надалі буде підтримувати про­ведення різних інтелектуальних зма­гань, конкурсів з метою забезпечення всебічного розвитку й функціонування української мови та мов національних меншин в усіх сферах суспільного життя, виховання шанобливого став­лення до культури і традицій ук­раїнського народу, в тому числі Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика.

Відповідно до Указу Президента Ук­раїни "Про Положення про стипендії Президента України переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика" від 3 жовтня 2008 року N 899/2008 наказом МОН призначаються 14 щорічних стипендій Президента України, які виплачуються протягом одного календарного року. Загальна сума стипендій становить близько 170 тис. грн. на рік.

Так, 11 жовтня 2010 р. Міністр освіти і науки України підписав наказ МОН N 938 "Про призначення сти­пендій Президента України перемож­цям Міжнародного конкурсу з ук­раїнської мови імені Петра Яцика 2010 року" (розміщений на офіційному сайті МОН у розділі "Законодавство").

Міжнародний конкурс знавців ук­

раїнської мови імені Петра Яцика за­сновано Лігою українських меценатів та за підтримки Міністерства освіти і науки України, а також Міністерства культури і туризму України у 2000 році.

З 2006 року мовний конкурс імені Петра Яцика проходить без жодної фінансової підтримки Освітньої фун­дації Петра Яцика. Надія Яцик, яка очолює фундацію, зняла з себе відповідальність за проведення мов­ного конкурсу, бо на її думку мовною освітою в Україні має займатися Уряд України.

Отже, фінансування організаційних заходів щодо проведення Міжнарод­ного конкурсу знавців української мо­ви імені Петра Яцика, яке повністю ля­гало на плечі МОН та держави, почи­наючи з 2006 року, є порушенням чин­ного законодавства. Про це йдеться у звіті Головного контрольно-ревізійно­го управління. Такі статті витрат не пе­редбачені у Державному бюджеті Ук­раїни.

Рішення про участь у конкурсі мо­вознавців імені Петра Яцика є виключ­но прерогативою керівників загально­освітніх середніх навчальних закладів.

Разом з тим, з метою вшанування творчої спадщини видатного сина ук­раїнського народу Тараса Григорови­ча Шевченка, виявлення творчо обда­рованої учнівської та студентської мо­лоді, майбутньої плеяди літературних митців, розвиток їх творчого по­тенціалу, виховання у молодого по­коління українців поваги до мови і тра­дицій свого народу, підвищення рівня мовної освіти в Україні та за її межами та на виконання Указу Президента Ук­раїни "Про Міжнародний мовно-літе­ратурний конкурс учнівської та сту­дентської молоді імені Тараса Шев­ченка" від 30 вересня 2010 року N 928/2010 Міністр освіти і науки Ук­раїни підписав наказ від 26 жовтня 2010 року N 1011 "Про проведення Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2010­2011 навчальному році".

Відповідно до наказу та з метою піднесення престижу української мови і літератури у молодого покоління, за­охочення учнів та студентів до вивчен­ня рідної мови, підвищення рівня за­гальної мовної культури і в рамках підготовки до відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, затверджено Умови про­ведення Міжнародного мовно-літера­турного конкурсу, які будуть розміщенні на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України.

 

*Міжнародне співробітництво*

Обопільний Інтерес

 

26 жовтня відбулося засідання підкомісії з питань освіти і науки Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва  Українсько-

Російської міждержавної комісії. Во­но пройшло організовано та ефек­тивно під головуванням Першого заступника Міністра освіти і науки України, керівника української час­тини Підкомісії Бориса Михайлови­ча Жебровського та директора Де­партаменту        міжнародного співробітництва Міністерства освіти і науки Російської Федерації Владислава Власовича Ничкова. Учасники засідання визнали, що попередня робота допомогла досягти прогре­су в розвитку двостороннього співробітництва. Надалі ж важливо підтримувати досягнутий рівень та підвищувати його.

Протягом планомірного розгляду окреслених питань щодо стану ук­раїнсько-російського співробітництва в галузі освіти і на­уки та перспектив його подальшого

розвитку було визначено ключові напрямки діяльності. Головною ме­тою засідання стало розроблення Плану спільних дій на найближчі два роки. За ним передбачається по­дальше удосконалення норматив­но-правової бази співпраці, низка заходів щодо поліпшення якості освіти та обміну досвідом. Так, ух­валено необхідність та актуальність проведення консультацій з питань виконання угоди між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України із взаємного виз­нання еквівалентності документів про освіту та учених звань, а також з питань протидії поширенню фаль­шивих документів про освіту.

Учасники засідання домовилися в 2011 році підготувати проект Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про створення та статус міжнародного науково-дослідного центру астро­номічних та медико-біологічних досліджень в Приельбруссі. Також у

першому кварталі 2011 року запла­новано завершити в Україні внутрішньодержавні процедури, які передбачатимуть набрання чинності Угоди між Кабінетом Міністрів Ук­раїни та Урядом Російської Феде­рації про створення та функціону­вання філіалів вищих навчальних за­кладів Російської Федерації на тери­торії України та ВНЗ України на тери­торії Російської Федерації від 28 січня 2003 року.

Актуальним та пріоритетним на­прямком залишатиметься регуляр­не проведення двосторонніх кон­сультацій та обміну досвідом з пи­тань реалізації державної політики України та РФ в галузі освіти й науки з метою відбору програм та про­ектів, що представляють обопільний інтерес. Досягнуто домовленостей щодо здійснення обміну напрацю- ваннями й інформацією щодо Єди­ного державного екзамену в РФ та зовнішнього незалежного оцінюван­ня знань в Україні. Особливу увагу

було звернено на особливості ре­алізації завдань Болонської декла­рації', прийнятої обома державами. За словами Бориса Михайловича Жебровського, міжнародна співпра­ця — запорука розвитку галузі, адже залучений досвід — це завжди осно­ва розвитку та вдосконалень.

Вирішено, що в 2011 році будуть розроблені та утверджені програ­ма, перелік учасників, конкретні терміни та сценарії проведення Днів освіти і науки Україні в Російській Федерації та Днів освіти і науки Російської Федерації в Україні.

Активну співпрацю в подальшому забезпечать досягнуті домовленості в напрямках активізації скоордино­ваної взаємодії з підтримки вивчення української мови та літератури в Російській Федерації та російської мови і літератури в Україні, налагод­ження подальшого розширення ака­демічної мобільності студентів та ви­кладачів двох держав. Воно досяга­тиметься завдяки проведенню ста­жувань, спільних студентських фо­румів та підвищення кваліфікації.

Особливу вагомість матиме на­укова співпраця за допомогою встановлення партнерських зв'язків між дослідницькими університетами України і Російської Федерації. На часі — трансфер технологій в га­лузі фундаментальних досліджень.

Проведене засідання характери­зувалося увагою до деталей, що за­безпечило його продуктивність та результативність. Підсумком робо­ти учасників наради стало підписан­ня протоколу Плану заходів з роз­витку російсько-українського співробітництва в галузі освіти та науки на 2010-2012 роки. Оптимальність та збалансованість за­планованого керівник української частини Підкомісії Борис Михайло­вич Жебровський підкреслив сло­вами: "Необхідно планувати так, щоб була можливість перевикону­вати". Реалізація Плану заходів ста­не можливою за умови конструк­тивної роботи, активного обміну інформацією, знання сьогоднішньо­го стану розвитку освітянських га­лузей обох держав та чіткого усвідомлення головних затвердже­них напрямків діяльності.

Світлана ГОРСЬКА кор. "Освіти"

 

 

 

* У КОМІТЕТІ З ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ *

 

Лаврова гілка освітян

25 жовтня 2010 року відбулося перше засідання Комітету з Державної премії України в галузі освіти під головуванням Міністра освіти і науки України Дмитра Володимирови­ча Табачника. "Це надзвичайно приємне, святкове, навіть певною мірою вікопомне засідання, тому що до цього розробленого порядку освітяни нашої держави спільними зусиллями крокували більше 5 років", — зазначив Міністр. На початку роботи Комітету Д.В. Табачник особливу увагу звернув саме на історію створення цього допоміжного ор­гану, покликаного забезпечувати здійснення Президентом України повноважень із наго­родження Державною премією України в галузі освіти.

 

У 2006 році за пропозицією Міністерства освіти і науки України Кабінет Міністрів схвалив рішення направити до Верховної Ради Про­ект Закону України "Про внесення змін і доповнень до ЗУ "Про дер­жавні нагороди". Того ж року Вер­ховна Рада ухвалила його та засну­вала на пропозицію педагогічної громадськості нашої держави п'ять державних премій в галузі освіти за номінаціями дошкільна і по­зашкільна освіта, загальна середня, професійно-технічна, вища освіта та наукові досягнення в галузі освіти. Однак створення найваж­ливіших документів — Положення про Комітет з Державної премії Ук­раїни в галузі освіти та Положення про Державну премію України в галузі освіти, через низку обставин політичного життя держави затри­малося більше, ніж на 4 роки. І врешті 30 вересня цього року Пре­зидентом України Віктором Федо­ровичем Януковичем було ухвалено Указ Про Державну премію України в галузі освіти. На виконання прийнятого Закону створено Комітет з Державної премії України в галузі освіти й затверджений його персо­нальний склад.

Саме завдяки цим подіям освітянська еліта української нації зібралася на перше засідання новоствореного Комітету. До його скла­ду ввійшли високопрофесійні, авто­ритетні, відомі в Україні педагогічні й науково-педагогічні працівники, працівники органів управління освітою, представники органів ви­конавчої влади та місцевого само­врядування, громадських ор­ганізацій, а також учені Національної академії наук України й Національної академії педагогічних наук України.

Міністр привітав присутніх з тим, що Указом Президента України всі вони удостоєні високої честі бути членами першого складу Комітету. "Плануючи цей склад Комітету, зви­чайно, і Міністерство освіти і науки, і Національна академія педагогічних наук прагнули, щоб до складу його увійшло найширше коло, яке пред­ставляє педагогічну громадськість",

—        наголосив Д.В. Табачник. Кожен із членів Комітету протягом роботи засідання мав визначитися із тією номінацією, в якій буде працювати

—        відповідно до кола професійних зацікавлень та роботи у певному на­прямку педагогіки. Високий рівень організації, відкритість, загальнодоступність, демократичність — такі пріоритетні напрямки діяльності новоствореного допоміжного органу, що забезпечує здійснення Прези­дентом України повноважень із на­городження Державною премією України в галузі освіти.

Міністр особливо підкреслив ту відповідальність, що постала перед членами Комітету: "На перший склад буде покладене найваж­ливіше завдання: підняти дуже ви­соко рівень, щоб абсолютно всі ро­боти були кращі з кращих, бездо­ганні. Для цього треба буде розгор­нути й широку дискусію, заохочува­ти колег до участі в ній і, звичайно, створити абсолютно щиру, відкриту атмосферу транспарентності й відвертості при обговоренні цих робіт, при визначенні лауреатів Державної премії України в галузі освіти". Робота може бути успішною і ефективною, якщо чітко працюють усі члени Комітету — таке переконання голова Комітету Д.В. Табачник висловив присутнім.

Важливим стало усвідомлення пріоритетних завдань Комітету та організації його роботи. Саме з цією метою голова зазначив, що, коли у Президента обговорювалися Проек­ти всіх установчих документів, особ­ливий наголос було зроблено на не­обхідності розглядати не лише підручники чи друковані твори. Вар­то звертати увагу, насамперед, на педагогічний експеримент, впрова­дження сучасних освітніх методик, на експериментальну модель освітнього закладу, модель уп­равління освітою, на творчість окре­мих вчителів чи педагогічних колек­тивів. Власне, цим закладено широ­кий діапазон роботи Комітету. Міністр висловив припущення, що невдовзі Комітет буде розглядати й найкращі зразки державних стан­дартів початкової, середньої освіти.

Учасники засідання зробили перші важливі організаційні кроки. Попередньо сформовано склад спеціалізованих секцій Комітету з врахуванням професійного досвіду

та затверджено керівників секцій. Так, роботу Комісії в секції "Дошкільна і позашкільна освіта" очолить перший заступник Міністра освіти і науки України Борис Михай­лович Жебровський, його заступни­ком призначено директора Інститу­ту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України Івана Дмитровича Беха. Роботою в секції "Загальна середня освіта" керуватиме перший віце-президент НАПН України, директор Інституту педагогіки НАПН України Василь Миколайович Мадзігон, заступник

—        директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН Ук­раїни Олександр Андрійович Удод. Головою секції "Професійно- технічна освіта" призначено заступ­ника Міністра освіти і науки України Ірину Павлівну Зайцеву, її заступни­ком — директора Чернігівського ви­щого професійного училища побу­тового обслуговування Світлану Олексіївну Михалко. Роботу секції "Вища освіта" очолять ректор Київського національного універси­тету імені Тараса Шевченка, голова Спілки ради ректорів вищих на­вчальних закладів України Леонід Васильович Губерський (голова) та заступник Міністра освіти і науки України Євген Миколайович Суліма (заступник). Головою ж секції "На­укові досягнення в галузі освіти" призначено віце-президента НАПН України, директора Інституту вищої освіти НАПН України Володимира Іларіоновича Лугового, а його за­ступником — ректора Національно­го педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, голову Асоціації ректорів педагогічних університетів

—        Віктора Петровича Андрущенка.

Також учасники засідання ознай­омилися з представленими зразка­ми Диплома та Почесного знака ла­уреата Державної премії України в галузі освіти. До розроблення ди­зайну медалі лауреата попередньо долучилося широке коло ук­раїнських митців: художники і фахівці з Адміністрації Президента, Академії педагогічних наук, Національної академії образотвор­чого мистецтва і архітектури, з Київського державного інституту де­коративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Бу­ли оголошені й перші напрацювання щодо основних зображень на По­чесному знаку лауреата Державної премії: обов'язковим елементом має стати лаврова гілка як найвищий стародавній символ вшануван­ня. Також, за словами Д.В. Табачни­ка, найімовірніше, на медалі буде зображений сувій. Учасники засідання відкритим голосуванням затвердили розмір самої медалі, що має бути кореспондований з розміром медалі лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка і Державної премії України в галузі науки і техніки. Доцільним визнали взяти за основу діяльності Комітету з Державної премії України в галузі освіти і досвід роботи вище зазначених Комітетів.

Особливу увагу всіх членів Коміте­ту було звернено на терміни, визна­чені в Указі, та відповідно до яких не­обхідно буде скеровувати роботу. Висування робіт розпочинається з 1 листопада поточного року і тривати до 1 березня, відбуватиметься їх узагальнення за секціями, впорядку­вання та перевірка комплектності всіх необхідних документів. До 1 квітня Комітет зобов'язаний опублікувати список кандидатів (ко­лективів) із зазначенням номінацій, видатних досягнень кандидатів (ко­лективів) та суб'єктів їх висування в офіційному виданні — "Урядовий кур'єр". Таким чином місяць трива­тиме технічна експертна робота. На четвертому етапі (до 1 липня) за секціями буде організоване обгово­рення — внесення зауважень, про­позицій, створення рецензій. Два з половиною місяці залишатиметься на роботу загального пленуму Комітету. Вручення Державної премії має відбуватися напередодні про­фесійного свята — Дня працівника освіти. Саме тому, за словами Д.В. Табачника, до 15 вересня наступно­го року буде завершено всі процеду­ри і передано результати в Адміністрацію Президента.

Під час роботи засідання була ут­ворена робоча група Комітету, до якої ввійшли директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України Олександр Андрійович Удод, директор депар­таменту вищої освіти МОН України Ярослав Якович Болюбаш та пер­ший віце-президент НАПН України, директор Інституту педагогіки НАПН України Василь Миколайович Мадзігон.

Комітет з Державної премії Ук­раїни в галузі освіти утвердився. Проведене перше засідання засвідчило найголовнішу мету його роботи — щорічно сприяти користі освіти та визначати авторів найкра­щих новаторських здобутків галузі. У найближчих планах роботи Комітету — продовжувати напрацювання описів та зразків Диплома й Почесного знака лауреата Держав­ної премії, формувати групи екс­пертів, розробляти процедури, за­початковувати секційну роботу та відшуковувати кращих представ­ників нашої галузі.

Світлана ГОРСЬКА кор. "Освіти"

 

 

 

 

* ВИЩА ШКОЛА: НАУКОВА  ДІЯЛЬНІСТЬ * 

Експозиція досягнень

Наукова діяльність в університе­тах сьогодні займає провідну роль та стає визначальним чинником розвитку як галузі, в якій проводять­ся дослідження, так і самого на­вчального закладу. 18-19 жовтня це продемонструвала виставка "На­уково-дослідна робота вищих на­вчальних закладів приватної форми власності (2006-2010 рр.)", ор­ганізована за ініціативи Міністерст­ва освіти і науки України, Асоціації навчальних закладів України при­ватної форми власності, Конфеде­рації недержавних вищих закладів освіти України. В Міністерстві освіти і науки України виставка такого ви­сокого рівня була проведена впер­ше.

У заході взяли участь 42 ВНЗ, 23 з яких мали можливість ознайоми­ти відвідувачів виставки з власними експозиціями інтелектуальних до­сягнень. Серед представлених екс­понатів — переважно навчально-методична література з різних на­прямків знань. Це і монографії, і підручники, і хрестоматії, і збірники наукових праць (як знаних на­уковців, так і студентів). Виставка представила освітянському зага­лові результати університетської науки з різних міст України — Києва, Бердянська, Рівного, Харко­ва, Вінниці, Луцька, Чернівців, Івано-Франківська, Дніпропетровсь­ка, Павлограда, Донецька, Кірово­града, Запоріжжя, Макіївки, Кре­менчука, Ужгорода, Львова, Терно­поля, Хмельницького.

Тематичною розмаїтістю та кількістю представленої наукової літератури вирізнився стенд Євро­пейського університету, головним завданням якого є надання сучас­них європейських освітніх послуг. Власне, вони формуються на основі науково-дослідної діяльності, якій приділяється головна увага. Так, за останні роки фінансування цього напрямку збільшилося втричі. Провідну роль відіграє саме ініціативність студентів, молодих учених та вже знаних науковців у найрізноманітніших галузях знань. Напрямки наукової діяльності виз­начаються за актуальними тен­денціями суспільного життя. Провідними (за обсягом опубліко­ваних у власному видавництві праць) є економіка та підприємництво, менеджмент та адміністрування, інформатика та обчислювальна техніка. Також ак­тивно створюються наукові розвідки з гуманітарних, суспільно-політичних і природничих наук. В університеті діє Спеціалізована вче­на рада з захисту кандидатських дисертацій з економічної тематики.

 

Особлива ж увага, за словами де­кана юридичного факультету Євро­пейського університету Андрія Пет­ровича Бутенка, приділяється міжнародній співпраці. Так, було проведено 25 міжнародних конфе­ренцій.         Серед держав- співробітниць — Польща, країни Прибалтики, Близького Сходу (Іран, Сирія). З останніх інновацій — ор­ганізація захисту магістерських робіт спільно з латвійськими коле­гами в режимі онлайн. Захист відбу­вався в стінах Європейського університету, латвійська ж комісія мала змогу спостерігати та ставити

запитання на відстані тисячі кіло­метрів.

Проведена виставка представи­ла головні науково-дослідні здобут­ки аспірантів, докторантів, профе­сорів ВНЗ приватної форми влас­ності, які поєднують викладацьку діяльність із науковою. Прикметно, що активну участь у науковій роботі беруть і студенти. Так, на стенді Європейського університету пред­ставлена низка збірників студентсь­ких наукових праць. У видавничо- поліграфічному центрі вищого на­вчального закладу, основним за­вданням якого є навчально-мето­дичне забезпечення навчального процесу підручниками та посібни­ками, виходить друком науковий, визнаний ВАК фаховим, журнал "Економіка і управління". Велику цінність для молоді має журнал "По­шук", в якому можуть друкуватися студенти та старшокласники гімназії "Євроленд". Це періодичне видання покликане формувати гу­маністичний світогляд молоді, сти­мулювати наукові пошуки та ініціативи.

Власне, виставка "Науково- дослідна робота вищих навчальних закладів приватної форми власності (2006-2010 рр.)" продемонструвала високий рівень розвитку сьогочас­ної університетської науки. Така тенденція не випадкова, адже саме за науковими розробками -май­бутнє всіх галузей суспільного жит­тя. На виставці, яка стала своєрідним звітом за виконану ро­боту, були представлені й результа­ти міжнародної співпраці. Водночас обговорювалися перспективні на­прямки діяльності. Загалом вистав­ка відобразила гуманітарний на­прям, який отримує найбільше по­ширення в сучасних вищих навчаль­них закладах приватної форми власності. її учасники ознайомили­ся з неоціненним досвідом одне од­ного та налагодили зв'язки для по­дальшої співпраці. Захід продемон­стрував, що за системністю та послідовністю роботи — майбутнє освіти.

Світлана ГОРСЬКА

кор. "Освіти"

Авторитетність підтверджена

Дніпропетровський національний університет ім.О.Гончара увійшов до десятки найцитованіших у наукових виданнях

 

У рейтингу вищих навчальних за­кладів України за показниками на- укометричної бази даних Scopus, опублікованому на сайті Національ­ної бібліотеки ім. В. І. Вернадського, Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара посів сьоме місце. Лідерів серед ук­раїнських ВНЗ автори рейтингу виз­начали по цитуванню публікацій учених вишу в українському науко­вому товаристві. Критерієм ранжування став індекс Хірша, що являє собою кількість статей групи ав­торів, на які зареєстровано певну кількість посилань. Цей показник цитування визначає ефективність наукової діяльності ВНЗ та автори­тетність і популярність його науко­вого колективу. Позиції універси­тетів з багатими традиціями та виз­наними науковими школами, як правило, корелюються з місцями в рейтингу вищих навчальних за­кладів "Топ-200 Україна". Зокрема,

в першу десятку ввійшли Київський національний університет імені Та­раса Шевченка (індекс Гірша -45), Харківський національний універси­тет ім. В. Н. Каразіна (38), Львівський національний універси­тет імені Івана Франка (30), Одесь­кий національний університет ім. І. І. Мечникова (29), Національний

технічний університет України "Київский політехнічний інститут" (26), Донецький національний ме­дичний університет імені Максима Горького (22), Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (21), Національний технічний університет            "Харківський

політехнічний інститут"(20), Ужго­родський національний університет (19) та Національний університет "Львівська політехніка"(18).

З Дніпропетровських ВНЗ до двадцятки лідерів також увійшли Ук­раїнський державний хіміко-технологічний університет та Дніпропет­ровський національний університет залізничного транспорту імені ака­деміка В. Лазаряна.

Інформаційно-аналітичне агентство

ДНУ ім.О.Гончара За матеріалами сайту

Національної бібліотеки України

ім. В.І.Вернадського

 

 

 

Україна потребує нашого сумління

Такий висновок можна зробити після Міжнародної науково-практичної конференції "Українознавство у світовому гуманітарному просторі", що відбулася протягом 21-22 жовтня в Києві.

Мета конференції полягала у ви­робленні пропозицій щодо стратегії розвитку українознавства в сучасно­му гуманітарному просторі, шляхів і засобів їх реалізації. 250 учасників працювали у секціях за наступними тематичними напрямами:

I.    Історичні, теоретико-методологічні та суспільно-політичні склад­ники розвитку сучасного гуманітар­ного простору;

II.   Інноваційні технології в системі освіти. Проблеми управління освітою та оцінювання якості знань;

III.  Національна культура в сис­темі гуманітарної політики України;

!V. Українська мовна ідентичність в сучасному освітньому просторі;

V. Українознавство у діяльності навчальних закладів України та за­рубіжжя.

Також у рамках конференції відбувся круглий стіл "Українська освіта зарубіжжя".

Співголовами оргкомітету конфе­ренції були Петро Петрович Коно- ненко, доктор філологічних наук, професор, академік, директор Національного науково-дослідного інституту українознавства МОН Ук­раїни, головний редактор журналу "Українознавство", та Олександр Андрійович Удод, доктор історичних наук, професор, директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України.

Петро Петрович окреслив зна­чення українознавства для нас як народу: "Українознавство - це світо­ва наука. Адже сьогодні у всьому світі існує проблема етноідентичності, яка є чи не найголовнішою для всіх держав. Близько 30 мільйонів українців проживають у майже ста країнах світу. Український етнос світовий. Ось чому світовою є його мова та культура, його освіта та на­ука, його віра та політичний досвід. І та частина українців, про яку ми час­то забуваємо, є частиною світової культури.

Сьогодні нам треба відкривати світ, а також відкривати світові се­бе. А для того, щоб відкрити, треба пізнати себе. Отже, мова йтиме про те, чим ми маємо займатися. Адже це і є завдання еліти. А також, як це робити, адже у нас уже є певний досвід".

Про важливість історії для нації, зокрема правдивої української історії, говорив Юрій Михайлович Мушкетик, письменник, Герой Ук­раїни: "Впродовж багатьох віків нам щось нав'язували, але Україна була, трималася і, думаю, вистоїмо й за­раз. Для цього треба нам усім бути українцями, усвідомлювати себе ук­раїнцями".

Петро Петрович Кононенко до­повідав про досвід, проблеми та перспективи українознавства в ук­раїнському світі. Корінь проблем слід шукати в системі освіти: "...Па­нує підхід однобокості, а відтак і од­нозначності, опис певного роду фактів без аналізу причиново- наслідкових внутрішніх зв'язків. Байдужими лишаються душа і ро­зум. Окремими постають не тільки людина і світ, а й сутності самої лю­дини - позаприродного і позасоціального індивіда. Без ево­люційного руху історії, без вождів і ідеалів. Чи ж дивно, що в анкетах: по закінченні школи де хочете працю­вати? - понад 70% назвали. чужі країни та посади бізнесменів, міністрів і президентів; а на питання "на яких ідеалах виховуєте по­коління?" 48% учителів відповіло: "не маю ідеалів.". Зате в стандарті освіти та в шкільних навчальних пла­нах є "світова історія", "світова куль­тура", "світова література", й, здебільшого, відсутнє українознав­ство. Як відсутнє воно і в навчальних планах ВНЗ, хоча є "народознавст­во" тих країн, мова яких вивчається студентами. Отож, є Англія, Росія, Китай, Франція. і нема. України, бо у ВНЗ не вивчається курс науко­вої української мови, а нині ліквідо­вано іспит з української мови для аспірантів і водночас прийнято рішення про право складання вступ­них іспитів. російською мовою.

"Чия мова, того й влада". Як має почуватися клієнт, який приходить до вчителя, юриста, медика, уря­довця, священика, котрий не во­лодіє і не хоче знати мову народу? І чи буде такий випускник ВНЗ спро­можним володіти історією, літера­турою, мистецтвом, інформатив­ним простором України, а згодом і керувати їх розвитком? Отже, дбати про розширення та поглиблення гу­манітарного простору і в Україні, і в зарубіжних країнах?

А йдеться ж не просто про мову та про культуру, а про світогляд, ідеали, державно-політичні інтере­си, зрештою - спосіб життя грома­дян республіки, їхню спроможність розвивати суспільство демократії і свободи, верховенства права і ре­ального гуманізму та патріотизму, - а щодо навчальних закладів реаль­ного професіоналізму універсаль­них інтересів життєдіяльності.

.Виховання дошкільнят потрібно починати з батьків; школярів - із учи­телів; громадян - із державних чи­новників, а студентів - із професорів. А патріотів мають плекати всі і всією системою навчальних предметів.

Логічно, що на чільну позицію в процесі творення гуманітарного про­стору, як ми зазначали ще 1992 р., мають вийти ВНЗ, а в їхніх навчально- виховних планах - посісти кафедри (центри - у науково-дослідних інсти­тутах) українознавства.

І знову в особливо важливій - інтегративній формі виступає ук­раїнознавство як синтез історії, мо­ви, географії, культури, художньої

словесності, а скеровується най­перше до батьків і дітей, а потребує реалізації державної стратегічної політики..

Настав час консолідації суспільства на засадах справедли­вого способу життя, верховенства Конституційних законів, традицій народної культури, моралі, етики та естетики. А в цьому ключі - і рефор­ми науки, освіти і виховання.

Українська мова, українознавство є найпотужнішими джерелами єднання і поступу народу. Без них немислиме піднесення гуманітарної сфери, як і піднесення українознав­ства немислиме без фундаменталь­но спланованої стратегічної політи­ки та гігантської праці інтелігенції. Без підготовки кадрів елітної, патріотичної, інтелігенції у ВНЗ.".

Заключне пленарне засідання. Прийняття резолюції. Проте учасни­кам і всім свідомим українцям хо­четься сподіватися, що справжнім результатом стане відхід від не­обхідності доводити самим собі та світові, що ми - українці, що ми маємо право на свою історію, куль­туру, мову і хочемо, нарешті, ук­раїнської України!

Катерина о ПОРОХНЯК .

кор. "Освіти"

 

 

*Адреса досвіду - Київщина*

 

Дев'яносто крокі в з витяги

В.І. Рябець,

Директор коледжу, кандидат педагогічних наук, академік

temp-9

 

 

Історію творять люди, люди за­кохані в свою працю, свій край, державу. Це живий літопис напо­легливої, натхненної праці викла­дачів та студентів на шляху до виз­нання своєї ролі у суспільстві.

Крок за кроком, сходинка за сходинкою Таращанський агро­технічний коледж, послідовно і впевнено зводився на повен зріст, мужнів.

Шлях, який пройшов за 90 років Таращанський агротехнічний ко­ледж заслуговує на повагу. Статут навчального закладу змінювався разом із його кваліфікаційним зро­станням: від Таращанського технікуму сільськогосподарського машинобудування, який був за­снований в 1920 році, технікуму механізації сільського господарст­ва (1930 рік), радгоспу-технікуму (1972 рік), до Таращанського агро­технічного коледжу, з 1995 року.

На сьогодні наш навчальний за­клад є провідним вищим навчаль­ним закладом серед 119 аграрних навчальних закладів І-ІІ рівня акре­дитації, який за рейтингом Міністерства аграрної політики Ук­раїни увійшов до п'ятірки кращих.

За роки існування Таращанський агротехнічний коледж підготував біля 30 тисяч висококваліфікованих фахівців. Середньорічний контин­гентстудентів денної і заочної фор­ми навчання складає близько півтори тисячі осіб. У скарбниці сивочолого ветерана — видатні осо­бистості держави, діячі науки і мис­тецтва, культури і спорту, заслу­жені працівники, Герої України та Радянського Союзу. Ось деякі з них: Олександр Овсійович Шевчен­ко- випускник 40-х років, який став Героєм Радянського Союзу під час Великої Вітчизняної війни, повто­ривши подвиг О.Матросова; Осауленко Микола Федорович, випуск­ник 1957 року — академік НАН Ук­раїни, Лауреат Державної премії СРСР в області науки і техніки, док­тор технічних наук; Тимошенко Олексій Іванович — випускник 1962 року, професор, завідувач кафед­ри лісового господарства НУБіПУ; Старінський Степан Іванович-випу- скник1964року- заслужений тре­нер України зі стрільби із лука; Василенко Василь Якович- випускник 1974 року-заслужений діяч мис­тецтв України, головний диригент Донецького оперного театру, Се­менович Богдан — випускник 2009 року-чемпіон України з легкоатле­тичного temp-7кросу; Руслан Казахметов- випускник 2010 року, двічі чемпіон України зі штовхання ядра, кулі. Цей список випускників надто ве­ликий, які своїми людськими якос­тями, наполегливою працею здо­були шану і визнання і цим самим примножують славу своєї Альма- матері-Таращанського агро­технічного коледжу.

Неоціненний скарб навчального закладу-педагогічні кадри. Серед них один академік Української ака­демії наук; 3 кандидати наук, два заслужених працівники освіти, 17 відмінників освіти України, 23 відмінники аграрної освіти України, 11 отримали трудову відзнаку "Знак Пошани". Близько 70% ви­кладачів   мають     вищу кваліфікаційну категорію. Серед

викладачів коледжу на протязі ос­таннього десятиріччя ми маємо два переможці Всеукраїнського конкурсу "Викладач року"(1998 р.- Донченко В.Є., 2003р.- Зубчевська С.В.), два переможці Всеук­раїнського конкурсу "Куратор на­вчальної групи" (2000 р.-Ніценко Л.О., 2006 р.- Івашина М.Б.).

Не відстають від викладачів і студенти коледжу. Переможцями регіонального конкурсу "Студент року" стали в 2007- Любачевський Віталій, в temp-82008р.-Синєгуб Руслан, в 2010р.-Кабашня Анастасія. Мож­на назвати переможців конкурсу творчих робіт з прав людини, з ук­раїнської мови імені Петра Яцика, "Журналістський первоцвіт", "Сильна Україна" та ряд інших кон­курсів, в яких брали участь наші студенти. Маючи таких творчих, небайдужих до своєї праці і на­вчання викладачів і студентів, на­вчальний заклад здобув визнання і ряд нагород. Разом з дипломами "За високі творчі досягнення в удо­сконаленні змісту навчально-ви­ховного процесу", "За розробку і упровадження інноваційних освітніх технологій у навчально-ви­ховний процес", "За високі показ­ники освітньої діяльності" навчаль­ний заклад Асамблеєю ділових кіл України визнаний "Кращим підприємством в галузі освіти", Міністерство освіти і науки України та Академія педагогічних наук на­городили коледж "Срібною медал­лю" та присвоїли почесне звання "Лідер сучасної освіти", Міністер­ство аграрної політики України на­городило Таращанський агро­технічний коледж бронзовою і дво­ма золотими медалями, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України та Академія наук вищої школи присвоїли звання коледжу "Флагман освіти і науки України", а Міжнародний академічний рейтинг "Золота фортуна" визнав пере­можцем рейтингу Таращанський агротехнічний коледж і вручив "Знак якості" у галузі освіти.

temp-10Для коледжан ці нагороди є сти­мулом до подальшої плідної праці і вагомих перемог.

У час реформування аграрного сектора економіки України на­вчальний заклад ставить перед со­бою мету:всебічно опановувати все нове, для того, щоб готувати високоосвічених кваліфікованих фахівців-творців, здатних духовно збагачуватися і робити свій ваго­мий внесок в інтелектуальний та духовний розвиток суспільства.

Свій видатний 90-річний ювілей Таращанський агротехнічний ко­ледж зустрічає у розквіті творчих сил і енергії, він сміливо і впевнено дивиться у майбутнє, покращуючи підготовку фахівців за своїм профілем, розвиваючи плідні сто­сунки з вищими навчальними за­кладами ІІІ-ІУ рівнів акредитації, науковими установами, передови­ми виробничими підприємствами.

Вірю в наш навчальний заклад, захоплююся талановитими особи­стостям: студентами, викладача­ми, випускниками, які примножу­ють справу коледжу, збагачують професійно і інтелектуально кад­рову політику держави, тому і впевнений, що попереду в України — щасливе майбутнє!

м.Тараща

Київська обл.

 

"Електронне місто" — шлях у майбутнє

Проект із такою назвою впроваджують у місті Українка, що в Обухівському районі на Київщині. Місцева влада четвертий рік усіма силами реалізовує Електронне місто як проект, що відкриє багато можливостей для жителів міста. Допомагає їм у цьому Українсько - американський гуманітарний інститут

Вісконсінський міжнародний університет в Україні .

 

 

Відкриття Інтернет- центру 

26 жовтня 2010 року в міській бібліотеці Українки, що знаходиться в Палаці культури "Енергетик", відбулися пре­зентація відкриття та Інтернет- центру, створеного тут за сприяння Українсько-амери­канського гуманітарного інституту "Вісконсінський міжнародний університет в Ук­раїні".

temp-11На церемонії відкриття були присутні міський голова Ук­раїнки Павло Генріхович Ко- зирєв, ректор інституту, про­фесор Олександр Олексійович Романовський, доктор філо­логічних наук, професор, завідувач кафедри інфор­маційної політики Української Академії державного уп­равління при Президентові Ук­раїни Георгій Георгійович По- чепцов, відомий письменник- сатирик, журналіст України Олег Федорович Чорногуз, молодь міста та ін.

Відкриття Інтернет-центру для публічного користування стало ще одним послідовним кроком у впровадженні проек­ту "Електронне місто". Павло Генріхович зазначив: "Проект "Електронне місто" — це наш крок у майбутнє. Ще одне віконце цього проекту, яке ми відкриваємо сьогодні, — це наша публічна електронна бібліотека... Ми робимо цей крок разом із нашими партне­рами. Олександр Олексійович Романовський — це людина, яка разом зі своєю командою забезпечила нам можливість відкриття комп'ютерного цен­тру". Тепер у бібліотеці п'ять комп'ютерів, а також нові сто­ли, стільці та близько 200 книг на суму 10,5 тисяч гривень.

"Сьогодні ми хочемо пре­зентувати свій вклад у розви­ток міста Українка. Ми облад­нали бібліотеку комп'ютерною технікою і хочемо, щоб вона стала сучасним науково-на­вчальним закладом, який дає дітям можливість вільно спілкуватись в Інтернеті, чита­ти хороші книги, — пояснив Олександр Олексійович.

Олег Федорович Чорногуз подарував бібліотеці свої ро­мани та закликав молодь не забувати книгу. Георгій Ге­оргійович Почепцов також за­стеріг від надмірного захоп­лення Інтернетом: "Головне, про що треба пам'ятати лю­дині, — це розвиток. Тож вико­ристовуйте Глобальну мережу для свого розвитку. Ми закли­каємо вас сприймати життя не як у цирку, а думати над тим, що відбувається, як ми це ро­бимо в театрі".

Співпраця з "Вісконсінським 

міжнародним університетом в Україні" 

Українсько-американсь­кий гуманітарний інститут "Вісконсінський міжнарод­ний університет в Україні" працює з 1997 року. Це пер­ший вищий навчальний за­клад в Україні, який поєднує найкращі елементи бізнес- освіти в Україні та США.

temp-13Спілкуючись із місцевою владою Українки, керівництво університету запропонувало допомогу середнім навчаль­ним закладам міста та бібліотеці. За словами ректора Олександра Олексійовичі, діти повинні мати змогу користува­тись сучасною комп'ютерною технікою, отримувати сучасні знання. Таким чином інститут намагається допомогти місу, а з ним — і країні наблизитись до інтеграції в Європу.

Між керівництвом міста та інституту було підписано ме­морандум про співпрацю. Першим кроком його ре­алізації було оснащення комп'ютерного класу у ЗОШ № 2. Другий — це комп'юте­ризація міської бібліотеки та наповнення її літературою. "Це буде наш перший вклад у розвиток міста, — підсумував ректор інституту, — далі ж ми плануємо кожного року брати до себе на навчання двох- трьох кращих випускників міських шкіл за рекомен­дацією міської ради та дирек­торів навчальних закладів".

Справжня благодійність — це духовна щедрість

Місто Українка — не єдине, якому допомагає Українсько- американський гуманітарний інститут. Студенти інституту за власною ініціативою опікують­ся дітьми зі школи-інтернату у селі Бабанки, із дитячих бу­динків сіл Кузьмівка та Шапо- валівка. Надають їм матеріаль­ну, а головне — моральну підтримку,

temp-12Мар'яна, у минулому сту­дентка "Вісконсінського міжнародного університету в Україні", що зараз працює тут, розповідає: "Ідея допомоги дітям з інтернатів та дитбу­динків існувала вже давно: спочатку цим займалася лише адміністрація, потім почали проявляти ініціативу студенти. Спершу ми відвідали Школу- інтернат для дітей із фізични­ми та розумовими вадами у селі Бабанки. Там живуть 129 дітей різного шкільного віку. Ми зібрали для них матеріаль­ну допомогу, і головне — 40 студентів виявили бажання поїхати. Також дружимо з дит­будинками, що у селах Кузьмівка та Шаповалівка. У названих закладах наш інсти­тут облаштував комп'ютерні класи".

Студенти інституту намага­ються кожну зустріч із дітьми зробити цікавою для них, пізнавальною, подарувати їм світлу радість пізнання життя та навколишнього світу.

"Ми не просто приїжджаємо до дітей, ми організовуємо певну святкову програму для них. Наприклад, ми розповіда­ли їм про професії, про догляд за собою. З дівчатками гово­рили про жіночність, проводи­ли візаж, робили для них фотосесію. Був навіть спільний проект з університетом ім. О. О. Богомольця щодо догляду за зубами. Такі презентації та проекти, звичайне спілкуван­ня та дружня атмосфера над­звичайно важливі в дитячих будинках, адже у них немає великих можливостей, діти за­комплексовані, вони вважають себе некрасивими", — зі співчуттям   розповідає Мар'яна.

Дівчина поділилася також і тими труднощами, які виника­ли: "Спочатку було морально важко сприймати все те, що ми бачили в дитячих будин­ках. Діти в брудному, розірва­ному одязі. Зустрічали нас біля залізної, наче тюремної, огорожі. Ми не знали, як стри­матися, щоб не заплакати. Кожного з них хотілося обійняти й пригорнути до сер­ця.

Деякі діти втікали спочатку від нас, багато з них були за­мкненими. Під час першої зустрічі було трохи важко, але потім діти нас запам'ятали, знали, як звати. Ми щоразу купували і собі, і їм бейджики з іменами.

Тепер ми дійсно дружимо. Влітку проводимо фестивалі. Зокрема, організували фести­валь у Керчі, на якому об'єднали всі три школи. Та­кож возили дітей у Київ — в цирк, в університет".

Студенти намагаються знайти підхід до дитячих сер­дець завдяки теплу щирого спілкування та увазі, якими не багаті наші дитячі будинки. Незамінною і невід'ємною ча­стиною тієї матеріальної бла­годійності, яку вони здійсню­ють, є духовна щедрість.

"Електронне місто": досягнення та пер­спективи

Для дітей ми творимо май­бутнє і сподіваємося, що во­ни, у свій час, теж робитимуть його кращим для нас. Проект "Електронне місто" — не ви­няток. Навіть найменші його складові спрямовані на мо­лодь, як от відкриття Інтернет- центру в бібліотеці. Проте це далеко не всі досягнення Ук­раїнки.

Система "Електронне місто" створена на базі проекту-переможця Всеукраїнського кон­курсу проектів та програм роз­витку місцевого самовряду­вання. Вона містить інструмен­ти для збору оперативної візуалізації та просторового аналізу інформації за допомо­гою електронної карти міста та єдиної бази даних.

Кожне місто наповнює дану систему актуальними продук­тами адаптованими до умов свого населеного пункту. В Українці вже впроваджені та функціонують відповідні про­грами.

Заступник міського голови, Валентина Дмитрівна Полта­вець пояснює: "Перш за все — це програма документообігу "Док — проф" — електронне управління документами в міській раді. Ця програма вже має свій розвиток і наразі ви­користовується в роботі "Саll- центру".

Однією зі складових "Елек­тронного міста" є програмне забезпечення геоінформаційних систем, яке полягає в розробці електронних карт, на котрих позначені всі ме­режі, що підвладні міськраді.

Проте міський голова Павло Генріхович окреслює ще ширші можливості проекту: "Коли проект буде втілено повністю, то у жителів міста з'явиться можливість голосу­вати на виборах через мережу Інтернет, купувати таким чи­ном проїзні квитки, оплачува­ти комунальні послуги тощо".

Місцева влада Українки постійно дбає про вдоскона­лення послуг, які надаються жителям. Із 2009 року у викон­комі Української міської ради

працює система управління якістю послуг, яка була сертифікована відповідно до ви­мог міжнародного стандарту серії 180 9001-2008. Даний стандарт передбачає викорис­тання підходу, де моделюється та втілюється найбільш опти­мальні варіанти задоволення потреб споживачів послуг, які надають органи місцевого са­моврядування.

Центр муніципальних послуг

Наступним кроком, після сертифікації системи уп­равління якістю, стало ство­рення Центру муніципальних послуг задля швидкого та зручного отримання спожива­чами соціальних чи адміністративних послуг, а та­кож інформації.

temp-14Завдяки введеному у викон­комі ще у 2008 році електрон­ному документообігу грома­дяни можуть у будь-який мо­мент прослідкувати на якому етапі знаходиться його звер­нення, оскільки всі звернення та пропозиції від громадян по­трапляють до електронного реєстру. Впровадження сис­теми "штрих-кодів", що нано­сяться на відповідні докумен­ти працівниками Центру при зверненні громадян, дає змогу контролювати хід ро­боти та відслідковувати на якому етапі перебуває роз­гляд питань. Поетапна комп'ютерна реєстрація про­цесу розгляду документів працівниками Центру дає змогу швидко відслідковува­ти та відповідно реагувати на факти корупційної діяльності у тому разі, якщо такі будуть зафіксовані. Доступ до доку­ментів надається за першим проханням.

Процес функціонування Цен­тру муніципальних послуг про­ходить за принципами відкри­тості та прозорості, що сприяє налагоджуванню більш пози­тивних відносин між представ­никами муніципальної влади та мешканцями міста.

А завдяки Саll-центру, кожен житель міста, зателефонував­ши, має можливість отримати якісну консультативну допо­могу у вирішенні будь-якого питання. Впровадження у дію Саll-центру сприятиме ще більшій прозорості процесу розгляду звернень громадян та отримування рішень від представників влади.

Мер міста підкреслив, що робота Саll-центру включає у себе і зворотній зв'язок: "Ро­бота диспетчерського центру включає в себе й повторний дзвінок людині, що зверта­лась, з метою дізнатись чи за­доволена вона якістю надання послуг, чи вирішене її питання, чи є якісь додаткові питання чи пропозиції. Це дає справжню жорстку систему контролю за вирішенням проблем насе­лення".

Зворотній зв'язок зі спожи­вачем є однією з вимог згада­ного міжнародного стандарту серії 180 9001-2008. Валенти­на Дмитрівна розповідає: "У своїй політиці ми завжди до­тримуємося принципу вив­чення задоволеності спожи­вачів отриманими послугами. Зворотню реакцію ми отри­муємо через зустрічі з меш­канцями у дворах, проводимо соцдослідження та опитуван­ня, гарячі лінії в засобах масо­вої інформації, організовуємо прийоми з особистих питань. Результати аналізуємо та вдо­сконалюємо свою роботу".

Деякі особливості роботи Саllцентру пояснила Катери­на Босих, спеціаліст центру: "Запити мешканців поділя­ються на надзвичайні, середні та низькі. Якщо питання вирішується швидко, ми пер­шочергово за нього беремо­ся. Найпопулярнішими є звер­тання щодо житлових приміщень, ліфтів, водокана­лу, світла й газу. Тобто люди переймаються зв'язком з ко­мунальними службами".

Тож сподіватимемося, що добре зерно впаде у родючу землю, і зовсім скоро проект "Електронне місто" стане для Українки справжнім містком у краще урбаністичне май­бутнє. А для підтримки добрих справ завжди знайдуться друзі, готові безкорисливо допомогти.

Катерина ПОРОХНЯК

кор. "Освіти"

м.Українка,

Обухівський р-н,

Київська обл.

 

 

*Конференції*

У світі імені  і духу

 

14 — 15 жовтня у Рівному відбу­лася IV міжнародна науково — практична конференція "Методо­логія, теорія, технології", присвя­чена 85 — річчю з дня народження доктора педагогічних наук, ака­деміка Степана Дем'янчука. Іі ор­ганізаторами виступили Міністер­ство освіти і науки України, Ака­демія педагогічних наук України, Інститут вищої освіти аПн України, Національний педагогічний універ­ситет імені М. П. Драгоманова та Міжнародний економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем'янчука.

 У роботі конференції взяли участь фахівці з України, Польщі, Росії, Угорщини, Німеччини, Ізраїлю, Фінляндії, Литви, Біло­русії, Австрії, temp-15Словаччини, Бельгії, Словенії, Чехії, Болгарії. Протягом двох днів на пленарному та секційних засіданнях обговорю­вався широкий спектр важливих питань сучасної науки та педа­гогіки. Зокрема, велику увагу було приділено темі філософії науки як духовній парадигмі модернізації ВНЗ України, інформаційним тех­нологіям у вищій школі та за­рубіжному досвід у впровадження контекстно-професійної підготов­ки фахівців.

Особливий акцент на конфе­ренції було зроблено на виховання учнівської та студентської молоді на ідеях миру. Саме основополож­ником такого підходу до виховання був видатний вчений, педагог- практик, новатор і організатор, за­сновник Міжнародного економіко- гуманітарного університету, ака­демік Степан Дем'янчук .

Степан Якимович Дем'янчук — знакова постать вітчизняної освіти та науки. Свою педагогічну діяльність фронтовик Степан Дем'янчук розпочав у 1946 році вчителем в Орепівській семирічній школі Ярунського (нині Новоград- Волинського) району Житомирсь­кої області. Вдень працюючи у школі, ночами вчився, готував кан­дидатську дисертацію, яку успішно захистив у Московському універ­ситеті.

З травня 1966 року творча доля вченого пов'язана з Рівненським педагогічним інститутом: старший викладач, доцент, доктор педа­гогічних наук, професор, академік, чверть століття незмінний декан педагогічного факультету. Всього 25 років свого життя він віддав школі. Понад 35 років працював у вищих навчальних закладах.

З вересня 1993 року — засновник-організатор і перший прорек­тор Рівненського економіко-гуманітарного інституту.

Степан Дем'янчук — автор 27 монографій з проблем освіти й ви­ховання, з-під його пера вийшло у світ понад 300 наукових статей, надрукованих у збірниках і журна­лах як України, так і зарубіжжя, 600 статей у періодичній пресі.

temp-17Сьогодні можна пишатися і його науковою школою. Під керівництвом вченого захистили дисертації 2 доктори і 28 кандидатів наук. Його ідеї знайшли подальшу реалізацію у діяльності лабораторії "Виховання учнівської молоді на ідеях миру в навчально-виховному процесі школи і вузу" та першого в Україні музею миру.

Чимало його ідей і педагогічних впроваджень були першими в пе­дагогічній та освітянській практиці. І всі вони були життєздатні. Багато з них користувалися та користу­ються великою популярністю се­ред школярів та студентства: уро­ки Миру, залучення спортсменів- старшокласників до проведення занять з фізкультури в молодших класах, учнівські читання "Я голо­сую за мир!".

Саме Степан Дем'янчук став ініціатором проведення батьківських зборів в інститутах, за аналогією з батьківськими зборами в школах. Що понині стало практикуватись у вищих навчальних закладах.

Зараз все більше набуває попу­лярності такий напрямок, як вихо­вання на ідеях миру. І це не дивно. Адже він включає не тільки педа­гогічні аспекти, але і юридичні, філософські, правові, моральні, політичні тощо.

Степан Дем'янчук був ініціато­ром та організатором проведення щорічних читаннь школярів "Я голосую за мир!", які і сьогодні про­ходять в Міжнародному економіко- гуманітарному університеті його імені.. На сьогодні вже відбулися 14-ті читання. З кожним роком ко­ло їх учасників збільшується. У них беруть участь школярі з багатьох областей України.

Наукові інтереси С.Я.Дем'янчука завжди виходили за межі району, міста, республіки. Взяти хоча б географію його публікацій. Він підтримував зв'язки з багатьма на­уковими центрами, школами. Точніше, не тільки підтримував, але й фахово впливав на їх станов­лення та розвиток. Відбувався взаємообмін ідеями. Немає такої області в Україні, якої б не торкну­лась його наукова школа, де б не працювали його послідовники, учні, однодумці.

temp-16Як не згадати відомих людей в науці та на освітянській ниві: Героя України, доктора психологічних на­ук, ректора Острозької Національ­ної академії Ігоря Демидовича Пасічника; Вченого секретаря ака­демії Педагогічних наук, академіка Миколу Борисовича Євтуха; докто­ра педагогічних наук, професора Волинського державного універ­ситету Андрія Сергійовича Несімчука; директора інституту пе­дагогіки, доктора педагогічних на­ук Світлану Валеріївну Лісову; керівника одного з Одеських ВНЗ доктора педагогічних наук, профе­сора Аллу Михайлівну Богуш та ба­гато ін.

Окрім сотень послідовників у ба­гатьох регіонах України на Рівнен­щині справу Степана Якимовича Дем'янчука продовжують його си­ни: Анатолій Степанович Дем'ян­чук, ректор МЕГУ , доктор педа­гогічних наук, професор та Юрій Степанович Дем'янчук, проректор МЕГУ, кандидат історичних наук.

На конференції у Рівному на­уковці також обговорили багато важливих питань і пов'язаних із створення загальних науково-пе­дагогічних шкіл вищої освіти, спро­щення подолання кордонів студен­тами та викладачами дружніх за­кладів освіти та мовні питання. А також зміст окремих навчальних дисциплін, певні моменти методо­логії впровадження навчального процесу.

Як зазначив ректор Міжнарод­ного економіко-гуманітарного університету С. Дем'янчука Ана­толій Дем'янчук, метою заходу бу­ло знайти спільні шляхи вирішення тих проблем і завдань, які стоять сьогодні перед педагогічною спільнотою.

Інтерес до вищої школи, до її розвитку пов'язаний з тим, що сьо­годні, практично у всій Європі про­ходить дискусія по напрямках роз­витку вищої школи, централізації напрямків спеціалізації спеціаль­ностей, наповненні новим змістом сучасного розвитку вищої школи і підготовки висококваліфікованих спеціалістів, — розповів Анатолій Дем'янчук. — Ця конференція відмінна від інших тим, що була проведена спільно із провідними навчальними закладами не тільки України, але й світу. Зокрема, та­кими як Національна академія пе­дагогічних наук України, Інститут вищої освіти АПН України, Національний педагогічний універ­ситет імені М. П. Драгоманова та Міжнародний економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Демянчука.

Василь ТУЗ

м. Рівне.

 

*Освітянський пантеон*

 

Теоретик державного управління

Ось і надходить сорокадення, як українська юридична на­ука зазнала непоправної втра­ти — помер видатний вчений- адміністративіст Вадим Бори­сович Авер'янов — доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, Заслу­жений юрист України, завіду­вач відділу проблем державно­го управління та адміністра­тивного права Інституту дер­жави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Він народився 7 травня 1951 р. у м. Києві. Після закінчення Київського державного університету імені Тараса Шевченка у 1973 р. займався науковою роботою в Інституті держави і права імені В. М. Корецького. З 1986 р. — завідувач сектора ор­ганізаційно-правових проблем науково-технічного прогресу, а з 1991 р. — завідувач відділу проблем державного уп­равління та адміністративного права. У 1978 р. захистив кан­дидатську дисертацію "Функції та організаційна структура ор­гану державного управління: зв'язок і взаємодія", а у 1987 — докторську дисертацію "Про­блеми співвідношення змісту та діяльності організаційних структур апарату радянського державного управління". У 1991 р. Вадиму Борисовичу було присвоєно вчене звання професора, у 2000 р. — обра­но членом-кореспондентом, а у 2009 р. — дійсним членом Національної академії право­вих наук України.

В.Б. Авер'янов входив до Ро­бочої групи комісії з розробки проекту Конституції України, був заступником керівника Ро­бочої групи з розробки Кон­цепції реформи адміністратив­ного права України та підготов­ки проекту Адміністративного кодексу України, брав участь у підготовці проектів законів ''Про державну службу'', ''Про Кабінет Міністрів України'', ''Про міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої вла­ди'', Кодексу основних правил поведінки державного служ­бовця, Адміністративно-про­цедурного кодексу. Був науко­вим консультантом Верховної Ради України та інших органів державної влади, членом Ко­ординаційної ради з питань державної служби при Прези­дентові України, Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Національної ради з розвитку державного уп­равління і місцевого самовря­дування, Науково-дорадчої ра­ди Міністерства юстиції Ук­раїни, Наукової ради Головно­го Управління державної служ­би України, науково-консуль­таційних рад Верховного Суду України та Вищого адміністра­тивного суду України,

правління Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України, заступником голови Спілки юристів України та ін. Вадим Борисович підготував близько 20 кандидатів і док­торів юридичних наук.

Він є автором таких книг: ''Функції та організаторська структура органу державного управління'' (1979), ''Ор­ганізація апарату державного управління'' (1985), ''Апарат державного управління: зміст діяльності та організаційної структури'' (1991), "Органи ви­конавчої влади в Україні" (1997), ''Державне управління: теорія і практика'' (1998, у співавторстві), ''Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку'' (1999, у співавторстві), ''Дер­жавне управління в Україні. На­вчальний посібник'' (1999, у співавторстві), ''Виконавча влада і адміністративне право'' (2002, у співавторстві), ''Дер­жавне управління: проблеми адміністративно-правової те­орії та практики'' (2003, у співавторстві), "Адміністратив­не право України: Академічний курс. У двох томах" (2004, у співавторстві; друге видання — 2009), "Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове за­безпечення реалізації та захи­сту" (2007, у співавторстві), "Державне управління: євро­пейські стандарти, досвід та адміністративне право" (2008, у співавторстві), "Принцип верховенства права у діяль­ності держави та в адміністра­тивному праві" (2008, у співав­торстві) та ін. Загалом Вадим Борисович опублікував понад 350 наукових праць, зокрема понад 20 монографій, чотири науково-практичні коментарі і навчальні посібники.

В. Б. Авер'янова було наго­роджено орденом ''За заслуги'' ІІІ (1996), ІІ (2006) та І (2009) ступенів, Почесною грамотою та Подякою Кабінету Міністрів України (1999, 2000), Почес­ною грамотою Верховної Ради України (2004).

Вірний своєму життєвому кредо "Non progredi esr regredi" ("Де немає прогресу, є рег­рес"), Вадим Борисович був надзвичайно енергійною лю­диною, щирим і доброзичли­вим колегою, ефективним керівником, видатним вченим, який зробив вагомий внесок у становлення української дер­жавності та національної пра­вової системи.

Висловлюємо щире співчут­тя вдові В. Б. Авер'янова Ользі Вікторівні та сину Олегу Вадимовичу.

Українська асоціація порівняльного правознавства

 

 

 

*Творчість наших читачів*

 

Вишневий цвіт над колискою

Відомий український письмен­ник Климентій Михайлюк готує до перевидання свою поетичну книгу "Посміхнулась Україна". У багатьох навчальних закладах вона стала необхідним посібником учителям молодших класів для розбудови національної початкової школи. З успіхом відбулася презентація кни­ги у столиці, в якій взяли участь учні київських шкіл, майстри мистецтв, бібліотекарі, педагоги, батьки.

А недавно книга "Посміхнулась Україна" одержала експертний висновок Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністер­ства освіти і науки України та реко­мендацію про поширення нового її видання через шкільну бібліотечну мережу для додаткового читання учнів молодшого шкільного віку. Зокрема, зазначено, що "ці твори схожі на поетичну симфонію, де кожна наступна частина підсилює враження від попередньої. Вірші Климентія Михайлюка не просто виявлення любові до рідної землі, гордості за її минуле, віра у май­бутнє, а пошук саме таких слів- іскорок, які запалюють спочатку свічку, а потім багаття національ­них почуттів. Поет перевтілюється у дитину і говорить із читачами зро­зумілою їм мовою і зрозумілими

образами. У дитинстві немає дрібниць. Із маленьких, на перший погляд, малозначимих детелей складаються дитячі радості й пе­чалі. Але поет прагне показати дітям, які чудові миті вони прожива­ють, і не можна байдуже ставитися до жодної деталі і події дитинства.

Сила поетичного стилю, без­сумнівний хист вловлювати тон­кощі дитячого світосприйняття, уміння вести читача за собою до вершин духовності, з яких відкри­вається краса рідної землі, турбо­та про сьогодення, захоплення ге­роїчним минулим, бажання бути гідним його ставлять книгу на ви­сокий ціннісний щабель у справі формування високоморальної, ду­ховної, з розвиненим естетичним смаком особистості молодшого школяра".

Друге видання книги "Посміхну­лась Україна" автор доповнив но­вими численними ілюстраціями і його картини такі ж сонячні й оп­тимістичні, як і поезії для дітей. Життєрадісну основу живописної творчості Климентія Михайлюка завважують мистецтвознавці. Зо­крема, Л. Круковська пише, що в зображеннях — пейзажах відчу­ваєш поета — лірика. "Дивлячись на ілюстрацію до вірша "У Карпа­тах", наче фізично чуєш ту веселу самобутню музику, ніби хтось по­руч із тобою наспівує жартівливі коломийки і через мить тебе за­

тягне веселе коло...Читаючи вірші, ти в кольорі бачиш те, що змальо­вує поет, а споглядаючи ілюст­рації, відчуваєш музику, яка пере­повнює їх".

"Посміхнулась Україна" адресо­вана сучасним маленьким ук­раїнцям, та за класичною стилісти­кою віршів і малюнків вона нагадає улюбені дитячі книги їхнім батькам і навіть старшому поколінню. І мо­же в цьому також її об'єднувальна сила: Український Світ, заплетений автором символікою червоної ка­лини і вишневого цвіту над колис­кою, подарує життєтворчу енергію кожній родині.

Валентина ДАВИДЕНКО

 

 

Зоя Іванівна ТИМОШЕНКО

temp-18

кандидат філософських наук, професор, відмінник освіти, співзасновник і перший проректор Європейського університету — одного з найбільш відомих провідних ВНЗ України, голова комітету з освіти Всеукраїнського грома­дянського парламенту жінок України.

Вчитель, педагог, науковець, справжній фахівець-новатор, менеджер сучасної освіти. Зоя Іванівна — людина ве­ликої і щедрої душі, до останку віддана своїй справі, чуйна дружина, любляча мати й бабуся. Й професійна і гро­мадська діяльність, людяність тісно пов'язані з поетичним сприйняттям світу, прагненням до поезії, літературної творчості, у чому читач може переконатися, ознайомив­шись з цією збіркою.

 

 

Так не хотілося б про це, але...

І знову олівець рука шукає,

Щоб записати те, про що душа кричить.

І крик той дзвоником шкільним лунає,

Пронизує і, як набат, в вухах дзвенить.

Чому освіту треба захищати?

Чому освіта в злиднях прозяба?

Чому вона, неначе попелюшка,

Годить усім і самотужки гне горба?

Вона ж не попелюшка — зірка, мати, —

Що гріє, світить в будні і в свята.

Але чому ж вона сьогодні, мов стара криниця,

Травою й павутинням зароста?

Усім освіту безкоштовну!

На освіту попит, —

Волають дружно депутати в залах акустичних.

Самі ж — хутчіш ділить бюджет, бо це їх

справжній клопіт,

На жаль, далекий від проблем шкільних й

академічних.

Всі про освіту, як про скарб, скандують дружно.

Уряд у дзвони б'є — такий патріотичний,

Та як до діла, як для школи, вибачте, сутужно —

Потрібні кошти на забави політичні.

Громадо! Вірю! Тільки ти це зможеш —

Освіту зберегти, піднять народ з колін.

Тобі за це спасибі скаже учень кожен,

Нащадки принесуть тобі низький уклін.

Життя в освіті

Про освіту я пишу не

випадково —

Все життя в освіті провела:

І мама — вчителька ще з

класів початкових,

В науці ж долю я сама

знайшла.

Ми разом з чоловіком і

донькою Вже більше сотні літ

освіті віддали.

І вже крокують стежкою

стрімкою

Слідом онуки — Старший і

Малий.

Старший уже підмога дідові

і мамі.

Молодший доганяє — бравий

гімназист.

Можливо, кожен піде різними

шляхами,

Але прийдуть в освіту —

бачу мають хист.

Людина починається з родини —

Від діда_прадіда ведеться

родовід.

А вчитель розкриває дар

людини, її він ставить на

крило і проводжа в політ.


 

Коріння слова і його проростання

 

Пониззя Дніпра-Славутича, степове роздолля, високе небо українського півдня, знайомі на­зви тамтешніх індустрійних ве­летнів — Запоріжжя, Дніпропет­ровськ, Нікополь ... Світ неохопний і водночас близький, до болю рідний, знаний ще з юних років.

Десь у тому клекочучому нурті металу, наче пташине гніздо, причаїлось її родинне село Олексіївка. А неподалік і Капулівська дорога, мовби шлях з минулого у прийдешнє. Як свідчить історія, напевне ж на цих роздолах у середині XVI століття була заснована За­порізька Січ, що стала центром козацтва, а отже, і сущою опо­рою захисту від нападів турець­ко-татарських орд.

Мить історії і людська біог­рафія. Саме про таке життєве двокрилля думалось, коли я чи­тав і перечитував епічні поезії Зої Іванівни Тимошенко "Незнищен­на пам'ять". Рядки про освяче­ний Хрест у стену, про Чортомлик і Капулівську дорогу — то місця, що знайомі з дитинства і стали живими карбами людської пам'яті.

Нині ж, через літа і роки, зга­дані вище, нуртуючі карби спа­лахують поетичними рядками:

Поставили той Хрест в сте­пу не випадково:

Тут формувалася свідомість земляків моїх.

Тут козаки шаблі кували і підкови,

Кували волю, наче долю, для дітей своїх.

Наведена строфа з поетичної пам'яті автора — переконливе свідчення того, що її творчість глибоко закорінена в землю от­чого краю, а отже, стала часткою нашого суспільного усвідомлен­ня. Тобто, кожне слово II поетич­них роздумів зважене, вивірене, а відтак потрібне людям, закоха­ним у мистецтво поезії.

Тому цілком природно, коли, торкаючись Хреста, автор відчу­ває, що кров ще дужче б'ється у скроні, а з постаменту мовби до­линає голос нескореного Івана Сірка, що козаки і нині серед нас, — щоб землю України бе­регти. Отже, звіку-зроду любов до рідного краю, до Батьківщини

перемагає людську смерть, зве­личуючи подвиг народу. Подвиг в ім'я життя.

Природно і те, що справжній педагог з багаторічним стажем, Зоя Іванівна прагне свої педа­гогічні, освітянські думи-роздуми втілювати у віршовану фор­му. Тож одразу хочу наголосити: багато чого з тих позалекційних, проректорських задумів давно стали реальністю поетичних рядків і строф, з яких промовляє голосом неповторного дитинст­ва чебрецеве поле і шовковисті трави, і розкішні мальви, і, зви­чайно ж, музика степу, що відлу­нює, наче колискова мелодія найріднішої, найдорожчої люди­ни -тієї, що на світі одна, тобто матері, неньки, матусі:

В руках моїх чебрець стає та­ким духмяним, —

В нім радість зустрічі і смутку гіркота.

І степу музика, мов колискова мами,

І спокій ніжно мою душу огорта.

Як бачимо, поруч з духмяним

чебрецем у Чортомлицьких кра­ях гінко проростають і неодцвітні мальви, і шовкові трави, і степо­ва музика, що дарує творцеві на­снагу і любов до всього живого і сущого на отчій, на своїй землі. З того проростання, з первоцвіту і народжується кореневе, запаху­ще слово автора.

Адже слово без коріння, по суті, залишається безголосим та й цвіту від І нього не дочекаєшся. Максима поетичного Слова у ав­тора завжди звернута до людсь­кої душі, пронизана її болями, за- смутою чи маленькими радіння­ми, про ідо переконливо свідчать рядки з уже згаданої ви­ще поезії Незнищенна пам'ять":

Торкаюся Хреста, а кров у скроні б'є,

Пульсує незнищенна пам'ять генетична.

Історія із пам'яті на повен зріст встає —

Яскрава і гірка, така, як і народ її, велична.

Можна ще багато наводити при­кладів з творів, написаних з істо­ричними та культурологічними

порівняннями. Назву лише окремі з них: "Сім'я студентська — це навік", "Доле моя", "Дозвольте людям ду­мать", "З висота літ", "Освіта — це людське буття" та інші.

Приємно зазначити, що Зоя Іванівна також активно працює у жанрі пісні. В II творчому дороб­ку налічується кілька яскравих пісень, які виконують! хоровий колектив студентів та окремі солісти. Серед них і "Гімн Європейського університету" з музи­кою відомого композитора, лау­реата Національної премії імені Т.Г.Шевченка Ігоря Поклада. Тут Зоя Іванівна знову і знову звер­тається до теми освіти, як до символу часу і людських злетів, переосмислюючи та славлячи духовний феномен людської цивілізації:

Освіті — гімн! Вона у всіх країнах Освітлює людину, II шлях, Не дасть упасти низько на коліна, І вчить злітати високо, як птах.

Воістину, студентам випала щаслива доля і відповідальність, коли Європейський університет зібрав їх у дружню освітянську родину. З університетом пов'язала своє життя проректор Зоя Іванівна Тимошєнко.

Микола СИНГАЇВСЬКИЙ,

поет, лауреат премії імені Лесі Українки

 

 

 

 

* КОНКУРСИ *

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

відповідно до Закону України "Про вищу освіту"

оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:

Кафедра германської і фінської філології: професор — 1.

ФАКУЛЬТЕТ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Кафедра германської і фінської філології: доцент — 2; старший викладач — 1, викладач — 2;

Кафедра англійської філології: старший викладач — 1;

Кафедра лексикологія та стилістики англійської мови: доцент — 1;

Кафедра теоретичної та прикладної лінгвістики і української

філології: доцент — 1, старший викладач — 1, викладач — 0,27;

Кафедра психології і педагогіки: доцент — 1.

ФАКУЛЬТЕТ ІСПАНСЬКОЇ МОВИ

Кафедра іспанської мови: викладач — 1;

Кафедра іспанської філології: викладач — 0,5;

Кафедра методики викладання іноземних мов: доцент — 1.

ФАКУЛЬТЕТ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

Кафедра французької мови: доцент — 1, старший викладач — 1;

Кафедра французької філології: доцент — 1;

Кафедра історії України і філософії: старший викладач — 2.

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

Кафедра англійської мови: викладач — 1;

Кафедра англійської філології факультету перекладачів: доцент — 1, викладач — 2;

Кафедра зіставного мовознавства і теорії та практики перекладу: викладач — 1;

Кафедра німецької мови і перекладу: доцент — 1; викладач — 1; Кафедра романських мов і перекладу: викладач — 1. ФАКУЛЬТЕТ СЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВ

Кафедра слов'янської філології: старший викладач — 1. ІНСТИТУТ СХІДНИХ МОВ

Кафедра мов і цивілізацій Близького та Середнього Сходу: старший викладач — 1, викладач — 2;

Кафедра мов і цивілізацій Далекого Сходу: викладач — 5; Кафедра англійської мови і перекладу Інституту східних мов: старший викладач — 1, викладач — 0,32. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ Кафедра права: доцент — 1, викладач — 0,3;

Кафедра іноземних мов Економіко-правового інституту: викладач — 2.

Перелік документів, які подаються на ім'я ректора університету: заява про участь у конкурсі, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографія, копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання, засвідчені в установленому порядку, список наукових праць і винаходів, завірений в установленому порядку, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

Університет житлом не забезпечує.

Документи надсилати на адресу:

03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 73.

Відділ навчально-виховної роботи. Термін подання документів — один місяць від дня опублікування

оголошення. Телефон для довідок: 287-40-35 Умови праці оформляються відповідним контрактом.

* З'ЇЗД ПРОФСПІЛКИ *

VII з'їзд Профспілки працівників освіти і науки України

відбудеться 17 листопада 2010р. У Великому залі Будинку спілок (майдан Незалежності, 2, 2-й поверх).

* ЛІЦЕНЗУВАННЯ *

Інститут філосьфської освіти і науки Національного педа­гогічного університету імені М.П. Драгоманова проводить ліцензування спеціальності 8.020101 "Культурологія" (напрям "Культура").

З докладною інформацією можна ознайомитися на сайті www.npu.edu.ua у розділі "Ліцензування"

ПОШТОВА АДРЕСА РЕДАКЦІЇ ТИЖНЕВИКА «ОСВІТА»

01054, КИЇВ-54, вул. Тургенєвська, 8-14, оф. 312.

Адреса електронної пошти редакції:

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Факсові повідомлення надсилайте за номером: 517-45-69.

По четвергах у приміщенні Київського Будинку вчителя, кімн.27, приймає відвідувачів заступник голови Всеукраїнського педагогічного товариства ім.Гр.Ващенка, головний редактор нашого тижневика О.С.Коноваленко.

По понеділках і середах ведуть прийом редактори відділів нашого видання за адресою: вул. Тургенєвська, 8-14, кімн. 312.

Головний редактор Ольга КОНОВАЛЕНКО

ТЕЛЕФОНИ

Головного редактора тел./факс — 486-46-46; 517-45-69 творчого об'єднання «Галузь», творчого об'єднання «Собор», творчого об'єднання «Економіка» — 221-02-96 творчого об'єднання «Регіон» — 235-60-74

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. Редакція не рецензує і не повертає матеріалів. За достовірність фактів і цифр, відповідність їх вказаним джерелам відповідальність несе автор.

Номер зверстано в комп'ютерному центрі тижневика «ОСВІТА».

Тижневик віддруковано у видавництві «ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК»

Реєстраційне свідоцтво: серія ВК № 2408 від 14.11.1996 р.

Тираж у жовтні 12650.     Зам.

Тижневик виходить щосереди.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 0

 

 

 

 

 

 

 


Останнє оновлення на П'ятниця, 19 листопада 2010, 09:28
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта