Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 47-48 (24 листопада — 1 грудня) PDF Друк e-mail

27 листопада в Україні та в багатьох країнах світу відбулось

вшанування пам'яті жертв Голодомору

18-19 листопада 2010 року відбулися Загальні збори Національної академії педагогічних наук України. Серед інших питань, які розглядалися, значне

місце заиняли вибори нових членів Національної академії педагогічних наук України                 (дИВ. стор. 2 та 4)

 

 

Стандарт поліпшиться

 

У МОН розпочато роботу над розробкою проекту нової редакції Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти.

За участю Міністра освіти і науки Дмитра Табачника відбулося перше засідання комітету.

Зазначимо, що з метою підготовки нової редакції Державного стан­дарту базової та повної загальної середньої освіти, удосконалення змісту та структури шкільної освіти, наказом МОН від 09.11.2010 N 1068 "Про розроблення нової редакції Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти" створено організаційний комітет з розроблення нової редакції

Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, до складу якого увійшли:

1.           Кремень Василь Григорович — президент Національної ака­демії педагогічних наук України (голова);

2.          Андрущенко Віктор Петрович — ректор Національного педа­гогічного університету імені М.П. Драгоманова, президент Асоціації ректорів педагогічних університетів України;

3.        Босенко Мар'яна Іванівна — директор гімназії N 48 м. Києва;

4.           Губерський Леонід Васильович — ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова спілки рек­торів України (за згодою);

5.          Єресько Олег Вікторович — директор департаменту загаль­ної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України;

6.           Мадзігон Василь Миколайович — Перший Віце-президент, директор Інституту педагогіки Національної Академії педагогічних наук України;

7.           Максименко Сергій Дмитрович — директор Інституту психо­логії імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (за згодою);

8.           Походенко Віталій Дмитрович — віце-президент Національної академії наук України, директор Інституту фізичної хімії імені Л.В. Пи- саржевського НАН України (за згодою)

9.          Удод Олександр Андрійович — директор Інституту інно­ваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України;

10.        Якір Михайло Семенович — вчитель Києво-Печерського ліцею N 171 "Лідер", народний вчитель України.

До роботи над Державним стандартом будуть залучатися експерти Ради Європи та представники відомих педагогічних шкіл. До 1 квітня 2011 р. разом з Національною академією педагогічних наук України за­плановано розробити проект нової редакції базової та повної загальної середньої освіти.

 

 

Редакція тижневика "Освіта" з 1 по 25 грудня чекає на свою поштову або електронну адресу ваших листів з кандидатурами на звання

"Кращий освітянин 2010 року".

 

Сьомий з'їзд профспілки освітян

 

У м. Києві, в Будинку спілок 17 листопада 2010 р. відбувся черго­вий VII з'їзд Профспілки працівників освіти і науки України. Це завершальний етап звітно-ви­борчої кампанії, що протягом року проходила у всіх ланках галузевої Профспілки. 256 делегатів, обра­них від територіальних ор­ганізацій Профспілки, підбивали підсумки зробленого за 2005­2010 рр., визначали завдання на наступний п'ятирічний період і шляхи їх виконання, стратегію і тактику Профспілки.

В роботі з'їзду взяли участь: Міністр освіти і науки України Дми­тро Табачник, Міністр праці та соціальної політики України Василь Надрага, завідувач відділу освіти і науки Адміністрації Президента Ук­раїни Микола Берізко, заступник Міністра освіти і науки України Пет­ро Куликов, заступник Голови Фе­дерації профспілок України Юрій Кулик, президент Спілки ректорів ВНЗ України, ректор Київського національного університету ім. Та­раса Шевченка Леонід Губерський, Національний кореспондент МОП в Україні Василь Костриця, пред­ставники міжнародних і зарубіжних освітянських профспілкових ор­ганізацій: Міжнародного об'єднан­ня профспілок працівників освіти і науки, Білорусі, Болгарії, Вірменії, Грузії, Молдови, Польщі, Росії. Для висвітлення роботи з'їзду запро­шені представники засобів масової інформації.

 

Завершується передплата на 2011 рік! Прослідкуйте, чи продовжили її Ви. Чи надходитиме "Освіта" до Вас і в наступному році? Буде багато нового і дуже цікавого. Залишайтеся в курсі!

Індекси "Освіти": для установ 23301; для індивідуальних передплатників 61009

 

 

* Міжнародне співробітництво *

Візит до Лівії

В рамках робочої поїздки

Прем'єр-міністра України Миколи Азарова, Міністр освіти і науки Дмитро Табачник відвідав м. Тріполі (Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія), де візьме участь у засіданні Міжурядової українськo-лівійської комісії зі співробітництва. На засіданні обговорювались питання подальшого розвитку взаємовигідного співробітництва між державами, зокрема в освітній та наукових cферах

... і до Єгипту

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник взяв участь у засіданні спільної Міжурядової ук­раїнсько-єгипетської комісії з питань економічного і науковотехнічного співробітництва.

Зокрема, між Міністерством освіти і науки України та Міністерством вищої освіти і на­укових досліджень Єгипту підпи­

сано Меморандум про першо­чергові заходи з розвитку співробітництва в галузі освіти і науки на 2010-2013 роки, який з української сторони підписав Міністр освіти та науки України Дмитро Табачник, від єгипетсь­кої — Міністр вищої освіти і на­укових досліджень Арабської Ре­спубліки Єгипет Гані Геляль.

 

 

 

* Щиросердя *

 

Шановний Геннадію Григоровичу!

Щиро вітаю із 70-річним ювілеєм і висловлюю Вам, ви­датному вченому в галузі гірни­чої та металургійної електрое­нергетики, талановитому педа­гогу і активному громадському діячеві, слова глибокої поваги і визнання.

Своєю успішною діяльністю Ви утверджуєте здобутки національ­ної вищої школи, зміцнюєте авто­ритет Національного гірничого університету як визнаного центру підготовки сучасних високок­валіфікованих кадрів для гірничо-видобувної галузі.

Переконаний, що викладаць­ким, науковим та організаторсь­ким досвідом Ви ще багато років будете щедро ділитися з новими поколіннями фахівців.

Тож бажаю Вам міцного здо­ров'я, особистого щастя і нових здобутків у Вашій благородній справі.

З повагою

Віктор ЯНУКОВИЧ

Президент України

 

Національний гірничий університет —

унікальний на теренах України вищий на­вчальний заклад за своєю специфікою і в той же час універсальністю — увійшов в 111-й рік своєї історичної віхи. Серед 16-ти ректорів, які очолювали його у різні часи, один з найдосвідченіших і найвідоміших в Україні своєю активною науковою й освітньою діяльністю, є академік НАН України Геннадій Григорович Півняк. На посаді ректора він вже 28 років. У жовтні йому виповнилося 70 років. Але з упевненістю можна сказати, що молодому за­палу Геннадія Григоровича, його вмінню гене­рувати і втілювати ідеї, відданості справи на­уки й освіти, може позаздрити молодь. Тож 23 жовтня на адресу ювіляра прийшли сотні привітань від: Президента України Віктора

Януковича, Голови Верховної Ради Володи­мира Литвина, міністра освіти і науки України Дмитра Табачника, Президента Національної академії наук України Бориса Патона, колег- ректорів, численних керівників вугільнодобувних та інших підприємств. Для університе­ту разом зі своєю командою він відкрив широ­кий простір діяльності, встановлюючи зв'язки з науковцями країни і світу. Тож особисто привітати Геннадія Григоровича приїхали діячі науки з Німеччини, Польщі, Росії, теле­грами надійшли з Узбекистану, Молдови та інших країн.

Редакція "Освіти" також приєднується до привітань шановному ювіляру і зичить дов­голіття й творчої наснаги.

 

 

 

 

* В НАПН України *

Поповнення

Національної академії педагогічних наук України

Таємним голосуванням дійсних членів (академіків) і членів- кореспондентів новими членами Національної академії педа­гогічних наук України обрані відомі вчені в Україні та за її межа­ми.

Головним вченим секретарем Національної академії педа­гогічних наук України обрано академіка Бурду Михайла Івано­вича.

Академіком-секретарем Відділення загальної середньої освіти Національної академії педагогічних наук України за­тверджено академіка Ляшенка Олександра Івановича.

Почесними академіками Національної академії педагогічних наук України обрано Плахотника Василя Макаровича, доктора педагогічних наук, професора; Хорошківську Ольгу Назарівну, доктора педагогічних наук, професора.

Іноземними членами Національної академії педагогічних наук України обрано:

Альфреда Прітца, професора, доктора з психології та педагогіки, ректора Університету ім. Зігмунда Фройда (Відень, Австрійська рес­публіка), Президента Світової Ра­ди психотерапевтів;

Мирослава Чапку, доктора наук з освіти, доцента (доктор хабіліто- ваний економіки і керування), професора, ректора Вищої школи економіки і адміністрації в Битомі (Польща);

Байденка Валентина Івановича, доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедри системних досліджень освіти Дослідницького центру проблем якості підготовки спеціалістів Національного дослідницького технічного університету (Росія).

Дійсними членами (академіками) Національної академії педагогічних наук України обрані:

Баженов Віктор                   -            доктор технічних наук, професор,

Андрійович                                        чл.-кор. НАПН України;

Биков Валерій                      -            доктор технічних наук, професор,

Юхимович                                          чл.-кор. НАПН України;

Бурда Михайло                    -            доктор педагогічних наук, професор,

Іванович                                             чл.-кор. НАПН України;

БурлачукЛеонід                   -            доктор психологічних наук, професор,

Фокович                                              чл.-кор. НАПН України;

Глуаман Олександр            -            доктор педагогічних наук, професор,

Володимирович                                чл.-кор. НАПН України;

Губерський Леонід              -            доктор філософських наук, професор,

Васильович                                       чл.-кор. НАПН України;

Довгий Станіслав                -            доктор фізико-математичних наук,

Олексійович                                      професор, чл.-кор. НАПН України;

Закусило Олег                      -            доктор фізико-математичних наук,

Каленикович                                      професор, чл.-кор. НАПН України;

Кравець Володимир           -            доктор педагогічних наук, професор,

Петрович                                            чл.-кор. НАПН України;

Коцур Віктор                         -            доктор історичних наук, професор,

Петрович                                            чл.-кор. НАПН України;

Кузнєцов Юрій Борисович             -        доктор філологічних наук,

чл.-кор. НАПН України;

Курило Віталій                     -            доктор педагогічних наук, професор,

Семенович                                        чл.-кор. НАПН України;

Огнев'юкВіктор                    -            доктор філософських наук, професор,

Олександрович                                 чл.-кор. НАПН України;

Олійник Віктор                     -            доктор педагогічних наук, професор,

Васильович                                       чл.-кор. НАПН України;

Толстоухов Анатолій          -            доктор філософських наук, професор,

Володимирович                                чл.-кор. НАПН України;

Чепелева Наталія               -            доктор психологічних наук, професор,

Василівна                                           чл.-кор. НАПН України;

Шут  Микола                         -            доктор фізико-математичних наук,

Іванович                                             професор, чл.-кор. НАПН України.

Членами-кореспондентами Національної академії педагогічних наук України стали:

Балабанов Костянтин     -             доктор політичних наук, професор;

Васильович

БалухВасиль                     -             доктор історичних наук, професор;

Олексійович

Бондаренко Віктор           -             доктор філософських наук,

Дмитрович                                       професор;

Воробієнко Петро             -             доктор технічних наук, професор;

Петрович

Грищенко Іван                   -             доктор економічних наук, професор;

Михайлович

Гуревич Роман                 -             доктор педагогічних наук, професор;

Семенович

ЗагірнякМихайло              -             доктор технічних наук, професор;

Васильович

Карамушка Людмила       -             доктор психологічних наук,

Миколаївна                                      професор;

Кузьмінський Анатолій    -             доктор педагогічних наук, професор;

Іванович

Мельник Петро                  -             доктор економічних наук, професор;

Володимирович

Морзе Наталія                   -             доктор педагогічних наук, професор;

Вікторівна

Мотренко Тимофій           -             доктор філософських наук,

Валентинович                                 професор;

Москаленко Віталій          -             доктор медичних наук, професор;

Федорович

Носко Микола                    -             доктор педагогічних наук, професор;

Олексійович

Падалка Олег                    -             доктор педагогічних наук, професор;

Семенович

Побірченко Наталія         -             доктор педагогічних наук, професор;

Семенівна

Пометун Олена                 -             доктор педагогічних наук, професор;

Іванівна

Рафальський Олег           -             доктор історичних наук, професор;

Олексійович

Романовський                   -             доктор педагогічних наук, професор;

Олександр Георгійович

Скиба Микола                    -            доктор технічних наук, професор;

Єгорович

Смульсон Марина            -            доктор психологічних наук,

Лазарівна                                         професор;

Суліма Євген                     -            доктор філософських наук,

Миколайович                                   професор;

Удод Олександр                -            доктор історичних наук, професор.

Андрійович

Микола Довгань,

начальник відділу наукових і керівних кадрів НАПН України

 

 

 

 

* Семінари*

 

 

Для керівників фінансових служб

В Міністерстві освіти і науки відбувся інфор­маційно-практичний семінар з фінансово-еко­номічних питань для начальників планово-фінан­сових відділів регіональних управлінь освіти і на­уки, головних бухгалтерів централізованих бух­галтерій навчальних закладів і установ про­фесійно-технічної освіти.

У семінарі взяли участь заступник Міністра Куліков П.М., директор департаменту про­фесійно-технічної освіти Супрун В.В., головний бухгалтер-начальник управління бухгалтерсько­го обліку і звітності Стиренко Л.М., начальник уп­равління державної політики у сфері матеріаль­но-технічного розвитку Соколова 1.1., заступник директора департаменту економіки і фінансу­вання Щеглова О.І., представники контрольно-ревізійного відділу та інших структурних підрозділів міністерства.

Під час семінару розглянуто проблемні питання, що виникають у регіональних фінансово-еко­номічних служб, а саме:

—  впровадження нової редакції Бюджет­ного кодексу України;

—  стипендіальне забезпечення та харчу­вання учнів ПТНЗ;

—  формування державного замовлення на підготовку робітничих кадрів;

—  оплата праці працівників ПТНЗ;

—  облік, відчуження, списання, здача май­на в оренду;

—   надання навчальними закладами освітніх платних послуг;

—  забезпечення дітей-сиріт;

—  здійснювання державних закупівель;

—  фінансове забезпечення ПТНЗ.

У ході роботи відбувся обмін думками та обго­ворено пропозиції стосовно вирішення зазначе­них питань.

Такі семінари планується проводити система­тично.

 

 

* Програми*

"Впевнений старт"

Міністерством освіти і науки України після об­говорення, доопрацювання та схвалення програ­ми розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт" на І Всеукраїнському з'їзді пе­дагогічних працівників дошкільної освіти, даній Програмі надано гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" (наказ № 1111 від 23.11.2010).

Програма розвитку дітей старшого дошкільно­го віку "Впевнений старт" відображає запити практиків та, з урахуванням кращих на даний період теоретичних і методичних рекомендацій, пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основ­ними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності — провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей. Цим зумовлена структура програми. Основний програмовий зміст упоряд­ковано за наступними розділами:

—  "Фізичний розвиток";

—  "Пізнавальний розвиток";

—  "Мовленнєвий розвиток";

—  "Художньо-естетичний розвиток";

—  "Ігрова діяльність".

У кожному розділі окреслюються ключові освітні завдання, подаються поради батькам стосовно організації спільного буття дорослих з дітьми та визначаються показники розвитку дітей.

Ця програма рекомендована для всіх, хто здійснює освітню діяльність дітей старшого дошкільного віку. При цьому, педагоги вільні у вияві творчого підходу до вибору методів і прий­омів виховного процесу.

 

 

 

 

* Вища школа: новації *

 

 

Науковий парк

Розвиток науки в Україні виходить на якісно новий рівень. Це засвідчило створення корпо­рації "Науковий парк "Київський університет імені Тараса Шевченка". 23 листопада 2010 року представники інститутів Національної академії наук України, Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету харчових техно­логій підписали установчі документи та обго­ворили мету й засадничі принципи діяльності сформованого наукового парку.

 

До корпорації увійшли такі структурні підрозділи НАН України: Інститут архе­ології, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії, Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна, Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семенкова, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інститут історії України, Інсти­тут металофізики ім. Г.В. Курдюмова, Інститут мікробіології та вірусології ім. Д.К. Заболотного, Інститут органічної хімії, Інститут прикладної фізики, Інсти­тут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича, Інститут проблем

реєстрації інформації та Інститут тео­ретичної фізики ім. М.М. Боголюбова. Київський національний університет імені Тараса Шевченка представляли на засіданні Ректор Леонід Васильович Губерський та директори інститутів ви­щого навчального закладу декани фа­культетів. Від Національного універси­тету харчових технологій участь взяв в.о. ректора, професор Сергій Віталійович Іванов.

Леонід Васильович Губернський на­голосив на виправданості та доцільності згуртування наукової робо­ти університету та Національної ака­демії наук України. "Потужний по­тенціал НАН України ми повинні вико­ристовувати сповна, готові поєднати його з науковими зусиллями наших вчених, щоб Україна зробила еко­номічний стрибок, якого сьогодні так потребує", - зазначив академік Гу­берський. "Підписаний сьогодні доку­мент про нашу співпрацю - запорука подальшого успіху", - переконаний Ректор КНУ ім. Тараса Шевченка.

Головна мета корпорації, відповідно до Закону України "Про наукові парки", - комерціолізувати результати наукових досліджень; виконувати національні про­екти економічного розвитку України, презентовані особисто Президентом Ук­раїни Віктором Януковичем 04.11.2010 року та інноваційні проекти; ініціювати організацію виробництва наукоємкої конкурентоспроможної високотехнологічної продукції для українського та міжнародного ринків на основі поєднан­ня можливостей освіти, науки, вироб­ництва та бізнесу; раціонально та більш ефективно використовувати науковий потенціал НАН України та університету вумовах ринкових відносин.

Роботу над створенням наукового парку науковці КНУ ім. Тараса Шевчен­ка розпочали з вересня 2009 року. 25 листопада 2009 року Президія НАН Ук­раїни на своєму засіданні прийняла по­станову "Про створення наукового парку" на базі Київського національно­го університету імені Тараса Шевченка за участю установ та організацій НАН України з метою мобілізації високок­валіфікованого потенціалу освіти і на­уки для створення нових видів інно­ваційної продукції та спрощення впро­вадження її у виробництво відповідно до Закону України "Про наукові парки". Сьогоднішнє ж підписання установчих документів стало основою подальшої ефективної та плідної роботи. До "На­укового парку "Київський університет імені Тараса Шевченка", за словами Леоніда Васильовича Губерського, мо­жуть приєднуватися й інші організації. Це допоможе корпорації виходити на міжнародний рівень.

Усіх присутніх від імені Міністра освіти і науки України Дмитра Володи­мировича Табачника привітав заступ­ник мінстра Євген Миколайович Суліма та побажав плідних результатів робо­ти. Він наголосив, що завдяки створен­ню такої корпорації університетська наука матиме можливість отримувати інвестиції від тих, хто замовляє ті чи інші наукові розробки.

Учасники ж засідання висловили пе­реконання, що створення спільно з НАН України "Наукового парку" сприя­тиме найбільш ефективній діяльності університету як міжнародного науково-навчального центру, створенню нових робочих місць, працевлаштуванню ви­пускників вищих навчальних закладів, розвитку інноваційних інфраструктур. Особлива увага до співробітництва з Національною академією наук України - характерна риса навчально-виховно­го процесу в КНУ ім. Тараса Шевченка. Ректор висловив подяку членам НАН України, які ведуть постійну плідну співпрацю з університетом: читають лекції студентам, приймають на роботу випускників, керують науковою діяльністю аспірантів, докторантів.

Власне, в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка сьогодні працює 1200 співробітників, які займаються активною науково-дослідною діяльністю переважно в царині наук природничого та економічного циклів. Розробки ж у гуманітарному напрямку поки що не так активно представлені. За словами Л.В. Губерського, в царині фундаментально-прикладних досліджень немає так званого вікового цензу. Когорту науковців активно поповнює молодь. Головною в науковій діяльності є віддача, актуальність, ефективність та перспективність науково-дослідних розробок. Власне, за таким принципом спрямовуватиметься й робота новоствореного "Наукового парку "Київський університет імені Тараса Шевченка". Під час установчого засідання Л.В. Губерський був обраний Президентом заснованої корпорації. "Я буду дуже сумлінно ставитися до виконання по_ кладених на мене обов'язків, щоб наш науковий парк запрацював",  наголосив ректор.

Про важливість створення "Наукового парку "Київський університету імені Тараса Шевченка" та роль молоді в йо­го діяльності розповів тижневику "Освіта" Головний учений секретар НАН України, Директор Інституту тео­ретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України академік Анатолій Глібович Загородній. "Академія та Київський університет співпрацюють давно, але час іде й мають з'являтися нові форми роботи. Створення ж наукового парку - гарний стимул, аби співпраця стала ще більш плідною. Головне сьогодні - щоб дослідження були не суто фундамен­тальними. Варто на них подивитися з точки зору можливого застосування. "Науковий парк", я переконаний, буде цьому сприяти. Велику роль відіграють молоді науковці. Особливо в контексті взаємодії із закордонними колегами. За активної участі молоді в науку впро­ваджуватимуться, власне, глибокі фун­даментальні дослідження", - підкрес­лив Анатолій Глібович.

Тож діяльність "Наукового парку "Київський університет імені Тараса Шевченка" зі створення інноваційних видів продукції та впровадження їх у ви­робництво ґрунтуватиметься на засадах перспективності та практичного спряму­вання науки. Така корпорація надасть можливість додаткового інвестування в царині фундаментальних і прикладних розробок та стимулюватиме молодих науковців до активної дослідницької ро­боти. У перспективі - вихід на міжнарод­ний рівень, розширення кількості організацій-учасників корпорації.

Світлана ГОРСЬКА

кор. "Освіти"

 

 

 

* З ТРИБУНИ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ НАПН *

 

Освіта в структурі цивілізаційних змін

Василь Кремень,

президент НАПН України

 

Цивілізаційні зміни, що відбу­ваються в сучасних умовах, без­посередньо стосуються системи освіти. Зупинимось на трьох ас­пектах

Перше, як ці зміни впливають на місце освіти в суспільстві.

Друге, які вимоги ставляться до людини і які корективи мають бути внесені в освіту з тим, щоб готувати людину до конкурентно­го життя.

І третє, які зміни відбуваються в самому освітньому просторі під впливом цивілізаційних процесів.

Що стосується місця освіти в суспільстві. Цивілізаційні зміни обумовлюють зростання значи­мості освіти в суспільному житті і долі людини. Бо нова цивілізація, життя і діяльність людини стають все більші знаннєвими, освітньоорієнтованими. Досить послати­ся на перехід людства від індустріального виробництва до науково-інформаційних техно­логій, де все більшу питому вагу відіграє інтелектуальна власність, де успіх наукових технологій за­лежить від інтелектуального по­тенціалу нації, від рівня розвитку особистості.

Сьогодні як ніколи раніше про­гресивність будь-якого суспільства визначається рівнем розвитку осо­бистості. Цей же чинник є голо­вним важелем подальшого про­гресу. А розвиток особистості, в свою чергу, визначає освіта.

Для суспільств, що бажають бути конкурентоспроможними, зорієнтованими на майбутнє, освіта поряд з наукою стають найбільш пріоритетними сфера­ми життєдіяльності. Тому що в умовах глобалізації зростає кон­курентнiсть країн як в еко­номічній, так і в інших сферах, і місце кожної країни в цій конку­ренції визначатиметься наукою як сферою, що продукує нові знання, і освітою, що олюднює знання, робить їх діяльними. Са­ме стан науки, освіти і пов'язаних з ними технологій визначить, у якій з трьох груп країн перебува­тиме Україна: серед тих, що про­дукують нові технології; серед тих, що можуть використовувати нові технології; чи буде на узбіччі людського прогресу, тобто поза сучасними технологіями.

У цьому відношенні Україна знаходиться в суперечливому стані. Пріоритетом освіта ще не стала. І її вплив, як і науки, на суспільний розвиток є недо­статнім. Не знімаючи вини з освіти і науки, зауважимо про ще недостатню затребуваність ре­зультатів їхньої діяльності з боку суспільства і держави.

Наступне. Які нові вимоги, зу­мовлені цивілізаційними зміна­ми, висуваються перед людиною і як повинна відповісти освіта. Тут зазначимо декілька позицій.

Перше. Сучасна цивілізація вступила в новий тип прогресу — інноваційний. Тобто такий, що несе в собі високий динамізм, швидку зміну знань, інформації, технологій. Змінюваність стає не винятком в житті людини і суспільства, а повсякденною ха­рактеристикою життя. Тому слід формувати людину, здатну і пси­хологічно і професійно жити і діяти в постійно змінюваному се­редовищі. Для цього необхідно змінити саму направленість на­вчального процесу. Не тільки творче засвоєння базових знань, а й реалізація інших функцій. Зо­крема, треба навчити людину на­вчатися впродовж життя, вироб­ляти уміння, навички і потребу робити це. А також — навчити ви­користовувати отримані знання в практичній діяльності: про­фесійній, суспільно-громадській, побуті. Тобто формувати знаннєву людину, для якої знання є методологічною основою життя і діяльності. Тільки таким чином ми зможемо утвердити в Україні суспільство знань.

Друге. Сучасна цивілізація значно розширює й ускладнює комунікативне середовище, в якому знаходиться людина. Нині людина повсякчас вступає в безліч контактів: особистих, інформаційних. Ці контакти ма­ють широку географію, аж до загальнопланетарного характеру. І для того, щоб бути самостійним суб'єктом цих відносин, а тим більше в ситуаціях конкуренції, ми з необхідністю маємо сприяти формуванню самодостатньої, розвиненої особистості. І тут пе­ред освітою постає ряд завдань. І головне з них — залишити в ми­нулому авторитарну, репресивну педагогіку і перейти до педа­гогіки толерантності. Утвердити в навчальних закладах атмосфе­ру взаємної поваги і пошануван­ня тих, хто навчає, і тих, хто на­вчається. Перейти від суб'єктно- об'єктних відносин між вчителем і учнем, професором і студентом, до суб'єктно-суб'єктних, де обидві сторони були б активними й діяльними. Без цих зрушень ми не змінимо суспільства, держа­ви. Бо демократія не там, де де­мократичний президент, уряд, парламент, хоча і це важливо, а там де є критична маса грома­дян, здатних жити в демократич­них умовах і не здатних перебу­вати в авторитарному середо­вищі. Людина ж, сформована ав­торитарною педагогікою дуже часто є носієм цих поглядів і у до­рослому житті.

Третє. В сучасній цивілізації вимагається людиноцентричні за своїм характером освіта і вихо­вання. Тобто максимальне на­ближення освіти і виховання до запитів конкретної особистості дитини, її здібностей і сутності. Бо лише в цих умовах можна мак­симально розкрити таланти лю­дини, надати їй можливість спов­на самореалізуватися, а значить — зробити суспільний розвиток ефективним і несуперечливим.

І тут слід піддати сумніву зда­валось би надзвичайно гуманне гасло: всебічний і гармонійний розвиток людини як мету освіти і виховання. А чи не виховуємо ми, йдучи сліпо за цим гаслом, всебічно недорозвинених особи­стостей? Адже кожна людина має певний талант, певний тип здібностей. І завдання полягає в

тому, щоб людина сформувалася передусім на основі цього стриж­ня, а не всупереч йому, ігнорую­чи талант заради надуманого всебічно гармонійного шаблону. Тому — всебічно і гармонійно настільки, наскільки це враховує сутність дитини, її здібності і та­ланти.

У цьому контексті нам слід змінити середню освіту. Старша школа повинна стати профільною, де діти здійснювали б навчання у контексті своїх талантів і планів. А для цього старша школа має бути, як правило, відокремленою від ба­зової і спеціалізованою.

Четверте. Цивілізаційні зміни обумовлюють необхідність підго­товки людини до нових, часто принципово інших технологій. Передусім ідеться про інформа­тизацію та комп'ютеризацію. Комп'ютер у навчальному про­цесі забезпечує як мінімум декілька функцій:

-     це шлях до комп'ютерної гра­мотності, без якої вже неможли­во бути конкурентоспроможним;

-     це потужний засіб індивіду­алізації та інтенсифікації навчаль­ної діяльності;

-     це шлях до отримання інфор­мації з усього світу;

-     це новий тип навчання — дис­танційна освіта, яка органічно до­повнює традиційні методи на­вчання.

У нашій країні певні зрушення у поширенні застосування інфор­маційних технологій є, але вони недостатні.

Наприклад, для порівняння, кількість персональних комп'ютерів у розрахунку на 100 учнів загально­освітніх закладів у Данії — 27,3, у то­му числі з доступом до Інтернет — 26,3; Норвегії — відповідно 24,2 і 22, 7; Нідерландах — 21,0 і 20,0; Ве­ликій Британії — 19,8 і 18,5; в Україні — 1,3 і ~1 (але 70% з них — за­старілі).

Щодо використання комп'ютер­них технологій у навчальному про­цесі картина наступна. Частка ви­кладачів, що використовують пер­сональні комп'ютери у класах про­тягом року (у загальній чисельності викладачів) у Великій Британії — 96,4; Данії — 94,6; Нідерланди — 90,0; Норвегії — 89,4; по Україні да­них немає, але ці показники будуть як мінімум на порядок гірші.

Тому слід вітати рішення Прези­дента України В.Ф.Януковича про оголошення 2011 р. роком освіти та інформаційного суспільства.

П'яте. Глобалізація ставить прогрес будь-якої країни у більшу залежність від загальнолюдсько­го прогресу, ніж раніше. Ди­намічний розвиток можуть за­безпечити лише ті країни, які тісно співпрацюють із усім світом. Для цього необхідно декілька умов. Серед них, щоб країна знаходилася в однотипних за своїм характером суспільних відносинах із іншими країнами (ринкова економіка, демократич­на політична система, багато­манітність духовного життя), а також — підготовленість грома­дян країни до функціонування у глобальному просторі.

Іншими словами, освіті треба го­тувати глобалістичну людину, що здатна жити і успішно діяти в гло­бальному просторі. І тут постає ба­гато завдань: від належної світо­глядної підготовки, що давала б

адекватне уявлення про світ, в яко­му живе людина, до знання окрім державної мови, і мов національ­них меншин, зокрема російської, також англійської мови як найбільш поширеної мови міжнародного спілкування. Варто було б подума­ти над обов'язковим і ефективним вивченням англійської мови усіма учнями України.

Шосте. І, безумовно, сучасна цивілізація вносить корективи в систему цінностей, які слід фор­мувати у людини. Навіть вічні цінності, такі як добро і зло, набу­вають нових відтінків, в усякому разі це важливо у пострадянсь­кому просторі.

Чесно зароблене багатство — це добро чи зло? Переконаний, добро. Бо воно свідчить про вне­сок людини в суспільний розви­ток. Приклад Біла Гейтса. На відміну, безумовно, від поход­ження багатства більшості бага­тих в Україні. Тому вчити дитину бути успішним через свою май­бутню працю — це великий сти­мул для навчання, що поклика­ний допомогти викорінити авто­ритарну педагогіку як засіб підвищення успішності учнів.

Або візьмемо патріотизм, національне єднання. В умовах глобалізації їх значення не тільки не падає, а й зростає. Бо гло­балізація — не просто зближення країн, а й загострення конку­ренції, зокрема в економіці. Тому лише країна, де об'єднаний на­род, який розуміє свої національні інтереси, зможе відстояти їх, а через це створить і передумови для ліпшого життя. Тому патріотизм — не тільки є самоцінним, а й шляхом до кращо­го життя.

І ще один аспект теми — зміни, що відбуваються в освіті під впливом цивілізаційних транс­формацій. Назву декілька.

Перше. Активне формування глобального освітнього просто­ру. На думку професора Бостонського університету Філіпа Альтбаха, ключовими фактора­ми, які впливають на глобальний освітній простір, на сьогоднішній день є: "Виникнення глобальної системи знань, в якій комунікація стає прозорою, а результати досліджень та інша інформація легко поширюються по всьому світу, використання англійської мови як головної світової мови наукового спілкування, експансія інформаційних технологій"("Тенденції глобальної вищої освіти: основні напрямки академічної революції", 2009);

Друге. Інтернаціоналізація, тобто процес входження національних освітніх інституцій в глобальний освітній простір. За визначенням ЮНЕСКО, "інтернаціоналізація є однією із форм, в яких вища освіта відповідає на можливості і пробле­ми глобалізації. Інтернаціоналізація охоплює багато питань, серед яких навчальні програми, процес викла­дання та навчання, дослідження, інституційні угоди, мобільність ви­кладачів та студентів, різноманітні форми співробітництва та багато інших" ("Вища освіта в умовах гло­бального суспільства", 2004). Відповіддю на процеси інтер­націоналізації є, зокрема, Болонсь­кий процес.

Третє. Інноваційний характер діяльності освітніх інституцій, обу­мовлений значенням знань для економічних, соціальних, культур­них та інших реалій ХХІ сторіччя. "В наш час соціологи говорять про суспільство знань ("knowledge society"), економісти аналізують економіку знань ("knowledge econ­omy"), освітяни полемізують про суспільство навчання ("learning society"). Дещо спрощено та уза­гальнено можна сказати, що інно­вація в сучасному світі є тоталь­ною відкритістю новому — в технічному, технологічному, пси­хологічному, соціальному та інших значеннях, а екзистенціальний імператив інноваційної людини — орієнтація на майбутнє як фунда­ментальну світоглядну цінність.

Цивілізаційні трансформації викликали до життя нові освітні структури, зокрема, так званий "університет світового класу". Згідно із їх концепцією перекон­ливі результати діяльності кра­щих освітніх інститутів, які поля­гають в високій якості знань ви­пускників, здатності проводити найсучасніші дослідження та брати участь в трансфері техно­логій, по суті можуть бути обу­мовлені трьома групами фак­торів: а) високою концентрацією талантів серед викладачів та сту­дентів; б) значними фінансовими можливостями, які дозволяють створити ефективне освітнє се­редовище та проводити найсу­часніші наукові дослідження та в) оптимальну управлінську мо­дель, що включає в себе бачення стратегічної мети, інноваційні підходи та гнучкість, які дають можливість приймати рішення та оперативно здійснювати уп­равлінську діяльність без бюро­кратичних затримок (Джеміль Салмі "Створення університетів світового класу", 2009). Створю­вати умови слід і нашим універ­ситетам.

В контексті нашої теми сучасні українські реалії такі. За оцінками Світового банку, індекс еко­номіки знань, який розрахо­вується з показників розвитку інноваційної системи, освіти, людських ресурсів, інфор­маційно-комунікаційних техно­логій, економічного режиму і державного управління в Україні становить в 2009 році 6,00, і на­ша країна займає за цим показ­ником 51 місце в світі. В провідних країнах світу переви­щує 8,00 — так, лідер рейтингу, Данія, має індекс 9,52, Швеція — 9,51, а Фінляндія — 9,37 . Частка України на світовому ринку наукомісткої продукції є меншою 0,1%, питома вага обсягу вико­наних науково-технічних робіт складає близько 1% ВВП Ук­раїни. Як наслідок, за даними глобального індексу конкуренто­спроможності, у 2009-2010 році Україна з індексом 3,95 посіла лише 82 місце серед 133 країн (для порівняння, на 81 місці зна­ходиться Гамбія, на 83 місці — Алжир). Слід, однак, зазначити, що за якістю освітньої системи Україна має значно кращі резуль­тати, і з індексом 3,9 посідає 49 місце (на 48 місці знаходиться Нігерія, на 50 місці — Філіппіни).

Таким чином перед Україною стоять надзвичайно важливі за­вдання по приведенню системи освіти у відповідність із суча­сними вимогами, що обумов­лені цивілізаційними трансфор­маціями. Від вирішення цих проблем залежить майбутнє держави, нації і кожного грома­дянина.

 

 

 

 

 

* МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО *

 

 

 

Еліта - фундамент майбутнього

Міжнародна конференція "Наукова еліта як соціально-економічний фактор розвитку держав в умовах глобалізації", яка нещодавно відбулася у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова за підтримки Адміністрації Прези­дента та Комітету з науки і освіти Верховної Ради, ще раз підтвердила необхідність педагогічних підходів до проблем формування еліти. Тема конференції зібра­ла представників університетів Британії, Словенії, Чехії, Польщі, Росії та України.

Співпраця задля розв'язання педагогічних проблем

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова — один з найстаріших педагогічних ви­щих навчальних закладів країни, який має глибокі й потужні традиції підго­товки науково-педагогічних кадрів, усвідомлює свою місію в суспільстві. Підготовка сучасного вчителя, зазна­чив ректор університету Віктор Андрущенко, професійно, фахово й мен­тально готового до виховання талано­витого молодого покоління, розвитку обдарованої молоді, яке з часом ста­не елітою держави — надзвичайно важливе завдання для педагогічного ВНЗ. Взаємний науковий інтерес до інноваційного досвіду був засвідче­ний підписанням договору про співпрацю між провідним педа­гогічним ВНЗ України і Ярославським державним педагогічним університе­том імені К.Д.Ушинського (Росія).

Приємно, що не залишились ос­торонь обговорюваної наукової проблеми Адміністрація Президен­та України і Комітет з науки і освіти Верховної Ради України. Їхні пред­ставники — Любов Лісовська і Євген Красняков — розкрили своє бачення проблем й висловилися про підтримку їх розв'язання з боку владних структур держави.

Пріоритетна увага держави до освіти, її повноцінна бюджетна підтримка повинні відповідати ре­альним потребам сучасної та май­бутньої України, — висловив спільну думку Євген Красняков. Він підкреслив, що саме цілеспрямо­вана державна освітня політика мо­же сприяти зростанню добробуту кожного громадянина й конкурен­тоспроможності всієї країни. Ця політика буде ефективною тільки тоді, коли розроблятиметься й про­водитиметься в поєднанні з актив­ною інноваційною політикою країни. Вища освіта повинна брати активну участь у створенні конку­рентоспроможної інфраструктури

—   технопарків, інноваційних центрів тощо.

Реальна пріоритетність освіти в цілому, та її важливої підсистеми - вищої освіти, повинна визначатися двома факторами: з одного боку — суспільством і державою, з другого

—        освітянською громадськістю, — підкреслив доповідач.

Євген Красняков запевнив учас­ників, що тема, обговорювана міжнародною конференцією, присутня й в обговореннях Комітету з науки і освіти Верховної Ради України. Він привітав і вручив ректору Інституту екології економіки і права НПУ імені М.П.Дра­гоманова, доктору педа­гогічних наук Олені Би- ковській,, диплом лауреата Премії Верховної Ради Ук­раїни найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і при­кладних досліджень та науково- технічних розробок.

Співорганізатори конференції — Інститут екології економіки і права НПУ імені М.П.Драгоманова (ректор Олена Биковська) та Національний центр "Мала академія наук України"(директор Оксен Лісовий) — якраз і є тими осередками в Україні, які опікуються і безпосередньо розв'язують питання позашкільної (або додаткової, як її називають в Європі) освіти, яка готує до наукової заглибленості в проблеми, яка соціалізує особистість, розвиває її. У виступі Олени Биковської прозвучали надзвичайно важливі тези щодо по­зашкільної освіти та її ролі у форму­ванні наукової еліти. Зокрема, було розкрито організаційну, змістову та функціональну складову по­зашкільної освіти у формуванні на­укової еліти. Директор НЦ "МАН Ук­раїни" Оксен Лісовий підкреслив не­обхідність розв'язання суто педа­гогічної проблеми — супроводу обда­рованої молоді не лише у шкільні роки (чим якраз і займається Національ­ний центр МАН України), а й у сту­дентські, що є вкрай важливим.

У рамках конференції відбувся офіційний прийом ректора, ака­деміка Віктора Андрущенка пред­ставників іноземних держав та дип­ломатичних місій в Україні. Участь у заході взяла заступник Міністра освіти і науки, доктор філологічних

наук, професор Ірина Зайцева. На прийомі було зазначено про наміри щодо продовження наукових кон­тактів між учасниками конференції

Духовні цінності — риса елітарності

Цікаві аспекти зазначеної теми бу­ли представлені у пленарних до­повідях учасників. Професор КНУ імені Т.Г.Шевченка Володимир Ільїн розкрив механізм формування пріоритетів сучасних еліт, водночас наголосивши на пріоритеті духовних цінностей, без яких не може здійсни­тися справжнє життя людини. Директор Державного фонду фундамен­тальних досліджень Богдан Кияк висвітлив питання формування на­укової еліти як провідної сили розвит­ку сучасного суспільства в епоху постіндустріального розвитку.

Актуально прозвучали тези про­фесора Мирослава Шиманського (Польща) щодо формування сучас­них еліт. На його думку, сьогодні ні в кого немає монополії на право зна­ходитися в еліті. Тим більше важко визначити передчасно, хто в ній опиниться. Багато залежить від особистості, але також і від умов, у яких вона розвивається. І саме та­кими умовами у великій мірі є робо­та вчителів, а особливо — викла­дачів вищих навчальних закладів.

Особливо значимо прозвучали думки професора про університет , як місце становлення особистості сучасної молодої людини, форму­вання її наукового мислення, актив­ної позиції, розвитку й соціалізації.

Доповідь професора Івана Юхера (Словаччина) була присвячена впровадженню принципів кайзен-стратегії в навчально-освітнє сере­довище. З педагогічної точки зору ця стратегія зумовлює всебічний розвиток особистості і включення її в суб'єкт-суб'єктні відносини. Слуш­ним є зауваження професора Марчела Піхарта (Чехія) про створення навчальних планів (курикулумів) з вивчення англійської для усіх універ­ситетів, оскільки студіювання мови обумовлює заглиблення до текстів і контекстів, а отже культури, що мо­же стати об'єднувальним моментом у досягненні порозуміння за не­обхідності постійного діалогу куль­тур в сучасному глобальному світі.

Доктор наук Івета Ковальчиков (Словаччина) представила дослідження, здійснення в межах співпраці Вишеградської четвірки. ЇЇ висновки можна адресувати усім суб'єктам наукової співпраці задля розвитку взаєморозуміння й досяг­нення вищих показників у розвитку країн. Серед висновків — не­обхідність підвищення професійних знань майбутніх фахівців про стан економіки й потенціал країн співпраці; необхідність розширен­ня культурного обміну між країнами з метою одержання глибших знань про культуру суспільств і націй; не­обхідність нейтралізації негативних стереотипів і забобонів серед різних народів і вихованню взаємо­поваги між ними; сприяти ро­зумінню того, що співпраця слугує підсиленню країн як у рамках регіону, так і всього Європейського союзу, за умов встановлення взаємної довіри і поваги у конку­рентних стосунках сторін.

Цікавими були доповіді Альони Жозефової (Чехія), професора Давіда Фулкнера (Англія), доцента Ангеліни Золотарьової (Росія), про­фесора Михайла Рожкова (Росія) та інших учасників.

Ректор Ярославського держав­ного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського Володимир Афанасьєв ознайомив з напрямами роботи очолюваного ВНЗ. З'ясува­лося, що багато проблем є актуаль­ними і для нашої освіти — відбору педагогічно обдарованих студентів, організації та наповнення змістової частини педагогічної освіти в сучас­них умовах розвитку суспільства, проблеми збереження освітньо-пе­дагогічних традицій тощо.

У роботі конференції взяли участь науковці НАПН України, сто­личних університетів, а також пред­ставники регіональних ВНЗ та по­зашкільних навчальних закладів.

Лідія ТКАЧЕНКО,

науковий співробітник Президії НАПН України

Україна — світу

За участю заступника Міністра Євгена Суліми у МОН відбулася на­рада з представниками вищих на­вчальних закладів України на тему "План дій та заходи із забезпечен­ня підвищення конкурентоспро­можності системи підготовки національних кадрів для за­рубіжних країн".

Євген Суліма зазначив, що мета зустрічі — вислухати усі пропозиції учасників наради стосовно збільшення кількості іноземних студентів, що навчатимуться в Ук­раїні та сприяти покращенню іміджу України закордоном, як дер­жави, що надає якісні освітні по­слуги.

Успішне реформування системи вищої освіти України не можливе без її виведення на передові місця на світовому ринку освітніх послуг та залучення, таким чином, додат­кових фінансових ресурсів для інвестицій у науку і в майбутнє ви­щої освіти", — зазначив заступник Міністра.

Нашою державою накопичено великий досвід підготовки фахівців для зарубіжних країн. Сьогодні у 150 країнах світу працює близько 350 тис. іноземних випускників ви­щих навчальних закладів", — поінформував присутніх Євген Суліма.

Маючи значний експертний по­тенціал, перш за все у сфері вищої професійної освіти, Україна ре­алізує його не повною мірою, адже на долю нашої країни, за останніми даними, доводиться лише 1% від загального числа іноземних грома­дян, які навчаються в світі. У той час коли частка Сполучених Штатів складає 22%, Великої Британії — 12%, Німеччини — 9%, Франції — 8%, Австралії — 8,2%, Китаю — 5%, Японії — 4,2%, Росії — 3%.

"Нашою країною накопичений значний досвід підготовки фахівців для зарубіжних країн. Сьогодні у 150 країнах працює близько 350 тисяч іноземних випускників ук­раїнських вищих начальних за­кладів" — підкреслив заступник Міністра.

Євген Суліма повідомив, що ініціативою Міністра освіти і науки Дмитра Табачника стало прове­дення моніторингу умов проживан­ня іноземних студентів у гуртожит­ках. Тож заступник Міністра закли­кав керівників вищих навчальних закладів України провести таку інвентаризацію та поінформувати МОН про його результати.

Зі своїми пропозиціями та заува­женнями також виступали: прорек­тор Донецького національного університету, голова експертної ра­ди з навчання іноземних громадян ДАК України Микола Іваніцин, про­ректор Харківського національного автомобільно-дорожнього універ­ситету, голова ради проректорів з міжнародних питань Харківського регіону Георгій Тохтар, декан підго­товчого факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Табенська, проректор з міжнародних зв'язків Національного гірничого універси­тету Олександр Шашенко, прорек­тор Європейського університету Се- рафіма Різниченко, проректор Одеського національного медично­го університету Микола Аряєв, ди­ректор Міжнародного підготовчого інституту МАУП Зоя Борисова та ди­ректор Центру підготовки іноземних громадян Української інженерно-пе­дагогічної академії Костянтин Людвічек.

Учасники зустрічі розглянули пи­тання щодо якості навчання, ство­рення комфортних умов життя та інфраструктури для іноземних сту­дентів і викладачів, соціального за­хисту, медичного обслуговування та безпеки.

 

 

 

* VII З'ЇЗД ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ *

 

Якісна державна освіта — право для всіх

зі звітної доповіді голови Профспілки працівників освіти і науки України

Леоніда Сачкова

Із звітною доповіддю ЦК Профспілки працівників освіти і науки України перед учасниками форуму виступив голова Профспілки Леонід Сачков, прозвітувала голова Контрольно-ревізійної комісії Леонарда Ферманюк. Делегати, заслухали і обговорили доповіді ЦК і КРК Профспілки, розглянули документи, що їм представлені: звітні матеріали, проект Статуту Профспілки із змінами та доповненнями, Основні напрями діяльності Профспілки на період 2011-2015 рр. Перед ними виступили також міністри: праці та соціальної політики України В.І. Надрага, освіти і науки України Д.В. Табачник, які відповіли на запитання учасників форуму.

Було прийнято постанову, якою дано позитивну оцінку як роботі Профспілки в цілому, так і її вищого керівного органу — Центрального комітету. Делегати визнали його роботу задовільною, затвердили звіт КРК і схвалили Основні напрями діяльності Профспілки на наступні п'ять років.

Окремими постановами було затверджено Статут Профспілки і новий склад Центрального комітету.

Із заключним словом виступив Л.С. Сачков. Він заявив, що не збирається балотуватися на посаду голови Профспілки, щиро подякував профактив за

багаторічну плідну співпрацю, із сумом згадавши тих, кого вже нема серед живих. Багато теплих слів вдячності і шани було сказано делегатами на адресу Леоніда Семеновича. Зазначивши, що його величезний досвід і знання ще мають слугувати освітянам, вони обрали його почесним головою Профспілки працівників освіти і науки України.

Після цього відбулися вибори керівництва Профспілки працівників освіти і науки України — голови і його заступників та Контрольно-ревізійної комісії. На альтернативній основі, шляхом відкритого голосування переважною більшістю голосів головою Профспілки працівників освіти і науки України було обрано Г.Ф. Труханова. Його заступниками стали: Любов Гарбаренко — голова Голосіївської районної організації Профспілки, Євгеній Нікітюк, який перебував на цій же посаді, і Сергій Романюк, який працював у виконавчому апараті ЦК Профспілки завідувачем відділу студентської молоді.

На завершення учасники з'їзду прийняли звернення на адресу Президента України, Голови Верховної Ради України і Прем'єр-міністра України.

 

Шановні делегати та гості з'їзду!

Сьогодні Центральний комітет Профспілки працівників освіти і на­уки України звітується про свою діяльність за останні п'ять років

На ваш розгляд представлено широкий довідковий матеріал до звіту ЦК Профспілки. Тому я хочу ак­центувати вашу увагу на окремих здобутках та проблемних питаннях, які є найбільш актуальними сьогодні в галузі освіти, а отже і пріоритетни­ми для діяльності галузевої Профспілки.

Всеукраїнська Профспілка працівників освіти і науки об'єднує в своїх лавах більше 2 мільйонів членів — працівників навчальних за­кладів, студентів, ветеранів педа­гогічної праці. Нам вдалося зберег­ти дієздатну структуру, забезпечи­ти кадрові, інформаційні, фінансові ресурси та практичними діями підтвердити здатність протистояти зовнішнім факторам. Впродовж ос­танніх років до Профспілки залуче­но працівників та учнів 59 про­фесійно-технічних навчальних за­кладів. Це свідчить про позитивну оцінку діяльності організації, при­вабливість її можливостей для освітян.

2006-2010 роки стали періодом подальшого розвитку освіти в Ук­раїні, запровадження системних змін, спрямованих на забезпечення доступності якісної освіти та поліпшення умов навчання. Пробле­ма якості освіти в державі сьогодні набуває важливого ідеологічного, соціального, економічного і технічного значення. Саме якість ка­дрових ресурсів визначає рівень розвитку країни, її економічну стабільність і незалежність. Значен­ня якісної освіти посилюється у зв'язку з необхідністю забезпечення конкурентоспроможності випуск­ників закладів освіти на ринку праці.

Свої основні статутні цілі та про­грамні завдання галузева Профспілка реалізує через механізми соціально­го партнерства, а також акції протес­ту: мітинги, походи, демонстрації, збори тощо. Водночас практикою підтверджено своєчасність і важ­ливість соціального діалогу, а саме: участь Профспілки у Спільному пред­ставницькому органі профспілок, Раді та Президії Федерації профспілок України, робочій групі для підготовки нової Генеральної Угоди, колегії Міністерства освіти і науки Ук­раїни, в засіданнях Комітету Верхов­ної Ради України з питань науки і освіти, робочих групах з розробки проектів нормативно-правових доку­ментів, в заходах для забезпечення діалогу з Президентом та Урядом Ук­раїни, органами влади на місцях. Процес пошуку найбільш ефективних методів відстоювання інтересів працівників освіти, студентської мо­лоді остаточно підтвердив висновок про результативність саме перего­ворного процесу.

В галузі сформована система соціального партнерства, в основі якої — Галузева угода ЦК Профспілки та Міністерства освіти і науки України, територіальні угоди, колективні договори. Шляхи ре­алізації норм Галузевої угоди були важливою темою багатьох пленумів ЦК Профспілки.

На її основі укладено угоди і кол­договори на місцях, якими сьогодні

охоплено близько 1,4 млн. осіб, або 98% від облікової чисельності працівників. Ми добилися щорічно­го зростання додатково залучених коштів для розширення обсягу соціальних гарантій суб'єктам до­говірного процесу. В минулому році на цю мету в галузі освіти спрямо­вано більше 277 млн. гривень, або понад 197 грн. у розрахунку на одну особу. Колдоговірній роботі сприяв необхідний методичний супровід.

В переліку надбань — поліпшен­ня фінансування освіти. Впродовж звітного періоду відповідні видатки в Державному бюджеті зросли з 5,9 відсотка від валового внутрішнього продукту до 7,09 відсотка. В поточ­ному році асигнування на освіту складають 76,8 млрд. гривень, що майже втричі більше ніж п'ять років тому. Забезпечено збільшення за­робітної плати та стипендій. Серед­ньомісячний заробіток освітян, по­садові оклади зросли більш ніж у двічі.

Вагомим здобутком стала ре­алізація закону про реструктури­зацію заборгованості з виплат за ст.57. Сума додатково сплачених освітянам коштів на цю мету із держбюджету склала 2,7 млрд. грн. Прийняття з ініціативи профспілки рішення про звільнення зазначених вище сум від сплати страхових внесків дозволило залишити в освітянських бюджетах близько 130 млн. гривень.

Організаційна підтримка Феде­рацією профспілок України, дій профспілок працівників бюджетної сфери сприяла підвищенню до 12- го тарифного розряду окладів бібліотечним працівникам, запро­вадженню їм додаткових виплат в розмірі 50% посадового окладу за особливі умови праці, а також вста­новленню надбавок за вислугу років медичним працівникам.

У звітному періоді доповнено пе­релік посад педагогічних та науко­во-педагогічних працівників, розши­рено список робіт для зараховуван­ня при обчисленні стажу для випла­ти надбавок за вислугу років. Поши­рено на більш широке коло працівників тривалість відпустки 56 календарних днів. Удосконалено Порядок присудження наукових сту­пенів та присвоєння вчених звань. Все це результат урахування пропо­зицій Профспілки в законодавчих та нормативно-правових актах.

Зауваження Профспілки врахова­но при затвердженні штатних роз­писів освітніх закладів, у тому числі дошкільних. Нормативне врегулю­вання окремих питань забезпечено підписанням спільних листів ЦК Профспілки та Міністерства освіти і науки України.

Досягнуто здобутків у соціально- економічному захисті студентської молоді. Стипендію наближено до прожиткового мінімуму. Порівняно з 2007 роком її розмір для учнів про­фесійно-технічних училищ та сту­дентів вузів збільшено у 2 — 3,3 рази.

Підвищено розмір одноразової грошової допомоги до шести про­житкових мінімумів при працевлаш­туванні дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування, що перебувають під опікою.

Продовжено до 23 років або до закінчення навчання термін ма­теріального забезпечення учнів

профтехучилищ та студентів.

Запроваджено виплату однора­зової адресної грошової допомоги випускникам педагогічних вузів, які уклали договори на роботу в за­гальноосвітніх та професійно- технічних навчальних закладах.

Разом з тим, Профспілка занепо­коєна невирішеністю ряду питань. Це стосується низького рівня посадових окладів, що стримує виконання за­робітною платою функції відтворення робочої сили та стимулювання до праці. Прийняті в останні роки Урядові рішення практично призвели до "замороження" заробітної плати бюджетників та руйнації тарифної системи оп­лати праці на основі ЄТС. Деформова­но міжпосадові, міжкваліфікаційні співвідношення у рівнях ставок та ок­ладів різних професійно- кваліфікаційних груп працівників.

Зважаючи на гостроту окреслених проблем, ЦК Профспілки впродовж минулого місяця здійснив ряд за­ходів для нагального їх розв'язання. Проведено серію зустрічей уповно­важених представників Профспілки з керівництвом Міністерства освіти і науки України, Комітетів Верховної Ради України з питань науки і освіти та з питань бюджету, а також Пер­шим Віце-прем'єр-міністром Ук­раїни А.П.Клюєвим. В ході перего­ворів досягнуто ряд домовленостей і підписано відповідний протокол.

Реалізація Указу Президента Ук­раїни "Про заходи щодо забезпе­чення пріоритетного розвитку освіти України" та виконання зазна­ченого протоколу вимагає від нас відповідних організаційних дій.

Одне із завдань Профспілки — домогтися законодавчого забезпе­чення єдиних підходів в оплаті праці працівників національних вузів.

Ефективного втручання держави вимагає стан житлового забезпе­чення працівників галузі. Кількість тих, хто гостро потребує поліпшення житлових умов, впродовж останніх років залишається незмінною, скла­даючи 20-22 тисячі осіб. Профспілка переконана в необхідності створен­ня взаємовигідної пільгової кредит­ної системи на купівлю та будівництво житла із щорічним пе­редбаченням у Держбюджеті коштів на цю мету.

Необхідні практичні кроки для вирішення питань пенсійного забез­печення педагогічних працівників. Механізми реалізації положень Національної доктрини розвитку освіти закладено в законопроектах, до розробки яких долучався ЦК

 

Профспілки. В них, зокрема, йшлося про встановлення розміру пенсій пе­дагогічних працівників на рівні 80-90 відсотків заробітної плати. З ураху­ванням зазначеного ЦК Профспілки слід посилити дії для законодавчого врегулювання питання пенсійного забезпечення.

Вимагає надалі нашого втручання проблема, пов'язана із здійсненням перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам, в тому числі науковим, науково-педагогічним працівникам.

Шановні колеги! Профспілка спрямовувала свою роботу на здійснення захисту прав спілчан на безпечні умови праці і навчання, на­дання соціальних гарантій відповідно до Закону України "Про охорону праці". Спільно з Міністер­ством освіти і науки України прове­дено Всеукраїнський громадський огляд-конкурс з охорони праці. Це сприяло певному поліпшенню умов праці та навчання, підвищенню рівня профілактики виробничого травма­тизму, який впродовж звітного періоду зменшився на 11 відсотків.

Водночас за звітний період орга­нам державного управління та на­гляду направлено біля 600 вис­новків про порушення посадовими особами вимог охорони праці.

Вживалися заходи для забезпе­чення відпочинку та оздоровлення дітей спілчан. За організаційно- фінансовою участю профспілкових організацій функціонує 71 заміський стаціонарний табір.

Впродовж 2006-2010 років оздо­ровлено понад 550 тис. дітей. За підсумками Всеукраїнських оглядів організація дитячого оздоровлення і відпочинку галузевою Профспілкою вже багато років визнається кра­щою.

Профспілкові організації тра­диційно займаються питаннями розвитку культурно-масової робо­ти, широко залучають окремих ви­конавців та колективи до участі у фестивалях, конкурсах тощо. Впро­довж звітного періоду близько 100 художніх колективів підтвердили або здобули почесні звання "зраз­ковий" і "народний".

Комплексною формою спортив­но-масової роботи стали спар­такіади. Особливо популярний се­ред спілчан спортивний туризм. ЦК Профспілки спільно з Міністерст­вом освіти і науки України та Феде­рацією спортивного туризму Ук­раїни започаткували Кубок України з даного виду спорту та двічі прове­ли відповідні змагання: у 2007 році на Буковині та у 2010 році — на За­карпатті.

Разом з тим процес організації оздоровлення та дозвілля вимагає істотного удосконалення. Необхідне нормативне врегулювання діяль­ності санаторіїв-профілакторіїв як структурних підрозділів вузів. З ура­хуванням підтримки Міністерством освіти і науки України пропозицій ЦК Профспілки слід домогтися внесен­ня відповідних положень в чинні за­конодавчі акти.

Міжнародна діяльність ЦК Профспілки спрямована на зміцнен­ня й розширення контактів з профспілками інших країн, викорис­тання міжнародного профспілкового досвіду в справі захисту інтересів і прав спілчан. Партнерські стосунки із спорідненими профспілками Біло­

русі, Російської Федерації, Молдови, Грузії, Польщі, Франції будуються на основі укладених двосторонніх дого­ворів. їх реалізація здійснюється в ході проведення спільних засідань президій, організації семінарів, на­рад, навчань, творчих зустрічей то­що. Наша Профспілка є повноправ­ним членом Інтернаціоналу Освіти (ІО), який об'єднує 354 членські ор­ганізації освітянських профспілок із 160 країн світу. Керівник нашої ор­ганізації обраний до складу Виконав­чого Комітету Пан-Європейської структури Інтернаціоналу Освіти. Наші представники брали участь у роботі багатьох міжнародних семінарів ІО та його Пан-Європейсь- кої Структури. Представницька деле­гація галузевої Профспілки була представлена і активно працювала на V Всесвітньому Конгресі Інтер­націоналу Освіти у 2007 році в Берліні, в Регіональній конференції ІО у Варшаві у 2009 році. Ми беремо участь практично у всіх засіданнях Виконавчого комітету Пан-Євро­пейської Структури ІО.

ЦК Профспілки та його президія надавали особливого значення по­силенню мотивації профспілкового членства, свідомому визначенню працівниками галузі свого ставлен­ня до перебування у Профспілці, ак­тивізації діяльності первинних профспілкових організацій та їх ви­борних органів у цьому напрямі.

Сьогодні діяльність Всеук­раїнської профспілкової організації забезпечують Кримська рес­публіканська, 24 обласні, Київська та Севастопольська міські організації Профспілки, їх районні, міські ор­ганізації, первинні організації на­вчальних закладів і установ.

Головне — домогтися, щоб кож­ний член нашої організації відчував власну значимість і відповідальність за свою Профспілку.

Вимагає дотримання всіма ор­ганізаційними ланками визначена Статутом структурна побудова Профспілки. Потребує удосконален­ня система взаємодії профспілкових органів всіх рівнів в частині відповідальності за безумовне вико­нання прийнятих рішень. Нові підхо­ди мають бути в кадровій політиці Профспілки.

Обов'язковими є зміцнення внутрішньоспілкової дисципліни та підвищення результативності вико­нання рішень виборних органів Профспілки по всій структурній вер­тикалі.

Фінансова політика ЦК Профспілки спрямована на формування цілісної фінансової системи всіх ор­ганізаційних ланок. Відповідно до Про­грами діяльності Профспілки у звітно­му періоді запроваджено систему обліку з допомогою автоматизованої бухгалтерської програми "ПрофБаланс".

ЦК Профспілки вдалося домогти­ся врахування ряду пропозицій що­до критеріїв визначення членського внеску до ФПУ. В їх числі — струк­турна побудова організації, на­явність студентських профспілко­вих організацій, відрахування внесків членськими організаціями обласним об'єднанням профспілок.

Аналіз виконання профспілково­го бюджету засвідчує, що в цілому у галузевій профспілці доходи зросли з 139,5 млн. грн. у 2006 році до

268,9 млн. грн. у 2009.

Забезпечення видатків на вико­нання основних напрямів статутної діяльності Профспілки характери­зується наступними показниками: витрати на матеріальну допомогу, преміювання профактиву складають в середньому 20% від доходів тери­торіальних організацій, на культур­но-масову роботу — відповідно до 30%, на навчання профспілкового активу — в межах 1,3 %. На 2,1 % збільшились видатки на оздоров­лення членів Профспілки та їх сімей; на адміністративно-господарські та організаційні потреби вони зросли з 33,6 % у 2006 році до 36,6 % у 2009.

За рішеннями президії ЦК Профспілки надано благодійну допо­могу постраждалим внаслідок повені сім'ям освітян Вінницької, Закар­патської, Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей, а також м. Ло­зова Харківської області, які по­терпіли через пожежу на складах ар­сеналу. Витрати на такі акції милосер­дя склали майже 726 тис. грн.

Для надання безповоротної фінансової допомоги членським ор­ганізаціям з метою підтримки та розвитку оздоровниць, що їм нале­жать, в тому числі і дитячих, з бюд­жету ЦК Профспілки виділено майже 1,5 млн. гривень.

Важливим напрямом фінансування ЦК Профспілки територіальних ор­ганізацій в звітному періоді була Про­грама комп'ютеризації, на виконання

якої виділено близько 700 тис. гривень.

Виконання Профспілкою свого ос­новного призначення — здійснення соціального захисту працівників освіти — можливе за умови її стабільного фінансового забезпечення. Основною статтею доходів організації є надход­ження профспілкових внесків. Відсоток їх відрахувань територіальними ор­ганізаціями Профспілки до ЦК склав у 2009 році 4,3 відсотка.

На виконання рішень VI з'їзду ЦК, територіальні організації у звітному періоді здійснили комплекс заходів для створення єдиної системи інфор­маційного забезпечення Профспілки.

Шановні делегати, гості з'їзду!

Завершуючи звіт про підсумки ро­боти Профспілки працівників освіти і

науки України за п'ятирічній період, варто ще раз наголосити, що нам вдалося не лише зберегти свої по­зиції та єдність організаційних ла­нок, а й забезпечити належний за­хист соціально-економічних інте­ресів працівників, посісти гідне місце в міжнародному профспілко­вому русі.

Робота профспілки, її вплив та імідж — це заслуга перш за все профспілкового активу. Дозвольте висловити вдячність всім, хто віддається цій важливій громадській роботі, не рахуючись з власними си­лами та часом, подякувати членам профспілки, які своєю участю в ор­ганізації та внесками підтримують солідарні дії, а також членам Цент­рального комітету, головам тери­торіальних та первинних ор­ганізацій, нашим соціальним парт­нерам в особі Міністра освіти і науки України, працівників міністерства, керівників органів управління освіти, закладів та установ, всім тим, хто співпрацює з нами.

Висловлюю надію, що сьогодні відбудеться принципове, об'єктивне і помірковане обговорення назрілих проблем та визначення шляхів їх вирішення через схвалення Основних напрямів діяльності Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки. Переконаний, що по­тенціал освітянської Профспілки все­ляє впевненість в їх успішній реалізації.

Дякую за увагу!

П О С Т А Н О В А

Про звіт Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України за період роботи з

листопада 2005 року по листопад 2010 року

Заслухавши і обговоривши звіт Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України, VII з'їзд відмічає, що у звітному періоді ЦК Профспілки, ор­ганізаційні ланки проводили значну роботу з реалізації статутних за­вдань щодо організаційного зміцнення Профспілки, забезпечен­ня трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки.2006-2010 роки стали періодом активних дій Профспілки, спрямованих на забезпечення роз­витку освіти в Україні, запроваджен­ня системних змін, зорієнтованих на створення умов для забезпечен­ня доступності якісної освіти.

ЦК Профспілки, його президія приділяли особливу увагу питанням формування свідомого ставлення спілчан до перебування у Профспілці, посилення моти­ваційних аспектів. Всеукраїнська Профспілка працівників освіти і на­уки України у звітному періоді зрос­ла чисельно і об'єднує в своїх лавах понад 2 мільйони членів.

Профспілка наполегливо домага­лася ресурсного забезпечення сфери освіти, підвищення рівня соціальних гарантій спілчан та соціального статусу педагогічних працівників, передусім шляхом за­конодавчого та нормативно-право­вого їх врегулювання.

За участю ЦК Профспілки оп­рацьовано понад 80 законопроектів щодо розвитку системи освіти, умов праці, навчання, матеріально­го, житлово-побутового, пенсійного забезпечення працівників, діяль­ності професійних спілок, розвитку соціального партнерства та ін. Вра­хування пропозицій Профспілки в остаточній редакції ряду законів сприяло зростанню видатків на освіту, суттєвому збільшенню розмірів мінімальної заробітної пла­ти та прожиткового мінімуму, удос­коналенню окремих видів оподатку­вання, поліпшенню умов пенсійного забезпечення тощо.

Статутні цілі та програмні завдан­ня галузева Профспілка реалізує через механізми соціального парт­нерства, а також шляхом участі у протестних діях, зокрема у колек­тивному трудовому спорі Федерації профспілок України з Кабінетом Міністрів України.

Діють Галузева угода між ЦК Профспілки та Міністерства освіти і науки України, територіальні угоди в галузі освіти, а також колективні до­говори навчальних закладів і уста­нов.

З'їзд відзначає, що впродовж звітного періоду збільшено видатки на освіту в Державному бюджеті Ук­раїни. В 2010 році вони становлять 7,09 відсотка від валового внутрішнього продукту проти 5,9 відсотка у 2005 році. Забезпечено зростання більш ніж у двічі за­робітної плати працівників. Ре­алізація закону про реструктури­зацію заборгованості з виплат за ст.57 Закону України "Про освіту" дозволила додатково сплатити пе­дагогічним та науково-педа­гогічним працівникам з держбюд­жету близько 2,7 млрд. грн.

Здійснено прискорене, порівняно з запланованим, запровадження ІІ та ІІІ етапів оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки, що позначи­лося на підвищенні рівня оплати праці освітян.

Внаслідок вжитих Профспілкою рішучих заходів на етапі завершення знаходиться вирішення питання що­до встановлення щомісячної 20- відсоткової надбавки всім кате­горіям педагогічних працівників.

Забезпечено, в основному, своєчасну та в повному обсязі ви­плату заробітної плати, в тому числі за період відпусток.

Спільні дії профспілок бюджетної сфери за активної підтримки Феде­рації профспілок України дозволили суттєво поліпшити матеріальне ста­новище медичних та бібліотечних працівників галузі.

Свідченням певних здобутків у поси­ленні соціально-економічного захисту студентської молоді стало відчутне на­ближення розміру стипендії до про­житкового мінімуму.

Забезпечується захист прав спілчан на безпечні умови праці та навчання, вживаються заходи для надання працюючим соціальних га­рантій відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Поліпшується оздоровча, куль­турно-масова, фізкультурно-спор­тивна робота. На базі санаторіїв- профілакторіїв щорічно забезпече­но лікування та оздоровлення більше 40 тисяч членів Профспілки. Вживаються дієві заходи для ор­ганізації відпочинку та оздоровлен­ня дітей спілчан.

Правова служба Профспілки, ши­рокий профспілковий актив забез­печували громадський контроль за дотриманням законодавства про працю. Здійснювався досудовий та захист в судах трудових, соціально-економічних прав та професійних інтересів працівників, надавалася консультативна допомога членам Профспілки.

Продовжувалося співробітництво на основі двосторонніх договорів з профспілками працівників освіти і науки Білорусі, Російської Федерації, Молдови, Грузії та профспілками учителів Польщі і Франції.

Відбулося структурне та ор­ганізаційне зміцнення Профспілки.

Спрямовувалася робота на ство­рення цілісної фінансової системи всіх організаційних ланок.

Здійснено комплекс заходів для створення єдиної системи інфор­маційного забезпечення.

Разом з тим, з'їзд наголошує на не­обхідності нагального вирішення ряду питань, зокрема тих, що стосуються трудових, соціально-економічних прав та інтересів спілчан. Вимагають

упорядкування умови оплати праці шляхом відновлення міжпосадових, міжкваліфікаційних співвідношень у рівнях тарифних ставок і посадових окладів різних професійно- кваліфікаційних груп. Потребують підвищення посадові оклади та ставки заробітної плати працівників з посту­повим їх наближенням до гарантова­ного ст.57 Закону України "Про освіту" рівня.

Вкрай необхідні рішучі кроки для вирішення житлової проблеми працівників, зокрема шляхом вклю­чення відповідних заходів до Дер­жавної програми "Вчитель", їх

фінансового забезпечення, а також поліпшення житлово-побутових умов студентів.

Вимагають суттєвого поліпшення на місцях стан охорони праці, умов навчання, здійснення медичних ог­лядів.

Нормативного врегулювання по­требує діяльність санаторіїв-профілакторіїв як структурних підрозділів вищих навчальних закладів, організація хар­чування студентів.

Нинішній стан оздоровлення дітей спілчан свідчить про не­обхідність пошуку нових підходів для його організаційного і фінансо­вого забезпечення.

Вимагає удосконалення фінансо­ва діяльність Профспілки.

VII з'їзд Профспілки працівників освіти і науки України постановляє:

1.   Затвердити звіт Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України за період з ли­стопада 2005 року по листопад 2010 року.

2.   Визнати роботу Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України за період з ли­стопада 2005 року по листопад 2010 року задовільною.

3.   Схвалити тексти звернень де­легатів з'їзду та направити їх до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України.

4.  Організаційним ланкам Профспілки працівників освіти і на­уки України всіх рівнів:

4.1.           Забезпечити реалізацію за­вдань, визначених Основними напря­мами діяльності Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки;

4.2.           Удосконалити мотиваційну роботу із залучення до профспілко­вого членства працівників закладів освіти і науки, осіб, які навчаються.

4.3.           Удосконалити форми і мето­ди роботи для створення позитив­ного іміджу Профспілки, узагальню­

вати та поширювати кращий досвід роботи структурних ланок, окремих профактивістів;

4.4.           Забезпечити ефективну ро­боту виборних профспілкових ор­ганів, підвищувати їх роль в діяль­ності Профспілки. Не допускати об­меження законодавчо визначених прав Профспілки та її ор­ганізаційних ланок, зокрема пер­винних профспілкових організацій;

4.5.           Активізувати роботу щодо здійснення представництва, захис­ту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки через соціальний діалог;

4.6.           Добиватися дотримання норм чинного законодавства щодо створення необхідних умов роботи і навчання працівників та осіб, які на­вчаються, гідної оплати праці і підвищення рівня стипендіального забезпечення. Надавати безоплат­ну юридичну допомогу членам Профспілки;

4.7.           Посилити громадський кон­троль за виконанням заходів, перед­бачених Національною, регіональни­ми програмами поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середо­вища, соціального захисту працюю­чих;

 

4.8. Досягати збільшення кількості освітян та членів їх сімей, охоплених оздоровленням, за раху­нок різних джерел фінансування.

5. Центральному комітету Профспілки:

5.1. Добиватися забезпечення пе­дагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників дер­жавних гарантій, передбачених ст.57 Закону України "Про освіту", вико­нання норм Указу Президента Ук­раїни "Про заходи щодо забезпечен­ня пріоритетного розвитку освіти Ук­раїни".

Використати з цією метою мож­ливості, пов'язані із рішеннями І Всеукраїнського з'їзду працівників дошкільних закладів, підготовкою і проведенням Всеукраїнського з'їзду працівників освіти, здійснен­ням комплексу заходів в рамках оголошеного Президентом України 2011 року - Роком освіти та інфор­маційного суспільства;

5.2.           Створити службу технічної інспекції праці ЦК Профспілки працівників освіти і науки України в організаційних ланках для кваліфікованого виконання повно­важень, покладених на профспілки чинним законодавством;

5.3.           Розробити заходи щодо збе­реження, функціонування, фінансу­вання мережі оздоровчих, лікуваль­

но-профілактичних, спортивно- фізкультурних, культурно-освітніх закладів;

5.4.           Внести пропозиції Уряду що­до механізмів створення пільгової кредитної системи на придбання та будівництво житла педагогічним, науково-педагогічним працівникам із щорічним передбаченням на цю мету видатків з Державного бюдже­ту. Всіляко сприяти успішній ре­алізацій Державної програми "Вчи­тель";

5.5.           Добиватися встановлення належного рівня пенсійного забез­печення працівників освіти і науки відповідно до положень Національ­ної доктрини розвитку освіти, здійснювати захист та представ­ництво інтересів освітян похилого віку;

5.6.           Забезпечити створення єди­ної системи автоматизації ведення бухгалтерського обліку, уніфікацію форми кошторису, запровадження єдиної форми фінансового звіту. Активізувати роботу щодо цільово­го використання профспілкових коштів та поповнення бюджету Профспілки;

5.7.           Вживати заходів для збере­ження і примноження майна Профспілки та забезпечити його ефективне використання.

6.   Територіальним (районним, міським, обласним, Кримській рес­публіканській) організаціям Профспілки:

6.1.           Активізувати роботу для створення організаційних ланок Профспілки в містах, де вони відсутні;

6.2.           Здійснювати системну робо­ту з профспілковими кадрами і ак­тивом шляхом навчання, стажуван­ня, підвищення кваліфікації, ство­рення дієвого резерву кадрів;

6.3.           Посилити роботу щодо збе­реження мережі закладів та установ освіти, забезпечення зайнятості членів Профспілки;

6.4. Вимагати включення працівників закладів освіти в регіональні програми забезпечення житлом;

6.5.           Вжити заходів щодо перед­бачення в штатних розписах на­вчальних закладів та установ освіти і науки із числом працюючих 50 і більше осіб посад фахівців служби з охорони праці відповідно до ст.15 Закону України "Про охорону праці".

7.   Профспілковим комітетам пер­винних профспілкових організацій:

7.1.           Забезпечити внутрішньоспілко­ву дисципліну, підвищувати результа­тивність виконання рішень виборних органів Профспілки із системним інформуванням щодо стану цієї робо­ти членів Профспілки;

7.2.           Продовжити колдоговірну роботу в установах та закладах освіти і науки відповідно до поло­жень Галузевої угоди, добиватися підвищення її дієвості та результа­тивності. Забезпечити контроль за виконанням колективних договорів;

7.3.           Використовувати сучасні форми роботи щодо залучення до лав Профспілки нових членів, поси­лювати мотивацію профспілкового членства як одного з пріоритетних напрямів статутної діяльності.

Голова Профспілки

Г.Ф.Труханов

 



* ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ: ОГЛЯД ДОСЯГНЕНЬ І ПРОБЛЕМ *

Де закон Ома, там вони —

випускники Київського технікуму електронних приладів

Спеціалісти, яких готує Київським технікум елек­тронних приладів, потрібні у всіх сферах діяльності країни, стверджують у навчальному закладі.

З ініціативи голови Спілки обласних рад директорів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, заслуженого працівника освіти України, кандидата філософських наук Анатолія Костянтиновича Похресника розпочинаємо огляд досягнень і проблем українських технікумів і коледжів. В огляді візьмуть участь ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації з усіх регіонів держави. Приклад у цьому і кількох наступних номерах показує колектив, який очолює саме голо­ва Спілки А.К. Похресник.

 

Цей один із найстаріших на­вчальних закладів Києва готує спеціалістів за технічними, а та­кож деякими економічними на­прямками. Серед них: "Констру­ювання, виробництво та технічне обслуговування виробів елек­тронної техніки", "Радіотехнічні вимірювання", "Конструювання, виготовлення та технічне обслу­говування виробів електронної техніки", "Технологія обробки матеріалів на верстатах та авто­матичних лініях", "Бухгалтерсь­кий облік", "Діловодство", "Роз­робка програмного забезпечен­ня".

Марія Іванівна Євтушевська, завідуюча відділенням радіоелек­троніки, знайомить із особливос­тями роботи відділення: "Тут на­вчаються студенти трьох спеціаль­ностей: "Конструювання, вироб­ництво та технічне обслуговування виробів електронної техніки", "Радіотехнічні вимірювання" та "Розробка програмного забезпе­чення". У відділенні на сьогодні на­вчається 698 студентів. Це студен­ти зі всіх регіонів України, але в ос­новному — з Києва та Київської об­ласті".

Вчителі технікуму мають висо­кий рівень освіти, працюють не тільки на уроках, а й займаються позаудиторною роботою: у гурт­ках технічної творчості, в пред­метних гуртках.

"Технікум забезпечений лабо­раторною базою для проведення практичних та лабораторних робіт. Тому спеціалісти, яких ми випускаємо, мають глибокі знан­ня, високий рівень кваліфікації, — розповідає Марія Іванівна і веде далі, — Це підтверджують відгуки

підприємств, де працюють і про­ходять практику наші учні.

Наприклад, більшість випуск­ників спеціальності "Конструю­вання, виготовлення та технічне обслуговування виробів елек­тронної техніки" працюють на за­воді "Квазар", зокрема у такій новій галузі технологій, як виго­товлення сонячних батарей. Це такий напрямок, від якого зале­жить екологія, який передбачає розумне використання енерго­ресурсів, тому його розвиток є важливим і актуальним.

Спеціалістів із нашого техніку­му запрошують на роботу з більшим задоволенням, ніж сту­дентів вищих навчальних за­кладів NMV рівня акредитації. Наші студенти більше адаптовані до практичних занять. Вони пра­цюють у різних галузях народно­го господарства, адже знання технологій виготовлення мікро­схем, програмування та проекту­вання високо цінуються".

Спеціальність "Радіотехнічне вимірювання" — також широкого профілю, адже на сьогодні немає жодної галузі виробництва та господарства, яка б обходилася без приладів. Студенти КТЕПу вміють ці прилади перевіряти, аналізувати, працювати з ними.

Наймолодша спеціальність — "Розробка програмного забезпе­чення". "Спеціалістів ми готуємо більше 10 років. Програмісти за­раз всюди потрібні, адже це про­фесія майбутнього", — перекона­на завідуюча відділенням радіое­лектроніки.

Після закінчення технікуму учні найчастіше вступають до Національної авіаційної академії, Національного політехнічного університету "КПІ", Київського національного університету тех­нологій та дизайну, інших при­ватних ВНЗ. Вони мають мож­ливість вступати одразу на третій курс за співбесідою.

Практику проходять на ВАТ "Ква­зар", на заводі "Радіовимірювач", в Інституті фізики напівпровідників. Дипломні проекти, які вони пишуть після практики, носять реальний характер, тому мають конкретне практичне значення. Найкращі дипломні роботи завод "Квазар" нагороджує преміями.

Якщо раніше студенти, пере­буваючи на практиці, отримували лише стипендію, то зараз на практиці вони отримують ще й заробітну плату. Завод оплачує їм виконану роботу.

"Спеціальність "Електронна техніка" мало представлена в Ук­раїні, — розповідає Марія Іванівна, — Якщо раніше було до 60 на­вчальних закладів такого спряму­вання, то зараз їх залишилося, як­що не помиляюся, лише три.

Тому наш технікум є базовим для інших навчальних закладів, що мають таку ж спеціалізацію. Ми прагнемо зберегти спеціаль­ності, які представлені у Київському технікумі електронних приладів, зокрема "Радіотехнічне вимірювання", адже вони надзвичайно потрібні народному госпо­дарству".

 

Радіоапаратобудування

Василь Якович Юшта, голова предметної комісії зі спеціаль­ності "Конструювання, вироб­ництво та технічне обслуговуван­ня радіотехнічних приладів", роз­повідає про особливості навчан­ня такому фаху: "Наші студенти конструюють, розробляють при­лади. Вони також роблять технічне проектування, ескізи, макети, які закінчуються диплом­ною роботою — розробкою при­ладу.

Найкращі з них беруть участь у конкурсах, виставках. Щороку в міських конкурсах технічної твор­чості ми займаємо перші-другі місця.

Наприклад, студент зробив джерело живлення з цифровою індикацією. За допомогою такого приладу можна живити будь-яку апаратуру, робити лабораторні досліди, використовувати і в по­буті, і на промисловості.

У виставці, де посів друге місце, брав участь багато­функціональний частотомір. Ним можна вимірювати імпульс, до­вжину, ширину, частоти, періоди".

Студенти технікуму власними силами ремонтують і оновлюють усі прилади, представлені в ла­бораторіях, забезпечують їх функціонування на рівні сучасної технічної бази. "Оскільки зараз кошти на оновлення матеріальної технічної бази не виділяються, то саме завдяки спеціальностям відділення радіоелектроніки функціонують наші лабораторії", — зазначає Марія Іванівна.

У технікумі існує така традиція, як "Тиждень відділення". Студен­ти кожного відділення організову­ють виставки, проводять конкур­си, презентують самодіяльність.

За словами викладачів КТЕПу в їхніх студентів, зокрема спеціаль­ностей відділення радіоелек­троніки, широка технічна еру­диція. Адже навчальний план пе­редбачає метрологію, механіку, багато інших дисциплін. Тому студенти, що вивчають радіопри- ладобудування, можуть працюва­ти скрізь, починаючи від сервісних центрів, мегамаркетів електроніки, обслуговування охо­ронних пристроїв і завершуючи системними адміністраторами.

 

Програмування

Світлана Леонідівна Проскура, голова предметної комісії комп'ютерної техніки та програму­вання, зазначає: "Студенти, що вивчають "Основи програмуван­ня", "Об'єктно орієнтоване програ­мування", "Технології розробки програмного забезпечення", випу­скаються зі спеціальністю "Технік- програміст". Велика кількість випу­скників влаштовується про­грамістами, дехто — системними адміністраторами. Наших сту­дентів на роботу беруть охоче".

На поверсі обчислювальної

техніки обладнано шість сучасних комп'ютерних класів, сьомий за­раз оновлюється. У них займають­ся програмісти, економісти, сту­денти "Бухгалтерського обліку", технічних спеціальностей. Вони обов'язково щороку проходять тут практику. Комп'ютерна практика є по кожній спеціальності. Вона адаптована для кожної з них.

 

Радіотехнічні вимірювання

 

У лабораторії радіотехнічних вимірювань проводиться лабо­раторно-метрологічний практи­кум із відповідної спеціальності. Зокрема тут навчають ремонту складного радіоелектронного обладнання.

За словами Олександра Ми­хайловича Вахненка, викладача радіотехнічних вимірювань, за допомогою приладів, які пред­ставлені в лабораторії, можна на­лаштувати будь-який радіоелек­тронний пристрій, починаючи із

маленького мобільного телефо­ну і завершуючи великою побуто­вою технікою. Заняття проходить у підгрупах приблизно по 10 чо­ловік, щоб кожен студент мав змогу оволодіти практичними на­вичками.

"Наші студенти працюють на найрізноманітніших підприємствах, усюди, де є радіоелектронне обладнання. Це і сервісні центри, і міліція, і фірми по системах безпеки, і сфера зв'язку, Інтернету, енергетики тощо. Після закінчення технікуму багатьох одразу беруть на поса­ди інженерів, що дуже показово. До речі, років п'ять тому у Вер­ховну раду для експлуатації сис­теми "Рада" запросили працюва­ти кількох наших випускників, — розповідає Олександр Михайло­вич і узагальнює, — Де закон Ома, там ми".

 

Обробка матеріалів

 

У лабораторії верстатів прово­дять практичні заняття студенти спеціальності "Технологія оброб­ки матеріалів на верстатах та ав­томатичних лініях".

Анатолій Вікторович Білоцький, викладач спецдисципліни, розповідає про важливість спеціальності: "Наша лабора­торія верстатів — унікальна. У ба­гатьох технічних навчальних за­кладах таких верстатів давно не­має. А спеціальність ця надзви­чайно важлива і потрібна. Суть у тому, що країна повинна вироб­ляти своє, а не купувати. Від цьо­го залежить загальний добробут держави. А від нас залежить, чи вмітимемо ми, чи зможемо".

 

 

Переваги навчання у КТЕП

У Київському технікумі елек­тронних приладів мають, що ска­зати абітурієнтам. Окрім того, що студентські роки — найкращі, майбутній студент КТЕПу пови­нен знати, що:

1.   Він починає вчитися кон­кретній справі, яка принесе йому успіх та матеріальний добробут.

2.   Його будуть вчити досвідчені висококваліфіковані фахівці.

3.   Студента плекатимуть, як майбутнього спеціаліста, пере­даючи знання, вміння, досвід, любов до професії.

4.   Його знань, умінь, отрима­них в технікумі, вистачить, щоб успішно працювати на великому чи малому підприємстві, відкри­ти власний бізнес.

5.   Його охоче, на пільгових умовах, на скорочений термін на­вчання прийме будь-який універ­ситет за відповідним профілем.

6.   Окрім освоєння спеціаль­ності, на нього чекає відпочинок і додаткові можливості в гуртках технічної та художньої творчості, в спортивних секціях тощо.

7.   Він одержує стипендію, і, в разі необхідності, можливість проживання у гуртожитку.

Катерина ПОРОХНЯК

кор. "Освіти"

 

Переважають переваги:

Навчання у технікумах та коледжах — чудовий шанс для молоді отримати міцні практичні навички, стати кваліфікованими спеціалістами у досить юному віці. Ми зустрілись з заступником директора з навчально-виховної роботи Київського технікуму електронних приладів Михайлом Михайловичем Корнієнко.

— Скажіть, будь ласка, чи справді колишньому дев'яти­класнику краще обирати для подальшого навчання

технікум чи коледж? Які пере­ваги це може йому надати?

— Для випускників шкіл на­вчання в технікумі чи коледжі

— це змога виявити свою осо­бистість, стати самостійним та незалежним. Адже 15-річна людина починає своє доросле

життя. У технікумі вона вже на І курсі — студент. Це формує зовсім нове ставлення і до життя, і до навчання. За один рік студенти одержують освіту за 10-11 клас, а потім вже по­чинають ґрунтовно вивчати спеціальні профільні дис­ципліни. Також вони отриму­ють стипендію, тобто можуть заробляти власною навчаль­ною діяльністю.

—А які ж перспективи у ви­пускників закладів про­фесійно-технічної освіти, зокрема, Вашого технікуму?

— Закінчуючи технікум, ви­пускник має не тільки знання в голові, але й вміє вже працю­

вати руками. Адже близько 40 % навчального часу у нашому навчальному закладі відведе­но на практичну роботу. Це і лабораторні, і практичні за­няття, і навчальні практики. Випускник Київського техніку­му електронних приладів уже вміє працювати на верстатах, на електромонтажних уста­новках, може ефективно ек­сплуатувати різні комп'ютерні програми, що забезпечують виробничий процес.

Випускник нашого технікуму має диплом молодшого спеціаліста, атестат про повну загальну середню освіту, також -за бажанням — диплом з другої спеціальності (наприклад, ра­дист або механік йде вчитися на економіста та отримує два дип­ломи). Якщо далі він бажає про­довжувати навчання за своєю спеціальністю, то має змогу вступати до ВНЗ III-IV рівня акре­дитації без сертифікату про зовнішнє незалежне оцінюван­ня. А з такі ВНЗ, як Національний технічний університет України "КПІ", Харківський національний університет радіоелектроніки приймають наших випускників переважно на бюджетні місця. Ті ж, хто вже працюють, можуть за­безпечувати себе фінансово та навчатися на заочному відділенні.

—  Михайле Михайловичу, які перспективні напрямки розвитку вищої освіти з ог­ляду на сказане вище Ви могли б виокремити?

—  Я вважаю, що най­доцільнішим був би такий роз­поділ: 60 % — випускники ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, а 40 % — NMV рівня. Адже сьогодні кож­на галузь потребує фахівців, що мають саме якісну про­фесійно-технічну освіту, ґрун­товну базу практичної підго­товки та здатні виконувати свої професійні обов'язки на високому рівні. Я вважаю, що технікуми та коледжі — це не­обхідність для кожної людини,

починаючи з 15-16 років.

—  Скажіть, будь ласка, як у Вашому технікумі поєднується навчальний та виховний процеси?

—  Кожен студент може знайти собі заняття за інтере­сами. Головне — бажання. У нас є спортивний клуб, де сту­денти займаються футболом, баскетболом, легкою атлети­кою, зимовими видами спор­ту, шахами. Також маємо об­ладнаний великий тренажерний зал для хлопців. У складі технікуму функціонують тан­цювальний та вокально- інструментальний ансамблі, їх репетиції відбуваються двічі- тричі на тиждень. Організація

їх роботи, підготовка номерів покладається на самих сту­дентів. Так вони відчувають відповідальність за свої вчин­ки, вчаться приймати са­мостійні рішення. Також хотів би наголосити, що вагому ува­гу ми приділяємо вихованню студентів, які живуть у гурто­житку. На сьогодні їх у нас близько 280-ти. Дисципліну поєднуємо із співпрацею та толерантністю.

У свою чергу завідувач про­мислово-економічного відділен­ня Київського технікуму елек­тронних приладів Олена Юріївна Бєлозьорова про переваги про­фесійно-технічної освіти гово­рить так: "Технікум дає ґрунтов­

ну теоретичну та, що важливо, практичну базу. Відразу після випуску наші студенти вже мо­жуть працювати. Адже у технікумі вони і навчаються, і працюють". Самі випускники, за словами Олени Юріївни, які потім вступають у вищі навчальні заклади, говорять про свою ґрунтовну підготовку та достат­ньо великий багаж знань. Важ­ливим постає знання не лише теоретичних принципів фахової діяльності, а й вміння їх практич­но втілювати безпосередньо на виробництві.

Світлана  Горська,

кор. "Освіти"

 

 

 

* ВИЩА ШКОЛА: УПРАВЛІНСЬКА ЛАНКА *

 

Сім футів під кілем...

або свіже бачення маршрутів з капітанського шістка ВНЗ


Управління - сфера людської діяльності, яка набирає все більшої ва­ги для повноцінного розвитку. Насамперед, людина керує своїм часом. Ефективність цього вже може визначити її управлінські якості як працівника тієї чи іншої галузі. Особливо ж актуальним такий підхід по­стає в вищій освіті. Саме вона формує майбутнього фахівця. Від того, як відбувається управління навчальним закладом, залежить і якість на­даних освітніх послуг. Про особливості цього процесу розповів викону­ючий обов'язки ректора Київської державної академії водного транс­порту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного лауреат дер­жавної премії України в галузі науки і техніки, доктор технічних наук, професор Владислав Вадимович Панін.

 

—  Владиславе Вадимовичу, яким був Ваш особистий про­фесійний шлях?

—  Власне, він розпочався ще з часів навчання в Київському інституті інженерів цивільної авіації (сьогодні — Національний авіаційний університет — авт.). Тоді я усвідомив, що хочу займа­тися саме науковою діяльністю і тому вирішив, як зараз кажуть, будувати кар'єру саме в цьому напрямку. Був інженером, завіду­вачем лабораторії, асистентом, доцентом кафедри авіаційних двигунів. 13 років працював за­ступником декана з наукової ро­боти механічного факультету НАУ. Потім після захисту док­торської у 2003 році став дека­ном механіко-енергетичного фа­культету аерокосмічного інститу­ту в університеті. А з 1 вересня цього року мене призначили на посаду виконуючого обов'язки ректора Київської державної ака­демії водного транспорту імені гетьмана Петра-Конашевича Са­гайдачного. Тож пройшов усі уп­равлінські ланки, тому досить чітко орієнтуюся в специфіці цієї роботи.

—  Це сприяє баченню і вузь­ких місць і перспектив у ново­му колективі?

—  Звичайно. Як і на вироб­ництві, за умови призначення людини на керівну посаду в га­лузі освіти важливо, щоб вона пройшла всі сходинки: від поса­ди завідувача лабораторії — до професора. Тоді простіше керу­вати, адже ти знаєш, що відбу­вається в тому чи іншому струк­турному підрозділі з власного досвіду, здобутого на різних по­садах. І, власне, легше зрозуміти суть того чи іншого питання, як­що ти свого часу сам мав з ними безпосередню справу. Зараз бу­вають випадки, коли людина по­працювала асистентом, а потім її призначають ректором. Я вва­жаю це не лише неприпустимим, а й згубним загалом для галузі. Такому керівнику буде дуже складно впоратися зі своїми по­садовими обов'язками. А це при­зведе і до руйнування системи управління загалом та зниження якості освітніх послуг. Досвід потрібно здобувати послідовно, без "перескакування". Особливо важливим досвід декана, напри­клад, стає саме для організації навчального процесу. Посада ж ректора передбачає також і гос­подарську діяльність, яку вже ос­воюєш в процесі роботи.

—  І все ж управлінська робо­та в галузі освіти не може витіснити з життя наукову

творчість...

—  Безперечно. Адже науковою діяльністю я займаюся ще з тре­тього курсу. Це внутрішня потре­ба, яка за цей час навіть набрала рис хобі. Тому й сприймаю її як не лише потрібну, а й цікаву справу. Вона дозволяє самоорганізову- ватися. А коли робиш щось за власним бажанням, то і сили ніби самі генеруються. На сьогодні я — один із співавторів винаходу в галузі літакобудування — триконтурного двигуна для літаків ХХІ століття. Багаторічна праця в га­лузі винахідництва дала змогу стати лауреатом конкурсу на кращий патент. Загалом маю 5 авторських свідоцтв на винаходи та 9 патентів України й активно працюю в цьому напрямі, за що був нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України. Якщо ж звернути­ся до мови цифр (а математика, на мою думку, найкраще дис­циплінує розум), то серед своїх здобутків також можу назвати 100 наукових праць, 5 підруч­ників з грифом МОН України та 2 монографії.

—  Владиславе Вадимовичу, Ваші наукові дослідження зо­середжені в технічній царині знань. Як Ви можете охаракте­ризувати стан сучасної освіти саме в галузі водного транс­порту?

—  Сьогодні в Україні існує чіткий поділ на ті навчальні закла­ди, що готують фахівців з проек­тування та технології вироб­ництва водного транспорту, та ті, що забезпечують галузь фахівця­ми з експлуатації спроектовано­го. Така система схожа з цивільною авіацією. Академія на­лежить саме до ВНЗ, що відповідають за забезпечення га­лузі плавскладом. Випускники нашої Академії працюють у ком­паніях всього світу, бо ми на­даємо досить якісну практичну підготовку. Для цього є тренажерний центр, де проводиться початкова підготовка, учбові суд­на "Свята Ольга" (базується в Миколаєві), "Штурман" (у Києві). А потім вже практику проходять безпосередньо на судах паро­плавних компаній, які зацікавлені в наших випускниках і, відповідно, йдуть назустріч в плані забезпечення плавальної практики.

—  КДАВТ, як відомо, має філії в Миколаєві та Ізмаїлі. В чому доцільність їх? І чи забез­печують вони необхідний рівень навчання?

—  Хочу наголосити, що філії доцільні саме для заочників. Вони наближені до великих портів, де, власне кажучи, мешкає 90 % плавскладу. Це ті фахівці, що вже "ходять під прапором", працю­ють у закордонних компаніях. Ви­кладацький склад формується із освітян КДАВТ, які на період сесії відправляються туди у відряд­ження. Таким чином ми підтри­муємо якість освіти у філіях.

—  Охарактеризуйте, будь ласка, ваших нинішніх сту­дентів.

—  Це людина, яка не випадко­во обрала спеціальність водника. В багатьох випадках — представ­ник сімейних династій. Це сту­денти, які зробили свідомий вибір. І, відповідно, до практичної підготовки вони ставляться до­сить серйозно. До речі, в авіації, в якій я пропрацював 32 роки, так само. Можу з впевненістю сказа­ти, що близько 90 % наших сту­дентів — це люди, які зробили свій вибір вищого навчального закладу свідомо.

—  Як Ви оцінюєте підготовку випускника Вашого ВНЗ в кон­тексті міжнародних стандартів морської освіти?

—  Нещодавно ми перебували в Південній Кореї на 11-й Гене­ральній Асамблеї Міжнародної асоціації морських університетів, членом якої є і Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана П. Конашевича- Сагайдачного. Там безпосеред­ньо познайомилися з роботою Корейського морського універ­ситету, який на сьогодні в колі фахівців вважається кращим в світі. Порівнюючи, за рівнем тре­нажерів ми поки що не відстаємо. Наші тренажери саме з судноводіння за певними по­казниками навіть кращі. Трена­жери для підготовки судномеханіків — на рівні. Однак є і низка проблем, які ускладнюють сьо­годні підготовку в нашому ВНЗ. Це і нестача аудиторного фонду, і незадовільний стан корпусів, які потребують модернізації та капітального ремонту. З трьох навчальних корпусів один — 1950 року будівництва, другий — 1913 року, а третій — кінця ХІХ століття. Також потрібно вклада­ти кошти в сучасні тренажери са­ме для напрямку підготовки судномеханіка. Потребує серйозної модернізації й лабораторна база.

На міжнародному рівні на про­фесійну підготовку наших випу­скників нарікань не було. Хоча є складнощі з мовою. Не вистачає саме практичної "морської" англійської, що досить спе­цифічна. Зараз спеціально для вирішення цієї задачі кафедра

англійської мови буде розділена таким чином, що одна її частина приділятиме увагу саме студентам-судноводіям та судномеханікам. А оскільки юристи мають свою досить складну терміно­логію, то другу частину кафедри буде сформовано таким чином, щоб там працювали саме мовні фахівці в галузі економіки та пра­ва. Це допоможе нашим випуск­никам посилити та зміцнити свої позиції на міжнародному ринку праці.

—  Відомо, що для інтеграції в світовий освітній простір потрібно бути його активним учасником. Розкажіть, про міжнародне співробітництво академії?

—  Наразі ми тільки починаємо працювати в цьому напрямку. У першу чергу ведемо перемовини з російськими аналогічними на­вчальними закладами щодо практичної підготовки з застосу­ванням навчальних суден нашої Академії, бо більшість із цих ВНЗ на сьогоднішній день їх не мають з різних причин. Водночас утри­мання таких суден вимагає знач­них коштів. Тому доцільно вико­ристовувати їх спільно і спільно нести витрати на практику. Та­ким чином можна значною мірою зменшити навантаження на бюд­жет України. В цьому ж напрямку намагаємося встановити парт­нерські стосунки з В'єтнамом, Венесуелою — країнами, що роз­виваються.

Надзвичайно важливим для розроблення напрямків власної діяльності для нас є залуження іноземного досвіду та обмін тео­ретичними й практичними напрацюваннями. Я вже згадував про участь в 11-й Генеральній Асамб­леї Міжнародної асоціації морсь­ких університетів. Саме там були обговорені пріоритети сучасної освіти водників — збільшення практичної підготовки, мож­ливість зараховувати тренажерну практику в плавальний ценз, обмін студентами та викладача­ми. Під час церемонії закриття було вручено "Знак пошани рек­тора КДАВТ" ректору Корейсько­го морського університету докто­ру Кео-Дон Оху за бездоганну організацію й проведення Асам­блеї. Тож найактуальнішим для нас сьогодні постає саме вста­новлення міжнародних контактів й ознайомлення з кращими до­сягненнями в галузі.

—  Владиславе Вадимовичу, і на завершення розмови, які напрямки розвитку Академії Ви визначаєте як перспек­тивні?

— Найперше хочу зазначити, що 70 % плавскладу — це пред­ставники саме держав, що роз­виваються, про які вже сказав. І, як правило, у них немає профільних потужних навчальних закладів, що надавали б кваліфіковану освіту в галузі вод­ного транспорту. Тож нам наразі необхідно отримати ліцензію на навчальну підготовку іноземців. Оскільки об'єктивно кількість ви­пускників скорочується, то як один із варіантів підтримання кількості студентів на належному рівні розглядається здійснення навчальної підготовки іноземців. Для цього треба знову ж таки привести до ладу технічний стан аудиторій й вирішити питання з гуртожитками, можливо, за раху­нок аренди корпусів у Пущі-Водиці. Бо, зрозуміло, будівництво нових потребує величезних коштів. Тільки створення ком­плексу "аудиторний фонд" — "су­часні тренажери" — "гуртожиток" дозволить вести якісну підготов­ку та заохотити іноземців вклада­ти кошти в освіту саме в Україні. Аналогічні навчальні послуги у США, наприклад, коштують в 5­10 разів дорожче. Тому завдяки ціні ми можемо бути привабли­вими для громадян країн, що розвиваються. І це сьогодні роз­глядається як один із найваж­ливіших напрямків подальшого розвитку.

Також дуже гостро стоїть пи­тання забезпечення викладаць­кими кадрами. Аспірантура Ака­демії працює лише 8 років. Оди­ниці встигли її закінчити. Тому для формування власних кадрів ще потрібний час. Якби мова йшла про такі міста, як Севасто­поль, Херсон, Одеса, там значно більша кількість людей, яких можна залучити до викладацької діяльності. Запросити ж фахівців звідти не дозволяє житлова про­блема. А в Києві ж не так багато людей, які мають морську освіту. Знайти докторів наук, фахівців саме в галузі судноводіння і судномеханіки — дуже складно. То­му зараз робиться акцент на підготовці власних кадрів в аспірантурі та, відповідно, онов­лення кадрового складу молоддю.

Розмову вела,

Світлана ГОРСЬКА

кор. "Освіти"

 

 

 

 

* АДРЕСА ДОСВІДУ — ЧЕРКАЩИНА *

 

 

Район в спектральному

аналізі

Працівники Головного управління освіти і науки Черкаської облдер­жадміністрації продовжують на сторінках "Освіти" медіа-переклик районів області з метою виявлення і розповсюдження новинок, знахідок, відкриттів у організації навчального процесу, співпраці з рай­онною владою, узагальненні передового досвіду. В наступному номері відвідаємо Звенигородку. А сьогодні, слово бере Кам'янка.

На базі Косарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кам'янської районної ради відбулося засідання колегії Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації. Розгля­нуто питання "Про результати комплексної перевірки роботи відділу освіти Кам'янської райдержадміністрації, навчальних закладів району".

Запроваджена нова форма проведення засідання колегії Головного управління освіти і науки облдержадміністрації за участю директорів навчальних закладів, керівників району.

Особливості розвитку освіти району зумовлені демографічними змінами, що в свою чергу впли­нуло на інфраструктуру дошкільної, загальної середньої освіти, позашкільної освіти, підготовку педагогічних кадрів, матеріально-технічне оснащення тощо.

У районі найбільше постраждала мережа дошкільних навчальних за­кладів. Масове закриття закладів відбулося у 2003 - 2006 роках: 7 одиниць. У 2008 році призупинено процес ліквідації закладів дошкільної освіти. У той же час ме­режа загальноосвітніх навчальних закладів упродовж останнього де­сятиліття залишається сталою, відбулися лише якісні зміни - ство­рений заклад нового типу – еколого-економічний ліцей. У районі функціонує 21 загальноосвітній на­вчальний заклад, з них одна школа І ступеня, 2 школи І-ІІ ступенів, 17 шкіл І-ІІІ ступенів та Кам'янський еколого-економічний ліцей.

Навчається 2855 учнів. У зв'язку з низькою наповнюваністю класів (менше 5 осіб) у сільських школах щороку зростає кількість учнів, які навчаються за індивідуальною фор­мою. Якщо у 2000 році таких учнів було 7, у 2006 - 17, у 2009 - 42, то на час перевірки - 56 (з них лише 10 за хворобою). Наповнюваність загаль­ноосвітніх навчальних закладів у 2010 році становить 38,6 відсотка від проектної потужності закладів ( обласний показник - 43,6 відсотка).

Детально проаналізувала роботу відділу освіти та навчальних за­кладів Кам'янського району Галина Миколаївна Гаврилюк, перший за­ступник начальника Головного уп­равління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, відмітивши, що першочерговим завданням ор­ганів управління освітою всіх рівнів є забезпечення доступу до якісної освіти у сільській місцевості. Сільські навчальні заклади є поліфункціональними, тому що ви­конують значну кількість соціально- педагогічних функцій: організову­ють соціокультурну і освітню роботу з мешканцями, соціальну роботу з дітьми. 80 відсотків навчальних за­кладів Кам'янського району функціонують у сільській місцевості.

Галина Миколаївна відмітила, що районною державною адміністрацією, районною радою, відділом освіти, керівниками навчально-виховних за­кладів вжито заходів, спрямованих на підвищення мотивації та соціальної за­хищеності учасників навчально-вихов­ного процесу, оновлення змісту освіти, та утверджуються якісні її ха­рактеристики.

Доступ до якісної освіти у сільській місцевості передбачає на­лежне інформаційне забезпечення закладів освіти. Відділом освіти розроблено заходи щодо інформа­тизації навчально-виховних за­кладів району. У відділі освіти є еле­ктронна скринька, підключення до мережі Інтернет.

У всіх загальноосвітніх навчальних закладах обладнано кабінети інфор­матики та оформлено санітарні пас­порти відповідно до Положення про кабінет інформатики.

У навчальних закладах району за рахунок різних джерел фінансуван­ня встановлено 278 одиниць комп'ютерної техніки. Працює 27 навчальних комп'ютерних ком­плексів. Підключено до мережі Інтернет 76% навчальних закладів. У відділі освіти створено єдину інформаційну базу даних про наявні комп'ютерні засоби. У роботі за­гальноосвітніх навчальних закладів використовуються 343 примірники ліцензованого програмного забез­печення.

Проведено моніторингове дослідження рівня навчальних до­сягнень учнів 11 класів з української мови, математики та історії України з використанням педагогічного програмного засобу загального призначення "Знайка". Моніторин­гом охоплені всі загальноосвітні за­клади І-ІІІ ступенів. Учні без психо­логічної напруженості виконали тес­тові завдання у комп'ютерних кла­сах, оскільки на уроках української мови та літератури, біології, історії, геометрії, хімії учителі вчать учнів виконувати тестові завдання різних форматів; учителі інформатики, фізики, укр. мови, історії, математи­ки, астрономії проводять уроки в комп'ютерних класах.

У ході моніторингового досліджен­ня проведено анонімне анкетування учнів. В анкетах випускники вислови­ли своє ставлення щодо стану ор­ганізації профільного навчання, на­вчально-виховного процесу у школі.

Результати дослідження рівня за­лишкових знань учнів 11-х класів за­гальноосвітніх навчальних закладів з української мови, математики та історії України дають підстави зро­бити такі висновки.

У загальноосвітніх навчальних за­кладах району гарячим харчуван­ням забезпечено 2666 учнів, або 93 відсотки від загальної кількості, усіма видами харчування охоплено 100% школярів. Безкоштовно хар­чуються всі учні 1-4 класів та діти, які належать до категорії сиріт та позбавлених батьківського піклу­вання. Харчування у сільських шко­лах здешевлюється за рахунок власних пришкільних ділянок та спонсорської допомоги сільського­сподарських товариств, норми хар­чування виконуються на 95 відсотків.

Належно вирішуються питання оздоровлення учнівської молоді. У 2010 році в районі оздоровлено 63% від загальної кількості дітей 1­10 класів.

Юрій Миколайович Таран, началь­ник відділу освіти Кам'янської райдержадміністрації, відмітив, що відділ освіти, виходячи із наявних фінансових і організаційних можли­востей, проводить належну роботу щодо розвитку галузі, її відповідності вимогам сучасного суспільства, ре­алізації державної політики у сфері захисту прав та інтересів учасників навчально-виховного процесу.

Одним із визначальних напрямків роботи відділу та керівників за­кладів освіти є систематична, цілес­прямована робота щодо створення умов для рівного доступу до якісної освіти дітей сільської місцевості. З цією метою відділом освіти вжива­ються ефективні заходи щодо за­безпечення дітей і вчителів ор­ганізованим підвозом. У районі за­тверджена і виконується програма "Шкільний автобус", для шкіл райо­ну було поставлено 2 шкільних ав­тобуси за рахунок коштів Держав­ного бюджету, та 1 - за кошти об­ласного бюджету.

Суттєве досягнення освіти райо­ну - вирішення питання соціального захисту педагогічних працівників. Всі педагогічні працівники району забезпечені житлом, забезпе­чується безкоштовний підвіз 81 пе­дагогічного працівника (100%) до місця роботи і додому.

Приділяється увага роботі з об­дарованими дітьми. Систематично проводиться районний конкурс " Учень року", функціонує філіал Ма­лої академії наук, в якому відкрито дев'ять наукових відділень та сімнадцять секцій. Учні району щорічно беруть участь у Всеук­раїнському конкурсі-захисті науко­во-дослідницьких робіт Малої ака­демії наук і за останні п'ять років здобули шістдесят дев'ять призо­вих місць на ІІ етапі та чотири - на всеукраїнському етапі конкурсу. З метою підтримки, стимулювання навчання і розвитку творчо обдаро­ваних дітей райдержадміністрацією запроваджені щорічні стипендії пе­реможцям інтелектуальних змагань та виплати одноразової грошової винагороди їхнім учителям.

Одним із засобів педагогічного впливу на розвиток інтелектуальних здібностей, обдарувань і про­фесійне самовизначення є профільне навчання. Здійснюється за напрямками: суспільно-гу­манітарний, природничо-матема­тичний, технологічний, спортивний. Загалом профільним навчанням охоплено 64,5%, це кращий резуль­тат в області. Створено два освітні округи: природничо-математично­го, технологічного профілів. 7 на­вчальних закладів уклали угоди про співпрацю з вищими навчальними закладами. Кам'янська загально­освітня школа І-ІІІ ступенів №1 пра­цює за міжнародною програмою "Наука об'єднує світ".

Завідувач методичного кабінету відділу освіти Кам'янської райдержадміністрації Галина Григорівна Грипас відмітила, що система мето­дичної роботи у районі спрямована на реалізацію науково-методичної проблеми "Удосконалення сучасно­го уроку в умовах диференційованого підходу до навчання та форму­вання основ духовної культури, національної самосвідомості у дітей з використанням інноваційних тех­нологій". та реалізується шляхом проведення семінарів-практикумів, творчих груп, майстер-класів, шкіл передового педагогічного досвіду.

Створено каталог електронних посібників з навчальних предметів, який налічує 197 найменувань педа­гогічних програмних засобів та відеотеку районних заходів. 82 пе­дагоги району систематично ділять­ся досвідом роботи на сторінках фахових періодичних видань. За період з 2006 по 2010 рік у фахових виданнях надруковано понад 150 матеріалів. За 3 останні роки вивче­но кращий досвід 48 педагогів.

Іван Миколайович Швець, голова Кам'янської районної ради відмітив, що у районі проводиться робота, спрямована на виконання Закону України "Про позашкільну освіту" щодо задоволення потреб дітей, учнівської молоді у додаткових куль­турно-освітніх, дослідницьких по­слугах, створенні умов для творчо­го, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей. Питання забезпечення дітей позашкільною освітою перебувають на контролі комісії районної ради з питань освіти, культури, висвітлюються у засобах масової інформації.

Завдяки спільним зусиллям район­ної ради, відділу освіти в районі відкри­то позашкільний навчальний заклад - заміський табір "Джерельце", крім нього у районі функціонує: Будинок творчості дітей та юнацтва Кам'янської районної ради, станція юних техніків Кам'янської районної ради.

Заступник голови районної дер­жавної адміністрації Ольга Дмитрівна Богота зазначила, що важливим щодо розвитку освіти району є питання матеріально-технічного забезпечення навчаль­них закладів.

Незважаючи на те, що аналіз терміну експлуатації будівель і спо­руд навчальних закладів району свідчить, що 29 відсотків будівель віком до 25 років, 57 відсотків - до 50 років, 14 відсотків - понад 100 років, здійснюються заходи щодо збереження освітнього фонду. Сис­тематично проводиться обстежен­ня технічного стану будівель і спо­руд, капітальні і поточні ремонти із

залученням коштів місцевого бюд­жету та спонсорської допомоги. Усі освітні заклади, які функціонують у районі, перебувають у задовільно­му технічному стані.

Значні кошти виділяються на вла­штування та ремонт інженерних ме­реж (водопровідної і каналізаційної), забезпечення сучасних санітарно- гігієнічних умов у навчальних приміщеннях. проводиться послідо­вна робота щодо відновлення внутрішніх туалетів, ремонтів сан­вузлів. Так, на час перевірки у 48 відсотках закладах вже відновлені і функціонують внутрішні туалети.

Наталія Миколаївна Чепурна, ди­ректор Черкаського обласного інституту працівників післядипломної освіти педагогічних працівників звернула увагу присутніх на не­обхідності формування якісного ре­зерву керівних кадрів, та підвищен­ня освітнього рівня педагогічних працівників.

У 2010 році навчально-виховний процес у районі забезпечують 594 педагогічні працівники. Вакантних посад учителів немає.

Повну вищу освіту в 1-4 класах ма­ють 83,2 відсотка учителів (2005 р. - 75,3 відсотка), у 5-11 класах - 98,1 відсотка педагогічних працівників (2005 р. - 93,5 відсотка). Курсове підвищення кваліфікації протягом 5 років пройшли 509 осіб (план - 400), атестовано - 646 (план - 620).

Наталія Миколаївна зазначила, що одночасно з традиційними атестаційними курсами підвищення кваліфікації обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних працівників активно запроваджу­ються в навчальну практику: очно- дистанційна форма проведення за­нять; атестаційно-проблемні курси; очно-дистанційні атестаційно-проблемні курси: для вчителів, які ви­кладають предмети "Основи здо­ров'я" та "Школа проти СНІДу"; про­блемні курси: для вчителів початко­вих класів, які викладатимуть курс "Сходинки до інформатики".

Іван Дмитрович Шарапа, началь­ник Головного управління освіти і науки Черкаської обласної держав­ної адміністрації закликав змінюва­ти підходи до системи навчання. Основним завдання педагога є на­вчити школярів працювати са­мостійно. Педагогу слід виробляти у дітей уміння вибирати необхідну інформацію, встановлювати ступінь її необхідності, достовірності, уміння усвідомлювати отримане са­мостійно тощо.

Іван Дмитрович зупинився також на кадровому забезпеченні на­вчальних закладів, необхідності створювати умови для роботи мо­лодих спеціалістів, адже в районі спостерігається стійка тенденція щодо старіння педагогічного колек­тиву.

Розподіл учителів за віком, які ви­кладають окремі предмети, такий: до 30 років - 10,3 відсотка, понад 55 років - 46 відсотків, 19,8 відсотка вчителів пенсійного та передпенсійного віку.

Крім того, начальник Головного управління відмітив, що Концепція освіти України підкреслює як обов'язковий компонент не­обхідність формування морально- етичних якостей та глибокої духов­ності підростаючого покоління. Сьо­годні актуальним є створення при кожному навчальному закладі клубів, гуртків патріотичного змісту. Важливо при цьому врахувати здібності дітей, їх інтереси. Такі клу­би можуть мати спортивний, худож­ньо-естетичний, декоративно-при­кладний, науково-пошуковий та інші профілі залежно від кадрових можливостей закладу, уподобань дітей. Школи району повинні сьо­годні стати центрами виховної ро­боти не лише з учнями, а й батька­ми, -відмітив Іван Дмитрович.

Директори навчальних закладів району поділилися досвідом запро­вадження нових методів і форм в організації освітнього процесу.

Надія СТРИГУН,

Головне управління освіти і науки Черкаської ОДА

Кам'янка

Черкаська обл.

 


* ГАЗЕТА В ГАЗЕТІ: МЕТОДИКА *

МЕТОДИКА

Спільний проект Інституту вищої освіти НАПН України та редакції тижневика "Освіта" № 23

 

Завдання з розгорнутою відповіддю для вимірювання навчальних досягнень учнів.

Ренат Ріжняк,

декан фізико-математичного факультету Кіровоградського педагогічного університету ім. В. Винниченка.

 

Як свідчить досвід, най­частіше оцінювання і кон­троль навчальних досягнень школярів здійснюються за кінцевим результатом, при цьому майже не піддаються аналізу особливості на­вчальної діяльності, процес формування умінь та нави­чок, рівень розвитку суб'єктів навчання. До того ж контроль має оперативно відображати рівень форму­вання елементарних умінь, що є складовими частинами складних умінь. Тому досить важливого значення набува­ють такі форми контролю, що дозволяють найбільш точно та об'єктивно виміряти поелементну структуру на­вчальних досягнень суб'єктів навчання, виміряти якість та властивості особистості, вимірювання яких є можли­вим у процесі систематично­го навчання.

Розглянемо методику кон­струювання системи завдань з розгорнутою відповіддю для вимірювання навчальних до­сягнень учнів з математики. Суть даної методики полягає у визначенні структури та змісту шуканого інтегровано­го завдання (або структури та змісту вимірювання навчаль­них досягнень тих, хто на­вчається) за наперед визна­ченою структурою складних

предметних умінь, вимірю­вання рівня формування яких і є метою проведення кон­трольного зрізу (детальніше про формування складних умінь див.

Типологія завдань із роз­горнутою відповіддю визна­чається багато в чому особли­востями предмета. За підхо­дами, що використовуються при оцінюванні відповідей з математики, можна виділити три підтипи завдань із розгор­нутою відповіддю: завдання, для оцінки виконання яких ви­користовується узагальнена схема оцінювання (у процесі оцінювання відповіді врахо­вується послідовність кроків виконання завдання, обґрун­тованість ключових мо­ментів, одержання правиль­ної відповіді); завдання, для оцінки виконання яких вико­ристовується узагальнена аналітична схема оцінювання (завдання аналізується й оцінюється за кількома аспек­тами — критеріями — оціню­вання); завдання, для оцінки виконання яких використо­вується схема оцінювання, побудована на основі поелементного аналізу виконання завдання (у змісті відповіді виділяються окремі елементи, залежні або незалежні; відповідь оцінюється за на­явністю в ній виділених еле­ментів). Тому предметом на­шого дослідження буде мето­дика конструювання певного інтегрованого завдання, що складається із завдань з роз­горнутою відповіддю. Викори­стовуватися буде схема оцінювання, побудована на основі поелементного аналізу виконання завдання. У про­цесі конструювання згаданого інтегрованого завдання ми будемо дотримуватися таких вимог:

1. Інтегроване завдання (тест) призначене для пе­ревірки формування в учнів

наперед заданих складних умінь, які є складовою части­ною формування умінь, виз­начених освітнім стандартом.

2.   Інтегроване завдання має бути розраховане для вико­нання учнями за певний обме­жений проміжок часу (1-1,5 академічні години).

3. В основу критерію вимірювання навчальних до­сягнень школярів з викорис­танням вказаного завдання має бути покладений співвимірний (або однаковий) підхід до вимірювання відтво­рення кожного елементу за­вдання. При цьому якість відтворення кожного елемен­ту складного уміння може оцінюватися або ж з викорис­танням бінарної системи оцінювання (елемент уміння відтворений — 1 , елемент уміння не відтворений — 0), або тернарної (елемент уміння відтворений повністю — 2, елемент уміння відтворе­ний частково — 1 , елемент уміння не відтворений — 0), або, в загальному випадку, - нарної — у залежності від не­обхідності виділити вагу того чи іншого елементарного уміння порівняно з іншими уміннями, рівень формування яких перевіряється.

4.   Результати тестування мають забезпечити мож­ливість формулювання вис­новків про абсолютний рівень формування у окремих учнів та у класу загалом як окремих складних умінь, так і їх компо­нентів. Очевидно, що вико­нання даної вимоги дасть можливість вчителеві не тільки уявляти рівень форму­вання обраних для перевірки тестом складних умінь, а й ба­чити реальну картину здат­ності суб'єктів навчання до подальшої навчальної діяль­ності. А це, у свою чергу, дасть можливість внести ко­рисні корективи у навчальний процес.

Ми допускаємо тотожність деяких з елементарних умінь, що входять до складних умінь. Більше того, це може бути корисним у контексті пе­ревірки якості відтворення одного і того ж елементарно­го уміння у процесі відтво­рення різних складних умінь (тобто, відтворення одного і того елементарного уміння в різних навчальних умовах). При цьому можна робити висновки з приводу факту ви­сокої кореляції відтворення одного і того ж елементарно­го уміння у різних умовах, або ж аналізувати причини низь­кої кореляції відтворення та­кого уміння у процесі відтво­рення неоднакових складних умінь. У відповідності до виз­наченої структури складних умінь та виділених елемен­тарних умінь формулюємо завдання тесту (при визна­ченні його компонентів — ок­ремих завдань — керуємося заданими складними уміння­ми, а також вимогою обме­женості проміжку часу, відве­деного на виконання інтегро­ваного завдання). Перелічені елементарні уміння і стануть окремими вимірюваними елементами у змісті відповіді на розгорнуте завдання. Для чисельного вираження ре­зультатів вимірювання врахо­вуємо, що при використанні, наприклад, тернарної систе­ми оцінювання відтворення всіх елементарних умінь (ви­користовується однаковий підхід до вимірювання рівня відтворення усіх елементів завдання) результат вимірю­вання досягнень учня буде представлений у натуральних числах. При використанні співвимірного підходу (за­стосування бінарної, тернар­ної, і так далі системи оціню­вання рівня відтворення різних елементарних умінь в межах відтворення конкрет­ного складного уміння) до

вимірювання рівня відтво­рення кожного елементу за­вдання знаходження значен­ня результатами трохи ус­кладнюється, але не наскільки, щоб це стало вирішальним аргументом при прийнятті рішення щодо доцільності виділення ваги того чи іншого елементарно­го уміння порівняно з іншими уміннями, рівень формування яких перевіряється.

Розглянемо описаний ви­ще підхід до створення ком­поненту інтегрованого за­вдання з розгорнутою відповіддю на прикладі про­ведення контрольного зрізу знань учнів з метою визна­чення рівня формування складного уміння проводити спрощення алгебраїчних ви­разів. Складне уміння вклю­чає: уміння зводити дроби до спільного знаменника, уміння виконувати відніман­ня дробів, уміння виконува­ти ділення (множення) дробів та уміння проводити спрощення виразів.

Відповідно до визначеного співвідношення складного та елементарних умінь може бу­ти визначений зміст завдання контрольного зрізу.

Такий підхід до конструю­вання завдань з розгорнутою відповіддю дає можливість оцінювати виконання тесто­вих завдань за плануванням перевірки рівня сформова- ності наперед заданої сукуп­ності (або системи) складних умінь. Висвітлена методика дозволяє свідомо підійти до питання планування та ор­ганізації вимірювання на­вчальних досягнень суб'єктів навчання, а також в цілому формалізувати конструюван­ня завдань зазначеного типу.

м.Кіровоград

 


Чому ми говоримо про міждисциплінарність?

Ірина Ковпак,

аспірант Інституту вищої освіти НАПН України.

 

Розв'язання проблеми фор­мування готовності майбутньо­го педагога до роботи на основі глибокого розуміння сучасних педагогічних технологій має досить велике практичне зна­чення. На сьогодні необхідні не просто хороші вчителі, а вчителі-технологи, викладачі-майстри, викладачі-новатори. Технологічна грамотність майбут­нього педагога дає йому змогу глибше усвідомити своє істин­не покликання, реально оцінити потенційні можливості, глянути на педагогічний процес із по­зиції його кінцевого результату.

Здатність оперувати різними ти­пами знання у розв'язані практичних і теоретичних проблем стає фунда­ментальним ресурсом інфор­маційного суспільства. Здебільшого ріст і розвиток сучасної науки відбу­вається за рахунок відкриттів, здійснених в перерізі галузей різних наук. Традиційне поле предметних знань вже практично вичерпало свої потенціали. На сьогоднішній день, очевидним є , що майбутнє науки в руках людей, які володіють мультипредметними знаннями й навичка­ми. Справжній етап розвитку вищої професійної освіти пов'язаний з пе­реходом до практичної реалізації нової освітньої парадигми, яка спря­мована на створення цілісної систе­ми безперервного навчання, на формування наукового стилю мис­лення, на озброєння майбутніх фахівців мобільним інформаційним багажем. У державних освітніх стан­дартах нового покоління велика ува­га приділяється інтеграції дис­циплін, у зв'язку з чим виникає пи­тання про теоретичні й практичні ос­нови моделювання відповідного пе­дагогічного процесу.

Основою для розробки інтег­раційної технологій навчання ста­ють міжпредметні зв'язки. Окремі розробки, що стосуються ре­алізації міжпредметних зв'язків, доцільно об'єднувати і створювати інтегруючі навчальні програми, які є міждисциплінарними навчальни­ми формами, укладеними в ідеях об'єднання і синтезу. Педагоги, працюючи на основі інноваційних міждисциплінарних підходів, по­винні слідувати таким принципам реалізації міжпредметних зв'язків: інтегративні здібності мислення є суттєвим робочим інструментом для всіх учнів і на їх розвиток по­винні бути орієнтовані всі навчальні програми; всі студенти повинні ма­ти можливості використання міждисциплінарного підходу в на­вчанні і при обговоренні різно­манітних тем; ці можливості по­винні бути закладені у програмі ВНЗ (в її стандарти); кожен студент повинен брати участь у різних фор­мах навчання, де розвивається ініціативність і які інтегрують досяг­нення як індивіда, так і групи.

Також поряд з терміном "міждисциплінарність" для харак­теристики наукових направлень використовують терміни "полідисциплінарність" та "трансдисциплінарність". Ці три поняття близькі, хочь і мають деякі відмінності.

Полідисциплінарність позначає спільне вивчення якогось складно­го об'єкта різними дисциплінами (наприклад, вивчення людини пси­хологією, генетикою, соціологією тощо). Тут лише окреслюється можливість діалогу між науками,

адже незважаючи на спільність об'єкта, кожна наука має свій окре­мий предмет дослідження.

Трансдисциплінарність передба­чає вихід досліджень за дис­циплінарні межі, коли відбувається перенесення дослідницьких схем з однієї галузі в іншу. Трансдисциплінарне дослідження є спільним дослідницьким проектом для кількох відмінних галузей знання. Тут взаємодія між різними науками є тіснішою, оскільки відбувається не просто вивчення спільного об'єкта з різних точок зору, а принципово но­вий тип досліджень, неодмінною умовою якого є взаємодія між на­уками, яка передбачає узгодження методологічних засобів (приклади цього є у нейрофізіології, ней­ролінгвістиці тощо).

Міждисциплінарність передба­чає використання певних понять, які є спільними для різних наук, а також кооперацію різних наукових галузей (прикладами міждис­циплінарних досліджень є синер­гетика, когнітологія, інформаційна культура тощо).

На практиці застосовується предметний (дисциплінарний) підхід, у контексті якого кожна дисципліна виступає як замкнена система знань та вмінь, тобто є автономною одиницею зі своїм понятійним апаратом, утворюючи штучну закриту замкнену систему. Навряд чи зможе остання проекту­ватися цільовою, технологічною, мотиваційною або іншою конструктою в подальшу фахову підго­товку, використовуючи повний об­сяг свого потенціалу.

Визначаючи основні пріоритети в міждисциплінарній інтеграції дослідники зазначають, що інтег­рація є вищою формою єдності цілей, принципів, змісту освіти, що утворює педагогічні одиниці на ос­нові взаємозв'язку навчальних дисциплін. Інтеграція докорінно змінює зміст і структуру сучасного наукового знання, інтелектуально- концептуальні можливості окре­мих наук.

На сьогодні важливим соціаль­ним запитом є підготовка випуск­ника, володіючого загальною міждисциплінарною (інтеграль­ною) методологією професійної діяльності. Інакше кажучи, сформуати його як спеціаліста, який вміє актуалізувати і використати "апарат" кожної окремої дис­ципліни (методологію, основні по­няття і положення) в міждис­циплінарному зв'язку з іншими, як засіб розв'язання задач (проблем) в пізнавальній та професійній діяльності.

 

 

Чи може студент полюбити підручник?

У відомих товариств книголюбів як відомо відсут­ня секція підручниколюбів, хоча ні у кого не вик­ликає сумнівів, що студентами з високим рівнем мотивації до навчання всі підручники, які входять до кола їх професійних інтересів, опрацьовані та систематизовані

Ми переконані, що підручник може стати улюб­леною книгою для студентів, зокрема, якщо май­бутні викладачі матимуть серйозну підготовку до їх написання.

 

Наталія Тітаренко,

науковий співробітник Інституту вищої освіти НАПН України.

 

З метою виявлення відповідних знань і вмінь використовувати зазначену діяльність нами було проведене анкетування чотирьохста магістрантів вищих навчальних закладів різних регіонів України. Ось його найзагальніші ре­зультати.

Середній відсоток низького засвоєння знань по всіх запитаннях становить 74,6%. Найнижчі результати відповідей магістрантів пов'язані з запитаннями про логічну структуру підручника (86,83%), структуру особистісно орієнтовано­го підручника (87,43%); зміст нормативних до­кументів (83, 23%; 87, 42%).

Аналіз загальних отриманих даних показує, що лише 30,34% магістрантів знаходяться на середньому рівні оволодіння знаннями сут­ності, функцій та логічних структур підручника; 12,28% - змістом особистісно орієнтованого підручника та нормативними документами; 18,86% - знання про структуру і зміст дидакти- ко-методичного комплексу для вищих навчаль­них закладів; 22,85% - оволоділи поняттями про конкретні змістові компоненти підручника та орієнтуються в підручниковому просторі своєї спеціальності. Аналогічні данні отримані при аналізі завдань, за допомогою яких пе­ревірялися вміння розробляти окремі компо­ненти підручника.

З метою уникнення ,,білих плям" підготовки майбутніх викладачів вищої школи у вказаних напрямках нами було розроблено спецкурс „Проектування підручника для вищої школи ".

Зміст програми

Модуль І. Теоретико-методологічні заса­ди підручникотворення у вищій школі

Тема 1. Підручник у навчально-методич­ному забезпечені вищих навчальних за­кладів

Предмет і завдання спецкурсу. Галузеві стандарти (ОКХ, ОПП). Навчальна і робоча програма дисципліни. Навчально-методичне забезпечення вищої школи. Сутність і функції підручника. Зовнішня і логічна структури підручника. Типологія структури підручника. Лінійна, блочна, модульна, концентрична, радіально-концентрична, спіральна, спіраль­но-циліндрична структури підручника. Норма­тивні вимоги щодо структури, змісту та обсягу підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів. Порядок надання на­вчальній літературі, засобам навчання і на­вчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України.

Тема 2. Професійна діяльність педагога по проектуванню підручника

Сутність педагогічного проектування. Етапи педагогічного проектування. Результати педа­гогічного проектування. Підходи до визначення умінь. Уміння як здатність виконувати певну пе­дагогічну діяльність. Сутність проективних умінь. Модель технології формування проек­тивних умінь у магістрантів.

Тема 3. Змістове забезпечення підручника для вищої школи

Конструювання змісту навчання у вищій школі. Навчальні програми з фахових навчаль­них дисциплін. Співвідношення їх із галузевими

стандартами. Способи проектування змісту навчальних дисциплін для вищих навчальних закладів. Вектори оновлення змісту дис­ципліни ,,Педагогіка вищої школи".

Модуль ІІ. Система вмінь проектування навчально-методичного забезпечення ви­щих навчальних закладів

Тема 1. Організаційні вміння як компо­нент проективних умінь.

Способи формування мети навчання. Рівні цілепокладання. Планування діяльності із ство­рення підручника як компонент проективних дій.

Тема 2. Інформаційні вміння - чинник проектування навчально-методичного за­безпечення

Текстові повідомлення. Розуміння тексту. Вимоги до тексту підручника. Способи тексто­вого відображення навчальної програми у підручнику. Класифікація текстів. Науковий стиль. Інновації у відображенні змісту програ­ми. Постановка системи запитань до тексту як чинник розуміння його змісту.

Тема 3. Моделювальні вміння як складо­ва системи вмінь проектувати навчально-методичне забезпечення

Співвідношення понять "моделювання" і "проектування". Моделювальна діяльність пе­дагога у процесі створення підручників. Різновекторне моделювання навчального ма­теріалу. Педагогічна задача як знакова модель проблемної ситуації. Специфіка проблемно-пошукових завдань, їх типи у підручникотворенні. Структурування навчального матеріалу.

Тема 4. Діагностичні вміння у проекту­ванні навчально-методичного забезпечен­ня

Поняття якості навчання. Критерії і показники якості навчання. Діагностика якості навчання. Норми і методи діагностики якості навчання. Методика діагностики знань і вмінь із проекту­вання навчально-методичного забезпечення.

Експериментальна перевірка розробленого спецкурсу показала суттєве підвищення рівня оволодіння магістрантами вміннями проекту­вати основний компонент навчально-методич­ного забезпечення для вищих навчальних за­кладів - підручник.

Загалом, виходячи із узагальнень літератур­них джерел та експериментальної роботи мож­на зробити такі висновки:

—  формування проективних вмінь у май­бутніх фахівців є актуальною інноваційною про­блемою. У них закладено значний потенціал розвитку креативності студентів;

—   формування проективних вмінь у магістрантів потребує планомірної, цілеспря­мованої роботи, спрямованої на забезпечення оволодіння ними системою теоретичних знань з теорії проектування підручників, системного аналізу, моделювання, стратегії здійснення проектування, структури відповідних умінь. Не­обхідною також є науково обґрунтована систе­ма завдань, яка дозволить сформувати їх у магістрантів;

 

Рубрику веде Микола Левшин завідувач відділу педагогіки і психології вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України

 


* УРОКИ ДОБРОТИ *

 

"Дивіться на нас, як на рівниX"

Міністерство освіти і на­уки пропонує провести у навчальних закладах "уро­ки доброти" на тему: "Дивіться на нас, як на рівних". Про це йдеться у листі до керівників уп­равлінь освіти та навчаль­них закладів (див. лист № 1/9-837 від 19.11.2010 у рубриці "Законодавство").

МОН розроблено рекомен­дації щодо проведення зазна­ченого заходу.

Метою "уроків доброти" є привернення уваги суспільства до проблем інвалідів та форму­вання позитивної громадської думки, толерантного ставлен­ня до дітей-інвалідів, руйнуван­ня психологічних, фізичних, соціальних бар'єрів, які виклю­чають або обмежують їх участь у повноцінній життєтворчій діяльності.

Пріоритетні завдання "уро­ку доброти" полягають в:

—  ознайомленні учнів (студентів) навчальних за­кладів з міжнародними стан­дартами прав людини, Кон­венції про права дитини;

—  поглибленні знань дітей і молоді, про особли­вості життєдіяльності осіб з особливими потребами, роз­виток їх правової, осо- бистісної, базової культури;

—  усвідомленні життєвих проблем людей, які потребують особливої уваги і милосердя;

—  ознайомленні молоді з акціями служіння людству, громаді, милосердя заради миру, соціальної, міжособистісної взаємодії;

—  залученні до ре­алізації соціальних проектів та спільних дій з особами з об­меженими можливостями;

—  сприянні розвитку волонтерського руху, спрямо­ваного на утвердження толе­рантності, милосердя, актив­ної соціальної дії, доброчин­ності; забезпеченні потреби у спілкуванні з хворими ровес­никами;

—  упровадженні про­ектів співпраці загально­освітніх, вищих, професійно-технічних навчальних за­кладів з інтернатними закла­дами усіх типів різного підпо­рядкування, із дитячими бу­динками, школами-інтернатами, притулками, лікарнями тощо.

 

 

 

 

* ПОСТАТЬ *

Три покликання професора

Маріїї Бадиди

 

Після закінчення середньої шко­ли (з Золотою медаллю) в найбільшому гірському піднебес­ному верховинському поселенні Люта, що на Великоберезнянщині в Закарпатській області, симпа­тична розумниця Марійка Бадида (з-за якої не раз чубилися паруб­ки) подалася потягом у місто Львів складати вступні іспити в фінансо­вому технікумі. Її шкільні вчителі були здивовані цим вибором дівчини, бо в школі найкраще зна­ла математику та рідну літературу. Однокласники пророче називали її професором, а педагоги вбачили в ній майбутнього блискучого ма­тематика або словесника. Однак доля розпорядилася так, що абітурієнтка, набравши макси­мальну кількість балів, пов'язала свою прийдешність з фінансово- податковою справою на все життя в трьох іпостасях: науковця, педа­гога і державного службовця.

Марійка у Львівському фінансо­вому технікумі, як і в Лютянській за­гальноосвітній школі, була відмінни­цею, а після його закінчення, повер­нувшись у рідне Закарпаття, блис­куче склала вступні іспити і стала студенткою економічного факульте­ту Ужгородського державного (те­пер національного) університету.

Ще навчаючись у Львівському фінансовому технікумі, Марія Петрівна вирізнялася

з-поміж студентів миловидністю лиця і наполегливістю в праці над книжкою з пристрастю вдумливо­го науковця. А потім, в універси­теті, запопадливо студіювала за­конодавчу базу та наукові джерела з проблемних питань місцевого самоврядування, бухгалтерського обліку, податкової служби в Ук­раїні, формування бюджетів тощо. У 1999 році в журналах "Вісник по­даткової служби України" та "Фінанси України" надрукувала цікаві статті "Податок на прибуток: проблеми законодавства" та "Ук­раїні потрібна ефективна система оподаткування". Ці праці привер­нули увагу навіть столичних науко­вих метрів податкової справи. Особливо після проведеної в Уж­городі (24-25 лютого 1999 року) Міжнародної науково-практичної конференції "Права і свободи лю­дини та сучасний суспільний про­грес", на якій блискуче виступила М.П. Бадида на тему контролю за нарахуванням та сплатою податків у системі реалізації соціальних га­рантій громадян.

Із роками (2000-2002) вона крок за кроком, долаючи все вищі пере­вали, входила в науку як про­фесійний фінансист і податківець з новими вагомими науковими пра­цями про податок на додану вартість, історію та політику держа­ви в системі оподаткування в період реформування економіки (що були надруковані в Наукових вісниках Ужгородського національ­ного університету, Державної по­даткової адміністрації та Академії державної податкової служби Ук­раїни). У 2003 році Марія Петрівна

закінчила аспірантуру Київського національно-економічного універ­ситету, маючи, як бачимо, значні наукові здобутки. Вона успішно за­хистила диплом кандидата еко­номічних наук з питань удоскона­лення системи взаємозв'язку вит­рат і виробництва, оподаткування прибутку суб'єктів господарюван­ня, фінансово-податкового по­тенціалу місцевих бюджетів на при­кладах вітчизняної практики та за­рубіжного досвіду, а також економетричного моделювання та про­гнозування податкових надход­жень до місцевих бюджетів...

Своїми працею і старанністю М.П. Бадида довела, що жити — це мислити, твердою витримкою і терпінням долати труднощі, удос­коналювати себе. Цим вона, як са­ма зізнається, підтвердила життя свого батька про те, що тривалого успіху домагається той, хто засто­совує людяність, живе чесно і, не кривдячи іншого, кожному віддає належне...

Сьогодні Марія Петрівна Бадида

—        досвідчений висококваліфіко­ваний практик-фінансист, як за фахом багаторічної діяльності, так і блискучий керівник за освітою та покликанням. Понад 20 років поєднує наукову працю у Вищій школі з державною службою в фінансових органах рідного За­карпаття. За цей період була очільником Ужгородських — рай­онної, а потім (дотепер) Ужго­родської міської державних подат­кових інспекцій. Крім цього успішно з мандатом муніципаль­ного депутата очолювала бюджет­ну комісію Ужгородської міської ради. Вільний час, вихідні дні та відпустки ця працьовита людина, як і раніше, присвячує науці та сту­дентам. Спочатку викладачем і старшим викладачем економічно­го факультету Ужгородського національного університету, а сьо­годні як професор і доцент Закар­патського державного університе­ту. До речі, керується Марія Петрівна правилом, що праця і на­ука повинні завжди сусідити. Вони для неї не тягар, а хосен і насоло­да, поєднання мистецтва добра і справедливості, а справедливість

— основа людяного благополуч­чя... Щойно побачила світ актуаль­на монографічна праця Марії Петрівни "Податкова база місце­вого самоврядування". Заспівом до неї можуть бути слова: "Гроши­ма треба чесно, мудро і справед­ливо управляти для загального добра, а не використовувати їх для брудного збагачення окремих лю­дей".

Набутий багаторічний досвід у наукових закладах і владних струк­турах, професійна ерудиція та щи­ре бажання зробити свій посиль­ний внесок у зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування спонукали її написати згадану мо­нографію. Завдяки глибокому і всебічному вникненню в пробле­ми та аналізу правових фінансових

засад і можливостей податкових бази та менеджменту місцевого самоврядування, Марія Петрівна зуміла, на фундаменті наявних на­укових досліджень та досвіду крайових і вітчизняних учених еко­номістів, іншої наукової літерату­ри, узагальнити питання та збага­тити власним досвідом наукові дослідження з формування фінан­сової бази місцевих бюджетів. В тому числі й демократизації по­даткового механізму місцевого самоврядування, обґрунтування ролі податків і зборів для форму­вання дохідної частини місцевих бюджетів на конкретному прикладі міста Ужгорода.

Внаслідок скрупульозного

вивчення великої кількості дже­рел та відомостей, законодавчих і нормативних актів з проблем оподаткування та місцевого са­моврядування, довідкової та періодичної літератури (про що засвідчують висновки до 4-го розділу, післямова, список вико­ристаних джерел, додатки та предметно-іменний покажчик на с. 356-406 монографії), в процесі багаторічної діяльності авторка доказово висвітлила правові та фінансові можливості місцевих громад, суть, засади і складові їхнього функціонування, шляхи вдосконалення фінансового ме­ханізму та його потенціалу. Знач­ну увагу в монографії присвячено характеристиці й аналізу плану­вання та прогнозування місцево­го оподаткування (в тому числі й власним та загальнодержавним податкам і доходам, природі по­даткового боргу та питанням контролю). І, що теж важливо, розкрито історію, основні позиції та тенденції податкових надход­жень, планування та прогнозу­вання ефективності податкового менеджементу.

В монографії, на базі глибокого опрацювання праць відомих ук­раїнських науковців: Й. Бескида, В. Федосова, А. Єніфанова, О. Ки- риленко, В. Кравченко, А. Крисо- ватого, В. Мельник, В. Опаріна, К. Павлюк, Ю. Пасічник, А. Соко- ловської, Ю. Суботовича, С. Юрія, знайшла видображення теорія і практика планування прибутків місцевих бюджетів, їх виконання та адміністрування з боку держав­них податкових органів. Голова ради Закарпатського територіаль­ного відділення Асоціації платників податків України Марта Волощук наголошує, що "платники податків знайшли для себе в монографії мудрого керівника і досвідченого менеджера". Вона вважає, що в ній чітко висвітлено порядок вира­хування місцевих та найбільш важливих державних податків і зборів, у доступній та перекон­ливій формі обґрунтовано не­обхідність зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів на при­кладі м. Ужгорода. Зокрема наго­лошено, на необхідність підви­щення самосвідомості платників податків, і передусім, відмови від виплати зарплати працівникам в так званих конвертах (бо це при­зводить до значних втрат фінансо­вих ресурсів бюджетів місцевого самоврядування). Крім цього, на підставі реального аналізу діючої податкової бази місцевих бюд­жетів, внесені обґрунтовані пропо­зиції щодо вдосконалення ме­ханізму існуючої податкової систе­ми, скорочення значної кількості неефективних місцевих податків і зборів, а також запровадження но­вих форм взаємин платників і по­датківців, здатних значно попов­нити дохідну базу місцевих бюд­жетів. І, що, мабуть, найакту­альніше, в науковій праці запропо­новані цікаві заходи по вдоскона-

ленню спрощеної системи опо­даткування малого і середнього бізнесу, введенню податкових канікул для фізичних осіб — підприємців.

Член-кор Національної Академії наук України, декан економічного фа­культету Ужгородського національ­ного університету, доктор еко­номічних наук, професор Василь Мікловда високо оцінює наукові та педагогічні якості авторки моно­графії. Зокрема наголошує, що вона вдумливо і професійно про­аналізувала проект Податкового Кодексу України, дала свою інтер­претацію змінам діючого податко­вого законодавства, причому з цікавими конкретними візіями що­

до його вдосконалення.

Праця Марії Петрівни Бадиди "Податкова база місцевого само­врядування" також знайшла схвальний відгук керівників місце­вих органів влади. У тому числі й депутатського корпусу Ужго­родської міської ради, бо на при­кладі формування і використання коштів бюджету міста Ужгорода депутати отримали своєрідний всеобуч і переконання в не­обхідності глибокого реформу­вання фінансової бази бюджетів місцевого самоврядування за ра­хунок вдосконалення податкової системи та змін до щойно прийня­того Бюджетного Кодексу країни.

Чотири розділи цього наукового видання, що становлять з табли­цями та діаграмами 402 сторінки, обґрунтовано засвідчують глибин­ний зміст важливих пропозицій стосовно вдосконалення та зміцнення податкової бази місце­вого самоврядування для попов­нення бюджетів територіальних громад в інтересах як держави, так і людини. Питому вагу наукової важливості цієї аналітичної праці Марії Бадиди засвідчили своїми позитивними рецензіями доктори економічних наук, професори: за­ступник директора Департаменту з питань доходів Державного бюд­жету України — Ц.Г. Огонь, Київського національного еко­номічного університету ім. Вадима Гетьмана — В.М. Опарін, Євро­пейського університету — В.М. Мельник та інші відомі вітчизняні науковці. Їх оцінка зводиться до того, що авторка дослідження по­казала глибокі знання й блискуче вміння професійного фінансиста, економіста і вдумливого по­датківця, котрий водночас щиро та відповідально дбає про державу та як фахівець і науковець, вболюває про людину.

Ошатно видана на високому поліграфічному рівні, до речі, в ав­торській редакції, наукова праця "Податкова база місцевого само­врядування" — цінний і потрібний людям подарунок. Корисний він, передусім, працівникам держав­них фінансових установ, податко­вих органів, фахівцем сфери місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, а також науковцям та студентам навчаль­них закладів, кожному, кого зай­мають правові та фінансові справи й особливості засад оподаткуван­ня в умовах демократизації суспільства. Немає жодного сумніву, що ця монографія заціка­вить і багатьох інших читачів, бо написана в дохідливому прозоро­му стилі, як зрозумілий і зручний для користування довідник з еле­ментами підручника та посібника.

Юрій ШИП,

власний кореспондент "Освіти"

м.Ужгород

Закарпатська обл.

 

 

 

 

* 10-TA СТАТТЯ КОНСТИТУЦІЇ В ДІЇ *

 

Рідна – поняття точніше

"Моя материнська мова -  латвійська, а рідна - українська"

У рамках проекту підтримки обдарованої молоді Центр гуманітарних проблем освіти Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара проводить зустрічі студентів з відомими письменниками

Цього разу студенти факульте­ту української й іноземної філо­логії та мистецтвознавства по­знайомилися з поетом, про­заїком, перекладачем, членом Національної спілки письмен­ників України та Асоціації ук­раїнських письменників, нашим земляком Юрієм Завгороднім. Письменник є лауреатом літера­турних премій ім. П. Тичини (2002), В. Сосюри (1993) та О. Гончара (2007), міжнародної премії ім. І. Кошелівця (2003). Юрій Завгородній розповідав про своє життя, зачитував власні по­езії, яким передували цікаві пе­редісторії, подарував кафедрі ук­раїнської літератури кілька своїх прозових та поетичних книг.

Юрій Степанович Завгородній вважає себе степовиком, бо на­родився в родині викладачів у го­робину вітряну ніч в українському степовому краї (село Семенівка Криничанського району Дніпро­петровської області). Дитинство й шкільні роки, за винятком стар­ших класів, пройшли в "русской деревеньке". Української мови та літератури у школі не вивчав. Сім'я часто їздила до Ленінграду у Царське село, де народилася ма­ма Юрія, латвійка за походжен­ням. Батько шукав там в антик­варних магазинах українські книжки. Допитливий хлопчина вчився по них, хоча й були ці книги видані за правописом, який 1932 року заборонили (лямпа, клюмба, соціялізм). "І коли після першого курсу навчання в Дніпропетровсь­кому інженерно-будівельному інституті я в Києві зі своїми опуса­ми завітав до спілки письмен­ників, — говорить Юрій Степано­вич, — у Володимира П'янова за­тремтіли руки, мовляв, надто мо­лодого провокатора підіслали. Та коли я розповів, що вчився по ста­рих книжках, і що мій рідний дядь­ко Сергій Завгородній очолює Дніпропетровське відділення СПУ, то зовсім потеплішав і пора­див вчити новий правопис".

"Ви, напевно, не чули про по­ета Василя Чумака, про "розстріляне відродження", про письменників української діаспо­ри, — звернувся до студентів письменник, — а я їх знав. Чому ж я прикипів саме до рідної мови? Яка різниця, в моєму розумінні, між рідною мовою і материнсь­кою? У деяких народів немає по­няття "рідна мова", а є лише ма­теринська, наприклад, у німців. Мені ж здається, що рідна мова — точніше поняття, бо воно виз­начає до якого роду належиш, хто твої предки, звідки походиш. Ось, чи знає хтось із вас ім'я сво­го прапрадіда? Я знаю, як звали мого прапрапрапрадіда, але мої брати, які досліджували наш ро­довід, припустилися помилки, думаючи, що село Семенівка бу­ло засноване на зламі XVIII-XIX століть. А я привіз з Канади і по­дарував школі, де вчився мій батько, фотокопію мапи України початку XVIII століття, де вже бу­ла позначена Семенівка. Тож та­ка коротка у нас пам'ять".

Повернувся Юрій Степанович в Україну 1989 року ліквідувати аварію на Чорнобильській АЕС. Його роман "Задовгий день "Ч" — про те, як випадкове слово мо­же зруйнувати одвічну дружбу, пов'язаний з тими подіями. У цікавому, читабельному романі "Ошукані шукачі скарбів" Юрій Завгородній між рядками прагне залучити молодь до вивчення своєї історії. Він вважає також, що через років 15-20 найбільшою світовою пам'яткою людства і цивілізації може стати Кам'яна могила, яка знаходиться

на території України неподалік річки Молочна біля Мелітополя. Там знайдені протошумерські письмена, яким понад 10 тисяч років. Поетична збірка "Попели­ще дикого степу", присвячена саме цій тематиці. Але письмен­ник при цьому зауважив, що не є заангажованим 105%-й ук­раїнцем, не з тих, хто говорить, що українському народу і мові — сім тисяч років, що латина — це зіпсований діалект української мови, що Галілея і Галичина — майже одне й те саме, а Ісус Христос походить саме з Галичини. У різних народів є байки про свою велич та призначення, та немає поганих мов і народів.

Звертаючись до студентства, Юрій Завгородній зізнався, що його завжди тягне спілкуватися з молоддю, адже молодь — завжди крок вперед, вона прагне нового, цікавого, відкриттів. Не­дарма один з класиків рево­люційного руху сказав, що справжню революцію творять молоді. Наостанок Юрій Степа­нович зачитав свою поезію "Еміграція" і побажав юним коле­гам, щоб це слово ніколи для них не перетворювалося на ре­альність та щоб усі трималися свого роду і народу.

Інформаційно-аналітичне

агентство ДНУ ім.О.Гончара

М.Дніпропетровськ

 

 

Піднесено та урочисто відбулося свято української писемності та мови

Указом Президента України у 1998 році 9 листопада проголо­шено Днем української писем­ності та мови. Це свято запровад­жене з ініціативи Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Т. Г. Шевченка. Воно збігається з да­тою вшанування пам'яті Нестора Літописця. У цей час також кож­ного року в Україні стартує Міжнародний конкурс з ук­раїнської мови імені Петра Яцика. А в цьому році ще й конкурс імені Тараса Шевченка.

Ці заходи ставлять за мету відродження української культу­ри і духовності, утвердження ук­раїнської мови як єдиної держав­ної мови в Україні.

"Українська писемність: доба стара, доба нова" — під такою назвою уже вдруге пройшло Свя­то української писемності та мо­ви в інституті педагогіки та пси­хології, організоване кафедрою мови та методики викладання в початкових класах. Його учасни­ки — члени наукового гуртка "Ло­гос", студенти 2 — 4 курсів спеціальності "Початкове на­вчання". Форма проведення — студентська наукова конфе­ренція.

Писемність — найголовніша складова частина культури будь- якого народу. Без писемності не­мислимий духовний розвиток людства.

Слово "писемність" має два значення. Перше — це система графічних знаків (букв, ієрогліфів тощо), уживаних для писання в тій чи іншій мові. Друге — це су­купність писемних, літературних пам'яток якого-небудь народу.

До письма людство йшло дов­го і складно.

На жаль, проблема розвитку писемності на українських зем­лях малодосліджена і стає особ­ливо актуальною у світлі сен­саційних наукових відкриттів ХІХ століття щодо походження людської цивілізації. Йдеться про визнану багатьма вченими світу трипільську культуру, яка існува­ла безперервно 3500 років — з 2 200 року до Різдва Христового до 5 700 року до Різдва Христового. Ця давня цивілізація зайняла простір від Прикарпаття до Се­реднього Дніпра, від Волині до узбережжя Чорного моря, від Ду­наю до Польщі, охопивши тери­торію сьогоднішніх Молдови, Ру­мунії та інших держав. Ніде в світі немає феномену, який хоч трохи наближався б до рівня ідейної, духовної, мистецької потуги, створеної предками Українців на нашій землі.

Трипільська культура привер­тає увагу не лише вузького кола вчених, але й найширшої гро­мадськості людей, які шукають відповідь на одвічні запитання: "звідки ми?", "де наші корені?", нарешті, "де початок нашої цивілізації?" З повідомленням "Трипільська культура" виступи­ла студентка М. Кліщевська.

Поряд з цим гостро дис­кусійною залишається сьогодні проблема існування писемності у трипільців. Ґрунтовного вивчен­ня та дешифровки потребує зна­кова символіка трипільців на по­суді та статуетках; на плитах з надписами, знайденими на Кам'яній Могилі поблизу Меліто­поля на півдні України. Це питан­ня висвітлили: Курносенко А., Ку­чер К., Тонковид Н., студенти 33пі групи.

Нам, українцям, уже близько тисячі років нав'язують думку про те, що у Київській Русі писемність і книги з'явилися тільки з прий­няттям християнства. На думку видатного українського вченого Михайла Брайчевського, пробле­ма походження слов'янської і, зо­крема, давньоруської писемності є одним з найскладніших сюжетів вітчизняної історії. Давньоруська писемність виникла задовго до ІХ ст. і на часи Кирила і Мефодія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Те, що східні слов'яни (Русь) знали писемність до Володимира Святого, сумніву не викликає (Брайчевський М. Походження слов'янської писем­ності. Вид. 3-тє. — К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія, 2007. — 154с.). Про незаперечні свідчення джерел давньоруської писемності, найдостовірнішими з яких є, мабуть, тексти русько- візантійських договорів, укладе­них у 860, 874, 944, 971рр., про роль Кирила і Мефодія у розвитку слов'янської писемності звучало у таких повідомленнях студентів: "З історії письма" (Глазко Я., Ля- шенко Т.,), "Східнослов'янська писемність до 988 року" (Сологуб О.,), "Солунські брати Кирило і Мефодій" (Олефіренко І.,

42 пнт), "Що винайшов Кири­ло?" (Яцків Н., Коневська Т.,), "Велесова книга" (Яковець Х.,; Ніколаєнко Я, 46), "Реформуван­ня кириличного письма" (Бере-

зовська Г.,; Топіліна О., 46).

За М. Брайчевським, вищою формою писемної культури є книжність, тобто сукупність пи­семних і літературних пам'яток. Перші книги на Русі належали до християнського канону. Це Єван­гелія та Псалтир, "руськими письменами писані", що їх Кири­ло бачив у Херсонесі Таврійсько­му взимку 860-861рр. Це свідчить про те, що Русь почала створювати власну релігійну літературу незалежно від просвітницької місії Кирила і Ме­фодія. Разом з церковною літе­ратурою на Русі в середині ІХ ст. формувалася й література світська. Саме на цей час припа­дають початки літописання. Відкриття "Літопису Аскольда" вважається за одне з найви- датніших досягнень нашого часу (Брайчевський М. Літопис Ас- кольда // Київ. — 1988. — №2).

З повідомленнями про найваж­ливіші пам'ятки церковно­слов'янської мови ( Преславські настінні написи, Київські листки, Зографське Євангеліє, Маріїнське Євангеліє, Синайський Псалтир, Савина книга, Остромирове Єван­геліє) виступили студенти Андрійчук Н., та Костінська О.,; про пам'ятки української редакції ("Збірники Святослава", " Слово

про закон і благодать" митрополи­та Іларіона, "Повчання дітям" Во­лодимира Мономаха, "Слово о полку Ігоревім") — Токарська Р.,; про Пересопницьке Євангеліє — Телятник Л., та Куць С.,).

— Май у серці Бога, а очі в книжках, — такий вислів прочита­ли у бібліотеці в палаці останньо­го гетьмана України Кирила Ро- зумовського студенти нашого інституту під час відвідин за­повідника "Гетьманська столиця" в Батурині. Знання ми черпаємо насамперед з підручників, пер­шим з яких є буквар. Повідо­млення "Буквар І. Федорова" і "Буквар

Т. Г. Шевченка" зробили Беньківська Л. та Гончарова А.

Сучасна українська графіка до­сить досконала: вона макси­мально прилаштована до звуко­вого складу мови; букви в основ­ному відповідають фонемам, що має велике значення для пра­вильного сприймання написано­го тексту; вони, за небагатьма винятками, однозначні. З інфор­мацією про сучасний український алфавіт виступила студентка Фалько А.,; про історію розділо­вих знаків розповіли Лисюк Н., та Якимчук О.,.

Повідомлення усіх гуртківців су­проводжувалися мультимедійною підтримкою, яку допомогли підго­тувати Козяр І., Сєдова І., Велікдан А., Кущенко А., та По- ловнікова К. Ведучі — Мороз Д., Служалюк К. та Карпенко К. — створювали святкову, душевну атмосферу. Урочистості святу на­давало прикрашення зали — пла­кати з висловами про мову, ви­шиті рушники. В артистичному виконанні Карпенко К., Боженко І., Маньківської Т. і Яковець Х., Пла- шенко О. і Верби М. прозвучали вірші з лейтмотивом вивчати, бе­регти, любити українську мову за­ради її убезсмертнення.

Марія ЧАБАЙОВСЬКА,

доцент кафедри мови та мето­дики викладання в початкових класах Інституту педагогіки і психології" НПУ ім.М.П.Драгоманова

 

 

 

* СТАРШОКЛАСНИКАМ *

МІЖНАРОДНИЙ ДЕБАТНИЙ ТУРНІР !!!

Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Дебатна академія" 25-27 лютого 2011 року проводять Міжнародний дебатний турнір для школярів на тему: "Актуальні проблеми сучасності очима молоді".

Турнір присвячений обговоренню викликів, які постали перед світовою спільнотою у сферах екології, прав людини, культури та громадянської позиції молоді. Остаточне формулювання дебатних тем буде повідомлене після закінчення реєстрації команд- учасниць.

Місце проведення: Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, пров. І. Козловського, 3).

Формат: турнір відбуватиметься за Всесвітнім форматом шкільних дебатів (World Schools Debate Format) і складатиметь­ся з двох треків: україномовного й англомовного; чотирьох кваліфікаційних раундів; півфіналу та фіналу.

Статуси учасників:

—         дебатери (учні 8 -11 класів), які володіють ук­раїнською і/або англійською мовами;

—      супроводжуючий (тренер або суддя).

Для участі в турнірі необхідно з 15 листопада 2010 року до 1 січня 2011 року надіслати форму учасника на елек­тронну адресу:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .

Детальну інформацію можна отримати на сайтах ВМГО

"Дебатна академія": http//www.debate.org.ua або Українського гуманітарного ліцею: www.uhl-edu.kiev.ua.

Із додатковими запитаннями звертатися за телефоном: (044)- 253-07-89 або 067-449-4839. Запрошуємо до участі команди з України та інших країн.

Організаційний комітет залишає за собою право конкурсного

відбору учасників.

Оргкомітет

 

 

* АБІТУРІЄНТАМ *

до Київського технікуму електронних приладів

1.        На перший курс денного відділення технікуму приймаються громадяни України, які мають базову загальну середню освіту. На другий курс технікуму приймаються громадяни України, які мають повну загальну середню освіту та сертифікати Незалежного центру оцінювання якості освіти.

2.       До екстернату приймаються громадяни України, які мають повну загальну середню освіту та сертифікати Незалежного центру оцінювання якості освіти.

3.        Прийом до технікуму здійснюється для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями - молодший спеціаліст.

4.    Прийом документів з 15 по 22 липня.

Вступні випробування проводяться з 23 липня по 1 серпня. Зарахування на місця, що фінансуються з державного бюджету до 10 серпня.

Зарахування на місця, що фінансуються за рахунок фізичних та юридичних осіб до 20 серпня.

Зарахування до технікуму проводиться на конкурсній основі за результатами вступних випробувань, незалежно від джерела фінансування. При однаковій кількості балів зараховується вступник, який має вищий бал з профілюючого предмету.

Вступники на базі повної середньої освіти зараховуютсья на навчання за конкурсом сертифікатів.

5.    Вступники подають особисто до приймальної комісії:

заяву про вступ до технікуму, в якій вказують обрану спеціальність; документ про загальну середню або неповну загальну середню освіту в оригіналі чи його завірену копію; медичну довідку по формі 086/у; шість фотокарток 3x4 см;

паспорт (свідоцтво про народження для осіб, які за віком не мають паспорта), військовий квиток (посвідчення про прописку до призовної дільниці) та документи, що дають право на пільги, вступник пред'являє особисто в строки, визначені для подання документів; копію ідентифікаційного коду;

сертифікати Республіканського центру оцінювання якості освіти (для вступників на базі повної загальної середньої освіти).

6.         Вступники на денне відділення складають вступні іспити з української мови (диктант), математики (усно). Екзамен з математики - профілюючий для технічних спеціальностей.

До "Правил прийому" можуть вноситися зміни і доповнення згідно змінам в законодавстві України чи нормативних документах

Міністерства освіти і науки України.

Адреса: Київ, вул. Патріса Лумумби 17.

1 грудня, в Актовій залі Національного науково-дослідного інституту українознавства

відбудеться презентація видань:

Богдана Гориня "Не тільки про себе", книга третя (1985-1990), Університетське видавництво "ПУЛЬСАРИ", Київ - 2010 р. та

Івана Пасемка "Українство: світові обшири - 2", Видавництво "ДЖУРА", Тернопіль - 2010 р.

Запрошуються бажаючі.

Щиро вдячні усім організаціям, колегам за теплі, дружні слова і добрі побажання, які вони висловили у своїх привітаннях на адресу учасників VII з'їзду Профспілки працівників освіти і науки України.

З повагою

Голова Профспілки Г.Ф. Труханов

 

 

 

ПОШТОВА АДРЕСА РЕДАКЦІЇ ТИЖНЕВИКА «ОСВІТА»

01054, КИЇВ-54, вул. Тургенєвська, 8-14, оф. 312.

Адреса електронної пошти редакції:

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Факсові повідомлення надсилайте за номером: 517-45-69.

По четвергах у приміщенні Київського Будинку вчителя, кімн.27, приймає відвідувачів заступник голови Всеукраїнського педагогічного товариства ім.Гр.Ващенка, головний редактор нашого тижневика О.С.Коноваленко.

По понеділках і середах ведуть прийом редактори відділів нашого видання за адресою: вул. Тургенєвська, 8-14, кімн. 312.

Головний редактор Ольга КОНОВАЛЕНКО

ТЕЛЕФОНИ

Головного редактора тел./факс — 486-46-46; 517-45-69 творчого об'єднання «Галузь», творчого об'єднання «Собор», творчого об'єднання «Економіка» — 221-02-96 творчого об'єднання «Регіон» — 235-60-74

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. Редакція не рецензує і не повертає матеріалів. За достовірність фактів і цифр, відповідність їх вказаним джерелам відповідальність несе автор.

Номер зверстано в комп'ютерному центрі тижневика «ОСВІТА».

Тижневик віддруковано у видавництві «ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК»

Реєстраційне свідоцтво: серія ВК № 2408 від 14.11.1996 р.

Тираж у листопаді 12650.           Зам.

Тижневик виходить щосереди.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 0

Останнє оновлення на Вівторок, 04 січня 2011, 19:04
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта