Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 18 (6-13 квітня 2011р.) PDF Друк e-mail

 

 

 

Космічна Одісея

 

Untitled.FR10-1

12 квітня у Мистецькому Арсеналі відбулося нагородження переможців Всеукраїнського кон­курсу дитячого малюнка "Космічна Одісея", участь у якому взяв Міністр освіти і науки, мо­лоді та спорту Дмитро Табачник.

Мета проведення цього конкурсу — підвищення інтересу молодого покоління до сфери новітніх вина­ходів та космічних технологій, на­дання додаткових стимулів для ре­алізації творчого потенціалу талановитої молоді.

Організаторами акції виступили Національний культурно-мистець­кий та музейний комплекс "Мис­тецький Арсенал", Національне космічне агентство України, Бла­годійний фонд "Мистецький арсе­нал", за підтримки та сприяння Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

Переможців визначили в трьох номінаціях "Земля із космосу", "Політ на Місяць", "Мій космічний друг"за трьома віковими кате­горіями (6-8, 9-11, 12-14 років). Для участі у конкурсі надійшло по­над три тисячі дитячих робіт з усіх куточків України.

Переможці конкурсу отримали дипломи та призи.

 

 

 

* ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ *

Видатки буде переглянуто

 

Рівень оплати працівників освіти і видатків на утримання і модернізацію навчальних закладів, який існує сьогодні, не мо­же задовольнити ні суспільство, ні Уряд. Прем'єр-міністр Ук­раїни Микола Азаров переконаний, що навіть у скрутній ситу­ації, коли бюджет держави переобтяжений виплатою астро­номічних боргів попередників, необхідно шукати резерви для збільшення фінансування освіти.

Так, Глава Уряду доручив Міністру фінансів Федору Ярошен­ку і Міністру освіти і науки, молоді та спорту Дмитру Табачнику до 11 травня внести на розгляд Уряду узгоджені зміни до Бюд­жетного кодексу, які дозволять фінансувати дошкільні освітні заклади за рахунок першого (захищеного) кошика місцевих бюджетів.

Відповідно, Дмитро Табачник протягом місяця проведе пе­реговори з представниками освітянських профспілок щодо погоджених пропозицій до змін у Державний бюджет 2011 ро­ку, а також для опрацювання пропозицій щодо бюджетного фінансування освіти на період до 2015 року.

Для поліпшення житлових умов

6 квітня 2011 року затверджено постанову Кабінету Міністрів України N 364, якою внесено зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кре­дитів на будівництво (придбання) житла для науково-педа­гогічних працівників.

Реалізація зазначеної постанови дасть можливість у поточ­ному році отримати кредит на поліпшення житлових умов на­уково-педагогічним та педагогічним працівникам, які відповідно до чинного законодавства мають право на отри­мання таких кредитів на будівництво або придбання житла.

 

 

 

* РОЗ'ЯСНЕННЯ *

 

 

Щодо працевлаштування випускників ВНЗ


 

Реагуючи на інформацію у ЗМІ щодо вимагання окреми­ми університетами грошей від студентів-випускників, які здобули освіту за рахунок бю­джетних коштів, але не відпрацювали три роки за місцем призначення, прес-служба Міністерства освіти і науки, молоді та спорту надає відповідне роз'яснення.

У зв'язку з ситуацією, що скла­лася у вищих навчальних закла­дах різних регіонів України, за результатами перевірок Кон­трольно-ревізійного управління протягом 2010-2011 років щодо

порядку працевлаштування ви­пускників, які навчалися за кош­ти державного бюджету, до Міністерства освіти і науки, мо­лоді та спорту надходять запити від керівників вищих навчальних закладів, яким нараховані мільйонні штрафи за неефек­тивне використання коштів дер­жавного бюджету. Проблемни­ми питаннями стали відсутність стовідсоткового обов'язкового відпрацювання випускниками протягом трьох років у держав­ному секторі економіки або їх працевлаштування у приватно­му секторі. Міністерством освіти

і науки, молоді та спорту надано роз'яснення керівникам вищих навчальних закладів, у яких вис­ловлено позицію, що ґрун­тується на правових засадах і га­рантіях, встановлених Консти­туцією України та законами Ук­раїни.

Відповідно до Закону України "Про вищу освіту" основним за­вданням, що стоїть перед вищи­ми навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо- кваліфікаційних рівнів. Цей за­кон не містить умов про обов'яз­ковість трирічного відпрацюван­ня та відшкодування у встанов­леному порядку до державного бюджету вартості навчання. Не зазначено у законі й те, що ви­щий навчальний заклад зо­бов'язаний гарантувати випуск­никові його працевлаштування, в обов'язки вищого навчального закладу входить сприяння пра­цевлаштуванню своїх випуск­ників.

Будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчаль­ного закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірни­ми, тому що відсутні правові ме­ханізми, які б зобов'язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.

Враховуючи сучасні умови розвитку економіки України, у тому числі, значне зменшення державного сектору (від 0 % до 30 %, залежно від галузі еко­номіки) керівництво вищих на­вчальних закладів, за умови відсутності запитів від держав­них підприємств, установ та ор­ганізацій, може сприяти працев­лаштуванню випускників на підприємства, установи та ор­ганізації інших форм власності, оскільки вони теж є платниками податків і вносять внесок у роз­виток економіки країни.

 

 

* КОНКУРСИ *

 

 

Оголошено результати І етапу заключного туру Всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2011"

 

Триває Всеукраїнський конкурс " Учитель року — 2011", який про­водиться 6-15 квітня 2011 року у номінаціях:

1.  " Іноземні мови" (німецька) (м. Львів);

2.  " Початкові класи" (м. Івано-Франківськ);

3.  " Світова література" (м. Полтава);

4.  " Образотворче мистецтво" (м. Кіровоград);

5.  " Історія" (м. Чернівці).

7 квітня 2011 року відбулися урочистості з нагоди відкриття третього (за­ключного) туру Всеукраїнського конкурсу " Учитель року-2011", у яких взяли участь представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, началь­ники обласних державних адміністрацій та міських рад, начальники уп­равлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій, представники інститутів післядипломної педагогічної освіти, профспілкових комітетів, ди­ректори загальноосвітніх навчальних закладів.

За результатами конкурсних випробувань І етапу заключного туру Всеук­раїнського конкурсу " Учитель року — 2011", що проводився 6-10 квітня 2011 року, визначено переможців, які братимуть участь у фінальних змаганнях:

" Іноземні мови" (німецька) (м. Львів)

N Прізвище, ім'я та по батькові    Область (місто)

1.  Кожущенко Олена Петрівна    Миколаївська

2.    Фисюк Романа Флоріанівна    Чернівецька

3.    Унтілова Тетяна Миколаївна  Чернігівська

4.    Ковальчук Олена Віталіївна   Житомирська

5.    Байдюк Наталія Миколаївна  Волинська

6.    Гаврилюк Галина Іванівна      ІІвано-ФранкІвська

7.    Філюк Ольга Іванівна                Одеська

8.    Сінявська Ольга Леонідівна   Сумська

9.    Шепель Світлана Юріївна      Харківська

10.  Майсторова Лариса Володимирівна        Донецька

11.  Головня Олена Володимирівна     Полтавська

12.  Кути ще в а Анна Вікторівна   Херсонська

" Початкові класи" (м. Івано-Франківськ)

N Прізвище, ім'я та по батькові    Область (місто)

1  . Братущик Олеся Василівна    Вінницька

2.    ТофанРуслана Володимирівна     Івано-Франківська

3.    Лутовинова Наталія Андріївна      Миколаївська

4.    Косован Оксана Корнмвна     Чернівецька

5  . Кравчук Олена Федорівна___ Херсонська

6.    Кріль Олена Павлівна             Тернопільська

7.    Микитенко Людмила Сергіївна      Житомирська

8.    Москалюк Людмила Юріївна  Харківська

9.    Прус Олеся Віталіївна             Хмельницька

10. Савченко Ольга Володимирівна    Черкаська

11. ІІІтупун Лариса Володимирівна_________ Чернігівська

12. Ягодинець Наталія Олексіївна       Волинська

" Світова література" (м. Полтава)

 

N Прізвище, ім'я та по батькові    Область (місто)

1.    Бушакова Оксана ВалерІїЬна        Вінницька

2.    Шкарупа Олена Іванівна        Запорізька

|3- |Григор'єва Ірина Григорівна   |івано-Франк!вська

4.    Бак Світлана Костянтинівна  Кіровоградська

5.    Бондаренко Маргарита Григорівна          Миколаївська

6.    Болгарина Ірина Святославівна   Одеська

7.    Демченко Олена Василівна   Полтавська

8.    Дячок Світлана Олександрівна     Тернопільська

9   Щолок Галина Василівна          Харківська

10. Свенціцька Олена Володимирівна            Черкаська

11.  Бачук Тетяна Григорівна        Чернівецька

12. Невмержицька Ольга Федорівна   м. Київ

 

" Образотворче мистецтво" (м. Кіровоград)

N Прізвище, ім'я та по батькові    Область (місто)

1.    Осокіна Людмила Владиславівна  Донецька

2.    ШлєєнковаТетяна Миколаївна       Кіровоградська

3.    Климова Лариса Віталіївна   Харківська

4.    Марченко Вікторія Петрівна  Житомирська "

5.    Вачкова Ірина Богданівна      Львівська

6.    Дмитренко Оксана Миколаївна      Чернігівська

7.    Архіпова Апіна Євгенивна     Миколаївська

8.    Воронов Олександр Володимирович      Луганська

9.    Лемешева Наталія Андріївна         Черкаська

10.  Шевченко Наталія Теодорівна      [Тернопільська

11.  Прокопів Наталія Анатоліївна        Волинська

12.  Повх Лариса Федорівна         Дніпропетровська

" Історія" (м. Чернівці)

N Прізвище, ім'я та по батькові    Область (місто)

1.    Добриця Михайло Вікторович        Запорізька

2.    Міщанчук Наталія Георгіївна Дніпропетровська

3.    Бахматюк Ярослав Дмитрович      Івано-Франківська

4.    Дмитрук Галина Анатоліївна  Кйївська

5.    Теменко Олена Вікторівна      Луганська

6.    Геллер Тетяна Володимирівна      |Миколаївська

7.    Дудка Людмила Георгіївна     Полтавська

8.    Авдимирець Лілія Анварівна           Рівненська

9.    Карнацевич Владислав Леонідович         Харківська

10.  Ващук Дмитро Петрович        Хмельницька

11.  Майданик Олена Геннадіївна         Чернівецька

12.  Боднарчук Галина Іванівна    м. Київ

11 квітня 2011 року розпочалися конкурсні випробування ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу " Учитель року-2011": учителі мають продемонструвати педагогічний талант та майстерність під час виконання практичних завдань, проведення конкурсних уроків (12-14 квітня 2011 року).

Підбиття підсумків та урочисте закриття Всеукраїнського конкурсу " Учитель року — 2011" відбудеться 15 квітня 2011 року (у номінації " Образотворче мистецтво" — 14 квітня).

 

 

 

 

* МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО *

 

 

У країнські освітяни  в Піднебесній

 

 

6 квітня відбулось засідання спільної українсько-китайської погоджувальної групи з питань співробітництва у галузі освіти під головуванням з української сторони Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту Євгена Суліми та з Untitled.FR10-2китайської — заступника міністра освіти Хао Піна.

Під час засідання обговорюва­лися питання регламенту роботи Підкомісії          з          питань

співробітництва у галузі освіти Комісії зі співробітництва між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки, підготовки Угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України і Міністерством освіти КНР щодо розвитку співробітництва.

Визначені пріоритетними пи­тання підготовки програм та навчальних підручників з ки­тайської мови та української мови як іноземних для серед­ньої школи, розширення ме­режі Інститутів Конфуція в Ук­раїні та Центрів українознавст­ва в КНР, збільшення квоти на навчання в китайських та ук­раїнських університетах, по­глиблення співпраці у науковій сфері між університетами.

Запропоновано запровадити систему обміну школярами для вивчення мови та культури двох країн, започаткувати проведен­ня учнівських олімпіад з ки­тайської та української мов.

Сторони домовились про

 

проведення чергової робочої зучтрічі в Україні у травні цього року.

За ініціативи Посольства Ук­раїни у КНР відбулась зустріч Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євгена Суліми з українськими студентами, які на­вчаються в університатех  КНР.

Обговорювалися питання практики отримання направ­лень на навчання в універси­тетах Китаю українських сту­дентів, збільшення кількості стипендій, удосконалення ме­ханізмів відбору претендентів на навчання та розширення пе­реліку спеціальностей, за якими можуть направлятися студенти з України.

Студенти розповіли про умо­ви навчання та проживання.

Також досягнуто домовлено­стей про подальшу співпрацю у сфері студентських обмінів.

Untitled.FR10-3У зустрічі взяли участь Посол України у КНР Костенко Ю.В., рек­тор Національної металургійної академії Величко О.Г., проректо­ри Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка Бугров В.А. та Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна Назиров З.Ф.

Делегація відвідала середню школу при Столичному педа­гогічному університеті.

Під час ознайомлення зі шко­лою і бесіди з керівництвом та викладачами учасники зустрічі обговорили питання умов на­вчання в школі, забезпечення підручниками, сучасним на­вчальним обладнанням, лабо­раторним устаткуванням.

Школа разом з основною на­вчальною програмою підготов­ки пропонує додаткові факуль­тативні заняття. Існує окрема програма по навчанню інозем­них школярів та підготовці учнів старших класів до вступу в провідні університети світу. Діти, які приїхали вчитись з інших країн, мешкають у гурто­житку при школі.

Створено умови для занять спортом, творчою діяльністю та мистецтвом. Шкільна бібліоте­ка нараховує велику кількість літератури як китайською, так і іноземними мовами.

7 квітня відбулася робоча зустріч членів української час­тини Підкомісії з питань співробітництва у сфері освіти Комісії зі співробітництва між Урядом України і Урядом Ки­тайської Народної Республіки з керівництвом Головного офісу Інститутів Конфуція.

Під час зустрічі обговорено питання, пов'язані з відкриттям Інституту Конфуція у Дніпропе­тровську, удосконаленням ро­боти діючих Інститутів Конфуція у Києві, Харкові та Луганську, поглибленням перспектив вив­чення китайської мови і культу­ри в Україні, а також покращен­ням вивчення української мови і культури в Китаї.

 

 

 

 

* АДРЕСА ДОСВІДУ ЧЕРКАЩИНА *

 

 

Ідеї добротворення

 

Працівники Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації продовжують на сторінках "Освіти" медіа-переклик районів області з метою виявлення і розповсюдження новинок, знахідок, відкриттів у організації навчального процесу, співпраці з районною владою, узагальненні передового досвіду. ^огодні відвідуємо Корсунь-Шевченківський та Драбівський райони.

З якого краю не під'їдеш до Корсунь-Шевченківського району — в будь-якому населеному пункті привертає увагу ошатна садиба місцевої школи: море квітів на дбайливо доглянутому подвір'ї, етнографічні куточки, альпійські гірки, годівнички для птахів, стилізовані лелеки, жу­равлі... І це не лише творча фан­тазія господарів навчального за­кладу, а й втілена мрія начальни­ка відділу освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Валерія Петровича Кочегури.

Очоливши відділ ще в 1994 році, він поставив перед собою мету створити в кожній школі атмосфе­ру високої відповідальності за освітній рівень дітей, вчити краще і досконаліше, що піднесло б на­вчально-виховний процес і ма­теріально-технічну базу, зробило б школу привабливою для дітей "батьківською хатою".

Вже тоді він пройнявся гу­маністичними ідеями добротворення, які у своїй Сахнівській школі втілював Народний педагог-академік Олександр Антонович Захаренко. Нелегко було переламати психологію людей, переконати в актуальності своїх задумів. Але Ва­лерій Петрович володіє цінною якістю — вмінням бачити перспек­тиву і передбачати кінцевий ре­зультат. Він послідовний у своїх діях і ніколи не лишає почате на півдорозі незавершеним.

Відразу він знайшов підтримку в Олександра Антоновича Захаренка та досвідчених керівників: Івана Івановича Хащевацького, Олексія Васильовича Здорика, Ольги Ми­хайлівни Костенко, Марії Мико­лаївни Царенко, Петра Володими­ровича Степаненка, Ірини Мико­лаївни Камінської (директорів Гарбузинського,     Моринського,

Кіровського, Зарічанського, Завадівського, Комарівського на­вчально-виховних комплексів). Пізніше підхопили цю ідею учні О.А.Захаренка — Валентина Мико­лаївна Нездолій, директор Зарічанської школи та Тетяна Кос­тянтинівна Портянко, директор Селищенської школи.

Розпочалося творення шкіл кра­си, радості і творчості. Змінювало­ся зовнішнє обличчя освітніх за­кладів, дух творчості завітав у кож­ну установу. Постійно цю атмо­сферу підтримував Валерій Петро­вич, разом з колективами шкіл ви­шукував нове не лише в нашій об­ласті, а й а інших регіонах країни.

Валерій Петрович Кочегура до­кладає значних зусиль до виконан­ня державних та десяти регіональ­них програм, зокрема "Діти Ук­раїни", "Вчитель", "Шкільний авто­бус", "Інформатизація та комп'юте­ризація загальноосвітніх шкіл", "Програма розвитку позашкільних навчальних закладів", "Обдарова­на дитина". Він домігся збережен­ня мережі навчально-виховних за­кладів (у районі працює 26 загаль­ноосвітніх шкіл, 5 позашкільних на­вчальних закладів, міжшкільний на­вчально-виробничий комбінат). За його ініціативи і підтримки стали функціонувати навчальні заклади нового типу: гімназія, фізико-математичний ліцей, Авторська О.А.Захаренка школа с.Сахнівка, набули популярності Моринська загально­освітня спеціалізована сільського­сподарська школа, Корсунь-Шевченківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 з поглибленим вивченням французької мови, 21 навчально-виховний комплекс "загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад". В 10-11-х кла­сах запроваджено профільне на­вчання. Наступним кроком удоско­налення навчально-виховного про­цесу стало формування в кожного школяра району рис громадянина- добротворця. Валерій Петрович з готовністю прийняв пропозицію проведення Всеукраїнських педа­гогічних читань у Сахнівській школі за спадщиною Олександра Анто­новича Захаренка. Колективи шкіл району підхопили її, з розумінням сприйняли і думки Олександра Ан­тоновича, і думки та пропозиції учасників педчитань, і устремління свого начальника відділу освіти щодо формування в кожного педа­гога і школяра гордості за те, що вони є послідовниками Великого Учителя. Тому з цікавістю сприйня­ли і пропозицію проведення у Сахнівській школі щорічних район­них зльотів юних добротворців — підсумку творчої діяльності шкільних колективів.

За його ініціативи створено ре­дакційно-видавничий центр відділу освіти: з 2003 року виходить щомісячний інформаційно-мето­дичний вісник "Світло знань", а ще методично-практичний порадник "Джерело творчості", щорічні збірники нарисів про передових пе­дагогів районної освіти "Педа­гогічне сузір'я", книги, буклети, брошури про все, що створено, що вимагає колективного обговорення і втілення в практику навчально-ви­ховних закладів району.

Приємно констатувати, що досвід шкіл нашого району у створенні умов навчання і виховання підростаючого покоління став надбанням, яке вив­чають і переймають навчальні закла­ди інших районів області. Все це вик­ликає гордість і разом з тим зо­бов'язує працювати напруженіше,

натхненніше, відповідальніше. Це прекрасно розуміє Валерій Петро­вич і, бачачи результати діяльності колективів навчальних закладів, прагне до вдосконалення, пошуків нових шляхів створення сучасних шкіл, сповнених духом загального ентузіазму, прагнення виховати високоінтелігентну людину сьо­годнішнього світу.

Портрет очільника районної освіти Корсунь-Шевченківщини був би не повним, якби не було до­дано висловлювання його колег, людей, з якими він ділить нелегкий освітянський хліб.

"Я вдячна долі, що звела мене з цією чудовою і мудрою людиною. Валерій Петрович володіє високи­ми діловими якостями, конкрет­ний і послідовний у прийнятті рішень, цілеспрямований і напо­легливий у їх реалізації. Він — ак­тивний втілювач гуманістичної пе­дагогіки О.А.Захаренка. Головний принцип його життя — прагнення дарувати людям радість, творити добро, утверджувати гуманізм і милосердя. Його самовідданими зусиллями в школах створені сприятливі умови, сучасна на­вчально-матеріальна база для гармонійного розвитку дітей. Осе­редками краси, радості і творчості стали навчально-виховні заклади. Створена чітка система виховної роботи, що ґрунтується на педа­гогіці добротворення, поваги до загальнолюдських цінностей, за­лучення учнів до звершення суспільно значимих справ.

Л.І.Давиденко, заступник начальника відділу освіти"

"Людина живе мить у часі, а тим більше у вічності. Отож, друзі! Зали­шайте після себе добрий слід, щоб пам'ятали вас і ваші добрі справи хоч кілька поколінь", — ці слова із книги О.А.Захаренка "Слово до на­щадків" притаманні добротворцю, начальнику відділу освіти Валерію Петровичу Кочегурі, який понад 30 років присвятив себе Корсунь- Шевченківській землі, її людям, а половину з них — освітянській галузі району.

Що вражає у цій людині? Висока працездатність, принциповість, вимогливість, здатність вирішува­ти найскладніші проблеми, дух добротворення, вічний творчий по­шук, цілеспрямованість. Постійна увага, підтримка, ідеї й поради на­шого керівника сприяли створен­ню у Моринській школі високопрофесійного колективу, міцної на­вчально-матеріальної бази, пере­творенню її в духовний центр, у серцях вихованців якого щодня натхненно засіваються зерна лю­бові до рідного краю, добра та правди, формуються справжні громадяни нової України.

Олексій Васильович Здорик, колишній директор Моринського НВК"

"Освіта Корсунщини має ошатні й затишні школи. Сюди тягнуться діти, тут вони формуються, ростуть на радість своїм батькам та вчите­лям. А в запоруку цьому Бог послав нам досвідченого, овіяного мудрістю та наділеного щедрим серцем керівника — начальника райвідділу освіти Валерія Петрови­ча Кочегуру. Він усе розуміє, ба­чить, і результат завжди виходить позитивний.

Віктор Володимирович Невідничичй, директор Корсунь- Шевченківської ДЮСШ"

"Освіті Корсунщини повезло, бо її керманичем є людина, віддана своїй роботі, творча, невтомна. Я знаю Валерія Петровича дуже дав­но. Він опікувався всіма школярами району. В останній рік свого життя Олександр Антонович Захаренко був засмучений тим, що все, над чим працював, руйнувалося, школа занепадала. Та завдяки Валерію Петровичу і колективу вчителів вона отримала нове дихання. Вдячна Ва­лерію Петровичу і за те, що продов­жив справу О.А.Захаренка.

Віра Петрівна Захаренко, учитель-пенсіонер, дружина О.А.Захаренка"

"Валерій Петрович Кочегура — досвідчений, ініціативний, вимогли­вий і толерантний керівник. Відзна­чається постійним творчим пошу­ком, цілеспрямованістю, відданістю справі. Дбає про інноваційний роз­виток освіти району, націлює освітян на застосування різних педагогічних систем і технологій, на досягнення нової якості шкільної освіти. Корис­тується великою повагою серед на­уковців. Ми вдячні йому за співпра­цю, розуміння, що майбутнє шкільної освіти розпочинається па­ростками сучасних інноваційних по­шуків, мрій та ідей, за надання всебічної допомоги у створенні сприятливих умов для впроваджен­ня експериментальних досліджень щодо формування навчально-вихов­ного середовища в загальноосвітніх закладах сільської місцевості.

Віра Василівна Мелешко, учитель української мови та літератури Авторської О.А.Заха­ренка школи с.Сахнівки"

"Валерій Петрович учиться у педагогів-науковців, новаторів, виз­наних творців педагогічної думки.

Місію керівника школи вбачає в то­му, щоб зробити кожного вчителя вдумливим, допитливим дослідни­ком, творчим працелюбом. Він во­лодіє мистецтвом роботи з людьми: ставить недосвідчених в умови, які здатні сприяти розвитку майстер­ності, розуму та мудрості, а , досвідчених — на шлях нових техно­логій і визнання.

Високе почуття відповідальності, особлива працездатність, гострий розум, уміння прораховувати кроки наперед викликають прихильність і повагу в освітян-керівників. Ва­лерію Петровичу притаманні такі якості, як чесність, совісність, доб­рота з розумною простотою, що, на мою думку, світлом живе в людях. Він уважний до своїх думок, бо ро­зуміє, що вони — початок вчинків; віддає перевагу обдуманим сло­вам, ніж сказаним нашвидку. За­пропоновані ідеї, проекти, пропо­зиції і просто поради для переваж­ної більшості керівників стають по­вчальним уроком. Це притаманно керівнику-професіоналу.

Валерій Петрович — захаренкознавець, живе і працює за принци­пом: діти — майбутнє, для них має бути все найкраще.

О.А.Захаренко зазначав: "...щоб стати справжнім знавцем дитячих сердець, справжнім авторитетом, якнайбільше бувайте з учнями, зробіть їхнє позанавчальне життя цікавим і змістовним". Тому Валерій Петрович завжди першими запи­таннями в школі ставить: Що цікаво­го в шкільному житті? Чого прагнуть діти? Якою вони уявляють школу?..

Ми з гордістю констатуємо: наші школи стали школами краси, радості й творчості. В кожній створені умови для роботи з комп'ютером, ведеться цікава позакласна, гурткова робота, функціонують шкільні театри, спор­тивні секції, літературні студії, хорео­графічні та хорові колективи.

Це і є навчання красою, захоп­ленням, успіхом. Законодавцем програм цього навчання є началь­ник відділу освіти В. П. Кочегура — творчий керівник, який дбає про майбутнє, працює на майбутнє. Він не гордиться званнями, а гордиться тим, що запалює, бо сам горить. Найбільшою ж нагородою для нього є усміхнені, щасливі обличчя дітей, заради яких невтомно працює.

Лідія Остапівна Кобернік, завідувачка районним методкабінетом"

Можна наводити багато вислов­лювань, оцінок, бо ж людина, яка працює цілеспрямовано, натхненно й наполегливо, має стільки зробле­ного, що не помітити його й не оціни­ти не можливо. Але головне не в зробленому, а в тому, чи є в нього продовження. У Валерія Петровича воно є: то його плани, мрії', задуми. Часто скаржиться на швидкий плин часу — це закономірна життєва ре­акція людини-творця, патріота спра­ви, якій присвятив усе своє єство.

Володимир МЕТЕЛИЦЯ,
керівник редакційно-видавни­чого центру відділу освіти, мето­дист райметодкабінету.

 

 

 

Свята і будні Драбівської школи

 

Нашій школі понад 125 років. Во­на пройшла довгий шлях станов­лення від двокласного училища, де в свій час учителював український письменник-класик С. В. Василь- ченко, до закладу нового типу.

Перше вересня 2010 року. Для Драбівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів імені С. В. Васильчен- ка-гімназія" цей день став особливо пам'ятним і урочистим. Новозбудо- ване приміщення школи-красуні гостинно запросило школярів, батьків, мешканців селища, гостей на довгоочікуване свято відкриття справжнього храму наук.

У святкових урочистостях взяли участь і поважні гості: Герой Ук­раїни, голова Черкаської обласної державної адміністрації Тулуб С.Б., начальник головного управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Шарапа І.Д., голова Драбівської райдержадміністрації Бут В.А. На святковій лінійці лунала урочиста музика, ви­голошувалися вітальні промови, звучали напутні слова та побажан­ня. У дарунок школярі отримали мультимедійні комплекти, сучасні технічні засоби навчання та шкільний автобус.

У Драбівському НВК плідно працює монолітний колектив освітян у складі 63 педагогів, які запроваджують новітні методики фахової майстер­ності, дарують вихованцям безцінні перлини знань, умінь, навичок, при­щеплюють прагнення до самовдос­коналення, почуття високого грома­дянського обов'язку та національної свідомості. Адже проблема, над якою працює школа, а саме, виховання ду­ховно-моральних цінностей школяра, зобов'язує до цього.

Кадровий склад НВК не дає підстав сумніватися в їхньому про­фесіоналізмі: 13 учителів отримали звання "Відмінник освіти України",

16 присвоєно педагогічне звання "вчитель-методист", 23 - "старший учитель", 38 педагогів мають вищу категорію. Та найбільш важливим є те, що навчаючи і виховуючи, вчи­телі намагаються знайти індивіду­альний підхід до серця кожної ма­ленької людини, яка робить перші кроки в житті, та розкрити її унікальність, інтелектуальний і твор­чий потенціал. Для цього стають у нагоді 4 комп'ютерні класи, 7 муль­тимедійних комплексів, інтерактивні дошки, лінгафонні кабінети, швидкісний Інтернет, супутникове телебачення. Учителі постійно вдос­коналюють фахову майстерність, беручи участь в Інтернет-заходах, педагогічних конкурсах, семінарах. В арсеналі вчителя безліч цифрових ресурсів, творчих проектів, реалізо­ваних креативних ідей, що дають змогу унаочнити процес навчання,

повести за собою дітей крізь тенета невідомого до пізнання, усвідо­млення, сприйняття цілісного світу.

Свого часу великий Леонардо да Вінчі сказав: "Якщо запастися терпінням і виявити старання, то посіяне насіння знань неодмінно дасть добрі сходи". Результатом творчої співпраці педагогів та учнів є вагомі здобутки: 15 призерів облас­них предметних олімпіад, 8 призерів обласного етапу конкурсу-захисту на­уково-дослідницьких робіт МАН, 7 призерів обласного етапу Міжнарод­ного конкурсу знавців рідної мови імені Петра Яцика, 15 переможців Міжнародної математичної гри "Кен­гуру", 6 переможців Всеукраїнського фізичного конкурсу "Левеня". Учні школи є активними учасниками різно­манітних інтелектуальних конкурсів, мистецьких фестивалів, спортивних змагань, шкільних і районних свят.

Україні, яка відзначає 20-річчя своєї незалежності, потрібні гра­мотно обізнані в усіх галузях знань спеціалісти, молоді, енергійні, творчі й натхненні. Саме такими проблемами, які ставить перед школою сучасне життя, повинна займатися нова сучасна школа. Для реалізації визначених завдань на першому плані стоїть наука, а зна­чить і її початковий етап - школа. Від того, наскільки високим буде рівень сучасної школи, залежатиме успіх усієї справи, а значить майбутнє Ук­раїни. Тож попереду в освітян, а ра­зом з тим і педколективу Драбівського НВК, нові перспекти­ви, сподівання, мрії, які він невтом­но торуватиме, до яких прагнутиме і перетворюватиме в життя.

Л.М.Рудик, 

директор Драбівського навчаль­но-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка-гімназія" 

 

 

 

 

* ТРИВАЄ РОБОТА НАД НОВОЮ РЕДАКЦІЄЮ ЗАКОНУ "ПРО ВИЩУ ОСВІТУ" *

 

 

Компетентно, виважено, послідовно

 

Саме такі пріоритети експертної робочої групи, яка працює в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України над Законопроектом "Про вищу освіту" (нова редакція). Її засідання відбулося під головування Першого за­ступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євгена Суліми. Цьому передувало обговорення новоствореного документа у вищих навчаль­них закладах, в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, Інституті соціально-трудових відносин Міністерства соціаль­ної політики, в Департаменті військової освіти і науки Міністерства оборони та інших відомчих установах, які пов'язані із вищою школою.

Також до участі в роботі експертної групи Міністерство запросило народ­них депутатів, представників громадських, студентських та профспілкових організацій.

Творці нового освітнього простору

Євген Суліма повідомив учас­ників зустрічі, що від ВНЗ надійшла низка пропозицій щодо оптимізування нового законопроекту. Зок­рема, від Національного універси­тету біоресурсів і природокористу­вання України — 24 пропозиції, Національного університету України "Київський політехнічний інститут"

— 14, Національного університету "Львівська політехніка" — 13, Інсти­туту вищої освіти НАПН України — 13, Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

—        12, Національного транспорт­ного університету — 11, Київського національного еко­номічного університету імені В. Гетьмана — 10, Національного університету "Києво-Могилянська академія" — 10, Дніпропет­ровського національного універ­ситету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна — 7, Європейського університету — 6, Національного медичного університету імені О.О. Бого­мольця — 6.

Пропозиції та поправки до ста­тей Проекту Закону надіслали та­кож Інститут соціально-трудових відносин Мінсоцполітики — 27 пропозицій, народні депутати — 18, Національний студентський союз — 9, громадські, сту­дентські, профспілкові та інші ор­ганізації — 42 пропозиції.

За словами Євгена Суліми, протягом останніх двох тижнів (станом на 28 березня) до Міністерства надійшло 385 про­позицій, які стосуються 64-х ста­тей, преамбул і заключних поло­жень Законопроекту. "Лише 6 статей сприйнято без заува­жень", — підкреслив Перший за­ступник Міністра.

Тож перед експертною робо­чою групою постало важливе за­вдання розгляду, обговорення та врахування (якщо пропозиція дійсно здатна сприяти покра­щенню якості вищої освіти в Ук­раїні) всіх зауважень від гро­мадськості. Така робота вимагає особливо ретельного та виваже­ного підходу, а тому засідання експертної ради проходитимуть у декілька етапів. І наступне відбу­лося вже 31 березня.

Найбільше пропозицій від гро­мадськості було подано до ста­тей про освітньо-кваліфікаційні, освітньо-наукові рівні вищої освіти; типи навчальних закладів; структурні підрозділи вищого на­вчального закладу.

Роботу розпочато

28 березня експертна робоча група спрямувала свої зусилля на обговорення зауважень та пропо­зицій до двох перших розділів За­конопроекту "Про вищу освіту" (нова редакція) — "Загальні поло­ження" та "Структура вищої освіти. Документи про вищу освіту".

Для оптимізації Проекту Зако­ну найперше було вирішено про­писати у ньому визначення таких ключових термінів, як "компе­тенції", "компетентність", "компетентнісний підхід", "результати навчання", "національна рамка кваліфікацій" та уточнити деякі інші визначення. Це допоможе зробити понятійний апарат доку­менту комплексним та сприяти­ме ефективності Законопроекту загалом. Над тлумаченням низки термінів, серед яких зокрема і "якість освіти", "якість вищої освіти", працюватиме Національ­на академія педагогічних наук та Спілка ректорів.

Засідання засвідчило, що се­ред пріоритетних завдань робо­ти експертної ради — зробити статті Законопроекту макси­мально відповідними сучасній ситуації в освітній галузі та кон­кретними щодо тлумачення тих чи інших явищ.

Особливо активно обговорю­валося питання структури вищої освіти та назв освітньо- кваліфікаційних рівнів. Як відомо, в Проекті Закону України "Про ви­щу освіту" (нова редакція) було запропоновано такі: молодший бакалавр, бакалавр та магістр. Експерти висловилися за важ­ливість не ускладнювати ро­зуміння нашої системи вищої освіти для світового співтовари­ства. З огляду на це було запро­поновано не змінювати назву рівня "молодший спеціаліст" на "молодший бакалавр". Адже но­вовведення не повинні створюва­ти непорозуміння та додатковий клопіт в аспекті витлумачення термінів, які до того ж пояснюють ті ж поняття без зміни їх змісту. Таким чином, вирішено залишити назву освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст".

Що ж до освітньо-наукових рівнів, то в структурі вищої освіти їх представлятимуть доктор філософії та доктор наук, як це прописано в новій редакції Зако­нопроекту. Такий підхід є складо­вою концепції освіти впродовж життя. Відповідно, він зумовить і необхідність переглянути низку інших законів — "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інші.

Потребує врегулювання і виз­начення самих назв "освітньо- кваліфікаційний рівень" та "освітньо-науковий рівень". Віце-президент Національної академії педагогічних наук Ук­раїни, директор Інституту вищої освіти НАПН України Володи­мир Луговий зазначив, що ви­пускник отримує не освітньо-кваліфікаційний рівень, а ступінь кваліфікації. А рівень має та чи інша освітня програми. Тому в аспекті переходу на світову аре­ну та врахування європейського досвіду на часі запровадити не рівні, а кваліфікації. Відповідно, "освітньо-кваліфікаційний рівень" та "освітньо-науковий рівень" замінити на "академічні кваліфікації". Однак також пролу­нала і думка експертів щодо того, що ці терміни потрібно залишити в системі вищої освіти, але при­своювати не рівні, як це робило­ся раніше, а, відповідно, кваліфікації. З огляду на це, Євген Суліма висловив пропо­зицію Володимиру Луговому ра­зом із Спілкою ректорів відпра­цювати моменти, пов'язані з ци­ми зауваженнями.

В процесі обговорення пропо­зицій та зауважень до Законо­проекту "Про вищу освіту" (нова редакція) гостро постало питан­ня необхідності поділу програм підготовки магістра. Один на­прям повинен орієнтуватися на науково-дослідну діяльність, другий — на практичну, про­фесійну діяльність. Таким чином, на думку деяких експертів, доцільна та необхідна окрема підготовка професійного та ака­демічного магістра.

Це зумовлено відміною в новій редакції Закону освітньо- кваліфікаційного рівня спеціаліста. Була висловлена думка, що якщо залишити тільки магістра наук, який зараз готується в Україні, то більша частина випускників-бака- лаврів не зможе продовжити своє навчання в системі вищої освіти для підвищення своїх професійних навичок (за умови, якщо вони не планують займатися науковою діяльністю). Адже ліцензований обсяг магістрів складає лише 15­20% від випуску бакалавра.

Водночас з огляду на це викри­сталізувалася необхідність чітко усвідомити та прописати в Про­екті Закону розуміння того, що таке бакалавр. Адже бакалавр — це вже людина з вищою освітою і продовження навчання за магістерськими програмами не є обов'язковим. У цьому сьогодні потрібно переконати насампе­ред роботодавців, які надають перевагу магістрам перед бака­лаврами (або ж спеціалістами).

Відповідно, актуальним постає саме встановлення зв'язку із ринком праці.

Дослідженням та окресленням шляхів вирішення цього питання займатиметься Спілка ректорів разом із Національною ака­демією педагогічних наук.

Така дискусія вкотре перекона­ла найперше в необхідності чітко­го прописування на законодавчо­му рівні ключових термінів та спільного розгляду Національної рамки кваліфікацій, робота над якою також активно ведеться, із Проектом Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція).

Під час роботи експертної ради також було вирішено, що Спілка ректорів проаналізує про­позицію щодо надання студен­там можливості при переході з одного циклу вищої освіти на інший змінювати напрям навчан­ня за сумісними спеціальностя­ми (в межах галузі знань). Таке положення відповідає одній із го­ловних засад Болонського про­цесу — мобільності.

Серед вже погоджених змін — рішення повернути 4-річне на­вчання бакалаврів і скасування положення про 3-річний термін, яке попередньо прописувалося в Законопроекті. Це, на думку екс­пертів, відповідає світовим тен­денціям та вимогам до якості освіти.

Під час своєї роботи експертна рада вкотре висловила переко­нання, що держава повинна за­лишати за собою право контро­лю за якістю вищої освіти. Ця те­за пролунала під час розгляду питання про можливість надава­ти ВНЗ право видавати власні дипломи про вищу освіту.

Стандарти вищої
освіти як запорука якості

Активні обговорення зауважень та пропозицій до Проекту Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція) продовжилися того ж тижня вже 31 березня. На початку роботи експертної ради Євген Суліма повідомив, що розглянуті попередньо два розділи знахо­дяться на доопрацюванні в Спілці ректорів та Національній академії педагогічних наук, деякі питання вже опрацьовані й надіслані до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Однак на часі опрацювання всіх зауважень та пропозицій, а вже потім — робота із новоствореними відповідно до них положеннями.

На цьому засіданні експертна група провела активну роботу над третім розділом Законопро­екту "Зміст вищої освіти. Стан­дарти вищої освіти".

Активно обговорювалися пи­тання академічних свобод універ­ситету, визначення якості освіти. Євген Суліма зазначив, що ака­демічні свободи, насамперед, не повинні виходити за межі діючого законодавства. І стаття в Законо­проекті про переліки спеціально­стей, за якими здійснюється підготовка у ВНЗ, на думку Пер­шого заступника Міністра, ніяким

чином не обмежує академічних свобод. Також було наголошено, що впливати на ті спеціальності, підготовка за якими сьогодні ве­деться у вищій школі, висловлю­ють бажання і роботодавці. Саме тому перелік спеціальностей не може віддаватися виключно на розсуд самих ВНЗ.

Експерти висловили думку про те, що стандарти вищої освіти повинні розроблятися відповідно до Національної рам­ки кваліфікацій. І найпершим під час роботи над цими стандарта­ми, зокрема і над освітньо-про­фесійними та освітньо-наукови­ми програмами, повинно бути усвідомлення відповідальності законодавців, вищих навчаль­них закладів за випускників. Беззаперечним є і ефективне поєднання в стандарті вищої освіти державної складової та складової вищого навчального закладу (наукової установи).

Під час опрацювання 5-го розділу "Вищі навчальні заклади" було обговорено мету та ключові завдання діяльності та правовий статус ВНЗ. Експерти наголоси­ли, що вища освіта не може існу­вати без наукової складової. З ог­ляду на це особливо актуальною постає прописана в Законопро­екті норма про те, що вищий на­вчальний заклад може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб. Сьогодні ця можливість передбачена За­коном України "Про наукові пар­ки". І, як відомо, українські ВНЗ вже користуються нею, створюю­чи свої наукові парки.

Така змога дозволяє отриму­вати додаткові кошти на фінансу­вання науки, створює можливість провадження прикладних науко­вих розробок. Однак водночас вона потребує ретельного юри­дичного опрацювання та врегу­лювання.

Свою точку зору щодо роботи над Законопроектом студентст­во висловило під час розгляду пункту про відсоткову кількість студентів, які навчатимуться на першому курсі за державним за­мовленням. Так, представник Всеукраїнської молодіжної гро­мадської організації "Фундація регіональних ініціатив" Антон Делікатний запропонував, щоб ця цифра була не меншою, ніж 51% (у Законопроекті вона ста­новила 50%) та щоб зазначена кількість визначалася від загаль­ної кількості студентів, прийнятих на перший курс, а не лише від кількості студентів денної форми навчання. Таким чином, пред­ставник студентства відстоював право студентів-заочників на бю­джетну форму навчання. Після компетентних обговорень екс­перти вирішили погодитися із цією пропозицією з метою за­безпечення широкого доступу громадян до вищої освіти. Отже, цей пункт в Проекті Закону "Про вищу освіту" (нова редакція) бу­де виписаний в рамках діючого сьогодні.

Наступне засідання робочої експертної групи розпочнеться з обговорення зауважень та про­позицій до 23-ї статті Законопро­екту — "Типи вищих навчальних закладів".

Проведена ж робота експерт­ної ради засвідчила, що головне завдання розроблення нового Закону "Про вищу освіту" — створити умови для функціону­вання якісної освіти, саморе- алізації особистості, забезпечи­ти потреби суспільства і держави у кваліфікованих кадрах.

Світлана ГОРСЬКА, 

кор. "Освіти"

 

 

 

 

* КЕРІВНІ КАДРИ ВНЗ *

 

Колективи визначились

 

Конференція трудового колективу Ніжинського дер­жавного університету імені Миколи Гоголя, яка відбулася 4 квітня 2011 року, рекоменду­вала Міністерству в якості пре­тендентів на вакантну посаду ректора Бойка Олександра Дмитровича, який за підсумка­ми таємного голосування на­брав 52 % голосів делегатів конференції, та Яковця Василя Павловича, який за підсумками таємного голосування набрав 33 % голосів делегатів конфе­ренції.

Зауважень щодо проведен­ня Конференції, в том числі таємного голосування, від де­легатів, претендентів та при­сутніх представників Міністер­ства і Чернігівської обласної державної адміністрації не надійшло.

На наступному плановому засіданні експертної кадрової комісії Міністерства одним з пи­тань буде розгляд рекомендації конференції трудового колективу Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя щодо заміщення посади ректора.

Нагадаємо, що конкурс на заміщення посади ректора у Національному університеті хар­чових технологій був оголошений 25 лютого 2011 року. Оголошен­ня про проведення конкурсу було опубліковане в газеті "Освіта Ук­раїни", і строк подачі документів на участь у конкурсі був встанов­лений до 25.03.2011. Документи на участь у конкурсі надійшли від двох претендентів: Бойка Олек­сандра Дмитровича — виконую­чого обов'язки ректора Ніжинсь­кого державного університету імені Миколи Гоголя, доктора політичних наук, професора та Яковця Василя Павловича — про­ректора з науково-педагогічної роботи та інформаційно-ко­мунікаційних технологій, дирек­тора Інституту відкритої освіти державного вищого навчального закладу "Університет менедж­менту освіти", доктора фізико- математичних наук, професора.

*    *    *

Конференція трудового колективу Національного університету харчових тех­нологій, яка відбулася 4 квітня 2011 о 15-00, рекомендувала Міністерству в якості претен­дента на вакантну посаду рек­тора Національного університе­ту харчових технологій доктора хімічних наук, професора, вико­нуючого обов'язки ректора Національного університету харчових технологій Іванова Сергія Віталійовича, який за підсумками таємного голосу­вання набрав 80 % голосів де­легатів конференції.

Зауважень щодо проведення Конференції, в тому числі таємного голосування, від де­легатів, претендента та при­сутніх представників Міністер­ства не надійшло.

На наступному плановому засіданні експертної кадрової комісії Міністерства одним з питань буде розгляд рекомен­дації конференції трудового ко­лективу Національного універ­ситету харчових технологій що­до заміщення посади ректора.

Нагадаємо, що конкурс на заміщення посади ректора у Національному університеті харчових технологій був оголо­шений 25 лютого 2011 року. Оголошення про проведення конкурсу було опубліковане, і строк подачі документів на участь у конкурсі був встанов­лений до 25.03.2011. Особи, які бажали взяти участь у кон­курсі, подавали такі документи для участі у конкурсі: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, ав­тобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові сту­пені і вчені звання, список дру­кованих праць і винаходів, завірених у встановленому по­рядку (частина друга статті 39 Закону України "Про вищу освіту").

 

 

* ВАКАНСІЇ *

 

 

12 квітня Оголошено конкурс на заміщення посади ректора Національного університету "Одеська юридична академія"

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково- педагогічної діяльності не менше, ніж десять років.

Строк подачі заяв: два тижні з дня опублікування оголошення.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені і вчені звання, список друкованих праць і винаходів, завірених у встановленому порядку. Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ-135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Телефони для довідок: 486-11-01 486-74-92 486-20-05

 

 

 

 

* ВІСТІ З КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА *

 

 

"Зелений бізнес"

 

7-8 квітня 2011 року на еко­номічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася І Міжнародна науково-практична конференція молодих учених "Зе­лений бізнес: життя заради май­бутнього". На порядку денному наукового зібрання з різних країн світу стояли питання проблем сталого розвитку України, обліку, моніторингу та аудиту екологічної діяльності підприємств, ме­ханізму функціонування та уп­равління зеленим бізнесом, досвіду функціонування та пер­спектив його розвитку.

Актуальність конференції зу­мовлена тим, що життя у третьо­му тисячолітті диктує людству нові умови та вимоги. Особ­ливістю розвитку суспільства є масштабна глобалізація і зрос­тання значення глобальних про­цесів та проблем. Вагомим фак­тором, що визначає розвиток не

тільки кожної окремої країни, а й усього світу, стає вплив людської діяльності на довкілля. Цей вплив і зміни, що відбуваються, здебільшого є згубними для ото­чуючого середовища, спричиня­ють погіршення екологічного стану в цілому, а в деяких регіонах вже призвели до еко­логічної кризи. Тому все частіше піднімаються питання екологізації усіх сфер людського життя, раціонального викорис­тання і відтворення природних ресурсів.

Як зазначив декан економічно­го факультету Київського національного університету імен і Тараса Шевченка, доктор еко­номічних наук, професор, член- кореспондент НАН України Віктор Дмитрович Базилевич, негативні зміни відбуваються і в Україні, яка більше двох десятків років потерпає від наслідків Чор­нобильської катастрофи, має нерозвинену законодавчу базу природоохоронної діяльності. Негативною є тенденція до вико­ристання території країни для пе­реробки та захоронення небез­печних для оточуючого середо­вища матеріалів і речовин.

Головною метою конференції було обговорення наукових і практичних проблем еколого- економічного розвитку України. До кола наукових інтересів моло­дих дослідників входять питання екологічної економіки, природо­охоронної діяльності, забезпе­чення відновлення порушених техногенним впливом екосис­тем, раціонального використан­ня ресурсів, сталого розвитку, формування екологічно спрямо­ваних виробничих систем, зеле­ного бізнесу.

Участь у конференції взяли представники наукових і вищих на­вчальних закладів, законодавчої та виконавчої влади, бізнесмени.

Очі болю дивляться у душу

В історичному музеї Київсько­го національного університету імені Тараса Шевченка відкрито унікальну виставку "КОНЦТАБІР ОСВЕНЦИМ - УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР".

Експозиція виставки — перший крок на шляху музейного дослідження проблеми ук­раїнських в'язнів нацистських німецьких концтаборів. Створена на базі фондів Меморіального ком­плексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941­1945 років" із залученням ма­теріалів Центрального державного архіву громадських об'єднань Ук­раїни та Державного архіву СБУ, родинного архіву художника З.Ш.Толкачова, а також нових над­ходжень. Загалом експонується понад триста музейних предметів.

Трагедію в'язнів концтабору Освенцим обрано для експо­зиційного втілення не випадково. Це один із найбільших нацистсь­ких таборів, у якому винищення людей було поставлено на техно­логічну основу. У концтаборі Ос- венцим, відомому сьогодні у світі більше під своєю німецькою на­звою Аушвіц, виконувалася "ком­плексна програма" — знищува­лися представники так званих неповноцінних народів: євреї та роми, а також ізолювалися політичні противники, викорис­товувалася безкоштовна робоча сила, здійснювалися медичні ек­сперименти тощо.

Аушвіц пов'язав долі багатьох людей, ця зловісна назва є зро­зумілою в різних кутках світу, і, нарешті, найголовніше — зали­шається грізним застереженням для людства.

Дотепер достеменно невідомо точну кількість в'язнів та загиб­лих у таборі, оскільки перед при­ходом Червоної армії була зни­щена майже вся документація, а ув'язнених, які залишилися, по­гнали пішки у смертельний зимо­вий марш на захід. Оцінки кількості загиблих коливаються у межах кількох мільйонів: від 1,5 до 4 млн.

Серед них — тисячі вихідців з України, які потребують гідного вшанування й увічнення їхньої пам'яті. За деякими джерелами бранцями Аушвіцу були близько 15 тисяч громадян України.

Про жертви однієї з найбільших нацистських фабрик смерті — українців концтабору Освенцим — розповідає експо­зиція виставки.

Акцентом художнього оформ­лення є фотозбільшення, виго­товлені на основі документаль­них джерел. Чіткі нацистські ше­ренги, озброєні вояки з піднятою вгору правицею йдуть убивати людей. Йдуть завойовувати світ. Від цих маршів безликих роботів віє холодом і страхом. Поруч — інші руки, старі, поорані зморш­ками, підняті вгору, до неба, до хмар. І цифри, звичайні номери замість людей. Було життя, і все, пов'язане з ним, перетворилося у пісок, у прах, розсипаний по планетах Всесвіту. Символічний пісочний годинник — це застере­ження для людства.

Домінантою виставки є показ трагедії полонених військово­службовців Червоної армії, яких поглинуло пекло Аушвіцу. У сповіщеннях про загибель не вказано місце поховання, просто зазначено: "загинув у німецько­му полоні". Серед персональних матеріалів військовополонених — комплекси Федора Подими, Андрія Ющенка, інші документи.

Трагедією українського народу була й насильницька депортація працездатних людей. 2,4 млн. "східних робітників" було депор­товано з України. Багато невільників, які спробували утек­ти, опинялися у концтаборах, зо­крема в Аушвіці. Про долю ук­раїнських юнаків і дівчат роз­повідають персональні ма­теріали Дмитра Юрченка, Насті Гулей, Петра Прудкого, Валенти­ни Сукало, Петра Ретвицького.

Надзвичайно багато українців бу­ло вивезено до концтабору за ак­тивну антифашистську діяльність на тимчасово окупованій території України в партійному і комсо­мольському підпіллі та в парти­занських загонах, з'єднаннях. Мо­вою експонатів про це говорять Та­мара Воробейкова, Петро Гайко, Ганна Щербиненко, Зінаїда Нови- кова, Галина Борсукова.

У концтаборі Аушвіц за час йо­го існування перебувало 250 ук­раїнських політичних в'язнів. Це були активні учасники національ­но-визвольних змагань. Серед

матеріалів виставки — докумен­ти Богдана Качора, Лідії Гоянюк, Петра Балея, Леоніда Мостови- ча, Степана Петелицького, Петра Мірчука.

В Аушвіці, крім дорослих пере­бували й діти, які потрапили туди разом з батьками. Більшість з них там і загинула. Весною 1945 року до Києва прибули 283 дити­ни, колишні малолітні в'язні конц­табору Освенцим, які стали вихо­ванцями спеціального дитячого будинку №13. Про їх непрості долі, турботу і ласку, яку вони зустріли тут, розповідають листи і малюнки, фото і документи Ган­ни Стрижкової, Ганни Данилової, сестер і брата Лебедєвих.

27 січня 1945 року війська 60- ї армії 1-го Українського фронту визволили в'язнів німецького нацистського концтабору Ос- венцим і його філіалів. Бійцям Червоної армії — визволите­лям, присвячено останній розділ виставки.

Серед тих, хто побував у Аушвіці у перші дні після визво­лення, був З.Ш.Толкачов — ху­дожник Політуправління 1-го Ук­раїнського фронту. Його відря­дили до Освенцима і Майданека, де він на власні очі побачив гітлерівські злочини. Вражений побаченим, З.Ш.Толкачов ство­рив графічні серії "Майданек", "Освенцим" та "Квіти Освенци- ма". Графіка, малюнки та ескізи — в експозиції.

Вперше музейними засобами на виставці відтворено ук­раїнський аспект теми, тобто розповідається мовою фактів і музейних предметів мільйонам відвідувачів із різних куточків світу про те, що один із найбільших європейських на­родів нарівні з іншими націями страждав і боровся за власну свободу і заради майбутнього усієї Європи.

Лейтмотивом виставки є ідея необхідності збереження миру, консолідації суспільства, гідне увічнення пам'яті про полеглих у період Другої світової війни.

Іван ПАТРИЛЯК, 

Кандидат історичних наук 

 

 

 

 

 

 

 

* З ТРИБУНИ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ НАПНУ *

Підвищувати конкурентоспроможність вітчизняної освіти в умовах глобалізації

 

 

Доповідь президента Національної академії педагогічних наук України В. Г. Кременя

 Untitled.FR10-5

 

Шановні колеги!

Учасники зборів отримали по­вний звіт про роботу Національної академії педагогічних наук у 2010 р. Тому дозвольте у звітній доповіді зупинитися лише на найвагоміших академічних здобутках та найго­ловніших перспективних завданнях.

У звітному році академія відповідно до статутних завдань спрямовувала свій методологічний, науково-методичний потенціал на розв'язання проблем якості та кон­курентоспроможності вітчизняної освіти в контексті європейської інтеграції і світової глобалізації. За вагому соціально значущу роль у розвитку освіти академії надано статус національної. Слід відзначи­ти підвищення рівня координації зу­силь НАПН України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ук­раїни в практичному вирішенні невідкладних освітянських питань, чому сприяло недавнє підписання Програми співпраці міністерства і академії на 2011-2013 роки.

Ученими академії продовжено обґрунтування і застосування людиноцентристської методології мо­дернізації національної освіти, що довела свою плідність і гуманістичність. Ця методологія ста­вить у центр педагогічної і психо­логічної уваги людську особистість, яку потрібно сформувати, повною мірою розкрити засобами освіти. Отже, у впливі на людину національ­на освітня сфера має бути ефектив­ною і сприятливою з огляду на індивідуальні потреби, а крім того, конкурентоздатною порівняно з іншими суспільними факторами людського розвитку та з передовою освітою інших регіонів і країн світу. У всебічному сприянні цьому ака­демія вбачає своє першочергове завдання.

Методологія людино-, дитино- центризму є наскрізною для всіх етапів освіти. У її розробленні ваго­мий внесок зробили вчені і наукові установи всіх відділень академії — загальної педагогіки та філософії освіти (академік секретар Ольга Ва­силівна Сухомлинська), психології, вікової фізіології та дефектології (академік-секретар Сергій Дмитро­вич Максименко), загальної серед­ньої освіти (академік-секретар Олександр Іванович Ляшенко), про­фесійної освіти і освіти дорослих (академік-секретар Нелля Гри­горівна Ничкало), вищої освіти (ака­демік-секретар Микола Борисович Євтух).

Звітний період став також ключо­вим в утвердженні кваліфікаційного підходу до розвитку особистості в освіті впродовж життя: від дошкільного до найвищих освітніх рівнів. Цій проблемі було спеціально присвячено Загальні збори академії з порядком денним "Концептуальні засади розроблення Національної рамки кваліфікацій України". Реко­мендації зборів надіслано Прези­денту, Парламенту, Уряду України. Як результат, за безпосередньою участю вчених академії в профільно­му міністерстві розроблено проект національної рамки кваліфікацій, який презентовано в Україні і за кор­доном.

Кваліфікаційний підхід стимулю­вав активне розроблення вченими академії компетентнісного підходу до визначення результатів навчан­ня дитини, учня, студента, дорос­лого, опису в термінах компетентностей навчальних результатів, опанованих кваліфікацій, а також створення під егідою міністерства і академії національного освітнього глосарію. Ці напрацювання реаль­но підвищують поняттєво-терміно­логічну єдність і цілісність педа­гогічної науки і освітньої практики, посилюють технологічність на­вчальної діяльності, змінюють її орієнтацію з процесної на результат­ну. Керівникам наукових установ, академікам-секретарям відділень, пер­шому віце-президенту Василю Мико­лайовичу Мадзігону, віце-президенту Володимиру Іларіоновичу Луговому необхідно забезпечити практичну віддачу від реалізації нових підходів в освіті, маючи на увазі докорінне підвищення на цій основі якості і конкурентоздатності національної освіти.

Найвагоміші здобутки за рівнями освіти, а разом з тим і нові пробле­ми і завдання, можна охарактеризу­вати так.

У дошкільній освіті в минулому році в міжнародному і національно­му масштабах рельєфно окреслено необхідність посилення уваги тео­ретиків та практиків до питань по­вноти охоплення дітей дошкільною освітою і значного зниження віку їх залучення в цю освітню ланку. Зок­рема, новою освітньою концепцією ЮНЕСКО пропонується організову­вати освіту дітей не тільки у віці від 3- х до 5-ти років, а й до 3-х років. Та­кий погляд на освіту дітей раннього віку, ураховуючи її швидкий, випере­джаючий розвиток у світі, є серйоз­ним викликом і для вітчизняних пе­дагогів, і для психологів, що потре­бує наукового обґрунтування відповідних навчально-виховних мо­делей, їх експериментальної пе­ревірки, методичного забезпечен­ня.

Нові завдання для психолого-педагогічної науки поставило законо­давче унормування в Україні обов'язкової передшкільної освіти. У зв'язку з цим ученим академії не­обхідно скорегувати тематику відповідних науково-дослідних робіт. Провідну роль у розв'язанні комплексу проблем дошкільної освіти має й надалі буде відігравати Інститут проблем виховання (ди­ректор, академік Іван Дмитрович Бех).

Стосовно загальної середньої освіти, то методологічному, теоре­тичному, методичному переосмис­ленню піддано всі її ланки: початко­ва школа — з огляду на оновлення чинних стандартів початкової освіти, які діють уже десять років, починаючи з 2001 р. (оновлені стандарти внесено на розгляд Кабінету Міністрів України); базова і старша школа — щодо створення нової редакції освітніх стандартів, зокрема у зв'язку з переходом на 11 -річну загальну середню освіту (концепція стандартів надана профільному міністерству). Основ­на відповідальність у цій творчій ро­боті покладається на вчених ака­демії, насамперед Відділення за­гальної середньої освіти та Інститут педагогіки (директор інституту, перший віце-президент академії Василь Миколайович Мадзігон).

Зрозуміло, нові шкільні стандарти мають враховувати концепцію національної рамки кваліфікацій, що складається з 10 рівнів: від 0-го, що відповідає дошкільній освіті, до 9-го рівня, пов'язаного з докторсь­кою підготовкою.

В академії обґрунтовано ре­алістичну концепцію ефективної профільної старшої школи як у містах, так і в сільській місцевості. Ця концепція охоплює організацію, зміст, форми і методи профільної старшої школи. Зокрема концепція передбачає створення шкільних ок­ругів, профільних ліцеїв, про­фесійних коледжів, що потребує внесення певних змін до законодав­ства про загальну середню, про­фесійно-технічну і вищу освіту. Кон­цепцію передано міністерству.

Як відомо, Президентом України нинішній рік проголошено Роком освіти та інформаційного суспільства. З цієї нагоди ака­демією вчора проведено загальноакадемічний методологічний семінар, а також планується на по­чатку листопада поточного року провести Загальні збори з проблем інформатизації освіти. На них пе­редбачається розглянути не лише використання інформаційно-ко­мунікаційних технологій в освіті, а й комплексну проблему перегляду підходів і технологій навчання, тоб­то зміни навчальної парадигми за­галом. В основу інновацій в педа­гогічній діяльності має бути покла­дена теза, що неможна навчити на все життя, а відтак слід навчати постійно навчатися впродовж життя у швидко змінному світі, інно­ваційному суспільстві. Цей підхід має бути в основі моделі школи майбутнього, над розробленням якої працюють вчені академії.

Уже з початкової школи учні ма­ють опановувати ключову компе­тентність — здатність до са­мостійного навчання і саморозвит­ку, вільної і правильної орієнтації в масиві різноманітної інформації під керівництвом педагога. На жаль, реалії такі, що часто в передовій по­чатковій школі розвинених країн учні самостійно працюють краще, ніж навіть студенти багатьох вітчиз­няних вищих навчальних закладів.

Необхідно продовжити розпочаті вченими академії системні дослідження та відповідні методичні розробки щодо зовнішнього неза­лежного оцінювання навчальних до­сягнень випускників шкіл. Це сто­сується як предметних тестів, так і тестів на здібності. Причому тесто­ву стратегію слід урешті решт орієнтувати на практичне впровад­ження тестових механізмів в шкільну практику як одного з ключо­вих і невід'ємних інструментів підсумкової атестації школярів на різних етапах навчання. За цим майбутнє.

Також важливим є напрацювання вітчизняного досвіду залучення учнів України до різноманітних міжнарод­них порівняльних досліджень таких, як TIMSS, PISA й інших. Слід також на­дати уряду обґрунтовані пропозиції щодо участі України (наприклад, як Естонія, Росія, Словенія в межах

Untitled.FR10-6партнерства з Організацією еко­номічного співробітництва і розвитку) у міжнародних обстеженнях порівняльних характеристик вітчиз­няної освіти в цілому. Це допоможе уточнити основні напрями реформу­вання та оновити доктрину розвитку національної освіти на найближчі 10­15 років. Саме уточнення національ­ної освітньої доктрини могло б стати основним предметом обговорення в межах майбутнього (уже третього в незалежній Україні) з'їзду освітян згідно з указом Президента України, до чого слід серйозно підготуватися і запропонувати такий узагальнюючий документ.

Крім того, сучасна школа має враховувати, що нові інформаційно- комунікаційні технології докорінно змінюють способи і засоби опрацю­вання необхідної для навчання інформації, зокрема змін зазнає роль традиційного друкованого підручника і взагалі паперових носіїв інформації. Невпинно набли­жається час (і слід готуватися до цього), коли друковані носії посту­пово відійдуть на другий план. Ака­демічні інститути педагогіки, психо­логії імені Г. С. Костюка, інфор­маційно-комунікаційних технологій і засобів навчання (директор, ака­демік Валерій Юхимович Биков), Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського (директор Павла Іванівна Рогова) мають ураховувати наслідки         інформаційно-ко­мунікаційної революції в концепції і моделях школи завтрашнього дня та її інформаційного забезпечення.

Ученими академії, насамперед Інституту обдарованої дитини (ди­ректор Володимир Вікторович Камишин) та Інституту спеціальної пе­дагогіки (директор, член-кореспондент В'ячеслав Васильович Засенко), розроблено концептуальні ос­нови навчання як обдарованих дітей, так і дітей з особливими по­требами. Українське суспільство потребує чіткої організаційно-мето­дичної системи раннього виявлення і максимального розвитку обдаро­ваності на різних етапах освіти. І слід далі розвивати тут співпрацю з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту і Малою академією наук (президент академік Станіслав Олексійович Довгий). Що сто­сується дітей з вадами психічного і фізичного розвитку, то потребує подальшого теоретичного обґрун­тування та експериментальної пе­ревірки концепція інклюзивного на­вчання в умовах українського суспільства з урахуванням кращого зарубіжного досвіду. Між іншим, слід максимально використати можливості, які несе профілізація старшої школи, для реалізація спе­цифічних потреб дітей і молоді.

З особливою увагою слід поста­витися до виконання доручень Пре­зидента України, Прем'єр-міністра України та відповідного рішення ко­легії Київської міської державної адміністрації щодо створення і втілення за провідною участю ака­демії експериментального проекту "Школа майбутнього" на базі школи-інтернату № 23, що знаходиться

в Шевченківському районі міста Києва. У цьому питанні розрахо­вуємо на підтримку районної влади.

Краще відповідати різноманітним учнівським запитам і потребам по­винна система позашкільної освіти, у яку залучено близько 35 % дітей шкільного віку. Вчені Інституту про­блем виховання мають дати чіткі на­уково обґрунтовані пропозиції щодо того, якою бачиться ця система в найближчій перспективі та в який спосіб поліпшити віддачу мережі позашкільних навчальних закладів.

Серед актуальних проблем, які зобов'язана розв'язувати школа — утвердження полімовності ук­раїнських громадян. Це передба­чає реалізацію як мінімум концепції тримовності в Україні. Для забезпе­чення реальної національної і міжнаціональної конкурентноздатності співвітчизників вони мають обов'язково володіти українською мовою як державною, рідною мо­вою, якщо вона інша — частіше це російська, та англійською мовою як мовою міжнародної комунікації. Че­каємо від учених Інституту педа­гогіки, інших наукових установ ака­демії відповідних пропозицій як кон­цептуального, так і практичного змісту.

Шановні учасники зборів!

Untitled.FR10-7Саме із закінченням середньої школи в основному завершується психічний розвиток молодої люди­ни, складається її особистість. У розв'язанні проблем, що тут вини­кають, академією зроблено чимало. Зокрема, цикл робіт "Психологічні механізми зародження, становлен­ня, здійснення особистості" отри­мав високу оцінку фахової гро­мадськості. Однак перед профільним відділенням академії, її інститутами психології імені Г. С. Костюка (директор, академік Сергій Дмитрович Максименко), соціаль­ної та політичної психології (дирек­тор, член-кореспондент Микола Миколайович Слюсаревський), Ук­раїнським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи (директор Віталій Григорович Панок) постають серй­озні завдання. Насамперед, чека­ють свого розв'язання проблеми щодо:

-     психологічного супроводження системи освіти з формування цілісної і гармонійної професійно орієнтованої особистості;

-     доступності психолого-педагогічної допомоги сім'ї;

-     готовності дитини до система­тичного шкільного навчання;

-     інтелектуального розвитку в си­стемі освіти та психологічної його діагностики в умовах інформаційно­го суспільства;

-     девіантної поведінки в усьому діапазоні: від учинків, що порушу­ють стереотипні уявлення, до кримінальних дій;

-     упровадження інформаційно- комунікаційних технологій навчан­ня;

-          оволодіння молодим по­колінням громадянськими і мораль­ними цінностями.

Шановні колеги!

З отриманням спочатку базової, а потім повної середньої освіти перед молоддю відкриваються горизонти включення в професійну діяльність. Завдання загальнонаціональної ва­ги полягає в необхідності забезпе­чити кожного молодого громадяни­на первинною професійною кваліфікацією для його ефективного виходу на ринок праці.

На жаль, незважаючи на низку за­слуговуючих на увагу пропозицій вчених академії, поки що не знайде­но оптимальних рішень виведення із глибокої кризи професійно- технічної освіти. Серед нерозв'яза­них проблем дезінтеграція цієї освітньої ланки з економікою, структурно-організаційна і фінансо­во-економічна неефективність про­фесійно-технічної школи через подрібненість як її мережі, так і са­мої підготовки, професій. Про­фесійно-технічна школа ніяк не ідентифікує себе в нових суспільних відносинах і економічних реаліях. У зв'язку з цим Інституту професійно- технічної освіти (директор, член-кореспондент Валентина Олек­сандрівна Радкевич), Львівському науково-практичному центру про­фесійно-технічної освіти (директор, член-кореспондент Ярослав Григо­рович Камінецький) належить уточ­нити роль, обґрунтувати концепту­альні засади функціонування і роз­витку професійно-технічної освіти в сучасних умовах, знайти баланс між її соціальною і економічною функціями, підтримкою держави і бізнесу, глибиною і широкопрофільністю, диференційованістю та інтегрованістю навчання тощо.

Можливо, слід піти на вилучення вищих навчальних закладів І і ІІ рівнів акредитації з вищої освіти та об'єднати їх з професійно-технічни­ми навчальними закладами в одну групу закладів середньої про­фесійної освіти, де б готувалися кваліфіковані робітники і молодші спеціалісти. Можна було б також ут­ворити потужні навчальні заклади на основі об'єднання профтехучи­лищ і технікумів. Приклади Німеччи­ни, Фінляндії, Шотландії й інших країн переконують, що ефективни­ми є саме великі заклади місцевого значення з широким спектром на­прямів і профілів підготовки відповідно до регіональних потреб.

Слід обґрунтувати пропозиції для уряду щодо використання існуючої мережі професійно-технічних учи­лищ для розвитку системи пере­кваліфікації безробітного робітничо­го персоналу на базі провідних з них та надання їм відповідної державної підтримки.

Не менше проблем накопичилося у вищій школі. Причини багатьох з них у критичному порушенні про­порцій між кількістю і якістю, потре­бами і можливостями щодо підго­товки конкурентоспроможних фахівців, недосконалою структу­рою, відсутністю ефективних фінан­сово-економічних моделей інно­ваційного розвитку вищої освіти, її автономного і самоврядного уп­равління, участі в ньому студентів і, за великим рахунком, втрати пев­ною мірою орієнтації в провідних світових тенденціях.

Особливо проблеми вищої освіти загострилися в процесі її євро­пейської інтеграції в контексті Бо­лонського процесу і Лісабонської стратегії щодо створення конкурен­тоздатних європейських просторів вищої освіти і досліджень та вирішення поставленого Главою держави амбітного, такого, що по­кликане згуртувати націю, завдання входження України в число провідних країн світу. Адже саме ви­щу школу, в особі високорейтингових університетів світового класу, слід уважати основними локомоти­вами суспільного прогресу дослідницько-інноваційного типу, головними виробником високок­валіфікованого людського капіталу.

Інституту вищої освіти (директор, академік Володимир Іларіонович Луговий), Університету менедж­менту освіти (ректор, академік Віктор Васильович Олійник) у тісній співпраці з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, Національ­ним Темпус-офісом в Україні Євро­пейського Союзу необхідно зосере­дити зусилля вчених, наукових працівників, аспірантів, докторантів на комплексному вирішенні завдань модернізації вітчизняної вищої шко­ли, розробленні відповідних науко­во обґрунтованих концепцій і прак­тичних рекомендацій. Як найбільш інтернаціоналізована ланка освіти вища школа потребує проведення системного аналізу світового досвіду стосовно різних аспектів підготовки фахівців з вищою освітою та здійснення досліджень і розробок. Зокрема, з урахуванням практики розвинених країн і власно­го вітчизняного досвіду слід навес­ти вирішальні аргументи для з'ясу­вання місця і ролі згаданих вищих навчальних закладів І і ІІ рівнів акре­дитації — технікумів, училищ, ко­леджів (які на 80 % працюють на

базі основної школи і, отже, здатні ефективно забезпечити техно­логічний профіль старшої середньої школи). Наукові висновки мають сприяти концептуальному оновлен­ню законодавства про вищу освіту в контексті євроінтеграції.

Ключовою відповідальністю ака­демії є концепція педагогічної і на­уково-педагогічної освіти в Україні. Ученими Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих (директор, академік Іван Андрійович Зязюн), Інституту вищої освіти, Університету менеджменту освіти на основі

 

здійснених досліджень, зокрема аналізу світового досвіду, обґрунто­вано певні концептуальні положен­ня щодо підготовки вчителів і викла­дачів необхідної кваліфікації в освітній системі для потреб самої освіти. Разом з тим, нещодавнє об­говорення цієї проблематики на засіданні Асоціації ректорів педа­гогічних університетів Європи (го­лова, академік Віктор Петрович Андрущенко) виявило суттєві прога­лини як в осмисленні проблеми, її причин, так і у визначенні ефектив­них шляхів подолання існуючих труднощів. Академічним ученим слід узяти активну участь у роботі групи розробників відповідної кон­цепції щодо розвитку педагогічної і науково-педагогічної освіти.

Ще одна накреслена але недовершена вченими наукових установ академії справа — концепція освіти дорослих — також потребує свого доопрацювання з огляду на її науко­ву обґрунтованість та практичну значущість.

Ефективні концепції педагогічної і науково-педагогічної освіти, освіти дорослих є необхідною основою для системної, послідовної і, голо­вне, продуктивної діяльності ака­демії, насамперед Університету ме­неджменту освіти, в удосконаленні керівного, педагогічного і науково- педагогічного персоналу закладів освіти.

Для покращення цієї кадрової ро­боти слід максимально використати найкращі освітянські досягнення, що будуть виявленні в процесі ре­алізації запровадженої указом Пре­зидента України Державної премії України в галузі освіти в різних номінаціях. Значна роль у визна­ченні переможців відведена і провідним ученим академії.

Крім того, потрібно задіяти вели­кий креативний потенціал, що міститься в щорічних виставках з питань розвитку сучасної освіти, співорганізатором яких виступає академія.

Шановні учасники зборів!

Відповідно до тематичних планів наукових досліджень члени академії та наукові співробітники у 2010 р. виконували 244 теми за 35 наукови­ми напрямами, з яких 43 теми роз­почато, 56 — завершено. Дійсні члени і члени-кореспонденти вико­нували 125 тем (тобто більше поло­вини), підвідомчі наукові установ — 105 тем. Крім того, 14 наукових тем розроблялося за завданнями трьох державних цільових програм: Дер­жавна програма розвитку і функціонування української мови; Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації"; Державна програ­ма підтримки сім'ї.

За результатами наукових досліджень опубліковано понад 3 тис. праць, у тому числі 1 01 моно­графія, 131 підручник і навчальний посібник, 20 словників і довідників, 121 збірник наукових праць, 76 на­вчальних програм і концепцій. Знач­ний попит виявився на підготовлену вченими академії Білу книгу національної освіти України, яка розіслана зацікавленим сторонам для практичного використання. Нині завершується підготовка Національної доповіді щодо стану і перспектив розвитку освіти в Ук­раїні з аналізом перетворень у освітянській сфері впродовж 20- років незалежності країни та відповідними пропозиціями.

Разом з тим аналіз завершених досліджень свідчить про недостат­ню увагу вчених та керівників відділень, наукових установ ака­демії до підвищення актуальності тематики та впровадження отрима­них результатів.

Академією організовано і прове­дено 128 науково-практичних масо­вих заходів, її ученими здійснено майже 3 тис. виступів на подібних заходах. Учені також постійно залу­чалися до розроблення та експер­тизи освітянських законодавчих і нормативно-правових документів. До Верховної Ради України надісла­но пропозиції і зауваження до 26 за­конопроектів, матеріали до шести Парламентських слухань, 37 ма­теріалів — до Кабінету Міністрів Ук­раїни. Проте не завжди підготовлені матеріали були відповідної якості.

За звітний період відбулося три сесії Загальних зборів НАПН Ук­раїни і зборів відділень. Проведено 15 засідань Президії, у тому числі одне виїзне засідання на базі Во­линського національного універси­тету імені Лесі Українки, на яких розглянуто понад 450 питань з різних проблем статутної діяльності академії, зокрема про виконання Програми спільної діяльності МОН і НАПН України на 2008-2010 рр. та розроблення нової програми на період 2011-2013 рр. Проведено два загальноакадемічних методо­логічних семінари: "Безперервна професійна освіта в контексті євро­пейської інтеграції: теорія, досвід, прогноз" та "Суспільно-психологічні чинники взаємодії суспільства та освіти".

З метою зміцнення наукового і науково-педагогічного кадрового

 

потенціалу у 2010 р. в аспірантурі навчалось 51 0 осіб, у докторантурі — 62 особи за спеціальностями пе­дагогічних, психологічних, філо­софських і економічних наук. Слід відзначити цікавий досвід роботи з аспірантами в літній школі на базі Кримського державного гуманітар­ного університету (ректор, академік Олександр Володимирович Глузман). У цілому аспіранти і докторан­ти вносять вагомий внесок у ака­демічні дослідження. Водночас у цій роботі до кінця не розв'язаними за­лишаються проблеми актуальності

тематики і ефективності підготовки, добору перспективної талановитої молоді із знанням англійської мови й інші. У 17 спеціалізованих учених радах підвідомчих установ за мину­лий рік захищено 43 докторські і 169 кандидатських дисертацій.

На актуальність і обґрунтованість тематики дисертаційних робіт, її відповідність паспортам наукових спеціальностей вказувала Міжвідо­мча рада з координації наукових досліджень з педагогічних і психо­логічних наук в Україні, що діє в ака­демії. Радою розглянуто 1,7 тис. тем докторських і кандидатських дисертацій, що значно більше ніж у попередньому році. Узгоджено і

скориговано 1,4 тис. тем, кожна п'ята тема відхилена, чимало з них з підвідомчих установ.

Значно активізувалася участь академії у міжнародних науково- практичних симпозіумах, конфе­ренціях і семінарах, проектах і про­грамах ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейського Союзу, Світового банку, Європейського фонду підго­товки, Американських рад з міжна­родної освіти, Британської ради в Україні, Платформою "Діалог- Євразія" та інших міжнародних ор­ганізацій і фондів, дипломатичними представництвами зарубіжних країн. Успішно розвиваються відно­сини із педагогами Польщі — зок­рема, у квітні і травні цього року відбудуться чергові спільні конфе­ренції у Хмельницькому і Черкасах. Традиційно добрими є стосунки із вченими Російської академії освіти, інших країн. Незмінно продовжува­лася співпраця з українською освітою зарубіжжя. Наукові устано­ви та окремі вчені є визнаними екс­пертами багатьох міжнародних ор­ганізацій.

Це беззаперечно сприяє розвит­ку та зміцненню авторитету ук­раїнської педагогічної і психологічної науки на міжнародній арені,

разом з тим зобов'язує краще використовувати передовий світовий І

досвід у вітчизняній освітній практиці.

З метою посилення міжнародної інтеграції академії важливо прискорити впровадження концепції ака­демічного Інтернет-порталу, забезпечити його систематичне наповнення й оновлення за участю всіх наукових установ академії, подання інформації мовами міжнародної ко­мунікації, особливо англійською, без чого будемо просто невідомі. Широке використання англійської мови в дослідницькій практиці та для оприлюднення наукових ре­зультатів важливе також з огляду на міжнародне визнання академічних учених, їх входження до міжнарод­них науково-метричних баз даних.

Заслуговують на подальше вдос­коналення та підтримку академічні наукові фахові видання, а також ака­демічна "Педагогічна газета", яка останнім часом стала значно змістовнішою і помітно збільшила тираж, що важливо закріпити індивідуальною та колективною підпискою.

 Untitled.FR10-8

Шановні колеги!

Підсумовуючи вище згадане, слід зазначити наступне.

У методологічному, науково-ме­тодичному супроводі розроблення і реалізації освітньої політики в Ук­раїні Національна академія педа­гогічних наук України покликана відігравати провідну роль. Це на­кладає серйозні зобов'язання на весь академічний колектив.

По-перше, у плануванні та здійсненні наукових досліджень слід повніше, точніше та опера­тивніше реагувати на потреби освітянської практики. Водночас необхідно посилити прогностичність висновків фундаменталь­них робіт та технологічність резуль­татів прикладних досліджень, підви­щити роль експерименту та розши­рити впровадження здобутків. Особливу увагу потрібно звернути на впровадження науково-дослідницьких результатів, що ефективно впливають на розвиток освіти.

По-друге,            методологічним орієнтиром для освітньої теорії і практики має бути людиноцентризм з метою найповнішого роз­криття особистісного потенціалу кожної людини, надання їй кваліфікації високої якості і конку­рентоздатної з урахуванням індивідуальних задатків та інте­ресів, вимог часу.

По-третє, академічні зусилля потрібно максимально синхронізу­вати з багатоплановою діяльністю Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з реалізації освітньої політики, визначеної Пре­зидентом України і Верховною Ра­дою України. Насамперед спільно с міністерством слід розгорнути більш потужну, системну експери­ментальну роботу та роботу із впро­вадження результатів завершених досліджень.

По-четверте, необхідно підвищи­ти рівень інтернаціоналізації педа­гогічних і психологічних досліджень, вийти за національні рамки, оскільки живемо в глобалізованому світі і входимо до європейської спільноти.

По-п'яте, важливим завданням є модернізація (з метою збільшення ефективності                         використання)

дослідницького потенціалу академії шляхом оптимізації його ор­ганізаційної, кадрової структури, фінансового забезпечення високоінтелектуальної праці, підвищен­ня рівня конкурсності та змагаль­ності, фахової відповідальності в здійсненні досліджень.

У рік 20-ї річниці незалежності Ук­раїни і в подальшому Національна академія педагогічних наук має стабільно демонструвати і підтвер­джувати реальними здобутками свою високу місію щодо ефективно­го методологічного, науково-мето­дичного сприяння формуванню якісної і конкурентоздатної вітчиз­няної освіти.

Дякую за увагу.

 

 

 

 

 

 

"То на скільки
ж ми готові модернізувати зміст ?"

 

Untitled.FR10-9Насамперед, дозвольте висло­вити підтримку в оцінці нашої спільної наукової роботи як такої, яка є корисною, актуальною, роз­галуженою і відповідальною. Як ми бачимо з доповіді, нам є чим звітувати перед суспільством, а це означає, що свій "академічний хліб" ми проїдаємо не даремно.

Готуючись до зборів академії, я декілька раз перечитав останні публікації щодо розвитку освіти й нашої педагогічної справи. Одні з них, зокрема, статті Юрія Вітренко, Станіслава Ніколаєнка, вис­туп Голови Верховної Ради Ук­раїни в Луганську і Черкасах, оз­броюють нас цікавою статисти­кою, звертають увагу на акту­альні проблеми, спонукають до дискурсу, інші — викликають не тільки неприйняття, але й обу­рення.

Загальний пафос статті під за­головком "Колапс української освіти" як на мій погляд, навряд чи можна вважати обґрунтова­ним.

На нього можна відповісти хіба що загальновідомими словами знаменитого Бернарда Шоу: "Чутки про мою смерть є дещо перебільшеними".

Українська освіта існує й роз­вивається. Щоправда — не безпроблемно. Як говорять синер­гетики, ми маємо низку болючих центрів біфуркації, на яких і потрібно зосереджувати увагу держави, науковців, громадсь­кості.

В межах обговорення доповіді, дозвольте мені зупинитись на одній з них: модернізації змісту освіти, зокрема її гуманітарної складової.

Затверджена у 1996 році "Кон­цепція гуманітарної освіти" вико­нала свою функцію. Процес цивілізаційного розлучення з марксизмом, очевидно, слід вва­жати завершеним. Ми вийшли на широкий простір світової гу­манітарної науки, подолали своєрідну наукову німоту, й ос­новне завдання полягає в залу­ченні до педагогічного дискурсу тих надбань, які сьогодні накопи­чені людством в галузі філософії і соціології, політології і культуро­логії, інших сфер гуманітарного пізнання.

Найбільш гостро нині стоять питання історичного пізнання й освіти. Не секрет, саме історія була найбільш ідеологізованою, спотвореною минулими століттями й сьогодні найбільш активно полемізується в суспільстві. Помітною є й "на­укова агресивність" з боку дея­ких сусідніх держав.

Навряд чи ми уникнемо за­вдання підготовки спільних

підручників з історії. Не обійдуть нас дискусії з таких питань, як тріумф і трагедія Запоріжської Січі, Полтавської і Конотопської битв, Брестського миру, пробле­ми голодомору чи геноциду ук­раїнського народу, вкладу Ук­раїни у перемогу над фашистсь­кими загарбниками, діяльність УОН і УПА тощо.

Дехто може сказати, що ці пи­тання виходять за межі предмет­ної області нашої академії. Я б з цим не погодився. Ми з Вами, шановні колеги, пишемо підруч­ники і навчальні посібники з усіх гуманітарних дисциплін. Чи мо­жемо ми обійти загальні питання української історії, її місця і ролі у світовій цивілізації, трагічні сторінки і злет волелюбного духу українців?

Питання має риторичний ха­рактер. Звичайно ж, ні! Наша Академія повинна сформувати щодо них власну позицію. Й ця позиція має базуватись на архівних джерелах, достовірних історичних фактах, уникати фальсифікації і безпідставних звинувачень.

Україна має прекрасний кор­пус істориків. їх треба мобілізу­вати, забезпечити спілкування, поставити завдання, й разом відпрацювати методологічні принципи історичного пізнання та технології навчання, які були б прийнятними і для викла­дачів, і для студентів.

Друга проблема розгор­тається в ситуації активізації ірраціональної складової сучас­ного знання, царині релігійно-ду­ховного життя країни.

Церковники сьогодні активно входять у школу, організують суботні і недільні школи, ведуть уроки культури, літератури, мо­ралі. Активізувалась окультні вчення. Екрани телевізорів у бук­вальному розумінні цього слова заполонили ворожки, віщуни, цілителі. Особливою завзятістю вирізняються так звані не тра­диційні релігійні організації та культи. Помітною й загрозливою є нетерпимість з боку деяких релігійних керівників та пред­ставників духовенства сусідніх держав.

В Росії, зокрема, проведені Різдвяні освітянські читання, де було поставлене завдання фор­мування релігійної культури і мо­ралі як одне з основних питань державної гуманітарної політики.

Студенти запитують сьогодні: до якого Храму йти, яку молитву і якою мовою складати Богові, де розпочинається і закінчується міра свободи, визначеної кон­ституційно й розшарованої прак­тичним життям суспільства?

Вчитель має дати відповідь на ці питання першим, а ми -підго­тувати такого вчителя, забезпе­чивши, насамперед, теоретичне, методичне і методологічне підґрунтя. Це вже і є завданням нашої академії, яка разом з педа­гогічними університетами має сказати своє вагоме слово.

Третє питання розгортається як питання викладання ук­раїнської літератури, розповсюд­ження й захисту української мо­ви.

Недавно проведений в універ­ситеті семінар з мовної політики виявив нашу не достатню підго­товленість, певну розгубленість і не здатність до дискурсу в умо­вах активного тиску іншої точки зору.

І справа не в тім, що хтось ко­мусь має нав'язати для вживання "свою" культуру, літературу, мо­ву. Проблема полягає в захисті наших національних інтересів, відстоювання власної ідентич­ності, цивілізаційному розши­ренні поля, людського масиву і глибини вживання державної мо­ви, вивчення української літера­тури в повному обсягу і без копюр.

Згадаймо великого Черчиля: "Англія, — говорив він, — не має постійних ворогів чи постійних друзів; постійними в неї є тільки національні інтереси".

А Україна? Чи має вона постійні національні інтереси? Звичайно ж має і першим серед них є захист української мови як мови, співрозмірною з мовами найбільш цивілізованих народів світу.

Захищати рідну мову слід не агресивно, не вороже, не як про­тистояння іншим мовам і культу­рам світу, у тому числі й російській. Толерантність і діалог при забезпеченні національного інтересу — такою має бути по­зиція кожного науковця і педаго­га, викладача і студента у мовній політиці.

Приведу у даному випадку слова видатного політолога Вя­чеслава Липинського: "державу українську, — писав він, — може здійснити наша любов до неї, а не ненависть до її ворогів".

Такою й має бути наша по­зиція у мовному питанні. Національна культура, мова, ви­ховання повинні розширювати поле просунення на Росію і Європу, на всі країни, де прожи­вають представники української діаспори, де працюють ук­раїнські люди, до куди продов­жуються наші національні інте­реси.

Академія має прекрасних мов­ників. За їх книгами здійснюється практично вся мовна підготовка в Україні. Разом з тим, сьогодні цю справу треба посилити. Без про­тистояння, без агресії і насильст­ва. Толерантно, але переконливо і впевнено.

Україномовний контекст на­вчально-виховного процесу має стати справою честі і відповідальності кожного педа­гога і науковця.

Шановні колеги!

В системі гуманітарного знання є й інші, відомі Вам, про­блеми. Вони не повинні зали­шатись поза нашою увагою. На мій погляд, отримавши національний статус, педа­гогічна академія має розширити свої функції і суспільний вплив, стати дійсним провідником гу­манітарної політики держави, в основі якої знаходиться філо­софія національної ідеї, змісто­вно блискуче розкритою нашим Президентом — Василем Гри­горовичем в своїй черговій книзі.

 

 

 

 

* ПЕДАГОГІЧНИЙ АРБІТРАЖ *

 

 

Поєднати ініціативи

 

В Міністерстві освіти і на­уки, молоді та спорту України відбулася нарада з питань розроблення та впроваджен­ня Національної рамки кваліфікацій під головуванням Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спор­ту України Євгена Суліми.

У роботі взяли участь представ­ники Міністерства, Національної академії педагогічних наук Ук­раїни, вищих та професійно- технічних навчальних закладів Ук­раїни, об'єднань роботодавців.

За словами Євгена Суліми, ек­сперти з Ради Європи підтвер­дили, що розробники ук­раїнської Національної рамки кваліфікацій на правильному шляху. Водночас, як зазначив Перший заступник Міністра, потрібно продовжувати шукати відповіді на суперечливі питан­ня, усвідомлюючи, що курс не змінюється. Розуміння підходів Ради Європи — найперша запо­рука діалогу та ефективності ро­боти. Саме тому розробникам НРК потрібно врахувати заува­ження європейських експертів. Важливу роль в процесі удоско­налення Рамки мають відіграти роботодавці.

Євген Суліма на початку засідання окреслив головні напрямки роботи: "Нам по­ставлено завдання, як робочій групі, визначити цілі і завдан­ня Національної рамки кваліфікацій, їх роль в стратегії реформування освіти України, вплив НРК на систему, струк­туру, процеси і законодавство в сфері вищої освіти України, уточнити 0-ий та 9-ий рівень Рамки".

Позицію освітян в процесі роз­роблення НРК оприлюднив віце- президент Національної академії педагогічних наук України, ди­ректор Інституту вищої освіти НАПН України Володимир Луго­вий, який окреслив групи про­блем, з якими надалі слід пра­цювати. Мета та формат Рамки, на його думку, мають визначати­ся із врахуванням зарубіжного досвіду. Однак розробники вітчизняної НРК мають вийти на свій варіант, який відображати­ме українські реалії та узгоджу­ватиметься з європейськими: "Ми повинні відразу домовити­ся, що відмовляємося від сліпо­го копіювання. Ми повинні ви­робляти своє. Водночас наша рамка повинна бути сумісна із європейською".

Друга група проблем — це структуризація рамки: рівнева і описова. Рівнева рамка вже майже оптимальна. її варіант, створений відповідно до ук­раїнських реалій, не має заува­жень, окрім необхідності кон­кретніше прописати 0-ий та 9-ий рівень, їх спрямування. "Що стосується описів рівнів, то у нас проблема така: ми повинні вийти на такі дескриптори, які загальнонаціонально прий­нятні. Прийнятні всім складо­вим суспільства: і освітній сис­темі, і ринку праці, і суспільству, яке знаходиться поза освітньою системою і поза ринком праці", — розповів академік.

Як відомо, протягом кількох місяців ці описи вже були вироб­лені. Однак, за словами Володи­мира Лугового, виникла певна

суперечність: "Ми описуємо рівні з точки зору навчальних ре­зультатів, компетентностей, яких набуває людина у навчанні, а роботодавець планує свої ви­моги, стандарти з точки зору за­вдань, обов'язків, які виконує той чи інший працівник на робо­чому місці". Однак будь-яка кваліфікація є результатом на­вчання. На основі саме цього спільного знаменника можливо створити описи, прийнятні і для освітян, і для ринку праці.

Також важливим має стати усвідомлення того, що після створення Національної рамки кваліфікацій буде розроблятися і низка галузевих рамок. Відповідно, НРК має більш уза­гальнений характер.

Головним завдання робочої ек­спертної групи стало створення єдиного майданчика для ефек­тивного та оптимального дооп­рацювання проекту Національної рамки кваліфікацій, подальшого врахування обґрунтованих заува­жень європейських експертів та українських роботодавців.

Із необхідністю подальшої ак­тивної роботи над НРК погодив­ся і виконавчий Віце-президент Всеукраїнського об'єднання ор­ганізацій роботодавців "Конфе­дерація роботодавців України" Олексій Мірошниченко. Він наго­лосив на важливості кореспон­дування Рамки з європейським законодавством, а відповідно — і з європейською НРК. Представ­ник ринку праці пообіцяв пред­ставити робочій групі головні напрацювання роботодавців щодо НРК.

Експерти робочої групи вис­ловили переконання, що ринок праці, для якого освітня галузь готує працівників, безсумнівно, має брати активну участь у роз­робленні НРК. Однак важливим є і розуміння того, що в нашому суспільстві освітня галузь також повинна і коригувати ринок праці. Тобто загальновизнаним є взаємний вплив. І тому спільна робота, прагнення почути один одного — найперша запорука успіху.

Тож робота над загальною Національною рамкою кваліфікацій йде динамічно. її майбутнє — за ефективним об'єднанням зусиль освітян та роботодавців. "У цьому діалозі ми повинні знайти ту систе­му, яка потрібна Україні, яка буде найбільш жива, відповідатиме сьо­годнішньому дню, потребам робо­тодавців та системи освіти", — пе­реконаний Євген Суліма. І найпер­ший орієнтир — це забезпечення прикладної функції НРК на основі потреб українського суспільства, можливості ефективно застосову­вати її як в освітній галузі, так і на ринку праці й максимально задо­вольняти потреби ринку праці. За результатами наради було домо­влено про співпрацю Міністерства та "Конфедерації роботодавців Ук­раїни" у подальшій роботі над Рам­кою. Наступна зустріч експертів, за словами Першого заступника Міністра, відбудеться з новими знаннями, висновками та думками після 10 квітня.

Світлана ГОРСЬКА, 

кор. "Освіти"

 

 

Національна рамка кваліфікацій України якою їй бути?

"Круглий стіл" тижневика "Освіта"
№6
Куратори проекту: академік НАПН України Володимир Луговий та професор Борис Корольов.
(початок "Круглого столу" див. "Освіта". - 2010, 22-29 грудня. - №. 51-52; 2011,9-16 лютого №8-9; 16-23 лютого №10; 9-16 березня №14; 23-30 березня №16-17)

 

 

Праця і освіта:
місце зустрічі змінити можна?

 

Untitled.FR10-10Проект Закону України "Про Національну рамку кваліфікацій" є першим кроком на шляху до право­вого забезпечення сполучення (поєднання) сфер праці на освіти.

Цінність проекту полягає у тому, що у ньому враховані всі форми здобуття освіти, у тому числі самостійна, спон­танна, випадкова, побічна, що відбу­ваються при здійсненні іншої, не освітньої діяльності, набуваються з життєвим досвідом особи, наприклад, представники старшого покоління у сім'ї навчили інших членів якійсь про­фесії, передали їм набуті за тривалий час досвід професійної діяльності. Але такі особи не мають сертифікату про кваліфікацію, суспільство не може ви­користати їх знання.

Позитивним є і те, що Закон стиму­лює навчання впродовж всього жит­тя. Його реалізація (а це тривалий та складний процес) унеможливить ви­падки прийняття на роботу без спеціальної професійної підготовки. А ми часто зустрічаємо такі випадки на практиці. Так, газета "Голос Ук­раїни" (від 7 квітня 2011 року №63) повідомляла, як ковбасу виготовляли штукатур та деревообробник. Закон допоможе виявити наявність певних знань, умінь, досвіду у багатьох лю­дей і сприяти їм у реалізації своєї здатності до певної роботи. Але для цього потрібно отримати сертифікат. Освіту люди добувають не лише в освітніх закладах, а й іншим спосо­бом. І ця освіта інколи буває не гіршою, ніж та, яку добувають у на­вчальних закладах.

Є й інші цінні положення у запропо­нованому проекті. Але є й зауважен­ня, а тому не слід, на мою думку, поспішати з його прийняттям. Його слід доопрацювати.

По-перше, слід уточнити назву За­кону. Найважча наука — назвати речі їх власними іменами. Навіть всезнаючі спеціалісти у справах освіти та ринку праці не можуть зрозуміти на­зву Закону. Відомо, що така назва використана у Російській Федерації. К.п.н. Батрова О. Ф. розробила такий документ. Існує Європейська кваліфікаційна рамка системи кваліфікацій. Але від цього назва не стає зрозумілішою. Над назвою тре­

ба попрацювати як юристам, так і філологам. Чи слід у назві вживати два терміни — і Україна, і Національ­на? І слово "рамка" не розкриває змісту Закону. Якщо у Законі вжито новий термін, його потрібно поясни­ти. У будь-якому законі не місце недоречностям і незрозумілим словам. Законопроект наближає систему кваліфікацій до Європейської, але ми не знаємо цю систему.

Не зрозуміло, чому у пункті 5 статті 7 даного Закону наголошено на тому, що Національна рамка кваліфікацій та кредитів розробляється та затвер­джується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за пого­дженням із соціальними партнерами. Виникає питання — навіщо ж тоді приймається цей Закон?

Варто пояснити, що означає "спонтанна" освіта, адже це слово вживається і в інших значеннях.

По-друге, складається враження, що у нас в Україні взагалі відсутні стандар­ти професій. Але ж вони у нас є. Так, ми маємо більше 70 галузевих довідників кваліфікаційних характеристик і Довідник кваліфікаційних характерис­тик працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності, затв. Наказом №336 від 29 грудня 2004 ро­ку, у яких передбачені обов'язки працівників, кваліфікаційні вимоги до кожної професії.

І тому, ст. 9 Закону має бути допов­нена посиланням на ці довідники, щоб ми "не відкривали велосипед". Зви­чайно, ці довідники є абстрактними, вони не прив'язані до конкретних працівників, але в них містяться цінні вимоги до працівників.

По-третє, ми розуміємо, що бюд­жетних коштів не вистачає. Треба до­лучити до цієї роботи існуючі інсти­туції — НДІ праці, науковців ВНЗ та інших фахівців, щоб використати на­бутий ними досвід і скоротити витра­ти.

По-четверте, зміст Закону зво­диться до стандартизованого оціню­вання та підтвердження у певному порядку. У законі є відсильна норма про те, методика оцінювання буде затверджена Кабінетом Міністрів за погодженням із соціальними партне­рами. Ця методика повинна бути до­датком до цього Закону. Без неї не слід приймати Закон, адже його не­можливо буде реалізувати.

Слід також уточнити, кого має на увазі законодавець під "соціальними партнерами" — якщо це спілка робо­тодавців і профспілка, то слід так і за­писати.

Насамкінець, дуже важко уявити собі можливість оскарження рішень про оцінювання у судовому порядку. Не всі дії можна оскаржити в суді. Як­що це рішення виносилося колегіаль­ним органом, то думку оскаржити не­можливо. Оскарження до суду мож­ливе лише при порушенні процедур­них норм.

м.Харків 

 

 

Акцент на ціннісну орієнтацію

 

 

Untitled.FR10-11Доцільність прийняття Закону Ук­раїни "Про національну рамку кваліфікацій" не викликає сумніву, оскільки він дозволить конкретизува­

ти мету освіти, яка полягає у підви­щенні освітнього рівня народу і за­безпеченні народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Проте, при загальній досить високій оцінці підготовленого проекту все ж потрібно уточнити деякі категорії, а де­які— ввести заново, оскільки без ро­зуміння їх суті неможливо окреслити кваліфікаційні вимоги.

1.   Вважаю за необхідне ввести термін "якість вищої освіти", що означає сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює можливість задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і по­треби суспільства.

2.   Обов'язково потрібно зробити акцент на тому, що "освітній рівень вищої освіти" — це характеристика вищої освіти за критеріями міри сформованості інте­лектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає пев­ному освітньо-кваліфікаційному рівню, а

саме: 1) неповна вища освіта, достатня для здобуття кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого фахівця; 2) базова вища освіта— освітній рівень, достатній для здобуття кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем бака­лавра; 3) повна вища освіта— рівень роз­витку інтелектуальних якостей особис­тості, достатній для отримання нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

3. На сьогоднішній день у суспільній свідомості немає чіткого ро­зуміння різниці між бакалавром і магістром. Тому вважаю за доцільне чітко визначити: Бакалавр — освітньо- кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фун­даментальні і спеціальні уміння і знання відносно узагальненого об'єкту праці (діяльності), достатні для виконання за­вдань і обов'язків певного рівня про­фесійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді еко­номічної діяльності. Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо- кваліфікаційного рівня бакалавра здо­була повну вищу освіту, спеціальні уміння і знання, достатні для виконання професійних завдань і обов'язків інно­ваційного характеру певного рівня про­фесійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді еко­номічної діяльності.

4. Необхідно більше уваги звер­нути на післядипломну освіту, що являє собою спеціалізоване удосконалення освіти і професійної підготовки та вклю­чає: 1) перепідготовку — отримання іншої спеціальності на основі отримано­го раніше освітньо-кваліфікаційного рівня і практичного досвіду; 2) спеціалізацію — набуття здатності ви­конувати особливі завдання в межах спеціальності; 3) розширення профілю (підвищення кваліфікації) — набуття вмінь виконувати додаткові обов'язки при наданні освітніх послуг; 4) стажу­вання — набуття досвіду виконання обов'язків певної спеціальності.

 

 

 

 

 

* НОВИЙ РАКУРС *

 

Кар'єра вчителя
у практиці загальноосвітнього навчального закладу на прикладі ЗНЗ № 306 м. Києва

 

Раніше кар'єра вважалася відхи­ленням від норми, породженням буржуазного суспільства, нині є важливим показником розвитку людини в системі соціальної струк­тури, вагомим фактором і умовою покращення соціально-психо­логічного клімату колективу, підви­щення продуктивності праці в ор­ганізації та її конкурентоздатності.

Кар'єра — це динамічне явище, тобто процес, який постійно змінюється і розвивається. Кар'єра може розглядатися як "за­гальна послідовність етапів роз­витку людини в основних сферах життя (сімейній, трудовій та іншій)", водночас її пов'язують з трудовою діяльністю людини, з йо­го професійним життям. Під кар'єрою розуміють цілеспрямова­не посадове і професійне зростан­ня, "поступове просування за службовою драбиною, зміну нави­чок, кваліфікаційних можливостей і розмірів винагороди, пов'язаних з діяльністю працівника", що є ор­ганізаційним аспектом кар'єри.

Untitled.FR10-12Особистісний аспект зумовлює перегляд цього явища з позиції особистості, розкриває особли­вості власного бачення індивідом своєї кар'єри, характеру протікан­ня кар'єрного процесу, окремих результатів його розвитку, осо­бисті почуття, які з'являються з цього приводу.

Нарешті можна виділити соціаль­ний аспект уявлення про кар'єру з точки зору суспільства. По-перше, це відпрацьовані в процесі розвитку суспільства кар'єрні маршрути, шляхи досягнення певних висот (успіхів) в тій чи іншій сфері про­фесійної діяльності або суспільного життя. По-друге, це уявлення про характер руху за цими шляхами, пов'язані зі швидкістю, стрімкістю, траекторією кар'єри, використани­ми методи. Ці відпрацьовані за­гальні схеми руху до успіху, а також особливості їх реалізації впливають на оцінку суспільством приватних кар'єр індивідумів, виступаючи сво­го роду еталонами для порівняння.

У сучасній науковій літературі велику увагу приділяють питанню управління кар'єрою, кар'єрні відносини. Управління кар'єрою зводиться до таких понять, як пла­нування і розвиток кар'єри. Плану­вання кар'єри — це визначення цілей розвитку працівника і шляхи їх реалізації. Планування кар'єри передбачає наукове обґрунтуван­ня раціонального віку і норматив­них термінів перебування на посаді з урахуванням побажань і особис­тих якостей працівника.

Можна припустити, що ре­алізація кар'єри пов'язана з ор­ганізаційною продуктивністю, якістю й ефективністю. У більшості організацій у процесі управління кар'єрою приділяється особливе значення цим трьом критеріям відповідно до яких оцінюється ре­зультативність кар'єри.

Позитивні кар'єрні відносини можуть містити в собі обов'язкові продуктивність, якість і ефек­тивність і, можливо, задово­леність. В особистостей з позитив­ними кар'єрними відносинами, які працюють в організаціях, що нада­ють особливого значення росту і розвитку, безсумнівно, буде вдала кар'єра. Адаптованість кар'єри безпосередньо пов'язана з ор­ганізаційною гнучкістю, конку­ренцією і розвитком, особливо, як­що професії та організації швидко змінюються.

Нарешті, тотожність кар'єри прямо пов'язана із задоволеністю; вона може бути пов'язана і з інши­ми критеріями, але обов'язковими при цьому є продуктивність і ефек­тивність.

На нашу думку, ефективність розвитку кар'єри передбачає, з од­ного боку, професійний розвиток працівника, тобто набуття ним потрібної для перебування на ба­жаній посаді кваліфікації' через про­фесійне навчання, стажування, підвищення кваліфікації', а з іншого — послідовне перебування на поса­дах, досвід роботи на яких потрібен для виконання посадових обов'язків саме на цій посаді. Як правило, в кожній великій організації є стан­дартні кар'єрні сходинки, які ведуть до вищого рівня керівництва.

Нині вчені виокремлюють такі кар'єрні ланцюжки: оперативні, прогнозні, стратегічні.

Оперативні кар'єрні ланцюжки використовуються роботодавця­ми, які свідомо або неусвідомлено залучають і навчають виконавців високого рівня, які корисні в їх нинішній роботі, і винагороджують їх відповідним чином. У ситуації, якщо співробітники дійсно сприя­ють досягненню організаційних цілей, їх просувають — для цього є безліч можливостей. Однак цілес­прямоване навчання персоналу на майбутнє розглядається як втрата часу й грошей.

Прогнозні кар'єрні ланцюжки ви­користовуються роботодавцями, які орієнтовані на довгострокове підвищення конкурентоспромож­ності персоналу в умовах відносної економічної стабільності за допо­могою реалізації високоструктурованих підходів до управління ор­ганізаційною кар'єрою.

Роботодавці, які розробляють стратегічні кар'єрні ланцюжки, на­голошують на розвитку про­фесійної кар'єри, досягнення гар­них показників роботи в конкрет­ний момент часу. При цьому вони визнають необхідність оцінювати й підтримувати конкурентоспро­можність персоналу за допомогою програм розвитку, які не є спе­цифічними для даної роботи й спрямовані на розширення досвіду співробітників через ротації або вибір інших професійних шляхів. У процесі побудови кар'єрних лан­цюжків реалізуються принципи по­ступального руху працівника наго­ру за ієрархічною градацією.

Традиційні ланцюжки, які в більшості використовуються в за­гальноосвітніх навчальних закла­дах мають низку недоліків:

-     обмежують можливості розвитку кар'єри межами навчаль­ного закладу, що орієнтує вчителів на тривалу зайнятість усередині однієї організації: один раз прий­няті на роботу співробітники мають пройти довгий кар'єрний шлях в навчальному закладі, щоб досягти бажаної посади. Стати директором школи до 30 років у цьому ланцюж­ку практично нереально;

-     розвиток здатностей відбувається у межах відомих функціональних компетенцій, тоб­то вчитель, слідуючи рік у рік тим самим рецептам професійного успіху, автоматично діє за алгорит­мом "command-and-control", що знижує його зацікавленість у підвищенні результативності праці та можливість конкуренції;

-     основою побудови таких кар'єрних ланцюжків є виявлення офіційно або неофіційно прийня­тих вимог для досягнення певних щаблів посадового ряду (напри­клад, наявність офіційних кваліфікацій, досвіду роботи, то­що). Тим самим розвиток кар'єри відкритий тільки для тих, хто іде­ально відповідає даним вимогам, і недоступний для тих, хто перери­вав кар'єру, або для тих, хто має величезний досвід, але не має офіційної кваліфікації тощо.

У сучасній ситуації кар'єра вчите­ля прямо пов'язана з оволодінням різноманітними навичками, компетенціями, що сприяють розвитку конкурентних переваг цього вчите­ля на ринку освітніх послуг. У зв'яз­ку з цим розширюється сфера й можливості застосування гнучких (нетрадиційних) кар'єрних лан­цюжків, що дозволяють комбінува­ти різні варіанти переміщення працівників у багатьох напрямках, а не тільки вперед і нагору.

Позаштатний кар'єрний ланцю­жок — це можливості виконання роботи для різних роботодавців у конкретний проміжок часу. Подібний ланцюжок означає мож­ливості залучення вчителів для ви­конання робіт невеликої тривалості у певних роботодавців (наукова робота, участь в авторському ко­лективі з розробки посібників, підручників тощо). Чим більш кваліфікованим є вчитель, тим більше у нього можливостей спо­лучати кілька робіт. У його роботі головним є не час присутності на роботі, а якісний результат.

Управління розвитком кар'єри вимагає від навчального закладу і вчителів зусиль і разом з тим надає цілий ряд переваг як учителю, так і школі. Для вчителів це:

-     потенційно більш високу міру задоволення від своєї роботи в навчальному закладі, можливість професійного росту і підвищення рівня життя;

-     більш чітке бачення осо­бистих професійних перспектив і можливість планувати інші аспекти власного життя. Учитель має знати не тільки свою перспективу на ко­роткий і довгий термін, але й те, яких показників він повинен досяг­нути, щоб розраховувати на просу­вання по службі;

-     можливість цілеспрямо­ваної професійної підготовки для отримання майбутньої посади, або навіть іншої професійної діяль­ності;

-     підвищення його конку­рентоспроможності на ринку праці.

Навчальний заклад одержить:

-     мотивованих і лояльних працівників, які пов'язують свою професійну діяльність з цією шко­лою, і це забезпечує зниження плинності кадрів і зростання про­дуктивності їх праці;

-     можливість планувати професійний розвиток вчителів і навчального закладу з урахуван­ням їх особистих інтересів;

-     плани розвитку кар'єри окремих вчителів дозволяють виз­начити потребу в професійному розвитку;

-     групу зацікавлених у професійному рості, підготовле­них, мотивованих вчителів для просування на важливі посади.

Усвідомлення переваг, які пов'язані зі створенням кар'єри вчителя в школі змусило адміністрацію загальноосвітньої середньої школи № 306 Деснянсь­кого району м. Києва створити власну систему управління розвит­ком кар'єри своїх вчителів та працівників.

Вивчення проблеми розвитку кар'єри зумовило вибір моделі управління цим процесом в СЗШ № 306. На сьогодні однією з найбільш поширених моделей управління є модель партнерства з планування і розвитку кар'єри, яка і використовується в зазна­ченій школі. Партнерство перед­бачає співробітництво трьох сторін — працівника (вчителя), безпосереднього керівника (за­ступника з навчально-виховної роботи) та керівника (директора школи). Вчитель відповідає за планування власної кар'єри, керівник є наставником вчителя, його допомога потрібна для успішного розвитку кар'єри, оскільки він керує педагогічним колективом, займається роз­поділом робочого часу, атестує вчителя. Директор школи вико­нує роль професійної консуль­тації, роз'яснює принцип парт­нерства, відповідальність сторін.

Навчання щодо розвитку власної кар'єри спрямоване на вирішення двох цілей:

-     сформувати зацікав­леність учителя у розвитку кар'єри;

-     надати вчителям реко­мендації для початку управління власною кар'єрою.

Важливим компонентом проце­су управління розвитком кар'єри є оцінка досягнутого прогресу, в якій беруть участь всі три сторони. Оцінка проводиться періодично, один раз на рік у вигляді моніто­рингу професійної діяльності мето­дичних комісій школи. Результа­том обговорення є корегування плану розвитку методичної комісії та кар'єри кожного вчителя.

Управління розвитком кар'єри с досить складним процесом і в школі № 306 вирішується на основі застосування сукупних методів:

-     по-перше, шляхом аналізу і обробки листків обліку кадрів з ме­тою виявлення періоду роботи на певних посадах. Цей метод зорієнто­ваний на минуле, тому виникає по­треба в його корегуванні з урахуван­ням реальних можливостей;

-     по-друге, на основі екс­пертних опитувань керівників про раціональний вік і термін зайняття посади з наступною обробкою ре­зультатів методами рангової коре­ляції — на основі нормативного рейтингу посад;

-     проведення моніторингу діяльності вчителя за данними без­посередньо вчителя, голови мето­дичної комісії, адмівністрації шко­ли, учнів та батьків.

Варто зазначити, що за 2008­2009 та 2009-2010 навчальні роки у школі № 306 курсову перепідго­товку пройшли 19 учителів, з них підтвердили свою категорію і зван­ня 6 вчителів, 13 — претендували і отримали вищу категорію і звання.

Водночас велика увага зі сторони адміністрації школи приділяється роботі з молодими вчителями і створенню їх кар'єри. У навчально­му закладі функціонує школа моло­дого вчителя, яку у 2010 році відвідує 5 молодих спеціаліста. Про­тягом навчального року для моло­дих учителів була проведена низка практичних семінарів та занять, во­ни були забезпечені консультаціями практичного психолога тощо.

Зазначені заходи свідчать про успішне планування адміністрацією навчального закладу кар'єри вчи­телів школи та комплексний мето­дологічний підхід до формування її кадрового потенціалу, що об'єднав позитивні моменти різних кон­цепцій розвитку кар'єри і врахував їх недоліки [12, 155].

Стратегічний підхід до уп­равління кар'єрою та шляхів підви­щення її ефективності в нашому навчальному закладі прив'язав уп­равління кар'єрою до довгостроко­вих організаційних стратегій. Ос­новне завдання управління кар'єрою та шляхів підвищення її ефективності полягає в розробці та реалізації способів узгодження

потреб, мотивів, інтересів і життєвих цілей вчителя з довгост­роковими цілями школи. Адже кар'єрна стратегія розвитку

персоналу — це спосіб досяг­нення цілей управління кар'єрою.

Стратегічний підхід ЗНЗ № 306 до управління кар'єрою містить у собі шість етапів:

1.   Місія суб'єкта уп­равління.

2.   Цілі суб'єкта управління.

3.   Розробка кар'єрної стра­тегії розвитку педагогічного колек­тиву:

3.1.           аналіз ціннісно-моти­ваційного змісту кар'єри;

3.2.           аналіз особливостей розвитку кар'єри в навчальному закладі;

3.3.           формування стратегії кар'єри.

4.   Реалізація кар'єрної стратегії розвитку педагогічного колективу:

4.1.           формування системи принципів і методів управління кар'єрою;

4.2.           формування функціональних систем управління кар'єрою;

4.3.           формування систем за­безпечення управління кар'єрою.

5.   Оцінка кар'єрної стра­тегії розвитку педагогічного колек­тиву:

5.1.           оцінка впливу на рівень досягнень учнів в загально­освітньому навчальному закладі;

5.2.           оцінка впливу на соціальні результати навчального закладу.

6.   Корекція кар'єрної стра­тегії розвитку педагогічного колек­тиву.

Ознаками ефективності кар'єри, на нашу думку, є її результа­тивність, кар'єрні відносини, адап­тованість і тотожність кар'єри.

Варто зазначити, щ традиційно найбільш популярними показника­ми результативності кар'єри в за­гальноосвітньому навчальному за­кладі вважаються заробітна плата і положення в організаційній ієрархії: чим швидше збільшується зарплата і досягається вершина ієрархічної градації, тим вище рівень результа­тивності кар'єри. Подібну оцінку ре­зультативності кар'єри не можна вважати задовільною з ряду причин:

-     по-перше, вона має відношення тільки до вертикально­го кар'єрного росту і не враховує горизонтальний і доцентровий;

-     по-друге, вона не врахо­вує рівня погодженості інтересів навчального закладу і персоналу з питань кар'єри, без чого будь-яка оцінка результативності буде відносною.

Тому, займаючись організацією управління кар'єрою в навчально­му закладі, ми вважали за не­обхідне оцінювати результа­тивність кар'єри як з позиції вчите­ля, так і з позиції школи, а також вивчати послідовність ставлення індивіда до кар'єри.

Отже. Розвиток кожного загаль­ноосвітнього навчального закладу забезпечується не лише навчаль­но-виховним процесом, рівнем до­сягнень учнів, а й кадровим та інте­лектуальним потенціалом кожного вчителя, їх діяльністю, цілями та цінностями, які вони ставлять пе­ред собою.

Водночас реальна перспектива такої кар'єри складається на ос­нові оцінки вчителя існуючих умов для просування і оцінки своїх мож­ливостей. Крім того, зміна орієнтирів в кадровій політиці кож­ної школи, організація в сторону переосмислення ролі і місця люди­ни в сфері педагогічної діяльності примножить її кадровий потенціал, змінить уяву про професійну діяльність кожного вчителя.

На нашу думку, найважливіше рішення, яке приймає людина у своєму житті — це вибір кар'єри, особливо, якщо це кар'єра вчите­ля. Учитель — це професійні уп­равляючі "дитячими душами" і від їх професійного зростання, задо­волення від розвитку їх кар'єри за­лежить майбутнє наших дітей.

Марина КУРИЦИНА, 

вчитель вищої категорії м. Київ 

 

 

 

* ВИЩА ШКОЛА: МІЖНАРОДНИЙ РІВЕНЬ *

 

 

Путівки у майбутнє


Щорічна церемонія вручення дипломів студентам Французько-Українського інституту управління (ФУІУ) відбулася у Київському національному торговельно-еко­номічному університеті 31 березня 2011 року. Магістерські дипломи отримали — 23 випускники.

На благо країниUntitled.FR10-13

Привітати випускників з отри­манням французьких дипломів державного й університетського зразка прибули перший заступ­ник міністра освіти і науки, мо­лоді та спорту України Євген Суліма, посол Франції в Україні Жак Фор, ректор Київського національного торговельно-еко­номічного університету Анатолій Мазаракі, директор Університету Овернь-Клермон 1 Моріс Шеневуа, представники французьких ділових кіл в Україні та інші гості.

Євген Суліма від імені Дмитра Табачника подякував французькій стороні за плідну співпрацю:

"Сьогодні ми говоримо про на­дання і розширення ринку освітніх послуг, в якому зацікав­лена як французька, так і ук­раїнська сторона. Ми б хотіли, щоб якомога більше українських вищих навчальних закладів бра­ли приклад з Торговельно-еко­номічного університету, тобто працювали і на майбутнє, і на сьогодення України — наших сту­дентів".

За словами, Є. Суліми, слідом за Францією, яка першою заціка­вилася українським освітнім про­стором, зараз розробляються подібні програми освітньої співпраці з Німеччиною, Велико­британією, Швейцарією, Сло­венією, Чехію, Польщею.

Така співпраця дійсно відкри­ває багато перспектив як для мо­лоді, так і для країни загалом.

Анатолій Мазаракі, ректор КНТЕУ, вважає, що "одна з ос­новних проблем нашого еко­номічного зростання — це підви­щення економічної привабли­вості нашої країни. Зокрема, цен­тральне місце займає кадрова сторона. Інвестори вкладатимуть гроші тільки туди, де є люди, які зможуть їх належним чином ви­користати, де є відповідне підґрунтя. Тому сподіваюся, що наші випускники будуть плідно працювати. Мені дуже сподоба­лися їхні наміри залишитися в Ук­раїні та працювати на благо на­шої країни".

Вже традиція

Французько-Український інститут управління (ФУІУ) — унікальний в Україні спільний на­вчальний заклад, створений у рамках Угоди (1998 р.) про парт­нерство та співробітництво між Київським національним торго­вельно-економічним університе­том та Університетом Овернь- Клермон 1 (м. Клермон-Ферран, Франція) у 2000 р.

Жак Фор, посол Франції в Ук­раїні, оцінює Інститут вище: "Це вже не проект, а скоріше, тра­диція, яка була ініційована 12 років тому. І це найкращі інвес­тиції, які можуть робити дві країни разом. Адже найкраще, що можна зробити — це відкрити молоді нові можливості".

Анатолій Мазаракі зізнається, що під час створення Французь­ко-Українського інституту уп­равління вони з колегами навіть не уявляли, що він стане настільки масштабним і матиме такий успіх серед української молоді:

Untitled.FR10-14"Наш спільний з університетом Овернь-Клермон проект виявив­ся найбільш масштабним проек­том співробітництва між універ­ситетами Західної і Східної Євро­пи. Одним із головних резуль­татів спільної діяльності виявило­ся, перш за все, визнання рівня української вищої освіти в Європі, а також розповсюдження в Ук­раїні традицій вищої школи Франції".

Зокрема, пан ректор пояснює тезу про визнання рівня ук­раїнської вищої освіти:

"Сьогодні вручено вже більше 600 французьких дипломів, але треба розуміти, що студенти от­римали і дипломи України. їх на­вчали і наші викладачі, й фран­цузькі. Наші колеги визнали рівень української освіти. Поло­вина дисциплін, зарахованих студентам, — викладалися у Київському національному торго­вельно-економічному універси­теті".

Динаміка розвитку

Філії Французько-Українсько­го інституту управління було відкрито у регіональних підрозділах КНТЕУ у Вінниці

 

(2002 р.), Чернівцях (2003 р.) та Харкові (2006 р.).

Моріс Шеневуа розповідає, що "У плані розвитку спочатку були Київ, Вінниця, Чернівці. За­раз завдяки європейській про­грамі "Темпус" інші міста (Львів, Донецьк, Полтава, Маріуполь) теж мають перспективу запро­вадження такого навчання".

"На мою думку, — продовжує директор, — наша справа може тільки розвиватися. Мій універ­ситетський світ сприятиме тому, щоб наші дві країни якомога більше зближалися".

Процес навчання у Французь­ко-Українському інституті уп­равління передбачає виїзд до Києва французьких викладачів. Це відбувається у середньому 8­10 разів на рік для модульного викладання дисциплін фран­цузької складової. Українські студенти другого-п'ятого курсу щорічно виїздять на 1-2,5 місяці у Францію для освоєння окре­мих навчальних модулів та про­ведення практики на французь­ких підприємствах.

Оксана Ткачова, випускниця, що опанувала спеціальність "Ке­рування малим та середнім бізнесом" і отримала диплом магістра, зізнається: "Мені дуже . сподобалося навчатися у цьому університеті, адже це великі І можливості. Студентське життя ' у Франції дуже відрізняється від українського, зокрема методами навчання, має набагато більше практичного спрямування. Дуже цікавим і різноманітним було дозвілля, організоване для нас французькою стороною. Хотілося б подякува­ти нашому університету за таку можливість".

Ще із 2008 року успішні сту­денти КНТЕУ, крім диплома магістра, отримують ще й дип­лом державного зразка Франції освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" за спеціальністю "Ме­неджмент організацій".

Untitled.FR10-15Кращі випускники ФУІУ запро­шуються на роботу до централь­них державних, у тому числі, урядових установ, в Кабінет Міністрів України, Нацбанк Ук­раїни. За останні роки четверо з них залишилися в університеті у якості аспірантів і викладають, у т. ч. іноземними мовами.

Сьогодні випускники ФУІУ працюють в українських пред­ставництвах таких провідних європейських компаній як "Noblesse", "Procter & Gamble", "Auchan" та ін.

Окрім того, нещодавно між дво­ма університетами було підписа­но угоду про відкриття в рамках ФУІУ ще однієї магістерської про­грами — "Публічний менедж­мент", а також угоду про спільну підготовку та керівництво дисер­таційними дослідженнями на рівні PhD. Тож співпраця динамічно розвивається. А з нею зростають і можливості.

Особливі випускники

Щороку церемонія вручення дипломів дає випускникам Інституту путівки у нове життя — професійне. І щоразу це по- особливому зворушливо.

Наталія Гуляєва, співдиректор ФУІУ, декан факультету еко­номіки, менеджменту і права КНТЕУ переконана, що цьо­горічний випуск — незвичайний:

"Особливий він тому, що оди­надцятий. А одинадцятий більше ніколи не повториться. Це великий випуск саме магістрів, яким вручається дер­жавний диплом Франції. Це 23 студенти, які не просто змогли, а добре навчалися. І на думку наших французьких колег із університету Овернь-Клермон, у Франції вони були серед перших студентів".

Жак Фор у своїй промові та­кож відмітив високі досягнення українських студентів і зазначив, що "отримання подвійного дип­лому молодими людьми — це вже конкретний крок у Європу". Посол подякував випускникам за вибір саме такої освіти:

"Хочу подякувати випускни­кам за вибір цієї подвійної франко-української системи освіти. Сподіваюся, що у професійному житті вони використовуватимуть свої знання як фахового спряму­вання, так і лінгвістичного. Ще раз вітаю випускників і бажаю високих успіхів та професійних досягнень".

Катерина ПОРОХНЯК,
кор. "Освіти"
Фото автора

 

 

* УНІКАЛЬНІ ВНЗ УКРАЇНИ *

 

 

Навчання в осонні Лаври

 

Жоден вуз в Україні немає такої історично-реальної можливості бути розташованим на території Києво-Печерської лаври як Національна академія керівних кадрів працівників культури і ми­стецтв, так би мовити в намоленому віками святому місці. Тому й намагається молодь потрапити до цього вузу, хоч конкурс тут завжди великий, тому й зро­зуміле бажання одержувати знання у аудиторіях-келіях й відчувати причетність до минуло­го.

Untitled.FR10-16Якщо вдаватися до історії, то Академія пройшла шлях станов­лення — від Інституту підвищення кваліфікації працівників культури, 1 вересня 1998 року на базі інституту створено Державну академію керівних кадрів культу­ри та мистецтв, а вже 2010 їй присвоєна статус Національної. Створення Академії обумовлено необхідністю формування моделі безперервної освіти у сфері культури і мистецтв в Україні. З 1985 року Академію очолює Ва­силь Гнатович Чернець, заслуже­ний працівник освіти України, член колегії Міністерства культу­ри України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Хочу зазначити, що саме завдяки ректорові й перебуває навчальний заклад в цьому місці, а для більше як 3 000 студентам створюються всебічні можли­вості навчання та відпочинку. А проректори — з навчальної робо­ти, професор Галина Вікторівна Власова та з наукової — доктор філософських наук, професор Валерій Анатолійович Бітаєв зуміли так підняти професійний рівень учбового процесу, що за­няття та наукові заходи одержу­ють великий резонанс у науково­му суспільстві держави.

А іще ж в Інституті післядипломної освіти підвищують кваліфікацію щорічно більше як 3000 керівних кадрів та провідних спеціалістів культури і мистецтв, а також 1200 дер­жавних службовців. Окрім того, в Академії навчається понад сто докторантів та аспірантів, діє дві спеціалізовані вчені ради з захисту кандидатських і док­торських дисертацій. У шести навчальних корпусах розміщу­ються інформаційно-обчислю­вальних центр, комп'ютеризо­вані аудиторії, два інтернет- центри, спеціалізовані ауди­торії, бібліотека та читальний зал, де кожен студент забезпе­чується необхідними матеріала­ми, підручниками, посібниками у відповідності до існуючих стандартів й обов'язково — кав'ярня.

Академія має власні про­фесійні студії звукозапису та ка­бельного телебачення, ре­дакційно-видавничий відділ, ви­давничий комплекс, сучасні хо­реографічні класи, навчально- наукову виробничу лабораторію сучасних технологій проектуван­ня і будівництва ландшафтних об'єктів, лабораторію менедж­менту, мультимедійний центр. А навчальний процес забезпечу­ють 265 науково-педагогічних працівників, серед них — 75 ака­деміки, доктори наук , професо­ри; 96 кандидатів наук, доцентів, 32 співробітники мають почесне державні звання. Це — про­фесіонали вищої школи освітньої діяльності. 2009 року Академія, за результатами рейтингу ЮНЕСКО, зайняла перше місце серед вищих навчальних закладів галузі культури і мистецтв та посіла 67 місце серед 200 найкращих ви­щих навчальних закладів України.

Сьогодні Національна ака­демія керівних кадрів культури і мистецтв займає одне з провідних місць серед мис­тецьких закладів, які беруть ак­тивну участь у процесі національно-культурного відродження української дер­жави. Академія має сучасну матеріально-технічну базу, всі

 

підрозділи укомплектовані ви­сокопрофесійними фахівця­ми, і це дає підстави вважати її Всеукраїнським навчальним та навчально-методичним цент­ром підготовки, перепідготов­ки та підвищення кваліфікації спеціалістів в галузі культури і мистецтв.

Академія будує свою роботу на нерозривній тріаді: підготовка, перепідготовка кадрів та підви­щення кваліфікації працівників культури і мистецтв. Підготовка та перепідготовка кадрів відбу­вається згідно з соціальним за­мовленням та індивідуальними запитами громадян України, підвищення кваліфікації у галузі культури і мистецтв — за дер­жавним замовленням.

Академія, маючи широкий спектр завдань, спрямовує свої зусилля на перетворення власної діяльності як провідного центру у системі безперервної освіти працівників культури і мистецтв. На виконання Законів України "Про вищу освіту" та "Про культу­ру" вона забезпечує поглиблен­ня професійних знань і умінь за основними культурно-мистець­кими спеціальностями, отрима­ними у навчальному закладі, у процесі практичної діяльності, а також одержання нової спеціаль­ності в гуманітарній сфері.

Виходячи з об'єктивних умов розвитку суспільства, Академія спрямовує свої зусилля на вирішення таких основних за­вдань: приведення рівня про­фесійної підготовки працівників галузі у відповідність з вимога­ми сучасного розвитку світової та національної культури, роз­криття їхнього творчого по­тенціалу, оперативне ово­лодіння ними найновішими до­сягненнями в галузі культури та мистецтв; удосконалення змісту навчання, забезпечення наступності різних рівнів та ступенів освіти, її гуманізацію, орієнтацію не лише на про­фесійний, але й на загальний розвиток фахівця, підвищення його інтелектуального і загаль­нокультурного рівня; оптимізацію структури, удоскона­лення функцій, науково-методич­ного забезпечення безперервно­го підвищення кваліфікації; поси­лення взаємодії державних, гро­мадських та госпрозрахункових форм навчання для громадян, які прагнуть одержати знання за певною програмою; здійснення кардинальних заходів щодо удосконалення економіко-управлінської підготовки керівних кадрів культури і мистецтв в умовах ринку; створення на­лежних умов для широкого за­лучення до педагогічної діяль­ності в системі підвищення кваліфікації, підготовки і пе­репідготовки кадрів провідних учених, керівників різних галу­зей народного господарства, творчої інтелігенції, діячів куль­тури і мистецтв; розгортання наукових та прикладних досліджень з проблем теорії та історії культури, духовного роз­витку суспільства, народознав­ства, фольклору та етнографії, педагогіки та психології, освіти; формування високої політичної культури у керівників, спеціалістів та усіх творчих працівників, пошук нових підходів до проблем підго­товки і перепідготовки кадрів; створення необхідних умов і можливостей для здобуття но­вої спеціальності на основі ви­щої освіти (перепідготовка) та підвищення категорійності у своїй професії на основі атес­тації за підсумками проходжен­ня підвищення кваліфікації.

UntitledАкадемія випускає підручники, навчально-методичні посібники, монографії, а також спеціалізо­вані видання, затверджені ВАК України як фахові з історичних, філософських наук, менеджмен­ту, мистецтвознавства та політо­логії: "Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури", "Вісник Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв", "Культура і су­часність" (альманах) та "Мис­тецтвознавчі записки", "Бібліоте­кознавство. Документознавство. Інформологія".

Здійснюється співробітництво з освітніми установами за­рубіжжя. Зокрема, провідні вчені Академії беруть участь в проекті Tempus "Забезпечення міжнародного визнання ук­раїнської освіти" (ніверситет м.

Ювяскюля, Фінляндія — контрактор і координатор). Прово­дяться тренінгові семінари із за­стосування сучасних інфор­маційних технологій в межах спільного проекту "Hamburg English". Гамбург, Німеччина. Спільно з посольством Німеччи­ни впроваджено факультатив "Діалог культур: Україна в міжна­родних культурних зв'язках" для студентів спеціальності "Ме­неджмент соціокультурної діяль­ності" та цикл лекцій "Німецька культура і культурна політика в епоху глобалізації ".

Спільно з посольством США здійснюється програма "Аме­риканські лектори" для сту­дентів спеціальності "Менед­жер соціокультурної діяль­ності". Вона була організована в рамках ініціативи "Вікно в Америку". Укладено Угоду про співпрацю із столичним Ліцеєм міжнародних відносин №51 й тепер є можливість студентам проводити заходи з участю мо­лоді 10 європейських держав світу.

Академія співпрацює і в на­прямку розвитку та впровад­ження інноваційних послуг в українських бібліотеках з ме­тою подальшої інтеграції Ук­раїни до всесвітнього інфор­маційного простору в межах програми "Бібліоміст" (фун­дація Білла та Мелінди Гейтс спільно з Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).

Стало доброю традицією, скажімо, для кафедри менедж­менту, яка займається підготов­кою менеджерів зовнішньокультурної діяльності та яку очолює відомий вчений, доктор еко­номічних наук Світлана Олек­сандрівна Гуткевич, разом з представництвом Європейської комісії в Україні проводити зустрічі в стінах Представництва Ради Європи, що дозволяє виро­бити практичні навички співпраці, побачити перспективи Європейського розвитку.

Не кожний вуз України може похвалитися активністю своїх на­уковців, які є членами міжнарод­них організацій: Міжнародної асоціації ландшафтних архітек­торів країн СНД; Гільдії ланд­шафтних архітекторів України; Європейської асоціації ланд­шафтних архітекторів в Брюсселі (Бельгія); ICOMOS; Українського національного комітету Міжна­родного комітету збереження індустріальної спадщини — TIC- CIH — Україна; Міжнародної асоціації музичних бібліотек, архівів і документальних центрів (ІАМL) Франкфурт на Майні, Німеччина; Міжнародних хорових асоціацій: АСА, Evropa Cantat; Проекту "Менеджер мистецького середовища" (США — Україна); Міжнародного центру "Євро­пейська ініціатива" Львівського ставропігійського університету. Франкфурт на Майні, Німеччина.

Насамкінець зазначу, що в Академії надається можливість набути першу або другу вищу освіту в денній, заочній та екстернатній формі навчання зі спеціальностей: менеджмент, культура, соціологія та одержати диплом державного зразка — бакалавра, спеціаліста, магістра.

...Щодень, коли заняття прохо­дять під дзвони Успенського со­бору, відчуваєш себе частинкою великої історії української держа­ви.

Віктор ЖАДЬКО,

доктор філософських наук, директор Інституту соціально-культурних комунікацій і менеджменту Національ­ної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв, радник Міністра культури України.

 

 

 

 

* ПОСТАТЬ НА ІСТОРИЧНОМУ ТЛІ *

 

Служив не особі, а справі, вітчизні, науці
 

 

Untitled.FR10-17Методологічним дороговказом для здійснення трансфор­маційних перетворень у системі сучасної вітчизняної освіти є та­кож науково-педагогічна спадщи­на видатного вченого М.І. Пирого­ва. В історію світової науки і куль­тури Микола Іванович Пирогов увійшов не тільки як відомий лікар-хірург і вчений-медик, а й видатний педагог-реформатор та громадський діяч свого часу, кла­сик російської та української пе­дагогіки. Високо оцінюючи творчу спадщину та моральні якості М.І. Пирогова, його сучасник К. Ушинський писав: "Нарешті ми маємо серед нас людину, на яку з гордістю можемо вказати нашим дітям і онукам і бездоганним шля­хом якої можемо вести сміливо наші молоді покоління. Нехай на­ша молодь дивиться на цей образ — і майбутнє нашої вітчизни буде забезпечено".

На нашу думку, феномен М.І. Пирогова пояснюється тим, що він служив не особі, а справі, своїй вітчизні, своїй науці. В одній із своїх промов перед колегами та студентами він сформулював своє життєве та наукове кредо на­ступним чином: "Тут, на землі, де все минається, — підкреслював Пирогов, — існує для нас єдине і непорушне — це панування ідей. І тому, якщо ми вірно служили ідеї, яка, згідно з нашим переконан­ням, вела нас до істини шляхом життя науки і школи, то сподіваємось на те, що і потік часу не знесе її разом з нами!"

Творча педагогічна діяльність вченого була тісно пов'язана з Ук­раїною. У 1856-1861 рр. він пра­цював на посаді попечителя Одеського та Київського навчаль­них округів. А згодом, після виму­шеної відставки, коли йому випов­нилося лише 50 років, у розквіті творчих сил він поселився в ук­раїнському селі Вишня на Віннич­чині. В своєму маєтку, на жаль, відірваний від науково-педа­гогічної діяльності, провів останні роки життя. Тут Пирогов і помер 5 грудня 1881 року. Після його смерті петербурзький лікар Д.І. Виводцев набальзамував тіло вченого, яке до цього часу дбай­ливо зберігається у фамільному склепі під церквою за 1.5 км від садиби.

Геніальні думки Пирогова, пов'язані з цариною педагогіки, є камертоном сучасних проблем вітчизняної освіти, до яких можна віднести, наприклад, такі як: єдність школи і життя; виховання людини-громадянина, корисного для своєї країни; роль особистості вчителя і викладача у педагогічно­му процесі; завдання та напрямки перебудови освіти.

Варто враховувати, що після закінчення Кримської війни 1853­1856 рр., яка збудила громадську думку, передову російську демо­кратичну інтелігенцію глибоко хвилювало питання майбутнього країни, культурного та морально­го рівня тогочасного суспільства. "Пануючий порок людей нашого часу, — зазначалося в одній з ре­дакційних статей журналу "Современник", — здаватися, а не бути. Все і в усьому брехня: брех­ня в чоботі, що тисне ногу, замість того щоб бути взуттям; брехня в капелюсі, який не захи­щає людину від холоду; брехня в куцому недоладному фраку, що покриває зад і залишає відкритим перед; брехня і привітній посмішці, і в розумі, що дурить і залишається обдуреним; у мові, яка вживається для того, щоб приховати свої думки; брехня в освіті, зовнішній, поверховій, без глибини, без сили, без істини, — брехня, брехня і брехня, нескінчений ланцюг брехень".

Пов'язуючи майбутнє країни з належною організацією навчання та виховання підростаючого по­коління, Микола Іванович невтом­но шукав у науковій літературі, періодичних виданнях відповіді на питання, які були поставлені ре­альним життям.

Свої основні педагогічні ідеї, погляди на значення та завдання освіти у вихованні молодого по­коління, вчений виклав вже у першій педагогічній статті, яка бу­ла опублікована в 1856 році в по­пулярному на той час журналі "Морской сборник".

Стаття М.І. Пирогова, під сим­волічною назвою "Питання жит­тя", викликала значний громадсь­кий та науково-педагогічний інте­рес. За словами М.Добролюбова, Пирогов вразив всіх "світлістю по­гляду, благородним напрямом ду­мок автора та полум'яною живою діалектикою". Ця стаття, писав він, "кидає прямо в обличчя всьо­му суспільству гірку правду, не со­ромлячись каже він про те, що є в нас погано — сміливо та гаряче, заради високих вічних істин". На статтю М.І. Пирогова відгукнувся також відомий письменник М.Г. Чернишевський. Вказуючи на гли­бину висвітлених у статті питань, він писав у журналі "Современник": "Життя — тяжка боротьба: в ній багато і спокус, і непоро­зумінь; а чи ви, — звертається до батьків і вчителів, — турбувалися про те, щоб підготували юнака до чинної боротьби з спокусами, до світлого погляду на неро­зуміння?.. З чого ж дивуватися, коли він не витримує життєвої бо­ротьби з спокусою, проти якої не озброїли ви його ні розвиненим розумом, ані благородними пере­конаннями, і якщо рідко він зали­шається людиною чистою. Ви кульгаво зробили покрівельни­ком, глухого — музикантом, без­силого боягуза — кучером: що ж дивного, коли і покрівельник ваш, і музикант, і кучер — всі однаково виконують свої обов'язки? А якби ви діяли розумно, почекавши поки можна буде розпізнати якості цих людей і поки вони зрозуміють, для чого вони здатні, тоді й наслідки були б не ті: тому глухота не зава­дила б стати хорошим покрівель­ником, другому боягузливість — добрим скрипалем, третьому кульгавість — добрим кучером. Сваволя ваша не дала розвинути­ся людям, переплутала фахи — в результаті вийшло: нездатність, неуцтво і відсутність твердої чес­ності... Хто й не хотів би, мусить погодитися, що тут все — чиста правда дуже серйозна й не менш цікава за найкращий поетичний вимисел".

Проблеми, підняті Миколою Івановичем, були досить актуаль­ними не лише для тогочасної епо­хи, але й зберігають своє значен­ня для розуміння сучасних тен­денцій розвитку освіти в Україні. В ній аргументованому критичному аналізу піддавались станова сис­тема освіти, рання вузькопро­фесійна підготовка учнів, суттєве зниження рівня загальноосвітньої гуманітарної освіти.

Лейтмотив статті відображено вже в її епіграфі: "До чого ви го­туєте вашого сина? — Хтось запи­тав у мене. — Бути людиною! — відповів я". Автор сформував нові стратегічні завдання освіти і вихо­вання, основні напрями реформу­вання школи, заклав теоретичне підґрунтя передової для того часу педагогічної системи. Майбутню школу він уявляв не тільки безста­новою, єдиною для всіх, а й справді загальноосвітньою, здат­ною забезпечити опанування уч­нями природничо-наукових та гу­манітарних знань і виховати нову, справжню людину. На переконан­ня педагога, лише загальна, на­укова, гуманістична освіта здатна забезпечити загальний і всебічний розвиток дітей, форму­вання у них кращих моральних якостей. Вказуючи на значення спеціальної освіти, М.І.Пирогов разом з тим застерігав від перед­часної спеціалізації, яка "збіднює душу дитини", заважає розвиткові її творчих здібностей, позитивних індивідуальних рис. Вчений наго­лошував на тому, що перед тим як готувати фахівця, потрібно, на­самперед, виховати людину, оскільки суспільству більш потрібні справжні люди ніж спеціалісти, а тому, на його думку, "всі, хто готується бути корисни­ми громадянами, повинні спочат­ку навчитися бути людиною". Роз­глядаючи проблему співвідно­шення загальної середньої і спеціальної освіти, М.І.Пирогов вважав, що вони уособлюють два органічно пов'язаних між собою періоди єдиної освіти. Нова люди­на, на думку педагога, це людина з широкими різнобічними знання­ми і стійкими моральними пере­конаннями, яка здатна до постійного морального самовдо­сконалення і спроможна проти­стояти вадам суспільства та вести з ними "внутрішню боротьбу". Невід'ємною якістю нової людини, яку повинна сформувати загаль­ноосвітня школа, вважав Пирогов, є натхнення, самовідданість у бо­ротьбі за досягнення високих життєвих цілей та прагнень. Свій ідеал людини педагог висловив наступним чином: "Шукай бути і будь людиною! Ще шукай нічого іншого, як бути людиною в справжньому значенні цього сло­ва!".

Одна з основних ідей гу­маністичної педагогічної системи Пирогова полягає в моральному вихованні, моральному самовдо­сконаленні молодого покоління у процесі здобуття в середній школі загальної освіти. Вчений підкрес­лював, що життя "без свідомих ідеальних прагнень — сумне, без­барвне і безплідне".

Слід відзначити також ідею лю­дяності у вихованні підростаючого покоління, гуманного ставлення до дітей. Педагог — гуманіст за­кликав учителів, батьків підносити людську гідність дітей, не допус­кати їх приниження і тим самим запобігти розвиткові негативних якостей характеру.

Вчений вважав, що школа має озброювати учнів глибокими, а не поверховими, формальними знан­нями. Він прагнув до того, щоб учні загальноосвітньої школи виходили з неї "не верхоглядами, а солідно освіченими людьми, здатними до самодіяльності". Знання, які не за­безпечують свідомого опанування знань, педагог вважав некорисни­ми і навіть шкідливими, бо вони сприяють розвиткові верхоглядатства, легковажного ставлення до виконуваної роботи. Критично оцінюючи багатопредметність у навчанні, Пирогов вбачав головне завдання в глибині засвоєння на­вчального матеріалу. Він ставив питання про такий вибір пред­метів, який би забезпечив обсяг знань, необхідний для ґрунтової освіти. Вчений також виступав проти перевантаження учнів, яке заважало якісному засвоєнню знань. На його думку, навчальний процес повинен включати лише матеріал, що відображає останні досягнення даної науки і є не­обхідним для навчання, виховання і розвитку дітей певного віку.

Справедливо вказуючи на ви­ховну силу наукового знання уче­ний разом з тим підкреслював важливу роль вчителя організації навчання. На його думку, ефек­тивність навчального процесу за­лежить від таких чинників: 1) влас­тивостей самої науки; 2) ступеня розвитку учня; 3) особистості та рівня освіти вчителя; 4) способи викладання предметів.

Критикуючи догмантні, напівсхоласті методи викладання, які домінували у його тогочасній школі, М.І. Пирогов виступав послідовником прихильником роз­виваючого навчання. Реалізація у діяльності вчителів активних ме­тодів навчання, які б сприяли роз­витку мислення учнів, їхніх здібнос­тей та інтересів, прищепленню на­вичок самостійної роботи, була однією з його основних вимог. Він вважав, що поряд з розвитком в учнів інтересу до знань, до навчан­ня, поряд з озброєнням їх міцними знаннями школа має прищепити навички самостійної навчальної ро­боти, навчити вихованців свідомо оволодівати знаннями. У своїх пра­цях М.І. Пирогов сформулював "го­ловне правило педагогіки", яке, на думку вченого, полягало у прямому обов'язку педагогів підтримувати увагу учнів на уроці в постійному напруженні. Хто з учителів, підкреслював він, не знає, чим зай­нята голова кожного з вихованців у той час, коли він навчає, той не вчи­тель, і училище в якому таке мож­ливе, не училище, а розсадник майбутніх "мухоловів". Такий підхід логічно підводить до висновку про те, що учні мають бути активними учасниками процесу навчання, а не пасивними слухачами.

В оновленні, перебудові школи вчений вважав головним не про­грами і статути, а й творчу роботу педагогів. Вчитель, на думку М.І. Пирогова, тільки тоді відповідає своєму призначенню, коли він здатний розв'язувати водночас навчальні й виховні завдання. Го­ловним для педагога є про­фесійна підготовка, знання пред­мета, методики його викладання та ставлення до своїх обов'язків, до дітей, а також особисті якості наставника, бо виховують не тільки викладання, а й дії і вчинки вчителя, його власний приклад. Учитель повинен бути озброєний глибокими загальноосвітніми й спеціальними знаннями, мати ви­соку моральність та педагогічну культуру. Наука і вчитель, який знає свою справу є найкращими вихователями.

Питанням стану університетсь­кої освіти, напрямків її реформу­вання та модернізації у відповідальності з тогочасними європейськими освітніми тен­денціями М.І. Пирогов присвятив низку науково-педагогічних ста­тей: "Чого ми бажаємо?", "Погляд на загальний статус наших універ­ситеті", "Університетське питан­ня". Вчений-педагог вважав, що саме класичний університет був більш здатним забезпечити підго­товку не вузького, однобічного фахівця, а людину з широким на­уковим світоглядом та з твердими моральними переконаннями.

Він підкреслював, що "пряме призначення наших університетів — бути маяками, розливати світло на великі простори і тому стояти високо та світити". На його думку, головне стратегічне завдання університетів полягає "у розвитку таланту і самостійної особис­тості". Рівень розвитку науки та освіти в університетах М.І. Пирогов розглядав в якості кращого барометра суспільного розвитку країни. Підтвердженням цих слів | може служити його глибоко про­никлива думка про те, що "суспільство відбивається в університеті, як в дзеркалі та пер­спективі".

Визнаючи науку основною рушійною силою університетської освіти, вчений стверджував, що навчальну роботу в університеті потрібно поєднувати з науковою, оскільки вони взаємопов'язані та впливають одну на одну. З сумом він констатував той факт, що "ні один університет на світі, не див­лячись на назву, не представляє всеосяжної науково-навчальної установи. Ні один університет не є універсальним представником су­часної науки у всіх її проявах". Проаналізувавши стан викладан­ня в університетах, він з'ясував причини негативного відношення до багатьох викладачів, які поля­гали в тому, що студенти часто не вірили своєму вчителю, або не бу­ли впевнені в глибині його знань та щирості наукових переконань. М.І. Пирогов вважав, що лекції ма­ють педагогічне та наукове зна­чення у двох випадках: по-перше, коли викладач пояснює нові на­укові істини, ще не опубліковані, чи одному йому відомі та ним од­ним добуті; по-друге, коли викла­дач має особливий хист слова. В тих випадках, коли лекції не відповідають жодній з цих вимог, краще їх взагалі не читати. Замість таких лекцій він рекомен­дував проводити бесіди, голо­вною метою яких було б "обгово­рення основних і самостійних пи­тань науки".

Вироблена М.І. Пироговим про­грама реформаторських заходів розвитку університетської систе­ми освіти містить такі важливі елементи:

1)   децентралізація, авто­номія університетів;

2)   органічний зв'язок на­укового, прикладного та навчаль­ного напрямків діяльності універ­ситету;

3)   гласність, колегіальність, вільна конкуренція при присуд­женні вчених ступенів та звань;

4)   покращення матеріаль­ного побуту професорського-викладацького складу поряд з до­триманнями ним моральних принципів у науково-педагогічній діяльності. "Хто не зробив само­вдосконалення головним завдан­ням життя, — підкреслював М.І. Пирогов, — того і забезпечене існування не зможе втримати на науковому шляху";

5)   врахування університе­том суспільної думки студентів;

6)   активна протидія неза­конним, антинауковим, амораль­ним виявам діяльності універси­тетів.

Новаторські погляди відомого вченого та педагога про зміст та особливості шкільної та універси­тетської освіти зберігають своє значення для забезпечення вива­жених, науково обґрунтованих підходів щодо модернізаційних процесів у освітній галузі України на сучасному етапі.

А. Павко, 

доктор історичних наук, професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв,

Л. Курило, І 

кандидат педагогічних наук,  доктор філософії, доцент  кафедри суспільних наук і

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

 

 

 

 

 

* ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ *

 

Untitled.FR10-18

Ненароджені діти Чорнобиля 

Непочатий життя початок –

Скрізь Чорнобиля мертвий пил.

Помираємо не зачаті,

І хоронять нас без могил.

Смертоносне дозріло гроно –

Чорні ягоди упадуть.

Материнське порожнє лоно.

Не народимось. Нас не ждуть.

Ненароджені та красиві

Ми - без імені, ми - фантом.

Не зустрінемо ранки сині.

Станем мальвами під вікном.

Не ціловані. Не кохані.

Ми не мертві і не живі.

Ми сердець незагойні рани.

Ви, народжені в світ, живіть!

 

Душе моя, молись! 

Катуєш дощ шибки

в німім розп'ятті вікон,

розтерзана душа

в світ Божий позира.

А сад у далині ще марить теплим літом,

і вітер данину багрянцеві здира.

Метаються думки,

мов тіні, по кімнаті,

запалена свіча

поволі дорога,

і зболені рядки –

пекучі і закляті –

утомлено на Листопад

спадають з-під пера.

Прослався битий шлях,

мов сизий слід од рани.

Могили у степах - як пам'ять давнини.

і душі пращурів

витають над церквами –

за Україну вкотре

моляться вони.

Душе моя, молись!

До скону, до останку

за правнуків сліпих,

що правду продали...

Колись же буде Суд.

Спокути час настане.

Може нарешті й ми

прозріємо колись?

 

Мандрівка в країну дитячих снів 

Закортіло скуштувати зелене яблучко,

Щоб хрумтіло і оскомило в зубах.

А ще хочу у воді пустить кораблика,

Щоб доплив до океану на вітрах.

А ще хочеться (ой, як нестямно хо­четься!)

Упірнути в снів дитячих голубінь,

Де дитинство білим лебедем хлопочеться,

І проснутися від маминих обійм.

У країну мрій так хочеться дістатися,

По яругах, по болоті манівцем

Та на гойдалці веселій погойдатися

І скупатися під зоряним дощем.

Закортіло, захотілось, забажалося

Чим подалі від скандалів і боргів

В світ, де сонечко ласкаве усміхалося,

Де немає ні підлот, ні ворогів.

 

 

Совість 

Совість, як м'ясо,

Закатане в банку,

Ще й додано консервант.

Продаються чесноти

За долари й марки,

Продаються талант.

Йде під гаслом гарячим

Приватизації Всевкраїнський

Продажний сезон –

Перекачують совість

Цинічно й масово

За кордон,

До офшорних зон.

Там он гідність розчавлена,

Як оселедець,

По якому пройшовся мільйон

Радіація душ,

СНДізація серця –

Смертоносний синдром.

Українська красуня

Віддається за плату.

(Чи болить це кому, чи пече?)

В європейських борделях.

В жарких Еміратах...

Продаються і правда, і честь.

Все закладено, продано,

Всяк ціну свою править.

Фарисейський Запроданський світ!

Он, ви бачите, там

Продається вже слава

На плацу

Бранденбурзьких воріт.

Бродить світом байдужість,

Неначе примара,

Губить душі людські, як ман'як.

Де Верховний Суддя,

Що їй винесе кару?

Жить без СОВІСТІ - як?

Глядачі ми й актори

Банальної драми,

Де про совість

Забули, мовчать.

А вона ще не вмерла

У серці у мами –

Тім, що вміє любить і страждать.

 

Одцвітає бузок 

 

Одцвітає бузок,

Як прелюдія літа.

Покотився клубок,

Що веде нас по світу

Через гори, ліси,

Через ріки й долини

В царство зваб і краси

Крізь ранкові тумани,

Де ще чуть голоси

Поколінь перед нами.

Залишаєм сліди,

Йдем в шеренгах уперто.

Поріділи ряди

На дорозі в безсмертя.

Уперед, уперед

Йдемо, зціпивши зуби,

І боїться нас смерть,

Бо ми віримо й любим!

Ми - штрафний батальйон.

Йдем по мінному полю.

А за нами мільйон Теж закоханих в волю!

 

 

* ОСВІТЯНСЬКИЙ ПАНТЕОН *

 

 

Вірний покликанню

Напередодні роковин пам'яті хочеться пригадати і висловити теплі слова на адресу справжнього товариша, талановитого пе­дагога, науковця, щирої і відданої своїй справі людини. Такою постаттю у науці, освіті, повсякденному житті був Григорій Євменович Левченко. Видатний організатор трудового навчан­ня і виховання молоді, кандидат педагогічних наук, старший на­уковий співробітник, учений секретар апарату президії Національної академії педагогічних наук України, він пішов від нас у розквіті творчих сил, два роки недоживши до свого 60- літнього ювілею.

 

Untitled.FR10-19Народився Григорій 10 квітня 1952 року в с. Тхорин Житомирської області. У 1967 році, здобувши восьмирічну за­гальну освіту, вступив до Корос- тишівського педагогічного училища на спеціальність "Вчителя трудового на­вчання 4 — 8 класів". Після закінчення його з відзнакою у 1971 році стає сту­дентом фізико-математичного факуль­тету, групи загальнотехнічних дисциплін Київського державного педагогічного інституту імені М.Горького.

В 1976 році молодий вчитель трудо­вого навчання за розприділенням був направлений на роботу у Боярську се­редню школу № 2, Києво-Святошинського району Київської області. Не ви­ключено, що вдалий старт педагога дав перший імпульс для усвідомлення Гри­горієм Євменовичем фундаментальних педагогічних проблем трудової підго­товки молоді, передуючи його науковій діяльності. Але він гідно склав цей не­простий іспит на професійну при­датність, завоював авторитет з поміж досвідчених колег і в 1977 році обійняв посаду методиста Республіканського навчально-методичного кабінету трудо­вого навчання і профорієнтації Міністер­ства освіти УРСР.

У 1978 році Г.Є. Левченко — аспірант Науково-дослідного інституту педа­гогіки УРСР. Його увагу привернули пи­тання залучення школярів до суспільно корисної, продуктивної праці, що у 1982 році увінчує успішний захист канди­датської дисертації на тему "Трудове виховання учнів 4 — 8 класів у процесі виробничої праці".

Органічне поєднання організаторсь­кого таланту і обдарованості дослідника не могли залишитися непоміченими. І в 1983 році Григорій Євменович очолив відділ трудового навчання, виховання і профорієнтації НДІ педагогіки УРСР, на базі якого згодом була створена лабо­раторія трудової підготовки і політехнічної творчості, якою керував 16 років.

Під його наставництвом працювали найавторитетніші вчені-педагоги в га­лузі трудової підготовки школярів: Тарнопольський Д.М., Моцак В.З., Тименко М.П. та ін. Пліч-опліч з однодумцями Григорій Євменович проводив грандіозну роботу, яка мала на меті зро­бити трудове навчання учнів макси­мально ефективним, органічним еле­ментом підготовки підростаючого по­коління до життя і трудової діяльності.

Григорій Євменович зробив неабия­кий внесок у реформування національ­ної освіти з урахуванням нових держав­но-політичних реалій. Він увійшов у чис­ло ключових фахівців, які розробляли навчально-методичне забезпечення для вчителів трудового навчання з технічних видів праці.

Під його безпосереднім керівництвом були створені більше 30-ти навчальних програм з різних аспектів трудової

підготовки, 18 збірників методичних ре­комендацій, 15 навчальних посібників, 5 підручників, 6 робочих зошитів та бага­то іншого. Йому чимало вдалося зроби­ти для покращення такого своєрідного, але дуже необхідного шкільного пред­мету як трудове навчання, зокрема, йо­го ідеї лягли в основу створення 3 кон­цепцій, освітнього стандарту і колектив­ної монографії. Але скільки справ зали­шилося незакінчених і не розпочатих...

Григорій Євменович — вчений і педа­гог від Бога. Під його керівництвом підготовлено і успішно захищено 15 кандидатських дисертацій, зокрема Антонюком М.С., Волощуком І.С., Денисенко Л.І., Коломійцем Ю.В., Матвійчуком А.Я., Самохіним М.К., Сингаївським Д.В., Скутіною В.І., Ткачуком С.І. та ба­гато інших.

Сподіваємось, що те зерно, яке він посіяв у душі своїх учнів, проросте до­стойним плодом і його справи будуть продовжуватися

Та перш за все він був живою люди­ною зі своїми слабкостями і помилками, мріями і захопленнями.

Все своє насичене подіями життя Григорій Євменович прожив на одному диханні завдяки таким своїм якостям як безкорисна вірність своєму покликан­ню, особиста скромність, надзвичайна людяність, бажання допомогти кожному і повсякчас. Він був надійним другом, безкорисним товаришем і по- справжньому доброю людиною.

В.В. Кузьменко,
доктор педагогічних наук, профе­сор, завідувач кафедри педагогіки і психології;
Н.В. Слюсаренко,
доктор педагогічних наук, доцент, викладач кафедри педагогіки і пси­хології Південноукраїнського регіонального інституту післядип- ломної освіти педагогічних кадрів

м. Одеса 

 

 

Пам' ять серця

 

Untitled.FR10-20На цьому світі нема нічого вічного. Але коли люди втрачають рідних і близьких, друзів і колег їм дуже важ­ко змиритися з цим. Ось і ми — вете­рани Всеукраїнського громадсько- політичного тижневика "Освіта" нині у глибокому стресі, бо дізналися, що пішов із життя Сергій Пантелеймо­нович Заволока, під керівництвом якого наша редакція самовіддано працювала у 60-70-ті роки.

Нещодавно відзначався славний ювілей — семи десятиріччя нашої га­зети. Як би чудово було, коли б в цій урочистості разом з усіма нами взяв участь Сергій Пантелемонович, ду­малось тоді. Але.., але ми не знали, що безмежно дорогу нам людину са­ме в той час ховали на цвинтарі вете­ранів другої світової війни у Нью- Йорку. Запізнілу сумну звістку привіз зі США наш колега, Віктор Гнатенко, який гостював у свого сина, знаного не лише в Америці вченого-біолога.

Як же це зрозуміти: палкий патріот України Заволока і ньюйоркський цвинтар? Дуже просто. Не був Сергій Пантелеймонович пе­ресічним емігрантом, що подався у заокеання за довгим доляром та іншими благами. Вирішальним аргу­ментом такого кроку стали благо­родні батьківські почуття. Улюблені його доньки Наталія і Ольга повихо­дили заміж за американців, народи­ли діточок. Без них життя для Сергія Пантелеймоновича та його дружини Агнеси Борисівни стало нестерпним. Тому й опинилися в заокеанні.

Святе батьківське почуття у нашо­го дорогого шефа було безмежним і відчували ми його турботу повсяк­день. Як і в деяких інших редакціях у повоєнні роки у нас кілька працівників не кияни були безхат­ченками. По закінченні робочого дня редакційні кімнати ставали елемен­тарними нічліжками.

Дуже багато зусиль доводилось докладати нашому керівнику-благодійнику для розв'язання такої дуже складної проблеми. Достукувався і допомагав. А як він дбав, щоб ми не голодували при наших мізерних зар­платах. Під час мало не цілодобових чергувань в друкарні нам дозволяло­ся харчуватися в пристойній їдальні друкарні.

Знаходив час Сергій Пантелеймо­нович потурбуватися про оздоров­лення членів колективу редакції у відпускний період. До всього йому було діло. Пам'ятається, як він пе­реймався нашими турботами, коли ми одружувалися, ставали батьками дітей, яких було не так просто прила­штувати в ясла і садочки. Така щирість у стосунках з членами ко­лективу, батьківська по-справжньо­му, а не піарівська додавала нам си­ли і старання у доланні труднощів по­воєнного часу.

Громада наша редакційна, яку ми всі вважали родиною, старалася бу­ти гідними свого керівника, людини з великої літери. Кожен з нас працю­вав з максимальною віддачею твор­чих здібностей і сил.

Тож не відчувалося найменшого примусу. Всім нам хотілося щоб лад і порядок панував в колективі, щоб наш часопис був в числі кращих періодичних видань в Україні. Так во­но і було. Пригадується, що найбільше невдоволення під час вик­

ликів головного ре­дактора в ЦК, на су­часну вулицю Банко­ву висловлювалося за те, що наклад на­шої газети "Освіта" часом перевищував тиражі цеківських видань. Аж скреготіли зубами від запопад­ливі партійні чинов­ники та допікали з усіх сил Заволоці. Трясли за петельки через необачність обкомівських й рай­комівських началь­ників. Та нічого не могли вдіяти. Широ­ка педагогічна гро­мадськість дошкільних закладів, шкіл, університетів, інститутів, технікумів і профтехучилищ, педагогічних се­редніх навчальних закладів любили своє професійне видання. Хоч гопки скач!

Пам'ятається, як кожного ранку приносили до редакції з сусіднього відділення зв'язку по два, а то й три мішки листів зі всіх куточків України. Були там цікаві повідомлення про будівництво нових шкіл, дошкільних закладів, технікумів та училищ, на­вчальних корпусів і гуртожитків вишів. А також про самовіддану пра­цю кращих педагогів та вихователів, впровадження нових сучасних мето­дик навчання і виховання підростаю­чого покоління.

Але, відверто кажучи, в отриму­ваній пошті бриніли й мінорні нотки, спричинені різними карколомними бюрократичними викрутасами запо­падливих освітянських чиновників та державних органів управління. Було таки людям-трудівникам від чого бідкатися. Йшлося в листах вчителів сільських шкіл й про те, що їх приму­шують займатися не своїми справа­ми, а відповідати за виконання села­ми, колгоспами й колгоспниками планів заготівлі, щодо постачання хліба, буряків, картоплі, овочів, мо­лока, м'яса, фруктів тощо. А скільки зусиль доводилось докладати вчителями-агітаторам під час кампаній з передплати державних позик ней­мовірних розмірів.

За кожний недотягнений показник доводилось нести відповідальність.

Скривджені владоможцями люди зверталися за допомогою та захис­том до редакції "Радянської освіти". В багатьох листах до нас так і підкреслювалося: "Ви наш оберіг, остання інстанція, яка може дослу­хатися до нас і допомогти".

Сергій Пантелеймонович посила­ючи нас в різні куточки України для розгляду таких скарг вимагав дуже уважно і ефективно виконувати свій журналістський обов'язок. І ми ста­ралися дуже уважно і відповідально допомагати людям.

Що й казати, нам всім дуже приємним було спілкування з ше­фом, який все робив для забезпе­чення високого рейтингу найпопулярнішого в республіці видання. Він передусім високо цінував жур­налістську вправність в популяри­зації передового педагогічного досвіду кращих педагогічних колек­тивів. Дбав про те, щоб кожен з нас мав міцні зв'язки з читачами, щоб ми не засиджувалися за редакційни­ми столами. Десять днів протягом місяця у відрядженнях було мінімальною нормою. І не лише в межах України. Бували ми, вивчаючи передовий досвід в обох столицях колишнього СРСР, в Кишиневі, Мінську, доїжджали до при­балтійських, кавказьких республік, і навіть до середньо азійських.

А якими насиченими були дні без­посередньо в редакції. Адже у нас нерідко гостював сам Сухомлинський, упорядником творів якого і ре­дактором був С. П. Заволока. Юрми­лися коло нас й вихованці славетної макаренківської комуни, які стали відомими людьми в Україні і не лише в ній. Чимало творів молодих пись­менників вперше друкувалося у на­шому часописі.

Сергій Пантелеймонович запро­шував до редакції відомих широкій громадськості людей, знаних вчи­телів, професуру ВНЗ, виробнич­ників, чиновників, які висловлювали свої міркування і пропозиції щодо підвищення якості підготовки кадрів.

Наш шановний керівник дбав про утримання на високому інтелекту­альному, культурному та про­фесіональному рівні своїх не підлег­лих, а співробітників теж не випад­ково. Склалася не лише в межах на­шої редакції переконаність, що більшість тих, хто пройшов школу освітянського часопису можуть успішно справлятися з найс­кладнішими обов'язками у виданнях найвищого рангу. Так воно й було. Колишній редактор нашої газети А. Рябокляч, талановитий журналіст В. Стадниченко стали пізніше головни­ми редакторами газети "Радянська Україна" та "Робітнича газета", об­дарований поет та журналіст В. Мордань, письменник-сатирик І. Сочивець, стали очільниками жур­налів "Ранок" та "Перець", колишній заступник С. П. Заволоки В. Олешко успішно редагувала журнал "Русский язик и литература в школе".

Кілька наших колег стали доктора­ми наук, удостоїлись найвищих на­город радянського часу. Досягнуті здобутки часопису під керівництвом Заволоки примножили наступні наші головні редактори журналісти Гри­горій Кримчук, Іван Щербатенко, Ігор Лубченко. їхню благородну місію вже близько двадцяти років продовжує Ольга Коноваленко, впевнено ведучи славтений фрегат "Освіта" попри складнощі і випробу­вання в час будівництва незалежної, демократичної і благополучної дер­жави Україна.

І на останок хочеться додати до цієї розповіді кілька слів про велич нашого дорогого керманича.

Року 1917, 7 листопада в мальов­ничому селі Макіївка Носівського району Чернігівської області в ро­дині Пантелеймона Заволоки наро­дився хлопчик Сергійко. Зростав він в умовах толерантних сімейних сто­сунків, взаємоповаги і любові, в гар­ному товаришуванні з добре вихова­ними на кращих народних традиціях однолітками. Успішно закінчив се­редню школу та Чернігівський педа­гогічний інститут. Але його освітянська кар'єра почалася не од­разу. Спалахнула Велика вітчизняна війна. Юний педагог опинився в об­слузі берегової артилерії героїчного Севастополя, яка захищала від на­вали ворожих армад з моря. За мужність і бойову відвагу був наго­роджений кількома високими наго­родами. Сергій Пантелеймонович міг би продовжити свою військову кар'єру в Севастополі. Але владно покликала його рідна земля, омріяний педагогічний фах та схильність до журналістської твор­чості. Як то мовиться, на гражданці очолив він в Подільському районі Києва середню школу, що стала однією з кращих в столиці Україні. Потім був завідувачем шкільним сектором ЦК Компартії України, де теж багато корисного зробив для зміцнення освітянської галузі. Ви­сокий інтелектуальний потенціал та всебічне знання освітянської га­лузі дозволили йому стати редак­тором головного педагогічного ча­сопису України, з якого він вийшов на пенсію, коли підкосила тяжка хвороба.

***

Світла пам'ять про славну лю­дину назавжди залишиться у на­ших серцях, повага й подяка за все добре, зроблене Сергієм Пантелеймоновичем для країни, освіти народу й для кожного з нас персонально. Хай Всевишній до­поможе й родині справитися з тяжкою втратою. І щоб доля не цуралася нащадків одного з Прометеїв. Хай донечки й онучата Сергія Пантелеймоновича живуть в добрі та злагоді, ніколи не забу­ваючи, що їхнє коріння у благо­словенній Богом Україні.

Б. Адамович,                                              В. Мордань,

Ю. Березовський,                                       в. Олешко,

В. Гнатенко,                                         а. Понурко,

Л. Глазунова,                                                     В Пугач,

К. Голубєв,                                         В. Стадниченко,

С. Дацюк,                                                     Л. Карпова,

О. Чайка,

П. Ларіонов,                                          І. Щербатенко

 

 

 

* ЛІЦЕНЗУВАННЯ *

 

 

Київський національний лінгвістичний університет проводить ліцензування з підго­товки іноземних громадян за базовими (ак­редитованими) напрямами і спеціальностями за освітньо-кваліфікаційними рівнями "Бака­лавр", "Магістр" за напрямом підготовки 0203 "Філологія", спеціальність 8.02030302 "Мова та література (російська мова)", 8.02030304 "Переклад (російська мова)".

З детальною інформацією можна ознайо­митися на сайті www.knlu.org.ua у розділі "Ліцензування".

Київський технікум готельного господарст­ва повідомляє про отримання згоди Міністер­ства освіти і науки України (лист № 6/1 — 776) на проведення ліцензування з підготов­ки молодшого спеціаліста зі спеціальності 5.03050801 "Фінанси і кредит".

Матеріально — технічна база, викладаць­кий склад, навчально — методичне забезпе­чення відповідають встановленим нормам, а також чинним ліцензійним умовам в надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

 

* ВАКАНСІЇ *

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА відповідно до Закону України "Про вищу освіту"

оголошує конкурс на заміщення вакантних посад

науково-педагогічних працівників:

✓    завідувачів кафедр: англійської філології; теорії початкової освіти, індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу; практичної психології; виконавської майстерності; суспільно-політичних дисциплін та правознавства; фізичного виховання; української мови та методики навчання; методики мов та літератури.

✓     професорів кафедр: теорії та історії педагогіки; інформатики; англійської мови; хорового диригування; методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання; педагогіки початкової освіти та методик викладання природничо-математичних дисциплін.

✓    доцентів кафедр: англійської філології; філософії; української мови та методики навчання; української літератури, компаративістики та соціальних комунікацій; практики та методики навчання англійської мови; перекладу; теорії, історії та методики викладання зарубіжної літератури; теорії та історії педагогіки; історії України і методики навчання; методики природничо-математичної освіти і технологій; образотворчого мистецтва та дизайну; фізичного виховання; практичної психології; управління навчальним закладом; всесвітньої історії та методики навчання; інформатики; інформаційних технологій та математичних дисциплін; методики та психології дошкільної і початкової освіти; методики і технологій дошкільної освіти; теорії початкової освіти, індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу; практичної психології; методики мов та літератури; методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання; теорії та методики музичної освіти; виконавської майстерності; теорії і методики фізичної культури та спортивної майстерності; педагогіки і психології дошкільної освіти та родинного виховання.

✓     старших викладачів кафедр: української мови та методики навчання; практики та методики навчання англійської мови; англійської філології; романо-германських та східних мов; перекладу; теорії та історії педагогіки; фізичного виховання; теорії і методики фізичної культури та спортивної майстерності; образотворчого мистецтва та дизайну; методики та психології дошкільної і початкової освіти; методики природничо- математичної освіти і технологій; методики мов та літератури; методики суспільно- гуманітарної освіти та виховання; загальної, вікової та педагогічної психології; соціальної педагогіки та корекційної освіти; педагогіки і психології дошкільної освіти та родинного виховання; методики і технологій дошкільної освіти; педагогіки початкової освіти та методик викладання природничо-математичних дисциплін; теорії початкової освіти, індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу; управління навчальним закладом; історії України і методики навчання; інформаційних технологій та математичних дисциплін.

✓     викладачів кафедр: української мови та методики навчання; практики та методики навчання англійської мови; англійської філології; англійської мови; романо- германських та східних мов; перекладу; фізичного виховання; теорії і методики фізичної культури та спортивної майстерності; управління навчальним закладом; інформатики; інформаційних технологій та математичних дисциплін; педагогіки і психології дошкільної освіти та родинного виховання; індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу; педагогіки початкової освіти та методик викладання природничо-математичних дисциплін; загальної, вікової та педагогічної психології; соціальної педагогіки та корекційної освіти; практичної психології; анатомії і фізіології людини; методики та психології дошкільної і початкової освіти; методики мов та літератури; методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання; образотворчого мистецтва та дизайну; теорії та методики музичної освіти.

✓    асистентів кафедр: практики та методики навчання англійської мови; англійської мови; фізичного виховання; соціальної педагогіки та корекційної освіти.

✓     концертмейстера кафедри хорового диригування.

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають відповідну вищу освіту, вчене звання професора (доцента), науковий ступінь доктора (кандидата) наук (для завідувачів, професорів та доцентів кафедр) і стаж науково-педагогічної (наукової) діяльності, володіють ПК.

Термін подання документів до 10 травня 201 1 року включно.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотокарткою, автобіографію, копії паспорта, документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання, список опублікованих наукових праць і винаходів,

завірених у встановленому порядку. Документи надсилати на адресу: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 18/2, кім. 103 e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду , телефон для довідок: 272-19-32

 

 

* КНИГА ПОШТОЮ *

Автор ви шлекниги:

1.   "Рукавичка-невеличка" — 30 грн

Репертуар для дитячих шкільних театрів:

"Рукавичка-невеличка" — п'єса про чистоту української мови "Бережіть ляльки!" — п'єса про правила дорожнього руху

2.   "Ярмарок" — 35 грн

Інсценізація ярмарку, сватання, заручин, весілля на фольклорній основі. Нотний запис (до сотні) автентичних пісень

Автор Віталій Платонович Клімчук (знайомий освітянам книгою "Празники в гості") гарантує порядність та вчасну доставку. Вартість пересилки включена в ціну

Грошовий переказ із власною детальною адресою висилайте безпосередньо автору на адресу: 43026 м. Луцьк, А/С-31 і отримуйте бандероль з книгою

 

 

ПОШТОВА АДРЕСА РЕДАКЦІЇ ТИЖНЕВИКА «ОСВІТА»

01054, КИЇВ-54, вул. Тургенєвська, 8-14, оф. 312.

Адреса електронної пошти редакції:

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Факсові повідомлення надсилайте за номером: 517-45-69.

По четвергах у приміщенні Київського Будинку вчителя, кімн.27, приймає відвідувачів заступник голови Всеукраїнського педагогічного товариства ім.Гр.Ващенка, головний редактор нашого тижневика О.С.Коноваленко.

По понеділках і середах ведуть прийом редактори відділів нашого видання за адресою: вул. Тургенєвська, 8-14, кімн. 312.

Головний редактор Ольга КОНОВАЛЕНКО

 

ТЕЛЕФОНИ

Головного редактора тел./факс — 486-46-46; 517-45-69 творчого об'єднання «Галузь», творчого об'єднання «Собор», творчого об'єднання «Економіка» — 221-02-96 творчого об'єднання «Регіон» — 235-60-74

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. Редакція не рецензує і не повертає матеріалів. За достовірність фактів і цифр, відповідність їх вказаним джерелам відповідальність несе автор.

Номер зверстано в комп'ютерному центрі тижневика «ОСВІТА».

Тижневик віддруковано у видавництві «ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК»

Реєстраційне свідоцтво: серія ВК № 2408 від 14.11.1996 р.

Тираж у квітні 13240.       Зам.

Тижневик виходить щосереди.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 0

Останнє оновлення на Четвер, 05 травня 2011, 09:28
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта