Засновано в березні 1940 року.          Головний редактор: Коноваленко Ольга Степанівна  
Засновники: Міністерство освіти і науки України; ЦК профспілки працівників освіти і науки України; Академія педагогічних наук України; Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка; Трудовий колектив редакції Творча спілка вчителів України; Академія інженерних наук України; Спілка викладачів вищої школи та науковців України
Номер 20-21 ( 27 квітня — 4 травня 2011 р.) PDF Друк e-mail

Untitled.FR10-1Нині світле торжество,

В шатах урочистих світ,

В грішних душах багатьох

І в серцях розтанув лід.

Народився Ранок — День

Найсвятіший між людей.

Сіло сонце на горі,

 

Посміхнулось дітворі,

Сповістило із небес:

"Божий Син — Христос

— воскрес!

Гріх на крижі переміг,

Возлюбив людей усіх!"

Передзвони гомонять,

Славлять Божу благодать.

Лине радість до небес:

"Божий Син — Христос

— воскрес!"

 

Раді земля й небеса,

Де не глянеш — там

краса,

Все ликує, все цвіте,

Лине віщення святе:

"Сталось чудо із чудес:

Божий Син — Христос

— воскрес!"

Поспішають діточки

В Церкву нести пасочки,

Бо Ісусик буде там

Дуже радий діточкам.

Торжествує світ увесь:

"Божий Син — Христос

— воскрес!"

 

Бог і Вчитель вчителів,

Щастя й радості

— буття,

Вищий за усіх царів,

Датель вічного життя:

Божий Син — Христос

— воскрес!

 

Юрій Шип

 

 

Всеукраїнський фестиваль 
 “Колискова пісня” 

 

Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, з метою відродження народних традицій, естетичного розвитку і виховання дітей дошкільного віку, збагачення їх духовного світу та з нагоди відзначення Дня Матері, Міжнародного дня сім'ї і Дня захисту дітей, вперше буде проведено Всеукраїнський фестиваль "Колискова пісня".

До участі у Фестивалі запрошуються працівники дошкільної освіти, батьки, бабусі, дідусі, інші особи, причетні до виховання дітей дошкільного віку.

Фестиваль буде проведено в два етапи. Перший етап - відбірковий, з 26 квітня по 16 травня 2011 року, другий етап - заключний, 02 червня 2011 року у м. Києві.

З порядком проведення Фестивалю можна ознайомитись на офіційному сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту у рубриці "Законодавство" (наказ від 14.04.2011 N 335).

 

 

*Дивлячись один одному ввічі*

 

Стартував новий проект


28 квітня стартував проект Кабінету Міністрів України та Національної академії державного управління при Президентові України, який передбачає проведення відеоконференції за участю членів Уряду, громадських організацій та засобів масової інформації.

Першу відеоконференцію, що відбувалася у будинку Уряду та у центрах дистанційного навчання регіональних інститутів Національної академії державного управління при Президентові України, було присвячено питанням реформування системи освіти. Участь у заході взяли Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, заступник Міністра Борис Жебровський, директор департаменту вищої освіти Міністерства Ярослав Болюбаш, а також освітяни, представники громадських організацій та засобів масової інформації Одеси, Львова, Харкова та Дніпропетровська.

Untitled.FR10-2Відкрив відеоконференцію заступник Міністра Борис Жебровський, який розповів про досягненнях Міністерства в освітній галузі за рік роботи Уряду.

Зокрема він заначив, що за підтримки та сприяння Уряду, Міністерству вдалося підготувати та затвердити низку важливих документів. Так, нещодавно Кабінетом Міністрів України затверджено Державний стандарт початкової освіти, який без перебільшення можна назвати революційним для української освіти, адже вітчизняні школи отримали можливість відповідати кращим європейським традиціям та піднятися на якісно новий рівень підготовки школярів. У процесі розроблення цього Державного стандарту ретельно вивчено та враховано досвід розвинутих країн, освітні реформи в яких розпочинаються саме з дошкільної освіти.

"З 1 вересня 2012 року почнеться відлік нової початкової школи України", — сказав заступник Міністра.

За словами Бориса Жебровського, також важливим досягненням Уряду стало затвердження Державної цільової соціальної програми "Сто відсотків", яка передбачає вихід на якісно новий рівень використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у школах.

Однією зі складових "глибинних реформ" системи освіти заступник Міністра назвав ІКТ, їх стовідсоткове впровадження. Тож першочерговим завданням на цьому шляху Борис Жебровський бачить оволодіння комп'ютерною грамотністю перш за все кожним учителем.

"Ці три магічні літери "ІКТ" допоможуть провести реформи в освіті", — зазначив заступник Міністра.

Як зауважив Борис Жебровський, МОНмолодьспорт має амбітні плани — всі вчителі повинні освоїти комп'ютерну науку. Плани ж щодо впровадження ІКТ в школі загалом, зокрема й щодо нової техніки, комп'ютерних класів тощо, мають бути втілені за п'ять років.

У свою чергу директор департаменту вищої освіти Ярослав Болюбаш, відповідаючи на запитання учасників відеоконференції, зазначив, що потрібно готувати вчителів початкових класів з правом навчання іноземних мов. Тож, за його словами, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту працює над питанням підготовки вчителів початкових класів, які навчатимуть першокласників іноземної мови.

Далі до роботи відеоконференції приєднався Міністр освіти та науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, який через прямі включення поспілкувався та відповів на запитання присутніх освітян, представників громадських організацій та засобів масової інформації.

 

Зокрема Міністр зазначив, що за неповний рік — з червня 2010 року вдалося повернути та відновити роботу 420 дошкільних навчальних закладів.

За його словами, за роки незалежності до 2010 року було втрачено 8 тисяч дитячих садочків. В одних регіонах це пояснювалося демографічною ситуацією, а в інших — шаленим бажанням "накопичення первісного капіталу" тощо.

"З червня 2010 року ми оголосили хрестовий похід за поверненням дитячих навчальних закладів. За неповний рік такої роботи вдалося поновити роботу 420 дошкільних установ, частина з яких, була тривалий час зачинена та занедбана, а більшість доводилося повертати за допомогою рішень судів, органів місцевої влади, виселяти з "дитячих площ" орендарів, які встигли там добре обжитися. Однак, завдяки цілеспрямованій роботі Міністерства, це вдалося зробити, зокрема, завдяки судовим рішенням, повернуто приміщення дитсадків у столиці", — розповів Дмитро Табачник.

На переконання Міністра, повернення приміщень дитячих садочків сприятиме зростанню кількості дітей, які здобуватимуть якісну дошкільну освіту. Зокрема, за останній рік відсоток п'ятирічних дітей, охоплених таким навчанням, зріс з 93% до 97%.

Також, під час відеоконференції, відповідаючи на запитання представників профспілок з Одеси, Дмитро Табачник зазначив, що лише у Києві, навантаження на одного вчителя за останні два десятиліття зменшилося майже вдвічі через демографічну кризу.

"Якщо при тижневому навантаженні 18 годин на початку 90-х ця цифра на одного вчителя в столиці становила 30 годин, то наразі — 16. Навантаження ж на вчителя в середньому в Україні — 14 годин на тиждень, а в деяких регіонах цей показник ще нижчий — 12 годин. Відповідно, від навантаження залежить і заробітна плата педагога. Однак, про це чомусь не бажають говорити профспілки", — зауважив Міністр.

Водночас Дмитро Табачник наголосив, що останнім часом вжито цілу низку заходів, зокрема й ухвалено відповідні урядові рішення, для підвищення престижності педагогічної праці. Серед найбільш вагомих Міністр назвав затвердження нового штатного розпису для дошкільних навчальних закладів, який не переглядався понад 40 років. Останні тепер можуть коригувати перелік спеціалістів, які працюватимуть з дітьми, зокрема, в дошкільних установах можуть бути педагоги з естетичного виховання, музики тощо. Також передбачено в закладах, де понад 4 групи, роботу медичного працівника. Також нещодавно Уряд ухвалив рішення про встановлення 20-відсоткової надбавки педагогічним працівникам.

За словами Дмитра Табачника, в багатьох регіонах для вчителів місцева влада віднаходить можливість на встановлення місцевих надбавок.

Міністр також поінформував про цілу низку інших рішень, які в значній мірі вплинуть на покращення організації роботи освітянської галузі.

Зокрема, він розповів, що у квітні Кабінетом Міністрів України затверджено чотири вкрай важливі, революційні для освіти державні програми: Державну цільову соціальну програму розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, Державну цільову програму підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року, Державну цільову програму впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій "Сто відсотків" та Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки.

Також учасники відеоконференції обговорили питання щодо автономії вищих навчальних закладів, проведення вступної кампанії, перспектив розвитку профільної школи в старших класах, реформування вищої, а особливо професійно-технічної освіти тощо.

 

 

 

 

 

*РЕКТОРСЬКИЙ КОРПУС*

 


Ще п’ять контрактів


Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник підписав контракти з ректорами п'яти вищих навчальних закладів. 

Так, посаду ректора Національного університету харчових технологій обійме доктор хімічних наук, професор Сергій Іванов, адже більшістю голосів працівників колективу університету підтримано саме його кандидатуру.Untitled.FR10-3

Національний університет "Одеська юридична академія" Міністерства освіти і науки України очолить кандидат юридичних наук, професор Володимир Завальнюк.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про вищу освіту", доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Валерій Будак підписав контракт із Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України і офіційно призначений на посаду ректора Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

Посаду ректора Закарпатського державного університету обійматиме доктор технічних наук, професор Федір Ващук.

Продовжить свою роботу на посаді ректора Державного вищого навчального закладу "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" доктор історичних наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України Віктор Коцур.

Щодня відновлюється робота двох дитячих садків

Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник повідомив, що з червня 2010 року вдалося повернути та відновити роботу 420 дошкільних навчальних закладів.

За словами Дмитра Табачника, за роки незалежності до 2010 року було втрачено 8 тисяч дитячих садочків. В одних регіонах це пояснювалося демографічною ситуацією, а в інших — шаленим бажанням "накопичення первісного капіталу" тощо.

"З червня 2010 року ми оголосили хрестовий похід за поверненням дитячих навчальних закладів. За неповний рік такої роботи вдалося поновити роботу 420 дошкільних установ, частина з яких, була тривалий час зачинена та занедбана, а більшість доводилося повертати за допомогою рішень судів, органів місцевої влади, виселяти з "дитячих площ" орендарів, які встигли там добре обжитися. Однак, завдяки цілеспрямованій роботі Міністерства, це вдалося зробити, зокрема, завдяки судовим рішенням, повернуто приміщення дитсадків у столиці", — розповів Дмитро Табачник.

На переконання Міністра, повернення приміщень дитячих садочків сприятиме зростанню кількості дітей, які здобуватимуть якісну дошкільну освіту. Зокрема, за останній рік відсоток п'ятирічних дітей, охоплених таким навчанням, зріс з 93% до 97%.

Зазначимо, що така відеоконференція проводилася вперше за сприяння та організаційної підтримки Секретаріату Кабінету Міністрів України на базі Комунікативного центру Уряду та регіональних інститутів Національної академії державного управління при Президентові України (м. Одеса, Львів, Харків та Дніпропетровськ).

 

 


До уваги абітурієнтів!

Українським центром оцінювання якості освіти започатковано роботу телефону інформаційної підтримки. Усі зацікавлені особи, скориставшись цим телефоном (044) 503-37-93, зможуть отримати відповіді на запитання, що пов'язані з організацією та проведенням зовнішнього незалежного оцінювання в 2011 році.

Телефон інформаційної підтримки працюватиме з 9:00 до 18:00год, у п'ятницю — до 16:45 год.

 

 

 

 

*ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР*

 


Інтернет-портал Запорізьких освітян

 


Управлінням освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації спільно з Запорізькою академією післядипломної педагогічної освіти 27 квітня 2011 року проведена нарада-презентація Інтернет-порталу "Запорізька обласна освітня мережа" в рамках реалізації регіонального проекту "Єдиний інформаційний освітній простір області".

У заході взяли участь майже 200 представників від кожного району/міста області та гості: начальники управлінь і відділів освіти райдержадміністрацій та міськвиконкомів, завідувачі районними та міськими методичними кабінетами, відповідальні за інформатизацію від району/міста, директори шкіл-інтернатів та їх заступники, перший заступник голови обласної ради, співробітники управління освіти і науки облдержадміністрації, Запорізької академії післядипломної педагогічної освіти, колеги з Дніпропетровського інституту післядипломної педагогічної освіти, представники ТМ "Розумники" та КАІС ГРУП, керівник Національного проекту "Відкритий світ" І. Курус, представники засобів масової інформації області.

Під час проведення заходу продемонстровано досягнення освітян області з питань впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес та управління галуззю.

На виконання Указу Президента України N 926/2010 "Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні" в Запорізькій області на основі порталу osvitazp.org створена з різними рівнями доступу автоматизована система єдиного інформаційного освітнього простору "Запорізька обласна освітня мережа" з електронною базою даних про учнів, вчителів, матеріально-технічною базою навчальних закладів, що дозволяє автоматично формувати всі державні статистичні звіти по загальноосвітніх навчальних закладах, миттєво знаходити потрібну інформацію та генерувати інші звіти для потреб користувачів. Система має три рівні: базовий рівень — "КУРС: Школа" (школи, ліцеї, гімназії, колегіуми), середній рівень — "КУРС +" (районні, міські відділи освіти), верхній рівень — "КУРС: Освіта" (обласне управління, ЗОАППО). Необхідні дані автоматично передаються по мережі Інтернет та в узагальненому вигляді й відображаються на Інтернет-порталі.

Створення такого порталу є першим кроком до реалізації масштабного проекту "Єдиний інформаційний освітній простір області". На далі проект буде розвиватися за такими напрямками: розширення кількості учасників простору (школи, позашкільні, дошкільні, професійно-технічні навчальні заклади); доповнення програми новими модулями для забезпечення можливостей моніторингу, діагностики, аналізу освітніх процесів; створення безпечного електронного освітнього контенту для забезпечення електронного навчання учнів та підвищення кваліфікації вчителів; створення електронної бібліотеки, віртуальних співтовариства учнів та вчителів тощо. Розпочато впровадження електронного журналу та щоденника учня.

У 2010 році Проект пройшов апробацію в трьох районах області на відповідність звітності державним вимогам, отримав позитивні відгуки. Міністерством освіти і науки в листі від 09.11.2010N 1/9-797 рекомендовано програмний комплекс для використання в інших областях України.

Використання даного порталу вирішує проблему забезпечення районних, міських відділів/управлінь освіти та обласного управління освіти і науки повною оперативною інформацією про діяльність загальноосвітніх навчальних закладів, що дає можливість здійснювати освітній менеджмент на більш високому рівні, ефективніше планувати витрати міських та районних бюджетів в рамках реалізації освітянських програм, раціонально та обґрунтовано корегувати напрями для подальшого розвитку загальної освіти Запорізької області, а з іншого боку — забезпечувати відповідний рівень контролю за діяльністю навчальних закладів регіону.

У ході заходу керівник Національного проекту "Відкритий світ" І.Курус ознайомив учасників наради-презентації з перспективами розвитку єдиного освітнього простору України, а представники компаній-розробників технічних і програмних засобів — зі своїми новими розробками: ePresenter, активатор поверхні та педагогічне програмне забезпечення для підтримки навчального процесу.

Учасники наради за результатами роботи вирішили звернутись до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з пропозиціями:

1. На національному рівні, в рамках реалізації державної програми інформатизації освіти "Сто відсотків" та національного проекту "Відкритий світ" передбачити кошти на:

1.1. забезпечення підключення сільських шкіл до швидкісної мережі Інтернет;

1.2. модернізацію технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів та комп'ютеризацію дошкільних, позашкільних навчальних закладів;

1.3. забезпечення цільового фінансування підвищення кваліфікації вчителів в галузі ІКТ.

2. Вивчити досвід та досягнення регіонів України в галузі застосування ІКТ в управлінні та навчанні та кращі напрацювання взяти за основу, як платформу, для подальшого розвитку національних проектів; додати до загальнодержавного освітнього контенту наробки освітян країни та забезпечити можливість для користування ними всім учасниками освітнього процесу держави.

3. Розробити експертний інструментарій для оцінки ефективності методичних та дидактичних матеріалів з використанням ІКТ, які будуть викладені для загального користування на єдиному освітньому порталі

4. Продовжити в рамках державних програм та проектів приведення у відповідність до Законів України:

-           нормативних документів щодо ведення шкільної документації з активним використанням ІКТ;

-           розроблення нормативної бази (положення, посадові інструкції ) щодо створення міського (районного) комп'ютерного центру для обслуговування техніки;

-           розроблення Типових положень про мультимедійний кабінет навчального закладу та про районну (міську) медіатеку;

-           розроблення Типового положення про районний (міський) навчально-методичний центр з інформаційно-комунікаційних технологій;

-           забезпечення закладів освіти ліцензійними або альтернативними програмними продуктами (базового та навчального програмного забезпечення);

-           визначення єдиного програмного засобу для створення інформаційного освітнього простору України з метою ефективної автоматизації електронного документообігу;

-           вироблення єдиної державної стратегічної лінії щодо забезпечення закладів освіти програмними засобами для автоматизації управлінської діяльності;

-           придбання та впровадження пакетів адміністративних програм;

-           перенесення базового курсу інформатики в початкову школу, починаючи вивчення з 1-2 класу.

Фото:

http://foto.mail.ru/mail/ciit_zp/3737

м.Запоріжжя

 

 

 

 

 

 

 

* КОНФЕРЕНЦІЇ * КОНКУРСИ *

 

 

Дніпропетровськ — космічна столиця України

У Дніпропетровську пройшла Третя Міжнародна науково-практична конференція "Космічні технології: сьогодення і майбутнє", присвячена 100-річчю від дня народження академіка Михайла Янгеля.

Untitled.FR10-4На три дні зала Палацу студентів ДНУ стала науковою Меккою для фахівців космічних технологій з усього світу. Загалом участь у форумі взяли понад 300 представників близько 100 профільних організацій та установ з 18 країн світу. Флагмани ракетобудування з Росії, Японії, Індії, США, Бразилії та інших країн приїхали до Дніпропетровська, щоб обговорити світові розробки та перспективи розвитку різних напрямків в галузі космосу. Вже втретє подібна конференція проводиться під егідою Міжнародної академії астронавтики (IAA) і організовується за участю ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.Янгеля" (Дніпропетровськ), Національного космічного агентства України (Київ), ДП ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.Макарова" (Дніпропетровськ), Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара та за підтримки Трастового Фонду ім. Р.Хайлайна (США).

На урочистому відкритті учасників конференції привітали генеральний секретар Міжнародної академії астронавтики Жан-Мішель Контант, віце-президент Міжнародної федерації астронавтики Ясака Тетсуо, генеральний директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв, представник учених Бразилії Карлос Гуржель Верас, льотчик-космонавт Анатолій Арцебарський та інші.

"Академія має честь вітати космічну співдружність на Третій Міжнародній конференції IAA "Передові космічні технології на благо людства" у Дніпропетровську — одному із найпрестижніших центрів космічних технологій, — звернувся до присутніх пан Ж.-М. Контант. — Зміни, що відбулись за останні десятиліття у цій частині Європи, показали, що Україна є лідируючою космічною державою. Космічне співтовариство України зараз знаходиться в десятці кращих країн світу, тому її членство в Міжнародній академії астронавтики є беззаперечним".

Генеральний конструктор-генеральний директор ДП "Конструкторське бюро "Південне" О.В.Дегтярьов у вітальному слові висловив впевненість, що дана конференція позитивно вплине на зміцнення партнерських зв'язків і співпраці між країнами в інтересах світового освоєння та дослідження космічного простору.

Активно залучилися до проведення конференції і науковці Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара.

Загалом за час роботи конференції висвітлені глобальні проблеми розвитку та актуальні прикладні задачі космічної сфери. Зокрема, фахівці приділили увагу питанням дослідження космосу (космічні місії та технології); розглянули перспективи удосконалення ракетно-космічних систем (впровадження ІТ-технологій, розробка альтернативного палива для ракет тощо). Крім того, обговорювались можливості утилізації космічного сміття, методи попередження зіткнення Землі з астероїдами, а також інші соціальні питання, пов'язані із впливом космосу на життя суспільства.

В останній день проведення конференції на її учасників чекали пізнавальні технічні екскурсії на ВО "Південний машинобудівний завод" та до Національного центру аерокосмічної освіти молоді України.

На думку учасників, конференція стала гарним майданчиком для обміну цінними ідеями, знаннями і досвідом серед фахівців космічної галузі. А високий рівень її учасників в черговий раз підтвердив імідж Дніпропетровська — космічної столиці України — і засвідчив світове визнання нашої країни як провідної космічної держави світу.

За матеріалами інформаційно-аналітичного агентства ДНУ ім. О.Гончара

м.Дніпропетровськ

 

 

Полтава приймає знавців світової літератури

Конкурс  "Вчитель року —    2011"

"Світова література" — одна з наймолодших шкільних дисциплін в українській школі і одна з найунікальніших в освіті близького і дальнього зарубіжжя. Незважаючи на досить молодий вік, цей предмет пережив уже чимало організаційних, методичних і навіть політичних буревіїв. Творчі суперечки укладачів програм (їх було кілька), відвойовування годин на вивчення предмета, пропозиції щодо його інтеграції з українською літературою… Навіть назву предмета нещодавно замінили із "зарубіжна" на "світова", що також викликає певні питання. Та — вчителям робити своє, і вони за будь-яких програм, будь-яких наукових й методичних підходів виконують основну функцію: привчають дітей любові до читання. Це продемонстрував і четвертий Всеукраїнський конкурс "Вчитель року-2011" у номінації "Світова література", що фінішував у Полтаві.

Цього разу третій, заключний тур конкурсу і його фінал було об'єднано, тож творчий марафон для двадцяти шести найсильніших представників від кожної (крім Житомирської) області, а також міст Києва і Севастополя, тривав протягом десяти днів. Учителі світової літератури з педагогічним стажем від п'яти до понад двадцять років, мешканці сіл чи міст, ті, які працюють у загальноосвітніх школах чи ліцеях, гімназіях та спеціалізованих навчальних закладах, — були рівні і у виконанні завдань, передбачених конкурсом (написання контрольної роботи, проведення майстер-класу), і в очах поважного журі. Слід сказати, що кожен висновок суддівської команди складався з поглядів науковців — доктора філологічних наук, професора Ольги Ніколенко, кандидата філологічних наук, професора Юрія Ковбасенка — і практиків, учителів-методистів з різних регіонів України. Цікаво, що серед членів журі — переможці (Олександр Каєнко, Наталія Нев'ярович) й лауреати попередніх фахових змагань (Надія Белей, Людмила Лисак, Валентина Мележик).

До фіналу конкурсу у номінації "Світова література" дійшли дванадцять вчителів: Оксана Бушицька (Вінницька обл.); Олена Шкарупа (Запорізька обл..); Ірина Григор'єва (Івано-Франківська обл.); Світлана Бак (Кіровоградська обл..); Маргарита Бондаренко (Миколаївська обл..); Ірина Болгарина (Одеська обл..); Олена Демченко (Полтавська обл..); Світлана Дячок (Тернопільська обл..); Галина Щолок (Харківська обл..); Олена Свенцицька (Черкаська обл..); Бачук Тетяна (Чернівецька обл..); Ольга Невмержицька (м. Київ).

Їхнє завдання полягало у проведенні й самоаналізі відкритих уроків. Незнайомі діти, чужа школа, присутність членів журі, обмежений час для підготовки (інформація про тему уроку й клас, де проводитиметься заняття, ставала відомою лише напередодні, за день)… Ситуацію можна назвати екстремальною, та для фахівців високого класу вона не стала перешкодою. Упевнені, розкуті, ерудовані, гарні, вони одразу налаштовували дітей на співпрацю і взаєморозуміння.

Результати фінальних змагань були оголошені на урочистому закритті конкурсу "Вчитель року-2001" у номінації "Світова література". Перемогу у творчих змаганнях учителів світової літератури виборола Ольга Невмержицька (м. Київ). Лауреатами стали: Світлана Бак (Кіровоградська обл..) і Галина Щолок (Харківська обл..) — 2 місце, Світлана Дячок і Ірина Григор'єва (Івано-Франківська обл..) — 3 місце. Дипломанти конкурсу — Оксана Бушакова (Вінницька обл.), Олена Шкарупа (Запорізька обл..); Маргарита Бондаренко (Миколаївська обл..); Ірина Болгарина (Одеська обл..); Олена Демченко (Полтавська обл..); Олена Свенцицька (Черкаська обл..); Тетяна Бачук (Чернівецька обл.).

Дух літератури не залишав конкурсантів і членів журі і на дозвіллі: вони відвідали гоголівські місця Полтавщини, музей-будинок Івана Котляревського, переглянули виставу місцевого музично-драматичного театру ім.. М. В. Гоголя за повістю М. Гоголя "Шинель". А ще — взяли участь у зйомках ток-шоу "Відверто про…" місцевої телерадіокомпанії "Лтава". У програмі, присвяченій питанням викладання світової літератури в школі, учителі ділилися своїми думками щодо проблем дитячого читання, наповнюваності шкільних бібліотек, ставлення до книжки у сім'ях тощо.

Переможцем Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року-2011" у номінації "Світова література" стала Ольга Федорівна Невмержицька, вчитель-методист киїівськї гімназії № 143, педагогічний стаж — 19 років, працює над проблемою "Метод проекту як засіб формування читацької компетенції учнів",

педагогічне кредо: "Якщо учень не вчиться творити, той у житті він завжди буде тільки наслідувати, копіювати" (Л. М. Толстой).

Тамара

Гревцева,

журналіст

м.Полтава

 

 

 

 

 

*РЕЙТИНГИ*

Обранці фортуни — педагоги


Днями в Національній Академії Наук України відбувся Всеукраїнський захід Міжнародного Академічного Рейтингу "Золота Фортуна" (Київ). Обранці Рейтингу — це люди, котрі своєю творчою працею, завзяттям, наполегливістю зробили вагомий внесок у зміцнення Української держави, які заслуговують найвищої шани та відзнак за свої досягнення у найрізноманітніших сферах діяльності: науці, промисловості, культурі, освіті тощо.

Untitled.FR10-5Сьогодні окрему інформаційну увагу ми хочемо приділити нашим співвітчизникам, які отримали титули переможців та лауреатів Рейтингу, що має світове ім'я.

У номінації "За вагомий внесок у педагогічну науку та надання якісних освітніх послуг" "Кришталевим Рогом достатку" нагороджений Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, який є незаперечним лідером вищої педагогічної освіти, навчально-виховної та науково-методичної роботи в Україні. Університет веде підготовку кадрів з 106 спеціальностей. В його структурі 19 інститутів, 105 кафедр. Професоро-викладацький склад -1500 чол., серед яких 75 докторів наук та професорів, 17 докторів наук, доцентів, 33 кандидатів наук, професорів, 3 професори та 34 академіка різних академій наук України. Навчальний процес в університеті базується на найновіших досягненнях науки, соціальної та педагогічної практики. В університеті діють 35 науково-педагогічних шкіл, за розробками яких здійснюється практично вся педагогічна освіта України. Університет здійснює підготовку фахівців з 92 напрямів за освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр — 33 напрями; спеціаліст — 29 напрямів; магістр — 31 напрям. В університеті навчається близько 30000 тисяч студентів.

Під керівництвом Віктора Петровича Андрущенка Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова є одним з найпотужніших в українському та європейському освітньому просторі осередків національно-патріотичного, художньо-естетичного та духовного виховання молоді.

В останні роки університет утвердився в якості загальновизнаного лідера педагогічної освіти України. Історія його становлення та розвитку, сучасні методи організації навчально-виховної діяльності, досвід підготовки педагогічних кадрів є золотим фондом української педагогіки. Корисним він є й для педагогічних закладів Європи. Дотичність до цього досвіду облагороджує, звеличує кожного, хто прагне стати вчителем.

Державний вищий навчальний заклад "Університет менеджменту освіти" міста Києва, ректор якого професор Олійник Віктор Васильович, у номінації "За вагомий внесок у справи розбудови України та високий професіоналізм" був нагороджений Дипломом "Якості" UNIVERSAL QUALITY. Це єдиний в Україні вищий навчальний заклад, який понад 50 років здійснює підготовку керівників освіти, є лідером у навчанні дорослих в Україні. Щороку близько 6 тисяч управлінців підвищують свою кваліфікацію в УМО, який здійснює підготовку магістрів за такими спеціальностями: управління персоналом та економіка праці; управління навчальним закладом; менеджмент організації; психологія; педагогіка вищої школи.

Untitled.FR10-6Медаллю "Трудова слава" у номінації "За вагомий внесок у справи розбудови України та високий професіоналізм" нагороджено Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка, ректор Кудренко Анатолій Іванович, кандидат педагогічних наук, професор. Університет готує близько 8 тисяч студентів денної, заочної та екстернатної форми навчання за чотирма основними напрямками: "Педагогічна освіта", "Фізичне виховання і спорт", "Фізика", "Специфічні категорії". У його складі три інститути, п'ять факультетів, сорок кафедр. Навчально-виховний процес у СумДПУ здійснюється силами 28 докторів наук, професорів і 225 кандидатів наук, доцентів. Сумлінна й результативна робота творчого педагогічного колективу університету одержала не лише всеукраїнське, а й міжнародне визнання, що дозволяє співпрацювати з багатьма освітніми закладами й установами України, ближнього й далекого зарубіжжя.

Медаллю "Трудова слава" у номінації "За інноваційну діяльність у галузі управління та якість надання освітніх послуг" нагороджена кафедра управління та євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, завідувач кафедри Бех Володимир Павлович. Кафедра управління та євроінтеграції є однією з перших в Україні, хто поєднує у навчально-виховній та науково-методичній роботі гуманістичну і соціальну складові з управлінням. Кафедра була створена у вересні 2003 року й веде підготовку кадрів з 3 спеціальностей "Менеджмент організацій"; "Адміністративний менеджмент"; "Управління навчальним закладом". Професорсько-викладацький склад кафедри налічує 23 особи, серед яких 2 доктори наук та професори, 2 доктори наук, доценти, 1 кандидат наук, професор та 12 кандидатів наук, доцентів. Основу концепції підготовки фахівців, що випускає кафедра, складає розроблена на ній програма, яка включає в себе широку філософську, економічну, соціологічну, політологічну, управлінську спрямованість, що покликана формувати глибоко освічену, ерудовану, творчо мислячу особистість. За час свого існування кафедра зав'язала та розширила міжнародні зв'язки, зокрема кафедра підтримує зв'язки з Цяньчжоуським інститутом (провінція Хубей, КНР), зараз на кафедрі навчається 144 студенти з Китаю, також кафедра підтримує зв'язок з Департаментом Інституту педагогіки Латвійського державного університету.

Untitled.FR10-7"За вагомий внесок у розвиток правової системи держави та високу професійну діяльність" Срібною медаллю "Незалежність України" була відзначена засновник і директор юридичної фірми "ТСК" Тетяна Сергіївна Ківалова. Доцент кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії, доктор юридичних наук, член Одеської обласної колегії адвокатів, депутат та член постійної комісії з питань законності та правопорядку Одеської міської ради V скликання — ось неповний перелік почесних звань, які має пані Тетяна. Але найголовніше звання вона отримала від своїх колег та партнерів, які називають Тетяну Сергіївну "юристом і людиною з великої літери".

В номінації "За вагомий внесок у справу розбудови України та високий професіоналізм" Медаллю "Трудова слава" нагороджено Бойко Аллу Микитівну — завідувача кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента Академії педагогічних наук України, автора 430 наукових праць, засновника креативної та результативної наукової школи "Гуманізація суб'єкт-суб'єктної взаємодії вчителів і учнів в школах України", віце-президента Всеукраїнської асоціації імені А. С. Макаренка, члена комісії Міністерства освіти і науки України з розроблення державних освітніх стандартів, члена комісії з інноваційної діяльності Міністерства освіти і науки України, автора нової особистісно-гуманістичної парадигми виховання.

У номінації "За вагомий внесок у справи розбудови України та високий професіоналізм" Медаллю "Трудова слава" нагороджено Бобрицьку Валентину Іванівну, доктора педагогічних наук, фахівця у галузі теорії і методики професійної освіти, завідувача кафедри теорії та історії педагогіки Київського Untitled.FR10-8університету імені Бориса Грінченка. В.І. Бобрицька має понад 100 наукових праць: 1 одноосібна монографія; 37 одноосібних статті у фахових наукових виданнях, які затверджені ВАК України; 9 навчальних і навчально-методичних посібників (2 мають гриф Міністерства освіти і науки України), 2 навчальні програми з грифом Науково-методичного центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України, 5 навчально-методичних практикумів.

Медаллю "Трудова слава" у номінації "За вагомий внесок у справи розбудови України та високий професіоналізм" була нагороджена Дем'яненко Наталія Миколаївна — заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту вищої освіти АПН України, завідувач кафедри історії освітньо-виховних систем і технологій Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор. Дем'яненко Н. М. — відомий фахівець у галузі історії педагогіки, вищої школи України, загальнопедагогічної підготовки вчителя, має більше 200 наукових праць, є членом двох спеціалізованих учених рад із захисту докторських дисертацій. У 2009 році Дем'яненко Н. М. виграла грант освітньо-наукового фонду ЮНЕСКО.

Дипломом якості UNIVERSAL QUALITY у номінації "За вагомий внесок у справи розбудови України та високий професіоналізм" було відзначено ТОВ Дитячий Оздоровчий Заклад санаторного типу "Чайка" Богуславського району, Київської області, виконавчий директор якого Резніченко Світлана Олександрівна. "Чайка" працює в режимі цілорічної дії, оздоровлюючи близько 4 тисяч дітей щороку, переважно з радіаційно забруднених територій України. Профіль лікування: органи дихання, органи травлення, кістково-м'язові органи. Штат закладу нараховує 120 одиниць, з яких 30 — педагоги, 15 — медичний персонал та обслуговуючий персонал. У дозвілля дітей входять: різноманітні ігрові програми, творчі гуртки, спортивні секції, туристичні походи, дискотеки та кінофільми, а головне збереження гарного настрою і незабутніх вражень.

Кузнецова Тетяна Василівна, доктор психологічних наук, професор кафедри загальної та прикладної психології Інституту екології, економіки і права, відзначена Медаллю "Трудова слава". Кузнецова Т. В. — автор понад 50 наукових праць, серед яких посібник "Основи економічної психології".

Медаллю "Трудова слава" відзначений Татенко Віталій Олександрович, член кореспондент Академії Педагогічних Наук України, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та прикладної психології Інституту екології економіки і права, Заслужений працівник освіти України, автор понад 150 наукових праць, монографії, серед яких "Психологія у суб'єктному вимірі", "Соціальна психологія впливу", навчальних посібників "Основи соціальної психології", "Сучасна психологія: теоретично-методологічні проблеми".

Кожен переможець Рейтингу своєю активною діяльністю несе у світ добре ім'я нашої нації. Приємно визнавати, що номінантами стали ті люди, які своєю працею уособлюють нову Україну, працюють на благо Вітчизни, сприяють процвітанню та визнанню нашої держави на міжнародній арені як повноправного члена європейської сім'ї.

 

 

*ТЕМА НОМЕРА*

Альтернатива офісній фактологічній педагогіці — Є!

Вважаю, що на Державну премію в галузі освіти заслуговують новітні технології, які втілюють розв'язання державних стратегічних завдань реформування змісту освіти, спрямовують освітній процес на оздоровлення молодих поколінь, природовідповідний розвиток високих рівнів інтелекту учнів, а результати навчання — на підвищення конкурентноздатності держави, формування у дітей національного життєствердного образу світу, а відтак і довговічності нації і людства в цілому.

Серед висунутих на Державну премію робіт можу з певністю назвати таку технологію — це "Освітня технологія "Довкілля" — альтернативна фактологічній традиційній освіті цілісна освіта, паралельно з якою можна назвати освіту для сталого розвитку суспільства, енвайронментальну педагогіку, STEM-освіту та освіту для підготовки до багатодисциплінарних досліджень, які ще тільки планує уряд США та ін. Ця технологія народилася (1991 р.) з ініціативи школи АСШ 37 м. Полтави), далеко від затишних кабінетів науковців, але близько до довкілля Г.С. Сковороди, В.І. Вернадського, М.В. Остроградського та інших оберегів землі нашої. Тому, можливо, втілює їхні думки щодо необхідності цілісної освіти та природовідповідності у формуванні інтелекту та інтересів учнів, здатності їх виважено взаємодіяти з довкіллям.

Педколектив АСШ зацікавився концепцією сталого розвитку суспільства, освітою для такого розвитку, альтернативною вузькопредметному змістові офіційної освіти. Ми вирішили створити навчальне середовище для своєї авторської школи, яку назвали "Школа цілісної свідомості ділової людини".

Потрібен був колектив науковців, який би розробив концепцію цілісної освіти для такої школи, навчальний план, його навчально-методичне забезпечення і інші складові навчального середовища, в якому формується цілісна свідомість ділової людини. Я знайшов таких науковців у Полтавському педінституті — професора В.Р. Ільченко, відомого в СРСР фахівця з інтеграції змісту освіти, психолога В.Ф. Моргуна, педагога-соціолога М.П. Лебедика.

Під керівництвом В.Р. Ільченко були розроблені концепція цілісної освіти, навчальний план, який її втілював, система програм, яка стала прообразом програм для цілісної освіти — освітньої галузі "Природознавство" (Докладніше: Природознавство. Довкілля. Фізика. Хімія. Біологія. Еволюція природничонаукової картини світу. — К.: Перун, 1996). Почали писатися експериментальні підручники, на видання яких відшуковувалися спонсорські кошти, де тільки була можливість — в міськвно, міськраді, фонді "Відродження" і навіть у церкві.

У шкільному розписі нашої авторської школи з'явився новий предмет "довкілля". Спочатку його вивчали учні 5-6 класів. В.Р. Ільченко переконувала, що цей період у розвитку дітей дуже відповідальний, оскільки в цьому віці активно формуються фундаментальні структури мислення, дітям необхідно забезпечити цілісні знання про дійсність. Класи з "довкіллям" склалися самочинно — частина випускників початкової школи, яким вдавалася математика, пішли в класи з поглибленим вивченням математики. Учні, які здібні до вивчення мови, пішли в профільні класи з вивченням двох іноземних мов. Решта учнів почали вивчати "довкілля", і, як виявилося, виграли на всіх фронтах. Коли у 8 класі, після вивчення курсу "Довкілля" у 5-6 класах, була запропонована "довкілятам" контрольна робота з математики, така сама, як і в математичних профільних класах, "довкілята" написали її навіть краще, ніж математики (було менше трійок). Це повторилося знову і знову. Але це ще не все. Саме "довкілята" вперше в історії Полтавщини на республіканській олімпіаді вибороли 2 перші місця з іноземної мови. А у випускному класі вони забрали 9 золотих медалей з 11, які отримала школа, на профільні елітні класи припало всього 2 медалі. Підтвердилася ідея відомого психолога Ж. Піаже про те, що цінність знання залежить не від нього самого, а від того, на які структури мислення воно лягає — включається в цілісність знань і підвищує рівень його розуміння, рівень інтелектуального розвитку учнів, чи додається до невпорядкованих елементів знань і приводить до перевантаження свідомості, коли учень чим більше знає, тим менше розуміє засвоєне, тим менша цінність цих знань для суспільства. Група педагогів-соціологів під керівництвом М.П. Лебедика вимірювали індекс соціальної зрілості учнів експериментальних класів після вивчення курсу "Довкілля" і учнів контрольних класів. У перших цей показник виявився в 2, 2,5 рази вищий ніж в учнів контрольних класів, і від класу до класу зростав, а в учнів контрольних класів — знижувався. Так було доведено, що діловим людям необхідна цілісна освіта — освіта для сталого розвитку суспільства.

Коли психологи дослідили мотивацію навчання та інтелект "довкілят" і контрольних класів початкової школи, В.Р. Ільченко попросила дослідників повторити вимірювання — мотивація і особливо інтелект учнів експериментальних класів виявилися занадто високими. Але повторні дослідження підтвердили ці дані.

Результати дослідження розвитку мислення, духовного та інтелектуального розвитку дітей, стану здоров'я учнів, які навчалися за педтехнологією "Довкілля" і які доводять її ефективність, повторювалися в інших дослідженнях і подані в багатьох дисертаціях розробників "Довкілля" — докторських, кандидатських, з теорії навчання, з психології. Я не збираюсь їх аналізувати. Відмічу тільки деякі переваги цілісної освіти перед традиційним вузькопредметним змістом.

- У педтехнології "Довкілля" втілені результати розв'язання майже всіх стратегічних завдань реформування змісту освіти, поставлених в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття"): розроблення державних стандартів (розроблена концепція цілісної природничо-наукової освіти, освітньої галузі "Природознавство"); орієнтація на інтегровані курси (розроблена система інтегрованих курсів для 1-11 класів); органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями (це досягнуто значною мірою як через зміст освіти, так через систему уроків серед природи (1-11 класи), які згідно концепції "Довкілля" рекомендується по можливості проводити у народні свята); сприяння фізичному, психічному здоров'ю молоді (завдяки заняттям поза шкільним приміщенням та формуванню життєствердного національного образу світу учнів 1-11 класів, який є найбільш дійовим захистом проти всіх негараздів, з якими дитина стикається в середовищі життя — пияцтва, СНІДу, наркоманії та ін.). (Докладніше: В.Р. Ільченко. Реформування змісту освіти як національна проблема. Педтехнологія "Довкілля". 15-річний досвід виконання стратегічних завдань реформування змісту освіти. Полтава. Довкілля-К. — 2010).

- Педтехнологія "Довкілля" — вагомий внесок у розвиток не тільки вітчизняної педагогіки — це єдина на теренах СНД цілісна освіта з навчально-методичним забезпеченням для середньої школи, єдина педтехнологія пострадянської доби, завдяки якій зарубіжні педагоги знають про досягнення вітчизняної педагогіки (Докладніше: Г.К. Селевко. Энциклопедия образовательных технологий. Т. 1. — М.: НИИ школьных технологий; Образовательная модель "Логика природы". — 2006).

- Педтехнологія "Довкілля" обрана багатьма школами країни (особливо у Дніпропетровській області), які називають себе школами з "випереджальною освітою для сталого розвитку суспільства", як цілісна освіта, альтернативна офіційній фактологічній педагогіці з вузькопредметним урокодаванням, що сегментує цілісну свідомість дитини і прирікає її на сидячо-слухаюче положення в замкнутому чуттєво-збідненому просторі шкільного приміщення.

У багатьох країнах є організації, які борються за включення елементів освіти для сталого розвитку в офіційну освіту (ЮНЕСКО, Президія з освіти для сталого розвитку у Великій Британії, в Данії та ін.). В Україні вже визнана офіційно цілісна освіта. Адже педтехнологія "Довкілля" і предмет "довкілля" після широкомасштабної експериментальної перевірки допущені до впровадження в загальноосвітніх навчальних закладах (наказ МОН України №529 від 13.11.2000 р.). Інша справа, що вузькопредметний зміст освіти продовжує панувати в школах країни, не дивлячись на державні стратегічні завдання реформування змісту освіти (орієнтація на інтегровані курси), на ефективність педтехнології "Довкілля", виявлену під час підведення комісією МОН України підсумків експерименту. Кількість малоефективних одногодинних предметів в пострадянській школі значно збільшилась, перш за все, в початковій школі, де особливо необхідна цілісність знань.

- Система інтегрованих курсів педтехнології "Довкілля", втілена в ній міждисциплінарна інтеграція в цілісність змісту освіти при вивченні його окремими предметами (фізика, хімія, біологія, географія) — не тільки умова формування цілісності свідомості, психічного здоров'я молодих поколінь, а і підготовка їх до вирішення досліджень, пов'язаних з біо,- інфо- нанотехнологіями, до яких неможливо підступатися дослідникам від будь-якої окремо взятої дисципліни, як декларується в програмі уряду США "Інвестиції у майбутнє Америки — в науку і техніку". В США ще тільки приймається національне зобов'язання щодо STEM-освіти (наука (ience), технологія, інженерія, математика) (Докладніше: Т. Кінько. Україна — ЄС: Спільний інноваційний простір — спільне майбутнє. К.: ФО-П Т.А. Кінько, 2010). В нашій школі з 1992 року впроваджувалася STEM-освіта, міждисциплінарна інтеграція знань, в учнів формувалася природничо-наукова картина світу, образ природи.

Я бачив підручники "ience" різних країн і для різних класів. Думаю, що "наука" починається там, де явища, властивості об'єктів пояснюються на основі законів науки. В "ience" я бачив комплекси фізичних, хімічних, біологічних, географічних знань, але не знайшов спільних закономірностей, якими вони об'єднані. Їх можна знайти тільки в підручниках "Довкілля" (1-11 класів), де вони вперше у вітчизняній і світовій навчальній літературі дидактизовані, вважаю, найдоступнішим для дітей способом: учні "відкривають" їх зміст через спостереження, дослідження (під час уроків серед природи) найбільш загальних, важливих взаємозв'язків у довкіллі — обмін речовин, енергії, інформації між об'єктами довкілля; знання про зв'язки "відкритих" ще в початковій школі і втілених у змісті загальних закономірностей природи є тим скрізним стрижнем, на якому формується у свідомості дітей цілісність знань про довкілля — "образ природи", "образ світу", наукове, екологічне мислення, без якого нації не вижити у вік ноосфери, світогляд "сталості". Знак "світогляду сталості" — лебідь з його зображенням у воді — на всіх підручниках, навчальних посібниках видавництва "Довкілля-К". Я знаю, що цей символ взято з учнівської роботи дитячого "образу природи" учениці 7 класу, яка пояснила значення символу так: "Світ тримається на симетрії, на збереженні, на вічній любові і вічній вірності".

- В підручниках педтехнології "Довкілля" вперше в педагогіці втілена мрія Я.А. Коменського ("першооснови буття потрібно давати в материнській школі" — вважайте, "загальні закономірності природи потрібно учням відкривати в початковій школі"; план освоєння дитиною дійсності, який заповідав Г. Сковорода: "Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе" (Всі підручники видавництва "Довкілля-К" побудовані за цим планом).

Кожен підручник має підназву відповідно до способу освоєння дитиною дійсності в певний період її розвитку. Функціонуюча в технології "Довкілля" система підручників розроблена на єдиних теоретичних і методичних основах інтегрованих курсів, єдиним колективом авторів, не має аналогів у світовій навчальній літературі:

"Довкілля" (4-5 років) — (Дивуюсь довкіллю);

"Я і Україна. Довкілля" (1-2 кл.) — (Запитую довкілля);

"Я і Україна. Довкілля" (3 кл.) — (Спостерігаю довкілля);

"Я і Україна. Довкілля" (4 кл.) — (Досліджую довкілля);

"Природознавство. Довкілля" (5 кл.) — (Пояснюю довкілля);

"Природознавство", "Фізика", "Хімія", "Біологія" (6-9 кл.) — (Вивчаю основні природні системи);

"Природознавство" (10-11 кл) — (Взаємодію з довкіллям).

(Докладніше — 40 найменувань навчально-методичного забезпечення для 1-11 класів, яке за зарубіжними мірками вартує понад 40 млн. доларів; наукове обґрунтування педтехнології (веб-сайт www.dovkillya.com.ua).

В даний час за педтехнологією "Довкілля" навчається понад 1 млн. учнів 1-11 класів країни. Думаю, що ця кількість була б значно більшою, якби підручники "Довкілля" для початкової школи за державні кошти видавалися більшим тиражем. Думаю, що результати міжнародного моніторингового TIMSS-2007 у цьому разі були б значно кращими, Україна не була б на низькому рівні з природничо-математичної освіти і на останньому місці по кількості учнів передового рівня знань (2%). В Росії, з якою ми були на однаковому рівні за радянської доби, таких учнів 15% і природничо-математична основа на рівні, близькому до високого.

Можливо, в програмі "Окружающий мир" враховані ідеї педтехнології "Довкілля", яка в Росії відома як "Образовательная модель "Логика природы".

Новітня педтехнологія "Довкілля" повністю відповідає вимогам номінації "загальна середня освіта" ще і тому, що ґрунтується на багатьох новітніх методиках (формування в учнів наукової картини світу, життєствердного національного образу світу, вміння структурувати і компактно виражати інформацію для довготермінового зберігання та ін.), втілює кращий педагогічний досвід (вміння педагогів протидіяти негативному впливові фактологічної педагогіки, втілювати в навчальний процес продуктивну освіту, формувати здоров'язбережувальне навчальне середовище, органічно поєднувати сучасний зміст освіти і народні традиції, застосовувати критерії і вимірники цілісності знань, їх зв'язки з природовідповідними рівнями розуміння та інтелекту учнів та ін.).

На що очікую, оприлюднюючи свої роздуми про педтехнологію "Довкілля"? Перш за все на те, що авторська школа "Цілісної свідомості ділової людини" буде "тиражуватися", можливо, не тільки в нашій країні, а й в зарубіжжі. І це буде "мій атом", вкладений у підвищення рівня вітчизняної школи.

Очікую на те, що Комітет з Державної премії в галузі освіти, в якому значна кількість членів НАПН України, запропонує на базі Науково-методичного центру інтеграції змісту освіти НАПН України (м. Полтава), створити Центр освіти для сталого розвитку суспільства або і Центр для розвитку міждисциплінарних досліджень, STEM-освіти, і мої колеги будуть там працювати на громадських засадах, служити вітчизняній освіті, поки буде сил.

Очікую, як і багато педагогів країни, куди схилиться позитивне рішення Комітету з присудження Державної премії в галузі освіти — в бік фактологічного змісту освіти, вузькопредметності і багатопредметності школи, чи в бік педтехнології "Довкілля" — цілісної освіти, за якою майбутнє і сталий розвиток людського суспільства.

м.Полтава

Олег Писанський,

екс-директор авторської СШ №37 м. Полтави — школи "Формування цілісної свідомості ділової людини"

 

 

 

 

 

 

*ПЕДАГОГІЧНИЙ АРБІТРАЖ*

Національна рамка кваліфікацій України
якою їй бути?
"Кр у г л и й   с т і л "   т ижн е в и к а   "Ос в і т а "
Ку р а т о р и   п р о е к т у :   а к а д .  НАПН Ук р а ї н и  В о л о д и м и р   Л у г о в и й т а   п р офе с о р  Б о р и с   К о р о л ь о в.
(початок "Круглого столу" див. "Освіта".  2010, 2229 грудня.  №. 5152; 2011, 916 лютого №89; 1623 лютого №10; 916 березня №14; 2330 березня №1617; 613 квітня №1
"Круглий  стіл "   тижневика   "Ос в і т а "  Куратори   проекту:   а к а д .  НАПН України Володимир Луговийта проесор Борис  Корольов.  (початок "Круглого столу" див. "Освіта".  2010, 2229 грудня.  №. 5152; 2011, 916 лютого №89; 1623 лютого №10; 916 березня №14; 2330 березня №1617; 613 квітня №18
9-16 березня 2011 року на сторінках тижневика "Освіта" був опублікований Проект Закону України "Про національну систему кваліфікацій", внесений народними депутатами України О.
Шевчуком та В. Курило (на жаль в назві Проекту Закону з технічних причин була припущена помилка — слово "рамка" слід читати "система").
За пропозицією кураторів Проекту ректорат Харківського гуманітарного університету "Українська народна
академія" провів обговорення згаданого документу із залученням юристів, які працюють у ВНЗ м. Харкова.
Нижче ми друкуємо матеріали цього міні-круглого столу.

 

 

Не поспішаймо  з прийняттям

 

 

 

Віктор Астахов,

кандидат юридичних наук, профессор, декан факультету "Бизнес-управление" ХДУ "Народна українська академія"

 

Untitled.FR10-13

Нормативні акти останнього часу, які спрямовані на подальший розвиток національної системи освіти, її найшвидше входження в європейський освітянський простір, на посилення інноваційності вищих навчальних закладів, викликають зростаючий інтерес освітян і, в той же час, їх далеко неоднозначні оцінки процесів, що відбуваються на шляху створення так званої "Європи знань".

Ми всі розуміємо, що запуск "Європейського простору вищої освіти" — проекту, який було схвалено на шостій конференції міністрів освіти країн, що входять до Болонського клубу (Льовен/Лувен-ля Ньов, 2009 р.), означають початок нового етапу на шляху реалізації Болонських вимог, етапу, який вимагатиме не вибіркових структурних перетворень, а глибокої, змістовної перебудови всієї системи освітньої діяльності. А це, в свою чергу, вимагає від нас активної і конструктивної роботи з комплексної реалізації тих документів, які пропонує нам сьогодні Міністерство ОНМС України.

Тому вкрай необхідно чітко усвідомлювати глибинну сутність цих документів, об'єктивно оцінювати їх значущість для подальшого розвитку вищої школи України. І не менш важливо виявити протиріччя, критично підійти до процесів, які стимулюються українською державною політикою у сфері освіти.

Особливий інтерес являє, природно, точка зору правознавців, які займаються проблемами освітнього права. Саме з цією метою ми запросили фахівців Харківських ВНЗ до розмови за "круглим столом" про проект Закону України "Про національну систему кваліфікацій", який нещодавно був представлений до Верховної Ради. Як ведучий, я хотів би одразу сформулювати свою позицію щодо вказаного проекту Закону та процесів, що відбуваються у зв'язку з цим в освіті.

Немає сумніву в тому, що до "Європейського простору освіти" Україну може вивести лише системна, цілеспрямована та послідовна реалізація основних принципів Болонського процесу — отих шести відомих пунктів, які відбивають концептуально-методологічну ідею Болонських реформ. І вищі навчальні заклади України поступово, але послідовно, втілюють цю ідею в життя. Чи сприяє вона покращенню якості навчального процесу? Як на мою думку, так м'яко кажучи, не зовсім.

Процес зниження якості підготовки на всіх кваліфікаційних рівнях посилюється. Перш за все це відбувається тому, що законодавчі акти не сприймаються основною масою викладачів, тобто тих, хто покликаний ці закони виконувати. Ці документи важко зрозуміти, навіть термінологічно вони не визначені повною мірою. Іншими словами, вони відірвані від користувачів. Між дослідниками і викладачами немає порозуміння в тлумаченні навіть таких базових понять, як компетенція та компетентність, навчання та учіння і багато інших. В країні ще не відпрацьовані стандарти з цілої низки навчальних дисциплін, навіть методика розробки цих стандартів не відпрацьована, а нас вже підштовхують до їх розширення та оновлення.

Абсолютно нова проблема для освітян — національна рамка кваліфікацій (НРК). Тут теж надзвичайно складна, не до кінця визначена термінологія, теж потрібен час, щоб розібратися з сутністю "національної рамки", а від нас вже вимагають виведення її на міжнародний рівень. Такий поспіх може завдати великої шкоди, особливо там, де освітянська спільнота не підготовлена до сприйняття складних філософських матерій. Тому моя пропозиція: ставлячи за головну мету всіх перетворень підвищення якості освіти, виведення її на рівень європейських стандартів, розробляти гнучкі та прозорі документи, які можна було б виконувати, а не дертися крізь юридичні колізії.

У цьому ракурсі слід зауважити, що чинне законодавство про освіту сьогодні вже складають 27 профільних законів, понад 300 Постанов Кабінету міністрів та майже 2000 інших нормативно-правових актів. Тому цілком зрозуміло, що перш за все слід звернути увагу на реформування освітнього законодавства в цілому, шляхом його систематизації і можливо кодифікації, необхідність проведення якої зумовлена саме тими причинами, що призвели до формування господарського та екологічного права, забезпечили прийняття Митного, Податкового, Бюджетного, Земельного, Повітряного та інших Кодексів. Я впевнений, що обсяг матеріалу, який потребує кодифікації та рівень проблем, що вирішуються освітньою галуззю, потребують розробки акту, який за обсягом та масштабом може бути тільки кодексом, наявність якого і змістовно, і термінологічно забезпечить формування необхідних для проведення реформ нормативних актів. Звичайно, це моя власна думка, можливо вона не співпадає з думками інших учасників нашого "Круглого столу", тому запрошую учасників до відвертої розмови.


Чи сприяє вирішенню проблем ?

 

Ольга Іванюченко

здобувач відділу проблем  Цивільного, підприємницького й трудового права Інституту держави і права ім. В.Н. Корецького НАН України

Untitled.FR10-14

 

Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі України виявили ряд нагальних проблем, які вимагають оперативного вирішення. Чи сприяє цьому поданий О.Шевчуком і В. Курило Проект Закону "Про національну систему кваліфікацій"? На наш погляд - ні. Тільки кілька прикладів. Стаття 1 "Визначення термінів" проекту Закону потребує уточнення низки термінів: "вміння", "навички" та ін. Термін "знання" взагалі відсутній. Слід уникати термінів, які не визначені в інших діючих нормативно-правових актах, наприклад, в Законі України "Про вищу освіту": "національна рамка кваліфікацій", "неформальна освіта", "формальна освіта", "кредит", "дескриптор" тощо. Отже, з набранням чинності Закону в українській "абетці" (тобто національному законодавстві) з'являться 35, 36, 37 … літери, що ще більше ускладнить застосування норм права.

Закон має бути не лише доступним, але і зрозумілим, як для фахівців (юристів), так і для пересічного громадянина (вчителя, студента та ін.). Текстова частина Закону потребує ретельного і змістовного редагування.

 


А механізм реалізації Закону ?

 

П. Нестеренко,

Untitled.FR10-15кандати юридичних наук, доцент кафедри економічної теорії та права Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія"

 

Національна рамка кваліфікацій є безумовно необхідним елементом при формуванні в Україні підходу до кваліфікацій та навичок громадян, який би був протилежним існуючому "дипломному" підходу, заснованому лише на важливості дипломів про вищу освіту, та спеціальності, яка у дипломі вказана, а не на якісних характеристиках випускника. Запровадження у майбутньому вказаної рамки кваліфікацій буде сприяти наближенню тих вимог, які висувають стейкхолдери, у першу чергу роботодавці, до випускників ВНЗ та змісту освітніх програм підготовки бакалаврів, магістрів. НРК надасть можливість роботодавцям виявляти рівень вмінь, кваліфікацій, компетенцій, навичок, який потрібен для кандидата на певне робоче місце, співставляти кваліфікації та своєчасно виявляти необхідність у подальшому навчанні робітників.

Проект Закону України "Про Національну систему кваліфікацій" було розроблено з урахуванням двох європейських рамок кваліфікацій — Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (2005 р.) та Європейської рамки кваліфікацій для навчання впродовж життя (2008 р.). При цьому слід зазначити, що ці Рамки мають деякі розбіжності у визначенні компетентності (компетентостей), використанні різних (відносного в поєднанні з абсолютним та суто абсолютного) підходів до опису кваліфікаційних рівнів, акцентах у пріоритетності врахування думки заінтересованих сторін про зміст кваліфікацій.

Що ж до змісту проекту Закону, то не зовсім зрозумілим є механізм його реалізації. По-перше, це стосується питання фінансування стандартизованого оцінювання та підтвердження кваліфікацій. Сьогодні в Україні кількість працездатного населення становить 20,3 мільйона осіб, отже підтвердження рівня освіти та професійної кваліфікації такої кількості громадян призведе до неймовірного навантаження на бюджет. Також не зрозуміло як до процесу фінансування будуть залучатися кошти роботодавців та їх організацій (ч.1 ст. 14 Проекту).

По-друге, невизначеним залишається статус Галузевої (міжгалузевої) ради з питань розробки кваліфікацій та навичок, особливо у випадку якщо рада статусу юридичної особи не набуде.


В пошуках вигоди для освіти

 

Катерина Михайлева,

Untitled.FR10-16доктор соціологічних наук професор Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія"

 

Огляд на документів, які супроводжують появу нових елементів регуляції суспільних відносин в сфері підготовки кадрів, дозволяє говорити про необхідність значних змін в системі взаємодії освіти і бізнес середовища.

Проте уважне ознайомлення з Проектом Закону України "Про національну систему кваліфікацій" дозволяє побачити, що як і раніше, існує тенденція пролонгування шаблонів вітчизняного реформування. Це виявляється у кількох аспектах. Так, заявлена активна роль роботодавців в розробці професійних стандартів вбачається сьогодні вкрай необхідною, проте відсоток роботодавців, здатних до активної участі в цих процесах досить малий. Переважна більшість з них — незалежно від оцінки якості їх підготовки у ВНЗ — пасивні. А це означає, що інтереси, які представлені у нових документах знову будуть відображати думки і вимоги лише незначної частки практиків. Освіта виграє при цьому лише в тому випадку, якщо це будуть добре освічені роботодавці, які вміють орієнтуватися не лише не голу практику, хоча й успішну, але й на розуміння того, які фундаментально-теоретичні конструкти повинні бути покладені в основу тієї або іншої професії. Більш того, приведення вимог до освіти крізь призму роботодавців у відповідність з Європейськими стандартами передбачає створення ідентичного нормативно-правового середовища їх функціонування. І тому виникає питання узгодження такого роду документу у відношенні як освіти, так і бізнес — середовища.

В пошуках потенціальних завдань до вітчизняної освіти виникає питання і про механізм підтвердження кваліфікацій і його суб'єкти. Здавалось би ринок і затребуваність на ньому тих або інших спеціалістів вже можуть розглядатися як оцінка кваліфікації. При цьому, на наш погляд, зберігається і дисбаланс між кваліфікацією випускника ВНЗ і вимогами роботодавців. Перша його сторона — слабка підготовка деяких фахівців, а друга — нерозуміння деякими роботодавцями потенціалу випускника. Тому Закон повинен забезпечити тісне співробітництво освіти з роботодавцями, збереження їхнього паритету в розробці кваліфікаційних вимог до фахівців різних професій. Відкритим залишається питання: чи є необхідним створення нових структур для вирішення даного кола проблем, чи не є це підтвердженням пасивності суб'єктів, про яких йде мова в проекті Закону?


Який інтерес переслідується?

 

І.Венедіктова,

кандат юридичних наук, доцент завідувач кафедрою цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

Untitled.FR10-17

 

Відомий американський нобелівський лауреат українського походження Мільтон Фрідмен свого часу зауважив, що "урядове розв'язання проблеми, як правило гірше за саму проблему". Проте в ситуаціях, коли мова йде про поєднання публічного обов'язку і приватного інтересу, особливо в умовах докорінних змін в суспільстві, провідну роль в становленні системи господарства, з урахуванням інертності громадянського суспільства та його інституцій, має відігравати держава. Проблематика регулювання надання послуг пов'язана із зміною орієнтирів в державі: розуміння того, що держава існує для людини, а не навпаки, а отже держава має слугувати, тобто надавати певні обов'язкові послуги, перетворюючись в "сервісну державу" — постачальника публічних послуг. Адміністративна реформа, на яку покладається так багато сподівань, на початку свого запровадження, крім всього іншого, ставила за мету створення органів виконавчої влади, які б відповідали за надання послуг населенню. Ця функція держави відповідає принципу соціальності, стає все актуальнішою і є обгрунтованою, адже ідея соціальної держави може реалізуватися лише через конкретну діяльність — через послуги.

В основі публічної послуги лежить публічний інтерес, під яким розуміється визначений державою та забезпечений правом інтерес соціальної спільноти, задоволення якого служить умовою та гарантією її існування та розвитку. Публічні інтереси мають бути відображені в принципах державної політики, закріпленні на законодавчому рівні, в державних програмних документах. Загальний інтерес є не що інше, ніж сукупність приватних інтересів — ці категорії є такими, що переходять одна в одну. Таким чином, коли ми говоримо про запровадження нових систем, прийняття нових нормативних актів треба чітко розуміти який інтерес при цьому переслідується державний, суспільний чи індивідуальний (або інтерес певних лобіюючих груп).

Ідеї зміни національної системи кваліфікацій існують з 2007 року, проте справді програмного документу, який системно і стратегічно прописаний в руслі інтересів суспільства і який здатен до реалізації, так і не було представлено. В наявній Концепції національної системи кваліфікацій зазначені декларативні засади і червоною ниттю проходить твердження, що "можливості переходу від одного до іншого ( вищого) кваліфікаційного рівня чи придбання суміжних кваліфікацій мотивуватиме громадян до професійного удосконалення та продуктивної зайнятості", що змінить ситуацію в сферах використання значної частини державного бюджету на навчання неконкурентоздатних на ринку праці фахівців і робітників; вирішення питання моніторингу ефективності використання державних коштів у сфері професійної освіти та навчання, створення інституції, котра б системно займалася питаннями моніторингу, прогнозування, маркетингу; підготовки кадрів в навчальних закладах, яка не задовольняє вимоги роботодавців; кредитування професійних навчальних закладів для придбання обладнання, устаткування , транспортних засобів та іншої техніки( які будуть об'єктом застави), що потребує внесення змін та доповнень до ряду законодавчих актів; ліцензування діяльності навчальних закладів; запровадження незалежної оцінки (сертифікації, атестації) знань, вмінь і навичок як випускників навчальних закладів, так і працівників, які одержали їх в процесі трудової діяльності і потребують відповідного підтвердження через незалежні атестаційні служби (цитати з Концепції національної системи кваліфікацій). Як бачимо, всі недоліки і прогалині в системності освіти і праці вказані в даній Концепції і складається враження, що її прийняття стане вирішенням всіх окреслених проблем. Проте, як це буде вирішуватися, конкретного аналізу і соціальних зв'язків не представлено.

Проект Закону "Про національну систему кваліфікацій" можна охарактеризувати як неконкретний декларативний нормативний акт, який встановлює термінологію, що вже має інше значення за вже чинними нормативними актами (напр., компетенція). Чіткого впливу на суспільні відносини, крім створення нового органу — Національного агентства кваліфікацій, не прослідковується. Отже його КПД дуже сумнівний і він явно не стане панацеєю від серйозних соціальних "дірок" в галузі освіти, ринку праці, соціального пакету держави. Дива не виникне.

 

 

 

 

 

 

*У ФЛАГМАНІ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ШКОЛИ*

 

 

З німбом щедрості й таланту

 

Людиною надійною називають Олега Семеновича Падалку, доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента НАПН України, першого проректора НПУ ім. М.П. Драгоманова.

Untitled.FR10-18Такі оцінки свідчать про мужність, волю і високу порядність цього потомственного педагога.

Безсумнівно, його нинішній образ знаного вченого та менеджера освіти вражає навіть пересічний люд. А створенню цього образу передував нелегкий тернистий шлях, як і в кожної порядної людини.

Становлення його особистості сприяло генетично придбана у спадщину любов до дитини, учня, студента від батьків-вчителів Віри Іванівни та Семена Федоровича.

Під їх впливом після закінчення у 1967 р. восьми класів Озерянської середньої школи у Варвинському районі на Чернігівщині поступив у Прилуцьке педагогічне училище, де отримав перший диплом вчителя, а педагогічне хрещення проходив, працюючи вчителем Васильківської середньої школи, Лебединського району на Сумщині.

Після закінчення у 1974 р. служби в Радянській Армії відразу розпочав навчання на фізико-математичному факультеті Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького.

Друзі згадують цього енергійного, вдумливого юнака в старшинських штанях з величезним прагненням та любов'ю до навчання. І до нинішнього дня весь його трудовий шлях пов'язаний із своєю Альма-матір'ю.

Всі ці роки він успішно поєднував адміністративну роботу із вчителюванням, а потім із роботою викладача. Ветерани університету пам'ятають перші менеджерські кроки в галузі економічного розвитку університету, їх потужне зростання.

Віктор Петрович Андрущенко, ректор драгоманівського університету в книзі ,,Вчені НПУ ім. М.П. Драгоманова" пише про Олега Семеновича так:

— "О.С. Падалка — сучасний вчений та менеджер, відповідальний і вимогливий, постійно зорієнтований на головну мету і кінцевий результат. Він з плеяди славної української інтелігенції, яка успішно долає труднощі, яка є плоть від плоті свого народу, яка надихається ним і творить себе задля нього. Він з великої когорти тих, хто гордиться своєю приналежністю до талановитого і працьовитого, з багатою культурою, українського народу і, як чесний син, примножує його здобутки."

З іменем Олега Падалки пов'язані отримання гуртожитками педагогічного інституту звання взірцевих гуртожитків м. Києва, забудови і перебудови половини з них, розширення навчальних майданчиків, інноваційне оновлення матеріальної бази.

До своїх обов'язків він завжди ставився і ставиться самовіддано, не шкодуючи сил.

Значною мірою підтримувати форму йому допомагає спорт. Велике емоційне задоволення він отримує від гри улюбленої футбольної команди "Димамо" Київ, палким прихильником якої є все життя: і в період розквіту, і в період спадів.

О.С. Падалка — яскравий науковець із інноваційним стилем мислення. Його перу належить значне число навчальних і наукових видань, які прикрашають скарбничку наукових праць держави. Більшість з них присвячені розв'язанню проблем економічної освіти та педагогічних технологій.

Маючи надзвичайно високі природні дані він постійно займається саморозвитком. У власних узагальненнях на життя, економіку, освіту, досягнув побудови яскравих особистісних моделей, які можуть бути корисними кожному.

Професор Падалка має потужну наукову школу. Підготував 15 кандидатів наук з різних куточків України.

Олег Семенович — яскравий лідер у всьому. Прагне якнайвище підняти планку університету, друзів, студентів, кожної людини. Він завжди допоможе друзям у найскладнішу хвилину їхнього життя. Усі відчувають його надійне плече і ніколи не мають відмови. Хоча він і надзвичайно вимогливий як до себе, так і до друзів, підлеглих. Суворо ставиться до легковажності, байдужості, безвідповідальності.

О.С. Падалка безмежно любить свою родину: дружину Тетяну Миколаївну, синів — Ігора та Романа, онуків — Тетянку та Богданка, пишається кожним їхнім успіхом та досягненням.

Нині душу Олега Семеновича ятрить незгасимим болем втрата найріднішої людини — матері. Нехай не покидає Вас мужність в цьому переживанні. Адже не лише колеги й учні пишаються Вами, професоре — держава належним чином оцінює Вашу подвижницьку освітню діяльність. О.С. Падалка відзначений багатьма нагородами, зокрема удостоєний почесного звання "Заслужений працівник освіти України", нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, a також відзнакою HAH України "За наукові досягнення".

Сердечно вітаючи О.С. Падалку з Днем народження, зичимо Вам неперервного цвітіння таланту, радощів від дітей та онуків, красивих творчих досягнень, гідних учнів, на тлі прекрасного здоров'я.

 

Колеги, друзі.

 

 

А чому б не зробити олімпіаду тиждень?

 

Untitled.FR10-19

Вже стало доброю традицією Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені Драгоманова щороку навесні проводити Всеукраїнську студентську олімпіаду зі спеціальності "Корекційна освіта (за нозологіями)" з міжнародною участю. Хоча цьогоріч її сміливо можна назвати практично Міжнародною студентською олімпіадою.

Усьоме 7 та 8 квітня у стінах нашого університету зібралися студенти з Мінська (Білоруський державний педагогічний університет імені М.Танка), Москви (ГОУ ВПО Московський міський педагогічний університет), Санкт-Петербургу (Ленінградський державний університет ім. О.С.Пушкіна), Кишинева (Кишинівський педагогічний університет ім. Крянге) та різних куточків України (Херсонський державний університет, Кам'янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Слов'янський державний педагогічний університет, Педагогічний коледж Львівського національного університету імені І.Франка, Бердянський державний педагогічний університет, Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка, Луганський національний педагогічний університет імені Т.Шевченка). Крім того, організатори зустріли рекордну кількість учасників — 41! А додавши ще 16 студентів Новосибірського державного педагогічного університету, котрі проходили лише он-лайн тестування, але не захищали роботу, виходить 57 учасників!

В Олімпіаді брали участь студенти різних курсів, починаючи з третього, закінчуючи п'ятим. Звісно, старшокурсники почувалися більш впевнено під час виступів, але й молодші не пасли задніх. Окремо варто зазначити, що фактично усі роботи, подані журі, були експериментальні, а не суто теоретичні. Це є гарним показником розвитку студентської науки. Вражала різноманітність проблематики, котру піднімали на захисті. Найбільш цікавими темами (які, звісно, і посіли призові місця) були такі: "Особливості дитячо-батьківських відносин у сім'ях дітей із заїканням", "Особливості комунікативних умінь у молодших школярів з аутичними розладами", "Особливості розвитку просторового інтелекту у дошкільнят з порушеннями мовлення", "Реалізація інклюзивної освіти…", "Розробка індивідуальних планів підтримки дітей з порушеннями зору", "Підготовка розумово відсталих учнів до письма в період навчання грамоти", тощо.

"Хочу підкреслити, що наукові спрямування країн близького зарубіжжя співпадають з науковими поглядами українських дефектологів", — зазначила заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології М. К. Шеремет.

Призові місця між учасниками Олімпіади були розподілені наступним чином:

І місце — Яковенко Ольга Петрівна (ІКПП НПУ ім. М.П.Драгоманова); Бикова Катерина Василівна (Білоруський ДПУ імені М.Танка);

ІІ місце — Тищенко Наталія Олександрівна (Херсонський державний університет); Мелашевич Дарина Миколаївна (ІКПП НПУ імені М.П. Драгоманова); Жук Катерина Анатоліївна (Білоруський ДПУ імені М.Танка); Лякішев Олексій Сергійович (ГОУ ВПО Московський міський педагогічний університет);

ІІІ місце — Юрчук Тетяна Миколаївна (Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка); Горбик Євгенія Олегівна (АОУ ВПО Ленінградський державний університет ім. О.С.Пушкіна); Скира Олена Василівна (ГОУ ВПО МГПУ); Стасько Ксенія Михайлівна (ГОУ ВПО МГПУ); Мігліч Іванна Олександрівна (ІКПП НПУ імені М.П.Драгоманова); Жорняк Яна Сергіївна (Полтавський державний педагогічний університет).

Грамоти та дипломи переможцям вручав директор Інституту корекційної педагогіки та психології В.М. Синьов. Величезна робота оргкомітету, очолюваного Віктором Миколайовичем, була високо оцінена усіма учасниками та гостями Оімпіади. Студенти та керівники дякували всьому оргкомітету за цікаву програму Олімпіади, за екскурсію Києвом, центральним корпусом та Інститутом корекційної педагогіки та психології "Все було продумано до деталей, починаючи від зустрічі учасників, закінчуючи проживанням у гуртожитку", — зазначали викладачі з інших міст.

"Сподобалась організація. У вас дуже розвинуте студентське життя. Склалося враження, що студент — найголовніше для вашого університету. Просто молодці, — прокоментувала свої враження студентка Вороніна Софія з Санкт-Петербургу. "Коли збираються люди однієї професії, то всі зазвичай говорять про науку. А виявилось, що учасники настільки усесторонні та відкриті, що крім науки, ми говорили на інші теми з величезним захопленням. Я тут не відчувала суперництва. Мені всі допомагали, хоча ми були навіть не знайомі між собою на початку, — стверджує Гаєвська Цвітанна зі Львова.

"Дуже теплий прийом. Я отримала новий досвід, цікаве спілкування. Рада, що дали можливість виступити самій і почути інших. Після того, як вже детально познайомилася з роботами інших учасників, зробила висновок, що всі студенти дуже підковані. Це є стимулом ще більше працювати над собою!" — говорять Ткаченко Ольга та Зозуля Ольга з м. Суми.

"Враження від Олімпіади та від учасників дуже позитивне! Круто було те, що організували екскурсію містом. Нас гарно поселили в гуртожитку. І сам гуртожиток гарний! Ми правда, були здивовані, що у вас такі великі відстані між гуртожитком та університетом", — додала Муращук Олена зі Львова.

"Помітно, що у вас працюють зі студентами. Дуже добре налагоджене партнерство викладач-студент-гість. Тепло зустрічають, усі намагаються допомогти" — зазначила Струлєва Світлана з Кишинева.

"До журі теж зауважень немає, а всі питання, які вони ставили — були по суті", — коротко прокоментував Набока Антон з Луганська.

Майже всі учасники відмітили гарну підготовку, дружній настрій та щирість, котру з усіх сторін продемонстрували студенти та викладачі ІКПП за час Олімпіади.

Проте, були й побажання, проте більшість із них безпосередньо пов'язані зі статусом Олімпіади. Наразі Олімпіада ще має назву Всеукраїнської (з міжнародною участю) і відповідає вимогам заданого масштабу, хоча вже давно зустрічає закордонних учасників та цілком відповідає Міжнародному рівню. Про це свідчить бажання представників Словаччини, Польщі, Казахстану та Грузії наступного року взяти участь в олімпіаді. Це є ще більшим поштовхом керівництву Інституту справді зробити її Міжнародною і тоді можна сміливо вводити кілька робочих мов і запрошувати в журі закордонних делегатів або, враховуючи значну кількість учасників, яка з кожним роком лише збільшується, вводити ще один конкурсний день.

А на кінець хочу подати коментар однієї учасниці Олімпіади:

"Дуже сподобалися нові знайомства. Для мене це не менш важливо, ніж сама Олімпіада. Такі заходи варто проводити! Зробіть, будь ласка, Олімпіаду наступного року хоча б тиждень. А то за два дні стільки всього хочеться встигнути, але дуже складно!"

 

Олександр

Козинець,

викладач кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ ім. Драгоманова

 

 

 

 


Взірець високого людинознавства
 

Untitled.FR10-2022 квітня 2011 року відсвяткувала 85-річний ювілей та 70-річчя педагогічної діяльності Борисова Зоя Назарівна, Відмінник освіти України, кавалер Ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, доктор педагогічних наук, професор Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, відомий вчений, педагог та організатор освіти.

З.Н. Борисова народилася в с. Донське Східно-Казахстанської області Казахстану. Її професійне становлення припало на важкі повоєнні роки. Ще під час навчання в Усть-Кам'яногорському педагогічному училищі, Зоя Назарівна розпочала трудову діяльність, працюючи вчителем 5-7 класів. Наступним етапом її освітнього зростання став Ленінградський педагогічний інститут імені О.І. Герцена, де З.Н. Борисова у 1949 році отримала диплом з відзнакою і кваліфікацію "викладач дошкільної педагогіки та психології, вчитель середньої школи". Через чотири роки, захистивши при кафедрі дошкільної педагогіки цього ж інституту дисертацію, молодий кандидат наук їде працювати до Ростовського-на-Дону педагогічного інституту, де долає шлях від асистента до в.о. завідувача кафедрою дошкільної педагогіки.

З 1961 року З.Н. Борисова поєднала своє життя з Київським державним педагогічним інститутом імені О. М. Горького, куди була прийнята на посаду доцента кафедри дошкільної педагогіки, і яку в 1975 році очолила. За 16 років під її керівництвом цей підрозділ Інституту набув статусу наукового центру із координації питань у галузі української дошкільної освіти, де створювались та оновлювались програми дошкільного виховання у вітчизняних дитячих садках, друкувались наукові статті, вивчався та узагальнювався передовий педагогічний досвід найкращих дошкільних закладів України, вдосконалювались методи і прийоми викладацької роботи.

На базі кафедри проводились масштабні заходи всесоюзного та республіканського рівня — науково-практичні конференції, методичні семінари, студентські олімпіади. Успіхи науково-викладацького колективу на чолі з З.Н. Борисовою дозволили блискуче представити здобутки кафедри на Всесоюзній виставці досягнень у галузі освіти та науки і отримати найвищу нагороду — медаль ВДНГ за внесок у підготовку педагогічних кадрів.

Вагому підтримку в організаторській та науковій роботі кафедри в цей час надавали науковці, колеги і добрі друзі, серед яких (тепер видатні, а тоді — молоді, завзяті та енергійні) українські вчені: О.В. Булатова, В.К. Котирло, О.В. Киричук, О.Г. Мороз, Д.Ф. Ніколенко, Л.Г. Подоляк, Л.М. Проколієнко, О.В. Скрипченко, В.О. Соловієнко, В.З. Смаль, П.Д. Шевченко, Д.Я. Шелухін і багато інших.

Плідними та взаємовигідними стали контакти з різними освітніми та науковими інституціями всіх республік колишнього СРСР, з викладачами кафедр дошкільної педагогіки педагогічних університетів Москви, Мінська, Смоленська, Ростова-на-Дону, Ярославля тощо. Теплі товариські стосунки поєднували Зою Назарівну та її колег з такими відомими зарубіжними вченими як Р.С. Буре, Л.А. Венгер, О.В. Запорожець, М. Ю. Кистяківська, Я.Л. Коломинський, Т.О. Маркова, В.С. Мухіна, В.Г. Нечаєва, Т.О. Репіна. Тісну співпрацю було налагоджено з провідними російськими фахівцями-дошкільниками — С.М. Козловою, Т.І. Бабаєвою, М.В. Крулехт, В.І. Логіновою, В.Я. Ликовою, а також фахівцями цієї галузі з Болгарії, Чехії, Німеччини, Угорщини, Югославії, Польщі, Куби.

В досягнення кафедри дошкільної педагогіки зробили свій внесок такі відомі вчені, як Т.В. Ввєденська, Е.С. Вільчковський, О.К. Грибанова, Т.І. Дмитренко, Н.І. Зеленко, В.І. Коник, Г.П. Лаврентьєва, Є.Ф. Лукіна, Н.І. Мітічева, Т.Є. Мусіяченко, К.В. Назаренко, А.Г. Нікрашевич, В.О. Павленчик, Л.Я. Скиданова, О.П. Ткаченко, Л.Ф. Шиян, О.П. Янківська, Н.Ф. Яришева та багато інших.

Знаковою подією у розвитку кафедри став захист Зоєю Назарівною у 1985 році докторської дисертації в галузі теорії та історії дошкільної педагогіки. Зроблено це було, насамперед, заради підвищення статусу кафедри та відкриття наукового шляху для молодих викладачів. Науковим консультантом дисертаційного дослідження З.Н. Борисової, присвяченої аналізу педагогічної спадщини Н.К. Крупської, став Ю.К. Бабанський — відомий дидакт, автор теорії і технології оптимізації навчально-виховного процесу, а опонентами — академіки АПН СРСР М.Д. Ярмаченко та М.М. Поддьяков. Після цього на базі кафедри дошкільної педагогіки КДПІ ім. О.М. Горького було затверджено аспірантуру зі спеціальності "Дошкільна педагогіка", яка сприяла появі в Україні нової плеяди молодих талановитих наукових кадрів. Саме відтоді розпочинає свій відлік заснована Зоєю Назарівною наукова школа вітчизняної дошкільної освіти із своїм власним обличчям, характером і традиціями.

З любов'ю та повагою завжди згадує З.Н. Борисова своїх учнів, які стали знаними науковцями, управлінцями, організаторами дошкільного виховання. Серед них — такі відомі "дошкільниці", як Н. Андрусич, Г. Бєлєнька, О. Богініч, Н. Дятленко, Н. Кот, Н. Кривошея, В. Кузьменко, М. Машовець, Н. Левінець, І. Луценко, Т. Поніманська, Ю. Приходько, Г. Сухорукова, Н. Кривошея, М. Божедарова (Болгарія) та багато інших. Результати їх спільних пошуків нині широко впроваджуються в практику вітчизняних дошкільних навчальних закладів.

В Україні та за її межами професор 3.Н. Борисова широко відома як фахівець з історії педагогіки, в колі наукових інтересів якої проблеми трудового та морального виховання дітей дошкільного віку. Подальший розвиток дослідження цих питань отримали в роботах учнів Зої Назарівни. Доробок очолюваної нею наукової школи представлено у колективній монографії "Виховання дошкільника в праці", яка у 2003 році здобула диплом конкурсу науково-методичних праць, що проводився Міністерством освіти і науки України та НПУ ім. М.П. Драгоманова.

Особистий науково-педагогічний доробок З.Н. Борисової налічує понад 150 праць. Особливе місце у ньому посідають роботи історико-педагогічного та хрестоматійного характеру. За часів незалежності, коли відбувавався пошук нових шляхів організації педагогічного процесу в дошкільних навчальних закладах на засадах національного виховання, здійснювалось оновлення методів роботи з дітьми за принципами гуманізації та демократизації, створювались альтернативні типи дошкільних закладів, професор намагалась сприяти виробленню сучасного погляду на здобутки відомих авторів та поверненню педагогічній громадськості забутих імен.

Ціла низка історико-педагогічних досліджень присвячена висвітленню життєвих та наукових біографій К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка, С.Ф. Русової, Н.Д. Лубенець, Р.Й. Жуковської та багатьох інших. Підготовка цих публікацій вимагала серйозної та кропіткої роботи з архівними матеріалами, їх аналізу, систематизації та зрозумілого, чіткого, привабливого для читача викладу. Серед згаданих досліджень вагомим є значення праць, присвячених осмисленню педагогічної спадщини М. Монтессорі, серед яких книга про метод наукової педагогіки видатного італійського педагога, книга з описом дидактичного матеріалу та особливостей його застосування в сучасній практиці, книга про самовиховання та самонавчання у початковій школі.

Однією з останніх та найвагоміших книг З.Н. Борисової стала хрестоматія з історії дошкільної педагогіки (Київ, видавництво "Вища школа", 2004 р.), збір та упорядкування матеріалів до якої тривав багато років. Нині ця праця, що знайомить читача з процесом розвитку громадського дошкільного виховання, зі становленням дошкільної педагогіки як науки, з творами видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів, є "настільною книгою" кожного студента-"дошкільника".

Освітяни України знають 3.Н. Борисову не лише як видатного науковця та педагога: тривалий час вона була керівником Науково-методичної комісії при Міністерстві освіти України, а також кілька років — членом Науково-методичного семінару Міністерства освіти СРСР.

Створення в складі НПУ імені М. П. Драгоманова Інституту розвитку дитини відкрило новий етап у професійній діяльності З.Н. Борисової. Її внесок в становлення цього нового університетського підрозділу неможливо переоцінити. Зоя Назарівна працювала професором кафедри менеджменту та інноваційних технологій дошкільної освіти, брала активну участь у розробці нових навчальних курсів для магістратури, керувала підготовкою магістерських робіт, очолювала комісії з державної атестації випускників Інституту. І, головне, продовжувала щедро ділитися з молодими викладачами своїм досвідом, а студентів захоплювати високим професіоналізмом та відданістю педагогічній професії.

Зоя Назарівна є засновником педагогічної династії і у власній родині. Дві її доньки, Зоя Ульянівна і Віра Ульянівна, є професорами НПУ імені М. П. Драгоманова та МАУПу. Нині весь свій педагогічний талант, життєвий досвід, любов і турботу Зоя Назарівна вкладає у виховання трьох онучок і трьох правнуків.

Багаторічну науково-педагогічну діяльність Зої Назарівни відзначено великою кількістю державних і галузевих нагород. Серед них: "Орден княгині Ольги" ІІІ ступеня (2010 р.), Відзнака Президента України "Захиснику Вітчизни" (2000 р.); "Відмінник народної освіти УРСР" (1971р.); Бронзова медаль ВДНГ СРСР (1975 р.); "Отличник просвещения СССР" (1989 р.); Медаль А.С.Макаренка (1989 р.); Срібна медаль ВДНГ СРСР (1989 р.); "Ветеран праці" (1990 р.); Медаль "За доблестный труд в ВОВ 1941-1945 г.г." (1998 р.); Подяка Голови КМДА м. Києва (2001 р.); Грамоти та Подяки Міністерства освіти і науки України та ректорату НПУ імені М.П.Драгоманова.

В цей святковий день світлого ювілею шановної Зої Назарівни колектив Інституту розвитку дитини Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, професорсько-викладацький склад, колишні і нинішні студенти приєднуються до всіх привітань, що лунають на адресу видатного педагога і науковця. Від щирого серця зичимо одній з найяскравіших представниць вітчизняного дошкілля добра і щастя, тепла і поваги від рідних, молодості душі та міцного здоров'я.

 

Ірина Загарницька,

Директор Інституту розвитку дитини НПУ імені М.П. Драгоманова, к.філос.н., професор

 

Удосконалення во благо!

 

7 квітня 2011 року було оприлюднено Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. У підрозділі "Ініціативи держави" розділу ІІ "Гуманітарний розвиток суспільства", зокрема, передбачається "забезпечення викладання з вересня 2011 року у вищих навчальних закладах усіх форм власності академічного релігієзнавства як нормативної філософської дисципліни, а у середній школі — порівняльної історії релігій" (стор. 43).

У зв'язку з цим хотілося б нагадати читачам, що предмет "релігієзнавство" було вилучено з переліку нормативних дисциплін ВНЗ України згідно Наказу МОН № 101 від 10.02.2010 року "Про структуру освітньо-професійних програм та навчальних планів підготовки бакалаврів". Крім релігієзнавства були вилучені (як обов'язкові дисципліни) деякі інші предмети соціо-гуманітарного профілю.

Серед фахівців почалося досить широке обговорення цього питання, адже крім суто утилітарного аспекту — зменшення кількості годин, що повинно призвести до суттєвого скорочення штату на кафедрах, які забезпечували читання цих дисциплін, — також проговорювалася думка про безглуздість скорочувати курс релігієзнавства у поліконфесійній країні. Введення релігієзнавства в перелік дисциплін за вибором — а давайте будемо чесними: це вибір без вибору — може бути міною уповільненої дії, що згодом підірве релігійну безпеку України. Досвід викладання курсу релігієзнавства на непрофільних факультетах та спеціальностях дозволяє мені стверджувати, що більшістю студентів даний курс сприймається із зацікавленістю (звичайно, можна поставити питання, а чому держава повинна витрачати кошти на "зацікавленість"), але він іще дозволяє здійснити корекцію світоглядних орієнтирів студентської молоді, оскільки у процесі викладання даного курсу студент позбавляється величезної кількості стереотипів; особливо це стосується мусульман і юдеїв. А яка кількість стереотипів та помилкових тверджень зустрічається відносно православ'я! Одна студентка, яка назвала себе православною, на моє запитання, а чи знає вона, що таке таїнство причастя, відповіла, що це обряд для маленьких дітей. І таких прикладів можна наводити безліч...

Добре, якби ми мали справу з одною простою необізнаністю подробиць духовного життя релігійних спільнот, але нерідко буває, що перекручена інформація стає причиною конфлікту. Коли, наприклад, поширюється думка про агресивність ісламу, у пересічної людини виникає ставлення до мусульманина як до терориста-фанатика. Нам не потрібно далеко ходити, взяти хоча б Крим: релігійний чинник у міжетнічному конфлікті між слов'янським населенням та кримськими татарами з кожним роком посилюється. Релігія стає маркером у протиставленні "Свій" — "Чужий". І тому, хай навіть коштом держави, студенти повинні отримувати об'єктивну інформацію про основні релігії, позбавлятися упереджень та стереотипів.

Звичайно, в курсі релігієзнавства повинна бути посилена частина, де йдеться про релігійне життя саме в Україні, а окрема лекція має стосуватися сучасного стану релігійних процесів в Україні. Повернення предмету "релігієзнавство" в норматив навчальних планів українських ВНЗ насправді відповідає стратегічним пріоритетам нашої країни.

Ще одна ініціатива Президента, була досить неочікуваною, але неочікуваною у позитивному плані. Я маю на увазі пропозицію введення у загальноосвітні школи курсу "Порівняльна історія релігії". Якщо так станеться, як пропонується — це дозволить донести до молоді всієї України збалансовану і достовірну інформацію про основні релігії світу; показати у порівняльному зрізі спільні та відміні риси релігій. Це допоможе знизити тотальну релігійну неосвіченість. А наскільки по-новому, на більш глибокому рівні, зможе бути сприйнята всесвітня історія та історія України! Особливо у розгляді тих історичних періодів, коли роль релігії була домінуюча, взяти хоча б епоху середньовіччя. У той же час знання, отримані з курсу порівняльної історії релігії, дадуть ключ до кращого розуміння інших предметів, приміром, зарубіжної та української літератури. Адже багато літературних творів адекватно можна сприймати, знаючи релігійний світогляд письменника. Більшість творів Ф.М. Достоєвського взагалі не можна правильно оцінити, не знаючі досить ґрунтовно православної традиції. Ну і звичайно, ми повторимо аргумент, який ми висловлювали вище: цей курс повинен допомогти усунути упередження і стереотипи по відношенню до релігій, а найголовніше — до носіїв цих релігійних традицій, бо ж в класі можуть навчатися, а часто так і буває, представники різних конфесій.

Отже, можна з упевненістю стверджувати, що повернення курсу релігієзнавства в норматив навчальних планів ВНЗ України та введення в навчальний процес ЗОШ курсу порівняльної історії релігії, мають неабияку стратегічну важливість для розвитку нашої держави. Країна закладе міцний фундамент міжрелігійної та міжетнічної злагоди — якщо не в цьому, то в наступному поколінні.

 

Віталій ХРОМЕЦЬ,

віце-президент громадської організації "Молодіжна асоціація релігієзнавців", доцент кафедри культурології Національного

педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

 

 



 

 

 

 

*ПОСТАТЬ НА ІСТОРИЧНОМУ ТЛІ*

 

Скарби найфольклористичнішого Закарпаття

 

 

Його народила недея чарівної вроди карпатської природи. З дитинства жив у полоні поетичних образів народної пісенності, демонології, фантастичних історій, легенд і переказів, казок. Джерела, з яких щедро напивається він соків рідної землі, набирається творчої снаги, цілющі і життєдайні. У верховинському селі у сім'ї батьки прищеплювали йому споконвічні українські чесноти — працелюбство, тверезість, високу моральність, справжню любов до Карпатської природи, вміння захоплюватися її дарами.

Знаменно, що народився цей чоловік, Іван Васильович Хланта, на Великдень, 20 квітня 1941 р. у долонях гір, у чудовому селі Копашново на Хустщині Закарпатської області. Тому особисте свято завжди асоціюється для нього з відлунням радісного торжества, писанками, усміхненими обличчями людей у врочистому вбранні, оздобленому пахощами квітів, весняним цвітінням природи.

Змалку, скільки себе пам'ятає, любив читати книги. Виростав і мужнів, наділений романтичною поетичною натурою. У сьомому класі написав першого вірша. Цьому, мабуть, сприяли вдача й природа: гори, ліси, сади, запахущі різнобарвні трави. Хоч поетом і не став, але на все життя полюбив поетичне слово. Як здобув середню освіту у сусідньому селі Драгово, ким бути, не виникало. Ще з восьмого класу твердо вирішив стати філологом і 1964 р. закінчив Ужгородський державний університет. Викладав українську мову та літературу в м. Костянтинівка Донецької області. Служив у армії у м. Харкові (1964-1965). Демобілізувавшись, повернувся до вчительської праці з таким натхненням, що став директором Біловарської восьмирічної школи Тячівського району на Закарпатті, а згодом — інспектором райвідділу освіти.

Він належить до тих відчайдух котрі, спонукувані лише їм відомими внутрішніми мотивами одержимо дерзають. У 31 рік стає аспірантом Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського Академії наук України (1971-1974), блискуче захищає кандидатську дисертацію на тему "Українська соціально-побутова казка". Працює викладачем, доцентом кафедри української літератури Ужгородського держуніверситету, провідним методистом обласного організаційно-методичного центру культури і постійно займається збиранням, вивченням та публікацією народнопоетичної творчості.

Іван Хланта завжди невтомний шукач нетлінних скарбів. Упродовж кількох десятків літ виснажливих пошуків, жадібної допитливості, накопичення знань утвердився як справжній фольклорист-професіонал, літературознавець, бібліограф, мистецтвознавець. Одна за одною виходять його книжки: "Казки Карпат" (1989, 1990), "Оскар Кольберг. Казки Покуття" (1991), "Коли собі заспіваю" (1993), "Казки про бідних і багатих" (1994), "Закарпатський вертеп" (1995), "Закарпатські замки у легендах, переказах та літературних творах" (1995, 2009), "Заспіваймо коломийку" (1995), біобібліографічний покажчик "Літературне Закарпаття у ХХ столітті" (1995), "Казкар" (1996), "Золотий птах" (1998), "Колядки" (1998), "Володимир Гнатюк. Казки Закарпаття" (2001), "Народні казки Закарпаття у записах Петра Лінтура" (2007), "Казки Карпат про тварин" (2008) та інші. Його перу належать монографічні дослідження про Державний заслужений Закарпатський народний хор "Пісня над Карпатами" (1994), "Тернистий шлях до храму" (1994 — літературні портрети письменників Закарпаття), "До джерел" (1995 — фольклористичні статті).

В особі І.Хланти Закарпаття і вся Україна мають неординарну постать з невичерпними творчими можливостями й вражаючим потенціалом, що проявляється в наполегливості поставленої мети. Кожна книга Івана Хланти — це частка його серця, зблиск душі та праця, праця, праця. Недарма його шанують всюди за доброту, за чесність, порядність, за рідкісну й дивовижну здатність збирати й відстоювати духовні цінності нашого народу.

Фольклорні збірники І.Хланти допомагають молодій людині краще орієнтуватися у виробленні численними поколіннями загальнолюдських моральних цінностей, диференціювати добро і зло, вирватися з лещат аморалізму та агресивності, що, на жаль, дедалі більше поглинають наш духовний простір.

Окремого слова заслуговують Хлантові книги нарисів життя і творчості письменників Закарпаття, що містять біографічні дані, характеристику творів, їх художні особливості: "Василь Греба" (2000), "Юрій Керекеш" (2000), "Усміхнені веселки" (2000 — про В.Вовчка), "Проміння любові" (2002 — про І.Чопея), "Труди і дні на рушнику життя" (2004 — про поета В.Густі), "Чуття вогненне молоде" (2005 — про Й.І.Архія). "Труди і знахідки Василя Пагирі" (2006) та ін. Крім цього, він склав "Програму з літературного краєзнавства для шкіл Закарпаття. 10-11 класи" (1992) та хрестоматію творів письменників Закарпаття ХХ століття для учнів старшого шкільного віку, студентів вищих навчальних закладів "Сині хвилі гір" (котра через брак коштів, на жаль, ще не опублікована).

У великому і значущому творчому доробку І.Хланти (а це понад 80 книг) важко виділити якесь одне видання, що найбільш повно характеризує його як вченого. До таких фундаментальних книг, котрі становлять квінтесенцію його духу, сплав творчої манери, його щиру сповідь і заповіт нащадків варто віднести "Пісня над Карпатами" (1994), "Закарпатський вертеп" (1995), "Вчора була неділенька" (2001) "Ой видно село" (2003), "Пісні Іршавщини" (2007), "Співайте Богові нашому, співайте" (2008), "Минулося, та не забулось…: Карпатська Україна у народних піснях, легендах, переказах, бувальщинах та літературних творах" (2009), "Народні пісні українців Банату (Румунія)" (2009), "Співанки закарпатських гір і долин" (2009) та ін. До речі, він записав та опублікував понад чотири тисячі пісень з нотами. Своїми звершеннями утверджує велич України, у що пристрасно вірить і все робив і робить нині задля її добра і щастя. У піснях згаданих збірників — чистота і шляхетність, висока концентрація слова і думки, чарівна мелодія. У них відображені найкращі почуття нашого народу, який складав свої пісні з метою вилити в них свою високу душу.

Особливу популярність має найповніший на сьогодні збірник духовних пісень Закарпаття "Співайте Богові нашому, співайте" (2008). Адже ці людяні, духовні твори вкрай необхідні для шкільних вокально-хорових колетктивів саме в наш час, коли дитячі та юнацькі серця намагаються заполонити низькопробною шоу-культурою. М.Бердяєв справедливо писав про кризу самої людини, про кризу, що виникає тоді, коли вона перестає конструювати себе за вищою ідеєю реальності -- за Богом. Саме про це й нагадують нам пісні духовної тематики Хлантового збірника.

Зі сторінок видань пісень, якими він творить гімн Україні, що постає вона з них в усій своїй красі, наскрізно проступають засади здорової української народної моралі, живлячи та збагачуючи душі слухачів та читачів. Пісні відбивають тисячолітній досвід нашого народу, в тому числі й традиції народної педагогіки, що їх має брати на озброєння наша сучасність. Цінність книг І.Хланти полягає в тім, що вони утверджують патріотичні засади українського національного виховання як щонайважливішої загальнодержавної справи.

Читаючи вдумливі рецензії та відгуки про пісенні збірники І.Хланти, слухаючи їх у виконанні відомих співаків та хорових колективів, ансамблів, доходиш висновку, що ці видання акумулюють енергетику добра і краси -- всього того, без чого людина жити може, але не так, як з ним. Взагалі пісні всім нам особливо необхідні сьогодні — в час хай складного, трудного (а коли великі справи були легкими?) становлення нашої держави — України, бо, на жаль, нині люди більше сваряться і журяться, ніж співають і радіють.

Ніщо в світі не може зрівнятися з тією втіхою, яку відчуває Іван Хланта під час записів народнопоетичної творчості від талановитих носіїв фольклору. Нині з великою вдячністю він споглядає на пройдений шлях свого життя, яке провів у безперервних пошуках духовних скарбів. "Я щасливий, — зізнається він, — що обнародував імена та перлини кілька сотень обдарованих співаків, зробив їхні духовні цінності народним надбанням". Оце служіння науці справді є джерелом незрівнянної радості.

Дух одвічної стихії оберігати духовні набутки і донині наповнює невтомне серце цього чоловіка, серце, котре ще в юнацькі роки загорілося світочем великої жертовності та любові до рідного краю, що утверджує не лише власну людську гідність, а й гідність своєї нації. На запитання "Не шкодуєте, що обрали такий шлях у житті?" Іван Хланта відповів: "Я ніколи не шкодував за свідомо зробленим вибором. Вважаю, що йду своїм, тільки мені притаманним життєвим шляхом, реалізовуючи свої мрії і задумки".

Його завжди турбує, як, бодай частково, передати нинішнім і прийдешнім поколінням своє захоплення фольклором та вклонитися талантам його носіїв. "Хотілось би, — наголошує Іван Васильович, — щоб це усвідомили ті, кому не байдуже наше теперішнє і майбутнє, як і сьогодення та прийдешнє наших дітей, що без глибокого вивчення та розуміння минулого неможливо побудувати щасливого майбутнього". Як було б добре, щоб, у кожного, як і в І.Хланти, безнастанно душа бриніла струнами рідної пісні, позаяк лише велика закоханість і відданість улюбленій справі роблять людину щасливою.

Як справжній педагог І.Хланта мріє про те, щоб у школах панувала атмосфера глибокої поваги до національної художньої культури, народного мистецтва. І цим духом, зрозуміло, переймалися і юні вихованці. Задля цього він часто виступає у найвіддаленіших куточках Закарпаття і за його межами перед учнями, вчителями, студентами, працівниками культури. Йому доводиться зустрічатися з багатьма цікавими, талановитими оповідачами, співаками. Іван Васильович чудово знає чим захопити своїх слухачів. Він полюбляє незвичні, виняткові ситуації, гострі моменти, що передають силу людського характеру, як уважний, допитливий. спостережливий аналітик і митець. У його розповідях щасливо поєднані талант розуміти і любити життя з духовними надбаннями нашого народу.

І.Хланта як публіцист — дослідник актуальних соціальних проблем, постійно у пошуках нових явищ і процесів, намагається йти попереду читача, вести його за собою, роз'яснюючи йому існуючі життєві проблеми, намічаючи шляхи їх вирішення. Такими злободенними і вкрай необхідними є навіть його статті про культуру мовлення священнослужителів Закарпаття. Він не байдужий до того, якою мовою треба спілкуватися зі Всевишнім — напівзрозумілою церковнослов'янською чи зрозумілою так, як сказано у Святому Письмі (у 14-й главі першого послання св. апостола Павла до коринтян). Такі його роздуми, опубліковані в обласних газетах "Новини Закарпаття", "Трибуна", "Срібна Земля — фест", викликали широкий резонанс у віруючих. Ці публіцистично-наснажені, патріотично-громадянські статті продиктувала нинішня українська дійсність з властивою для неї, на жаль, занедбаністю засад національного виховання.

Великою заслугою у творчій діяльності І.Хланти є і те, що він — ініціатор та організатор створення Крайового музею літератури, фольклору та мистецтва у школі свого дитинства в селі Копашново (2005). Уже з перших днів існування цей заклад культури став не лише активним осередком популяризації літературної та фольклорної спадщини Закарпаття, а й справжньою оазою української духовності. Тут помітна активна робота по відзначенню ювілеїв відомих письменників, діячів музичного мистецтва, проведення творчих та пам'ятних вечорів тощо.

Побували в музею та виступили перед учнями та вчителями Копашнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів чимало відомих людей. Серед них доктори філологічних наук В.Качкан, В.Марко, М.Зимомря, доктор історичних наук В.Задорожний, народний артист України П.Матій, заслужені працівники культури України В.Габорець, В.Кобаль, В.Попович, заслужений артист України М.Попенко, письменники В.Густі, М.Дочинець, В.Кузан та ін. Такі зустрічі вкрай потрібні на нинішньому етапі історичного буття, коли всупереч усім діянням українофобів, талановите письменницьке слово стає запорукою духовної нездоланності.

Свої враження про музей відвідувачі залишають у книзі відгуків. Ось що написав доктор філологічних наук, завідувач відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського Національної Академії наук України, член Національної спілки письменників України, головний редактор часопису "Народознавство") Микола Дмитренко: "Музей книги в селі Копашново унікальний за задумом і втіленням. Фольклор і література Закарпаття тут по-справжньому владарюють. Заслуга Івана Хланти видатна у фольклористиці, літературознавстві, краєзнавстві, музеєзнавстві. Багатогранна талановита діяльність Івана Хланти — великий подвиг в ім'я України, вагомий внесок у науку й культуру вітчизняну та світову".

Заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії ім. П.Тичини, літературознавець, бібліограф Григорій Зленко у листі до І.Хланти з Одеси від 23 квітня 1999 р. справедливо зазначає: "Годі казати, що все, зроблене Вами, — то щедра часточка в розвій української фольклористики й українського письменства. Як сказав поет, "большое видится на расстоянии", — і я переконаний, що з відстанню років, ім'я Ваше буде вписане в історію української культури золотими літерами".

Творчий доробок І.Хланти. високо оцінено — йому присвоєно почесне звання Заслужений діяч мистецтв України. Він — лауреат Всеукраїнських премій ім. В.Антоновича, І.Франка, фольклорно-етнографічного конкурсу ім. М.Зубрицького та ХІV конкурсу ім. М.Утриска. Нагороджений медаллю "За доблесну працю", орденами Преподобного Нестора Літописця та святого рівноапостольного великого князя Володимира, Грамотами Міністерства освіти України, Міністерства культури і туризму України та ін.

Іван Хланта заслуговує тільки щирої вдячності за свою благородну подвижницьку працю, спрямовану на утвердження високих ідеалів гуманізму й моральності. Він примножує славні традиції національної культури, вірно служить ідеї розбудови демократичного суспільства, утвердження заможної, духовно багатої України. Бажаємо Іванові Васильовичу міцного здоров'я, щоб міг і надалі розшукувати приховані скарби народного слова, де на нього ще, без будь-якого сумніву, чекає не один злиток щирого золота духовної краси. Він достойний цього як непогамовний найфольклористичніший закарпатець.

 

Юрій ШИП,

член Національної спілки письменників України,

власний кореспондент

 газети "Освіта"

 

м. Ужгород

 

 

*АКТУАЛЬНО*

Підстави для оптимізму

 

Untitled.FR10-24Завданням української вищої освіти є підготовка конкурентоздатних на ринку праці фахівців для тих галузей економіки, які найбільш динамічно розвиваються. Реалії ХХІ століття вказують, що туризм є однією з найприбутковіших галузей світової економіки: на нього припадає близько 10% виробленого у світі валового продукту та близько 30% світової торгівлі послугами. І хоча аналогічні показники в Україні дещо менші, об'єктивно наша країна з огляду на особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів має всі передумови для інтенсивного розвитку туризму.

У контексті підготовки України до проведення Чемпіонату Європи з футболу туризм просто зобов'язаний стати визначальним рушієм її розвитку. Однак ця галузь потребує передусім досвідчених фахівців — від менеджерів з туризму, організаторів готельного обслуговування до професіоналів з якості продукції та послуг. Той рівень туристичного і готельного сервісу, який існував в радянські часи, давно не влаштовує не тільки європейського туриста, але й українського. Натомість забезпечити відповідний рівень обслуговування на всіх рівнях можуть тільки кваліфіковані фахівці. Потребу в них нарешті зрозуміла наша влада, яка з 2004 р. на законодавчому рівні задекларувала "туризм" і "готельну справу" як напрями підготовки спеціалістів з вищою освітою. Це є загальноєвропейська тенденція, ігнорувати яку було просто неможливо.

ІІ тур Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності "Туризм", який відбувся 6-8 квітня 2011 р. на базі Львівського державного інституту економіки і туризму засвідчив, що у справі підготовки професіоналів в галузі туризму є підстави для оптимізму.

Організаційний комітет Олімпіади під головуванням ректора Львівського інституту економіки і туризму, д. е. н., професора Ігоря Омеляновича Бочана забезпечив роботу заходу під девізом, щоби творче натхнення та здобуті за час навчання знання стали запорукою перемоги та професійного росту учасників.

У ході виконання завдань упродовж трьох турів олімпіади 44 учасники з 24 ВНЗ з усіх куточків України продемонстрували хороший рівень знань та креативний підхід при створенні потенційного туристичного продукту, що було умовою ситуаційного завдання. Журі, яке окрім представників ЛІЕТ, включало викладачів з Києва, Тернополя, Львова, Харкова та Івано-Франківська, засвідчило якісний рівень робіт учасників. В той же час окремі представники журі зауважили, що в порівнянні з минулим роком студенти були краще підготовлені, що підтвердили як результати за окремі тури, так загальні підсумки олімпіади. Переможцями конкурсу стали Наталія Поліщук (І місце, Київський національний торговельно-економічний університет), Ігор Лисий (ІІ місце, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника), Ельвіра Чубарова (ІІ місце, Київський національний університет ім. Т. Шевченка), Ірина Бохно (ІІІ місце, Львівський інститут економіки і туризму), Наталія Зубенко (ІІІ місце, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького). Грамоти за глибоке і професійне висвітлення теоретичних завдань отримали Вероніка Шальська (КНТЕУ) та Ольга Мацюк (КНУ ім. Т. Шевченка). Натомість грамоти за креативне оформлення ситуаційного завдання поїхали в Івано-Франківськ (Тетяна Семенова, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника) та Київ (Ольга Кирпа, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова).

І хоча результати олімпіади показали окремі прогалини у підготовці спеціалістів в галузі туризму, які необхідно підсилити через вивчення предметів економічного блоку, оргкомітет заходу втішений — на момент проведення олімпіади саме така професійна, творча молодь здатна ефективно презентувати Україну перед гостями Євро-2012.

 

Світлана Муравська,

Ольга Цимбала,

науковий відділ Львівського інституту економіки і туризму

м.Львів

 


Волонтери Євро-2012, поспішайте!

 

Близько 400 днів залишилося до чемпіонату Європи з футболу. Київ, як безпосередній центр події, готується показати себе якнайкраще. Наразі справа дійшла до організації волонтерської діяльності. Станом на 15 квітня 2011 року було зареєстровано близько чотирьох тисяч бажаючих стати волонтерами на Євро-2012. Всього місто планує підготувати шість тисяч професійних волонтерів.

 

Зустріч зі студентством

Задля обговорення важливості волонтерського руху для обслуговування чемпіонату Європи 2012 року з футболу, а також залучення студентів вищих навчальних закладів Києва до програми "Київський волонтер" Головне управління з підготовки Євро-2012, Головне управління освіти та науки та Вісконсинський міжнародний університет (США) в Україні організували 15 квітня цього року зустріч зі студентами НПУ ім. М. П. Драгоманова та Вісконсинського міжнародного університету.

Лідія Нестеренко, заступник начальника Головного управління освіти та науки, зазначила: "Мені дуже приємно зустрічатися зі студентами НПУ ім. М. П. Драгоманова і Міжнародного Вісконсинського університету США в Україні, адже студенти цих ВНЗ мають гарну підготовку з іноземної мови".

Лідія Степанівна переконана, що волонтерство — "це дуже відповідальна місія, покладена на молодих людей. Це велика честь і велика відповідальність. Звичайно, жодна спортивна подія такого масштабу не обходилася без волонтерів. І вважаю, що ми не помилилися, роблячи ставку саме на молодих людей, на студентів. Адже вони завжди були найактивнішою частиною суспільства".

Лідія Нестеренко також зазначила, що голова КМДА Олександр Попов підписав Розпорядження про Концепцію з підготовки волонтерів та план заходів щодо її реалізації. Згідно документу, місто планує підготувати шість тисяч волонтерів. Лідія Степанівна звернула увагу студентів на деякі принципи діяльності волонтера: "Волонтер діє не з примусу, а за покликом серця, прагне допомогти, не думає про грошову винагороду. Волонтерство — це дія, а не гра".

Під час зустрічі молоді показали відео-презентацію перших доброчинних відеороликів студентів міста Києва, презентацію про роботу волонтером під час чемпіонату Європи з футболу у 2012 році, а також оголосили про конкурс "Іміджевий стиль київського волонтера".

Ректор УАГІ ВМУУ Олександр Романовський підкреслив, що волонтерська діяльність під час чемпіонату — це значні можливості для студентів: враження, знайомства, професійний ріст та становлення, досвід.

 

Електронний Київ для Євро-2012

У березні цього року стартував веб-сайт Приймаючого міста Києва — www.city-kyiv.com.ua/uefaeuro2012. Тут розпочалася реєстрація у київські волонтери.

Тетяна Слишик, начальник Головного управління з підготовки Євро 2012 у Києві, повідомила деякі статистичні дані щодо зареєстрованих на сайті волонтерів. Із чотирьох тисяч зареєстрованих майже три тисячі — кияни. 88% зареєстрованих — молоді люди віком до 25 років. Дві третіх складають дівчата та жінки. 42% зареєстрованих хотіли би бути задіяними у медіа-центрі, 40 % — у фан-зоні, незначна кількість тих, хто хотів би співпрацювати з медичними службами та працівниками міліції.

Садомов Артем, спеціаліст головного управління з підготовки до Євро-2012, зазначив, що Київ — це перше приймаюче місто, де було відкрито власний веб-сайт і розпочато онлайн-реєстрацію:

"Відповідно до вимог УЄФА, веб-сайт не має бути комерційним, не повинен містити рекламу. Там може бути лише інформація про приймаюче місто. Тут кожен може знайти цікаві факти про наше місто, ознайомитися з історією, політичним устроєм, дізнатися про культуру столиці. Як відомо, у фінальній частині чемпіонату гратиме 16 кращих національних футбольних збірних. Тому ми, як приймаюче місто, виділили на сайті топ-16 визначних місць Києва, які можуть відвідати туристи. Також ми визначили топ-16 музеїв, пам'яток архітектури, театрів".

На зазначеному сайті можна знайти інформацію про головний проект міста — фан-зону, яка розташовуватиметься на Майдані Незалежності, переглянути 3D макет.

У розділі "Волонтер" можна дізнатися, що являє собою волонтерський рух, дізнатися напрямки волонтерської роботи. Щоб зареєструватися, потрібно заповнити анкету на сайті Приймаючого міста. Реєстрація триватиме до кінця цього року.

 

Волонтери в дії

Із кожним зареєстрованим волонтером буде укладена угода, згідно якої він матиме певні обов'язки, нестиме відповідальність. Сфери діяльності волонтерів — найрізноманітніші. Організатори визначили понад 20 видів (напрямків) роботи волонтерів. Серед них:

- інформаційна підтримка;

- допомога з транспортом: інформування гостей щодо маршрутів різних видів транспорту;

- допомога з розміщенням вболівальників: інформування щодо місць, де можна зупинитися на відпочинок, щодо цін та умов проживання тощо;

- допомога у фан-зоні: сприяння взаємодії між уболівальниками, гостями фан-зони, запобігання конфліктів між фанатами різних футбольних збірних, організація спілкування, допомога стюардам;

- співпраця з організаторами фан-посольств, організаційне забезпечення роботи штабів фан-посольств, допомога в екстрених непередбачуваних ситуаціях;

- обслуговування людей з особливими потребами: комплексна допомога, організаційна підтримка та супровід;

- комплексна підтримка роботи медіа-служб Приймаючого міста: інформаційний супровід — надання необхідної інформації журналістам, робота власних кореспондентів — передання найсвіжішої інформації з місця подій міста організаторам чемпіонату тощо;

- комплексна підтримка роботи ІТ-служб: ІТ-забезпечення медіа центру Приймаючого міста-технічне обслуговування центру, ІТ-забезпечення сервісних центрів волонтерів, технічне обслуговування центрів, ІТ-забезпечення фан-посольства;

- допомога медичним службам: надання мовно-функціональної підтримки службам охорони здоров'я та медичного забезпечення в лікарнях, каретах швидкої медичної допомоги. При цьому виконуватимуться завдання: мовна підтримка лікарів, реєстрація хворих, надання довідкової інформації, функціональна підтримка у наданні першої медичної допомоги тощо;

- допомога службам безпеки: надання мовно-функціональної підтримки службам безпеки та охорони правопорядку, службам надзвичайних ситуацій, у групах надання екстреної допомоги, групах швидкого реагування тощо;

- менеджмент: забезпечення роботи волонтерського центру та забезпечення сервісних умов для волонтерів;

- акредитація волонтерів: реєстрація, надання відповідних беджів та форми

волонтера; акредитація журналістів у медіа центрі Приймаючого міста.

 

І підготовка майбутніх

За словами Лідії Нестеренко, практична і мовна підготовка волонтерів почнеться із 1 травня цього року і триватиме до травня 2012 року:

"На жаль, у нас немає закону "Про волонтерство", та й великого досвіду в цій сфері немає. Практична підготовка передбачає сто годин навчання. Волонтери будуть ознайомлені з основами волонтерського руху, принципами, історією, формою і змістом роботи волонтера, правами й обов'язками, етикетом тощо. Крім того, вони опанують основи психологічної підготовки, ознайомляться з особливостями роботи з великою кількістю людей та подолання конфліктних ситуацій, отримають медичну підготовку на базі спеціально створеного Центру екстреної медицини та медицини катастроф. Після закінчення курсу волонтери отримають сертифікат "Рятівник"".

Організатори врахують потреби і самих волонтерів. Їм обіцяють медичне страхування, екіпіровку (одяг і взуття), телефони, проїзні картки, розмовники, карти Києва.

Волонтери також матимуть преференції від міської влади. "Ми домовилися з Міністерством освіти і науки, що участь студентів в обслуговуванні чемпіонату Європи з футболу буде зарахована їм як навчально-виробнича практика, залік чи навіть іспит із відповідної дисципліни. Тих, хто проявить себе під час чемпіонату маємо намір оздоровити в молодіжних таборах", — повідомила Лідія Степанівна.

Організатори зазначають, що навчальний процес у ВНЗ Києва у 2012 році буде скорочено на місяць. Він закінчиться у травні, щоб у червні студентські гуртожитки могли приймати гостей.

Тарас Гівчак, голова студентської ради Українсько-американського гуманітарного інституту "Вісконсінський міжнародний університет в Україні" висловився від імені студентства: "Нам, волонтерам, будуть забезпечені всі умови, тому і ми маємо зробити все можливе, щоб створити такий імідж України, Києва, якого заслуговуємо. Ми хочемо, щоб цей історичний для нас чемпіонат із футболу пройшов на високому рівні".

Своє бачення іміджу України, який залежатиме і загалом від рівня організації та підготовленості міста, і від київських волонтерів зокрема, висловила Лідія Нестеренко:

"Ми хочемо народити потужний волонтерський рух, який є у країнах Європи, якого немає в Україні. Мені хотілося б, щоб ми відкрили Україну Європі та світу і показали її такою, якою є наша молодь: завзятою, енергійною, красивою, інтелектуальною, висококультурною".

 

Катерина Порохняк,

кор. “Освіти”

 

 

 

 

18 травня 2011 р.

відбудеться міжнародна

науково-практична конференція

 

"Правові проблеми подолання наслідків Чорнобильської

катастрофи"

 

Співорганізатори конференції: Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (Юридичний факультет) та Європейська організація публічного права (Греція).

До участі у конференції запрошені представники органів державної влади та місцевого самоврядування, працівники наукових установ, навчальних закладів, керівники баз юридичної практики студентів факультету, відомі вчені-юристи та практики України, Білорусії, Росії, Греції та ін.

 

Конференція працюватиме в пленарному та секційному режимах.

 

Робочі мови конференції: українська, російська, англійська.

 

Пропонуються такі основні напрями роботи секцій:

загальні питання законодавчого забезпечення подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; діяльність державних органів та громадських організацій у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; правове регулювання питань соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

правові питання охорони навколишнього природного середовища; питання юридичної відповідальності у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

міжнародно-правове співробітництво у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

 

Початок роботи - 18 травня 2011 року о 10.00 у конференц-залі КНЕУ (м. Київ, проспект Перемоги, 54/1)

 

За додатковою інформацією звертатись до оргкомітету:

Намясенко Ольга Кузьмівна, к.ю.н., заст. декана, тел. +38 (044) 371-61-23 поштова адреса: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, юридичний факультет ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана"

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТО Г О Л О Ш У Є   Н А Б І Рдо докторантури та аспірантури на 2011 рік

 

І. До докторантури зі спеціальностей:

07.00.01   Історія України

09.00.03   Соціальна філософія та філософія історії

10.01.04   Література зарубіжних країн

10.02.01   Українська мова

10.02.03   Слов'янські мови

10.02.04    Германські мови

10.02.05    Романські мови

10.02.15    Загальне мовознавство

10.02.17    Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

13.00.01    Загальна педагогіка та історія педагогіки

13.00.02    Теорія та методика навчання іноземних мов

 

До докторантури КНЛУ приймаються особи, які мають  науковий ступінь кандидата наук, наукові здобутки та опубліковані праці з обраної наукової спеціальності і які в змозі на високому науковому рівні проводити наукові дослідження.

Особи‚ які бажають вступити до докторантури КНЛУ‚ подають до наукового відділу в період з 29 серпня до 12 вересня  2011 року такі  документи:

-           заяву встановленої форми з письмовою згодою майбутнього наукового консультанта (доктора наук)‚ зав. кафедри та проректора з наукової роботи;

-           особовий листок по обліку кадрів з наклеєною фотокарткою, розміром 4х6 см, та автобіографію;

-           завірений список опублікованих наукових статей з теми докторської дисертації;

-           розгорнутий план докторської дисертації (з розділами та параграфами)‚ підписаний докторантом та консультантом;

-           відгук про наукову діяльність з місця роботи, підписаний керівником установи з рекомендацією про зарахування до цільової докторантури;

-           ксерокопії (та оригінали) дипломів про вищу освіту, кандидата наук, доцента або старшого наукового співробітника;

-           копію угоди (для цільової докторантури), підписану організацією, яка направила кандидата на навчання;

-           паспорт та військовий квиток подаються особисто вступником;

-           медичну довідку про стан здоров'я (форма 086/у);

-           копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

 

ІІ. До аспірантури з відривом та без відриву від виробництва зі спеціальностей:

07.00.01  Історія України

07.00.02  Всесвітня історія

09.00.02  Діалектика і методологія пізнання

09.00.03  Соціальна філософія та філософія історії

10.01.01  Українська література

10.01.04  Література зарубіжних країн

10.02.01  Українська мова

10.02.02  Російська мова

10.02.04  Германські мови

10.02.05  Романські мови  10.02.15  Загальне мовознавство

10.02.17  Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

13.00.01  Загальна педагогіка та історія педагогіки

13.00.02  Теорія та методика навчання іноземних мов

13.00.04  Теорія і методика професійної освіти

13.00.07  Теорія і методика виховання

19.00.01  Загальна психологія, історія психології

 

До аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра.

 

Особи, які бажають вступити до аспірантури КНЛУ, подають до наукового відділу в період з 29 серпня до 12 вересня 2011 року такі документи:

-           заяву встановленої форми з письмовою згодою майбутнього наукового керівника, зав. кафедри, проректора з наукової роботи;

-           особовий листок по обліку кадрів, завірений печаткою за місцем роботи, 2 фотокартки, розміром 3х4 см, та автобіографію;

-           завірений список публікацій з теми дисертації (особи, які не мають опублікованих наукових праць, подають реферати з обраної наукової спеціальності, обсягом 25 друкованих сторінок у палітурці);

-           копію диплома про вищу освіту та додатка до диплома (подаються з оригіналом);

-           лист з місця роботи про направлення до цільової аспірантури;

-           посвідчення про складені кандидатські іспити. Складені кандидатські іспити зараховуються як вступні;

-           медичну довідку про стан здоров'я (форма 086/у);

-           копію угоди (для цільової аспірантури), підписану організацією, яка направила кандидата на навчання;

-           паспорт та військовий квиток подаються особисто вступником;

-           копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Документи для вступу до докторантури та аспірантури приймаються з 29 серпня до 12 вересня. Вступні іспити проводяться з 15 до 26 вересня 2011 року.

 

Адреса університету: науково-дослідний відділ (кімн. 215),

 вул.Червоноармійська, 73,  м.Київ-150, 03680, тел. 287-40-52.

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити



Web-Craft.com.uaСоздание сайта