Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 10 (16 -23 лютого 2011) PDF Друк e-mail

10_2011-1

 

Щороку, 21 лютого, ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови

— день "підтримки мовного та культурного різноманіття і багатомовності", проголошений на ХХХ сесії Генеральної конфе­ренції ЮНЕСКО у 1999 році в Парижі. В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року, коли, з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин України, Президент України Леонід Кучма підписав відповідне розпорядження. Рідна мова — безцінна і невичерпна скарб­ниця нашого народу. Для кожного рідна мова — це мова казок та колискових пісень, мова родинного виховання, материнсь­кого тепла і батьківського дому. Історично склалось так, що Україна стала батьківщиною для багатьох національностей. То­му, сьогодні завдання кожного з нас сприяти та підтримувати розвиток мовного і культурного розмаїття нашої держави.

Вітаю усіх з цим святом і бажаю ніколи не забувати рідної мови та з повагою ставитися до культурної самобутності всіх громадян України. Саме це є запорукою розвитку та процвітання демократичного суспільства.

Дмитро ТАБАЧНИК,

Міністр освіти і науки, молоді та спорту України 

 

Реальні можливості тих, хто діє
Полтавський варіант

22-го лютого у Полтавському національному технічному універси­теті імені Юрія Кондратюка, з ініціати­ви ректора та органів студентського самоврядування, відбувся студентсь­кий круглий стіл "Актуальні питання розвитку вищої освіти України".

Участь у роботі круглого столу взяли: проректор з науково-педагогічної ро­боти, декани факультетів, журналісти.

У засіданні також взяли участь ліде­ри студентського самоврядування університету, активісти профспілко­вої організації студентів та аспірантів, представники студентських рад фа­культетів та гуртожитків (понад 70 осіб).

Під час круглого столу студентам були надані роз'яснення щодо об­сягів державного замовлення в університеті в 2011-2012 навчально­му році, особливостей вступної кам­панії 2011 року, впливу індексу інфляції на вартість навчання та про­живання у гуртожитках, актуальності запровадження фахового вступного випробування університету з мож­ливістю отримання абітурієнтами додаткових балів, шляхів стимулю­вання науково-дослідницької діяль­ності наукових студентських това­риств, отримання пільгових кредитів на навчання, перспектив працевла­штування випускників університету з дипломом бакалавра та магістра на

ринку праці, перспектив упровад­ження новітніх комп'ютерних техно­логій у навчально-виховний процес та інші.

Актуальним виявилося питання фінансування діяльності органів сту­дентського самоврядування. Відповіда­ючи на це питання, голова профкому студентів та аспірантів A.B. Ніконов на конкретних прикладах проілюст­рував реальні можливості тих, хто діє, а не шукає причин своєї бездіяльності. Він навів дані за 2010 рік про виплати пільговим кате­горіям осіб, що навчаються, ма­теріальне заохочення студентів і аспірантів, про підтримку учасників художньої самодіяльності, студентів- спортсменів університету, яким було виплачено понад 1,6 млн. грн. Зага­лом, 2496 студентів та аспірантів от­римали матеріальну допомогу та за­охочення.

На всі запитання студенти отримали вичерпні відповіді від присутніх на круг­лому столі представників адміністрації навчального закладу.

У результаті активного обговорен­ня питань круглого столу, яке трива­ло близько трьох годин, студенти підтримали дії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і особисто Міністра Д.В. Табачника щодо подальшого реформування вищої освіти України.

 

Експорт
української освіти

Про цю амбітну мету заявив під час засідання круглого столу-презентації українсько- французького освітянського проекту "Замок Мистецтв"за­ступник міністра Борис Жебровський:

"Створення українських універ­ситетів, партнерських стосунків ук­раїнських шкіл з європейськими школами, відкриття за кордоном шкіл з українською мовою навчан­ня, пропозиція Раді Європи провес­ти в цьому році в Києві Європейсь­кий форум міністрів освіти з назвою " Ш кола 21 стол іття. Київські ініціативи" — все це говорить про те, що ми маємо не просто бажання і розуміння, а й реальний план ре­алізації цієї мрії".

Борис Жебровський також за­значив, що ми маємо в Україні школу, якій немає аналогічних в Європі — Міжнародна українська школа Міністерства освіти і на­уки, молоді та спорту України. Вона виконує роль координації ук­раїнських шкіл за кордоном, в ній сьогодні навчається більш ніж 5 тисяч дітей-громадян України, де вони можуть, знаходячись за ме­жами України, отримувати ук­раїнський атестат. "Ми маємо практично в кожній країні Європи учнів цієї школи, школи з ук­раїнською мовою навчання", — зазначив заступник Міністра.

Щодо українсько-французько­го проекту "Замок Мистецтв", слід зазначити, що він зароджувався не один рік. "Спочатку необхідно було створити українську школу мистецтв в Парижі, об'єднати навколо цієї школи молоді сім'ї ук­раїнців, які останнім часом виїхали до Франції, щоб вони відчули цей будинок своїм рідним українським домом, могли вивчати мову, співати українських пісень, знайо­митися з українськими творчими особистостям", — наголосив Бо­рис Жебровський.

Авторами проекту виступають: Франко-Українська Асоціація (м. Париж), Українська школа Мис­тецтв при Посольстві України у Франції, Міжнародна українська школа Міністерства освіти і науки (м. Київ), Освітянська Асоціація Нормандії (м. Руан).

 

 

 

Чиї плечі підніматимуть економіку?

Міністерством спільно з регіональними органами уп­равління освітою і наукою, відділенням професійно- технічної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства розроблено проект Держав­ної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 4875,2 млн. гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету — 4258,2 млн. гривень, за рахунок місцевих бюджетів — 377,0 млн. гривень, за рахунок інших джерел — 240,0 млн. гривень.

Виконання Програми дасть змогу: - утворити ефективну та гнучку систему підготовки робітничих кадрів, орієнтовану на соціально- економічний розвиток країни;впровадити державні стандарти з конкретних професій нового по­коління;

-     модернізувати матеріально- технічну базу державних про­фесійно-технічних навчальних за­кладів;

-     запровадити новий порядок формування та розміщення дер­жавного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників у про­фесійно-технічних навчальних за­кладах;

-     впровадити у навчально-ви­робничий процес державних про­фесійно-технічних навчальних закладів інформаційно-комунікаційні технології;

-     збільшити обсяги фінансування та інвестицій для забезпечення розвитку професійно-технічної освіти;

-     посилити роль місцевих органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування щодо визна­чення напрямів та обсягів підготов­ки кваліфікованих робітників, що дасть змогу максимально врахову­вати потреби регіональних ринків праці;

-     забезпечити розвиток соціаль­ного партнерства, консолідацію зу­силь центральних і місцевих ор­ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, на­вчальних закладів, роботодавців, науковців і громадських об'єднань;

-     сприяти підвищенню престиж­ності робітничих професій.

 

 

Триває реєстрація бажаючих пройти зовнішнє незалежне оцінювання в 2011 році. Звернутаємо особливу увагу на те, що термін подачі документів для реєстрації завершується о 24 год. 28 лютого 2011 року (дата відправлення буде визначатися за поштовим штемпелем). 

 

 

 

Продовжується висування кандидатів (колективів) на здобуття Державної премії України в галузі освіти. Подання, документи і матеріали, оформлені відповідно до Порядку висування кандидатів (колективів) на здобут­тя Державної премії України в галузі освіти, приймають­ся Комітетом згідно з Положенням про державну премію України в галузі освіти, до 1 березня 2011 року за адре­сою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 37.

Довідки та консультації можна отримати за телефонами:

(044) 486-73-34 (044) 486-77-77 (044) 417-81-81 

 


* ДІАЛОГИ ЗІ СТУДЕНТСЬКИМ АКТИВОМ: У ПОШУКАХ ПОРОЗУМІННЯ *

 

 

На хвилі відвертості і щиросердя 

21 лютого у залі колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ук­раїни сформувався своєрідний майданчик для обговорення майбутнього мо­лодіжної політики. Утворили його учасники круглого столу — лідери та ак­тивісти молодіжних 10_2011-3громадських організацій, у тому числі — представники дитячих та спортивних фондів, у конструктивному діалозі з Міністром Дмит­ром Табачником. Також участь у заході взяли Перший заступник Міністра Євген Суліма і народні депутати України Андрій Пінчук, Ельбрус Тадеєв та Олександр Зац.

Організаторами круглого столу виступили Міністерство освіти і на­уки, молоді та спорту України та портал "Єдине освітнє інфор­маційне вікно України". Співорганізаторами — ВМГО "Спілка мо­лодих державних службовців Ук­раїни", ВМГО "Совість і Надія Ук­раїни", ВСМДГО "Національна Рада молодіжних організацій України", Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Вер­ховної Ради України.

Лейтмотивом заходу, висловленим Дмитром Табачником, стало налаш­тування на співробітництво та нама­гання пропонувати конкретні джерела та механізми реалізації тих чи інших завдань з врахуванням реалій галузі.

Спілкування за круглим столом для його учасників стало мож­ливістю висловити власні погляди на проблеми кредитування мо­лодіжного житла, забезпечення сту­дентів гуртожитками, працевлашту­вання, освіти й адаптування до су­часних умов життя загалом. Вони виявилися багатоаспектними та різноплановими. Тож протягом по­над трьох годин представники більше 70-ти організацій мали змо­гу висловити свої пропозиції та гро­мадські ініціативи в діалозі з керівництвом галуззю.

На горизонті — кар'єра

Під час обговорення проблем працевлаштування випускників ук­раїнських ВНЗ Дмитро Табачник висловився за створення мо­лодіжних Центрів праці та кар'єри: "Потрібно будувати вертикаль центрів працевлаштування. Тому що створення одного в Україні — у Львові, в Києві чи в Харкові — цент­ра працевлаштування чи центра адаптації — це буде більше імітаційний проект, пафосний, який можна показати іноземним керівни­кам держав, ніж робочий".

Міністр запропонував конкретну модель реалізації такого задуму: "Найбільш вдала форма — це фор­ма комунального підприємства. Во­ни тоді мають право і програми да­вати, і консультації, і заробляти гроші, і не завжди прив'язані до раптового схудення того чи іншого регіонального бюджету". Вагомим кроком буде інформаційне інтегру­вання таких центрів працевлашту­вання між собою. І важливу роль, на думку Дмитра Табачника, у цьому мають відіграти саме громадські організації, покликані цей банк да­них наповнювати.

Урядовці-стажери

10_2011-2Участь молоді в прийнятті уп­равлінських рішень на сьогодні є надзвичайно важливою. Забезпе­чити її міг би молодіжний уряд Ук­раїни, ідею створення якого учасни­ки круглого столу активно обгово­рювали. Так, за словами Голови ВМГО "Совість і надія України" Во­лодимира Крейденка, цей орган ви­конував би важливу функцію щодо формування навичок управлінської діяльності в органах влади, сприяв би налагодженню постійного зв'яз­ку між урядом України та мо­лодіжною громадськістю. Анастасія Сабова (Всеукраїнська студентська Рада при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України) запропо­нувала надати цьому органу консультативно-дорадчий статус. Та­кож ефективність роботи такого уряду, на думку Анастасії, залежа­тиме від фінансування його діяль­ності. Але найпріорітетнішими для виділення коштів сьогодні Анастасія Сабова вважає питання студентсь­ких гуртожитків, розвитку універси­тетської науки.

Дмитро Табачник підтримав мо­лодіжну ініціативу. Однак наголосив, що для її втілення повинні бути ви­роблені механізми делегування членів молодіжного уряду, визначен­ня їх чисельності та форми співпраці.

Саме до їх розроблення були запро­шені представники молодіжних гро­мадських організацій, які у свою чер­гу висловили готовність надати практичні рекомендації.

На зауваження Дмитра Табачника Ганна Крисюк — Голова мо­лодіжної адміністрації Івано- Франківської області та дорадчого органу при Голові Державної адміністрації запропонувала, щоб членів молодіжного уряду делегува­ли обласні молодіжні адміністрації. Також Ганна Крисюк повідомила, що з метою вироблення єдиних принципів діяльності в напрямку співпраці молоді та влади у травні в Івано-Франківську буде проведено Всеукраїнський семінар голів мо­лодіжних адміністрацій, на який за­просила і присутніх.

Гарантія успіху — вичерпна інформація

Однак для того, аби зазначена взаємодія була ефективною у мо­лодіжній громадськості повинні існувати компетентний підхід та поінформованість. На цьому наго­лосив президент ВМГО "Молодь проти корупції" Олександр Горган: "Найперше потрібно сформувати розуміння того, що ми будуємо в молодіжній державній політиці. Сформувати систему бачення того, як будуватиметься система підтримки молодіжних ініціатив". Глибоке наукове обговорення та системний підхід — така запорука успішної політики у будь-якому на­прямку і молодіжному зокрема. "Більшість проблем молоді носять не відомчий, а комплексний харак­тер. І на державному рівні потрібна дискусія між міністерствами", — пе­реконаний Олександр Горган.

Проведення такого круглий столу — найефективніший спосіб ство­рення діалогів та, власне, забезпе­чення тієї поінформованості, на якій наголосив президент ВМГО "Мо­лодь проти корупції". І Міністерство завжди готове бути таким джере­лом інформації. Учасники зібрання дізналися від Міністра, що буде оновлено склад конкурсних комісій з питань надання молодіжних грантів. За словами Дмитра Табачника, державних службовців повин­но бути не більше 1/3, ще третина комісії буде сформована з незалеж­них експертів (тих, хто не перебуває на державній службі) — науковців, представників фондів, які надають сприяння молодіжним проектам. І третина — з делегованих представ­ників молодіжних організацій.

Також очільник Міністерства повідомив: "У цьому році ми вперше маємо можливість на новий на­вчальній рік — і про це варто гово­рити заздалегідь — розпочати кон­курс на навчання кращих студентів (після 2-3 курсу), аспірантів, моло­дих викладачів у найкращих за­рубіжних університетах". Міністр запропонував представникам мо­лодіжних організацій визначити і власні критерії, за якими буде здійснюватися відбір.

На запитання президента ВМГО "Національний молодіжний союз" Анатолія Ігнатовича щодо можли­вості зменшення віку молоді до 29- ти або 24-х років Дмитро Табачник запевнив присутніх, що цього не відбудеться, адже зменшувати гра­ничний вік не доречно і це суперечитиме Конституції України: "Ми не будемо ініціювати ніякі зміни до за­конодавства".

 

 

Дзеркало якості 

Поряд із обговоренням перспек­тив створення молодіжного уряду значну увагу присутніх привернула ініціатива сертифікації молодіжних організацій. На її необхідності ак­центував увагу Сергій Баркар (ВМГО "Студентська республіка"). Проте, на думку Дмитра Табачника, на практиці складно виокремити певні загальновизнані критерії для встановлення якості тієї чи іншої громадської організації. Однак ця ідея, за словами Міністра, цікава та потребує подальших напрацювань. Вони не забарилися. Так, Віталій Ляшенко ("Європейська молодь Ук­раїни") висловив пропозицію вия­вити дієвість молодіжних ор­ганізацій шляхом визначення їх пріоритетних напрямків діяльності, що прописані у статуті, та найкра­щих проектів.

У результаті було прийнято рішення, що протягом певного часу Український молодіжний форум на основі запропонованих критеріїв надасть Міністерству протопаспорт молодіжних організацій.

Також, за словами народного де­путата Андрія Пінчука ці організації надаватимуть публічний звіт про свою діяльність за 2-3 роки "щоб показати, що таке молодіжна ор­ганізація і відкрити дійсно прозоре обговорення".

Безцінність здоров'я

Безсумнівно, вагому увагу учас­ники дискусії приділили питанню пропагування здорового способу життя серед молоді. Важливо, щоб воно не набувало виключно декла­ративного характеру та не сприй­малося дітьми як моралізаторські розмови про нецікаві речі.

Андрій Пінчук повідомив: "Усі в цьому році заходи, які будуть прохо­дити під егідою Міністерства, під егідою управлінь — спортивні, освітні, школа лідерів, виставки — будуть об'єднані постійною ідеєю здорового способу життя. Уже за­раз на фініші доопрацювання "Кон­ституції здорової людини" (робоча назва), що містить 10 чітких та зро­зумілих принципів здорової люди­ни". Також буде оголошено конкурс на загальнонаціональний логотип "Україна за здоровий спосіб життя".

Важливими у цьому напрямку є са­ме ініціативи громадських організацій. Голова ВМГО "Молодіжний рух "Здорова Україна" Станіслав Ліповський особливо наголосив на проблемі алкоголізування молоді. За його словами, в Україні споживання пива за останні десять років зросло в три рази. Саме тому "Здорова Ук­раїна" вирішила організувати своєрідний хрестовий похід у школи, ВНЗ України із спеціально розробле­ною антиалкогольною програмою — циклом уроків патріотичного вихован­ня "Православ'я. Козацьке братство", лекціями "Нарконон", "Життя без ал­коголю", молодіжно-спортивними де­батами та кіноклубами.

Найнадійніша ж запорука здоров'я та організації корисного дозвілля мо­лоді — спорт. Саме тому перспекти­ви розвитку цієї галузі отримали ак­тивне обговорення на зібранні пред­ставників молодіжних громадських організацій. За популяризацію спор­ту в нашій державі висловився пре­зидент Фонду підтримки молодіжно­го олімпійського плавання Денис Селантьєв. "Завдяки масовості підви­щуватиметься і професіоналізм", — переконаний чемпіон світу.

У свою чергу Голова ВМГО "Феде­рація сноубордингу та скітуру" За­хар Стефанович наголосив на не­обхідності створення школи олімпійських чемпіонів, адже на сьо­годні в Україні існує кадровий по­тенціал — чемпіони, майстри спорту. Також представник дитячих ор­ганізацій звернув особливу увагу присутніх на досить складну ситуацію з виховання дітей та молоді в селах.

Про виключну важливість дитячо­го громадського руху говорила і Олена Пащенко (Всеукраїнська ди­тяча спілка "Екологічна варта"): "В Україні діє понад 20 тільки Всеук­раїнських (тобто мережевих) дитя­чих організацій. І ми можемо цим пишатися. Дуже часто саме дитячі громадські організації беруть на се­бе і освітній компонент з дуже різних напрямів".

Для дитячого громадського руху актуальні й новації. Спілкуючись із представницею дитячої громадсь­кої організації, Дмитро Табачник пе­реконливо заявив, що Україні потрібна посада дитячого омбудсмена (той, хто відповідає за права дитини в державі). "У нього є до­статньо широкий майданчик для

діяльності", — переконаний Міністр.

І врешті пропозиції

Круглий стіл став джерелом чис­ленних ініціатив молоді, серед яких — пропозиція створити національ­ний реєстр талановитої молоді, в який ввійшли б імена володарів Грандів Президента України за всі роки, переможців Всеукраїнських олімпіад. За словами Андрія Черниха (громадська ініціатива "Сту­дентський захист"), він має стати "золотим молодим кадровим ре­зервом України".

Також було звернено увагу на особливості проведення законо­творчої діяльності в галузі. Олек­сандр Солонтай (Національний

комітет Всеукраїнської громадянсь­кої кампанії "Молодіжна варта") висловився за створення безпосе­редньо в самому Міністерстві май­данчика для роботи над законопроектними ініціативами. Дмитро Табачник підтримав таку ідею, однак наголосив, що потрібно враховува­ти чіткі терміни роботи над пропо­зиціями та ініціативами, визначені Кабінетом Міністрів.

Підтримку Дмитра Табачника от­римав і задум Голови німецької мо­лодіжної організації Володимира Леся в аспекті міжнародного обміну створити молодіжну секцію в рам­ках майбутньої німецько-ук­раїнської партнерської конференції міст-побратимів. Адже міжнародна співпраця є важливим компонентом молодіжної політики.

Порушені на круглому столі пи­тання, як бачимо, різноманітні та потребують врегулювання на профільному рівні. Тож з метою по­дальшої плідної роботи Міністр освіти і науки, молоді та спорту Ук­раїни ініціював створення Типового положення, "щоб міністерство мало кілька громадських профільних рад — з молодіжної політики, з наукової, з освітньої".

Учасники зібрання визнали його поштовхом для подальшої ре­алізації проектів молодіжних гро­мадських організацій. Така форма діалогу — від проблем до креативу та від креативу до проблем, за сло­вами Голови Всеукраїнської мо­лодіжної організації "Студентська республіка" Павла Вікнянського, є найбільш ефективною.

Всі наступні зустрічі у напрямку співпраці молоді та влади проводи­тимуться, за словами Дмитра Табачника, тематично, раз на місяць чи на два: "Наприклад, зустріч дитя­чих організацій; "Соціальна рекла­ма, здоровий спосіб життя" — друга тематична зустріч". У громадській роботі кожен до певної міри — ко­валь свого успіху. А тому вона по­требує ретельної конструктивної роботи.

Світлана ГОРСЬКА, 

кор. "Освіти" 

Фото автора. 

 

 

* НОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ВЧЕНИХ *

 

Національний характер 

 

 

10_2011-4

 

 

 

Віктор Андрущенко,

ректор НПУ ім. М. П. Драгоманова,

доктор філософських наук, професор, академік НАПН України.

доктор педагогічних наук, професор НПУ ім. М. П. Дра- гоманова

 

 

Юрій
Руденко,
доктор педагогічних наук,
професор НПУ ім. М. П. Дра
гоманова

 

10_2011-5

 

 

ЮрійРуденко,доктор педагогічних наук,професор НПУ ім. М. П. Драгоманова

 

 

 

 

 

Видатний вчений-енциклопедист М.П.Драгоманов (1841­1895) вимогливо ставився до на­уки, яка вивчала сутність та особливості народів, їхніх національних характерів. У статті "Що таке українофільство?" він писав: "Національні ознаки ще не визначені точно наукою, крім хіба мов, ось чому треба дуже скептично ставитися до розмов про національні ідеї і навіть національні установи. Але національні нахили, національні здібності, звички безсумнівно існують, хоч вони інколи більше відчуваються, ніж піддаються визначенню. Ось саме розвиток нації до людського ідеалу і може іти успішно, тільки згідно з цими національними особливостями, а крім того, і розвиток нашого поняття про цей ідеал іде тільки завдяки прояву і розвитку сим­патичних національних особли­востей".

З сивої давнини люди поміча­ли, що різні племена, народності мають багато в чому відмінні оз­наки не лише зовнішні (вираз об­личчя, колір шкіри, рухи тіла, по­става тощо), а й внутрішні, тобто духовні, моральні, інтелектуальні (відвертість чи замкнутість, щирість чи стриманість, різний темп мислительних операцій то­що). Вивчати національні харак­тери народів, досліджувати їхні духовні якості — дуже складна, копітка справа, яка вимагає по­вної об'єктивності, наукової точ­ності спостережень і оцінок, знання особливостей мислення, перебігу емоцій представників як своєї, так і інших національно­стей, досвіду порівняльного аналізу, виважених узагальнень і висновків. Не дивно, що ще в другій половині ХІХ ст.. євро­пейська наука ще не могла, на нашу думку, похвалитися ваго­мими результатами досліджень національного характеру рідного та інших народів світу.

Прагнучи глибше пізнати істотні риси національного ха­рактеру, дослідники нерідко схи­ляються до думки, що наукова

інформація про цей феномен — це ніби освітлений промінням сонця верхній шар океанських вод, а приглянутися глибше — там уже темно... Потрібні нові, потужніші промені, щоб освітити їх і виявити нові, адекватні дано­му народу ознаки національного характеру, невідомі зако­номірності його розвитку чи вне­сти певні корективи в формулю­вання вже виявлених ознак національної вдачі.

Науковці і педагоги-практики все глибше переконуються в то­му, що, починаючи з часів К.Ушинського, вітчизняна наука доводить, що система освіти і виховання кожної країни має бу­ти адекватна змісту і особливос­тям національного характеру і світогляду рідного народу. Сис­тема освіти і виховання тим ефективніша, чим глибше вона пройнята національним характе­ром, національним світоглядом та ідеалами, в яких тільки й може розвиватися "універсально-за­гальнолюдське", "загально­людська значущість національ­ної культури" (М.Бердяєв).

Справді, системи освіти і ви­ховання в державах Західної Європи і Північної Америки століттями постійно підвищу­вали свою ефективність, орієнтуючись на чітко вираже­ну національну істотність, спе­цифіку, духовні культурно-істо­ричні традиції і певний тип мен­тальності своїх народів.

Так, британська модель освіти і виховання базується в основно­му на цінностях вільної освіти, англійського національного ха­рактеру і вдосконалення особи­стості з якостями джентльмена. Шотландська система освіти і виховання століттями ґрун­тується на цінностях корисного знання, німецька — на цінностях інтелектуального дослідження, наукового пізнання і розвитку особистості.

Цікаво, що американська мо­дель системи освіти і виховання розвивалася разом із станов­ленням американського харак­теру, інтегруючи в себе кращі оз­наки національних систем освіти і виховання народів Європи з постійним і вагомим акцентом на розвитку американського національного духу. Йому прита­манне "усвідомлення величі своєї демократичної Батьківщи­ни", "повага і любов до демо­кратії". Не забуваймо, що в аме­риканському суспільстві попе­редніх історичних періодів, коли точилася гостра боротьба за ут­вердження американської демо­кратії, вітчизняної системи освіти і виховання, широко побу­тувала велика ідея стимулюючо­го значення, дисциплінуючого імперативу: "Не любиш Америки — забирайся геть!" Ця фунда­ментальна ідея як провідний концепт стимулював, надихав і зобов'язав кожного громадяни­на бути стійким патріотом

країни, сумлінно і чесно викону­вати свої громадянські обов'яз­ки, підвищувати свою національ­ну свідомість, зміцнювати кон­ституційний лад, державу, роз­вивати свій американський ха­рактер.

Ми переконані в тому, що гли­боку рацію мають ті видатні вчені цивілізованих, зокрема західноєвропейських країн, які стверджують, що національний характер необхідно досліджува­ти і свого, й інших народів. Тільки всебічний, системний підхід до цієї фундаментальної проблеми може дати надійні, непохибні наукові результати, об'єктивні дані і щонайближче наблизитися до наукової істини. Порівняльний аналіз, врахуван­ня головних і побічних, додат­кових природних і суспільних чинників, на які так багата історія, географія, соціум на­родів і країн Європи і всього світу, поглиблюють філософсь­ку методологію, сприяють ви­явленню закономірностей фор­мування національного харак­теру того чи іншого народу.

Результати дослідження національного характеру рідного народу вченими — представни­ками інших країн є здебільшого дуже цінною науковою інфор­мацією. Вони нерідко уточнюють риси національної вдачі народу, виявлені рядом вітчизняних дослідників і позначені, як це бу­ває, певним суб'єктивізмом. Од­нак справедливою, ми переко­нані в цьому, є думка в світовій науці, що найглибше і най­повніше дослідити національний характер, його "плюси" і "міну­си", тобто сильніші і слабші сто­рони рідного народу можуть ли­ше його представники — вчені. Адже саме вони мають як­найбільше можливостей глибоко і постійно вивчати всю багатог­ранну інформацію, яку зберігає історія, культура, духовність сво­го народу, і робити необхідні філософські, науково-теоретичні узагальнення, висновки і прак­тичні рекомендації з метою вдос­коналення кожного представни­ка народу, всього суспільства, національної держави.

Тому надзвичайно важливим є глибоке дослідження резуль­татів вивчення українського національного характеру як вітчизняними, так і зарубіжни­ми вченими.

Вітчизняні дослідники про український національний характер

Наші співвітчизники дорожать, як святинями, положеннями Ве­ликого Кобзаря Т.Шевченка про український національний харак­тер. Справді, відображені Т.Шевченком якості української душі, монументальні картини етнічного буття українців, духов­них устремлінь і непереборного жадання волі та свободи навічно закарбовані в його високопоетичних творах, наукових і худож­ньо-публіцистичних положен­нях.

У повісті "Близнята" Т.Шев­ченко пише, що "нація без своєї власної, їй тільки прита­манної характеризуючої риси схожа просто на кисіль, і найнесмачніший кисіль".

У творах "Гайдамаки", "За­повіт", "Сон", "У всякого своя доля", "І мертвим, і живим, і не нарожденим", "Розрита моги­ла", "Кавказ" та ін. Т.Шевченко поетично утверджує високі ри­си українців: глибинну любов до Матері-України, героїзм у боротьбі з чужоземними за­гарбниками, звитягу і мужність у відстоюванні своїх природних, національних прав, прагнення звільнитися від національного і соціального гніту і побудувати самостійну Україну. Т.Шевчен­ко розкриває якості українця — ліричного героя, який по- синівському любить рідну зем­лю, народ, бореться за його рівноправне становище серед інших народів. Шевченко, з од­ного боку, засуджує соціальну пасивність українців, які не ставлять перед собою високі суспільні, політичні, національні цілі, підкоряються чужоземним загарбникам, зраджують інте­реси рідного народу; з другого боку, він прославляє високу во­лелюбну духовність, шля­хетність, лицарський дух ук­раїнців, які ненавидять ворогів свої свободи і прагнуть вигнати їх з рідної землі як окупантів. Духовними домінантами героїв творів Шевченка є воле­любність і невпинна боротьба з гнобителями, лицарські якості борця за щастя народу, які не­згасною зорею освітлюють шлях для кожного українця, всієї нашої нації в її поступі до кращого життя.

Один із перших дослідників, який прагнув на наукових заса­дах виявити основні риси ук­раїнського національного ха­рактеру, був М.Костомаров. У своїх історичних працях, на­самперед у ґрунтовній і цікавій науковій розробці "Дві руські народності", він у порівняльно­му плані аналізує якості ук­раїнців і росіян. Костомаров вважає, що українці високо цінують окрему людину, її самоцінність. На його думку, "за­гал" співвітчизників часто про­являє суспільно-політичну пасивність, нав'язану чужими панівними верствами, автори­тарними режимами. Костома­ров підкреслює, що українці звикли з незапам'ятних часів чути на своїй території чужу мо­ву і не цураються людей з іншим обличчям та іншими зви­чаями. На думку дослідника, українці вороже ставляться до представників інших народів, якщо чужинці ображають і зни­щують святині українського народу (мову, культуру, віру то­що). За М.Костомаровим, ук­раїнці не є "народ матеріаль­ний", тобто для них ідеальні, духовні цінності є пріоритетни­ми, на відміну від росіян. Ук­раїнці глибоко люблять приро­ду, бережуть і плекають її кра­су, квіти. В народному фольк­лорі, різних мистецтвах трава, дерева, небесні світила тощо — все в українців дихає, почу­ває, мислить разом із люди­ною. Українці глибоко віруючі, в них релігійність внутрішня, а не зовнішньо-показна. Українці люблять невеликі групи людей, колективи (родину, товарист­во, братство), добровільну спілку в громадському житті.

Дослідник вважав, що ук­раїнці не можуть миритися, ко­ли в них особистість національ­но і соціально пригнічена. Вони найвищою мірою цінять особи­сту свободу. В сусідів-росіян історично існувала влада на­сильства (цар-самодержець, монарх). Упродовж своєї історії українці шанували волелюбні, демократичні форми життя, за­кони, звичаї (народне віче, збірник законів "Руська прав­да" Ярослава Мудрого в Київській Русі), народовладдя (козацька республіка, виборна система, звичаєві закони, вольності в Козацьку добу) та ін. Такі погляди М.Костомарова на національні характери ук­раїнців і росіян підкреслював відомий вітчизняний філософ Д.Чижевський.

Важливим філософським, історико-педагогічним фак­том є той, що А.Павловський, автор відомої книжки "Гра­матика української мови" (1818) прагнув утверджувати ідею пізнання українського народу, його національного характеру в процесі вивчення рідної мови. Живучи в Україні і вивчаючи національний ха­рактер українців, він писав: "Я знайшов у них щось приємно меланхолійне, що відрізняє їх, можливо, від усіх інших жителів землі. Вони мають природну уважність, гостроту, схильність до му­зики і здібність до співу. Гос­тинність і простота взаємин становлять їх суттєві власти­вості. У вчинках прості, в ділах справедливі, в розмо­вах відверті, хоч часто делікатні і хитрі; в намірах солідні, люблять акуратність і чистоту, працюють тихо".

Цікаво, що народознавці, представники гуманітарних на­ук, державні, політичні і гро­мадські діячі, митці здавна помічали, що в українців, як правило, розвинені почуття власної гідності, моральні за­сади особистості.

( Далі буде )

 

 

 

 

* ПЕДАГОГІЧНИЙ АРБІТРАЖ *

 

Національна рамка кваліфікацій України якою їй бути?
№3
Куратори проекту: академік НАПН України Володимир Луговий та професор Борис Корольов. (початок "Круглого столу" див. "Освіта". - 2010, 22-29 грудня. - №. 51-52; 9-16 лютого. №. 8-9)

І все-таки — орієнтир досягнення природничих наук

 

 

Костянтин Корсак,

10_2011-6доктор філософських наук, канд. фіз.-мат. наук, зав. від. те­орії і методології природничої та інженерної освіти Інституту ви­щої освіти Національної академії педагогічних наук України, ди­ректор Київського інституту освітньої політики

 

 

 

Стан освіти, її зміст, структура, якість підготовки фахівців будь-якої країни нерозривно зв'язані з рівнем розвитку цивілізації. Е. Теффлер (США) розробив "хвильову" модель

розвитку людства. На його думку, людство пройшло три хвилі цивілізації: аграрну, індустріальну та інформаційну. Ми схильні вважа­ти, що зараз людство живе в умо­вах надходження четвертої хвилі, основною ознакою якої є поширен­ня ноотехнологій.

Враховуючи грецьке походження обох частин, його можна на нашій мові відтворити чимось на кшталт "мудровиробництво" — отримання без найменшого пошкодження біосфери бажаних для забезпечен­ня життєдіяльності всього людства продуктів і виробів у будь-яких не­обхідних обсягах. Цей термін є но­вим, адже був уперше використа­ний автором під час виступу на ХХІІ міжнародному симпозіумі з наукоз­навства і науково-технологічного прогнозування, який у червні 2010 р. проводила Національна академія наук України.

Уже в 1990-х роках передній край фундаментальних досліджень досяг межі нано-, піко- і фемтонаук (це просторовий інтервал від 10-9 до 10-

15 метра), а квантова механіка з тео­ретичного опису подій на цих про­сторах стала поступово перетворю­ватися у "практико-орієнтовані знан­ня" і пропонувати "квантові техно­логії".

Перспективи появи ноотехнологій вимагають перебудови освіти у всіх її ланках. Позитивні явища в світі в цьому відношенні реалізо­вані у Лісабонському проекті. Це найважливіша для Західної Європи справа, що полягає у намірі країн- учасниць Європейського Союзу по­вернути собі світове лідерство у технологіях виробництва шляхом вкладення колосальних коштів у підготовку сотень тисяч молодих науковців, спроможних створювати і впроваджувати нано- та інші над­високі технології.

У європейських державах-лідерах структура освітньої системи все більше набуває загальноприй­нятого вигляду. Формальна (пер­винна) освіта включає загальну, технологічну та професійну освіту. Вищу освіту молодь здобуває у вищих навчальних закладах трьох типів: університетах, академіях, де отримує диплом типу "А" (науково- академічний), в технічних інститу­тах, де отримує диплом типу "В" (професійно-технологічний) та ви­щих професійних школах, де отри­мує щось подібне на вищу про­фесійно-технічну освіту. Три го­ловні варіанти вищих шкіл відрізня­ються за строками навчання.

Авторські пропозиції щодо освіти ХХІ ст., виходять з того, що надход­ження все більшої кількості ноотех­нологій стане основою для посту­пового переходу від сучасних суспільств до справжнього ноосуспільства. Рух до нього вимагає підвищення освітнього рівня насе­лення (надання професій усій мо­лоді в рамках первинної освіти) і безперервне навчання тих, хто пра­цює. У даний момент провідні країни навчають молодь упродовж 18-20 років, вважаючи "справжнь­ою" середньою освітою денне за­гальне чи спеціалізоване навчання впродовж 12-14 років. Загалом це

складає 10-12 тис. астрономічних годин (в Україні — трохи більше 7 тисяч). "Якісною" вважається тільки та середня освіта, яку завершують 3-4 роки профільної підготовки у старших класах.

Електроніка на графані та інші подібні нанодосягнення у найб­лижчі 20-30 років стануть основою створення небачено досконалих роботів, які замінять людей на аб­солютній більшості тих місць, де для роботи вистачає початкової чи й середньої освіти. А для виготов­лення, ремонту і програмування цих досконалих роботів будуть не­обхідні кваліфіковані працівники з дипломами типу "С".

Щодо змісту освіти і особливос­тей виховання на просторах України доводиться висловлюватися доволі критично. З прикрістю вкажемо, що нова українська "Біла книга" з освіти не містить міжнародних освітніх термінів і недостатньо ске­рована у майбутнє. Наша керівна еліта (з боку бізнесу та управління) винна у продовженні занепаду на­укової обізнаності і своїх представ­ників, і всього населення. Без до­статньо глибоких знань про при­родничі науки і ноотехнології не­можливо припинити вакханалію ан­тинаукової пропаганди, рекламу­вання псевдоцілителів, безпідстав­ну підтримку шарлатанів і пройд, які переконують необізнаних і довірли­вих, що вони виліковують усі хвороби залученням "тонкої матерії", "інформаційно-енергетичного се­редовища" чи "торсійних полів". Громадянам, за повної підтримки нашого Міністерства охорони здо­ров'я, пройдисвіти за дуже високу ціну пропонуватимуть "нанокухлі", що за лічені хвилини нібито "структуруватимуть" воду та інші напої і вилікують абсолютну більшість хво­роб (див. Мирошниченко В. Волшебная чаша жизни "Хуа Шен" (Структурированная вода —   энер- гия жизни) // ВВС (Итоги недели: версии, вести, собьітия). — 2009. — №36(454). — С. 15).

Спроби розвитку "духовності нації" зверненням до ірраціонального, містичного чи релігійного є дуже не­безпечним збоченням на манівці, а поширення пропозицій заміни тра­диційних курсів фізики та інших точ­них наук конгломератом з історії релігій і первинних уявлень про зако­ни природи є грандіозним злочином з точки зору сподівань на цивілізаційний поступ нашої Вітчизни.

На жаль, для формування сучас­ного світобачення і спроможності сприймати та використовувати ноотехнології необхідно істотно змінити зміст усієї природничо-на­укової компоненти в системі освіти України. Слід рухатися до масового поширення досить широкої й різно­манітної інформації про особли­вості і закони квантового світу; ха­рактеристики фотонів, фононів та інших колективних збурень; хвиль­ові закони і рівняння руху; нелінійні взаємодії і явища тощо.

Звісно, це доволі складне завдан­ня, за яке не хочуть братися наші освітні керівники, пропонуючи нам неприємну макуху з питань історії, застарілої економіки та релігії. Разю­ча відмінність хвильових і квантових закономірностей від класичних за­конів корпускулярної фізики, з одно­го боку, може зробити виклад подібної інформації цікавим і при­вабливим, з другого — утруднює формування досить міцних уявлень і адекватних моделей, придатних для подальшого використання під час оцінювання тих чи інших нано-, піко- і фемтопроектів, планів і пропозицій.

Для зменшення подібних утруд­нень необхідно припинити роз­тринькування дорогоцінного на­вчального часу в старших класах середньої школи на чергове повто­рення банальних даних про пря­молінійний рух і його різновиди, цілу групу законів поведінки ідеаль­ного газу — ущільнення подібної інформації вивільнить приблизно рік на ознайомлення учнів з кванто­вим світом, зі станом і перспекти­вами створення і використання новітніх технологій, які спроможні порятувати людство від загроз ко­лапсу і повного зникнення. Один із можливих варіантів "нової фізики" для майбутньої 12-річної школи був створений у вигляді підручника ав­тором з колегами на початку 1990-х років. Він лишається актуальним і готовим до застосування на даний момент. Так само чекає "свого ча­су" авторський проект з назвою "Природознавство-ХХІ" — ком­плекс з двох книг, що спирається на синергетично-еволюційний підхід, пояснюючи справжню ево­люцію неживої речовини і живих ор­ганізмів. "Природознавство-ХХІ" включає логічний виклад усіх новітніх відкриттів і досягнень нано- та інших провідних сучасних наук.

Відкриття останніх десяти років у сфері молекулярного дослідження людини створюють надзвичайно міцний та ефективний науковий фундамент для педагогіки і психо­логії виховання. Про це мають знати всі освітяни — новітні відкриття "працюють" на їхню користь, тому слід шукати засоби для прискорено­го перенесення досягнень науки про мозок та інші системи людини у кла­си шкіл й аудиторії університетів.

На закінчення вкажемо — здійснен­ня проекту створення національної рамки кваліфікацій, внесення значних змін у систему освіти, професійно-технічну підготовку слід виконувати швидко і з врахуванням хоча б частини наслідків неминучого надходження 4-ї хвилі — хвилі нанотехнологій. Це за­безпечить практичне втілення мрії про "сталий розвиток", який у дійсності буде ноорозвитком і початком ство­рення нооцивілізації.

 

 

Куди зник узагальнений образ ідеальної людини?

або Як бачаться проблеми загальноосвітньої школи крізь призму

Національної рамки кваліфікацій?

10_2011-8

 

Тетяна Березовенко,

вчитель-методист СЗШ № 286 м. Києва, відмінник освіти України

 

 

 

Складання Національної рамки кваліфікацій України — добра на­года торкнутися наболілих про­блем роботи загальноосвітньої школи, яка є фундаментом та відправною точкою отримання молодою людиною кваліфікації будь-якого рівня. На мій погляд, зосередження уваги учасників "круглого столу" лише не пробле­мах отримання людиною вищих рівнів кваліфікації не зовсім ви­правдано, адже реформа вищої освіти залишиться на папері доки середня школа буде готувати ви­пускників гірше ніж на Заході. Тобто нагальною потребою освіти сьогодення є зупинення, насамперед, процесу зниження якості роботи загальноосвітньої школи.

Ефективність цієї роботи зале­жить, в першу чергу від такого об'єктивного фактору як забезпе­чення повноцінного фінансування освіти з метою створення сучас­ної матеріальної бази школи, га­рантування гідної оплати праці вчителів. Життя в умовах ринкової економіки доводить, що дешева освіта якісною бути не може. Про це добре знають представники сучасної еліти, які віддають пере­вагу навчанню своїх дітей в елітних школах, сплачуючи за це великі гроші.

Закон "Про освіту" передба­чав значне збільшення витрат на освіту, зокрема виділення на її утримання 6% від валового про­дукту. Але за 20 років незалеж­ності ми так і не досягли цього показника (зараз трохи більше 4%, в той час як в США, напри­клад, він дорівнюється 15%). Як наслідок, за рівнем комп'ютери­зації ми в кілька разів відстаємо від розвинутих країн. Наші шко­ли обладнані комп'ютерами різних поколінь не сформовани­ми у комплекси, багато техніки взагалі вже застаріло, кабінети шкіл не забезпечуються цент­ралізовано приладами, засоба­ми унаочнення тощо. Живемо

надіями, що в цьому році — році освіти та інформаційного суспільства — становище, на­решті, зміниться і реалізується програма Президента України В.Ф. Януковича "Один учень — один комп'ютер", "100 %" (мається на увазі повна інфор­матизація школи).

Але справа не лише в слабкому фінансуванні освіти. В школі зали­шається багато інших нерозв'яза­них проблем. Справжнім лихом для учнів є багатопредметність. Якщо на Заході в школі всього кілька дисциплін, у нас їх аж 24! І представники кожної з них, скла­даючи програми, підручники, нібито змагаються в тому, щоб дати учням якомога більше знань з свого предмету. Як наслідок, підручники перевантажені інфор­мацією, розрахованою лише на запам'ятовування. А кінцевий ре­зультат цього — переванта­женість учнів, яке негативно відбивається на їх здоров'ї. Чи не

час повернутися обличчям до цієї проблеми? Варто, зокрема, вив­чити досвід сусідів — Росії, де пішли на революційний крок — скоротили кількість дисциплін в школі відразу вдвічі (з 20 до 9).

Зупинюсь ще на одному на­прямку роботи школи, який без­посередньо зв'язаний з вирішен­ням проблеми збалансованості підготовки кадрів всіх рівнів. Маю на увазі професійну орієнтацію учнів. Наш обов'язок допомогти кожному учневі обрати професію в залежності від його розумових і фізичних можливостей. На жаль, над цим ми працюємо мало. Навіть більшість учнів старших класів ще не визначились із своєю майбутньою професією. Напри­клад, з 32 моїх учнів — дев'яти­класників визначилися лише 16, а з 56 десятикласників — 22. Сум­но, що багато хто з них обирає професії, по яких важко потім бу­де знайти роботу.

В кожному класі старшої школи є діти, для яких засвоєння шкільної програми з різних при­чин не під силу. Хоча вони добре виявляють свої здібності під час екскурсій, чергування та приби­рання приміщень в школі тощо. Вони могли б стати кваліфікова­ними робітниками. Але сьогодні не без участі ЗМІ, телебачення ці професії перетворилися на непрестижні. Я провела серед своїх учнів невелике дослідження —

опитування про їх ставлення до робочих професій. Наслідки сумні. На питання "Вас цікавлять робітничі спеціальності, якщо працевлаштування та оплата праці будуть гарантовані?", з 32 дев'ятикласників тільки два відповіли "так", а з 56 десятиклас­ників позитивну відповідь дали три особи. На друге питання: "Як­що вас не цікавлять робітничі про­фесії, скажіть чому?" учні відповіли: "Така праця не дає за­доволення", "Низько опла­чується", "Хочу заробляти розу­мом, а не руками", "Брудна робо­та", "Некреативно" (?) тощо.

Привити любов до робітничих професій одна тільки школа не зможе, тут потрібні зусилля всієї громадськості і, насамперед, до­помога ЗМІ, телебачення. Форму­вання особистості молодої люди­ни активно проходить на основі ідеальної моделі конкретної лю­дини або узагальненого її образу. Але героїка робітничої професії зникла в ЗМІ. Якось я вирішила використати на уроках матеріал про Заслуженого шахтаря, Героя України, повного кавалера знаків "Шахтарська слава" і "Шахтарсь­ка доблесть" С.О. Шемука. В серпні 2010 р. він перевищив відомий рекорд Олексія Стаханова і власноруч вирубив 170 т вугілля, що на 68 т перевищує стахановський рекорд. Я перегорну­ла комплекти кількох найтиражніших газет України за той час. Зустріла безліч статей про скан­дальні пригоди шоу-зірок та політиків з підмоченою репу­тацією, але на своє здивування знайшла лише кілька невеличких дописів про подвиг знаного шах­таря в газетах "Голос України", "Известия-Украина". Розумію, та­лановито написати про повсяк­денну роботу і навіть подвиг робітника важче ніж навести шо­куючі факти негідної поведінки відомих осіб, але колись ми по­винні, нарешті, подумати про ви­ховання дітей на позитивних при­кладах. Та ж претензія у нас і до телебачення. Поки що більшість каналів не можуть похвалитися, що виховна складова представле­на у них гідно. Мрія вчителів — створення спеціального держав­ного каналу для школярів. А поки що ми з великою надією зустріли звістку про появу порталу "Шко­ла" в мережі Інтернет.

Вирішити проблему формуван­ня професійної спрямованості учнів самій школі важко, тут потрібна допомога роботодавців, професійних закладів — ПТУ, технікумів, ВНЗ. Проведення "Днів відкритих дверей" для учнів в цих закладах повинно стати нор­мою. Можна було б щорічно про­водити такі заходи у зимні каніку­ли. Та й роботодавці повинні на­решті звернути увагу на школу. Вчителі-ветерани з ностальгією

згадують ті часи, коли великі про­мислові підприємства брали шефство над розташованими по­руч школами. Вони допомагали проводити профорієнтаційну ро­боту, обладнували майстерні в школах, забезпечували їх витрат­ними матеріалами, такими дефіцитними в той час. Зараз си­стема зв'язку шкіл з роботодавця­ми практично відсутня.

І ще про один важливий ре­зерв покращення підготовки учнів до здобуття вищих кваліфікацій — профілізацію за­кладів освіти. Гірко чути від ко­лег з ВНЗ про слабку готовність випускників шкіл до навчання у вищій школі, про великий роз­рив у рівні знань вихованців різних шкіл. З цим не можна не погодитися. Але слід зрозуміти і вчителя. Не може бути однако­вою готовність до навчання у ВНЗ випускників звичайних шкіл і спеціалізованих ліцеїв. Вихід один — профілізація всіх шкіл. Ще Закон "Про загальну серед­ню освіту" (1999) передбачав, що старша школа працює, як правило, з профільним спряму­ванням. Адже таке навчання прискорює набуття учнями нави­чок самостійної роботи, покра­щує підготовку до майбутньої професійної діяльності. На жаль, всі програми запровадження профільного навчання, розроб­лені Міністерством, в т.ч. і про­грама на 2008-2010 рр. залиши­лися невиконаними.

За даними Міністерства, профільним навчанням в Україні охоплено близько 30% старшо­класників. Але це лукава цифра, оскільки нині повноцінну профільну освіту забезпечують лише спеціалізовані ліцеї та шко­ли. Що ж до інших, вони впровад­жують лише окремі компоненти профільного навчання. На прак­тиці вирішення складної пробле­ми профілізації шкіл зараз покла­дено виключно на дирекції шкіл та вчителів, на їх ініціативу та ентузіазм.

В своїй школі нам вдалося вла­сними силами частково вирішити проблему профілізації. З трьох 10- х класів один працює з поглибле­ним вивченням економіки та гео­графії, причому до викладання за­лучений навіть висококваліфіко­ваний викладач ВНЗ, кандидат на­ук. Наше ноу-хау — поглиблене вивчення, починаючи з першого класу, інформатики. Наші учні є переможцями Київських міських змагань з комп'ютерної графіки. Серед трьох 11-х класів один спеціалізується на поглибленому вивченні інформаційних техно­логій.

Маючи певні успіхи в профілізації школи, ми наочно пе­реконалися, що цілісно цю про­блему можна вирішити лише на державному рівні. Що ж до по­глибленого вивчення деяких предметів, що досить часто прак­тикується у школах, то це не вирішує проблеми профілізації, а іноді призводить до зворотного ефекту — перевантаження учнів. Тому ми за науково обгрунтоване проведення профілізації старшої школи. Причому, багато проблем профілізації можуть бути вирішені без вкладання великих коштів. Маємо на увазі створення дидак­тичних комплексів для профільної школи, методик формування міжпредметних ключових компетентностей в учнів, видання підручників для поглибленого вивчення профільних дисциплін. Треба, щоб і заклади післядипломної педагогічної освіти пере­будували свою діяльність, вклю­чившись у підготовку вчителів до роботи в профільній школі.

Тільки так, об'єднавши зусилля вчителів шкіл, науковців, менед­жерів освіти, ми зможемо зробити прорив у підвищенні якості роботи загальноосвітньої школи, поси­ленні її ролі у підготовці молоді до опанування кваліфікаціями всіх рівнів.

 

 

 

* ПЕРІОДИКА НАЙМОЛОДШИХ: У СВІТЛІ ПРОБЛЕМ *


Для і Про дошкільнят

 

Круглий стіл у рамках дискусійного клубу МОН зібрав представників періодичних видань з питань дошкільної освіти. Засідання "Засоби ма­сової інформації: для і про дошкільнят" та виставка-презентація періодичних видань відбулися 17 лютого 2011 року.

10_2011-11

В обговоренні взяли участь представники видавництв "Мандрівець", "Мамине сонеч­ко", "Egmont Україна", "Шкільний світ", видавнича група "Основа", журнали "Світ виховання", "Котя", "Малятко", "Ангелятко" і "Ангеляткова наука", "Дошкільне ви­ховання", "Палітра педагога", "Джміль", "Мишка-Топтьішка", "Дошкільна освіта України. Нор­мативно-правове регулювання" та інші.

Борис Жебровський, заступ­ник міністра освіти і науки, мо­лоді та спорту України, зазначив, що подібні зустрічі необхідні для ефективної роботи: "Через такі зустрічі ми відчуваємо ритм і пульс життя. Сьогодні була над­звичайно цікава тема: що чита­ють наші діти і що ми читаємо їм. Тобто дитяча преса України. Її палітра надзвичайно широка. Але, звичайно, з безліччю своїх проблем. Те, що ми їх обговори­ли, — це вже натхнення, творчий настрій. На щастя, у нас є світла дитяча журналістика, яка макси­мально наближена до нашого майбутнього, наших дітей".

Круглий стіл виявив як пози­тивні тенденції у розвитку ук­раїнської дитячої преси, так і проблемні моменти.

Серед позитивів:

-     співпраця батьків з дитячими виданнями;

-     підвищення інтересу батьків до нової інформації у виданнях для дошкільнят;

- застосування практики роз'яснення правових аспектів деякими виданнями на прохання батьків;

-     використання комп'ютерних баз даних (зокрема виданнями, що висвітлюють нормативно- правове регулювання).

Широким є коло проблем ви­давничої галузі, що творить для дітей, їхніх батьків та педагогів.

Неодноразово звучала про­блема необхідності забезпечен­ня педагогів якісною методич­ною літературою. Серед першо­чергових завдань також:

- осучаснення дошкільної освіти, зокрема використання електронних варіантів методич­ного забезпечення;

-     співпраця з психологами;

-     співпраця дитячих видань із закладами дошкільної освіти;

-     якісне змістове наповнення дитячих журналів та газет.

Була порушена тема недоступ­ності масовій аудиторії якісної ук­раїнської журнальної продукції для дітей. Про зменшення об­сягів продажу українських дитя­чих журналів (зокрема на сході України, в Криму) зі зміною вла­ди, а також про тиск на 10_2011-12українські дитячі видання з боку оптових покупців говорили представники видавництва "Мамине сонечко".

Проблему відсутності критики дитячої літератури, і як наслідок — збіднення художньої літерату­ри для дітей порушила Оксана Кротюк, літературний редактор журналу "Малятко": "Це велика проблема нашого суспільства. У нас абсолютно відсутня критика дитячої літератури. Друкується дуже багато, адже сьогодні є гарні поліграфічні можливості.

 

Дитячі книжки ллються потоком, і ніхто їх не аналізує. Кожен вида­вець сам себе хвалить. Цим самопіаром збиті з пантелику і пе­дагоги, і бібліотекарі, і батьки".

Попит на ринку дитячих видань творить "читацька мода" серед батьків. Катерина Дем'янчук, го­ловний редактор видавництва "Egmont Україна" розповідає: "Все більш популярною стає в Україні освітня література, яка розвиває дитину. Це помітно у видавництві книжок. Найбільшою популярністю користується літе­ратура, що допомагає навчати дитину цифрам, літерам, розви­вати дрібну моторику рук тощо".

10_2011-10Але і в цієї медалі є дві сторо­ни. Олена Волосевич, головний редактор журналу "Ангелятко" стурбована іншим аспектом такої "моди": "Зараз серед батьків модно розвивати дітей. Але, на жаль, розвиваючи інтелект, логіку, батьки забувають про ду­ховний, емоційний розвиток дітей".

Над цими та інші питаннями міркуватимуть у МОН найближ­чим часом. Крім того, вирішува­тимуться вони у співпраці з дошкільними навчальними за­кладами. Тому наступний круг­лий стіл у рамках дискусійного клубу заплановано із представ­никами центрів раннього розвит­ку дитини.

Окрім того, М. Жебровський зазначив, що незабаром уряд розгляне нові стандарти почат­кової школи: "Початкова школа в Україні буде мати зовсім інше об­личчя".

"Хтось може сказати, що жур­налісти дитячих видань не роб­лять політики, що вони маленькі. А насправді вони не політику тво­рять, вони формують майбутній український народ. І це нам тре­ба усвідомлювати", — такими словами заступник міністра за­вершив засідання.

Катерина ПОРОХНЯК, 

кор. "Освіти" 

 

 

* ГАЗЕТА В ГАЗЕТІ *

Методика
Спільний проект Інституту вищої освіти НАПН України та редакції тижневика "Освіта" № 24 
Як діагностувати рівень засвоєння змісту навчальної дисципліни?
 10_2011-13Тетяна Письменкова,

(Національний гірничий університет)

 

 

 

 

Згідно з Європейськими стан­дартами і рекомендаціями щодо за­безпечення якості, оцінювання сту­дентів — один з найважливіших елементів вищої освіти. Результати оцінювання мають значний вплив на майбутні кар'єри студентів.

Оцінювання студентів необхідно розглядати як послідовне викорис­тання оприлюднених критеріїв, пра­вил і процедур. Засоби діагности повинні:

-     визначити, в якій мірі досягнуті заплановані навчальні результати та інші цілі програми;

-     відповідати призначенню, тобто забезпечувати діагностичний, по­точний або підсумковий контроль;

-     мати чіткі й оприлюднені кри­терії виставлення оцінок;

-     здійснюватися людьми, які ро­зуміють роль оцінювання у набутті студентами умінь і знань, що

пов'язані з їхньою майбутньою кваліфікацією.

Основний недолік чинних засобів діагности — відсутність їх зв'язку із визначеними цілями вищої освіти — уміннями та здатностями фахівця.

Доцільним уявляється алгоритм реалізації компетентісного підходу, що полягає у використанні заплано­ваних компетенцій фахівця не тільки як критерію відбору змісту дис­ципліни але й як безпосередній об'єкт діагностики рівня їх сформованості.

Для удосконалення механізмів оцінювання навчальних досягнень студентів запропоновано ввести до галузевих стандартів вищої освіти засоби діагностики навчальних дисциплін. Така схема дає мож­ливість зовнішнього контролю рівня сформованості похідних компетенцій фахівця

Вимоги до засобів діагностики на­вчальної дисципліни відображають­ся в стандарті вищої освіти вищого навчального закладу —програмі на­вчальної дисципліни. Обов'язковим розділом програми повинен бути "Компетенції, що набуваються, та зміст дисципліни", що формується у вигляді переліку похідних від основ­них компетенцій фахівця за освітньо- кваліфікаційною характеристикою (ОКХ) та відповідних тематичних мо­дулів, що забезпечують набуття цих компетенцій. Водночас компетенції

фахівця є інформаційною базою для формування засобів діагностики.

Узагальнені завдання формують­ся в контексті "похідна компетенція фахівця — узагальнене завдання". Похідна компетенція визначається, як деталізація основної компетенції фахівця за ОКХ. Похідні компетенції - є навчальними цілями дисципліни.

Узагальнені завдання повинні бу­ти доступні для студентів протягом усього періоду підготовки.

Діагностика рівня сформованості похідних компетенцій здійснюється за допомогою конкретизованих за­вдань із чисельною або іншою кон­кретизацією вихідних даних, що створюються трансформацією уза­гальнених завдань наведених в про­грамі навчальної дисципліни.

Для оцінювання якості виконання конкретизованого завдання та мож­ливості оскарження результатів оцінювання використовуються ета­лони рішень — зразки правильного й повного рішення. Еталоном може бути певний матеріал із фахових джерел (з відповідним посилан­ням), що містить алгоритми та при­клади рішень.

Для забезпечення надійності діагностики загальна кількість істот­них операцій конкретизованих за­вдань повинна бути не менш 30-ти.

Поопераційне зіставлення рішень з еталоном дозволяє оцінити рівень сформованості компетенцій за до­помогою коефіцієнта засвоєння (К) - відношення відношення правиль­но виконані істотні операції рішення (N) і загальна кількість визначених істотних операцій еталону рішення

(P).

Рекомендовані критерії визна­чення оцінок за національною шка­лою: "відмінно" - К > 0,9; "добре" - K = 0,8...0,89; "задовільно" - K = 0,7...0,79 ; "незадовільно" - K < 0,7.

Значення коефіцієнтів засвоєння як критеріїв визначення оцінок мо­жуть коригуватись методичними комісіями у залежності від спе­цифіки навчальної дисципліни.

Основний недолік чинних засобів діагности — відсутність їх зв'язку із визначеними цілями вищої освіти — уміннями та здатностями фахівця. Засоби діагности повинні визначи­ти, в якій мірі досягнуті заплановані навчальні результати, мати чіткі й оприлюднені критерії оцінювання.

Запропоновано ввести до галу­зевих стандартів вищої освіти засо­би діагностики навчальних дис­циплін, що забезпечить можливість зовнішнього контролю рівня сформованості похідних компетенцій фахівця.

Запропоновано також ввести до програми дисципліни розділ "Ком­петенції, що набуваються, та зміст дисципліни", який формується у ви­гляді переліку похідних (від основ­них) компетенцій фахівця за ОКХ та

відповідних тематичних модулів, що є інформаційною базою для форму­вання засобів діагностики.

Зміст завдань, що виносяться на контрольні заходи орієнтується на діагностику рівня сформованості компетенцій, що визначені в про­грамі дисципліни. Пропонується формувати перелік цих узагальне­них завдань як окремий документ, що повинен бути доступним для студентів протягом усього періоду опанування дисципліни.

Для безпосереднього викорис­тання на контрольних заходах про­понується застосування конкрети­зованих завдань із чисельною або іншою конкретизацією вихідних да­них.

Для оцінювання якості виконання завдання пропонується використо­вувати еталони рішень - зразки пра­вильного й повного рішення.

Алгоритм розроблення засобів діагностики, що пропонується, відповідає критеріям забезпечення якості вищої освіти наведеним у реко­мендаціях Європейських стандартів забезпечення якості, дозволяє за­безпечити безпосередній зв'язок змісту кожної дисципліни та засобів діагностики із кваліфікаційною харак­теристикою фахівця, створюють про­зорість цілей навчальної дисципліни.

м. Дніпропетровськ 

 

 

 

У контексті кредитно-модульному 

 

 

10_2011-1410_2011-15Шостий рік викладачі педагогік Київського національного лінгвістичного університету працюють за кредитно-модульною системою організації навчання. Аналіз діяльност викладачів за цей період  дозвілля зробити певні висновки. Прицьому проявляється як позитивні, так і негативні його сторони.

З одного боку, спостерігається:

- підвищена активність сту­дентів як на заняттях, так і під час ви­конання самостійної роботи (зумов­лена зацікавленістю студентів в от­риманні вищих балів за ці види робіт, що дає підстави отримання "автоматом" заліку чи іспиту), сти­мулювання їх до систематичної, що­денної праці, а не тільки під час сесії, що у свою чергу, сприяє підвищен­ню результативності підготовки майбутніх педагогів;

-     стала більш детермінова­ною вся організація навчального про­цесу у всіх її організаційних формах (більш деталізовані робочі навчальні програми курсів, чіткі критерії оцінки різних видів діяльності студентів як під час аудиторних занять, так і при виконанні завдань самостійної робо­ти, різних видів робіт під час педа­гогічної практики, курсових, диплом­них та магістерських робіт);

-     умотивованість навчання, формування у студентів са­мостійності, що, у свою чергу, сти­мулює становлення їх як суб'єктів навчання у вищій школі;

-     більш диференційована та гнучка (а тому, як правило, більш об'єктивна) шкала оцінювання на­вчальних досягнень студентів — се­мибальна ECTS — у порівнянні з традиційною чотирибальною;

-     суттєво повнішим є на­вчально-методичне забезпечення навчального процесу в усіх його ланках (навчальні посібники, мето­дичні рекомендації, програми прак­тик та державних екзаменів тощо).

З іншого боку, забезпечення усіх цих переваг кредитно-модульної си­стеми вимагало і постійно вимагає від викладачів значно більших зу­силь (як свідчать чисельні дослідження з цих проблем, тру­домісткість роботи викладача у кре­дитно-модульній системі на 40-60% вища у порівнянні з традиційною), які практично ніяк не компенсуються в нормах навчального навантажен­ня. Дійсно, розробка та регулярна перевірка завдань із самостійної ро­боти студентів, розробка чисельних варіантів завдань (з метою забезпе­чення об'єктивності, запобігання списуванню) та перевірка модуль­них контрольних робіт, розробка та перевірка виконання студентами те­стових завдань до кожного заняття (через необхідність забезпечення отримання оцінки кожним з 25-30 студентів семінарської групи за за­няття) вимагає досить багато часу, що у нормах часу ніяким чином не передбачено.

Як уже зазначалося, кредитно- модульна система є більш фор­малізованою у порівнянні із тра­диційною, викладач, зокрема, має вести значно більше обов'язкової навчальної документації (проводити поточний, деталізований за видами роботи, облік навчальних досягнень студента на кожному занятті, вести (для декого не зовсім прості) підра­хунки в кінці кожного модуля чи се­местру тощо), що суттєво відволікає викладача від основної діяльності саме під час проведення занять.

Тому практично щороку виникає гостра потреба у підготовці нового, чи суттєвому вдосконаленню існую­чого навчально-методичного за­безпечення навчального процесу. І як би це не було важко, але викла­дачі кафедри спромоглися підготу­вати необхідні навчальні посібники, більшість з яких мають гриф МОН України, до всіх без винятку на­вчальних дисциплін, що забезпечу­ються кафедрою, усіх видів на­вчальних занять (лекції, семінари, педагогічна практика, курсові, дипломні роботи, державні іспити).

Викладачі педагогіки намагаються зорієнтувати навчальний процес в університеті на формування вчителя- дослідника. Розроблена спеціальна програма підготовки майбутніх вчи­телів до дослідницької діяльності. Зміст її полягає в тому, щоб протягом на­вчання у вищому навчальному закладі майбутні вчителі змогли практично оволодіти найбільш важливими прийо­мами й методами педагогічного дослідження: навчились аналізувати наукову літературу, писати реферати з педагогічних проблем, виступати з до­повідями; вивчати та аналізувати шкільну документацію, проводити спо­стереження, анкетування, тестування, брати інтерв'ю, давати експертну оцінку педагогічним явищам; вивчати, узагальнювати, описувати передовий педагогічний досвід, організовувати та проводити дослідницьку роботу в школі та вищому навчальному закладі, використовувати різноманітні методи науково-педагогічного дослідження.

Організація підготовки творчої особистості майбутнього вчителя передбачає залучення студентів до наукової роботи протягом усього періоду навчання в університеті. Звичайно, зміст дослідницької ро­боти студентів поступово усклад­нюється, стає більш глибоким від курсу до курсу.

Великого значення надається створенню навчально-методичної бази для здійснення керівництва науково-педагогічною дослідницькою діяльністю. На допомогу студентам у вирішенні завдань науково-педа­гогічних досліджень викладачами пе­дагогіки розроблено методичні реко­мендації, що відображені в навчаль­но-методичних посібниках з ор­ганізації педагогічної та науково-асис­тентської практики для освітньо- кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр". На особливу увагу заслуговує навчальний посібник "Методологія та технологія науково- педагогічних досліджень", де по­дається систематизована інформація щодо методології, методики й техніки виконання наукових досліджень з пе­дагогіки.

Підсумки професійно-педагогічної підготовки студентів підводяться під час складання державних іспитів. Вже другий рік вони проводяться в нашо­му університеті в модульно-рейтинговий системі оцінювання навчальних досягнень студентів, метою якої є об'єктивна перевірка ступеня сфор- мованості необхідних компетенцій майбутнього педагога. Цьому пере­дував трирічний експеримент щодо форми складання державного кваліфікаційного іспиту. Оскільки під час екзамену необхідно перевірити всі основні складові професійної ком­петентності, то в іспит включені ком­плексні тестові завдання з усіх тем курсів психології, педагогіки та мето­дики викладання (перевірка рівня знань) та два комплексних

кваліфікаційних завдань, що моделю­ють діяльність як вчителя (викладача), так і класного керівника (куратора академічної групи) (перевірка не­обхідних професійних умінь і нави­чок). І якщо знання перевіряються за допомогою тестів у день проведен­ня державного іспиту, то кваліфікаційні завдання студенти от­римують за п'ять днів до нього, з тим щоб, як і в реальній ситуації в школі (ВНЗ), належним чином підготувати відповідний фрагмент уроку та вихов­ного заходу. А під час самого екзаме­ну оцінюються не тільки рівень мето­дичної розробки уроку та виховного заходу, але й якість презентації відповідного фрагменту уроку чи ви­ховного заходу, що характеризує, на нашу думку, рівень сформованості відповідних професійних умінь та на­вичок.

Звичайно, не на всіх проблемах професійно-педагогічної підготовки студентів можна зупинитися в ме­жах однієї статті. Для нашого універ­ситету, як і для інших вищих на­вчальних закладів, що готують фахівців з напряму підготовки "Філологія" (мова та література) ве­ликою проблемою, зокрема, була і залишається відсутність державно­го стандарту з цього напряму підго­товки, що не дозволяє упорядкувати та привести у відповідність до Кон­цепції педагогічної освіти психолого-педагогічну складову підготовки фахівця.

 

 

* ГАЗЕТА В ГАЗЕТІ *

Змоделюємо діяльність
майбутнього вчителя початкових класів

 

10_2011-16

 

 

 

Сучасний етап розвитку освіти висуває підвищені вимоги до про­фесійної підготовки сучасного вчи­теля початкових класів, як до твор­ця навчально-виховного процесу, озброєного новітніми методиками та технологіями навчання.

Інноваційним засобом розв'язан­ня зазаначених проблем є педа­гогічне моделювання.

Визначення об'єктів педа­гогічного моделювання у про­фесійній готовності вчителя по­чаткових класів донині здійсню­валось в умовах відсутності чіткої класифікації (типізації) пе­дагогічних моделей та відсут­ності визначення поняття "педа­гогічне моделювання'' (всі суміжні дослідження присвячені лише аналізу певних педа­гогічних моделей). В зв'язку з цим нами було здійснено ав­торське його обґрунтування та визначення у такому формулю­ванні: "педагогічне моделюван­ня це — побудова, перетворення та дослідження моделей різно­манітних педагогічних систем". Було також розроблено спец­курс "Педагогічне моделювання у початковій освіті".

 

Основні цілі курсу:

-     сформувати готовність у май­бутніх учителів початкових класів до здійснення педагогічного моде­лювання в навчально-виховному процесі початкової школи.

-  визначення педагогічної доцільності застосування певних

форм, методів, прийомів та за­собів навчання;

-     визначення змісту навчання шляхом моделювання співвідно­шень між результатами навчання, витратами ресурсів суспільства та запитами суспільства;

-     прогнозування успішності та засвоєння навчального матеріалу суб'єктами навчання.

Завдання з вивчення дисципліни полягають у наступному:

1.   Забезпечити високий рівень професійної підготовки сту­дентів шляхом ознайомлення із шляхами розв'язання актуальних педагогічних проблем.

2.   Формувати загально-на­вчальні уміння.

3.   Озброїти студентів знан­нями та вміннями з основ педа­гогічного моделювання.

4.   Формувати в процесі на­вчання професійну майстерність, організаційно-методичні навички та вміння.

Вивчення навчальної дис­ципліни "Педагогічне моделю­вання у початковій освіті" ба­зується на принципах кредитно- модульної системи, яка сприяє систематичній роботі студентів над матеріалами курсу. Якість за­своєння навчального матеріалу здійснюється за рейтинговими показниками.

Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:

1.   Понять ,,модель" та ,,моделювання", ,,педагогічна модель" та ,,педагогічне моделювання".

2.   Типізації моделей та пе­дагогічних моделей.

3.   Ролі та місця педа­гогічного моделювання в системі початкової освіти.

4.   Логіки здійснення педа­гогічного моделювання.

На основі цих знань у студентів повинні бути сформовані уміння:

1.   Характеризувати моделі навчальних фахових дисциплін та навчальних предметів початкової школи.

2.   Будувати моделі різно­манітних педагогічних систем.

Використовувати моделювання для розв'язання педагогічних про­блем

Зміст програми

Модуль I. Методологія та теорія здійснення педагогічного моделю­вання.

Тема 1.1. Сутність понять мо­дель і моделювання.

Поняття модель. Порівняння підходів до визначення поняття модель. Класифікації моделей. Ієрархічні рівні класифікацій моде­лей. Зв'язок моделювання та сис­темного аналізу.

Тема 1.2. Поняття педагогічне моделювання.

Сутність поняття педагогічне мо­делювання. Класифікації педа­гогічних моделей.

Тема 1.3. Об'єкти педагогічного моделювання в системі початкової освіти.

Джерела вибору об'єктів педа­гогічного моделювання, кла­сифікація об'єктів педагогічного моделювання. Специфіка побудо­ви педагогічних моделей у залеж­ності від об'єктів педагогічного мо­делювання.

Застосування у навчальному процесі запропонованої методич­ної системи формування готов­ності майбутнього вчителя почат­кових класів до педагогічного мо­делювання показало, що вона за­безпечує суттєве підвищення фа­хово спрямованих особистісних якостей майбутнього вчителя по­чаткових класів.

Хмельницька обл.

 

 

 

* ОСВІТЯНСЬКИЙ ПАНТЕОН *

 

 

10_2011-18

10_2011-19

 

 

Назаров

Євген Іванович

 

 

 

ще в юності мріяв присвятити своє життя спорту. Після закінчення школи вступив до Харківського технікуму фізич­ної культури і згодом працю­вав вчителем фізичної куль­тури в закладах міста. У 1960 році Євген Іванович став сту­дентом заочного відділення Сімферопольського держав­ного педагогічного інституту за спеціальністю "вчитель фізичного виховання, ана­томії, фізіології", а вже через два роки був призначений директором Дитячої юнацької спортивної школи відділу освіти м. Бердянська, де й працював до останніх днів.

Євген Іванович свої знан­ня та вміння присвятив ви­хованню спортивної мо­лоді. Під його керівництвом учні досягали значних спортивних висот. На базі школи постійно проводили­ся міжнародні турніри, а ви­хованці гуртків неодноразо­во брали участь у змаганнях Міжнародного класу та ста­вали призерами чемпіонатів і Кубків Світу, чемпіонатів Європи та України.

Євген Іванович як вмілий керівник педагогічного ко­лективу умів об'єднувати в єдину міцну команду тренерів та вихованців.

До своїх обов'язків він завжди ставився сумлінно, був вимогливим до себе і до тих, хто працював поруч, був чуйною людиною, готовою прийти на допомогу кожному, хто цього потребував. За це його любили й поважали всі, хто знав і працював разом з ним.

Колектив закладу, вихо­ванці та їх батьки завжди цінуватимуть та пам'ятати­муть безцінний вклад Євгена Івановича у розбудову та роз­виток рідної школи. За час його роботи, споруджені нові спортивні майданчики та на­вчальні корпуси для вихо­ванців закладу.

У 1995 році Указом Прези­дента України Євгену Івано­вичу присвоєно Почесне звання "Заслужений вчитель України", а в 2006 році за ва­гомий особистий внесок у за­безпечення розвитку дитячоюнацького спорту нагород­жено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Життєвий шлях Євгена Іва­новича є яскравим прикла­дом величі людини праці та обов'язку.

Смерть забрала досвідчену та сповнену сил людину, яка могла б зробити ще чимало добрих справ для свого міста та країни.

Колектив Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України висловлює глибоку скорботу та співчуття народній артистці України і Росії Тетяні Назаровій та її ро­дині з приводу тяжкої втрати.

Світла пам'ять про Назарова Євгена Івановича на­завжди залишиться в серцях його учнів, рідних, близьких та друзів.

 

10_2011-18

 

 

 

* ЛІЦЕНЗУВАННЯ *

 

Київський технікум готельного господарства

повідомляє про отримання згоди Міністерства освіти і науки України (лист № 6/1 — 173) на проведення ліцен­зування з підготовки молодшого спеціаліста зі спеціаль­ності 5.14010202 "Організація обслуговування населен­ня", спеціалізації "Організація обрядових послуг" .

Матеріально — технічна база, викладацький склад, навчально — методичне забезпечення відповідають встановленим нормам, а також чинним ліцензійним

умовам в надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

*

Київський технікум готельного господарства

повідомляє про отримання згоди Міністерства освіти і науки України (лист № 6/1 — 174) про перерозподіл ліцензованого обсягу в зв'язку з проведенням ліцензу­вання з підготовки молодшого спеціаліста зі спеціаль­ності 5.05010301 "Розробка програмного забезпечення" Матеріально — технічна база, викладацький склад, навчально — методичне забезпечення відповідають встановленим нормам, а також чинним ліцензійним

умовам в надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

*

Київський технікум готельного господарства

повідомляє про отримання згоди Міністерства освіти і науки України (лист № 6/1 — 175) про перерозподіл ліцензованого обсягу в зв'язку з проведенням ліцензу­вання з підготовки молодшого спеціаліста зі спеціаль­ності 5.05010201 "Обслуговування комп'ютерних сис­тем і мереж".

Матеріально — технічна база, викладацький склад, навчально — методичне забезпечення відповідають встановленим нормам, а також чинним ліцензійним

умовам в надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

*

Київський технікум готельного господарства

повідомляє про отримання згоди Міністерства освіти і науки України (лист № 6/1 — 172) про збільшення ліцензованого обсягу та проведення ліцензування з підготовки молодшого спеціаліста зі спеціальності 5..14010301 "Туристичне обслуговування"

Матеріально — технічна база, викладацький склад, навчально — методичне забезпечення відповідають встановленим нормам, а також чинним ліцензійним умовам в надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

 

* ДО УВАГИ НАУКОВЦІВ *

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

О Г О Л О Ш У Є у 2011 р. Конкурс вступників

до докторантури

за       спеціальностями:

-           Соціальна філософія та філософія історії

-           Філософська антропологія та філософія культури

-           Історія України

-          Українська мова

-           Російська мова

-           Корекційна педагогіка

-           Загальна педагогіка та історія педагогіки

-           Теорія та методика навчання (українська мова)

-           Теорія та методика навчання (українська література)

-           Теорія та методика навчання (математики)

-           Теорія та методика навчання (біологія)

-           Теорія та методика навчання (фізика)

-           Теорія та методика навчання (інформатика)

-           Теорія та методика навчання (музика)

-           Теорія і методика професійної освіти

-           Теорія і методика виховання

-           Теорія навчання

-           Політична культура та ідеологія

-           Спеціальна психологія

-           Соціальна педагогіка

-           Педагогічна та вікова психологія

До заяви додаються документи:

-           особовий листок з обліку кадрів з автобіографією;

-           розгорнутий план докторської дисертації';

-           наукова доповідь (до 50 стор.) з теми докторської дисертації;

-           список опублікованих робіт;

-              відбитки основних наукових праць (монографія, підручник, навчальний посібник, статті, брошури та ін.);

-           копія диплома кандидата наук;

-           копія атестата доцента;

-           клопотання з місця роботи про прийом до докторантури;

-             характеристика-рекомендація з місця роботи із зазначенням номера протоколу та дати засідання Вченої ради навчального закладу;

-          довідка з податкової інспекції (копія ідентифікаційного коду);

-           перша сторінка паспорта.

Заяви та документи до докторантури подаються особисто з 27 серпня 2011 року. Конкурсна комісія працюватиме до

20 листопада 2011 року.

Адреса університету: 01601, Київ-30, вул. Пирогова, 9, кім. 247

 

* ВИСТАВКИ *

10_2011-20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОШТОВА АДРЕСА РЕДАКЦІЇ ТИЖНЕВИКА «ОСВІТА»

01054, КИЇВ-54, вул. Тургенєвська, 8-14, оф. 312.

Адреса електронної пошти редакції:

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Факсові повідомлення надсилайте за номером: 517-45-69.

По четвергах у приміщенні Київського Будинку вчителя, кімн.27, приймає відвідувачів заступник голови Всеукраїнського педагогічного товариства ім.Гр.Ващенка, головний редактор нашого тижневика О.С.Коноваленко.

По понеділках і середах ведуть прийом редактори відділів нашого видання за адресою: вул. Тургенєвська, 8-14, кімн. 312.

Головний редактор Ольга КОНОВАЛЕНКО

ТЕЛЕФОНИ

Головного редактора тел./факс — 486-46-46; 517-45-69 творчого об'єднання «Галузь», творчого об'єднання «Собор», творчого об'єднання «Економіка» — 221-02-96 творчого об'єднання «Регіон» — 235-60-74

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. Редакція не рецензує і не повертає матеріалів. За достовірність фактів і цифр, відповідність їх вказаним джерелам відповідальність несе автор.

Номер зверстано в комп'ютерному центрі тижневика «ОСВІТА».

Тижневик віддруковано у видавництві «ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК»

Реєстраційне свідоцтво: серія ВК № 2408 від 14.11.1996 р.

Тираж у лютому 13240.   Зам.

Тижневик виходить щосереди.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 0

Останнє оновлення на Середа, 30 березня 2011, 15:40
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта