Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 46 (10-17 жовтня) PDF Друк e-mail

18-19 листопада — Загальні збори Національної академії педагогічних наук України

Порядок денний:

1)    Освіта в структурі цивілізаційних змін: актуальні проблеми.

2)         Вибори дійсних членів та членів-кореспондентів НАПН України.

17 листопада 2010 р. Методологічний семінар за темою "Соціально-психологічні чинники взаємодії суспільства та освіти"

Засідання проходитимуть в актовій залі Інституту педагогіки НАПН України за адресою: вул. Артема, 52-д.

Початок роботи о 10 годині.

 

 

Міністерство освіти і науки України повідомляє, що на офіційному веб-сайті МОН та Інтернет- порталі "Єдине інформаційне вікно України" для обговорення розміщено проект Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція), підготовлений з метою приведення законодавства України у сфері вищої освіти до вимог Болонського процесу, до якого Україна приєдналася у травні 2005 року, створення більш сприятливих умов і розширення доступу до здобуття вищої освіти громадянами України та реалізацію нормативно- правових засад державної політики у напрямку діяльності вищих навчальних закладів.

...І витончена творчість

Дмитро Табачник привітав усіх з Днем української писем­ності та мови та нагородив пе­реможців конкурсу "Кращий викладач української мови у вищих навчальних закладах України"

"Мова - це важливий чинник самоідентифікації нації, випробувана основа розвитку країни, загартована багатовіковою історією та витончена творчістю найталановитіших ук­раїнських письменників. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом", - зазначив Дмитро Табачник під час урочистого нагородження пере­можців конкурсу "Кращий викладач української мови у вищих навчальних закладах".

Міністр побажав усім: "Зберегти й утвердити українську мову, виплекану нашими пращурами, адже вона ство­рює індивідуалість країни і нації. Не­хай рідне слово буде для всіх обере­гом та духовним джерелом життя".

Взагалі історія свята бере свій по­чаток із 9 листопада 1997 року, саме тоді Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важли­вої ролі української мови в кон­солідації українського суспільства ви­дав Указ за № 1241/97 "Про День ук­раїнської писемності та мови". В Указ зазначено: "Установити в Україні День української писемності та мови який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподоб­ного Нестора-Літописця".

Міністерство освіти і науки щорічно спільно з навчальними закладами Ук­раїни проводить заходи, метою яких є утвердження рідної мови.

За словами Дмитра Табачника пе­ред вищими навчальними закладами

України поставлено важливе завдан­ня підготовки висококваліфікованих спеціалістів з належним інтелектуаль­ним потенціалом, фаховими здібнос­тями та творчими можливостями.

З метою виявлення і підтримки творчої праці викладачів української мови, підвищення їх професійної май­стерності, популяризації педагогічно­го досвіду викладачів, підвищення якості підготовки фахівців з дис­ципліни, сприяння утвердженню ук­раїнської мови, піднесення її прести­жу серед студентської молоді у 2009-

2010 навчальному році запроваджено Всеукраїнський конкурс "Кращий ви­кладач української мови вищого на­вчального закладу України".

Цей конкурс був одним із заходів реалізації Плану дій Міністерства освіти і науки України щодо вдоскона­лення викладання дисципліни "Ук­раїнська мова за професійним спря­муванням" у вищих навчальних закла­дах (наказ Міністерства освіти і науки України від 17.04.2009р. № 341).

І етап конкурсу, в якому взяло участь більше 400 викладачів вищих навчальних закладів І -IV рівнів акре­дитації України проведено обласними управліннями освіти, регіональними Радами ректорів (директорів) вищих навчальних закладів.

На другий етап конкурсу представ­лено роботи переможців І етапу кон­курсу з усіх регіонів України. У II Все­українському етапі Конкурсу взяли участь 27 конкурсантів - переможців І етапу.

Журі II етапу Всеукраїнського кон­курсу очолила Шевчук Світлана Воло­димирівна - професор кафедри ук­раїнської мови Національного педа­гогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Журі розглянуло та проаналізувало подані матеріали і визначило пере­можців.

Перед членами журі постало складне завдання: не тільки належно оцінити навчально-методичні над­бання кращих викладачів України, а й знайти у їхньому досвіді ті методики, що й справді підносять на якісно ви­щий, європейський рівень процес ви­кладання української мови за про­фесійним спрямуванням, роблять предмет цікавим і перспективним для майбутніх фахівців, дають можливості поєднання інноваційних та тра­диційних навчальних технологій з урахуванням найсучасніших вимог до освітнього процесу в цілому.

Журі відзначило досить високий рівень робіт переможців, повне та якісне методичне забезпечення дис­ципліни, особливо заслуговують на увагу інноваційні методи навчання і рекомендувало досвід цих викладачів поширити серед інших навчальних закладів.

Участь у сьогоднішній зустрічі бра­ли голови методичних об'єднань ви­кладачів філологічних дисциплін ви­щих навчальних закладів I-II рівнів ак­редитації (за представництвом кож­ної області та АР Крим), переможці та члени журі Конкурсу та представники засобів масової інформації.

Переможці отримали з рук Міністра освіти та науки Дмитра Табачника дипломи та цінні подарунки. Крім цьо­го, МОН передало клопотання Прези­дентові України щодо представлення їх до Державної відзнаки "Заслуже­ний працівник освіти України", а пред­ставники журі конкурсу були відзна­чені нагрудними знаками "Петро Мо­гила", "Василь Сухомлинський", "Відмінник освіти" та почесними гра­мотою Міністерства освіти і науки.

Безпосередньо впроваджуймо енергоефективні заходи

11 листопада на базі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу під головуванням заступника Міністра освіти і науки Євгена Миколайови­ча Суліми відбувся семінар-нарада з питань енергозбереження у вищих навчальних закладах за участю ректорів та проректорів з адміністративно-господарчої частини.

На семінар-нараді обговорювались питання щодо основних напрямів ефективного і еко­номічного енергоспоживання вищими навчаль­ними закладами.

З доповідями виступили: проректор з науковопедагогічної роботи Івано-Франківського національного технічного університету нафти і га­зу Чеховський Степан Андрійович, ректор Приазовського державного технічного університету Волошин В'ячеслав Степанович, ректор Полтавсь­кого національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Онищенко Володимир Олексан­дрович та інші.

На засіданні представлено результати моніторингу витрат енергоносіїв Івано- Франківського національного технічного універ­ситету нафти і газу та реалізації заходів з ефек­тивного і економічного енергоспоживання при експлуатації будівель та споруд університетів.

Євген Суліма наголосив, що вищим навчаль­ним закладами необхідно приділяти увагу не

тільки науково-технічним розробкам з енергоз­береження, але й безпосередньо впроваджува­ти енергоефективні заходи і технології у вищих навчальних закладах.

За результати семінар-наради прийнято рішення щодо:

-     перегляду вищими навчальними закладами Програми щодо зменшення споживання енерго­ресурсів навчальним закладами та установами освіти, підпорядкованих Міністерству і фінансу­вання яких, здійснюється з державного бюджету, на 2010-1014 роки та внесення пропозицій, які б передбачали впровадження новітніх технологій виробництва та споживання енергетичних ре­сурсів, а також технологій, що передбачають ви­користання альтернативних джерел енергії;

-     розроблення вищими навчальним заклада­ми власних програм з енергозбереження до 2013 року.

 

 

 

 

 

* ДОШКІЛЬНА ОСВІТА *

Всесвіт

дитячої душі

нотатки нашого спецкора з І всеукраїнського з'їзду педагогічних працівників дошкільної освіти

 

З перших років свого життя дитина стає частиною тієї чи іншої спільноти, найперша серед яких — сім'я. У колі рідних май­бутня особистість формується, відчуває тепло та затишок. Од­нак досить швидко доводиться адаптуватися до нового соціаль­ного середовища, яким є дитя­чий садок. Тут вже немає мами й тата, які приділяють увагу тільки своїм синові або доньці. Дитина стає "однією з", поруч із нею значна кількість однолітків, дово­диться самостійно налагоджува­ти стосунки за допомогою спроб і помилок. Не розгубитися в новій ситуації часто складно й дорослому. А як же малечі впо­ратися з таким завданням?

Відповіді на це запитання по­кликані шукати працівники дошкільної освіти. Вихователі в дитячих садках — це ті перші до­рослі люди, з якими доводиться спілкуватися дитині поза роди­ною. Вони стають справжніми наставниками особистості, що тільки-но починає формуватися. Недаремно актуальним ста­ло поняття "материнська шко­ла". Нею має стати дитячий са­док як школа любові, розуміння дитячих потреб та прагнень, сприймання індивідуальності дошкільняти, його прагнення мати свою точку зору. Педаго­гові ж лише варто спрямувати її в правильне русло. Тому важли­вим стає особистісно зорієнто­ваний підхід у сучасному дошкі­льному навчанні та вихованні. Йому сьогодні приділяється найбільша увага. Цей напрямок потребує ґрунтовної теоретич­ної розробки. Формувалися ці ідеї ще в В.О. Сухомлинського, у його Павлиській школі. Сьогодні принцип індивідуального підхо­ду до кожної дитини потребує також врахування тенденцій інформатизації та глобалізації суспільства. У ньому особис­тості все складніше стає відчу­вати та розвивати власне "Я".

Невміння та побоювання вис­ловлювати свої думки, бажання краще підкоритися чужій волі, ніж піти наперекір, отримавши низку проблем, — з такими про­блемами зустрічаються ті люди, в дитинстві яких були постійний жорсткий контроль, виконання дій за шаблоном, настанова нічим не відрізнятися від більшості. Така тенденція над­звичайно згубна для сьогоча­сного суспільства, адже вона формує типовість, нівелюючи в людині її оригінальність, непо­вторність та самобутність. Усвідомлення цього демонстру­ють сучасні практики та методи­сти дошкільної освіти. Зокрема, вони засвідчили це на І Всеук­раїнському з'їзді педагогічних працівників дошкільної освіти, що пройшов 5 листопада під го­ловуванням Міністра освіти і на­уки України Дмитра Табачника. У заході взяли участь більше 1300 представників з усіх областей та регіонів України.

Головним є розроблення саме методологічного забезпечення галузі. Адже вироблення теоре­тичних основ виховання — важ­лива складова цього процесу, яка органічно поєднується з практикою безпосередньо в ди­тячих садках. Так, для забезпе­чення сучасної освіти дошкі­льнят було розроблено проект

Програми розвитку дітей стар­шого дошкільного віку "Впевнений старт". Він зорієнтований на п'ятирічок, яким належить стати школярами у досить ранньому віці. Дитина в перші роки свого життя принаймні двічі змінює се­редовище свого соціального життя: садочок швидко посту­пається місцем школі. Тож педагогам-вихователям необхідно не лише розкрити індивідуальність кожної дитини, а й підготувати її до вступу в більш самостійне життя. На це й зорієнтована сьо­годнішня Програма для п'ятирічок "Впевнений старт", призначена "для всіх дорослих, причетних до розвитку, вихован­ня і навчання дітей". Головне її завдання — націлити педагогів і батьків на особистісний розви­ток саме майбутніх школярів. Особливий акцент зроблений на ігровій діяльності як провідній для всього дошкільного дитинст­ва, як на самобутньому засобі розвитку дітей. Саме в грі дитина може виконувати різні соціальні ролі, відчути себе самостійним членом суспільства. Хто в ди­тинстві не був лікарем, вчителем чи, наприклад, продавцем? Така гра сприймається дитиною як досить відповідальна дія, адже в ній вона відчуває свою са­мостійність.          Вихователю потрібно лише толерантно спря­мувати дитячу активність, щоб маленька людина не відчувала тиску над собою і всі прийняті рішення сприймалися нею як са­мостійні.

Найактуальнішими постають фізичний, пізнавальний, мов­леннєвий та художньо-естетич­ний розвиток й ігрова діяльність. Важливо усвідомлювати, що найголовніше значення для оволодіння так званою життєвою компетенцією має сім'я. Однак необхідною для соціалізації ди­тини є й освіта, що надається в дошкільних закладах. За слова­ми Міністра, агітувати батьків віддавати своїх дітей у дитячі садки керівництво галуззю буде виключно підвищенням якості дошкільної освіти. "Програма пе­редбачає комбінацію різних форм охоплення дошкільною освітою дітей у віці від 1 до 6 років та п'ятирічок", — наголо­шує Д.В. Табачник. Водночас проблему переповнення груп та нестачі місць у дитсадках будуть

вирішувати шляхом повернення приміщень, відданих в аренду.

Проблема особистісно зорієнто­ваного навчання набула найбільшого обговорення на З'їзді. У цьому напрямку важли­вим стає залучення іноземного досвіду. Так, Президент АПН Ук­раїни Василь Кремень розповів присутнім про досвід Міністра освіти Південної Кореї. У цій державі певний період життя дитини до школи її не карають, навіть заохочують до вияву своєї індивідуальності. Таким чином малеча починає вірити в себе, в свої сили та здібності. А потім у дитини частіше та наба­гато швидше приходить повага до старшого, який так шанобливо ставиться до її особис­тості. В Україні ж, як відомо, досі у вихованні дошкільнят практи­куються авторитарні методи, виконання дій за зразком, пере­конання в необхідності дотримуватися чітко встановлених норм та правил. Такі підходи по­требують модернізації. Звичай­но, незмінною має залишатися дисципліна, однак шляхи її до­сягнення можуть ставати більш демократичними.

Натомість проблема так зва­ного вільного виховання активно дискутується в суспільстві. Світовий же досвід доводить, що все ж воно має свої позитивні сторони й вміле залучення та­ких методів може стати запору­кою зростання вільних, оригіна­льних особистостей, здатних працювати на благо держави, приймаючи зважені, однак ради­кальні рішення.

Для того, аби у працівників дошкільних освітніх закладів бу­ли можливості втілювати в життя

новітніх методів навчання та ви­ховання, потрібно забезпечити належний рівень матеріально- технічного забезпечення галузі, а також покращити фінансове становище самих вихователів. На цьому наголошує Василь Кре­мень: "Ми не зможемо суттєво змінити ситуацію з дошкіллям, якщо не потурбуємося про тих, хто працює в дошкільних закла­дах. Поки що чомусь вважається, що в них можуть працювати лю­ди з найменшою в освіті за­робітною платою. А  дошкілля і початкова школа вимагають найбільшої     фаховості,

найбільшого серця, найбільшого вміння". Тож увага держави до працівників в галузі дошкільної освіти повинна беззаперечно посилюватися. Незабаром їх ла­ви поповняться новими спеціалістами, адже вже затвер­джено нові типові штати дошкільних закладів. Тепер про дітей, окрім вихователя, піклуватимуться лікар, медична сест­ра, сестра з дієтичного харчу­вання, практичний психолог, соціальний педагог, інструктор з фізичної культури, керівник гурт­кової роботи. Саме ці штатні одиниці нині запроваджені в ди­тячих садочках. Встановлені нові

штатні нормативи, на переко­нання Дмитра Табачника, дадуть можливість залучити до роботи в дошкіллі талановитих та здібних фахівців.

Також суспільно усвідомленим постає питання поліпшення підготовки кадрів педагогів для дошкільних закладів. Найперше, за словами Президента АПН Ук­раїни, необхідно подолати невідповідність між стандартом дошкільної освіти й стандартом підготовки фахівців в педа­гогічних університетах за цією спеціальністю. На головний план виходить методологія дитиноцентризму. "Дитиноцентризм у моєму розумінні — це макси­мальне наближення освіти, на­вчання, виховання кожної дитини до її конкретних здібностей. Ми разом із вчителями, батьками повинні допомогти дитині самопізнати свій талант, саморозвинутися. І тоді, ставши дорос­лою, така людина максимально реалізує себе в житті, вона буде займатися улюбленою спра­вою, займатися фахово. Розви­ватиметься й держава, громадя­ни якої займатимуться улюбле­ною справою", — ці слова В.Г. Кременя стали лейтмотивом су­часного стану та перспектив розвитку дошкільної освіти.

Поряд із фаховою підготовкою спеціалістів та методологією на­вчання й виховання дітей, особ­ливо 6-го року життя, гостро по­стає проблема забезпечення методичною літературою, якої на сьогодні не вистачає. Тому на З'їзді було вирішено, що держа­ва повинна централізовано за­безпечити методичне супровод­ження роботи вихователів дошкільних закладів. Для цього необхідно створити потужний науково-методичний центр дошкілля. Так, надзвичайно акту­альним є створення Інституту дошкільної освіти і сімейного виховання в складі АПН України.

Сьогодні в Україні відсутня до­статня кількість якісної дитячої літератури, яку можна було б ви­користовувати у навчальних за­кладах. Якщо ж вона і зустрічається педагогам, доводиться купувати її за власні кош­ти. Знову ж таки про себе голо­сно заявляє проблема фінансу­вання галузі.

Усі головні напрямки діяль­ності щодо покращення якості дошкільної освіти окреслені в Державній програмі розвитку дошкільної освіти 2011-2017 ро­ки. Власне, вона й повинна стати основою для удосконалення га­лузі й має бути максимально на­ближена до потреб вихователя та його вихованця — ще не сформованої особистості, яка тільки-но отримує поштовхи до свого розвитку.

Саме з погляду усвідомлення складності й водночас неоцінен­ності праці педагога, який пра­цює з дошкільнятами, проведе­ний З'їзд мав особливо важливе значення. Він звернув увагу гро­мадськості на головні проблеми, що існують в галузі й водночас накреслив шляхи їх вирішення. Василь Кремень висловив сподівання, що "З'їзд сприятиме більш глибокому розумінню са­мобутності та самоцінності дошкільного дитинства, його особливого значення для ста­новлення особистості людини і врешті-решт подальшому роз­витку дошкільної освіти в сторо­ну розвитку найліпших умов як для вихователів, так і для вихо­ванців — майбутнього України". Такий виважений підхід до роз­витку дошкільної освіти, його гласність справді зможуть за­безпечити активне та якісне вдо­сконалення освітньої підготовки завтрашнього школяра.

Світлана ГОРСЬКА,

кор. "Освіти"

 

 

 

 

*НОВІ ВИДАННЯ*

 

Інноваційний дискурс

"Віртуальна дипломатія" підруч­ник з грифом МОН України, підго­товлений викладачами кафедри міжнародна інформація Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Макаренко Є.А. та Піпченко Н.О.

Він в умовах утвердження інфор­маційного суспільства, функціону­вання глобальних інформаційних мереж, використання інфор­маційно-комунікаційних технологій у політичній діяльності держав та у сфері міждержавних відносин набу­ває особливої ваги та значення. Можна цілком погодитись з автора­ми, що "віртуальна дипломатія" — це дипломатія інформаційної ери, яка відображає важливий аспект становлення та розвитку глобаль­ного інформаційного суспільства.

Модернізація зовнішньополітич­ної діяльності неможлива без підго­товки високопрофесійних диплома­тичних фахівців, що володіють сис­темним підходом до інновацій у сфері зовнішньої політики, користу­ються сучасним інструментарієм забезпечення національних інте­ресів, враховують політичну роль мережі Інтернет та її вплив на міжна­родну співпрацю. Науково-методо­логічною основою функціонування дипломатичних установ, інших дер­жавних, політичних і громадських інституцій, пов'язаних з міжнарод­ною сферою, виступає практика віртуальної дипломатії, яка має цілком очевидне прикладне значен­ня.

Для більшої аргументованості та переконливості головних поло­жень і висновків автори підручника залучили масштабний довідково-статистичний матеріал, що дозво­лило подати в динаміці модернізаційні процеси новітніх досліджень у сфері сучасної дип­ломатичної діяльності.

Спеціальний курс "Віртуальна дипломатія" як предмет фахової підготовки уперше в українській навчально-педагогічній літера­турі системно представляє на­уково-технологічну складову міжнародних відносин. Це ви­дання бачиться як інноваційний дискурс теорії і практики дипло­матії, який з огляду на впровад­ження високих технологій у сфе­ру зовнішньої політики є не­обхідним та важливим на шляху розвитку вітчизняної політичної науки. У підручнику представле­но теоретичні розробки і практи­ку функціонування віртуальної дипломатії у сучасній системі міжнародних відносин, з'ясова­но особливості геополітичної ідентифікації України як актора комунікативного виміру міждержавних відносин.

Безперечно, цей підручник є актуальним, він стане в нагоді не лише студентам гуманітарних спеціальностей вузів, передусім міжнародникам, а й тим, хто прагне зорієнтуватися в сучас­ному глобалізованому світі з ме­тою ефективного просування національних інтересів України на зовнішньополітичній арені.

Валерій БЕБИК,

Голова правління Всеукраїнської асоціації політичних наук, Проректор Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", доктор політичних наук, професор

 

 

 

 

 

 

* СЛОВО, ЯК СОНЦЕ *

 

 


Стартували на Буковині

У Чернівцях урочисто відкрили І Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка

В Чернівецькому обласному центрі естетичного виховання "Юність Буковини" відбулося уро­чисте відкриття І Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

Конкурс проводиться Міністер­ством освіти і науки України на ви­конання Указу Президента Ук­раїни від 30.09.2010 N928/2010 "Про Міжнародний мовно-літера­турний конкурс учнівської та сту­дентської молоді імені Тараса Шевченка".

Конкурс розпочав свою ходу з Буковини, самобутнього і непо­вторного краю, в якому проживає більше 120 національностей. Цей мальовничий куточок подарував світові цілу плеяду відомих поста­тей: видатних письменників Оль­гу Кобилянську, Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ірину Вільде, Пауля Целана, таланови­тих та закоханих у пісню Володи­мира Івасюка, Софію Ротару, Дмитра Гнатюка, Назара Яремчука, Ані Лорак, Катерину Бужинську. Завдяки їм Буковина по праву вважається найкоштовнішим камінням у короні Української держави.

Урочистості пройшли за участі найвищих осіб області — Г.К.Галиця, першого заступника голови Чернівецької облдержадміністрації; М.Й.Бауера, начальника Головного управління освіти і науки Чернівець­кої облдержадміністрації, Г.І. Біляніна, директора Чернівецького інституту післядипломної педа­гогічної освіти, О.Є.Паскара, за­ступника начальника Головного управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, Л.М.Тарангул, на­чальника Чернівецької філії Інсти­туту інноваційних технологій і змісту освіти, В.В.Дудчака, голо­ви Чернівецького обласного комітету профспілок працівників освіти, В.С.Малишевської, на­чальника управління освіти Чернівецької міської ради; В.В.Васкана, голови обласної ор­ганізації Національної спілки письменників України, О.В.Савчука, голови Чернівецького облас­ного товариства "Просвіта", на­уковців, меценатів, визначних пе­дагогів області, студентів, учнів та всіх небайдужих шанувальників української мови та літератури. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки представили Ю.М.Сафонов, завідувач відділу, Л.І Пясецька, завідувач сектору, С.П.Мистюк, методист. На святі були при­сутні працівники обласного, міського та районних управлінь і відділів освіти Чернівецької об­ласті, письменники та поети Бу­ковинського краю, а також пред­ставники з усіх регіонів України, методисти обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Метою Конкурсу є вшанування творчої спадщини видатного сина українського народу Тараса Гри­горовича Шевченка, виявлення творчо обдарованої учнівської та студентської молоді — майбут­ньої плеяди літературних митців — розвиток їх творчого по­тенціалу, виховання у молодого покоління українців поваги до мо­ви і традицій свого народу, підви­щення рівня мовної освіти в Ук­раїні та за її межами і в рамках підготовки до відзначення у 2014

році 200-річчя від дня народжен­ня Тараса Шевченка.

Конкурс відкрив Г.К.Галиць, перший заступник губернатора Чернівецької області. За його сло­вами: "Місто Чернівці з його непо­вторною архітектурою, багатою культурною та духовною спадщи­ною дарує натхнення і виховує справжніх митців, письменників, свідченням цього є проведення Міжнародного мовно-літератур­ного конкурсу учнівської та сту­дентської молоді імені Тараса Шевченка. Ідеї та настанови Ве­ликого Кобзаря є актуальними сьогодні, як ніколи. І це свідчить про неперервний процес розвит­ку нашої культури і духовності, який сьогодні отримує державну підтримку. Символічно, що відкриття конкурсу співпало з 92- ою річницею Буковинського на­родного "Віча". Георгій Галиць по­бажав учасникам конкурсу макси­мально продемонструвати свої таланти, з тим, аби продовжувати славні традиції культурно-мис­тецького життя України.

Начальник Головного управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації М.Й.Бауер:

—        "Нам дуже приємно, що конкурс відбувається саме в Чернівцях. Я думаю, що головним завданням конкурсу є підняття престижу дер­жавної мови та мов національних меншин. Вважаю, що конкурс має велику перспективу і розвиток".

Н.В.Гуйванюк, завідувач кафед­ри сучасної української мови філо­логічного факультету Чернівець­кого національного університету ім. Ю.Федьковича, професор, доктор філологічних наук, сказала:

—        "У цьому Конкурсі молоді люди будуть звірятися в любові до слова Шевченка, а Шевченко — це наш пророк, це людина послана богом для того, щоб воскресла наша ук­раїнська нація. Це дуже добре, що 200-річчя з дня народження ми бу­демо зустрічати таким низьким поклоном йому та його творчості. Я працюю з студентами та учнівською молоддю, і мені здається, що такі конкурси потрібні, це розбудить творчий по­тенціал наших дітей. Конкурсів ніколи не буває забагато. Я сподіваюсь, що цей конкурс роз­будить такі творчі сили, що у нас з'являться нові поети серед мо­лоді. Це підніме дух українського народу".

Ю.М. Сафонов, завідувач відділу Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки Ук­раїни, наголосив, що Конкурс пе­редбачає виявити справжніх та­лантів слова на державному рівні. "Також маємо надію, що у кон­курсі візьмуть участь і діти з інших країн, адже конкурс міжнародний. Дітей, юнацтво буде підтримува­ти Президент України, буде і ма­теріальна винагорода. Безпереч­но, учасникам і переможцям кон­курс дає творчий елемент, їм відкриється набагато більше можливостей і у плані вступу до ВНЗ, і в науковому плані. Мета цього конкурсу — виявити творчо обдаровану молодь, підтримати державою, щоб вони не згубили свого таланту. Бажаю учасникам пізнати силу слова та істину в житті. Тому що сягати істини — це надзвичайно складно. Я хотів би, щоб кожен учасник відкрився у цьому конкурсі, і щоб їхні здобут­ки були знані не лише на рівні Ук­раїни, але й на рівні світу".

Л.І. Пясецька, завідувач відділу Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, висловила пере­конання в тому що Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка набуде широкого масштабу, що школярі та студенти залюбки братимуть участь у ньому.

Відкриття першого Конкурсу відбувається саме в Чернівцях, адже тут багаті традиції, розвине­на полемічна культура, тут багато фахівців високого рівня. У прове­денні інтелектуальних змагань державного рівня завжди відчу­вається допомога і підтримка Чернівецької обласної державної адміністрації, Головного уп­равління освіти і науки та Чернівецького інституту післядипломної педагогічної освіти. Конкурс буде відбуватися у чоти­ри етапи для учнів загально­освітніх шкіл та ліцеїстів, а для студентів — у три етапи. У кожно­му наступному етапі конкурсу бу­дуть брати участь переможці по­переднього — це обов'язкова умова. Переможці завершально­го етапу будуть визначатися журі за результатами конкурсу. До журі, окрім освітян, запрошувати­муться письменники, поети, сце­наристи, журналісти. Тому що конкурс передбачає виявлення талановитих та здібних дітей, майбутніх митців слова. Конкур­сантам будуть пропонуватися творчі завдання.

За результатами конкурсу 39 переможців стануть стипендіата­ми Президента України. Пере­можці старшокласники, володарі дипломів І ступеня, матимуть право брати участь у !V етапі Все­української учнівської олімпіади з української мови і літератури по­над рейтингом. Конкурс буде тривати до березня 2011 року. Урочистості з нагородження пе­реможців планується провести у травні 2011 року в м. Києві.

Г.І. Білянін, директор Чернівець­кого обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, заува­жив, що згідно з Умовами Конкур­су, окрім учасників з України, в ньо­му можуть брати участь учні та сту­денти з усіх держав. Іноземці зацікавлені у цьому конкурсі, адже майже у кожній країні є українська діаспора, якій українська мова близька. До того ж, додав Білянін, ім'я Шевченка, відоме у всьому світі, приверне увагу до конкурсу більшої кількості учасників.

Митці Буковини подарували присутнім високо мистецькі ху­дожні номери. Свою май­стерність продемонстрували тан­цювальний колектив "Черемош" Вашківецької ЗОШ, вокальна студія "Кольорові сни" Чернівець­кого обласного центру естетич­ного виховання "Юність Букови­ни", студенти Буковинської дер­жавної фінансової академії, учень Задубрівської ЗОШ Заставнівського району Ячинець Олександр, талановиті вихованці Чернівецького обласного центру естетичного виховання "Юність Буковини", народний театр-студія "Гердан", студент училища мистецтв імені Сидора Воробкевича Карлащук Любомира солістка Чернівецької обласної філармонії Ірина Стиць та дует "Скриня" у складі заслужених ар­тистів України Марії та Володими­ра Лобураків.

Активно долучилися до прове­дення заходу книговидавці, на­родні майстри і майстрині Буко­вини, професійно-технічні закла­ди. Ними були підготовлені різно­манітні тематичні виставки.

Засоби масової інформації ак­тивно спостерігали за проведен­ням урочистого відкриття Першо­го Міжнародного мовно-літера­турного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. Цього ж дня пройшла трансляція на радіо та телеба­ченні щодо висвітлення цього за­гальнонаціонального заходу.

 

 

 

 

 

* В КІЛЬКА АБЗАЦІВ *

 

 

В університетському

Тернополі

Перебуваючи з робочим візи­том на Тернопільщині, заступник Міністра освіти і науки Євген Суліма зустрівся з ректорами та керівниками органів студентсько­го самоврядування вищих на­вчальних закладів м. Тернополя у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, зокрема: Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Тер­нопільського національного еко­номічного університету та Тер­нопільського національного

 

технічного університету імені Іва­на Пулюя. Під час зустрічі обгово­рювались питання пов'язані з правами та обов'язками органів студентського самоврядування у розрізі нового проекту Закону Ук­раїни "Про вищу освіту", пробле­ми конкурентоспроможності ви­пускників ВНЗ на ринку праці, ме­ханізми участі та впливу органів

студентського самоврядування на підвищення якості вищої освіти в Україні. Євген Суліма закликав ректорів університетів всебічно сприяти створенню належних умов для діяльності органів сту­дентського самоврядування.

Водночас, заступник Міністра звернувся і до керівників органів студентського самоврядування. Євген Суліма наголосив на не­обхідності тісної співпраці та по­розуміння між студентами та керівництвом вузу, а особливо з тих напрямків роботи, що спря­мовані на розвиток студентської

науки. На завершення, Євген Суліма підкреслював, що саме небайдужість та активність лідерів студентського самовряду­вання, їх глибока обізнаність з проблем навчання у вищих на­вчальних закладах і цілеспрямо­ваність здатні результативно сприяти вирішенню будь-яких пи­тань сьогодення.

Місце зустрічі небайдужих

З метою сприяння розвитку са­моврядування дітей та учнівської молоді в Україні створено новий інформаційно-методичний веб- ресурс - сайт "Школа самовряду­вання" http://liderorg.at.ua.

Інтернет-видання передбачено для дітей-лідерів, представників дитячих та молодіжних громадсь­ких організаторів, педагогів, ко­ординаторів органів учнівського самоврядування різних рівнів, батьків, представників державних структур, що опікуються питання­ми лідерського руху, молодіжної політики та усіх зацікавлених осіб.

Зміст сайту складають інфор­маційно-методичні матеріали, практичні поради, досвід роботи обласних, районних, міських ор­ганів самоврядування дітей та учнівської молоді, адреси дер­жавних та громадських ор­ганізацій, новини дитячого та мо-

лодіжного лідерського руху, пе­релік корисних посилань на веб- ресурси, список літератури, випу­ски всеукраїнської молодіжної га­зети "Лідер-клуб".

Також на сторінках сайту, у розділі "Форум" молоді лідери, педагоги, батьки та усі бажаючі, мають можливість спілкуватися між собою щодо розвитку різних напрямів своєї діяльності, обмінюватися досвідом, порада­ми, цікавою інформацією. Тут проводяться також і онлайн- засідання комісій Всеукраїнської ради старшокласників та облас­ної ради дітей Київщини.

"Школа самоврядування" - місце зустрічі небайдужих, актив­них, енергійних молодих людей та координаторів дитячого та мо­лодіжного лідерського руху різних регіонів України.

 

 

А у нас — вебінар

Вперше засідання Вченої ради Інституту інноваційних технологій та змісту освіти відбувалось у "віртуальному" режимі — в фор­маті вебінару. За допомогою платформи відеоконференцій Microsoft Live Meeting в обгово­ренні актуальних питань освіти змогли одночасно взяти участь представники з різних куточків України

Вебінар — новітній вид веб-конференцій, якій дозволяє проводити онлайн-зустрічі та презентації через Інтернет в режимі реального часу. Технічну допомогу у прове­денні вебінару забезпечила ком­панія "Майкрософт Україна", яка надала у розпорядження Вченої ра­ди свій офіс та відповідну апарату­ру. Слід відзначити, що для ор­ганізації участі територіально роз­поділених підрозділів потрібний був лише комп'ютер, інтернет, мікрофон та програма Live Meeting.

Віртуальний прес-центр "Майкрософт Україна"

 

 

 

 

 

* ДНІПРОПЕТРОВСЬК — АДРЕСА ДОСВІДУ — ДНІПРОПЕТРОВСЬК *

Стояв біля витоків

 

Академіку Дмитру Яворницькому — 155

 

Унікальна музейна колекція із близько 80 тисяч експонатів, зібрання понад 55 тисяч українських слів та майже 10 тисяч фольклорно-етнографічних першоджерел, здійснення розко­пок близько 1000 археологічних пам'яток належать подвиж­нику української історичної науки і культури Дмитру Івано­вичу Яворницькому. До 155 річниці від Дня народження профе­сора ДНУ, академіка НАН України на історичному факультеті Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара пройшли Другі всеукраїнські Яворницькі наукові читання.

Форум викликав неабиякий інтерес у науковців України та Російської федерації. Достатньо сказати, що на конференцію при­були представники не тільки Придніпровського регіону, а й Києва, Одеси, Херсону, Черкас та навіть далекого для нас міста Уфа (Башкортостан). І це не випадко­во, адже ім'я Дмитра Івановича Яворницького тісно пов'язане з науковим простором України і Росії. Захід проводився за ініціати­ви та підтримки Міністерства освіти і науки України, Дніпропет­ровської облдержадміністрації, ДНУ, а також Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького та гро­мадської організації "Інститут суспільних досліджень".

За словами декана історичного факультету, професора Сергія Іва­новича Світленка, Дмитро Іванович

—        визначна постать, справжній ен­циклопедист, який наприкінці ХІХ

—        початку ХХ сторіччя надзвичайно плідно працював у царині історії  Ук­раїни, історичного краєзнавства, етнографії і фольклористики, архе­ології, музеєзнавства, архівної справи, мовознавства і літерату­рознавства. "Йому належить вели­чезна спадщина — понад 200 праць, які сьогодні можна опубліку­вати у 20 томах, — говорить Сергій Іванович. — На жаль, ця архео­графічна робота лише почи­нається, опубліковано невелику ча­стину творів Д. І. Яворницького. Зо­крема, сьогодні буде презентовано 5-й випуск епістолярної спадщини Дмитра Івановича, підготовлений колективом Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького".

"Наукові інтереси народного академіка, як називали Дмитра Івановича, справді вражають, — відзначає і ректор ДНУ ім. О. Гончара професор Микола Вікторович Поляков. — З особ­ливим почуттям хочу зазначити, що життєва і творча доля Д. І.

Яворницького тісно пов'язана з нашим національним класич­ним університетом. Він був од­ним з тих, хто стояв біля його витоків. У 1918-1920рр. Дмитро Іванович — професор кафедри історії місцевого краю і За­поріжжя Катеринославського університету, у 1920-1933рр. — професор катеринославського, згодом Дніпропетровського інституту народної освіти. Вод­ночас у 1922-1933 рр. він — завідувач науково-дослідної ка­федри українознавства. Сла­ветне ім'я академіка Яворницького золотими літерами вписа­но в історію української науки, освіти та культури нашого краю й України. Приклад нашого ве­ликого попередника, невтомно­го трудівника на ниві історичних знань наслідують науково-пе­дагогічні та наукові працівники, студенти історичного факульте­ту ДНУ ім. О. Гончара. Без сумніву, Яворницькі наукові чи­тання продовжать добру тра­дицію наукового пошуку та мак­симального наближення до на­укової істини!"

Конференцією зацікавилися не лише маститі вчені, а й мо­лоді науковці, докторанти, аспіранти, студенти. Частина програми була представлена саме студентськими доповідя­ми. Магістр історичного факуль­тету ДНУ ім. О. Гончара Катери­на Грищенко вважає, що подібні конференції для студентів є най­важливішими, адже на семіна­рах можна висловити свою дум­ку лише перед викладачем, інша справа, коли тебе слухають мас­титі науковці, які можуть опону­вати твоїй доповіді: "Моя робо­та, з якою я виступатиму перед учасниками конференції, напи­сана у співавторстві з мамою — старшим науковим співробітни­ком історичного музею, вона формує у фондах музею ко­лекцію тканин. Ми зробили

спробу дослідити формування частини колекції, пов'язаної з лиштвами підрізників, у кон­тексті відносин Дмитра Іванови­ча з паном Сластіоном, який збирав цю колекцію, а потім пе­редав її музею. Це дуже важли­вий пласт наукових досліджень, пов'язаних з Яворницьким, а са­ме його стосунків з іншими ко­лекціонерами, археологами, ме­ценатами, підприємцями, дво­рянами. Наші дослідження вкот­ре підтверджують завзятість на­уковця у формуванні колекції, у бажанні створити музей, його любов до козацтва, яка знайшла вираження у добротній колекції козацьких старожитностей".

Об'єкт дослідження представ­ника наукового центру україноз­навства міста Уфи Дениса Чернієнка — історія українського населення південного Приурал­ля. Та співробітники центру, який є філією Московського держав­ного університету, цікавляться не тільки тим, що пов'язане з ук­раїнцями у Росії, а й самою Ук­раїною. Денис на початку цього року працював у Казані в національному архіві республіки Татарстан, де знайшов великий архів Яворницького. Український історик майже 100 років назад за­хищав у Казанському університеті свою магістерську дисертацію. У фондах національного архіву за­лишилися багато матеріалів, які ще абсолютно невідомі для ук­раїнських дослідників. На думку Дениса, ім'я Дмитра Івановича Яворницького має велике зна­чення не тільки для української, але й для російської науки. Він го­ворить, що російські науковці теж багато знають про Яворницького і хотіли б ці знання передати у Дніпропетровськ.

Тож, джерельна база теми, пов'язаної з ім'ям Д.І. Яворницького, постійно розширюється і по­глиблюється. Її опанування та інтерпретація за допомогою но­вих дослідницьких підходів, плідні наукові обміни між представника­ми різних наукових шкіл і на­прямків здійснюються на подібних конференціях. Сподіваємося, що такі події зміцнюватимуть тра­дицію проведення наукових чи­тань, які є надзвичайно важливи­ми для розвитку історичної ук­раїністики, розвитку регіональної історії і історичного краєзнавства.

Інформаційно-аналітичне агентство ДНУ ім.О. Гончара

м.Дніпропетровськ

 

 

А наукова

школа буде жити

У пошуку шляхів оптимізації на основі математичного та комп'ютерного моделювання

У Палаці студентів Дніпро­петровського національного університету ім. О. Гончара відбулася ІІІ міжнародна на­укова конференція "Прикладні проблеми аерогідромеханіки та тепломасопереносу", що була присвячена пам'яті ви­датного вченого ДНУ, доктора фізико-математичних наук, професора Віктора Кузьмича Хруща. Зазначимо, що конфе­ренція вже стала регулярною й традиційно присвячується пам'яті видатних вчених ДНУ. Цього разу було подано понад 70 доповідей з 10 країн світу (Україна, Росія, Білорусь, Німеччина, Франція). Україна була представлена майже всіма потужними науковими центрами: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Полтава, Дніпродзержинськ, Миколаїв.

Відкриваючи конференцію, ректор ДНУ ім. О. Гончара, про­фесор Микола Вікторович Поляков, випускник цієї спеціаль­ності, відзначив: "Яскраве творче життя видатної особис­тості обірвалося трагічно зара­но. І це не дозволило професо­ру Хрущу повністю здійснити намічені наукові роботи. Без сумніву, ми втратили видатного дослідника і особистість. Ши­рока практика наукової школи в галузі обчислювальної матема­тики в нашому регіоні є ре­алізацією зусиль Віктора Кузьмича Хруща, і кращою пам'яттю про нього будуть успіхи його наукової школи, його колег, учнів, послідовників".

Питання, які розглядалися на конференції, є дуже акту­альними. Це проблеми роз­витку сучасних технологій, екології, енергозбереження, модернізації виробництва та ін. На відмінну від інших за­ходів такого спрямування, на­ша конференція має свої особливості. Якщо більшість конференцій, семінарів, вис­тавок присвячується розгляду вже готових технологій та особливостей їх використан­ня, характеристик та показ­ників, обговоренню загальних проблем та пошуку шляхів їх розв'язання, рекламі промис­лового обладнання, то на кон­ференції ППАТ-2010, в першу чергу, представлені результа­ти наукових досліджень. Про­веденню такої конференції у нас сприяє і той факт, що у Дніпропетровську (у тому числі, в Дніпропетровському національному університеті) сформувалась дуже потужна та авторитетна наукова школа з цих питань, поява якої обу­мовлена надзвичайно потуж­

ним промисловим по­тенціалом регіону, зокрема, розвитком аерокосмічної, ме­талургійної та машинобудівної галузей.

Сьогодні вимоги до техно­логічних процесів, зокрема, до їхніх екологічних показників, енергоефективності та еко­номічності, що впливають на конкурентоспроможність, над­звичайно жорсткі. Світова практика доводить, що вдос­коналення неможливе без гли­бокого вивчення фізичних про­цесів, які лежать в основі тех­нологій, і без пошуку шляхів оптимізації на основі матема­тичного та комп'ютерного мо­делювання. Саме цим питан­ням присвячувалася більшість доповідей, які, як відзначалося учасниками, було виконано на дуже високому науковому рівні.

Були представлені сучасні обчислювальні методи та програмні комплекси, що дозволяють розв'язувати складні задачі, наприклад, задачі надзвукових польотів або моделювання фізичних процесів у високотемпера­турних металургійних техно­логіях. Багато уваги приділя­лось теоретичним особливо­стям методів математичного моделювання, оскільки про­блеми вдосконалення про­грамного забезпечення ма­тематичних розрахунків дуже актуальні для сучасної мате­матики та програмування. Окремо розглянуто питання математичного моделюван­ня процесів переносів в еко­логії, що є важливим для роз­витку методів моніторингу екологічної ситуації.

У витоків багатьох тем, що розглядалися, стояв професор ДНУ Віктор Кузьмич Хрущ, який свого часу дуже багато зробив для становлення Дніпропет­ровської школи обчислювальних технологій в аерогідромеханіці та теплофізиці, був надзвичайно авторитетним фахівцем в Україні ї за її межами, був товаришем та вчителем для багатьох учасників конференції, й ім'я якого сьо­годні зібрало багатьох фахівців на науковий форум у Дніпропет­ровськ.

Андрій ДРЕУС

Доцент кафедри аерогідромеханіки та енергомасопереносу механіко-математичного факультету ДНУ ім.О.Гончара

м.Дніпропетровськ

 

 

 

 

 

*АДРЕСА ДОСВІДУ - ЧЕРКАЩИНА*

 

 

 

Директор школи— творець дитячих душ

Сергій Михайлович Жиденко — директор Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи — інтернату І — ІІІ ступенів Черкаської обласної ради, відмінник освіти України

 

Працівники Головного управління освіти і науки Черкась­кої облдержадміністрації продовжують на сторінках "Освіти" медіа-переклик районів області з метою виявлення і розповсюдження новинок, знахідок, відкриттів у організації навчального процесу, співпраці з районною владою, узагаль­ненні передового досвіду. У наступному номері вирушаємо до славетної Кам'янки. А сьогодні, — глобальною темою: особистість директора, — дискусію продовжує Золотоноша.

Ранок починається зі сходу сонця, дитинство — з мами, а школа починається з директора. Саме від нього залежить те, яким буде життя учнів і вчителів, чи бу­дуть спокійно почуватися батьки. А якщо це директор за покликом серця, педагог "від Бога", тоді його школа має велике і щасливе майбутнє. Саме до таких педа­гогів належить Сергій Михайло­вич Жиденко. Він розпочинав свою педагогічну діяльність у 1984 році вихователем у Золо­тоніській загальноосвітній сана­торній школі-інтернаті, потім очолив міську профспілку вчи­телів міста, був директором міської школи №6, а коли у 2003 році запропонували очолити школу-інтернат, зрозумів: відмо­витись не зможе, бо саме тут, у інтернаті, він набирався досвіду, формувався як педагог, тут зали­шилася часточка його душі. Отож, повернувся і ні разу про це не пошкодував.

Уранці на подвір'ї школи-інтернату надзвичайно тихо. Чути тільки, як поволі шепочуться про щось дерева, весною заводять свої пісні галасливі птахи, час від часу стукають каструлями працівники кухні. Ще мить — і шкільне подвір'я враз оживе дзвінкими дитячими голосами. Саме в таку пору приходить до школи її директор Сергій Михай­лович Жиденко. Починається но­вий день, турботи про дітей, про їх сьогоднішнє і майбутнє. За ті сім з половиною років, відколи Сергій Михайлович очолив ко­лектив Золотоніської загально­освітньої санаторної школи- інтернату І-ІІІ ступенів , школа має багато здобутків.

У 2010 році заклад був відзна­чений пам'ятною відзнакою "Імідж освіти Черкащини" ХV об­ласної педагогічної виставки "Освіта Черкащини" за успіхи у популяризації творчих здобутків педагогічних працівників області на Міжнародних і Всеукраїнських виставках. Це вже не перше виз­нання навчального закладу на Всеукраїнському рівні за останні кілька років. Подібні нагороди є результатом плідної праці усього педагогічного та учнівського ко­лективу школи-інтернату.

Школа — переможець Всеук­раїнського конкурсу захисту су­часної моделі навчального закла­ду "Школа сприяння здоров'ю" 2003 р.

Школа — переможець Всеук­раїнської акції "Живи, книго!" 2003 р.

Школа — лауреат обласного конкурсу "Школа року — 2005"

Школа — лауреат Всеук­раїнського конкурсу "100 кращих шкіл України 2006" у номінації "Школа здоров'я".

Школа — дипломант ХІ та ХІІ Міжнародних виставок "Сучасна освіта в Україні" 2008 та 2009р.

У 2007 році Сергій Михайлович став переможцем Всеук­раїнського конкурсу "100 кращих директорів шкіл України" в номінаціі "Стратегія та розвиток навчального закладу".

А почалося все у 2003 році, ко­ли , очоливши санаторну школу- інтернат, Сергій Михайлович ра­зом з колективом педагогів-однодумців вирішив створити у на­вчальному закладі такі умови, за яких діти, які не можуть похвали­тися міцним здоров'ям ( а таких зараз немало), могли б розвива­ти свої здібності. Мова йшла не лише про створення матеріаль­них умов, повноцінне харчування і фізіотерапевтичні процедури. Малося на увазі створення особ­ливої атмосфери, у якій кожна дитина почувалася б комфортно, могла б розкрити свої здібності і таланти. Саме тоді і виникла мо­дель школи сприяння здоров'ю. За кілька років по тому санаторна школа-інтернат увійшла до Євро­пейської мережі шкіл сприяння здоров'ю.

Минуло трохи часу — і працівники закладу зрозуміли, що не помилилися із вибором стратегії його розвитку. Імена дітей почали звучати на міських та обласних конкурсах, а в по­ведінці хлопчиків та дівчаток з'явилося більше впевненості, в очах з'явився якийсь особливий, невідомий їм раніше блиск.

Сергій Михайлович, ставлячи на перше місце інтереси дітей, постійно пам'ятає, що вони люб­лять подарунки та дива. Тому і на­магається їх дивувати. З його ініціативи виготовили значки з гербом школи і Грамоти та Подя­ки з фото своїх, інтернатівських, дітей та школи. Отримати таку відзнаку для учнів — справжня пе­ремога. На день Святого Миколая кожен хлопчик та дівчинка знахо­дить під подушкою подарунок. А скільки сюрпризів чекає школярів напередодні Новорічних свят! Спробуйте запитати у маленьких вихованців школи-інтернату, чи вірять вони в диво, і почуєте у відповідь: "Звісно, віримо". А хіба може бути інакше, адже саме тут, у стінах улюбленої школи, діти відчувають себе центром Всесвіту. Сергій Михайлович впевнений, що школа, насампе­ред, є виховним середовищем. Якщо в ній навчають авторитарні

вчителі, дитина вчиться бути слух­няною і, можливо, отримає знан­ня, але вона навчиться й нещи­рості. І навпаки, якщо в школі створено атмосферу прийняття, пошуку творчих підходів до кожної особистості (дитини, учителя, об­слуговуючих працівників, членів адміністрації), з такої школи ко­жен винесе найкращі уроки свого життя.

Сергій Михайлович перекона­ний, що директор школи — це вчитель, і він є чудовим педаго­гом, майстром своєї справи. Пам’ятаючи слова В. Сухомлинсько- го "Директор — це перш за все педагог. І педагог першоклас­ний. Якщо ви хочете бути хоро­шим директором, намагайтесь насамперед стати гарним педа­гогом, гарним вихователем дітей", Сергій Михайлович постійно вдосконалює свій педа­гогічний професіоналізм. На його думку, вчитель повинен сам весь час навчатися, ніколи не зупиня­тися на досягнутому. Тому і не уявляє свою роботу без новинок фахової літератури та періодики, без комп'ютера та Інтернету.

Щоденно директору доводить­ся працювати над вирішенням питань фінансування навчально­го закладу. Лише за останні роки було зроблено капітальний ре­монт дахів навчального та спаль­ного корпусів, капітальний ре­монт харчоблоку, замінено віконні блоки спального корпусу, побудовано сучасну мінікотельню, зроблено очистку системи каналізації та водопостачання. Фізіотерапевтичний кабінет шко­ли-інтернату обладнаний суча­сним обладнанням, якому може позаздрити навіть міська лікарня. До послуг учнів — інгаляторій, УВЧ-лікування, тубус-кварц, кардіограф, лікування кисневими пінками, заняття лікувальною

фізкультурою у сучасних кабіне­тах, обладнаних новітніми трена­жерами. Класи і спальні облад­нані сучасними меблями. На пер­ший погляд може здатися, що все це дуже просто, але на­справді за цим стоїть наполегли­ва праця без відпустки і вихідних, постійний пошук новинок сучас­ної техніки, обладнання.

Сергій Михайлович перекона­ний, що директор школи — це не тільки педагог. Він повинен бути умілим менеджером. Успішне впровадження цілого ряду про­ектів, благодійних аукціонів дитя­чих робіт, співпраця з різними бла­годійними фондами ("Ділові жінки України", "Спорт для всіх", "Україна — дітям", "Щира турбота", бла­годійний фонд журналу "Единственная") дає можливість вирішува­ти додатково цілий ряд соціально- побутових проблем. Результатом такої співпраці лише в цьому на­вчальному році стала участь вихо­ванців закладу у Міжнародному фестивалі майстрів клаптикового шиття, у проекті Олександра Пономарьова "Стоголос-2010", відпо­чинок дітей у оздоровчому таборі "Аврора".

Кожен ранок директора почи­нається з того, що він обходить територію школи, заглядаючи в кожен її куточок, щоб відчути, чим вона дихає, і самому вдихнути цілющих пахощів вічнозелених насаджень, адже санаторна школа-інтернат розташована на те­риторії площею понад 7,6 га, якій присвоєно статус дендро­логічного парку за колекцію різноманітних унікальних рослин. Серед буйної рослинності хова­ються 49-річні будівлі, які не вра­жають своєю новизною чи су­часністю. Вони потребують капітального ремонту та рекон­струкції. Та створення затишку і краси і підтримання ідеальної чи­стоти в кожному куточку (чи то в класі, чи в спальнях та кімнатах відпочинку гуртожитку, чи на подвір'ї) — беззаперечна вимога як до працівників школи, так і до вихованців. Естетичний вигляд виховує гарні смаки, милує око і душу. В найближчих планах — до 50-річчя школи відновити квітни­ки і посадити 250 кущів троянд.

Сьогодні у школі-інтернаті на­вчається 260 хлопчиків і дівчаток. Всі вони дуже різні: одних вабить математика, інших — література, одні люблять футбол, інші — те­атр, хтось пише вірші, інший — співає. Педагогічний колектив закладу переконаний: не буває бездарних дітей. Кожна дитина — це талант, який потрібно роз­вивати. Як керівник, Сергій Ми­хайлович завжди намагається бути в центрі всіх мистецьких подій, які відбуваються в школі, підтримує юних артистів, які вис­тупають на досить високому рівні: їздять з концертами до шефів на підприємство "Черкасиводоканал", вони є перемож­цями Міжнародних фестивалів "Запали мрію", "Чорнобаївські зорепади", обласного фестива­лю "Духовні скарби Черкащини".

Педагогічний колектив працює за принципом "Від творчого учи­теля — до творчого учня". Не дивно, що учні звертаються до вчителів зі своїми ідеями. Відмо­вити дітям, які вірять тобі, дирек­тор не може та, мабуть, і не має права. А чому б і ні? Якщо треба, директор може і потанцювати, і заспівати, і одягнути костюм Діда Мороза чи Святого Миколая або спортивну форму, щоб разом з учнями пограти у футбол, волей­бол чи настільний теніс. Вихов­ний вплив таких заходів надзви­чайний. Бачили б ви очі школярів, коли директор вийшов до них у костюмі Діда Мороза! Їх захвату і радості не було меж. А коли біля новорічної ялинки Сергій Михай­лович заспівав дуетом із учени­цею, діти переконалися: дирек­тор може все.

Сьогодні школа-інтернат пи­шається тим, що має такого чу­дового директора. Він по- справжньому любить, знає і вміє... Любить — школу, дітей, життя, спорт; знає — методи, підходи, технології навчання та виховання; вміє — організувати, розказати, пояснити, навчити, запалити ідеєю. Він володіє од­ним із найбільших благ — мудрістю. Мета життя Сергія Ми­хайловича — жити, творити, ро­бити добро. Красою розуму він викликає захоплення, а красою душі змушує поважати. Він не­зламний духом, сильний волею, наполегливий працею. Такими ж сильними, щирими і наполегли­вими він хоче бачити своїх учнів. І вони такими і є, бо у школі їм по­дарували надію на успіх. їх ди­ректор вірить у них і зробить усе, щоб дитинство стало найдивовижнішою казкою.

Ольга СІДЄЛЬНІКОВА,

Заступник директора з навчально-виховної роботи Золотоніської загально­освітньої санаторної школи-

інтернату І-ІІІ ступенів.

м.Золотоноша,

Черкаська обл.

 

 

*ПОСТАТЬ*

 


На перехресті закону й долі

До 75-річчного ювілею Віктора Івановича Акуленка

Його життя заслуговує літературної повісті, глибокого осмислення на тлі непростої історичної епохи, на фоні якої воно протікало і протікає вже три чверті століття. На долю Віктора Івановича Акуленка— відомо­го українського правознавця, педагога і публіциста, доктора юридичних наук (1992 р.), професора (2004 р.) випало випробувань немало. На­родився В.І. Акуленко 24 листопада 1935 р. в селі Комарівці Борзнянського району на Чернігівщині, де він "пив з криниці дитинства, яка не може залишити байдужою жодну людини незалежно від її віку", мрії і сподівання, життєву наснагу.

 

Перед очима промайнула батьківська мобілізація на фронт, безсонні боязкі ночі з німцями, що хропіли на долівці на соломі, снігові замети по са­му стріху, вартового з автома­том на чатах на лавці і позмінних вартових на вулиці, підневільна праця мами на розчистці доріг від снігових заметів "морозно- пекучої" зими 1941— 1942 рр., фактичне мародерство оку­пантів та багато іншого з часів воєнного лихоліття, особливо загибель на війні батька. А вже після війни— голодні 1946— 1947 рр., коли внаслідок не­

сприятливих погодніх умов— посухи, а та­кож непосильних норм державних хлібоза­готівель, більшість населення України го­лодувала, "сталінський податок— ясак" всім колгоспним сім'ям, коли малому Вікторові доводилося носити у мішку на приймальний пункт качок і гусей, яких він годував і доглядав увесь весняно-літній сезон, щоб виплатити колгоспний пода­ток— сорок кілограмів м'яса... та багато іншого. Не стерся з пам'яті Віктора Івано­вича застережливий вислів прадіда Мак­сима: "Якщо люди зневіряться в Бога, то скоро настане такий час, коли вони поми­ратимуть не природною— наглою смер­тю". У книзі нарисів, памфлетів і спогадів "На перехресті закону й совісті" (2001 р.), В.І. Акуленко пише: "З незамуленої прозо­рої криниці дитинства витікає річка життя і тече, кому далеко, а кому близько, обмина­ючи крутизну або натикаючись на пороги, і не дає нікому двічі ввійти в одну й ту ж воду".

Все життя для Віктора Івановича прикла­дом і оберегом була мати Олена Климівна Акуленко "духовним опертям якої служила віра в Бога, у вищу справедливість", а все своє життя вона віддала служінню людям, рідній землі. На прикладі тяжкого дитинст­ва ювіляра під час війни і у перші повоєнні роки можна побачити цілий суспільно- політичний зріз долі українського народу на крутих поворотах історії.

Після закінчення середньої школи Віктор Іванович вступив на юридичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1957 р., здобувши кваліфікацію юриста. Вже у сту­дентські роки ювіляр зіткнувся з без­жалісним катком тоталітаризму, що не ща­див нікого, хто посмів засумніватися у пра­вильності "єдино вірного вчення" і допускав різного роду дискусії та розмови, не гово­рячи вже про конкретні дії.

Після закінчення університету В.І. Аку­ленко працював учителем географії та ви­хователем Комарівської школи-інтернату (1962— 1967 рр.). В цей час, крім набуття педагогічного досвіду, у нього сформував­ся "гострий фотографічний погляд", спос­тережливість фотолюбителя, що допома­гає йому фокусуватися на найважливіших наукових і суспільно-політичних проблемах і донині. З 1966 по 1972 рр. Віктор Івано­вич— молодший науковий співробітник Інституту держави і права Академії наук УРСР. У 1972 р., році "духовної задухи маланчукізму, молодий науковець був звільнений з інституту з політичних мотивів (знайомство із заарештованими науковими співробітниками Інституту філософії АН УРСР Є. Пронюком і В. Лісовим, відмова дати на них наклеп і прихильність до правозахисного руху) у контексті виконання по­станови Бюро Президії АН УРСР № 294 від 31 липня 1972 р. "Про подальше вдоскона­лення тематичної спрямованості науково- дослідної роботи, структури та кадрового складу установ Секції суспільних наук АН УРСР", коли відповідними органами прово­дилися репресивні заходи (рішення Пре­зидії НАН України від 26 грудня 1994 р. ця постанова скасована).

З 1972 по 1979 рр. працював старшим консультантом Республіканського правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а у 1979— 1987 рр.— на творчій журналістській роботі як кореспон­дент журналу "Пам'ятки України", був стар­шим юрисконсультом Українсько­го фонду культури (1987— 1990 рр.), редактором-юристом журна­лу "Пам'ятки України", газети "Старожитності", старшим науко­вим співробітником Центру пам'яткознавства АН України і Ук­раїнського товариства охорони пам'яток історії та культури (1990 — 1993 рр.). З 1993 р. і по те­перішній час— провідний науко­вий співробітник відділу міжна­родного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.

"Говорячи про нелегку долю Віктора Івановича в науці права під час існування СРСР,— пише професор О. Мережко,— слід та­кож додати, що в ті часи, як і нині, притаманною йому рисою завжди був нонкомформізм, тобто відмо­ва від того компромісу з владою, який корумпує і руйнує душу. (На жаль, зовсім не багатьом у ті часи вдалося зберегти свою душу від

іржі конформізму і цинізму). Годі і казати, що така принципова життєва настанова Віктора Івановича негативно позначилася на його науковій "кар'єрі" в рамках радянсь­кого наукового істеблішменту. В ті роки по­лем його боротьби стала не політика, а сфе­ра духовності і культури, точніше боротьба за збереження культурної спадщини ук­раїнського народу".

Як науковець В.І. Акуленко у 1992 р. захи­стив кандидатську, а потім докторську ди­сертації "Проблеми становлення і розвитку законодавства про охорону пам'яток куль­тури в Україні (1917— 1991 рр.) (науковий консультат— академік НАН України Б.М. Бабій) у якій провів комплексне досліджен­ня історико-правової проблеми охорони та використання культурної спадщини, надав концепцію становлення та розвитку зако­нодавства у цій сфері, його застосування державними органами. Фактично було за­початковано розроблення нового науково­го напряму— правової охорони культурної спадщини в Україні, а також міжнародно- правового регулювання реституції й повер­нення втрачених і незаконно переміщених культурних цінностей.

Науковий доробок вченого становить по­над 200 наукових і науково-популярних праць з питань правової охорони вітчизня­ної культурної спадщини та міжнародно- правової охорони культурних цінностей і повернення в Україну втрачених історич­них. Серед праць вченого слід відзначити 12 монографій, збірників нормативних актів, навчальних посібників, а особливо пріоритетну працю "Охорона пам'яток куль­тури в Україні 1917— 1991 рр." (1991р.).

Розпорядженням Президента України йому, як відомому діячеві науки, неоднора­зово (2002, 2004, 2006 рр.) призначалася Державна стипендія.

Значний внесок зробив В.І. Акуленко у за­конотворчий процес. Ним започаткована си­стематизація і впорядкування відповідних нормативних актів та документів, у результаті чого було підготовлено і опубліковано пер­ший в Україні збірник "Законодавство про охорону пам'ятників історії та культури" (співавтори М.О. Голодний, М.Л. Дашевська, Л.П. Плескач, О.Н. Якименко) (1970р.). У на­ступній фундаментальній праці "Правова охорона культурних цінностей. Україна в міжнародно-право­вих відносинах" (співавтори В.Н. Денисов, В.В. Макси­мов, Ю.С. Шемшученко) (1997 р.), яка одержала висо­ку оцінку як у нашій державі, так і закордоном (країнах СНД і ЮНЕСКО), її автор одержав премію на конкурсі Спілки юристів України за краще юридичне видання.

Плідна науково-дослідна робота В.І. Акуленка, його наукові висновки дістали належне практичне застосування при підготовці нового законодавства, зокрема, законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей", "Про охорону археологічної спадщини", "Про му­зеї і музейну справу" та ін.

Наукову роботу успішно поєднує з педа­гогічною. З 1998р.— професор кафедри те­орії та історії держави і права Інституту політології та права Національного педа­гогічного університету імені М.П. Драгоманова. Як професор кафедри В.І. Акуленко до­клав багато зусиль для налагодження плідного ділового наукового співробітництва між Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького і Драгоманівським університетом, в результаті чого у 2004 р. було укладено уго­ду про співпрацю, яка продовжує діяти і да­вати конкретні результати (підготовка кадрів вищої кваліфікації, рецензування наукової продукції, спільні наукові конференції, напри­клад, "Юридичні читання", яких вже відбуло­ся шість, круглі столи, публічні лекції провідних вчених інституту перед студента­ми університету участь у роботі спеціалізова­них вчених рад з політології та права та ін.). Віктор Іванович читає для студентів-юристів спецкурс "Правова охорона культурної спад­щини (національний і міжнародно-правовий аспект)", випустив у світ перший в Україні на­вчальний посібник "Культурна спадщина людства. Збереження та використання" (2002 р.) (співавтори І.П. Магазинщикова, М.І. Моздир, О.О. Тарасенко) , який є пер­шим в Україні з означеної проблематики. Здійснює керівництво дипломними та магістерськими роботами, готує кандидатів юридичних наук, тематика яких охоплює не лише міжнародно-правові проблеми охоро­ни культурної спадщини, а й історико-правові, теоретико-правові питання охорони й повернення в Україну культурних цінностей, очолює державну екзаменаційну комісію. У навчальному процесі Віктор Іванович — педагог новатор. Він відрізняється вмінням спілкуватися з студентами, дає їм мож­ливість розкритися, здійснювати логічний пошук істини.

Його навчально-виховна діяльність сприяє вихованню у студентської молоді людяності, моралі, любові до рідної землі, формування правової та загальної культури. Особливо пам ятними для студентів- драгомановців є лекції-екскурсії професо­ра до музею Святої Софії, Києво-Печерсь­кої лаври, під час яких вони долучаються до вічних святинь, піднімаються на новий ду­ховно-культурний рівень, у них формується переконання необхідності зберегти куль­турні скарби для нащадків.

В.І. Акуленко є членом спеціалізованих вчених рад з питань захисту кандидатських дисертацій у Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України та Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У складі міжнародних українсько-

німецької, украінсько-польської та українсько-російської комісій, він розробив "Концептуальні засади і загальні принципи міжнародного співробітництва України у сфері реституції культурних цінностей та інших матеріалів", брав участь у переговорних процесах щодо по­вернення культурних цінностей, в організації міжнародних сим­позіумів під егідою ЮНЕСКО в Києві й Мінську тощо. Вчений є консуль­тантом Верховної Ради України з питань культури і духовності.

Бере активну участь у гро­мадському і культурному житті Ук­раїни, зокрема, є головою ревізійної комісії Українського фонду культури, членом головної

ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, членом Спілки журналістів України, членом редколегії на­укового часопису "Пам'ятки України: історія та культура", наукового часопису Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова "Економіка і пра­во", журналу "Відлуння віків", періодичного видання "Праці центру пам'яткознавства НАН України та УТОПіК", збірника "Сіверщина в контексті історії України", правового видання "Юридичний журнал" та ін.

Широкому колу читачів запам'яталися публіцистичні виступи в пресі, на радіо і те­лебаченні з питань охорони пам'яток історії та культури, повернення в Україну культур­них цінностей. У 1999— 2004 рр. був політичним оглядачем газети "Демократич­на Україна". У 2008 р. опублікував художньо- документальну книгу "Відлуння пам'яті: на­зад у майбутнє". В книзі через долі простих людей із самобутніми характерами розгля­дається драматизм конфлікту між осо­бистістю, українським народом і тоталітар­ною ідеологією, яка намагається його спус­тошити, духовно підкорити і деформувати національно-культурну спадщину. А також протистояння між народом і нинішньою елітою крізь призму особистого досвіду ав­тора, що робить художньо-документальний твір соціально-антропологічного жанру промовистим свідченням.

Юристи часто звертаються до висвітлен­ня проблем культури. Відомі юристи мину­лого зробили помітний внесок у розвиток української літератури, мистецтва, культури загалом. У цьому ряду можна назвати О.Л. Боровиковського, В.В. Капніста, В.Г. Короленка, Г.Ф. Квітку-Основ'яненка, О.А. Кониського, М.О. Врубеля, В.І. Даля, І.Я. Франка, П.П. Чубинського та багатьох інших. Серед сучасних правників також зустрічаємо тих, хто має помітний творчий доробок, зокрема, академік НАН України Ю.С. Шемшученко. Очевидно, працюючи з сухим і прагматичним юридичним ма­теріалом, людська сутність потребує інших духовних компенсаторних механізмів, яки­ми і є творчість. Підтвердженням цього як­раз служить художньо-публіцистична репрезентаційність ювіляра. Багатогранна діяльність В.І. Акуленка, спрямована на відродження й розвиток національної ду­ховності й культури, відзначена почесними грамотами Президії НАН України (1999 р.), Кабінету Міністрів України (2004 р.), Вер­ховної Ради України (2004 р.), Почесною грамотою Міністерства освіти і науки Ук­раїни (2003 р.), Подякою Міністерства куль­тури і туризму (2010 р.), Подякою Київсько­го міського голови (2002 р.) та ін.

Тож від усією душі зичимо Вам, Вельми­шановний Вікторе Івановичу, щоб ріка Ва­шого життя текла довго-довго, творчої на­снаги, невичерпної енергії і оптимізму, здо­ров'я на довгі роки, успіхів у непростій, але відповідальній діяльності на культурницькій ниві України.

Богдан АНДРУСИШИН,

доктор історичних наук, професор, директор Інституту політології та права НПУ ім. М.П. Драгоманова, Заслужений діяч науки і техніки

України.

 

 

*ТВОРЧІСТЬ*

 


ПІСНЯ —

"Чумацькими шляхами" 

Богом жінці послано велике щастя бути дружи­ною, матір'ю, робити життя красивішим, світлим, дарувати людям солов'їний голос, який є одним із основних джерел, волевиявлення душі, висловленням найрізноманітніших думок, сподівань, характерний багатством інтонаційних відтінків, що розкриває внутрішній душевний стан людини, властивий щирій народній мелодії, робить з неї могутній засіб правдивого художнь­ого відображення дійсності.

Серед таких, богом посланих жінок, ми пишаємося солісткою ансамблю української пісні "Чу­мацький шлях", кандидатом істо­ричних наук, доцентом Інституту історичної освіти НПУ імені М.П.Драгоманова — Ніною Загребельною.

Володіючи чудовим вокальним голосом, наділеним потужним соковитим тембром, найва­гомішим для виконання ук­раїнських народних пісень. Ніна Загребельна понад 20 років по­дорожує з "Чумацьким шляхом",

країнами близького і дальнього зарубіжжя, з виконанням числен­них народних пісень. В складі гру­пи артистів співала в Чехословаччині, Румунії, Німеччині, Австрії. Ніна Загребельна — лауреат Міжнародних пісенних фольклор­них фестивалів в Зволін (Чехословаччина), Авіньон (Франція) — Карлові Вари (Чехія), Вавілон (Ірак) і інш.

В складі ансамблю "Чумацький шлях" бере участь в численних концертних програмах Києва та багатьох міст України.

 

II пісня черпає зі скарбниці мелосу українського народу лірико- розповідний характер співу, на­повнюючи його високою поетич­ною образністю, глибоким народ­ним ліризмом, особливим підне­сенням, віртуозністю, багатством мелодичних прикрас. II спів спов­нює серця слухачів радістю і гордістю за талановитий ук­раїнський народ, уславлює його героїку, підносить до високого рівня художньої досконалості. II ви­сокохудожнє виконання доступне масовому слухачеві, вершину яко­го становить український народ.

В розмові з Ніною Загребельною прозвучали її слова: "Відтоді, як свідомо пам'ятаю себе, можу сказати, що завжди любила і люблю землю, на якій народила­ся і виросла, та українську пісню.

Любов до неї це — найдорожчий спадок, який маю від батьків і хо­чу передати його своєму синові. Може тому серед тисячі життєвих шляхів обрала собі пісенну стежину. Пісня — це кри­ла мої, на яких пливу по життю, піднімаюсь над буденщиною, до­сягаю омріяної висоти, багатію душею, знаходжу друзів. Якщо я бачу сльози слухачів в залі, то я не даремно вийшла на сцену".

Важливою життєвою стежиною постала педагогічна робота із сту­дентами Інституту історичної освіти НПУ імені М.П.Драгоманова.

Ніна Загребельна має понад 50 наукових праць з історичної тематики, автор ряду навчально- методичних посібників для вчи­телів шкіл та студентів, підруч­ників з історії України. За вико­

навську майстерність Ніна За­гребельна нагороджена медал­лю лауреата Всесоюзного огляду художньої творчості; дипломом І ступеня Всеукраїнського огляду народної творчості; подякою Міністерства освіти і науки Ук­раїни; Орденом Святого Рівноа­постольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня; "Відмінник освіти України" та багатьма інши­ми відзнаками.

У виповнені Ваші п'ятдесят літ ми бажаємо Вам пісенних твор­чих злетів, педагогічної наснаги, сімейного благополуччя, здо­ров'я.

Микола КОТ,

Кандидат педагогічних наук, доцент НПУ імені М.П.Драгоманова

 

 

 

 

Талант відданим рідній землі

Час невпинно гортає сторінки жит­тя, ніби намагається найвидатніше і найвагоміше приховати для слушного моменту.

Саме сьогодні і хочеться перегор­нути назад деякі сторінки історії і за­зирнути за завісу часу.

Як відомо, народна пісня — це джерело повсякденних турбот трудівників. її краса випливає із по­етичних слів та мелодій пісень про кохання, природу, історію, обряди українського народу, а також — із пісень жартівливих та сатиричних.

Але значний успіх пісні залежить від виконавця, який доносить її до слуха­ча. Про одну з таких особистостей і хочеться розповісти. Це — Ніна Вікторівна Костенко, Заслужена арти­стка України, викладач, ветеран Вели­кої Вітчизняної війни, чудова людина.

З початком Великої Вітчизняної війни, будучи студенткою Свердловської консерваторії, Ніна Костенко закінчила курси медсестер і доб­ровільно пішла в діючу армію. На фронті опанувала фах снайпера, пра­цюючи одночасно медсестрою. З ча­сом у складі концертної бригади вис­тупала на Південно-Західному та Вол­ховському фронтах.

З 1944 року — солістка Київського театру опери та балету імені Т.Шев­ченка. З артистами театру виїжджала для допомоги на фронті: була в Берліні, Чехословаччині, Австрії, Угорщині, Польщі.

Співачка Ніна Костенко виконувала на фронті українські народні пісні. Ви­ходила на сцену у стрічках, корсетці, а інколи — у ватних штанах. Голос мала

чистий, дзвінкий, посмішку — щиру, а погляд очей волошково-синій. Цим співачка викликала захоплення бійців та фронтових поетів, які присвячували їй свої вірші. А одного разу, зустрівши на дорогах війни осиротілого хлопчи­ка, усиновила його та допомагала йо­му знайти свій життєвий шлях. За участь у фронтових концертних бри­гадах Ніна Костенко була удостоєна звання Заслуженої артистки УРСР.

У повоєнні роки Ніна Костенко пра­цювала викладачем вокалу у Київському педагогічному інституті ім. М.Горького, де протягом довгого часу передавала свій багатий досвід мо­лоді навчального закладу. Виконуючи обов'язки доцента на кафедрі вокалу та хорового диригування, разом із ви­кладачами кафедри здійснила поста­новку дитячої опери М.Н.Лисенка "Пан Коцький". Головні партії у виставі виконували студенти музично- педа­гогічного факультету, а у масових сценах були задіяні учні підшефної школи м. Києва.

У роботі зі студентами Ніна Костен­ко була щира, доброзичлива. Постійно удосконалювала свої педа­гогічні знання і втілювала їх у роботі з учнями. Голос співачки-педагога зву­чав напрочуд молодо і дзвінко.

Багатьом своїм учням Ніна Вікторівна прищепила любов до ук­раїнської народної пісні, до романсо­вої творчості композиторів, до кла­сичних оперних творів, а також любов до професійної сцени, до театру. Так випускниця Н.В.Костенко Людмила Макаренкова після закінчення інсти­туту за направленням Міністерства

освіти і науки України працювала пе­дагогом по постановці голосу у Кадієвському музично-педагогічному училищі, де не лише навчала співу своїх учнів, а й пропагувала вокальні твори у концертах. Пізніше працювала солісткою у Київському державному театрі оперети, в якому поряд з до­рослим репертуаром була задіяна і у виставах для дітей. Робота учителем музики у спеціалізованій школі № 251 імені Хо Ши Міна Деснянського райо­ну м. Києва — це ще один шанс ствер­дити себе у педагогічній майстер­ності, використати багатий досвід, набутий як на професійній сцені, так і в педагогічній діяльності. І досить час­то під час спілкування з учнями школи із вуст учителя звучать слова: "Так на­вчала мене Ніна Вікторівна Костенко".

Нехай живуть в минулому й понині прекрасні, золотії голоси. Ті, що принесли славу Україні й не втратили довічної краси.

У "Золотому фонді" Українського радіо зберігаються понад 40 творів записаних з голосу Заслуженої арти­стки України Ніни Вікторівни Костен­ко. І знову, і знову хочеться слухати чудову співачку, яка своє серце, свій талант віддала рідній українській пісні та людям, що її оточували.

Людмила МАКАРЕНКОВА,

Учитель музики спеціалізованої школи №251 м.Києва

 

 

 

 

Із фронтового записника 

"Лист до матері"

Мамусю рідненька!

Я знову на фронті;

для воїнів наших співаю пісні.

Усе, як і завжди - про милу

Вкраїну, а серце болить по Дніпровій весні.

Я чую твій голос, я бачу твій погляд: ти дивишся й хочеш сказати мені: "Прийди, моя доню! Прийди, моя рідна!

Тебе тільки бачу щоніччю ввісні".

Мамусю, твій голос не я одна чую, а чує вся наша вкраїнська земля.

Ми прийдем до тебе і визволим, рідна, ще трошки терпіння, мамусю моя!

Народ підійме свою силу могутню і крила розправить моя сторона. За тебе, о ненько, за рідну Вкраїну ми вип'ємо чашу гіркую до дна!

Співаю пісні я у плахті і лєнтах і бачу багато щасливих очей, які за свободу, за рідну Вкраїну не спали багато, багато ночей...

Н.В.Костенко, 10.02.1943 р. Москва

 

 

 

Галина Плохатнюк,

працівниця НПУ ім.М.П.Драгоманова

Не співайте, солов'ї

Не співайте, солов'ї, ви— не формат!

Подавай нам голі груди, голий зад.

Порнографія потрібна, бруд і мат,

Бо інакше не потрапиш у прокат.

На Хрещатику хай буде гей-парад,

А якщо ти проти цього, то ти гад.

Ми сучасні, креативні, чорт нам брат.

Душу нівечить людині ваш формат.

 

Ой сварилися сестри за хату

Ой сварилися сестри за хату,

Як померла стара їхня мати.

Тай судилися сестри за хату,

Кожній хочеться більше урвати,

Давай спадщину цю шматувати,

І кричати, і проклинати,

Одна одну не хочуть й знати!..

Тихо плачуть на небі мати.

 

 

*ВАКАНСІЇ*


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

відповідно до Закону України "Про вищу освіту"

оголошує конкурс

на заміщення вакантних посад:

Кафедра французької мови: завідувач кафедрою, доктор наук — 1.

ФАКУЛЬТЕТ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Кафедра німецької мови: доцент — 1; ФАКУЛЬТЕТ ІСПАНСЬКОЇ МОВИ

Кафедра методики викладання іноземних мов: доцент — 1. ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕКЛАДАЧІВ Кафедра німецької мови і перекладу: викладач — 1; Кафедра романських мов і перекладу: доцент — 1. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ Кафедра менеджменту: доцент — 1;

Перелік документів, які подаються на ім'я ректора університету:

заява про участь у конкурсі, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографія, копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання, засвідчені в установленому порядку, список наукових праць і винаходів, завірений в установленому порядку, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

Університет житлом не забезпечує.

Документи надсилати на адресу: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 73.

Відділ навчально-виховної роботи. Термін подання документів — один місяць від дня опублікування оголошення. Телефон для довідок: 287-40-35 Умови праці оформляються відповідним контрактом.

 

 

ПОШТОВА АДРЕСА РЕДАКЦІЇ ТИЖНЕВИКА «ОСВІТА»

01054, КИЇВ-54, вул. Тургенсвська, 8-14, оф. 312.

Адреса електронної пошти редакції:

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Факсові повідомлення надсилайте за номером: 517-45-69.

По четвергах у приміщенні Київського Будинку вчителя, кімн.27, приймає відвідувачів заступник голови Всеукраїнського педагогічного товариства ім.Гр.Ващенка, головний редактор нашого тижневика О.С.Коноваленко.

По понеділках і середах ведуть прийом редактори відділів нашого видання за адресою: вул. Тургенєвська, 8-14, кімн. 312.

Головний редактор Ольга КОНОВАЛЕНКО

ТЕЛЕФОНИ

Головного редактора тел./факс — 486-46-46; 517-45-69

творчого об'єднання «Галузь», творчого об'єднання «Собор», творчого об'єднання «Економіка» — 221-02-96 творчого об'єднання «Регіон» — 235-60-74

 

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. Редакція не рецензує і не повертає матеріалів. За достовірність фактів і цифр, відповідність їх вказаним джерелам відповідальність несе автор.

Номер зверстано в комп'ютерному центрі тижневика «ОСВІТА».

Тижневик віддруковано у видавництві «ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК»

Реєстраційне свідоцтво: серія ВК № 2408 від 14.11.1996 р.

Тираж у листопаді 12650.           Зам.

Тижневик виходить щосереди.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 0

 

 

*ПЕРЕДПЛАТА *

 

Передплата досягла свого піку. Саме зараз, не відкладаючи, поспішіть. У будь-якому поштовому відділенні ви можете передплатити

тижневик "Освіта"

індекси:

для індивідуальних громадян - 61009 для установ - 23301

 

 

ЛІЦЕНЗУВАННЯ

Інститут філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова проводить ліцензу­вання спеціальності 8.030102 "Релігієзнав­ство" (напрям "Філософія").

З докладною інформацією можна ознайомитися на сайті www.ifon.npu.edu.ua у розділі " Ліцензування

 

З а л и ш а й т е с ь        з  " О с в і т о ю " .

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта